Рекс Тіллерсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рекс Тіллерсон
англ. Rex Tillerson
Rex Tillerson official Transition portrait.jpg
69-й Держсекретар США
1 лютого 2017 — 31 березня 2018
Президент: Дональд Трамп
Попередник: Джон Керрі
Наступник: Джон Салліван (в.о)
Майк Помпео
 
Партія: Республіканська партія США
Освіта: Техаський університет
Науковий ступінь: бакалавр наук[d]
Народження: 23 березня 1952(1952-03-23)[1] (67 років)
Вічита-Фолс (Техас), Техас, США
Громадянство: Flag of the United States.svg США
Релігія: Конгрегаціоналісти
Автограф: Rex Tillerson Signature.svg
Нагороди:
орден Дружби (Російська Федерація)

Медіафайли у Вікісховищі?

Рекс Вейн Тіллерсон (англ. Rex Wayne Tillerson; нар. 23 березня 1952(1952-03-23)[1] (67 років), Вічита-Фолс (Техас)) — американський підприємець, індустріальний менеджер та політик, головний виконавчий директор і голова ради директорів нафтової корпорації ExxonMobil. У грудні 2016 року запропонований на посаду державного секретаря обраним президентом США Дональдом Трампом[2][3][4]. Державний секретар США1 лютого 2017 по 31 березня 2018)[5].

Ранні роки і початок кар'єри[ред. | ред. код]

Ріс в Оклахомі і Техасі, основних нафто- і газодобувних штатах США. У 1975 році закінчив Техаський університет в Остіні, де вивчав інженерну справу (в університетські роки перебував в студентському братстві Alpha Phi Omega, куди до 1968 року брали тільки бойскаутів. Відразу почав кар'єру в Exxon на промислах, до середини 1980-х очолював службу розвитку бізнесу в газовому департаменті корпорації.

Ділова кар'єра[ред. | ред. код]

У 2001 році став старшим віце-президентом ExxonMobil, в 2004 році увійшов до ради директорів корпорації, з січня 2006 року — голова ради директорів і CEO ExxonMobil. 14 грудня 2016 року корпорація оголосила про відставку Тіллерсона і вступі на посаду з 1 січня 2017 року його наступника — Даррена Вудса. Згідно з документами, наданими німецькій газеті Süddeutsche Zeitung анонімним джерелом, в 1998 році Тіллерсон став директором зареєстрованої на Багамських островах російсько-американської компанії Exxon Neftegas (за даними самої ExxonMobil, він залишив цю посаду в 2006 році, коли очолив корпорацію). У 1990-ті роки, будучи представником Exxon в Росії, Тіллерсон зіграв важливу роль в досягненні угоди по створенню міжнародного консорціуму для розробки нафтогазових родовищ «Сахалін-1», а в 2007 році, вже очоливши корпорацію, зумів відстояти її інтереси в протистоянні з російськими властями і Газпромом. У 2009 році забезпечив 30-мільярдний контракт Exxon з Катаром по виробництву зрідженого природного газу. У 2011 році ExxonMobil підписала контракт на видобуток нафти в Іракському Курдистані, що було порушенням законів Іраку і також викликало роздратування Вашингтона.

У тому ж 2011 році Exxon уклала угоду з корпорацією «Роснефть», відповідно до якого отримала доступ до нафтових запасів в російському секторі Арктики в обмін на інвестиції російської компанії в заморські проекти Exxon. Цей контракт був заморожений після введення санкцій у 2014 році, збитки американської компанії оцінюються приблизно в 1 млрд доларів, і Тіллерсон домагався скасування прийнятих рішень. За твердженням британської газети The Guardian, Тіллерсон особисто знайомий з главою «Роснефти» Ігорем Сечіним з 1990-х років, коли той працював у міській адміністрації Санкт-Петербурга (газета називає Сечіна найвпливовішою людиною в Росії після Путіна, в 2014 році він потрапив під персональні санкції). Тіллерсон домагався скасування існуючого кілька десятиліть заборони на експорт сирої нафти з США, а також зняття обмежень на розвиток проектів експорту зрідженого газу. Під керівництвом Тіллерсона ExxonMobil отримала в 2014 році чистий прибуток в обсязі 34 млрд доларів і сплатила 80 млрд доларів як податки. Крім того, корпорація продовжувала співпрацю з «Роснефтью» після введення санкцій в 2014 році. Журнал Forbes за підсумками 2015 року помістив Тіллерсона на 25-те місце в рейтингу найбільш впливових людей світу (за підсумками 2014 року він обіймав 20-те місце). За відомостями того ж журналу, Тіллерсон володіє 2,6 млн акцій ExxonMobil, вартість яких за підсумками 2015 року склала близько 240 млн доларів, а дохід їх власника — 27 млн ​​доларів.

Досвід політики[ред. | ред. код]

На слуханнях в комісії Сенату з міжнародних справ 11 січня 2017 роки для затвердження держсекретарем. У 2011 році зробив політичні пожертвування з власних коштів в обсязі 42 800 доларів, при цьому вся сума надійшла до передвиборчих фондів республіканських кандидатів на виборах різного рівня, включаючи сенатора Мітча Макконнелла і кандидата в президенти Мітта Ромні. У грудні 2016 року Тіллерсона стали називати в числі можливих кандидатів на посаду державного секретаря США в майбутньому кабінеті Дональда Трампа. 6 грудня обраний президент провів особисту зустріч з Тіллерсона в нью-йоркській «вежі Трампа», і ділове видання The Wall Street Journal висловило стурбованість можливим призначенням людини, що має «зв'язки з Путіним». За твердженнями близьких, Тіллерсон познайомився з Путіним в 1990-і роки, коли представляв інтереси «Exxon» в Росії. Колишній заступник міністра оборони США Джон Хамр називає Тіллерсона людиною, який спілкувався з Путіним частіше будь-якого іншого американця, за винятком Генрі Кіссінджера. Тіллерсон входить до ради піклувальників Центру стратегічних і міжнародних досліджень. Журнал Newsweek нагадав, що в 2006 році Royal Dutch Shell була змушена продати велику частину своєї частки в проекті Сахалін-2 Газпрому, і що в 2008 році British Petroleum розпродала свої російські активи після того, як російська влада відмовили у в'їзній візі її генеральному директору, а ФСБ провела рейди в офісах спільної TNK-BP (у 2013 році ці об'єкти перейшли у власність Роснефти), і привів думку Вільяма Браудера, що відсутність аналогічних проблем у ExxonMobil. Нагороджений російським орденом Дружби (2012) [6].

Примітки[ред. | ред. код]