Реньє І

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реньє І
Rainero I
Raniero I de Mónaco.jpg
Народився 1267
Генуя, Італія
Помер 1314
Неаполітанське королівство
Громадянство
(підданство)
Bannière de France style 1500.svg Франція
Місце проживання
Діяльність суверен
Посада Князь Монако
Військове звання Адмірал
Рід Грімальді
Батько Lanfranco Grimaldid
Діти Карл I (сеньйор Монако)
Нагороди

Реньє I (фр. Rainier, іт. Rainero) (1267, Генуя — 1314, Неаполь) — перший з роду Грімальді суверенний правитель території, зараз відомої як Монако (з 8 січня 1297 по 10 квітня 1301). Також носив титул сеньйора де Каньє, на ім'я містечка, в якому він 1309 року влаштував свою резиденцію (Шато Грімальді).

Раньєро — старший з трьох синів Ланфранко Грімальді, французького вікарія Провансу, і його дружини Аурелії дель Карретто, яка другим шлюбом вийшла заміж за племінника першого чоловіка — Франческо Грімальді.

Разом з вітчимом в 1297 брав участь у захопленні замку Монако, який утримував 4 роки. Ця подія відображено в гербі Монако, де зображені два озброєних ченця (Франсуа Грімальді проник в замок в чернечому одязі і відкрив нападникам ворота).

У 1304, після перемоги у битві з фламандцями на Зірікзе, Раньєро Грімальді був призначений адміралом Франції.

Сім'я і діти[ред. | ред. код]

Раньєро Грімальді був одружений двічі. Перший раз — на Сальватіке дель Карретто, дочки Джакомо дель Карретто, маркіза Фіналі. У них було четверо дітей:

  • Вінчігерра, одружений на Констанції Руффа
  • Сальваджія, заміжня за Габріеле Венто
  • Лука, сеньйор Віллафранка, був одружений на Тедізе, дочки Даніеля Чібо, другим шлюбом — на Катаріні Каррачіолі.

Другим шлюбом Раньєро одружився на Андреолі Гриль. Дітей у них не було.

Герб[ред. | ред. код]

Докладніше: Герб Монако

Червоні ромби на білому тлі. Девіз роду Гарімальді: «Deo Juvante» (лат. З Божою поміччю).

Coat of arms of Grimaldi.svg

Джерела[ред. | ред. код]

  • Françoise de Bernardy, Princes of Monaco: the remarkable history of the Grimaldi family, ed. Barker, 1961.