Робітнича Марсельєза: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][перевірена версія]
м (→‎top: replaced: в якості → як (2) за допомогою AWB)
Немає опису редагування
Рядок 4: Рядок 4:
Слова П. Л. Лаврова (це не переклад з французької), музика Клода Жозефа Руже де Ліля.
Слова П. Л. Лаврова (це не переклад з французької), музика Клода Жозефа Руже де Ліля.
Тимчасовим урядом «Марсельєза» була затверджена як державний гімн 2 березня 1917 за старим стилем - через 5 днів після зречення від престолу Миколи II. Перший час вона виконувалася під оригінальну французьку мелодію, але потім композитор А. К. Глазунов видозмінив музику так, щоб вона краще відповідала російським словами.
Тимчасовим урядом «Марсельєза» була затверджена як державний гімн 2 березня 1917 за старим стилем - через 5 днів після зречення від престолу Миколи II. Перший час вона виконувалася під оригінальну французьку мелодію, але потім композитор А. К. Глазунов видозмінив музику так, щоб вона краще відповідала російським словами.
У середовищі лівих партій «Марсельєза» була зустрінута неоднозначно. Зокрема, за свідченням Стасовой, до цього гімну неприязно ставився В. І. Ленін. У Петрограді місцева Рада робітничих і солдатських депутатів 4 квітня 1917 проголосив замість «Марсельєзи» гімном «[[Інтернаціонал (гімн)|Інтернаціонал]]», але тоді це рішення не зустріло підтримки. [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовий уряд]] лише заявило, що остаточне рішення про гімн має в майбутньому прийняти [[Установчі збори]].
У середовищі лівих партій «Марсельєза» була зустріта неоднозначно. Зокрема, за свідченням Стасової, до цього гімну неприязно ставився В. І. Ленін. У Петрограді місцева Рада робітничих і солдатських депутатів 4 квітня 1917 проголосив замість «Марсельєзи» гімном «[[Інтернаціонал (гімн)|Інтернаціонал]]», але тоді це рішення не зустріло підтримки. [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовий уряд]] лише заявило, що остаточне рішення про гімн має в майбутньому прийняти [[Установчі збори]].


== Текст (російською мовою)==
== Текст (російською мовою)==

Версія за 23:35, 7 лютого 2017

Робоча Марсельєза - використовувалася як гімн у перші місяці після Лютневої революції. Мелодія французького гімну (Марсельєза). Текст опублікований в газеті «Вперед» 1 липня 1875 під назвою «Нова пісня». Слова П. Л. Лаврова (це не переклад з французької), музика Клода Жозефа Руже де Ліля. Тимчасовим урядом «Марсельєза» була затверджена як державний гімн 2 березня 1917 за старим стилем - через 5 днів після зречення від престолу Миколи II. Перший час вона виконувалася під оригінальну французьку мелодію, але потім композитор А. К. Глазунов видозмінив музику так, щоб вона краще відповідала російським словами. У середовищі лівих партій «Марсельєза» була зустріта неоднозначно. Зокрема, за свідченням Стасової, до цього гімну неприязно ставився В. І. Ленін. У Петрограді місцева Рада робітничих і солдатських депутатів 4 квітня 1917 проголосив замість «Марсельєзи» гімном «Інтернаціонал», але тоді це рішення не зустріло підтримки. Тимчасовий уряд лише заявило, що остаточне рішення про гімн має в майбутньому прийняти Установчі збори.

Текст (російською мовою)

Отречёмся от старого мира,
Отряхнём его прах с наших ног!
Нам враждебны златые кумиры,
Ненавистен нам царский чертог.
Мы пойдём к нашим страждущим братьям,
Мы к голодному люду пойдём,
С ним пошлём мы злодеям проклятья —
На борьбу мы его поведём.
Приспів:
Вставай, подымайся, рабочий народ!
Вставай на врага, люд голодный!
Раздайся, клич мести народной!
Вперёд, вперёд, вперёд, вперёд, вперёд!
Богачи-кулаки жадной сворой
Расхищают тяжёлый твой труд.
Твоим потом жиреют обжоры,
Твой последний кусок они рвут.
Голодай, чтоб они пировали,
Голодай, чтоб в игре биржевой
Они совесть и честь продавали,
Чтоб глумились они над тобой.
Приспів.
Тебе отдых — одна лишь могила.
Весь свой век недоимку готовь.
Царь-вампир из тебя тянет жилы,
Царь-вампир пьёт народную кровь.
Ему нужны для войска солдаты -
Подавайте ему сыновей.
Ему нужны пиры и палаты —
Подавай ему крови своей.
Приспів.
Не довольно ли вечного горя?
Встанем, братья, повсюду зараз —
От Днепра и до Белого моря,
И Поволжье, и Дальний Кавказ —
На воров, на собак — на богатых
И на злого вампира-царя.
Бей, губи их, злодеев проклятых,
Засветись, лучшей жизни заря.
Приспів.
И взойдёт за кровавой зарёю
Солнце правды и братской любви,
Хоть купили мы страшной ценою —
Кровью нашею — счастье земли.
И настанет година свободы:
Сгинет ложь, сгинет зло навсегда,
И сольются в одно все народы
В вольном царстве святого труда.
Приспів.