Робітнича Марсельєза: відмінності між версіями
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
| [перевірена версія] | [неперевірена версія] |
(уточнення, джерело) |
Немає опису редагування Мітки: Скасовано Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
Мелодія французького гімну («[[Марсельєза]]»). |
Мелодія французького гімну («[[Марсельєза]]»). |
||
Текст опублікований в газеті «Вперед» [[1 липня]] [[1875]] під назвою «Нова пісня». |
Текст опублікований в газеті «Вперед» [[1 липня]] [[1875]] під назвою «Нова пісня». |
||
Слова [[Лавров Петро Лаврович| |
Слова [[Лавров Петро Лаврович|Россия злодеиП. Л. Лаврова]] (це не переклад з французької), музика [[Клод Жозеф Руже де Ліль|Клода Жозефа Руже де Ліля]]. |
||
[[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовим урядом]] «Марсельєза» була затверджена як державний гімн [[15 березня|2 березня]] [[1917]] за старим стилем — через 5 днів після зречення від престолу [[Микола II (російський імператор)|Миколи II]]. Спочатку вона виконувалася під оригінальну французьку мелодію, але потім композитор [[Глазунов Олександр Костянтинович|О. К. Глазунов]] видозмінив музику так, щоб вона краще відповідала російським словам. |
[[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовим урядом]] «Марсельєза» була затверджена як державний гімн [[15 березня|2 березня]] [[1917]] за старим стилем — через 5 днів після зречення від престолу [[Микола II (російський імператор)|Миколи II]]. Спочатку вона виконувалася під оригінальну французьку мелодію, але потім композитор [[Глазунов Олександр Костянтинович|О. К. Глазунов]] видозмінив музику так, щоб вона краще відповідала російським словам. |
||
У середовищі лівих партій «Марсельєза» була зустрінута неоднозначно. Зокрема, за свідченням [[Стасова Олена Дмитрівна|Стасової]], до цього гімну неприязно ставився [[Ленін Володимир Ілліч|В. І. Ленін]]. У [[Петроград]]і місцева [[Петроградська рада робітничих і солдатських депутатів|Рада робітничих і солдатських депутатів]] 4 квітня 1917 проголосила замість «Марсельєзи» гімном «[[Інтернаціонал (гімн)|Інтернаціонал]]», але тоді це рішення не зустріло підтримки. [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовий уряд]] лише заявив, що остаточне рішення про гімн мають у майбутньому прийняти [[Установчі збори]]. |
У середовищі лівих партій «Марсельєза» була зустрінута неоднозначно. Зокрема, за свідченням [[Стасова Олена Дмитрівна|Стасової]], до цього гімну неприязно ставився [[Ленін Володимир Ілліч|В. І. Ленін]]. У [[Петроград]]і місцева [[Петроградська рада робітничих і солдатських депутатів|Рада робітничих і солдатських депутатів]] 4 квітня 1917 проголосила замість «Марсельєзи» гімном «[[Інтернаціонал (гімн)|Інтернаціонал]]», але тоді це рішення не зустріло підтримки. [[Тимчасовий уряд Росії|Тимчасовий уряд]] лише заявив, що остаточне рішення про гімн мають у майбутньому прийняти [[Установчі збори]]. |
||
Версія за 12:48, 28 квітня 2021
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (вересень 2020) |
Робітнича Марсельєза[1] (рос. Рабочая Марсельеза) — використовувалася як гімн у перші місяці після Лютневої революції. Мелодія французького гімну («Марсельєза»). Текст опублікований в газеті «Вперед» 1 липня 1875 під назвою «Нова пісня». Слова Россия злодеиП. Л. Лаврова (це не переклад з французької), музика Клода Жозефа Руже де Ліля. Тимчасовим урядом «Марсельєза» була затверджена як державний гімн 2 березня 1917 за старим стилем — через 5 днів після зречення від престолу Миколи II. Спочатку вона виконувалася під оригінальну французьку мелодію, але потім композитор О. К. Глазунов видозмінив музику так, щоб вона краще відповідала російським словам. У середовищі лівих партій «Марсельєза» була зустрінута неоднозначно. Зокрема, за свідченням Стасової, до цього гімну неприязно ставився В. І. Ленін. У Петрограді місцева Рада робітничих і солдатських депутатів 4 квітня 1917 проголосила замість «Марсельєзи» гімном «Інтернаціонал», але тоді це рішення не зустріло підтримки. Тимчасовий уряд лише заявив, що остаточне рішення про гімн мають у майбутньому прийняти Установчі збори.
Текст (російською мовою)
- Отречёмся от старого мира,
- Отряхнём его прах с наших ног!
- Нам враждебны златые кумиры,
- Ненавистен нам царский чертог.
- Мы пойдём к нашим страждущим братьям,
- Мы к голодному люду пойдём,
- С ним пошлём мы злодеям проклятья — : На борьбу мы его поведём.
- Приспів:
- Вставай, подымайся, рабочий народ!
- Вставай на врага, люд голодный!
- Раздайся, клич мести народной!
- Вперёд, вперёд, вперёд, вперёд, вперёд!
- Богачи-кулаки жадной сворой: Расхищают тяжёлый твой труд.
- Твоим потом жиреют обжоры,
- Твой последний кусок они рвут.
- Голодай, чтоб они пировали,
- Голодай, чтоб в игре биржевой: Они совесть и честь продавали,
- Чтоб глумились они над тобой.
- Приспів.
- Тебе отдых — одна лишь могила.
- Весь свой век недоимку готовь.
- Царь-вампир из тебя тянет жилы,
- Царь-вампир пьёт народную кровь.
- Ему нужны для войска солдаты — : Подавайте ему сыновей.
- Ему нужны пиры и палаты — : Подавай ему крови своей.
- Приспів.
- Не довольно ли вечного горя?
- Встанем, братья, повсюду зараз — : От Днепра и до Белого моря,
- И Поволжье, и Дальний Кавказ — : На воров, на собак — на богатых: И на злого вампира-царя.
- Бей, губи их, злодеев проклятых,
- Засветись, лучшей жизни заря.
- Приспів.
- И взойдёт за кровавой зарёю: Солнце правды и братской любви,
- Хоть купили мы страшной ценою — : Кровью нашею — счастье земли.
- И настанет година свободы:
- Сгинет ложь, сгинет зло навсегда,
- И сольются в одно все народы: В вольном царстве святого труда.
- Приспів.
Примітки
- ↑ Марсельєза // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.