Розчинність мінералів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:35, 23 травня 2008, створена Білецький В.С. (обговорення | внесок) (Нова сторінка: '''Розчинність мінералів''' ({{lang-ru|растворимость минералов}}, {{lang-en|solubility of minerals}}, {{lang-de|Auflösbarkeit f ...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Розчинність мінералів (рос. растворимость минералов, англ. solubility of minerals, нім. Auflösbarkeit f der Minerale) – взаємодія мінералів і розчину або чистої води, внаслідок якого вони переходять у розчин. За розчинністю всі мінерали поділяються на важкорозчинні, малорозчинні і сильнорозчинні. До сильнорозчинних належать майже всі нітрати, прості хлориди, водні сульфати, багато водних боратів і кислі карбонати. Деякі з них розчиняються досить легко у холодній воді, а частина – лише при нагріванні.

В природних умовах навіть важкорозчинні мінерали піддаються розчиненню, яке може призвести до повного або часткового їх зникнення. Найбільш інтенсивно розчиняються вершини і ребра, повільніше – грані, внаслідок чого кристал набуває заокругленої форми, а на гранях утворюються мікро- і макроскопічні заглиблення (фігури розчинення).

Див. також

Література