Відмінності між версіями «Російська мова»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][перевірена версія]
(Лексика)
 
(Не показано 22 проміжні версії 13 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
  +
{{Мова
{{Картка:Мова
 
 
| Колір= індоєвропейська
 
| Колір= індоєвропейська
 
| Назва= Російська мова
 
| Назва= Російська мова
Рядок 6: Рядок 5:
 
| Поширена_в= [[Російська Федерація]], [[Україна]], [[Білорусь]], [[Казахстан]], [[Молдова]], [[Ізраїль]], [[Киргизстан]], [[Монголія]], [[США]], [[Канада]], [[КНР]], [[Німеччина]], [[Польща]], [[Грузія]], [[Вірменія]], [[Азербайджан]] та ін.
 
| Поширена_в= [[Російська Федерація]], [[Україна]], [[Білорусь]], [[Казахстан]], [[Молдова]], [[Ізраїль]], [[Киргизстан]], [[Монголія]], [[США]], [[Канада]], [[КНР]], [[Німеччина]], [[Польща]], [[Грузія]], [[Вірменія]], [[Азербайджан]] та ін.
 
| Регіон= [[Східна Європа]], [[Азія]]
 
| Регіон= [[Східна Європа]], [[Азія]]
| Кількість_носіїв =~162 млн.<ref>[http://www.ethnologue.com/statistics/size Ethnologue. Languages of the World. Statistical Summaries] {{ref-en}}</ref>
+
| Кількість_носіїв =~162 млн.<ref name="носії">[http://www.ethnologue.com/statistics/size Ethnologue. Languages of the World. Statistical Summaries] {{ref-en}}</ref>
 
| Місце=8
 
| Місце=8
 
| Писемність=[[кирилиця]]
 
| Писемність=[[кирилиця]]
| Класифікація=[[Індоєвропейські мови|Індоєвропейська]]<br />
+
| Класифікація=[[Індоєвропейські мови|Індоєвропейська]]
* [[Слов'янські мови|Слов'янська]]
+
: [[Слов'янські мови|Слов'янська]]
** [[Східнослов'янські мови|Східнослов'янська]]
+
:: [[Східнослов'янські мови|Східнослов'янська]]
 
| Державна= [[Росія]], [[Білорусь]], [[Казахстан]], [[ПМР]], [[Абхазія]], [[Південна Осетія]]
 
| Державна= [[Росія]], [[Білорусь]], [[Казахстан]], [[ПМР]], [[Абхазія]], [[Південна Осетія]]
 
| Офіційна= [[Росія]], [[Білорусь]], [[Казахстан]], [[Киргизстан]], [[ООН]], [[ЮНЕСКО]], [[МАГАТЕ]], [[ВООЗ]], [[ІКАО]], [[СНД]], [[ЄврАзЕС]], [[ОДКБ]], [[ПМР]], [[Шанхайська організація співробітництва|ШОС]], [[ОБСЄ]], [[BRIC|BRICS]], [[Абхазія]], [[Південна Осетія]], [[Гагаузія]], [[Нью-Йорк (штат)|штат Нью-Йорк]], [[АР Крим]], [[Шпіцберген]]
 
| Офіційна= [[Росія]], [[Білорусь]], [[Казахстан]], [[Киргизстан]], [[ООН]], [[ЮНЕСКО]], [[МАГАТЕ]], [[ВООЗ]], [[ІКАО]], [[СНД]], [[ЄврАзЕС]], [[ОДКБ]], [[ПМР]], [[Шанхайська організація співробітництва|ШОС]], [[ОБСЄ]], [[BRIC|BRICS]], [[Абхазія]], [[Південна Осетія]], [[Гагаузія]], [[Нью-Йорк (штат)|штат Нью-Йорк]], [[АР Крим]], [[Шпіцберген]]
Рядок 17: Рядок 16:
 
| ISO_639= ru
 
| ISO_639= ru
 
| ISO_639-2= rus
 
| ISO_639-2= rus
  +
| ISO_639-3= [[iso639-3:rus|rus]]
 
| SIL= RUS
 
| SIL= RUS
 
| Зображення = RussianLanguageMap.png
 
| Зображення = RussianLanguageMap.png
Рядок 25: Рядок 25:
 
{{wiktionary}}
 
{{wiktionary}}
   
'''Росі́йська мова''' ({{lang-ru|русский язык}})&nbsp;— [[слов'янські мови|слов'янська мова]], належить до групи [[східнослов'янські мови|східнослов'янських мов]] разом з [[Українська мова|українською]] та [[Білоруська мова|білоруською]] мовами; одна з шести офіційних мов [[ООН]].
 
  +
'''Росі́йська мова''' ({{lang-ru|русский язык}}; {{audio-IPA|Ru-russkiy_jizyk.ogg|[ˈruskʲɪi̯ jɪˈzɨk]}})&nbsp;— [[слов'янські мови|слов'янська мова]], належить до групи [[східнослов'янські мови|східнослов'янських мов]] разом з [[Українська мова|українською]] та [[Білоруська мова|білоруською]] мовами, [[національна мова]] [[Росіяни|російського народу]]. Є однією з найпоширеніших мов світу&nbsp;— шостою серед усіх мов світу за загальною чисельністю мовців і [[Список мов за кількістю носіїв|восьмою за чисельністю тих, хто володіє нею як рідною]] після [[китайська мова|китайської]], [[Англійська мова|англійської]], [[гінді]], [[Бенгальська мова|бенгальської]], [[Арабська мова|арабської]], [[португальська мова|португальської]] та [[Іспанська мова|іспанської]]. Російська є також найпоширенішою слов'янською мовою<ref>{{ref-en}} {{cite web|url=http://www.ethnologue.com/subgroups/slavic-0|title=Slavic|date=2015|editor=Lewis, M. Paul, Gary F. Simons, Charles D. Fennig|work=[[Ethnologue|Ethnologue: Languages of the World]] (18th Ed.)|location=Dallas|publisher=[[SIL International]]}}{{перевірено|30|04|2015}}</ref> і найпоширенішою мовою в [[Європа|Європі]]&nbsp;— географічно і за кількістю [[Носій мови|носіїв мови]] як [[Рідна мова|рідної]]<ref name="Ethnologue-rating-2015" />. Входить до десятки найпопулярніших мов серед користувачів [[Інтернет]]у<ref>{{ref-en}} [http://www.internetworldstats.com/stats7.htm 10 найпопулярніших мов серед користувачів Інтернету]</ref>.
  +
  +
Російська мова&nbsp;— [[державна мова]] [[Російська Федерація|Російської Федерації]], одна з двох державних мов [[Білорусь|Білорусі]], одна з офіційних мов [[Казахстан]]у, [[Киргизія|Киргизії]] і деяких інших країн, основна [[мова міжнародного спілкування]] в Центральній [[Євразія|Євразії]], в [[Східна Європа|Східній Європі]], в країнах колишнього [[Радянський Союз|Радянського Союзу]], одна з шести робочих мов [[ООН]], [[ЮНЕСКО]] та інших міжнародних організацій<ref name="Филин">''[[Филин, Федот Петрович|Филин Ф. П.]]'' {{Стаття ЛЕС| [http://tapemark.narod.ru/les/429a.html Русский язык]}}</ref>{{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=444—446}}<ref>{{книга|автор=[[Лопатин Володимир Володимирович|Лопатин В. В.]], [[Улуханов Ігор Степанович|Улуханов І. С.]]|частина=Русский язык|заголовок=Русский язык. Энциклопедия|відповідальний=Гол. ред. {{nobr|[[Караулов Юрій Миколайович|Ю. М. Караулов]]}}|видання=2-е вид., перероб. і доп|посилання=|місце={{М.}}|видавництво=Научное издательство «[[Велика російська енциклопедія (видавництво)|Большая Российская энциклопедия]]»; Видавничий будинок «[[Дрофа (видавництво)|Дрофа]]»|рік=1997|том=|сторінки=437—438|сторінок=721|isbn=5-85270-248-X|ref=}}</ref>.
  +
  +
Число мовців російської мови в [[Росія|Росії]] становить 137,5&nbsp;млн осіб ([[2010]])<ref name="ВПН-2010-володіння"/>. Всього [[Російська мова в світі|у світі]] російською говорять близько 162&nbsp;млн осіб ([[2014]])<ref name="носії"/>.
  +
  +
[[Діалекти російської мови]] групуються у два [[Наріччя російської мови|наріччя]]: [[Північне наріччя російської мови|північне]] і [[Південне наріччя російської мови|південне]]. Між говірками локалізуються перехідні [[середньоросійські говірки]], що стали основою сучасної [[Літературна мова|літературної мови]]<ref name="Филин"/>.{{Перехід|#Діалекти}}
   
Російська мова&nbsp;— найпоширеніша зі слов'янських мов, одна з найпоширеніших мов світу, щодо кількості мовців посідає восьме місце після [[китайська мова|китайської]], [[Англійська мова|англійської]], [[гінді]], [[Бенгальська мова|бенгальської]], [[Арабська мова|арабської]], [[португальська мова|португальської]] та [[Іспанська мова|іспанської]]. Входить до 10 найпопулярніших мов серед користувачів [[Інтернет]]у<ref>{{ref-en}} [http://www.internetworldstats.com/stats7.htm 10 найпопулярніших мов серед користувачів Інтернету]</ref>.
 
  +
В [[Історія російської мови|історії російської мови]] відрізняють три основні періоди: [[Давньоруська мова|давньоруський]], загальний для російської, білоруської та української мов (VI—XIV сторіччя), великоросійський (XIV—XVII&nbsp;ст.) і період національної російської мови (із середини XVII сторіччя){{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=448-450}}.{{Перехід|#Історія}} В основі [[Писемність|писемності]] лежить [[кирилиця]] ([[російський алфавіт]]).{{Перехід|#Писемність}}
   
 
== Статус у світі ==
 
== Статус у світі ==
Рядок 36: Рядок 42:
 
* У [[Казахстан]]і (у державних організаціях і органах місцевого самоврядування нарівні з [[казахська мова|казахською]] офіційно вживається російська мова&nbsp;— Конституція Республіки Казахстан, ст. 7, п. 2)
 
* У [[Казахстан]]і (у державних організаціях і органах місцевого самоврядування нарівні з [[казахська мова|казахською]] офіційно вживається російська мова&nbsp;— Конституція Республіки Казахстан, ст. 7, п. 2)
 
* У [[Киргизстан]]і (у Киргизькій Республіці як офіційна мова вживається російська мова&nbsp;— Конституція Киргизької Республіки)
 
* У [[Киргизстан]]і (у Киргизькій Республіці як офіційна мова вживається російська мова&nbsp;— Конституція Киргизької Республіки)
* У частково визнаних [[Абхазія|Абхазії]] і [[Південна Осетія|Південній Осетії]]
+
* У частково визнаних [[Абхазія|Абхазії]] та [[Південна Осетія|Південній Осетії]]
* У частині [[Молдова|Молдови]] ([[Придністров'я]], яке є невизнаною державою, і в автономній [[Гагаузія|Гагаузії]])
+
* У частині [[Молдова|Молдови]] (в автономних [[Гагаузія|Гагаузії]] та [[Автономне територіальне утворення з особливим правовим статусом Придністров'я|Придністров'ї]])
 
* У деяких комунах жудеців Констанца і Тулча в [[Румунія|Румунії]], де офіційно визнаною меншиною є [[старообрядці]]-[[липовани]].
 
* У деяких комунах жудеців Констанца і Тулча в [[Румунія|Румунії]], де офіційно визнаною меншиною є [[старообрядці]]-[[липовани]].
   
Рядок 44: Рядок 50:
 
Статус російської мови як загальнодержавної був закріплений в основних державних законах [[Російська імперія|Російської імперії]] (ст. 3 в редакції від 23.04.1906.<ref>{{ref-ru}} [http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/apr1906.htm Основные государственные законы Российской империи]</ref>). [[Ленін]] виступав проти обов'язкової державної мови<ref>{{ref-ru}} ''Ленин В. И.'' [[:s:ru:Нужен ли обязательный государственный язык? (Ленин)|Нужен ли обязательный государственный язык?]]</ref>. Тому в [[СРСР]] російська мова здобула статус офіційної і мови міжнаціонального спілкування лише ближче до розвалу СРСР згідно із законом «Про мови народів СРСР» від 24.04.1990.<ref>{{ref-ru}} [http://www.bestpravo.ru/ussr/data01/tex10935.htm Закон СССР от 24.04.1990 «О языках народов СССР»]</ref> (ст. 4). У 1991 російська мова була оголошена державною мовою [[РРФСР]], в 1995&nbsp;— також і Білорусі.
 
Статус російської мови як загальнодержавної був закріплений в основних державних законах [[Російська імперія|Російської імперії]] (ст. 3 в редакції від 23.04.1906.<ref>{{ref-ru}} [http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/apr1906.htm Основные государственные законы Российской империи]</ref>). [[Ленін]] виступав проти обов'язкової державної мови<ref>{{ref-ru}} ''Ленин В. И.'' [[:s:ru:Нужен ли обязательный государственный язык? (Ленин)|Нужен ли обязательный государственный язык?]]</ref>. Тому в [[СРСР]] російська мова здобула статус офіційної і мови міжнаціонального спілкування лише ближче до розвалу СРСР згідно із законом «Про мови народів СРСР» від 24.04.1990.<ref>{{ref-ru}} [http://www.bestpravo.ru/ussr/data01/tex10935.htm Закон СССР от 24.04.1990 «О языках народов СССР»]</ref> (ст. 4). У 1991 російська мова була оголошена державною мовою [[РРФСР]], в 1995&nbsp;— також і Білорусі.
   
До 1991 року російська мова була мовою міжнаціонального спілкування СРСР, де-факто виконуючи функції державної мови. Продовжує використовуватися в країнах, що раніше входили до складу СРСР, як рідною для частини населення і як мова міжнаціонального спілкування. У місцях компактного мешкання емігрантів з країн колишнього СРСР ([[Ізраїль]], [[Німеччина]], [[Канада]], [[США]] і інші)&nbsp;— випускаються російськомовні періодичні видання, працюють радіостанції і телевізійні канали, відкриваються російськомовні школи, де активно викладають російську (наприклад [[Шевах-Мофет]]). У Ізраїлі російська мова вивчається в старших класах деяких середніх шкіл як друга іноземна мова. У країнах Східної Європи до кінця 80-х років XX століття російська мова була основною іноземною мовою в школах.
+
До 1991 року російська мова була мовою міжнаціонального спілкування СРСР, де-факто виконуючи функції державної мови. Продовжує використовуватися в країнах, що раніше входили до складу СРСР, як рідною для частини населення і як мова міжнаціонального спілкування. У місцях компактного мешкання емігрантів з країн колишнього СРСР ([[Ізраїль]], [[Німеччина]], [[Канада]], [[США]] та інші)&nbsp;— випускаються російськомовні періодичні видання, працюють радіостанції і телевізійні канали, відкриваються російськомовні школи, де активно викладають російську (наприклад [[Шевах-Мофет]]). У Ізраїлі російська мова вивчається в старших класах деяких середніх шкіл як друга іноземна мова. У країнах Східної Європи до кінця 80-х років XX століття російська мова була основною іноземною мовою в школах.
   
За даними, опублікованим в журналі «Language Monthly» (№&nbsp;3 за 1997), приблизно 300&nbsp;млн чоловік по всьому світу володіють російською мовою (що ставить її на 5-те місце за поширеністю), з них 160&nbsp;млн вважають її рідною (7-ме місце у світі)<ref>{{ref-en}} [http://www2.ignatius.edu/faculty/turner/languages.htm The World's Most Widely Spoken Languages]</ref>. Російська мова&nbsp;— одна з шести офіційних мов [[ООН]].
+
За даними, опублікованим в журналі «Language Monthly» (№&nbsp;3 за 1997), приблизно 300&nbsp;млн осіб по всьому світу володіють російською мовою (що ставить її на 5-те місце за поширеністю), з них 160&nbsp;млн вважають її рідною (7-ме місце у світі)<ref>{{ref-en}} [http://www2.ignatius.edu/faculty/turner/languages.htm The World's Most Widely Spoken Languages]</ref>. Російська мова&nbsp;— одна з шести офіційних мов [[ООН]].
  +
  +
=== Зміна популярності ===
  +
Згідно з дослідженнями [[Файненшл таймс|Financial Times]], після розпаду СРСР російська мова майже скрізь на пострадянському просторі втрачає свої позиції. Вийняток становить Білорусь<ref>{{Cite news|url=https://hromadske.ua/posts/rosiiska-mova-vtrachaie-pozytsii-u-postradianskykh-derzhavakh-financial-times|title=Російська мова втрачає позиції у пострадянських державах — Financial Times|accessdate=2017-04-16}}</ref>.
  +
{| class="wikitable sortable"
  +
|+Кількість носіїв рос. мови
  +
!Країна
  +
!1994
  +
!2016
  +
|-
  +
|Україна
  +
|33,9&nbsp;%
  +
|24,4&nbsp;%
  +
|-
  +
|Казахстан
  +
|33,7&nbsp;%
  +
|20,7&nbsp;%
  +
|-
  +
|Грузія
  +
|6,4&nbsp;%
  +
|1,1&nbsp;%
  +
|-
  +
|Білорусь
  +
|50&nbsp;%
  +
|71,1&nbsp;%
  +
|}
  +
  +
== Писемність ==
  +
{{main|Російська абетка}}
  +
Для письма в російській мові використовується [[абетка]], заснована на [[Кирилиця|кирилиці]]; сучасна російська абетка&nbsp;— це кирилиця в громадській модифікації. Кирилічна абетка була створена на основі візантійського [[Грецький алфавіт|грецького алфавіту]] з додаванням букв для позначення специфічних слов'янських [[Фонема|фонем]]. На Русі кирилиця з'явилася не пізніше початку X сторіччя і широко поширилася в процесі [[Християнізація слов'ян|християнізації]]. З X по XVIII сторіччя тип шрифту кирилиці зазнавав змін&nbsp;— за різних часів поширювалися [[Устав (письмо)|устав]], [[півустав]], [[скоропис]] тощо. З XVIII сторіччя кирилічна абетка застосовується тільки для релігійної літератури, в усіх інших сферах використовується [[гражданський шрифт]], введений [[Петро I|Петром I]] 1708 року. Надалі [[графіка]] і [[орфографія]] пережили ряд перетворень (найзначніші зміни були прийняті під час [[Реформа російської орфографії 1918|реформи 1918 року]]), у результаті яких були виключені букви [[і]], [[ѣ]], [[ѳ]] та [[ѵ]], введені буква [[й]] і факультативно літера [[ё]]. Нині поширені графіка і орфографія, прийняті 1918 року, лише в невеликій частини видань російського закордоння зберігається [[Російська дореформена орфографія|орфографія старого стилю]].<ref>{{книга|автор=[[Дьяконов, Игорь Михайлович|Дьяконов И. М.]]|частина=Письмо|заголовок=Русский язык. Энциклопедия|відповідальний=Гл. ред. {{nobr|[[Караулов, Юрий Николаевич|Ю. Н. Караулов]]}}|видання=2-е изд., перераб. и доп|місце={{М.}}|видавництво=Научное издательство «[[Велика російська енциклопедія (видавництво)|Большая Российская энциклопедия]]»; Издательский дом «[[Дрофа (издательство)|Дрофа]]»|рік=1997|том=|сторінки=343—344|сторінок=721|isbn=5-85270-248-X}}</ref>
  +
  +
Абетка російської мови, що включає 33 букви<ref>{{ref-ru}} {{cite web|url=http://dict.ruslang.ru/freq.php?act=show&dic=freq_letters|title=Новый частотный словарь русской лексики|date=2008—2011|publisher=Словари, созданные на основе Национального корпуса русского языка|archiveurl=|archivedate=|author=Ляшевская О. Н., Шаров С. А.|authorlink=|description=}}{{перевірено|30|4|2015}}</ref>:
  +
{| style="font-family:Microsoft Sans Serif; font-size:1.4em; border-color:#000000; border-width:1px; border-style:solid; border-collapse:collapse; background-color:#white; text-align:center"
  +
| style="width:3em"| А а
  +
| style="width:3em"| Б б
  +
| style="width:3em"| В в
  +
| style="width:3em"| Г г
  +
| style="width:3em"| Д д
  +
| style="width:3em"| Е е
  +
| style="width:3em"| Ё ё
  +
| style="width:3em"| Ж ж
  +
| style="width:3em"| З з
  +
| style="width:3em"| И и
  +
| style="width:3em"| Й й
  +
|-
  +
| К к
  +
| Л л
  +
| М м
  +
| Н н
  +
| О о
  +
| П п
  +
| Р р
  +
| С с
  +
| Т т
  +
| У у
  +
| Ф ф
  +
|-
  +
| Х х
  +
| Ц ц
  +
| Ч ч
  +
| Ш ш
  +
| Щ щ
  +
| Ъ ъ
  +
| Ы ы
  +
| Ь ь
  +
| Э э
  +
| Ю ю
  +
| Я я
  +
|}
  +
  +
[[Орфографія російської мови]] відноситься до морфологічного типу з елементами фонетичного і традиційного типів. Різновиди морфеми з відзнакою в позиціях фонем пишуться однаково: ''водá'' [вʌдá]&nbsp;— ''вóды'' [вóды], ''дуб'' [дуп]&nbsp;— ''дубы'' [дубы]. Фонетичний принцип використовується у невеликому числі випадків: у написанні [[префікс]]ів з кінцевою фонемою /''з''/:
  +
''разбить'', ''безоружный'' (перед буквою, що передає [[Голосні|голосну]] і [[Дзвінкі приголосні|дзвінку приголосну]]), але ''воспалённый'', ''исписать'' (перед буквою, що передає [[Глухі приголосні|глуху приголосну]]); у написанні [[ы]] замість [[и]] на початку кореня після префіксів з [[Тверді приголосні|твердою приголосною]] на кінці: ''предыстория'', ''разыграть'' тощо. Нечисленні випадки і традиційного типу написання: ''с<u>о</u>бака'', ''гене<u>а</u>логия'', ''к<u>о</u>либри'', ''р<u>а</u>сти'', ''добро<u>г</u>о'', ''ноч<u>ь</u>'' (але ''луч'') тощо{{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=447—448}}.
  +
  +
[[Наголос]] в російській мові на листі зазвичай не виділяється, одним з можливих випадків проставляння знака наголосу ´ над голосною буквою є необхідність розрізнення [[Омографи|омографів]]: ''зáмок'' і ''замóк''{{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=448}}.
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
(Цей розділ потребує доповнення)
 
  +
{{Розширити розділ|дата=квітень 2017}}
  +
{{Головна|Історія російської мови}}
  +
В історії російської мови виділяються три основні періоди:
  +
* давньоруський,
  +
* великоросійський,
  +
* період національної мови{{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=448—450}}.
   
 
=== ХІХ сторіччя ===
 
=== ХІХ сторіччя ===
 
[[Файл:Nikolay Karamzin.jpg|міні|ліворуч|150пкс|[[Микола Карамзін]]]]
 
[[Файл:Nikolay Karamzin.jpg|міні|ліворуч|150пкс|[[Микола Карамзін]]]]
На початку ХІХ сторіччя на розвиток російської літературної мови вирішальний вплив справила літературна творчість [[Микола Карамзін|Миколи Карамзіна]]. Карамзін цілеспрямовано відмовлявся від використання [[Церковнослов'янська мова|церковнослов'янської]] лексики і граматики, вживаючи у своїх творах повсякденну мови своєї епохи і використовуючи як зразок [[Граматика|граматику]] і [[синтаксис]] [[французька мова|французької мови]].
+
На початку XIX сторіччя на розвиток російської літературної мови вирішальний вплив справила літературна творчість [[Микола Карамзін|Миколи Карамзіна]]. Карамзін цілеспрямовано відмовлявся від використання [[Церковнослов'янська мова|церковнослов'янської]] лексики й граматики, вживаючи у своїх творах повсякденну мову своєї епохи і використовуючи як зразок [[Граматика|граматику]] і [[синтаксис]] [[французька мова|французької мови]].
   
 
Карамзін ввів у російську мову безліч нових слів, як [[неологізм]]ів («благотворительность», «влюблённость», «вольнодумство», «достопримечательность», «ответственность», «подозрительность», «промышленность», «утончённость», «первоклассный», «человечный», «промышленость»)<ref name="одинцов">[http://genling.ru/books/item/f00/s00/z0000001/st007.shtml В.&nbsp;В.&nbsp;Одинцов. Лингвистические парадоксы. Москва. «Просвещение», 1982]</ref>, так і [[варваризм]]ів («тротуар», «кучер»). Також він одним з перших почав використовувати літеру [[Ё]].
 
Карамзін ввів у російську мову безліч нових слів, як [[неологізм]]ів («благотворительность», «влюблённость», «вольнодумство», «достопримечательность», «ответственность», «подозрительность», «промышленность», «утончённость», «первоклассный», «человечный», «промышленость»)<ref name="одинцов">[http://genling.ru/books/item/f00/s00/z0000001/st007.shtml В.&nbsp;В.&nbsp;Одинцов. Лингвистические парадоксы. Москва. «Просвещение», 1982]</ref>, так і [[варваризм]]ів («тротуар», «кучер»). Також він одним з перших почав використовувати літеру [[Ё]].
   
Зміни в мові, пропоновані Карамзіним, викликали бурхливу полеміку в [[1810-ті]]-х роках. Письменник [[Шишков Олександр Семенович|Олександр Шишков]] за сприяння [[Державін Гавриїл Романович|Гавриїла Державіна]] заснував у [[1811]] товариство [[Бесіда аматорів російського слова|«Бесіда аматорів російського слова»]], метою якого була пропаганда «старої» мови, а також критика Карамзіна, [[Жуковський Володимир Григорович|Жуковського]] та їх послідовників. У відповідь [[1815]] року утворилося [[Арзамас (гурток)|літературне товариство «Арзамас»]], яке іронізувало над авторами «Бесіди» і пародіювало їхні твори. Членами товариства стали багато поетів нового покоління, в тому числі [[Батюшков Костянтин Миколайович|Батюшков]], [[Вяземський Петро Андрійович|Вяземський]], [[Давидов Денис Васильович|Давидов]], [[Жуковський Василь Андрійович|Жуковський]], [[Пушкін Олександр Сергійович|Пушкін]]. Літературна перемога «Арзамаса» над «Бесідою» усталила перемогу мовних змін, які ввів Карамзін.
+
Зміни в мові, пропоновані Карамзіним, викликали бурхливу полеміку в [[1810-ті]]-х роках. Письменник [[Шишков Олександр Семенович|Олександр Шишков]] за сприяння [[Державін Гавриїл Романович|Гавриїла Державіна]] заснував у [[1811]] товариство «[[Бесіда аматорів російського слова]]», метою якого була пропаганда «старої» мови, а також критика Карамзіна, [[Жуковський Володимир Григорович|Жуковського]] та їх послідовників. У відповідь [[1815]] року утворилося [[Арзамас (гурток)|літературне товариство «Арзамас»]], яке іронізувало над авторами «Бесіди» і пародіювало їхні твори. Членами товариства стали багато поетів нового покоління, в тому числі [[Батюшков Костянтин Миколайович|Батюшков]], [[Вяземський Петро Андрійович|Вяземський]], [[Давидов Денис Васильович|Давидов]], [[Жуковський Василь Андрійович|Жуковський]], [[Пушкін Олександр Сергійович|Пушкін]]. Літературна перемога «Арзамаса» над «Бесідою» усталила перемогу мовних змін, які ввів Карамзін.
   
 
=== Вигадування нових слів ===
 
=== Вигадування нових слів ===
Рядок 63: Рядок 74:
 
Велика кількість слів російської літературної мови була створена низкою російських письменників. Процес винайдення нових слів особливо інтенсифікувався у [[XVIII]] сторіччі, коли через реформи [[Петро І Олексійович|Петра І]] в російській державі виникла необхідність означення понять і термінів що вже давно існували в західноєвропейських мовах. Багато слів що позначають наукові та довкола наукові поняття було вигадано [[Ломоносов Михайло Васильович|Михайлом Ломоносовим]]: «маятник», «насос», «притяжение», «созвездие», «рудник», «чертеж», «атмосфера», «вещество», «градусник», «преломление», «равновесие», «диаметр», «квадрат», «минус», «горизонт», «кислота» та інші<ref name="слова">[http://www.emory.edu/INTELNET/dar251.htm Инна Юрьева. Логика неологизма // «СПб Ведомости» (26.11.2009)]</ref>.
 
Велика кількість слів російської літературної мови була створена низкою російських письменників. Процес винайдення нових слів особливо інтенсифікувався у [[XVIII]] сторіччі, коли через реформи [[Петро І Олексійович|Петра І]] в російській державі виникла необхідність означення понять і термінів що вже давно існували в західноєвропейських мовах. Багато слів що позначають наукові та довкола наукові поняття було вигадано [[Ломоносов Михайло Васильович|Михайлом Ломоносовим]]: «маятник», «насос», «притяжение», «созвездие», «рудник», «чертеж», «атмосфера», «вещество», «градусник», «преломление», «равновесие», «диаметр», «квадрат», «минус», «горизонт», «кислота» та інші<ref name="слова">[http://www.emory.edu/INTELNET/dar251.htm Инна Юрьева. Логика неологизма // «СПб Ведомости» (26.11.2009)]</ref>.
   
Авторству Миколи Карамзіна належить багато російських слів переважно зі сфери чуттєвих стосунків та емоцій. Державний секретар [[Шишков Олександр Семенович|Олександр Шишков]] вигадав слово «лицедеи», [[Микола Гоголь]]&nbsp;— «халатность», [[Федір Достоєвський]]&nbsp;— «стушеваться», художник [[Карл Брюллов]]&nbsp;— «отсебятина», [[Хлєбніков Велимир|Велимир Хлєбніков]]&nbsp;— «летчик», «изнеможденный», [[Северянін Ігор|Ігор Северянин]]&nbsp;— «бездарь», [[Володимир Набоков]]&nbsp;— «німфетка», Корній Чуковський&nbsp;— «канцелярит». Багато слів що відображають російську дійсність належить письменнику-сатирику ХІХ ст. [[Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович|Михайлоу Салтикову-Щедріну]]: «головотяпство», «благоглупость», «пенкосниматель», «злопыхательство», «мягкотелый» та інші. Слово «елейный» першим почав уживати [[Бєлінський Віссаріон Григорович|Віссаріон Бєлінський]], проте в дещо іншому значенні.<ref name="одинцов"></ref>
+
Авторству Миколи Карамзіна належить багато російських слів переважно зі сфери чуттєвих стосунків та емоцій. Державний секретар [[Шишков Олександр Семенович|Олександр Шишков]] вигадав слово «лицедеи», [[Микола Гоголь]]&nbsp;— «халатность», [[Федір Достоєвський]]&nbsp;— «стушеваться», художник [[Карл Брюллов]]&nbsp;— «отсебятина», [[Хлєбніков Велимир|Велимир Хлєбніков]]&nbsp;— «летчик», «изнеможденный», [[Северянін Ігор|Ігор Северянин]]&nbsp;— «бездарь», [[Володимир Набоков]]&nbsp;— «німфетка», Корній Чуковський&nbsp;— «канцелярит». Багато слів що показують російську дійсність належить письменнику-сатирику XIX&nbsp;ст. [[Салтиков-Щедрін Михайло Євграфович|Михайлоу Салтикову-Щедріну]]: «головотяпство», «благоглупость», «пенкосниматель», «злопыхательство», «мягкотелый» та інші. Слово «елейный» першим почав уживати [[Бєлінський Віссаріон Григорович|Віссаріон Бєлінський]], проте в дещо іншому значенні.<ref name="одинцов"></ref>
   
Процес створення нових слів, перш за все для означення понять винайдених переважно на [[Західна цивілізація|Заході]], безперервно тривав й надалі. Так у 1930-х роках, у зв'язку з малою розповсюдженістю серед росіян, в російській мові не існувало слова «холодильник», замість нього використовувалися «рефрижератор», «холодильный шкаф». В той же час замість слова «спутник» (тобто [[штучний супутник Землі]]) використовувалося словосполучення «междупланетный снаряд».<ref name="одинцов"></ref>
+
Процес створення нових слів, перш за все для означення понять винайдених переважно на [[Західна цивілізація|Заході]], безперервно тривав й надалі. Так у 1930-х роках, у зв'язку з малою розповсюдженістю серед росіян, в російській мові не існувало слова «холодильник», замість нього використовувалися «рефрижератор», «холодильный шкаф». Водночас замість слова «спутник» (себто [[штучний супутник Землі]]) використовувалося словосполучення «междупланетный снаряд».<ref name="одинцов"></ref>
   
== Лексика ==
 
  +
== Лінгвістична характеристика ==
''Див. також «[[Церковнослов'янізм#У російській мові|Вплив церковнослов'янської на російську мову]]»''
 
   
За лексичним складом російська мова близька до інших східнослов'янських&nbsp;— української та білоруської, але відрізнюється від них масовим характером запозичень з [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янської мови]] (до них належать, наприклад, такі звичні слова, як ''вещь, время, воздух, восторг, глагол, изъять, награда, облако, общий, сочинить, тщетный, чрезмерный'' і багато інших), частина з яких співіснує із властиво російськими [[етимологічний дублет|дублетами]], що відрізняються від церковнослов'янських за значенням або стилістично, порівн. (церковнослов'янське слово приводиться першим): ''влачить / волочить, глава / голова, гражданин / горожанин, млечный / молочный, одежда / одёжа, разврат / разворот, рождать / рожать, страж / сторож'' й ін. Російська літературна мова є відносно спорідненою з церковнослов'янською мовою, слова церковнослов'янського походження складають ледь не половину всього словникового запасу російської мови.<ref>[http://gumilevica.kulichki.com/TNS/tns10.htm Трубецкой Н.&nbsp;С.&nbsp;Общеславянский элемент в русской культуре]{{ref-ru}}</ref><ref>
 
  +
=== Фонетика і фонологія ===
[http://www.kirsoft.com.ru/freedom/KSNews_338.htm Б.&nbsp;М.&nbsp;Ляпунов. Единство русского языка в его наречиях]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.orthedu.ru/nev/2-63-07/pushkin.htm Л.&nbsp;Г.&nbsp;Панин. К 170-летию со дня кончины А.&nbsp;С.&nbsp;Пушкина]{{ref-ru}}</ref> Із церковнослов'янської в літературну мову запозичені й окремі морфеми (наприклад, дієслівні [[префікс]]и '''из''-, ''низ''-, ''пред''- и ''со''-) і навіть окремі граматичні форми&nbsp;— наприклад, віддієслівні дієприкметники (порівн. церковнослов'янські за походженням дієприкметники ''текущий'' або ''горящий'' з відповідними їм російськими формами ''текучий'' і ''горячий'', що збереглися в сучасній мові як прикметники зі значенням постійної властивості) або форми дієслів типу ''трепещет'' (з невластивим російським формам [[чергування]]м ''т/щ'', порівн. російське ''хохочет'' або ''лепечет''). За своїм лексичним складом сучасна російська мова є в багатьох відношеннях близька до південнослов'янської болгарської мови. При формуванні лексичного стандарту української і білоруської літературної мови вплив церковнослов'янської (староболгарської) був меншим. Відповідно до стословних списків базової лексики Сводеша російська мова є близькою до білоруської, української та польської мови (відповідно 92&nbsp;%, 86&nbsp;% та 77&nbsp;% спільних слів)<ref>{{ref-ru}} ''Дьячок М. Т., Шаповал В. В.'' [http://www.philology.ru/linguistics1/dyachok-shapoval-02.htm Генеалогическая классификация языков.]&nbsp;— Новосибирск, 2002.&nbsp;— 32 с.</ref><ref>[http://www.binetti.ru/studia/djachok_1.shtml ]</ref><ref>{{ref-lt}} ''Girdenis A., Maziulis V.'' Baltu kalbu divercencine chronologija // Baltistica. T. XXVII (2).&nbsp;— Vilnius, 1994.&nbsp;— P. 9.</ref>.
 
Загалом [[Церковнослов'янізм|церковнослов'янські елементи]] пронизують всю структуру російської мови&nbsp;— [[фонетика|фонетику]], [[Морфологія (лінгвістика)|морфологію]], [[словник]], [[стилістика|стилістику]]&nbsp;— в незрівнянно більшому ступені, ніж, наприклад, латина&nbsp;— сучасну італійську мову<ref>{{ref-ru}} [http://www.krugosvet.ru/articles/82/1008212/1008212a1.htm Русский язык] // Энциклопедия Кругосвет</ref>.
 
   
На російські говори [[Карелія|Карелії]] лексичний вплив справили [[фіно-угорські мови]] ([[карельська мова|карельська]], [[вепська мова|вепська]], [[фінська мова|фінська]], [[саамська мова|саамська]])<ref>{{ref-ru}} ''Михайлова Л. П.'' [http://www.philology.ru/linguistics2/mikhailova-04.htm Прибалтийско-финский компонент в русском слове] // Русская и сопоставительная филология: состояние и перспективы.&nbsp;— Казань, 2004.&nbsp;— C.148—149</ref>.
 
  +
==== Голосні ====
  +
[[Файл:Russian vowel chart.svg|thumb|right|200px|Голосні російської мови: фонеми (чорні точки) і їх [[алофон]]и (червоні)]]
  +
Вокалізм російської літературної мови представлено 5 або 6 голосними фонемами. Голосні розрізняються за ступенем підйому язика, за рядом і за наявністю чи відсутністю лабіалізації:
   
== Запозичення ==
 
  +
{| class="wikitable" cellpadding="4"
{{Wikify|дата=січень 2016}}
 
  +
!style="width:100px" rowspan="3" | [[Голосний звук#Підняття|Підняття]]
Процес формування російської літературної мови був і залишається значною мірою процесом запозичення іншомовних слів та їхньої адаптації. Російська літературна мова має велику кількість запозичень з інших мов.
 
  +
! colspan="3" | [[Голосний звук#Ряд|Ряд]]
  +
|-
  +
!style="width:120px" |'''[[Голосний переднього ряду|Передній]]'''
  +
!style="width:120px" |'''[[Голосний середнього ряду|Середній]]'''
  +
!style="width:120px" |'''[[Голосний заднього ряду|Задній]]'''
  +
|-
  +
! colspan="2" width=240px | [[Лабіалізація|нелабіалізовані]]
  +
! width=120px | [[Лабіалізація|лабіалізовані]]
  +
|- align="center"
  +
! align="left" | [[Голосний високого підняття|Високе]]
  +
| style="font-size:110%" | /i/
  +
| style="font-size:110%" | (/ɨ/)
  +
| style="font-size:110%" | /u/
  +
|- align="center"
  +
! align="left" | [[Голосний середнього підняття|Середнє]]
  +
| style="font-size:110%" align="right"| /e/
  +
| style="font-size:110%" |
  +
| style="font-size:110%" align="left"| /o/
  +
|- align="center"
  +
! align="left" | [[Голосний низького підняття|Низьке]]
  +
|
  +
| style="font-size:110%" | /a/
  +
|
  +
|}
  +
Фонема /''i''/ після [[М'які приголосні|м'яких приголосних]] і на початку слова є звуком переднього ряду [i] ({{lang-ru|и}}), а після [[Тверді приголосні|твердих приголосних]]&nbsp;— звук середнього ряду [ɨ] ({{lang-ru|ы}}). Також /''i''/ и /''ɨ''/ можуть розглядатися як дві різні фонеми. Сильна [[Позиція (мовознавство)|позиція]] для голосних&nbsp;— під наголосом, у ненаголошеній позиції деякі голосні фонеми (/ ''про''/ й /''а''/, в позиції після м'яких приголосних&nbsp;— також /''е''/) можуть послаблюватися і в ряді випадків не відрізнятися (піддаються [[Акання|редукції]]): ''в''[ó]''ды''&nbsp;— ''в''[ʌ]''дá'', [л'е]''с''— [л'и<sup>е</sup>]''сá''{{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=451—453}}{{sfn|Русская грамматика, том I|1980|с=24—28}}. Крім змін голосних фонем у ненаголошених складах до важливих позиційних реалізацій голосних відноситься також зміна /''і''/ у звук середнього ряду [ɨ] після твердих приголосних фонем: ''игра''&nbsp;— ''под''[ы]''грывать'', ''в''‿[ы]''гре''{{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=454}}.
   
Запозиченими словами в російській мові є такі звичні слова як-от «хлеб» {{lang-uk|хліб}}, «кружка» {{lang-uk|кухоль}}, «зонтик» {{lang-uk|парасоля}}, «магазин» {{lang-uk|крамниця, магазин}}, «кот» {{lang-uk|кіт}}, «лошадь» {{lang-uk|кінь}}, «собака» {{lang-uk|пес, собака}}, «обезьяна» {{lang-uk|мавпа}}, «галстук» {{lang-uk|краватка}}, «компот» {{lang-uk|узвар, компот}}, «трактор» {{lang-uk|трактор}}, «танк» {{lang-uk|танк}}, «гавань» {{lang-uk|гавань, пристань}}, «парус» {{lang-uk|вітрило}}, «икона» {{lang-uk|ікона}}, «церковь» {{lang-uk|церква}}, «хор» {{lang-uk|хор}}, «спорт» {{lang-uk|спорт}}, «рынок» {{lang-uk|ринок}}, «базар» {{lang-uk|базар}}, «музыка» {{lang-uk|музика}}, «вокзал» {{lang-uk|вокзал, станція}}, «машина» {{lang-uk|авто, машина}}, «гол» {{lang-uk|гол}}, «изба» {{lang-uk|хата}}, «стекло» {{lang-uk|скло}}, «селедка» {{lang-uk|оселедець}}, «суп» {{lang-uk|юшка}}, «огурец» {{lang-uk|огірок}}, «помидор» {{lang-uk|помідор}}, «котлета» {{lang-uk|котлета, січеник}}, «картошка» {{lang-uk|картопля}}, «кастрюля» {{lang-uk|каструля}}, «тарелка» {{lang-uk|таріля}}, «чай» {{lang-uk|чай}}, «сахар» {{lang-uk|цукор}} тощо.
 
  +
Голосні є, зазвичай, складовими (складотворними) звуками (як виняток можлива факультативна складовість [[Сонорні приголосні|сонорних приголосних]] у випадках типу ''театр'', ''вопль''){{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=454}}.
   
[[Петро I Олексійович|Петро І]] так писав до російського дипломата Рудаковського<ref>{{ref-ru}} ''Боженко Л. Н.'' [http://filologdirect.narod.ru/sra/sra_2006_19.html Заимствованная лексика в современном русском языке] {{ref-ru}}</ref>:
 
  +
==== Приголосні ====
  +
Система [[консонантизм]]у російської літературної мови нараховує 37 [[Приголосні|приголосних]] фонем. Виділяють дві групи приголосних&nbsp;— [[Сонорні приголосні|сонорні]] і [[Шумний приголосний|шумні]]; і ті, й інші розрізняються за [[Місце творення приголосних|місцем]] і [[Артикуляція (мовознавство)|способом творення]] (в дужки взяті [[Позиція (лінгвістика)|позиційні варіанти]] фонем, у парах приголосних зліва наведені [[глухі приголосні]], справа&nbsp;— [[дзвінкі приголосні|дзвінкі]]){{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=451}}{{sfn|Русская грамматика, том I|1980|с=18—22}}{{sfn|Русская грамматика, том I|1980|с=79}}:
  +
{| class="standard" style="text-align: center;"
  +
! COLSPAN="3" ROWSPAN="3" | [[Артикуляція (мовознавство)|за способом творення]] !! COLSPAN="7" |[[Місце творення приголосних|за місцем творення]]
  +
|-
  +
! COLSPAN="2" | [[Губний приголосний|губні]] !! COLSPAN="2" | [[Передньоязиковий приголосний|передньоязикові]] !! ROWSPAN="2" | [[Середньопіднебінний приголосний|середньо-<br/>язиковий]] !! ROWSPAN="2" | [[Задньоязиковий приголосний|задньо-<br/>язиковий]]
  +
|-
  +
! [[Губно-губний приголосний|губно-<br/>губні]] !! [[Губно-зубний приголосний|губно-<br/>зубні]] !! [[Зубний приголосний|зубні]] !! [[Заясенний приголосний|заясенні]]
  +
|-
  +
| ROWSPAN="6" bgcolor="#FFDEAD" | '''[[Шумний приголосний|шумні]]''' || ROWSPAN="2" bgcolor="#FFDEAD" | '''[[Проривний приголосний|проривний]]''' || bgcolor="#FFDEAD" | тв. || /[[Глухий губно-губний проривний|п]]/ /[[Дзвінкий губно-губний проривний|б]]/ || || /[[Глухий ясенний проривний|т]]/ /[[Дзвінкий ясенний проривний|д]]/ || || || /[[Глухий м'якопіднебінний проривний|к]]/ /[[Дзвінкий м'якопіднебінний проривний|г]]/
  +
|-
  +
| bgcolor="#FFEEBD"| м. || /п’/ /б’/ || || /т’/ /д’/ || || /к’/ /г’/ ||
  +
|-
  +
| ROWSPAN="2" bgcolor="#FFDEAD" | '''[[африкати]]''' || bgcolor="#FFDEAD" | тв. || || || /[[Глухий ясенний африкат|ц]]/ (<nowiki>[</nowiki>[[Дзвінкий ясенний африкат|д͡з]]<nowiki>]</nowiki>) || || ||
  +
|-
  +
| bgcolor="#FFEEBD" | м. || || || || /[[Глухий ясенно-твердопіднебінний африкат|ч]]/ (<nowiki>[</nowiki>[[Дзвінкий ясенно-твердопіднебінний африкат|д͡ж’]]<nowiki>]</nowiki>) || ||
  +
|-
  +
| ROWSPAN="2" bgcolor="#FFDEAD" | '''[[Фрикативний приголосний|фрикативні]]''' || bgcolor="#FFDEAD" | тв. || || /[[Глухой губно-зубной спирант|ф]]/ /[[Звонкий губно-зубной спирант|в]]/ || /[[Глухий ясенний фрикативний|с]]/ /[[Дзвінкий ясенний фрикативний|з]]/ || /[[Глухий ретрофлексний фрикативний|ш]]/ /[[Дзвінкий ретрофлексний фрикативний|ж]]/ || || /[[Глухий м'якопіднебінний фрикативний|х]]/ (<nowiki>[</nowiki>[[Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|ɣ]]<nowiki>]</nowiki>)
  +
|-
  +
| bgcolor="#FFEEBD" | м. || || /ф’/ /в’/ || /с’/ /з’/ || /[[Глухий ясенно-твердопіднебінний фрикатив|щ]]/ /[[Дзвінкий ясенно-твердопіднебінний фрикатив|ж̅’]]/ || /х’/ ||
  +
|-
  +
| ROWSPAN="7" bgcolor="#FFDEAD" | '''[[сонант|сонорні]]''' || ROWSPAN="2" bgcolor="#FFDEAD" | '''[[Носовий приголосний|носові]]''' || bgcolor="#FFDEAD" | тв. || /[[Губно-губний носовий приголосний|м]]/ || || /[[Ясенний носовий приголосний|н]]/ || || ||
  +
|-
  +
| bgcolor="#FFEEBD" | м. || /м’/ || || /н’/ || || ||
  +
|-
  +
| ROWSPAN="2" bgcolor="#FFDEAD" | '''[[Боковий приголосний|бокові]]''' || bgcolor="#FFDEAD" | тв. || || || /[[Ясенний боковий апроксимант|л]]/ || || ||
  +
|-
  +
| bgcolor="#FFEEBD" | м. || || || /л’/ || || ||
  +
|-
  +
| bgcolor="#FFDEAD" | '''[[Ковзні приголосні|ковзні]]''' || bgcolor="#FFEEBD" | м. || || || || || /[[Твердопіднебінний апроксимант|j]]/ ||
  +
|-
  +
| ROWSPAN="2" bgcolor="#FFDEAD" | '''[[Дрижачий приголосний|дрижачі]]''' || bgcolor="#FFDEAD" | тв. || || || || /[[Ясенний дрижачий приголосний|р]]/ || ||
  +
|-
  +
| bgcolor="#FFEEBD" | м. || || || || /р’/ || ||
  +
|}
   
{{цитата|
 
  +
Приголосні фонеми /''ж̅’''/ і /''щ''/ протиставлені всім іншим як довгі приголосні коротким. [[Фрикативні приголосні|Щілинний (фрикативний) варіант]] приголосного /''г''/&nbsp;— <nowiki>[</nowiki>[[Дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний|ɣ]]<nowiki>]</nowiki>&nbsp;— відзначається тільки в одиничних лексемах, зокрема, у вигуках «го́споди», «ей-бо́гу», «ага́»{{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=451}}{{sfn|Русский язык|2001|с=399}}.
''У реляціях твоїх вживаєш ти вельми багато польських та інших іноземних слів і термінів, за якими самої справи зрозуміти неможливо; через це пиши нам усі свої реляції російською мовою, не вживаючи іноземних слів і термінів.''
 
{{oq|ru|В реляциях твоих употребляешь ты зело много польские и другие иностранные слова и термины, за которыми самого дела вразуметь невозможно; того ради тебе реляции свои нам писать все российским языком, не употребляя иностранных слов и терминов.}}
 
}}
 
   
Найвизначніший російський поет [[Пушкін Олександр Сергійович|О. Пушкін]] часто вживав запозичення з інших мов, не поділяючи погляди російських пуристів щодо неприпустимості вживати запозичення: з [[Грецька мова|грецької мови]] «кристалл» {{lang-uk|кристал}}, «музыка» {{lang-uk|музика}}, [[Латинська мова|латини]] «трибун» {{lang-uk|трибун}}, «секундант» {{lang-uk|секундант}}, з [[Німецька мова|німецької]] «альманах» {{lang-uk|альманах}}, «флер» {{lang-uk|фльорес, креп}}, з [[Італійська мова|італійської]] «фагот» {{lang-uk|фагот}}, «флейта» {{lang-uk|флейта}}, з [[Польська мова|польської]] «франт» {{lang-uk|франт}}, «мазурка» {{lang-uk|мазурка}}, з [[Англійська мова|англійської]] «бостон» {{lang-uk|бостон}}, «сплин» {{lang-uk|сплін}}, з [[Французька мова|французької]] «педант» {{lang-uk|причепа, педант}}, «идеал» {{lang-uk|ідеал}}, з [[Голландська мова|голландської]] «кофей» {{lang-uk|кава}}.
 
  +
За м'якістю / твердістю і за глухістю / дзвінкістю приголосні можуть бути як парними, так і такі, що не утворюють пар: тільки твердими можуть бути /''ж''/, /''ш''/, /''ц''/ і тільки м'якими /''ж̅’''/, /''щ''/, /''ч''/, /''j''/; тільки глухими /''ц''/, /''ч''/, /''х''/, /''х’''/ і тільки дзвінкими всі сонанти. Особливі групи складають [[Шиплячі приголосні|шиплячі]] (/''ш''/, /''ж''/, /''щ''/, /''ж̅’''/, /''ч''/) і [[свистячі приголосні]] (/''с''/, /''з''/, /''с’''/, /''з’''/, /''ц''/){{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=452}}.
[[Файл:Ros Gram2.jpg|міні|праворуч|200пкс|«Россійская граматика» 1755 року [[Ломоносов|М.&nbsp;В.&nbsp;Ломоносова]], стала першою російською науковою граматикою і заклала основи сучасної російської літературної мови<ref>{{ref-ru}} [http://www.litra.ru/composition/get/coid/00056901184864128303/woid/00059501184773069475/ Устройство родного языка]</ref>]]
 
У текстах «Пікової дами», «Арапа Петра Великого», «Панянки-селянки» запозичених слів понад 50: «депеша» {{lang-uk|депеша}}, «штоф» {{lang-uk|пляшка}}, «ассигнация» {{lang-uk|асиґнація}}, «мантилья» {{lang-uk|мантилья}}, «бард» {{lang-uk|бард}}, «шкипер» {{lang-uk|шкіпер, шкипер}}, «пунш» {{lang-uk|пунш}}, «фортуна» {{lang-uk|фортуна, доля}}. В інших текстах творів О.Пушкіна також багато запозичень: лексеми греко-латинського походження («афоризм» {{lang-uk|афоризм}}, «философия» {{lang-uk|філософія}}), з французької («англоман» {{lang-uk|англоман}}, «анекдот» {{lang-uk|анекдот}}), з німецької («герцог» {{lang-uk|герцог, герцоґ}}, «камин» {{lang-uk|коминок}}), з голландської («верфь» {{lang-uk|верф}}, «шкипер» {{lang-uk|шкіпер, шкипер}}), з італійської («шпага» {{lang-uk|шпада, шпага}}, «ломбард» {{lang-uk|ломбард}}), з англійської («пунш» {{lang-uk|пунш}}, «вист» {{lang-uk|віст}}, «миля» {{lang-uk|миля}}), з [[Угорська мова|угорської]] («гусар» {{lang-uk|гусар}}, «гайдук» {{lang-uk|гайдук}}), з [[Іспанська мова|іспанської]] («мантилья» {{lang-uk|мантилья}}), багато слів [[Тюркські мови|тюркського походження]] («утюг» {{lang-uk|праска}}, «шалаш» {{lang-uk|курінь}}), одиничні запозичення з [[Турецька мова|турецької]] («султан» {{lang-uk|султан}}), [[Фарсі (мова)|фарсі]] («сурьма» {{lang-uk|антимон}}), [[Арабська мова|арабської]] («мишура» {{lang-uk|сухозлітка, шумиха}}).
 
   
Деякі слова, які запозичуються російською мовою, вимовляються зі звуками, не властивими російській літературній мові:
 
  +
Сильна позиція для приголосних&nbsp;— перед голосною. Парні дзвінкі приголосні оглушуються перед глухими приголосними і в кінці слова (''ду''[б]''ы''&nbsp;— ''ду''[п], ''в коро''[б]''е''&nbsp;— ''коро''[п]''ка''), парні глухі приголосні одзвінчуються перед дзвінкими (''ко''[с’]''ить''&nbsp;— ''ко''[з’]''ба''). У ряді позицій не розрізняються приголосні, парні за твердістю / м'якістю. Перед м'якими зубними (крім /''л’''/) пом'якшуються тверді [[Зубні приголосні|зубні]] /''с''/, /''з''/ и /''н''/: ''боро''[з]да&nbsp;— ''боро''[з'д’]''ить''. Перед усіма приголосними, крім м'яких [[Губний приголосний|губних]] та /j/, тверднуть м'які губні: ''ру''[б’]''ить''&nbsp;— ''ру''[б]''лю''. Приголосні /''с''/, /''с’''/, /''з''/, /''з’''/ перед шиплячими /''ш''/, /''щ''/, /''ж''/, /''ч''/ замінюються на шиплячі: [с]''крепить''&nbsp;— [ш]''шить'' (сшить) тощо.{{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=452—454}}{{sfn|Русская грамматика, том I|1980|с=28—29}}
   
* слово «жюри» {{lang-uk|журі}} вимовляється з м'яким '''ж''',
 
  +
==== Просодія ====
* у слові «резюме» {{lang-uk|резюме}} перед кінцевим орфографічним '''е''' вимовляється приголосний звук, що є проміжним між твердим і м'яким (так зване 3-тє пом'якшення), ще недавно аналогічний звук вимовлявся в слові «кафе» {{lang-uk|кав'ярня}} (зараз у цьому слові, як і в багатьох інших, що прийшли з французької мови,&nbsp;— «пенсне» {{lang-uk|пенсне}}, «кашне» {{lang-uk|кашне}} тощо&nbsp;— вимовляється твердий приголосний),
 
  +
[[Наголос]] в російській мові&nbsp;— динамічний, або силовий (один з [[склад]]ів [[Словоформа|словоформи]]&nbsp;— ударний&nbsp;— вирізняється з-поміж інших напруженішою [[Артикуляція (фонетика)|артикуляцією]]), різномісцевий (не прикріплене до якого-небудь певного стилю стосовно початку або кінця словоформи), рухомий&nbsp;— у різних формах одного слова можуть бути ударними різні склади і різні [[Морфема|морфеми]] (''голова́&nbsp;— го́лову&nbsp;— голо́в'')<ref name="Русский язык. Энциклопедия 442—443"/>.
* слова «Бог» {{lang-uk|Бог, Біг}}, «ангел» ({{lang-uk|янгол}}) вимовляються зі звуком [ɣ].
 
   
{|class="wikitable" border=1 cellspacing=0 cellpadding=5
 
  +
Тим же часом у російській мові відзначаються ознаки морфологізованності наголосу: одна з закономірностей його зміни пов'язана з місцем наголосу стосовно морфемного членування слова. Розрізняють словоформи з наголосом на [[Основа слова|основі]] і словоформи з наголосом на [[Флексія|флексії]]: ''дорóг-а'' (''дорóг-и'', ''дорóг-е'', ''дорóг-у'' тощо) і ''черт-á'' (''черт-ы́'', ''черт-é'', ''черт-у́'' тощо). Наголос грає сонологічну (сенсо-розпізнавальну) роль (''се́ло&nbsp;— село́''). Найпростіші за структурою [[службові слова]] можуть об'єднуватися з сусіднім [[Знаменні слова|знаменним словом]] у єдине [[фонетичне слово]] (з одним наголосом): ''на берегý'', ''нé был'', ''пó два'', ''перед дóмом''. Для низки слів, передусім складних, можливо, окрім основного, побічний (послаблений) наголос: ''парово'зострое́ние'', ''вы'шеизло́женный''{{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=452}}{{sfn|Русская грамматика, том I|1980|с=90—92}}.
|<div align=center>'''Запозичення в російській мові'''</div>
 
  +
|-
 
  +
Для російської мови фонематично значущі відмінності [[Довгі і короткі голосні|довготи]] і [[Тон (лінгвістика)|тону]] не характерні. Подовження голосного може відзначатися в [[емфазу (риторика)|емфатично]] забарвлених контекстах в усному мовленні: ''Ну о-о-очень интересная книга!''{{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=452}}.
|valign=top |
 
  +
* Запозичення з [[Тюркські мови|тюркських мов]] [[8 століття|VIII]]—[[12 століття|XII]] ст.&nbsp;— «боярин» {{lang-uk|боярин}}, «шатёр» {{lang-uk|шатро}}, «богатырь» {{lang-uk|богатир, велет, силань}}, «жемчуг» {{lang-uk|перли}}, «кумыс» {{lang-uk|кумиз, кумис}}, «ватага» {{lang-uk|гурт, зграя, ватага}}, «телега» {{lang-uk|віз}}, «орда» {{lang-uk|орда, горда}}.
 
  +
==== [[Морфонологія]] ====
* Запозичення з [[Грецька мова|грецької мови]] [[10 століття|X]]—[[17 століття|XVII]] ст.&nbsp;— «библия» {{lang-uk|біблія}}, «анафема» {{lang-uk|анатема, анахтема}}, «ангел» {{lang-uk|янгол}}, «епископ» {{lang-uk|єпископ}}, «демон» {{lang-uk|демон}}, «икона» {{lang-uk|ікона}}, «монах» {{lang-uk|монах}}, «монастырь» {{lang-uk|монастир, манастир}}, «лампада» {{lang-uk|лампада}}, «пономарь» {{lang-uk|паламар}}, «математика» {{lang-uk|математика}}, «философия» {{lang-uk|філософія}}, «история» {{lang-uk|історія}}, «грамматика» {{lang-uk|граматика}}, «известь» {{lang-uk|вапно}}, «сахар» {{lang-uk|цукор}}, «скамья» {{lang-uk|лавка, ослін}}, «тетрадь» {{lang-uk|зошит}}, «фонарь» {{lang-uk|ліхтар}}, «буйвол» {{lang-uk|буйвіл}}, «фасоль» {{lang-uk|квасоля}}, «свекла» {{lang-uk|буряк}}, «хорей» {{lang-uk|хорей}}, «комедия» {{lang-uk|комедія}}, «мантия» {{lang-uk|мантія}}, «стих» {{lang-uk|вірш}}, «логика» {{lang-uk|логіка}}, «аналогия» {{lang-uk|аналогія}} тощо.
 
  +
У російських словах на стику морфемного шву спостерігаються різного роду фузійні явища. Найчастіше це [[Чергування звуків|чергування]] фонем, рідше зустрічаються лінійні перетворення основ&nbsp;— усікання і нарощування (''высок-ий''&nbsp;— ''выш-е'', ''рву-т''&nbsp;— ''рв-ать''). У [[Словотвір|словотворі]] представлено поєднання (накладення) сусідніх [[Морфема|морфем]]: ''курский'' (''-ск''&nbsp;— частина кореня і одночасно суфікс). Основна частина морфонологічних явищ у російській мові, як у мові з розвиненою [[Суфіксація|суфіксацією]], відзначається на стику кореня і суфікса<ref name="Русский язык. Энциклопедия 442—443"/>{{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=455}}{{sfn|Русская грамматика, том I|1980|с=410—411}}. Формули мінімального виду кореневого морфу в знаменних частинах мови: CVC&nbsp;— в [[Ім'я (граматика)|іменах]], CV і CVC&nbsp;— у [[дієслово|дієслові]], формули інших морфів (префіксу, суфікса тощо) приймають види C, CV, VC. У немінімальному вигляді морфи розширюються повторенням мінімальних структур. Типовий вид морфу флексії&nbsp;— V, VC або VCV{{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=455—456}}.
* Російська літературна мова є відносно спорідненою з церковнослов'янскою мовою, слова церковнослав'янского походження складають ледь не половину всього словникового запасу російської мови.<ref>[http://gumilevica.kulichki.com/TNS/tns10.htm Трубецкой Н.&nbsp;С.&nbsp;Общеславянский элемент в русской культуре]{{ref-ru}}</ref><ref>
 
  +
[http://www.kirsoft.com.ru/freedom/KSNews_338.htm Б.&nbsp;М.&nbsp;Ляпунов. Единство русского языка в его наречиях]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.orthedu.ru/nev/2-63-07/pushkin.htm Л.&nbsp;Г.&nbsp;Панин. К 170-летию со дня кончины А.&nbsp;С.&nbsp;Пушкина]{{ref-ru}}</ref> Запозичення з [[Церковнослов'янська мова|церковнослов'янської мови]] (до сер. [[17 століття|XVII]] ця мова була єдиною літературною мовою [[Росіяни|росіян]]) (окрім лексичних запозичень є запозичення у фонетиці, морфології та синтаксисі): «извещать» {{lang-uk|повідомляти}}, «предвещать» {{lang-uk|віщувати, заповідати}}, «надлежать» {{lang-uk|слід, потрібно}}, «изъять» {{lang-uk|вилучати}}, «благодеяние» {{lang-uk|доброчинність}}, «благосостояние» {{lang-uk|добробут}}, «сосуществование» {{lang-uk|співіснування}}, «изгнание» {{lang-uk|вигнання}}, «долженствование» {{lang-uk|повинність}}. Багато слів існують у вигляді дублетів, що відрізняються у фонетичному, семантичному та функціонально-стилістичному планах&nbsp;— російське слово є нейтральним або «низьким», а церковнослов'янське&nbsp;— «високим» або нейтральним («город&nbsp;— град» {{lang-uk|місто - град}}, «берег&nbsp;— брег» {{lang-uk|берег - надбережжя}}, «житье&nbsp;— житие» {{lang-uk|житття - житіє}}, «обнять&nbsp;— объять» {{lang-uk|обійняти - охопити}}, «одёжа&nbsp;— одежда» {{lang-uk|убрання - одяг}}, те саме у власних іменах «Марья&nbsp;— Мария» {{lang-uk|Марія}}, «Авдотья&nbsp;— Евдокия» {{lang-uk|Явдоха}}, «Иван&nbsp;— Иоанн» {{lang-uk|Іван}}, «Михайла&nbsp;— Михаил» {{lang-uk|Михайло}} тощо). Деякі пари слів мають різне значення і зараз не сприймаються як російсько-церковнослов'янські дублети: «нёбо» (російське) та ''небо'' (церковнослов'янське) {{lang-uk|піднебіння - небо}}, «невежа» та «невежда» {{lang-uk|нечемний - неук}}, «горожанин» та «гражданин» {{lang-uk|городянин, міщанин - громадянин}}, «встать» та «восстать» {{lang-uk|встати - повстати}}. Багато церковнослов'янізмів вже не сприймаються, як запозичення: суфікс активного дієприслівника '''-ущ-/-ющ-''', '''-ащ-/-ящ-''' («бегущий» {{lang-uk|той, що біжить}}, «свистящий» {{lang-uk|той, що свистить}}), що витіснив російський '''-уч-/-юч-''', '''-ач-/-яч-''' (зберігся у словах «могучий» {{lang-uk|могутній}}, «горячий» {{lang-uk|гарячий}}), слова «благоразумный» {{lang-uk|розважливий, розсудливий}}, «благородный» {{lang-uk|шляхетний}}, «могущество» {{lang-uk|могутність}}, «имущество» {{lang-uk|майно}}, «преимущество» {{lang-uk|перевага}}, «вероломный» {{lang-uk|зрадливий}}, «первоначальный» {{lang-uk|початковий, первісний}}, «предпочитать» {{lang-uk|надавати перевагу}}, «гостеприимство» {{lang-uk|гостинність}}, «суеверие» {{lang-uk|забобон, марновірство}}, «беззаконие» {{lang-uk|беззаконство, беззаконня}}, «прежде» {{lang-uk|передусім, давніше}}, «пещера» {{lang-uk|печера}}, «помощь» {{lang-uk|допомога}}, «вождь» {{lang-uk|вождь, проводир}}, «юность» {{lang-uk|юність}}, «шлем» {{lang-uk|шолом}} тощо.
 
  +
У російській мові представлені такі морфонологічні чергування фонем, як-от{{sfn|Лопатин, Улуханов|2005|с=456—459}}:
* запозичення з латини з [[17 століття|XVII]] ст.&nbsp;— «доктор» {{lang-uk|лікар, доктор}}, «медицина» {{lang-uk|медицина}}, «лилия» {{lang-uk|лілея}}, «роза» {{lang-uk|троянда}}.
 
  +
* вокальні: /''о''/ ~ ø, /''е''/ ~ ø, /''и''/ ~ ø, або побіжність голосних: ''сон-ø''&nbsp;— ''сн-а'', ''рвать''&nbsp;— ''рыв-ок''; /''о''/ ~ /''а''/: ''откопать''&nbsp;— ''от-кáп-ыва-ть'';
* запозичення при [[Петро I Олексійович|Петрі І]] (як-от «алгебра» {{lang-uk|алгебра}}, «оптика» {{lang-uk|оптика}}, «глобус» {{lang-uk|глобус}}, «апоплексия» {{lang-uk|параліч, родимець}}, «лак» {{lang-uk|лак, політура}}, «компас» {{lang-uk|компас, бусоль, магнет}}, «крейсер» {{lang-uk|крейсер}}, «порт» {{lang-uk|порт}}, «корпус» {{lang-uk|корпус}}, «армия» {{lang-uk|військо, армія}}, «дезертир» {{lang-uk|утікач, дезертир}}, «кавалерия» {{lang-uk|кіннота, кавалерія}}, «контора» {{lang-uk|контора, бюро}}, «акт» {{lang-uk|акт}}, «аренда» {{lang-uk|оренда}}, «тариф» {{lang-uk|тариф}} тощо).
 
  +
* консонантні: парні тверді ~ парні м'які приголосні (крім задньоязикових): ''горо/д/''&nbsp;— ''в горо/д’/-е''; парно-тверді шумні зубні ~ шиплячі приголосні (/''т''/ ~ /''ч''/, /''д''/ ~ /''ж''/, /''ст''/ ~ /''щ''/ тощо), тверді губні ~ поєднання губної та /''л’''/ (/''б''/ ~ /''бл’''/ тощо): ''пря/т/ать''&nbsp;— ''пря/ч/-ут'', ''дре/м/ать''&nbsp;— ''дре/мл’-у/т'' та інші чергування.
** з [[Голландська мова|голландської мови]]&nbsp;— «балласт» {{lang-uk|савур, баласт, зайвина}}, «буер» {{lang-uk|буєр}}, «ватерпас» {{lang-uk|ґрунтвага}}, «верфь» {{lang-uk|верф}}, «гавань» {{lang-uk|гавань}}, «дрейф» {{lang-uk|дрейф}}, «лавировать» {{lang-uk|маневрувати, бардіжати}}, «лоцман» {{lang-uk|лоцман}}, «матрос» {{lang-uk|матрос}}, «рея» {{lang-uk|рей}}, «руль» {{lang-uk|стерно, кермо}}, «флаг» {{lang-uk|прапор}}, «флот» {{lang-uk|флот, фльота}}, «штурман» {{lang-uk|штурман, керманич}} тощо.
 
  +
** з [[Англійська мова|англійської мови]]&nbsp;— «баржа» {{lang-uk|баржа}}, «бот» {{lang-uk|бот}}, «бриг» {{lang-uk|бриг}}, «вельбот» {{lang-uk|китоловний корабель}}, «мічман» {{lang-uk|мічман}}, «шхуна» {{lang-uk|шхуна}}, «катер» {{lang-uk|байдак, катерка}} тощо.
 
  +
==== Орфоепія ====
** з німецької мови&nbsp;— «фляжка» {{lang-uk|пляшка}}, «зонтик» (від {{lang-de|Sontag}}&nbsp;— {{lang-uk|неділя}}) {{lang-uk|парасоля}}.
 
  +
Російська літературна вимова історично склалося на основі московського [[Койне (мовознавство)|койне]] (мови жителів Москви). Після перенесення столиці Росії до [[Санкт-Петербург]]у сформувалися два рівноправних варіанти російської літературної вимовної норми, які співіснують протягом двох сторіч,&nbsp;— так звана [[Відмінності у мовленні москвичів і петербуржців|московська вимова]] (зі старшою та молодшою ​​нормами) і [[Відмінності у мовленні москвичів і петербуржців|петербурзька вимова]], що склалася на старомосковській основі. Фактично наразі сформувалася єдина російська вимовна норма, яка включила як московські, так і петербурзькі [[Орфоепія|орфоепічні особливості]]<ref>{{ref-ru}} {{cite web|url=http://www.gramota.ru/biblio/research/variants/|title=Варіанти російської літературної вимови|author=Вербицька Л. О.|authorlink=Вербицька Людмила Олексіївна|date=|editor=|format=|work=|pages=|location=|publisher=Довідково-інформаційний портал [[Грамота.ру]]|accessdate=|description=|ref=|archiveurl=https://www.webcitation.org/6GDePnJXO?url=http://www.gramota.ru/biblio/research/variants/|archivedate=2013-04-28}}{{перевірено|30|04|2015}}</ref><ref>{{ref-ru}} ''[[Вербицька Людмила Олексіївна|Вербицька Л. О.]]'' {{Стаття ЛЕС|[http://tapemark.narod.ru/les/351a.html Орфоэпия]}}</ref>{{sfn|Русская грамматика, том I|1980|с=24}}.
* запозичення у [[18 століття|XVIII]]-[[19 століття|XIX]] ст.
 
  +
** з [[Французька мова|французької мови]]&nbsp;— «бюро» {{lang-uk|бюро, виділ}}, «будуар» {{lang-uk|будуар}}, «витраж» {{lang-uk|вітраж}}, «кушетка» {{lang-uk|канапа}}, «ботинок» {{lang-uk|черевик}}, «вуаль» {{lang-uk|вуаль, вуалик, серпанок}}, «гардероб» {{lang-uk|гардероба, шафа для одягу}}, «жилет» {{lang-uk|жилет, камізелька}}, «пальто» {{lang-uk|пальто}}, «бульон» {{lang-uk|бульйон}}, «винегрет» {{lang-uk|вінегрет, вінеґрета, ґодзя}}, «желе» {{lang-uk|драглі, галярета}}, «мармелад» {{lang-uk|мармелад, мармелада}}, «актёр» {{lang-uk|актор}}, «антрепренёр» {{lang-uk|антрепренер, театральний підприємець}}, «афиша» {{lang-uk|афіша}}, «балет» {{lang-uk|балет}}, «жонглёр» {{lang-uk|жонглер}}, «режиссёр» {{lang-uk|режисер}}, «батальон» {{lang-uk|батальйон}}, «гарнизон» {{lang-uk|залога}}, «пистолет» {{lang-uk|пистоль, пістоль, пістолет}}, «эскадра» {{lang-uk|ескадра}}, «буржуа» {{lang-uk|буржуа}}, «деклассированный» {{lang-uk|(з)декласований}}, «деморализация» {{lang-uk|деморалізація}}, «департамент» {{lang-uk|департамент}} тощо.
 
  +
== Лексика ==
** з [[Італійська мова|італійської мови]]&nbsp;— «ария» {{lang-uk|арія}}, «аллегро» {{lang-uk|аллегро}}, «браво» {{lang-uk|браво}}, «виолончель» {{lang-uk|віолончеля, басоль, віолончель}}, «новелла» {{lang-uk|новела}}, «пианино» {{lang-uk|піаніно}}, «речитатив» {{lang-uk|речитатив, співомовка}}, «тенор» {{lang-uk|тенор}}, «валюта» {{lang-uk|валюта}}, «вилла» {{lang-uk|вілла}}, «вермишель» {{lang-uk|вермішель, вермічелі}}, «макароны» {{lang-uk|макарони}}.
 
  +
{{main|Запозичення в російській мові}}
** з [[Іспанська мова|іспанської мови]]&nbsp;— «гитара» {{lang-uk|гітара}}, «мантилья» {{lang-uk|мантилья}}, кастаньеты {{lang-uk|кастаньєти}}, серенада {{lang-uk|серенада}}'.
 
  +
* Запозичення у [[20 століття|XX]]-[[21 століття|XXI]] ст.
 
  +
За лексичним складом російська мова близька до інших східнослов'янських&nbsp;— української та білоруської, але відрізнюється від них масовим характером запозичень з [[церковнослов'янська мова|церковнослов'янської мови]] (до них належать, наприклад, такі звичні слова, як ''вещь, время, воздух, восторг, глагол, изъять, награда, облако, общий, сочинить, тщетный, чрезмерный'' і багато інших), частина з яких співіснує із властиво російськими [[етимологічний дублет|дублетами]], що відрізняються від церковнослов'янських за значенням або стилістично, порівн. (церковнослов'янське слово приводиться першим): ''влачить / волочить, глава / голова, гражданин / горожанин, млечный / молочный, одежда / одёжа, разврат / разворот, рождать / рожать, страж / сторож'' й ін. Російська літературна мова є відносно спорідненою з церковнослов'янською мовою, слова церковнослов'янського походження складають ледь не половину всього словникового запасу російської мови.<ref>[http://gumilevica.kulichki.com/TNS/tns10.htm Трубецкой Н.&nbsp;С.&nbsp;Общеславянский элемент в русской культуре]{{ref-ru}}</ref><ref>
** з [[Англійська мова|англійської мови]]&nbsp;— «компьютер» {{lang-uk|комп'ютер}}, «дисплей» {{lang-uk|дисплей}}, «файл» {{lang-uk|файл}}, «интерфейс» {{lang-uk|інтерфейс}}, «принтер» {{lang-uk|принтер}}, «бартер» {{lang-uk|бартер}}, «брокер» {{lang-uk|брокер}}, «ваучер» {{lang-uk|ваучер}}, «дилер» {{lang-uk|дилер}}, «виндсерфинг» {{lang-uk|віндсерфінг}}, «скейтборд» {{lang-uk|скейтборд}}, «армрестлинг» {{lang-uk|армрестлінг}}, «кикбоксинг» {{lang-uk|кікбоксинг}}, «имидж» {{lang-uk|імідж}}, «презентация» {{lang-uk|презентація}}, «номинация» {{lang-uk|номінація}}, «спонсор» {{lang-uk|спонсор}}, «видео» {{lang-uk|відео}}, «шоу» {{lang-uk|шоу}} тощо.
 
  +
[http://www.kirsoft.com.ru/freedom/KSNews_338.htm Б.&nbsp;М.&nbsp;Ляпунов. Единство русского языка в его наречиях]{{ref-ru}}</ref><ref>[http://www.orthedu.ru/nev/2-63-07/pushkin.htm Л.&nbsp;Г.&nbsp;Панин. К 170-летию со дня кончины А.&nbsp;С.&nbsp;Пушкина]{{ref-ru}}</ref><ref>[https://www.twirpx.com/file/294761/ Шахматов А.А. Очерк современного русского литературного языка]{{ref-ru}}</ref> З церковнослов'янської до літературної мови запозичені й окремі морфеми (наприклад, дієслівні [[префікс]]и '''из''-, ''низ''-, ''пред''- и ''со''-) і навіть окремі граматичні форми&nbsp;— наприклад, віддієслівні дієприкметники (порівн. церковнослов'янські за походженням дієприкметники ''текущий'' або ''горящий'' з відповідними їм російськими формами ''текучий'' і ''горячий'', що збереглися в сучасній мові як прикметники зі значенням постійної властивості) або форми дієслів типу ''трепещет'' (з невластивим російським формам [[чергування]]м ''т/щ'', порівн. російське ''хохочет'' або ''лепечет''). За своїм лексичним складом сучасна російська мова є в багатьох відношеннях близька до південнослов'янської болгарської мови. При формуванні лексичного стандарту української і білоруської літературної мови вплив церковнослов'янської (староболгарської) був меншим. Відповідно до стословних списків базової лексики Сводеша російська мова є близькою до білоруської, української та польської мови (відповідно 92&nbsp;%, 86&nbsp;% та 77&nbsp;% спільних слів)<ref>{{ref-ru}} ''Дьячок М. Т., Шаповал В. В.'' [http://www.philology.ru/linguistics1/dyachok-shapoval-02.htm Генеалогическая классификация языков.]&nbsp;— Новосибирск, 2002.&nbsp;— 32 с.</ref><ref>[http://www.binetti.ru/studia/djachok_1.shtml ]</ref><ref>{{ref-lt}} ''Girdenis A., Maziulis V.'' Baltu kalbu divercencine chronologija // Baltistica. T. XXVII (2).&nbsp;— Vilnius, 1994.&nbsp;— P. 9.</ref>.
|-
 
  +
|}
 
  +
Загалом [[Церковнослов'янізм|церковнослов'янські елементи]] пронизують всю структуру російської мови&nbsp;— [[фонетика|фонетику]], [[Морфологія (лінгвістика)|морфологію]], [[словник]], [[стилістика|стилістику]]&nbsp;— в незрівнянно більшому ступені, ніж, наприклад, латина&nbsp;— сучасну італійську мову<ref>{{ref-ru}} [http://www.krugosvet.ru/articles/82/1008212/1008212a1.htm Русский язык] // Энциклопедия Кругосвет</ref>.
  +
  +
На російські говори [[Карелія|Карелії]] лексичний вплив справили [[фіно-угорські мови]] ([[карельська мова|карельська]], [[вепська мова|вепська]], [[фінська мова|фінська]], [[саамська мова|саамська]])<ref>{{ref-ru}} ''Михайлова Л. П.'' [http://www.philology.ru/linguistics2/mikhailova-04.htm Прибалтийско-финский компонент в русском слове] // Русская и сопоставительная филология: состояние и перспективы.&nbsp;— Казань, 2004.&nbsp;— C.148—149</ref>.
   
 
== Діалекти ==
 
== Діалекти ==
Рядок 141: Рядок 205:
 
: {{legend|#ECBD00|13. Говори української мови (слобожанський і степовий)}}
 
: {{legend|#ECBD00|13. Говори української мови (слобожанський і степовий)}}
 
: {{legend|#FFD93E|14. Степовий говір української мови з російськими впливами}}
 
: {{legend|#FFD93E|14. Степовий говір української мови з російськими впливами}}
В межах європейської частини Росії ще в XV столітті склалися два великі угрупування говорів&nbsp;— північний говір і південний говір, що характеризуються низкою чітких [[Ізоглоса|ізоглос]] (наприклад, для півночі характерне окання, вибухове [g], форма родового відмінка ''у жони'', такі слова, як ''зыбка'', ''озимь'', ''лаять'', для півдня&nbsp;— акання, фрикативне [γ], форма ''у жене'', а в тих же значеннях уживаються слова ''люлька'', ''зеленя'', ''брехати''), а також проміжні середньоросійські говори (наприклад, в [[Москва|Москві]] прийняте вибухове [g] і закінчення родового відмінка -ы, як на півночі, але акання, як на півдні).
+
У межах європейської частини Росії ще в XV столітті склалися два великі угрупування говорів&nbsp;— північний говір і південний говір, що характеризуються низкою чітких [[Ізоглоса|ізоглос]] (наприклад, для півночі характерне окання, вибухове [g], форма родового відмінка ''у жони'', такі слова, як ''зыбка'', ''озимь'', ''лаять'', для півдня&nbsp;— акання, фрикативне [γ], форма ''у жене'', а в тих же значеннях уживаються слова ''люлька'', ''зеленя'', ''брехати''), а також проміжні середньоросійські говори (наприклад, в [[Москва|Москві]] прийняте вибухове [g] і закінчення родового відмінка -ы, як на півночі, але акання, як на півдні).
   
 
Для території пізнього формування (азійська частина РФ, Поволжжя, Кавказ) характерна відсутність чіткого ділення діалектних зон, строкатість невеликих ареалів, висхідних до мови переселенців з різних регіонів, а також риси, що відображають змішення різних діалектів.
 
Для території пізнього формування (азійська частина РФ, Поволжжя, Кавказ) характерна відсутність чіткого ділення діалектних зон, строкатість невеликих ареалів, висхідних до мови переселенців з різних регіонів, а також риси, що відображають змішення різних діалектів.
Рядок 147: Рядок 211:
 
Середньоросійські говори (перш за все московський) лягли в основу російської літературної мови. Художньої літератури і періодичного друку на інших діалектах немає.
 
Середньоросійські говори (перш за все московський) лягли в основу російської літературної мови. Художньої літератури і періодичного друку на інших діалектах немає.
   
Стандартизації усної мови сприяло розповсюдження [[ЗМІ]] в XX столітті, введення загальної освіти, масштабна міжрегіональна міграція населення. Традиційні говори зберігаються тільки сільським населенням (старше покоління). В усній мові міського населення, середнього покоління, молоді є практично тільки деякі відмінності у вимові, які поступово нівелюються під впливом централізованого теле- і радіомовлення, а також в лексиці.
+
Стандартизації усної мови сприяло розповсюдження [[ЗМІ]] в XX столітті, введення загальної освіти, масштабна міжрегіональна міграція населення. Традиційні говори зберігаються тільки сільським населенням (старше покоління). В усній мові міського населення, середнього покоління, молоді є практично тільки деякі відмінності у вимові, які поступово нівелюються під впливом централізованого теле- і радіомовлення, а також у лексиці.
   
 
== Відмінності між українською та російською мовами, міжмовні впливи ==
 
== Відмінності між українською та російською мовами, міжмовні впливи ==
Рядок 155: Рядок 219:
 
Російська мова має виразні відмінні від української риси у фонетиці, морфології та лексиці<ref>{{ref-ru}} ''Филин Ф. П.'' [http://tapemark.narod.ru/les/429a.html Русский язык] // Лингвистический энциклопедический словарь // Главный редактор В.&nbsp;Н.&nbsp;Ярцева.&nbsp;— Москва: «Советская энциклопедия», 1990.</ref><ref>{{ref-ru}} ''Иванов В. В.'' Русский язык в кругу родственных славянских языков // Историческая грамматика русского языка&nbsp;— 3-е изд.&nbsp;— М., 1990.&nbsp;— С. 66—74.</ref>.
 
Російська мова має виразні відмінні від української риси у фонетиці, морфології та лексиці<ref>{{ref-ru}} ''Филин Ф. П.'' [http://tapemark.narod.ru/les/429a.html Русский язык] // Лингвистический энциклопедический словарь // Главный редактор В.&nbsp;Н.&nbsp;Ярцева.&nbsp;— Москва: «Советская энциклопедия», 1990.</ref><ref>{{ref-ru}} ''Иванов В. В.'' Русский язык в кругу родственных славянских языков // Историческая грамматика русского языка&nbsp;— 3-е изд.&nbsp;— М., 1990.&nbsp;— С. 66—74.</ref>.
   
У фонетиці такими особливостями є наявність «ро», «ло» і «ре», «ле» в коренях слів між приголосними на відміну від української мови, де вживаються «ри», «ли» і «ри», «льо» ({{lang-ru|«крошить», «глотать», «тревога», «слеза»}}, {{lang-uk|«кришити», «глитати», «тривога»}}), вимова сполучень м'яких зубних і шиплячих з [j] при довгих м'яких приголосних в українській мові ({{lang-ru|«платье», «судья»}}, {{lang-uk|«плаття», «суддя»}}), вибухове [g] при фарингальному [ɦ] в українській мові (порівняти {{lang-ru|«город»}} ['gorat], {{lang-uk|«город»}} [ɦo'rod]). На відміну від української, в російській мові кінцеві приголосні оглушуються. У російській мові набагато менше, ніж в українській, використовується фонетичний закон милозвуччя (для зменшення збігу голосних або приголосних) : {{lang-ru|иду к ней — пришел ко мне; иду с ней [нею] — пришел со мной; под нами — подо мной}}, в українській: чергування сполучників '''і&nbsp;— й''', прийменників '''у&nbsp;— в&nbsp;— уві''', дієслівних часток '''ся&nbsp;— сь''', фонетичне модифікування прийменників '''з&nbsp;— зі&nbsp;— із''', '''під&nbsp;— піді&nbsp;— підо''', '''к&nbsp;— ік''', часток '''би&nbsp;— б''', сполучників '''хоч&nbsp;— хоча''', '''же&nbsp;— ж''', префіксів '''від&nbsp;— од''', '''од&nbsp;віді'''; '''з&nbsp;— зі&nbsp;— із''' тощо, також чергуються початкові літери коренів слів: ''іти&nbsp;— йти, Іван&nbsp;— Йван, весь&nbsp;— увесь, ще&nbsp;— іще, там&nbsp;— отам, ця&nbsp;— оця''<ref>[http://ukrslovo.com.ua/work/archive/2009/27/22.html А українською кажуть так…] {{недоступне посилання}}</ref>.
+
У фонетиці такими особливостями є наявність «ро», «ло» і «ре», «ле» в коренях слів між приголосними на відміну від української мови, де вживаються «ри», «ли» і «ри», «льо» ({{lang-ru|«крошить», «глотать», «тревога», «слеза»}}, {{lang-uk|«кришити», «глитати», «тривога», «сльоза»}}), вимова сполучень м'яких зубних і шиплячих з [j] при довгих м'яких приголосних в українській мові ({{lang-ru|«платье», «судья»}}, {{lang-uk|«плаття», «суддя»}}), вибухове [g] при фарингальному [ɦ] в українській мові (порівняти {{lang-ru|«город»}} ['gorat], {{lang-uk|«город»}} [ɦo'rod]). На відміну від української, в російській мові кінцеві приголосні оглушуються, тому, як наслідок, вимова звуку [ф] (що не є властивим усім слов'янським мовам) є дуже поширеною ({{lang-ru|«повторять [пафтарять]», «сказав [сказаф]», «вторник [фторник]»}}, {{lang-uk|«повторювати [поўтор'увати]», «сказавши [сказаўши]», «вівторок [віўторок]»}}). У російській мові набагато менше, ніж в українській, використовується фонетичний закон милозвуччя (для зменшення збігу голосних або приголосних) : {{lang-ru|иду к ней — пришел ко мне; иду с ней [нею] — пришел со мной; под нами — подо мной}}, в українській: чергування сполучників '''і&nbsp;— й''', прийменників '''у&nbsp;— в&nbsp;— уві''', дієслівних часток '''ся&nbsp;— сь''', фонетичне модифікування прийменників '''з&nbsp;— зі&nbsp;— із''', '''під&nbsp;— піді&nbsp;— підо''', '''к&nbsp;— ік''', часток '''би&nbsp;— б''', '''же&nbsp;— ж,''' сполучників '''хоч&nbsp;— хоча''', префіксів '''від&nbsp;— віді — од''' '''—''' '''оді'''; '''з&nbsp;— зі&nbsp;— із''' тощо, також чергуються початкові літери коренів слів: ''іти&nbsp;— йти, Іван&nbsp;— Йван, ввесь&nbsp;— увесь, ще&nbsp;— іще — йще, там&nbsp;— отам, ця&nbsp;— оця''<ref>[http://ukrslovo.com.ua/work/archive/2009/27/22.html А українською кажуть так…] {{недоступне посилання}}</ref>.
   
У морфології такими особливостями є відсутність кличного відмінка ({{lang-ru|«брат!», «сын!»}}, {{lang-uk|«брате!», «сину!»}}), хоча у розмовній мові при звертанні до людей по-імені вживаються форми з нульовим закінченням ({{lang-ru|«Гена» — «Ген!»}}), відсутність чергування «к», «г», «х» з «ц», «з», «с» у відмінкових формах іменників ({{lang-ru|«нога» — «на ноге»}}, {{lang-uk|«нога» — «на нозі»}}), широке розповсюдження форми називного відмінка множини з закінченням -а (-я) під наголосом у іменників не середнього роду ({{lang-ru|«учителя́»}}, {{lang-uk|«вчителі́»}}). На відміну від російської, в українській мові 4 часи дієслів, а не 3 (поряд з минулим, теперішній та майбутнім&nbsp;— давноминулий, «я був ходив»).
+
У морфології такими особливостями є відсутність кличного відмінка ({{lang-ru|«брат!», «сын!»}}, {{lang-uk|«брате!», «сину!»}}), хоча у розмовній мові при звертанні до людей по-імені вживаються форми з нульовим закінченням ({{lang-ru|«Гена» — «Ген!»}}), відсутність чергування «к», «г», «х» з «ц», «з», «с» у відмінкових формах іменників ({{lang-ru|«нога» — «на ноге»}}, {{lang-uk|«нога» — «на нозі»}}), широке розповсюдження форми називного відмінка множини з закінченням -а (-я) під наголосом в іменників не середнього роду ({{lang-ru|«учителя́»}}, {{lang-uk|«вчителі́»}}). На відміну від російської, в українській мові 4 часи дієслів, а не 3 (поряд з минулим, теперішній та майбутнім&nbsp;— давноминулий, «я був ходив»).
   
Значні відмінності між російською та українською спостерігаються в лексиці. Серед відмінних рис у лексиці в українських джерелах наводиться приклад широкого представлення в російській літературній мові слів церковнослов'янського походження, хоча насправді їх нараховується менше 10&nbsp;% від загального складу лексики (дані з сімнадцятитомного «Словника сучасної російської літературної мови» [[1948]]&nbsp;р.).
+
{{Fact|Значні відмінності між російською та українською спостерігаються в лексиці. Серед відмінних рис у лексиці в українських джерелах наводиться приклад широкого представлення в російській літературній мові слів церковнослов'янського походження, хоча насправді їх нараховується менш як 10&nbsp;% від загального складу лексики (дані з сімнадцятитомного «Словника сучасної російської літературної мови» [[1948]]&nbsp;р.).}}
   
 
Українсько-російські мовні контакти стали регулярними після приєднання Лівобережної України до Росії у 1654&nbsp;р.<ref>''Тараненко О. О.'' [http://litopys.org.ua/ukrmova/um129.htm Українсько-російські мовні контакти] // Українська мова. Енциклопедія&nbsp;— К.: Українська енциклопедія, 2000.</ref> У XVII&nbsp;— на поч. XVIII&nbsp;ст. відбувався взаємовплив обох мов по лінії різних стилів, у пізніший період&nbsp;— переважно односпрямований вплив з боку російської мови на українську. У перший період російська мова запозичила такі українські та іншомовні (латинські, німецькі, польські) слова через українську мову : ''гирло, смак, смачный, шинок, шинкарь, злочинец, шукать, повинности, универсал, комисия, кафедра, метрика, красна панна, зрадлива фортуна''. Деякі найпоширеніші слова з літургійної практики почали вимовлятися з фарингальним [ɦ] : ''Господь, Бог, благо, глас, ангел''. У деяких словах '''ѣ''' почав вимовлятися як [і] : ''вик, мисто'' (зараз ці слова не вживаються в літературній мові).
 
Українсько-російські мовні контакти стали регулярними після приєднання Лівобережної України до Росії у 1654&nbsp;р.<ref>''Тараненко О. О.'' [http://litopys.org.ua/ukrmova/um129.htm Українсько-російські мовні контакти] // Українська мова. Енциклопедія&nbsp;— К.: Українська енциклопедія, 2000.</ref> У XVII&nbsp;— на поч. XVIII&nbsp;ст. відбувався взаємовплив обох мов по лінії різних стилів, у пізніший період&nbsp;— переважно односпрямований вплив з боку російської мови на українську. У перший період російська мова запозичила такі українські та іншомовні (латинські, німецькі, польські) слова через українську мову : ''гирло, смак, смачный, шинок, шинкарь, злочинец, шукать, повинности, универсал, комисия, кафедра, метрика, красна панна, зрадлива фортуна''. Деякі найпоширеніші слова з літургійної практики почали вимовлятися з фарингальним [ɦ] : ''Господь, Бог, благо, глас, ангел''. У деяких словах '''ѣ''' почав вимовлятися як [і] : ''вик, мисто'' (зараз ці слова не вживаються в літературній мові).
Рядок 165: Рядок 229:
 
Запозичення з української мови в сучасній російській літературній мові обмежуються здебільшого лексикою. Це насамперед слова побутово-етнографічного та історичного характеру, вживання яких співвідноситься саме з Україною (''хата, шлях, галушки, свитка, шинок, шинкарь, бандура, гопак, булава, гайдамак, батька''&nbsp;— про отаманів, ''хлопец'' тощо), невелика кількість слів, що вже не асоціюються з Україною (''местечко, детвора, девчата, косовица, хлебороб, землероб'' і за цим зразком&nbsp;— ''хлопкороб, доярка''; у 20—30-ті pp.: ''хата-читальня, хата-лаборатория''), слова і вислови, що вживаються в російській мові зі стилістично-оцінною заданістю, переважно зниженого характеру&nbsp;— для підкреслення «простоти» мовлення та «демократизму» мовця (''аж, с гаком'': ''сто километров с гаком, жинка, батька зам. отец, не лезь поперед батьки в пекло''), із жартівливо-іронічним, несхвальним або зневажливим забарвленням (''торба, раззява, не рыпайся, куркуль''&nbsp;— про скупу людину, ''школяр, вирши, малевать, делать абы как, моя хата с краю, в огороде бузина, а в Киеве дядька''), зокрема ті, що вживаються тільки або здебільшого щодо українців, України (''самостийный, щирый украинец, мова''); деякі жіночі особові імена (''Оксана'' замість ''Ксения'' або ''Аксинья'', пестливі форми ''Маруся, Наталочка''). З українізмів на рівні словотворення виділяється модель неофіційного позначення адміністративно-територіальних одиниць типу ''Смоленщина, Рязанщина, Тамбовщина'' (за зразком «Полтавщина» тощо), а також непродуктивна модель з '''-роб''' (''хлопкороб'' і деякі інші).
 
Запозичення з української мови в сучасній російській літературній мові обмежуються здебільшого лексикою. Це насамперед слова побутово-етнографічного та історичного характеру, вживання яких співвідноситься саме з Україною (''хата, шлях, галушки, свитка, шинок, шинкарь, бандура, гопак, булава, гайдамак, батька''&nbsp;— про отаманів, ''хлопец'' тощо), невелика кількість слів, що вже не асоціюються з Україною (''местечко, детвора, девчата, косовица, хлебороб, землероб'' і за цим зразком&nbsp;— ''хлопкороб, доярка''; у 20—30-ті pp.: ''хата-читальня, хата-лаборатория''), слова і вислови, що вживаються в російській мові зі стилістично-оцінною заданістю, переважно зниженого характеру&nbsp;— для підкреслення «простоти» мовлення та «демократизму» мовця (''аж, с гаком'': ''сто километров с гаком, жинка, батька зам. отец, не лезь поперед батьки в пекло''), із жартівливо-іронічним, несхвальним або зневажливим забарвленням (''торба, раззява, не рыпайся, куркуль''&nbsp;— про скупу людину, ''школяр, вирши, малевать, делать абы как, моя хата с краю, в огороде бузина, а в Киеве дядька''), зокрема ті, що вживаються тільки або здебільшого щодо українців, України (''самостийный, щирый украинец, мова''); деякі жіночі особові імена (''Оксана'' замість ''Ксения'' або ''Аксинья'', пестливі форми ''Маруся, Наталочка''). З українізмів на рівні словотворення виділяється модель неофіційного позначення адміністративно-територіальних одиниць типу ''Смоленщина, Рязанщина, Тамбовщина'' (за зразком «Полтавщина» тощо), а також непродуктивна модель з '''-роб''' (''хлопкороб'' і деякі інші).
   
Від [[1720]]&nbsp;р., коли було заборонене українське книгодрукування, російська мова почала набагато більше впливати на українську, ніж українська на російську. Цей вплив виявляється як пряме запозичення слів&nbsp;— переважно з українською фонетичною та словотворчою (морфемною) адаптацією (''більшовик, вертоліт, прокатник''&nbsp;— рос. ''прокатчик''), зокрема як калькування (''піонер, Рада''&nbsp;— рос. ''Совет'', ''радянський, супутник Землі, винищувач''&nbsp;— рос. ''истребитель'', ''розкуркулення''&nbsp;— рос. ''раскулачивание'', жовтеня&nbsp;— рос. ''октябренок'', ''колгосп'', ''п'ятирічка'', ''виконроб''&nbsp;— {{lang-ru|прораб}}), рідше без такої адаптації (''затвор, тройка коней, льотчик, духовка, гонка, неустойка, взвод, снаряд, болванка, гонщик, натурщик, усушка, утруска, рубильник, політрук'', зокрема в технічній термінології: ''башмак, вилка, залізнична вітка, залізничний состав''), як активізація в українській мові словотворчих моделей та граматичних форм, не дуже характерних для неї (наприклад, творення віддієслівних іменників зі значенням дії на '''-ка''': ''доставка, переробка, посадка''; вживання активних дієприкметників теперішнього часу: ''бажаючий, керуючий, загниваючий, обслуговуючий''; відносних прикметників з суфіксом '''-очн-, -ечн-''': ''виставочний, гоночний, копієчний''), активізація того слова, тієї словотворчої моделі або граматичної форми, які є спільними для обох мов (''голубий&nbsp;— блакитний, полтавчани&nbsp;— полтавці, шапка батька&nbsp;— батькова шапка, допомога батьку&nbsp;— батькові''). Запозичення іншомовних слів здійснювалося в українській мові на території Російської імперії та СРСР переважно через російську мову як мову-посередник.
+
Від [[1720]]&nbsp;р., коли було заборонене українське книгодрукування, російська мова почала набагато більше впливати на українську, ніж українська на російську. Цей вплив виявляється як пряме запозичення слів&nbsp;— переважно з українською фонетичною та словотворчою (морфемною) адаптацією (''більшовик, вертоліт, прокатник''&nbsp;— рос. ''прокатчик''), зокрема як калькування (''піонер, Рада''&nbsp;— рос. ''Совет'', ''радянський, супутник Землі, винищувач''&nbsp;— рос. ''истребитель'', ''розкуркулення''&nbsp;— рос. ''раскулачивание'', жовтеня&nbsp;— рос. ''октябренок'', ''колгосп'', ''п'ятирічка'', ''виконроб''&nbsp;— {{lang-ru|прораб}}), рідше без такої адаптації (''затвор, тройка коней, льотчик, духовка, гонка, неустойка, взвод, снаряд, болванка, гонщик, натурщик, усушка, утруска, рубильник, політрук'', зокрема в технічній термінології: ''башмак, вилка, залізнична вітка, залізничний состав''), як активізація в українській мові словотворчих моделей та граматичних форм, не дуже характерних для неї (наприклад, творення віддієслівних іменників зі значенням дії на '''-ка''': ''доставка, переробка, посадка''; вживання активних дієприкметників теперішнього часу, невластивих мові<ref>{{Cite web|url=http://yak-my-hovorymo.wikidot.com/diyeprykmetnyky|title=Дієприкметники - «Як ми говоримо»|website=yak-my-hovorymo.wikidot.com|language=en|accessdate=2017-04-24}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.facebook.com/oleksandr.avramenko/posts/1323792724339697|title=Олександр Авраменко|website=www.facebook.com|language=uk|accessdate=2017-04-24}}</ref>: ''бажаючий, керуючий, загниваючий, обслуговуючий''; відносних прикметників з суфіксом '''-очн-, -ечн-''': ''виставочний, гоночний, копієчний''), активізація того слова, тієї словотворчої моделі або граматичної форми, які є спільними для обох мов (''голубий&nbsp;— блакитний, полтавчани&nbsp;— полтавці, шапка батька&nbsp;— батькова шапка, допомога батьку&nbsp;— батькові''). Запозичення іншомовних слів здійснювалося в українській мові на території Російської імперії та СРСР переважно через російську мову як мову-посередник.
   
В українській розмовній мові наявна велика кількість ненормативних [[Росіянізм|русизмів]] (у просторіччі: ''ладно''&nbsp;— «гаразд», ''стройка, застройщик, уборка, уборщиця, больниця, лікарство, часи'', у мові освічених людей словотвірні кальки на кшталт ''міроприємство'' замість «захід», ''співставляти'' замість «зіставляти», семантичні кальки на зразок ''я рахую, що…'' замість «вважаю» під впливом {{lang-ru|считаю}}, ''являється'' замість «є»), з виходом на акцентологічний, фонетичний і граматичний рівні (''дрова́, оди́надцять, хароший''; у формах множини&nbsp;— ''домá, шохверá''; у керуванні&nbsp;— ''дякую вас, згідно списку, лекція по фізиці'' та ін.). Поширені російські пестливі форми особових імен: ''Альоша, Лєна, Свєта, Міша, Діма'' та ін.
+
В українській розмовній мові наявна велика кількість ненормативних [[Росіянізм|росіянізмів]] (у просторіччі: ''ладно''&nbsp;— «гаразд», ''стройка, застройщик, уборка, уборщиця, больниця, лікарство, часи'', у мові освічених людей словотвірні кальки на кшталт ''міроприємство'' замість «захід», ''співставляти'' замість «зіставляти», семантичні кальки на зразок ''я рахую, що…'' замість «вважаю» під впливом {{lang-ru|считаю}}, ''являється'' замість «є»), з виходом на акцентологічний, фонетичний і граматичний рівні (''дрова́, оди́надцять, хароший''; у формах множини&nbsp;— ''домá, шохверá''; у керуванні&nbsp;— ''дякую вас, згідно списку, лекція по фізиці'' та ін.). Поширені російські пестливі форми особових імен: ''Альоша, Лєна, Свєта, Міша, Діма'' та ін.
   
 
{{основна стаття|Росіянізм}}
 
{{основна стаття|Росіянізм}}
Рядок 175: Рядок 239:
   
 
{{quote_box|В сучасних умовах затребуваність і поширеність мови за кордоном є найважливішими показниками авторитету держави і її впливу у світі. У зв'язку з цим російську мову необхідно розглядати як один з основних інструментів просування і реалізації стратегічних зовнішньополітичних інтересів Росії. Поширення російської мови за кордоном сприяє формуванню позитивного ставлення до Росії в світовому співтоваристві, зміцненню і розширенню російської присутності на міжнародній арені. Таким чином, діяльність з підтримки і просування російської мови за кордоном є важливою частиною зовнішньої політики Росії.|[http://kremlin.ru/acts/news/50644 Концепция государственной поддержки и продвижения русского языка за рубежом]}} {{clear}}
 
{{quote_box|В сучасних умовах затребуваність і поширеність мови за кордоном є найважливішими показниками авторитету держави і її впливу у світі. У зв'язку з цим російську мову необхідно розглядати як один з основних інструментів просування і реалізації стратегічних зовнішньополітичних інтересів Росії. Поширення російської мови за кордоном сприяє формуванню позитивного ставлення до Росії в світовому співтоваристві, зміцненню і розширенню російської присутності на міжнародній арені. Таким чином, діяльність з підтримки і просування російської мови за кордоном є важливою частиною зовнішньої політики Росії.|[http://kremlin.ru/acts/news/50644 Концепция государственной поддержки и продвижения русского языка за рубежом]}} {{clear}}
Посилання на цю Концепцію міститься у доповіді Міністерства культури 2014 року. В цій доповіді серед пріоритетних цілей визначаються «сприяння зміцненню позицій [[російська мова|російської мови]] за кордоном», а також зміцнення «єдиного культурного, духовного і мовного простору слов'янського світу».<ref name="звіт2014">[http://www.mkrf.ru/upload/mkrf/mkdocs2015/%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4_%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%8F%20%D0%93%D0%94%20%D0%B8%20%D0%A1%D0%A4%20%D0%A4%D0%98%D0%9D%D0%90%D0%9B.pdf Государственный доклад о состоянии культуры в Российской Федерации в 2014 году], с.233-235</ref> Заходи на підтримку російської мови охоплюють міста СНГ (Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Киргизії, Казахстану, Таджикистану, України), а також країн Європи, Близького Сходу та Азії<ref name="звіт2014"/>
+
Посилання на цю Концепцію міститься у доповіді Міністерства культури 2014 року. В цій доповіді серед пріоритетних цілей визначаються «сприяння зміцненню позицій [[російська мова|російської мови]] за кордоном», а також зміцнення «єдиного культурного, духовного і мовного простору слов'янського світу».<ref name="звіт2014">[http://www.mkrf.ru/upload/mkrf/mkdocs2015/%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%B4%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4_%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%81%D0%B8%D1%8F%20%D0%93%D0%94%20%D0%B8%20%D0%A1%D0%A4%20%D0%A4%D0%98%D0%9D%D0%90%D0%9B.pdf Государственный доклад о состоянии культуры в Российской Федерации в 2014 году], с.233-235</ref> Заходи на підтримку російської мови охоплюють міста СНГ (Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Киргизії, Казахстану, Таджикистану, України), а також країн Європи, Близького Сходу та Азії<ref name="звіт2014"/>.
   
 
== Приклади ==
 
== Приклади ==
 
Приклад 1
 
Приклад 1
  +
 
«Заповіт» [[Тарас Шевченко|Т. Шевченка]] російською мовою (переклав [[Твардовський Олександр Трифонович|Олександр Твардовський]])
 
«Заповіт» [[Тарас Шевченко|Т. Шевченка]] російською мовою (переклав [[Твардовський Олександр Трифонович|Олександр Твардовський]])
   
Рядок 190: Рядок 255:
 
: Над рекой могучей,
 
: Над рекой могучей,
 
: Чтобы слышать, как бушует: Старый Днепр под кручей.
 
: Чтобы слышать, как бушует: Старый Днепр под кручей.
: И когда с полей Украйны: Кровь врагов постылых: Понесет он… вот тогда я: Встану из могилы&nbsp;— : Подымусь я и достигну: Божьего порога,
+
: И когда с полей Украйны: Кровь врагов постылых: Понесет он… вот тогда я: Встану из могилы&nbsp;—
  +
: Подымусь я и достигну: Божьего порога,
 
: Помолюся… А покуда: Я не знаю Бога.
 
: Помолюся… А покуда: Я не знаю Бога.
 
: Схороните и вставайте,
 
: Схороните и вставайте,
Рядок 222: Рядок 287:
 
: Ты знаешь край, где некогда у плахи
 
: Ты знаешь край, где некогда у плахи
 
: [[Мазепа|Мазепу]] клял упрямый [[Кочубей Василь|Кочубей]]: И много где пролито крови славной: В честь древних прав и веры православной?
 
: [[Мазепа|Мазепу]] клял упрямый [[Кочубей Василь|Кочубей]]: И много где пролито крови славной: В честь древних прав и веры православной?
: …
 
  +
: …<p style="text-align:right;">[[Толстой Олексій Костянтинович|А.&nbsp;К.&nbsp;Толстой]]</p>
<p style="text-align:right;">[[Толстой Олексій Костянтинович|А.&nbsp;К.&nbsp;Толстой]]</p>
 
   
 
</blockquote>
 
</blockquote>
 
</td>
 
</td>
</div></td></tr></table>
+
</tr></table>
   
 
Приклад 3
 
Приклад 3
Рядок 244: Рядок 308:
 
Печально подносить лекарство,<br/>
 
Печально подносить лекарство,<br/>
 
Вздыхать и думать про себя:<br/>
 
Вздыхать и думать про себя:<br/>
Когда же черт возьмет тебя!»<br/>
 
  +
Когда же черт возьмет тебя!»<br/><p style="text-align:right;">[[Пушкін Олександр Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкін]], «[[Євгеній Онєгін]]»[http://lib.rus.ec/b/123391]</p></blockquote></td></tr></table>
<p style="text-align:right;">[[Пушкін Олександр Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкін]], «[[Євгеній Онєгін]]»[http://lib.rus.ec/b/123391]</p></blockquote></td></div></td></tr></table>
 
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
Рядок 262: Рядок 325:
 
== Ресурси мережі Інтернет ==
 
== Ресурси мережі Інтернет ==
 
{{Wiktionary|Категорія:Російська мова}}
 
{{Wiktionary|Категорія:Російська мова}}
{{Interwiki|ru|Заглавная_страница|російською|}}
+
{{Interwiki|ru|Заглавная страница|російською|}}
 
{{Вікіцитати1}}
 
{{Вікіцитати1}}
 
* [http://r2u.org.ua/ Російсько-українські словники]
 
* [http://r2u.org.ua/ Російсько-українські словники]
Рядок 269: Рядок 332:
 
* [http://www.therules.ru Правила російської мови.] {{ref-ru}}
 
* [http://www.therules.ru Правила російської мови.] {{ref-ru}}
 
* [http://gramota.ru/ Грамота. Ру]&nbsp;— інформаційний портал російської мови. {{ref-ru}}
 
* [http://gramota.ru/ Грамота. Ру]&nbsp;— інформаційний портал російської мови. {{ref-ru}}
  +
  +
== Посилання ==
  +
* Російська мова на сайті [[Ethnologue]]: [[ethnologue:rus|Russian. A language of Russian Federation]] {{ref-en}}
  +
* Російська мова на сайті Glottolog 3.0: [http://glottolog.org/resource/languoid/id/russ1263 Language: Russian] {{ref-en}}
  +
* Російська мова на сайті [[Світовий атлас мовних структур|WALS Online]]: [http://wals.info/languoid/lect/wals_code_rus Language Russian] {{ref-en}}
   
 
{{Слов'янські мови}}
 
{{Слов'янські мови}}
 
{{Мови ООН}}
 
{{Мови ООН}}
 
{{Росія в темах}}
 
{{Росія в темах}}
  +
 
[[Категорія:Східнослов'янські мови]]
 
[[Категорія:Східнослов'янські мови]]
 
[[Категорія:Російська мова|*]]
 
[[Категорія:Російська мова|*]]
 
[[Категорія:Мови Росії]]
 
[[Категорія:Мови Росії]]
 
[[Категорія:Мови Білорусі]]
 
[[Категорія:Мови Білорусі]]
[[Категорія:Статті, що повинні бути в усіх Вікіпедіях]]
 
 
[[Категорія:Мови Азербайджану]]
 
[[Категорія:Мови Азербайджану]]
 
[[Категорія:Мови SVO]]
 
[[Категорія:Мови SVO]]

Поточна версія на 20:01, 9 травня 2018

Російська мова
Русский язык
Статус російської мови в світі.
Статус російської мови в світі.
Поширена в Російська Федерація, Україна, Білорусь, Казахстан, Молдова, Ізраїль, Киргизстан, Монголія, США, Канада, КНР, Німеччина, Польща, Грузія, Вірменія, Азербайджан та ін.
Регіон Східна Європа, Азія
Носії ~162 млн.[1]
Місце 8
Писемність кирилиця
Класифікація

Індоєвропейська

Слов'янська
Східнослов'янська
Офіційний статус
Державна Росія, Білорусь, Казахстан, ПМР, Абхазія, Південна Осетія
Офіційна Росія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, ООН, ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ВООЗ, ІКАО, СНД, ЄврАзЕС, ОДКБ, ПМР, ШОС, ОБСЄ, BRICS, Абхазія, Південна Осетія, Гагаузія, штат Нью-Йорк, АР Крим, Шпіцберген
Регулює[ru] Інститут російської мови[d]
Коди мови
ISO 639-1 ru
ISO 639-2 rus
ISO 639-3 rus
SIL RUS

Росі́йська мова (рос. русский язык; [ˈruskʲɪi̯ jɪˈzɨk] ) — слов'янська мова, належить до групи східнослов'янських мов разом з українською та білоруською мовами, національна мова російського народу. Є однією з найпоширеніших мов світу — шостою серед усіх мов світу за загальною чисельністю мовців і восьмою за чисельністю тих, хто володіє нею як рідною після китайської, англійської, гінді, бенгальської, арабської, португальської та іспанської. Російська є також найпоширенішою слов'янською мовою[2] і найпоширенішою мовою в Європі — географічно і за кількістю носіїв мови як рідної[3]. Входить до десятки найпопулярніших мов серед користувачів Інтернету[4].

Російська мова — державна мова Російської Федерації, одна з двох державних мов Білорусі, одна з офіційних мов Казахстану, Киргизії і деяких інших країн, основна мова міжнародного спілкування в Центральній Євразії, в Східній Європі, в країнах колишнього Радянського Союзу, одна з шести робочих мов ООН, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій[5][6][7].

Число мовців російської мови в Росії становить 137,5 млн осіб (2010)[8]. Всього у світі російською говорять близько 162 млн осіб (2014)[1].

Діалекти російської мови групуються у два наріччя: північне і південне. Між говірками локалізуються перехідні середньоросійські говірки, що стали основою сучасної літературної мови[5].[⇨]

В історії російської мови відрізняють три основні періоди: давньоруський, загальний для російської, білоруської та української мов (VI—XIV сторіччя), великоросійський (XIV—XVII ст.) і період національної російської мови (із середини XVII сторіччя)[9].[⇨] В основі писемності лежить кирилиця (російський алфавіт).[⇨]

Статус у світі

Ця стаття є частиною серії статей про народ
Росіяни
Coat of Arms of the Russian Federation.svg

Культура
ЛітератураМузикаМистецтво
КінематографКухняТанецьСпорт

Російська діаспора
НімеччинаСШАУкраїна

Етнографічні групи росіян
КозакиПомориЛиповани

Релігія
Православ'я: Російська православна церква
Старообрядництво
Католицизм: Російська греко-католицька церква
Протестантизм
Іслам
Юдаїзм

Мови
Російська моваУкраїнська

Інші статті
Етногенез росіянЗнамениті росіяниІсторія

Російська мова є головною державною мовою Росії. Російська мова також є однією з двох державних мов в Білорусі (разом з білоруською).

Російська мова є офіційною мовою (у всіх випадках інша мова або інші мови виступає як державна або друга офіційна) в таких державах і на територіях:

В Україні в низці регіонів є особлива нормотворчість про російську мову. В Автономній Республіці Крим Конституція АРК указує, що російська мова «як мова більшості населення і прийнятна для міжнаціонального спілкування використовується у всіх сферах суспільного життя», а також гарантує російській, кримськотатарській і «мовам інших національностей» розвиток і підтримку. Проте державною мовою Конституція АРК іменує тільки українську.

Статус російської мови як загальнодержавної був закріплений в основних державних законах Російської імперії (ст. 3 в редакції від 23.04.1906.[10]). Ленін виступав проти обов'язкової державної мови[11]. Тому в СРСР російська мова здобула статус офіційної і мови міжнаціонального спілкування лише ближче до розвалу СРСР згідно із законом «Про мови народів СРСР» від 24.04.1990.[12] (ст. 4). У 1991 російська мова була оголошена державною мовою РРФСР, в 1995 — також і Білорусі.

До 1991 року російська мова була мовою міжнаціонального спілкування СРСР, де-факто виконуючи функції державної мови. Продовжує використовуватися в країнах, що раніше входили до складу СРСР, як рідною для частини населення і як мова міжнаціонального спілкування. У місцях компактного мешкання емігрантів з країн колишнього СРСР (Ізраїль, Німеччина, Канада, США та інші) — випускаються російськомовні періодичні видання, працюють радіостанції і телевізійні канали, відкриваються російськомовні школи, де активно викладають російську (наприклад Шевах-Мофет). У Ізраїлі російська мова вивчається в старших класах деяких середніх шкіл як друга іноземна мова. У країнах Східної Європи до кінця 80-х років XX століття російська мова була основною іноземною мовою в школах.

За даними, опублікованим в журналі «Language Monthly» (№ 3 за 1997), приблизно 300 млн осіб по всьому світу володіють російською мовою (що ставить її на 5-те місце за поширеністю), з них 160 млн вважають її рідною (7-ме місце у світі)[13]. Російська мова — одна з шести офіційних мов ООН.

Зміна популярності

Згідно з дослідженнями Financial Times, після розпаду СРСР російська мова майже скрізь на пострадянському просторі втрачає свої позиції. Вийняток становить Білорусь[14].

Кількість носіїв рос. мови
Країна 1994 2016
Україна 33,9 % 24,4 %
Казахстан 33,7 % 20,7 %
Грузія 6,4 % 1,1 %
Білорусь 50 % 71,1 %

Писемність

Докладніше: Російська абетка

Для письма в російській мові використовується абетка, заснована на кирилиці; сучасна російська абетка — це кирилиця в громадській модифікації. Кирилічна абетка була створена на основі візантійського грецького алфавіту з додаванням букв для позначення специфічних слов'янських фонем. На Русі кирилиця з'явилася не пізніше початку X сторіччя і широко поширилася в процесі християнізації. З X по XVIII сторіччя тип шрифту кирилиці зазнавав змін — за різних часів поширювалися устав, півустав, скоропис тощо. З XVIII сторіччя кирилічна абетка застосовується тільки для релігійної літератури, в усіх інших сферах використовується гражданський шрифт, введений Петром I 1708 року. Надалі графіка і орфографія пережили ряд перетворень (найзначніші зміни були прийняті під час реформи 1918 року), у результаті яких були виключені букви і, ѣ, ѳ та ѵ, введені буква й і факультативно літера ё. Нині поширені графіка і орфографія, прийняті 1918 року, лише в невеликій частини видань російського закордоння зберігається орфографія старого стилю.[15]

Абетка російської мови, що включає 33 букви[16]:

А а Б б В в Г г Д д Е е Ё ё Ж ж З з И и Й й
К к Л л М м Н н О о П п Р р С с Т т У у Ф ф
Х х Ц ц Ч ч Ш ш Щ щ Ъ ъ Ы ы Ь ь Э э Ю ю Я я

Орфографія російської мови відноситься до морфологічного типу з елементами фонетичного і традиційного типів. Різновиди морфеми з відзнакою в позиціях фонем пишуться однаково: водá [вʌдá] — вóды [вóды], дуб [дуп] — дубы [дубы]. Фонетичний принцип використовується у невеликому числі випадків: у написанні префіксів з кінцевою фонемою /з/: разбить, безоружный (перед буквою, що передає голосну і дзвінку приголосну), але воспалённый, исписать (перед буквою, що передає глуху приголосну); у написанні ы замість и на початку кореня після префіксів з твердою приголосною на кінці: предыстория, разыграть тощо. Нечисленні випадки і традиційного типу написання: собака, генеалогия, колибри, расти, доброго, ночь (але луч) тощо[17].

Наголос в російській мові на листі зазвичай не виділяється, одним з можливих випадків проставляння знака наголосу ´ над голосною буквою є необхідність розрізнення омографів: зáмок і замóк[18].

Історія

В історії російської мови виділяються три основні періоди:

  • давньоруський,
  • великоросійський,
  • період національної мови[19].

ХІХ сторіччя

На початку XIX сторіччя на розвиток російської літературної мови вирішальний вплив справила літературна творчість Миколи Карамзіна. Карамзін цілеспрямовано відмовлявся від використання церковнослов'янської лексики й граматики, вживаючи у своїх творах повсякденну мову своєї епохи і використовуючи як зразок граматику і синтаксис французької мови.

Карамзін ввів у російську мову безліч нових слів, як неологізмів («благотворительность», «влюблённость», «вольнодумство», «достопримечательность», «ответственность», «подозрительность», «промышленность», «утончённость», «первоклассный», «человечный», «промышленость»)[20], так і варваризмів («тротуар», «кучер»). Також він одним з перших почав використовувати літеру Ё.

Зміни в мові, пропоновані Карамзіним, викликали бурхливу полеміку в 1810-ті-х роках. Письменник Олександр Шишков за сприяння Гавриїла Державіна заснував у 1811 товариство «Бесіда аматорів російського слова», метою якого була пропаганда «старої» мови, а також критика Карамзіна, Жуковського та їх послідовників. У відповідь 1815 року утворилося літературне товариство «Арзамас», яке іронізувало над авторами «Бесіди» і пародіювало їхні твори. Членами товариства стали багато поетів нового покоління, в тому числі Батюшков, Вяземський, Давидов, Жуковський, Пушкін. Літературна перемога «Арзамаса» над «Бесідою» усталила перемогу мовних змін, які ввів Карамзін.

Вигадування нових слів

Михайло Ломоносов

Велика кількість слів російської літературної мови була створена низкою російських письменників. Процес винайдення нових слів особливо інтенсифікувався у XVIII сторіччі, коли через реформи Петра І в російській державі виникла необхідність означення понять і термінів що вже давно існували в західноєвропейських мовах. Багато слів що позначають наукові та довкола наукові поняття було вигадано Михайлом Ломоносовим: «маятник», «насос», «притяжение», «созвездие», «рудник», «чертеж», «атмосфера», «вещество», «градусник», «преломление», «равновесие», «диаметр», «квадрат», «минус», «горизонт», «кислота» та інші[21].

Авторству Миколи Карамзіна належить багато російських слів переважно зі сфери чуттєвих стосунків та емоцій. Державний секретар Олександр Шишков вигадав слово «лицедеи», Микола Гоголь — «халатность», Федір Достоєвський — «стушеваться», художник Карл Брюллов — «отсебятина», Велимир Хлєбніков — «летчик», «изнеможденный», Ігор Северянин — «бездарь», Володимир Набоков — «німфетка», Корній Чуковський — «канцелярит». Багато слів що показують російську дійсність належить письменнику-сатирику XIX ст. Михайлоу Салтикову-Щедріну: «головотяпство», «благоглупость», «пенкосниматель», «злопыхательство», «мягкотелый» та інші. Слово «елейный» першим почав уживати Віссаріон Бєлінський, проте в дещо іншому значенні.[20]

Процес створення нових слів, перш за все для означення понять винайдених переважно на Заході, безперервно тривав й надалі. Так у 1930-х роках, у зв'язку з малою розповсюдженістю серед росіян, в російській мові не існувало слова «холодильник», замість нього використовувалися «рефрижератор», «холодильный шкаф». Водночас замість слова «спутник» (себто штучний супутник Землі) використовувалося словосполучення «междупланетный снаряд».[20]

Лінгвістична характеристика

Фонетика і фонологія

Голосні

Голосні російської мови: фонеми (чорні точки) і їх алофони (червоні)

Вокалізм російської літературної мови представлено 5 або 6 голосними фонемами. Голосні розрізняються за ступенем підйому язика, за рядом і за наявністю чи відсутністю лабіалізації:

Підняття Ряд
Передній Середній Задній
нелабіалізовані лабіалізовані
Високе /i/ (/ɨ/) /u/
Середнє /e/ /o/
Низьке /a/

Фонема /i/ після м'яких приголосних і на початку слова є звуком переднього ряду [i] (рос. и), а після твердих приголосних — звук середнього ряду [ɨ] (рос. ы). Також /i/ и /ɨ/ можуть розглядатися як дві різні фонеми. Сильна позиція для голосних — під наголосом, у ненаголошеній позиції деякі голосні фонеми (/ про/ й /а/, в позиції після м'яких приголосних — також /е/) можуть послаблюватися і в ряді випадків не відрізнятися (піддаються редукції): в[ó]ды — в[ʌ]дá, [л'е]с— [л'ие]сá[22][23]. Крім змін голосних фонем у ненаголошених складах до важливих позиційних реалізацій голосних відноситься також зміна /і/ у звук середнього ряду [ɨ] після твердих приголосних фонем: игра — под[ы]грывать, в‿[ы]гре[24].

Голосні є, зазвичай, складовими (складотворними) звуками (як виняток можлива факультативна складовість сонорних приголосних у випадках типу театр, вопль)[24].

Приголосні

Система консонантизму російської літературної мови нараховує 37 приголосних фонем. Виділяють дві групи приголосних — сонорні і шумні; і ті, й інші розрізняються за місцем і способом творення (в дужки взяті позиційні варіанти фонем, у парах приголосних зліва наведені глухі приголосні, справа — дзвінкі)[25][26][27]:

за способом творення за місцем творення
губні передньоязикові середньо-
язиковий
задньо-
язиковий
губно-
губні
губно-
зубні
зубні заясенні
шумні проривний тв. /п/ /б/ /т/ /д/ /к/ /г/
м. /п’/ /б’/ /т’/ /д’/ /к’/ /г’/
африкати тв. /ц/ ([д͡з])
м. /ч/ ([д͡ж’])
фрикативні тв. /ф/ /в/ /с/ /з/ /ш/ /ж/ /х/ ([ɣ])
м. /ф’/ /в’/ /с’/ /з’/ /щ/ /ж̅’/ /х’/
сонорні носові тв. /м/ /н/
м. /м’/ /н’/
бокові тв. /л/
м. /л’/
ковзні м. /j/
дрижачі тв. /р/
м. /р’/

Приголосні фонеми /ж̅’/ і /щ/ протиставлені всім іншим як довгі приголосні коротким. Щілинний (фрикативний) варіант приголосного /г/ — [ɣ] — відзначається тільки в одиничних лексемах, зокрема, у вигуках «го́споди», «ей-бо́гу», «ага́»[25][28].

За м'якістю / твердістю і за глухістю / дзвінкістю приголосні можуть бути як парними, так і такі, що не утворюють пар: тільки твердими можуть бути /ж/, /ш/, /ц/ і тільки м'якими /ж̅’/, /щ/, /ч/, /j/; тільки глухими /ц/, /ч/, /х/, /х’/ і тільки дзвінкими всі сонанти. Особливі групи складають шиплячі (/ш/, /ж/, /щ/, /ж̅’/, /ч/) і свистячі приголосні (/с/, /з/, /с’/, /з’/, /ц/)[29].

Сильна позиція для приголосних — перед голосною. Парні дзвінкі приголосні оглушуються перед глухими приголосними і в кінці слова (ду[б]ы — ду[п], в коро[б]е — коро[п]ка), парні глухі приголосні одзвінчуються перед дзвінкими (ко[с’]ить — ко[з’]ба). У ряді позицій не розрізняються приголосні, парні за твердістю / м'якістю. Перед м'якими зубними (крім /л’/) пом'якшуються тверді зубні /с/, /з/ и /н/: боро[з]да — боро[з'д’]ить. Перед усіма приголосними, крім м'яких губних та /j/, тверднуть м'які губні: ру[б’]ить — ру[б]лю. Приголосні /с/, /с’/, /з/, /з’/ перед шиплячими /ш/, /щ/, /ж/, /ч/ замінюються на шиплячі: [с]крепить — [ш]шить (сшить) тощо.[30][31]

Просодія

Наголос в російській мові — динамічний, або силовий (один з складів словоформи — ударний — вирізняється з-поміж інших напруженішою артикуляцією), різномісцевий (не прикріплене до якого-небудь певного стилю стосовно початку або кінця словоформи), рухомий — у різних формах одного слова можуть бути ударними різні склади і різні морфеми (голова́ — го́лову — голо́в)[32].

Тим же часом у російській мові відзначаються ознаки морфологізованності наголосу: одна з закономірностей його зміни пов'язана з місцем наголосу стосовно морфемного членування слова. Розрізняють словоформи з наголосом на основі і словоформи з наголосом на флексії: дорóг-а (дорóг-и, дорóг-е, дорóг-у тощо) і черт-á (черт-ы́, черт-é, черт-у́ тощо). Наголос грає сонологічну (сенсо-розпізнавальну) роль (се́ло — село́). Найпростіші за структурою службові слова можуть об'єднуватися з сусіднім знаменним словом у єдине фонетичне слово (з одним наголосом): на берегý, нé был, пó два, перед дóмом. Для низки слів, передусім складних, можливо, окрім основного, побічний (послаблений) наголос: парово'зострое́ние, вы'шеизло́женный[29][33].

Для російської мови фонематично значущі відмінності довготи і тону не характерні. Подовження голосного може відзначатися в емфатично забарвлених контекстах в усному мовленні: Ну о-о-очень интересная книга![29].

Морфонологія

У російських словах на стику морфемного шву спостерігаються різного роду фузійні явища. Найчастіше це чергування фонем, рідше зустрічаються лінійні перетворення основ — усікання і нарощування (высок-ий — выш-е, рву-т — рв-ать). У словотворі представлено поєднання (накладення) сусідніх морфем: курский (-ск — частина кореня і одночасно суфікс). Основна частина морфонологічних явищ у російській мові, як у мові з розвиненою суфіксацією, відзначається на стику кореня і суфікса[32][34][35]. Формули мінімального виду кореневого морфу в знаменних частинах мови: CVC — в іменах, CV і CVC — у дієслові, формули інших морфів (префіксу, суфікса тощо) приймають види C, CV, VC. У немінімальному вигляді морфи розширюються повторенням мінімальних структур. Типовий вид морфу флексії — V, VC або VCV[36].

У російській мові представлені такі морфонологічні чергування фонем, як-от[37]:

  • вокальні: /о/ ~ ø, /е/ ~ ø, /и/ ~ ø, або побіжність голосних: сон-ø — сн-а, рвать — рыв-ок; /о/ ~ /а/: откопать — от-кáп-ыва-ть;
  • консонантні: парні тверді ~ парні м'які приголосні (крім задньоязикових): горо/д/ — в горо/д’/-е; парно-тверді шумні зубні ~ шиплячі приголосні (/т/ ~ /ч/, /д/ ~ /ж/, /ст/ ~ /щ/ тощо), тверді губні ~ поєднання губної та /л’/ (/б/ ~ /бл’/ тощо): пря/т/ать — пря/ч/-ут, дре/м/ать — дре/мл’-у/т та інші чергування.

Орфоепія

Російська літературна вимова історично склалося на основі московського койне (мови жителів Москви). Після перенесення столиці Росії до Санкт-Петербургу сформувалися два рівноправних варіанти російської літературної вимовної норми, які співіснують протягом двох сторіч, — так звана московська вимова (зі старшою та молодшою ​​нормами) і петербурзька вимова, що склалася на старомосковській основі. Фактично наразі сформувалася єдина російська вимовна норма, яка включила як московські, так і петербурзькі орфоепічні особливості[38][39][40].

Лексика

За лексичним складом російська мова близька до інших східнослов'янських — української та білоруської, але відрізнюється від них масовим характером запозичень з церковнослов'янської мови (до них належать, наприклад, такі звичні слова, як вещь, время, воздух, восторг, глагол, изъять, награда, облако, общий, сочинить, тщетный, чрезмерный і багато інших), частина з яких співіснує із властиво російськими дублетами, що відрізняються від церковнослов'янських за значенням або стилістично, порівн. (церковнослов'янське слово приводиться першим): влачить / волочить, глава / голова, гражданин / горожанин, млечный / молочный, одежда / одёжа, разврат / разворот, рождать / рожать, страж / сторож й ін. Російська літературна мова є відносно спорідненою з церковнослов'янською мовою, слова церковнослов'янського походження складають ледь не половину всього словникового запасу російської мови.[41][42][43][44] З церковнослов'янської до літературної мови запозичені й окремі морфеми (наприклад, дієслівні префікси 'из-, низ-, пред- и со-) і навіть окремі граматичні форми — наприклад, віддієслівні дієприкметники (порівн. церковнослов'янські за походженням дієприкметники текущий або горящий з відповідними їм російськими формами текучий і горячий, що збереглися в сучасній мові як прикметники зі значенням постійної властивості) або форми дієслів типу трепещет (з невластивим російським формам чергуванням т/щ, порівн. російське хохочет або лепечет). За своїм лексичним складом сучасна російська мова є в багатьох відношеннях близька до південнослов'янської болгарської мови. При формуванні лексичного стандарту української і білоруської літературної мови вплив церковнослов'янської (староболгарської) був меншим. Відповідно до стословних списків базової лексики Сводеша російська мова є близькою до білоруської, української та польської мови (відповідно 92 %, 86 % та 77 % спільних слів)[45][46][47].

Загалом церковнослов'янські елементи пронизують всю структуру російської мови — фонетику, морфологію, словник, стилістику — в незрівнянно більшому ступені, ніж, наприклад, латина — сучасну італійську мову[48].

На російські говори Карелії лексичний вплив справили фіно-угорські мови (карельська, вепська, фінська, саамська)[49].

Діалекти

Dialects of Russian language-ru.png
  • Північні говори
   1. Архангельський (поморський) говір
   2. Олонецький говір
   3. Новгородський (західний) говір
   4. Вятський (східний) говір
   5. Володимирсько-поволзький говір
  • Проміжні (середні) говори
   6. Московський (східний) говір
   7. Тверський (західний) говір
  • Південні говори
   8. Орловський (південний або донський) говір
   9. Рязанський (східний) говір
   10. Тульський говір
   11. Смоленський (західний) говір
  • Інше
   12. Північний російський говір з білоруськими впливами
   13. Говори української мови (слобожанський і степовий)
   14. Степовий говір української мови з російськими впливами

У межах європейської частини Росії ще в XV столітті склалися два великі угрупування говорів — північний говір і південний говір, що характеризуються низкою чітких ізоглос (наприклад, для півночі характерне окання, вибухове [g], форма родового відмінка у жони, такі слова, як зыбка, озимь, лаять, для півдня — акання, фрикативне [γ], форма у жене, а в тих же значеннях уживаються слова люлька, зеленя, брехати), а також проміжні середньоросійські говори (наприклад, в Москві прийняте вибухове [g] і закінчення родового відмінка -ы, як на півночі, але акання, як на півдні).

Для території пізнього формування (азійська частина РФ, Поволжжя, Кавказ) характерна відсутність чіткого ділення діалектних зон, строкатість невеликих ареалів, висхідних до мови переселенців з різних регіонів, а також риси, що відображають змішення різних діалектів.

Середньоросійські говори (перш за все московський) лягли в основу російської літературної мови. Художньої літератури і періодичного друку на інших діалектах немає.

Стандартизації усної мови сприяло розповсюдження ЗМІ в XX столітті, введення загальної освіти, масштабна міжрегіональна міграція населення. Традиційні говори зберігаються тільки сільським населенням (старше покоління). В усній мові міського населення, середнього покоління, молоді є практично тільки деякі відмінності у вимові, які поступово нівелюються під впливом централізованого теле- і радіомовлення, а також у лексиці.

Відмінності між українською та російською мовами, міжмовні впливи

Див. також Українська мова.

Російська мова має виразні відмінні від української риси у фонетиці, морфології та лексиці[50][51].

У фонетиці такими особливостями є наявність «ро», «ло» і «ре», «ле» в коренях слів між приголосними на відміну від української мови, де вживаються «ри», «ли» і «ри», «льо» (рос. «крошить», «глотать», «тревога», «слеза», укр. «кришити», «глитати», «тривога», «сльоза»), вимова сполучень м'яких зубних і шиплячих з [j] при довгих м'яких приголосних в українській мові (рос. «платье», «судья», укр. «плаття», «суддя»), вибухове [g] при фарингальному [ɦ] в українській мові (порівняти рос. «город» ['gorat], укр. «город» [ɦo'rod]). На відміну від української, в російській мові кінцеві приголосні оглушуються, тому, як наслідок, вимова звуку [ф] (що не є властивим усім слов'янським мовам) є дуже поширеною (рос. «повторять [пафтарять]», «сказав [сказаф]», «вторник [фторник]», укр. «повторювати [поўтор'увати]», «сказавши [сказаўши]», «вівторок [віўторок]»). У російській мові набагато менше, ніж в українській, використовується фонетичний закон милозвуччя (для зменшення збігу голосних або приголосних) : рос. иду к ней — пришел ко мне; иду с ней [нею] — пришел со мной; под нами — подо мной, в українській: чергування сполучників і — й, прийменників у — в — уві, дієслівних часток ся — сь, фонетичне модифікування прийменників з — зі — із, під — піді — підо, к — ік, часток би — б, же — ж, сполучників хоч — хоча, префіксів від — віді — од оді; з — зі — із тощо, також чергуються початкові літери коренів слів: іти — йти, Іван — Йван, ввесь — увесь, ще — іще — йще, там — отам, ця — оця[52].

У морфології такими особливостями є відсутність кличного відмінка (рос. «брат!», «сын!», укр. «брате!», «сину!»), хоча у розмовній мові при звертанні до людей по-імені вживаються форми з нульовим закінченням (рос. «Гена» — «Ген!»), відсутність чергування «к», «г», «х» з «ц», «з», «с» у відмінкових формах іменників (рос. «нога» — «на ноге», укр. «нога» — «на нозі»), широке розповсюдження форми називного відмінка множини з закінченням -а (-я) під наголосом в іменників не середнього роду (рос. «учителя́», укр. «вчителі́»). На відміну від російської, в українській мові 4 часи дієслів, а не 3 (поряд з минулим, теперішній та майбутнім — давноминулий, «я був ходив»).

Значні відмінності між російською та українською спостерігаються в лексиці. Серед відмінних рис у лексиці в українських джерелах наводиться приклад широкого представлення в російській літературній мові слів церковнослов'янського походження, хоча насправді їх нараховується менш як 10 % від загального складу лексики (дані з сімнадцятитомного «Словника сучасної російської літературної мови» 1948 р.).[джерело?]

Українсько-російські мовні контакти стали регулярними після приєднання Лівобережної України до Росії у 1654 р.[53] У XVII — на поч. XVIII ст. відбувався взаємовплив обох мов по лінії різних стилів, у пізніший період — переважно односпрямований вплив з боку російської мови на українську. У перший період російська мова запозичила такі українські та іншомовні (латинські, німецькі, польські) слова через українську мову : гирло, смак, смачный, шинок, шинкарь, злочинец, шукать, повинности, универсал, комисия, кафедра, метрика, красна панна, зрадлива фортуна. Деякі найпоширеніші слова з літургійної практики почали вимовлятися з фарингальним [ɦ] : Господь, Бог, благо, глас, ангел. У деяких словах ѣ почав вимовлятися як [і] : вик, мисто (зараз ці слова не вживаються в літературній мові).

Запозичення з української мови в сучасній російській літературній мові обмежуються здебільшого лексикою. Це насамперед слова побутово-етнографічного та історичного характеру, вживання яких співвідноситься саме з Україною (хата, шлях, галушки, свитка, шинок, шинкарь, бандура, гопак, булава, гайдамак, батька — про отаманів, хлопец тощо), невелика кількість слів, що вже не асоціюються з Україною (местечко, детвора, девчата, косовица, хлебороб, землероб і за цим зразком — хлопкороб, доярка; у 20—30-ті pp.: хата-читальня, хата-лаборатория), слова і вислови, що вживаються в російській мові зі стилістично-оцінною заданістю, переважно зниженого характеру — для підкреслення «простоти» мовлення та «демократизму» мовця (аж, с гаком: сто километров с гаком, жинка, батька зам. отец, не лезь поперед батьки в пекло), із жартівливо-іронічним, несхвальним або зневажливим забарвленням (торба, раззява, не рыпайся, куркуль — про скупу людину, школяр, вирши, малевать, делать абы как, моя хата с краю, в огороде бузина, а в Киеве дядька), зокрема ті, що вживаються тільки або здебільшого щодо українців, України (самостийный, щирый украинец, мова); деякі жіночі особові імена (Оксана замість Ксения або Аксинья, пестливі форми Маруся, Наталочка). З українізмів на рівні словотворення виділяється модель неофіційного позначення адміністративно-територіальних одиниць типу Смоленщина, Рязанщина, Тамбовщина (за зразком «Полтавщина» тощо), а також непродуктивна модель з -роб (хлопкороб і деякі інші).

Від 1720 р., коли було заборонене українське книгодрукування, російська мова почала набагато більше впливати на українську, ніж українська на російську. Цей вплив виявляється як пряме запозичення слів — переважно з українською фонетичною та словотворчою (морфемною) адаптацією (більшовик, вертоліт, прокатник — рос. прокатчик), зокрема як калькування (піонер, Рада — рос. Совет, радянський, супутник Землі, винищувач — рос. истребитель, розкуркулення — рос. раскулачивание, жовтеня — рос. октябренок, колгосп, п'ятирічка, виконроб — рос. прораб), рідше без такої адаптації (затвор, тройка коней, льотчик, духовка, гонка, неустойка, взвод, снаряд, болванка, гонщик, натурщик, усушка, утруска, рубильник, політрук, зокрема в технічній термінології: башмак, вилка, залізнична вітка, залізничний состав), як активізація в українській мові словотворчих моделей та граматичних форм, не дуже характерних для неї (наприклад, творення віддієслівних іменників зі значенням дії на -ка: доставка, переробка, посадка; вживання активних дієприкметників теперішнього часу, невластивих мові[54][55]: бажаючий, керуючий, загниваючий, обслуговуючий; відносних прикметників з суфіксом -очн-, -ечн-: виставочний, гоночний, копієчний), активізація того слова, тієї словотворчої моделі або граматичної форми, які є спільними для обох мов (голубий — блакитний, полтавчани — полтавці, шапка батька — батькова шапка, допомога батьку — батькові). Запозичення іншомовних слів здійснювалося в українській мові на території Російської імперії та СРСР переважно через російську мову як мову-посередник.

В українській розмовній мові наявна велика кількість ненормативних росіянізмів (у просторіччі: ладно — «гаразд», стройка, застройщик, уборка, уборщиця, больниця, лікарство, часи, у мові освічених людей словотвірні кальки на кшталт міроприємство замість «захід», співставляти замість «зіставляти», семантичні кальки на зразок я рахую, що… замість «вважаю» під впливом рос. считаю, являється замість «є»), з виходом на акцентологічний, фонетичний і граматичний рівні (дрова́, оди́надцять, хароший; у формах множини — домá, шохверá; у керуванні — дякую вас, згідно списку, лекція по фізиці та ін.). Поширені російські пестливі форми особових імен: Альоша, Лєна, Свєта, Міша, Діма та ін.

Докладніше: Росіянізм

Діяльність уряду Росії з популяризації російської мови

Концепція державної підтримки і просування російської мови за кордоном, затверджена Президентом Росії в 2013 році визначає російську мову «основою історії та культури Російської Федерації», «мовою міжнаціонального спілкування і важливим інструментом взаємодії на просторі СНД», а «також засобом етнокультурної та мовної самоідентифікації співвітчизників, що проживають за кордоном»[56]. Ця концепція передбачає комплекс заходів з популяризації російської мови насамперед у країнах СНД, зокрема як мета постулюється «збереження статусу російської мови як мови міждержавного і міжнаціонального спілкування на просторі Співдружності Незалежних Держав».

В сучасних умовах затребуваність і поширеність мови за кордоном є найважливішими показниками авторитету держави і її впливу у світі. У зв'язку з цим російську мову необхідно розглядати як один з основних інструментів просування і реалізації стратегічних зовнішньополітичних інтересів Росії. Поширення російської мови за кордоном сприяє формуванню позитивного ставлення до Росії в світовому співтоваристві, зміцненню і розширенню російської присутності на міжнародній арені. Таким чином, діяльність з підтримки і просування російської мови за кордоном є важливою частиною зовнішньої політики Росії.

Посилання на цю Концепцію міститься у доповіді Міністерства культури 2014 року. В цій доповіді серед пріоритетних цілей визначаються «сприяння зміцненню позицій російської мови за кордоном», а також зміцнення «єдиного культурного, духовного і мовного простору слов'янського світу».[57] Заходи на підтримку російської мови охоплюють міста СНГ (Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Киргизії, Казахстану, Таджикистану, України), а також країн Європи, Близького Сходу та Азії[57].

Приклади

Приклад 1

«Заповіт» Т. Шевченка російською мовою (переклав Олександр Твардовський)

ЗАВЕЩАНИЕ
Как умру, похороните: На Украйне милой,
Посреди широкой степи: Выройте могилу,
Чтоб лежать мне на кургане,
Над рекой могучей,
Чтобы слышать, как бушует: Старый Днепр под кручей.
И когда с полей Украйны: Кровь врагов постылых: Понесет он… вот тогда я: Встану из могилы —
Подымусь я и достигну: Божьего порога,
Помолюся… А покуда: Я не знаю Бога.
Схороните и вставайте,
Цепи разорвите,
Злою вражескою кровью: Волю окропите.
И меня в семье великой,
В семье вольной, новой,
Не забудьте — помяните: Добрым тихим словом.

Приклад 2

Ты знаешь край, где все обильем дышит,
Где реки льются чище серебра,
Где ветерок степной ковыль колышет,
В вишневых рощах тонут хутора,
Среди садов деревья гнутся долу: И до земли висит их плод тяжелый?
Ты помнишь ночь над спящею Украйной,
Когда седой вставал с болота пар,
Одет был мир и сумраком и тайной,
Блистал над степью искрами стожар,
И мнилось нам: через туман прозрачный: Несутся вновь Палей и Сагайдачный?
Ты знаешь край, где с Русью бились ляхи,
Где столько тел лежало средь полей?
Ты знаешь край, где некогда у плахи
Мазепу клял упрямый Кочубей: И много где пролито крови славной: В честь древних прав и веры православной?

А. К. Толстой

Приклад 3

«Мой дядя самых честных правил,
Когда не в шутку занемог,
Он уважать себя заставил
И лучше выдумать не мог.
Его пример другим наука;
Но, боже мой, какая скука
С больным сидеть и день и ночь,
Не отходя ни шагу прочь!
Какое низкое коварство
Полуживого забавлять,
Ему подушки поправлять,
Печально подносить лекарство,
Вздыхать и думать про себя:

Когда же черт возьмет тебя!»

О. С. Пушкін, «Євгеній Онєгін»[2]

Див. також

Примітки

  1. а б Ethnologue. Languages of the World. Statistical Summaries (англ.)
  2. (англ.) Lewis, M. Paul, Gary F. Simons, Charles D. Fennig, ред. (2015). Slavic. Ethnologue: Languages of the World (18th Ed.). Dallas: SIL International. (Перевірено 30 квітня 2015)
  3. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Ethnologue-rating-2015 не вказаний текст
  4. (англ.) 10 найпопулярніших мов серед користувачів Інтернету
  5. а б Филин Ф. П. Русский язык // Лінгвістичний енциклопедичний словник / Головний редактор В. М. Ярцева. — М. : Радянська енциклопедія, 1990. — 685 с. — ISBN 5-85270-031-2.
  6. Лопатин, Улуханов, 2005, с. 444—446
  7. Лопатин В. В., Улуханов І. С. Русский язык // Русский язык. Энциклопедия / Гол. ред. Ю. М. Караулов. — 2-е вид., перероб. і доп. — М. : Научное издательство «Большая Российская энциклопедия»; Видавничий будинок «Дрофа», 1997. — С. 437—438. — ISBN 5-85270-248-X.
  8. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок ВПН-2010-володіння не вказаний текст
  9. Лопатин, Улуханов, 2005, с. 448-450
  10. (рос.) Основные государственные законы Российской империи
  11. (рос.) Ленин В. И. Нужен ли обязательный государственный язык?
  12. (рос.) Закон СССР от 24.04.1990 «О языках народов СССР»
  13. (англ.) The World's Most Widely Spoken Languages
  14. Російська мова втрачає позиції у пострадянських державах — Financial Times. Процитовано 2017-04-16. 
  15. Дьяконов И. М. Письмо // Русский язык. Энциклопедия / Гл. ред. Ю. Н. Караулов. — 2-е изд., перераб. и доп. — М. : Научное издательство «Большая Российская энциклопедия»; Издательский дом «Дрофа», 1997. — С. 343—344. — ISBN 5-85270-248-X.
  16. (рос.) Ляшевская О. Н., Шаров С. А. (2008—2011). Новый частотный словарь русской лексики. Словари, созданные на основе Национального корпуса русского языка. (Перевірено 30 квітня 2015)
  17. Лопатин, Улуханов, 2005, с. 447—448
  18. Лопатин, Улуханов, 2005, с. 448
  19. Лопатин, Улуханов, 2005, с. 448—450
  20. а б в В. В. Одинцов. Лингвистические парадоксы. Москва. «Просвещение», 1982
  21. Инна Юрьева. Логика неологизма // «СПб Ведомости» (26.11.2009)
  22. Лопатин, Улуханов, 2005, с. 451—453
  23. Русская грамматика, том I, 1980, с. 24—28
  24. а б Лопатин, Улуханов, 2005, с. 454
  25. а б Лопатин, Улуханов, 2005, с. 451
  26. Русская грамматика, том I, 1980, с. 18—22
  27. Русская грамматика, том I, 1980, с. 79
  28. Русский язык, 2001, с. 399
  29. а б в Лопатин, Улуханов, 2005, с. 452
  30. Лопатин, Улуханов, 2005, с. 452—454
  31. Русская грамматика, том I, 1980, с. 28—29
  32. а б Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Русский язык. Энциклопедия 442—443 не вказаний текст
  33. Русская грамматика, том I, 1980, с. 90—92
  34. Лопатин, Улуханов, 2005, с. 455
  35. Русская грамматика, том I, 1980, с. 410—411
  36. Лопатин, Улуханов, 2005, с. 455—456
  37. Лопатин, Улуханов, 2005, с. 456—459
  38. (рос.) Вербицька Л. О.. Варіанти російської літературної вимови. Довідково-інформаційний портал Грамота.ру. Архів оригіналу за 2013-04-28. (Перевірено 30 квітня 2015)
  39. (рос.) Вербицька Л. О. Орфоэпия // Лінгвістичний енциклопедичний словник / Головний редактор В. М. Ярцева. — М. : Радянська енциклопедія, 1990. — 685 с. — ISBN 5-85270-031-2.
  40. Русская грамматика, том I, 1980, с. 24
  41. Трубецкой Н. С. Общеславянский элемент в русской культуре(рос.)
  42. Б. М. Ляпунов. Единство русского языка в его наречиях(рос.)
  43. Л. Г. Панин. К 170-летию со дня кончины А. С. Пушкина(рос.)
  44. Шахматов А.А. Очерк современного русского литературного языка(рос.)
  45. (рос.) Дьячок М. Т., Шаповал В. В. Генеалогическая классификация языков. — Новосибирск, 2002. — 32 с.
  46. [1]
  47. (лит.) Girdenis A., Maziulis V. Baltu kalbu divercencine chronologija // Baltistica. T. XXVII (2). — Vilnius, 1994. — P. 9.
  48. (рос.) Русский язык // Энциклопедия Кругосвет
  49. (рос.) Михайлова Л. П. Прибалтийско-финский компонент в русском слове // Русская и сопоставительная филология: состояние и перспективы. — Казань, 2004. — C.148—149
  50. (рос.) Филин Ф. П. Русский язык // Лингвистический энциклопедический словарь // Главный редактор В. Н. Ярцева. — Москва: «Советская энциклопедия», 1990.
  51. (рос.) Иванов В. В. Русский язык в кругу родственных славянских языков // Историческая грамматика русского языка — 3-е изд. — М., 1990. — С. 66—74.
  52. А українською кажуть так… [недоступне посилання]
  53. Тараненко О. О. Українсько-російські мовні контакти // Українська мова. Енциклопедія — К.: Українська енциклопедія, 2000.
  54. Дієприкметники - «Як ми говоримо». yak-my-hovorymo.wikidot.com (en). Процитовано 2017-04-24. 
  55. Олександр Авраменко. www.facebook.com (uk). Процитовано 2017-04-24. 
  56. Концепция государственной поддержки и продвижения русского языка за рубежом
  57. а б Государственный доклад о состоянии культуры в Российской Федерации в 2014 году, с.233-235

Література

  • Українсько-російський словник // Ред. Кириченко І. М. — К.: Академія Наук Української РСР, 1953—1962. — Т. I—VI.
  • Русская грамматика. Т. 1: Фонетика. Фонология. Ударение. Интонация. Словообразование. Морфология / Н. Ю. Шведова (гл. ред.) — М.: Наука, 1980. — 25000 экз.
  • Русская грамматика. Т. 2: Синтаксис / Н. Ю. Шведова (гл. ред.) — М.: Наука, 1980.

Ресурси мережі Інтернет

Посилання