Відмінності між версіями «Рудня (Середино-Будський район)»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (вікіфікація)
 
Рядок 34: Рядок 34:
 
| відстань ст =
 
| відстань ст =
 
}}
 
}}
{{Otheruses|Рудня (значення){{!}}Рудня}}
+
{{Otheruses|Рудня (значення){{!}}Рудня}}
'''Ру́дня''' [[село]] в Україні, в [[Середино-Будський район|Середино-Будському районі]] [[Сумська область|Сумської області]]. Населення становить 278 осіб. Орган місцевого самоврядування — [[Жихівська сільська рада]].
+
'''Ру́дня''' — [[село]] в Україні, в [[Середино-Будський район|Середино-Будському районі]] [[Сумська область|Сумської області]]. Населення становить 278 осіб. Орган місцевого самоврядування — [[Жихівська сільська рада]].
   
== Географія ==
+
== Географія ==
Село ''Рудня'' знаходиться на лівому березі річки [[Свига]], вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село [[Жихове]], нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село [[Уралове]].
+
Село ''Рудня'' знаходиться на лівому березі річки [[Свига]], вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село [[Жихове]], нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село [[Уралове]].
   
 
== Назва ==
 
== Назва ==
Свою назву ''Рудня'' запозичила від назви невеликого підприємства з виплавки заліза - рудні, поблизу якої її поселили ченці Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря. У документах різних років вона згадується під різними назвами: Рудня, Чернеча Рудня Рудня-Чернецька.
+
Свою назву ''Рудня'' запозичила від назви невеликого підприємства з виплавки заліза — рудні, поблизу якої її поселили ченці Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря. У документах різних років вона згадується під різними назвами: Рудня, Чернеча Рудня Рудня-Чернецька.
   
 
== Історія ==
 
== Історія ==
За твердженням [[Лазаревський Олександр Матвійович|А.М. Лазаревського]], ''Рудня'' була «поселена Спаським ченцями не раніше кінця XVII століття». На доказ цього він посилався на грамоту царя Олексія Михайловича від 3 вересня 1667, в якій Рудня не згадувалася.
+
За твердженням [[Лазаревський Олександр Матвійович|А. М. Лазаревського]], ''Рудня'' була «поселена Спаським ченцями не раніше кінця XVII століття». На доказ цього він посилався на грамоту царя Олексія Михайловича від 3 вересня 1667, в якій Рудня не згадувалася.
   
Не згадувалася ''Рудня'' і в універсалі гетьмана Івана Самойловича від 21 серпня 1673 р. про затвердження розділу володінь Чернігівської архієпископії. У зв'язку з цим можна припустити, що вона була поселена після зазначеної дати і перша згадка про неї датується вереснем 1702 р.
+
Не згадувалася ''Рудня'' і в універсалі гетьмана Івана Самойловича від 21 серпня 1673 р. про затвердження розділу володінь Чернігівської архієпископії. У зв'язку з цим можна припустити, що вона була поселена після зазначеної дати і перша згадка про неї датується вереснем 1702 р.
   
З дня свого заснування ''Рудня'' перебувала у володінні Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря, який в 1723 році володів в ній 14 дворами і 30 хатами, в 1765-1768 рр.- 20 дворами і 6 бездворовими хатами, а в 1779-1781 рр.- 30 дворами, 40 хатами і 7 бездворовими хатами, одним приїжджим монастирським двором з 4 хатами, млином на річці [[Свига]] і винокурнею. На момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779-1781 рр. в селі проживало 49 обивателів зі своїми сім'ями, які займалися вирощуванням конопель і винним промислом. Коноплі вони продавали в монастирську економію, а горілку відвозили для продажу в Севськ, Орел і Кроми.
+
З дня свого заснування ''Рудня'' перебувала у володінні Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря, який в 1723 році володів в ній 14 дворами і 30 хатами, в 1765—1768 рр.- 20 дворами і 6 бездворовими хатами, а в 1779—1781 рр.- 30 дворами, 40 хатами і 7 бездворовими хатами, одним приїжджим монастирським двором з 4 хатами, млином на річці [[Свига]] і винокурнею. На момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 рр. в селі проживало 49 обивателів зі своїми сім'ями, які займалися вирощуванням конопель і винним промислом. Коноплі вони продавали в монастирську економію, а горілку відвозили для продажу в Севськ, Орел і Кроми.
   
 
На підставі іменного указу Катерини ІІ від 10 квітня 1786 «Про штат Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської єпархій» ''Рудня'' була вилучена у Спасо-Преображенського монастиря та передана в казенне відомство. З вказаного часу її жителі мали статус державних селян і платили грошовий податок державі.
 
На підставі іменного указу Катерини ІІ від 10 квітня 1786 «Про штат Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської єпархій» ''Рудня'' була вилучена у Спасо-Преображенського монастиря та передана в казенне відомство. З вказаного часу її жителі мали статус державних селян і платили грошовий податок державі.
   
У пореформений час в селі працювали 4 вітряних і 1 водяний млини, 1 заїжджий двір, 1 лавка, 1 сукновальня, 1 торгово-промислове підприємство з продажу пеньки і конопель, 1 магазин з продажу бакалійних товарів Залмана Єселєва (1900) та ряд інших невеликих промислових і торгових підприємств.
+
У пореформений час в селі працювали 4 вітряні і 1 водяний млини, 1 заїжджий двір, 1 крамниця, 1 сукновальня, 1 торгово-промислове підприємство з продажу [[прядиво|прядива]] і конопель, 1 магазин з продажу бакалійних товарів Залмана Єселєва (1900) та ряд інших невеликих промислових і торгових підприємств.
   
 
У 1883 році у ''Рудні'' була відкрита медична ділянка з виїзними пунктами у селах Лісне (Середино-Будський район)|Протопопівка]], Білоусівка, [[Чернацьке (Середино-Будський район)|Чернацьке]], [[Кам'янка|Кам'янка (Середино-Будський район)]], [[Хильчичі]], [[Очкине]] і Вовні та лікарнею на 20 ліжок. На ділянці працював один лікар і два фельдшери, які обслуговували 42 000 жителів.
 
У 1883 році у ''Рудні'' була відкрита медична ділянка з виїзними пунктами у селах Лісне (Середино-Будський район)|Протопопівка]], Білоусівка, [[Чернацьке (Середино-Будський район)|Чернацьке]], [[Кам'янка|Кам'янка (Середино-Будський район)]], [[Хильчичі]], [[Очкине]] і Вовні та лікарнею на 20 ліжок. На ділянці працював один лікар і два фельдшери, які обслуговували 42 000 жителів.
   
У 1764 році в селі була зведена дерев'яна Богоявленська церква, в якій зберігалася чудотворна ікона Смоленської Божої Матері. У 1864 році церква була оновлена​​, а 17 січня 1876 включена до складу Олтар- Рудновсько- Жихівського приходу, настоятелем якого в 1879 році був священик Покровської церкви села Олтар Василь Пиневич, а помічником настоятеля - священик Михайлівської церкви села Жихове Василь Андрієвський.
+
У 1764 році в селі була зведена дерев'яна Богоявленська церква, в якій зберігалася чудотворна ікона Смоленської Божої Матері. У 1864 році церква була оновлена​​, а 17 січня 1876 включена до складу Олтар- Рудновсько- Жихівського приходу, настоятелем якого в 1879 році був священик Покровської церкви села Олтар Василь Пиневич, а помічником настоятеля — священик Михайлівської церкви села Жихове Василь Андрієвський.
   
Покровська церква проіснувала до початку 30-х років ХХ століття, після чого її зруйнували. У різний час у ній служили О. Померанцев (? - 1895 - ?), Василь Кончаловський (? - 1900 - ?) та інші священики.
+
Покровська церква проіснувала до початку 30-х років ХХ століття, після чого її зруйнували. У різний час у ній служили О. Померанцев (? — 1895 — ?), Василь Кончаловський (? — 1900 — ?) та інші священики.
   
З 1894 року в селі функціонувала школа грамоти, яка перебувала в найманому приміщенні і займала в ньому одну кімнату, а з вересня 1900 - земська школа. Незважаючи на це, відсоток грамотності серед Руднянському жителів був одним з найнижчих в Дмитрівській волості і на початок 1897 р. становив усього 3,7 %.
+
З 1894 року в селі функціонувала школа грамоти, яка перебувала в найманому приміщенні і займала в ньому одну кімнату, а з вересня 1900 — земська школа. Незважаючи на це, відсоток грамотності серед Руднянському жителів був одним з найнижчих в Дмитрівській волості і на початок 1897 р. становив усього 3,7 %.
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==

Поточна версія на 02:38, 16 серпня 2019

село Рудня
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Середино-Будський район
Рада/громада Жихівська сільська рада
Код КОАТУУ 5924481305
Основні дані
Населення 278
Поштовий індекс 41036
Телефонний код +380 5451
Географічні дані
Географічні координати 52°11′05″ пн. ш. 33°37′35″ сх. д. / 52.18472° пн. ш. 33.62639° сх. д. / 52.18472; 33.62639Координати: 52°11′05″ пн. ш. 33°37′35″ сх. д. / 52.18472° пн. ш. 33.62639° сх. д. / 52.18472; 33.62639
Середня висота
над рівнем моря
143 м
Місцева влада
Адреса ради 41034, Сумська обл., Середино-Будський р-н, с.Жихове , тел. 9-53-49
Карта
Рудня. Карта розташування: Україна
Рудня
Рудня
Рудня. Карта розташування: Сумська область
Рудня
Рудня

Ру́дня — село в Україні, в Середино-Будському районі Сумської області. Населення становить 278 осіб. Орган місцевого самоврядування — Жихівська сільська рада.

Географія[ред. | ред. код]

Село Рудня знаходиться на лівому березі річки Свига, вище за течією на відстані 3,5 км розташоване село Жихове, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Уралове.

Назва[ред. | ред. код]

Свою назву Рудня запозичила від назви невеликого підприємства з виплавки заліза — рудні, поблизу якої її поселили ченці Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря. У документах різних років вона згадується під різними назвами: Рудня, Чернеча Рудня Рудня-Чернецька.

Історія[ред. | ред. код]

За твердженням А. М. Лазаревського, Рудня була «поселена Спаським ченцями не раніше кінця XVII століття». На доказ цього він посилався на грамоту царя Олексія Михайловича від 3 вересня 1667, в якій Рудня не згадувалася.

Не згадувалася Рудня і в універсалі гетьмана Івана Самойловича від 21 серпня 1673 р. про затвердження розділу володінь Чернігівської архієпископії. У зв'язку з цим можна припустити, що вона була поселена після зазначеної дати і перша згадка про неї датується вереснем 1702 р.

З дня свого заснування Рудня перебувала у володінні Новгород-Сіверського Спасо-Преображенського монастиря, який в 1723 році володів в ній 14 дворами і 30 хатами, в 1765—1768 рр.- 20 дворами і 6 бездворовими хатами, а в 1779—1781 рр.- 30 дворами, 40 хатами і 7 бездворовими хатами, одним приїжджим монастирським двором з 4 хатами, млином на річці Свига і винокурнею. На момент опису Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 рр. в селі проживало 49 обивателів зі своїми сім'ями, які займалися вирощуванням конопель і винним промислом. Коноплі вони продавали в монастирську економію, а горілку відвозили для продажу в Севськ, Орел і Кроми.

На підставі іменного указу Катерини ІІ від 10 квітня 1786 «Про штат Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської єпархій» Рудня була вилучена у Спасо-Преображенського монастиря та передана в казенне відомство. З вказаного часу її жителі мали статус державних селян і платили грошовий податок державі.

У пореформений час в селі працювали 4 вітряні і 1 водяний млини, 1 заїжджий двір, 1 крамниця, 1 сукновальня, 1 торгово-промислове підприємство з продажу прядива і конопель, 1 магазин з продажу бакалійних товарів Залмана Єселєва (1900) та ряд інших невеликих промислових і торгових підприємств.

У 1883 році у Рудні була відкрита медична ділянка з виїзними пунктами у селах Лісне (Середино-Будський район)|Протопопівка]], Білоусівка, Чернацьке, Кам'янка (Середино-Будський район), Хильчичі, Очкине і Вовні та лікарнею на 20 ліжок. На ділянці працював один лікар і два фельдшери, які обслуговували 42 000 жителів.

У 1764 році в селі була зведена дерев'яна Богоявленська церква, в якій зберігалася чудотворна ікона Смоленської Божої Матері. У 1864 році церква була оновлена​​, а 17 січня 1876 включена до складу Олтар- Рудновсько- Жихівського приходу, настоятелем якого в 1879 році був священик Покровської церкви села Олтар Василь Пиневич, а помічником настоятеля — священик Михайлівської церкви села Жихове Василь Андрієвський.

Покровська церква проіснувала до початку 30-х років ХХ століття, після чого її зруйнували. У різний час у ній служили О. Померанцев (? — 1895 — ?), Василь Кончаловський (? — 1900 — ?) та інші священики.

З 1894 року в селі функціонувала школа грамоти, яка перебувала в найманому приміщенні і займала в ньому одну кімнату, а з вересня 1900 — земська школа. Незважаючи на це, відсоток грамотності серед Руднянському жителів був одним з найнижчих в Дмитрівській волості і на початок 1897 р. становив усього 3,7 %.

Посилання[ред. | ред. код]