Румунська кирилиця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 10:00, 22 червня 2020, створена Koshakov (обговорення | внесок) (→‎Порівняльна Таблиця: виправив помилки та перенаправлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кириличні абетки
Слов'янські:
Білоруська
Болгарська
Сербська
Македонська
Російська
Українська
Чорногорська
Неслов'янські:
Казахська
Киргизька
Монгольська
Таджицька
Історичні:
Старослов'янська абетка
Румунська кирилиця
Молдовська абетка
* Зазначені тільки офіційні
алфавіти держав-членів ООН.
Детальніше тут.

Старорумунська кирилиця (молдовська кирилиця[1], давньо-молдовський шрифт[2], старомолдовська кирилиця, влахо-слов'янська азбука, романокирилиця, молдово-волоська писемність, азбука влахо-молдовських рукописів) використовувалася для запису волоської і молдовської мов у Валахії, Трансільванії, Молдовському князівстві. В об'єднаній Румунії з початку 1860-х років офіційно стали використовувати румунську абетку на латинській основі; в Бессарабії з XIX століття[3]російську абетку.

Варіанти кириличного алфавіту, що вживалися для молдовської мови в Молдавській АРСР 1924–1932 і 1938–1940 років (між 1932 і 1938 роками офіційно використовували латиницю) і з 1940 по 1989 рік в Молдавській РСР (див. Молдовська абетка), значно відрізняються від традиційної кирилиці і являють собою адаптацію російської абетки для молдовської мови.

Перехід румунської писемності на латиницю був двоступінчастим: спочатку (1830–1850-ті роки) застосовували так званий «перехідний алфавіт», що включав як кириличні, так і латинські знаки, і лише через кілька років була введена повноцінна латиниця.

Абетка

Перевагою кирилиці була її здатність досить чітко передавати фонетичні особливості мови волохів і молдован[4].

«Стандартний» варіант

Румунська кирилиця була дуже близька до сучасної для неї церковнослов'янської; відмінності у складі абетки (на кінець XVIII і XIX ст.) такі:

  • літеру ѕ застосовують тільки як цифровий знак, тобто фактично вона не є буквою;
  • не використовують ы, а для передачі цього звуку застосовують великий юс ѫ ;
  • початковий склад [ин] ([им] перед [б], [п], [м]) позначають видозміненою юсовою буквою «ин»;
  • для дзвінкого африкату [дж] застосовують спеціально винайдену букву џ .

Деякі літери (ь, ѣ, щ, голосні зі знаком стислості) мають відмінний від московського церковнослов'янського ізводу звуковий зміст, ближчий до болгарської фонетики.

Алфавітний порядок відтворюється за букварем: Букоавнъ пентру ꙟвъцътура прунчилѡр де а се депринде атѫт ла куноащерѣ словелѡр, ла словеніе, ши ла четаніе… Букурещй, 1826. Порядок літер не був строго фіксований і в деяких абетках і букварях міг істотно відрізнятися від наведеного. Деякі видання включають до складу алфавіту букву Ѿ, яку, як і Ы, в письмі ніколи не використовували, але вживали в Пасхалії. Іноді Ѿ могли писати на початку церковних термінів, запозичених із церковнослов'янської: наприклад, ѿпуст.

Порівняльна таблиця

Румунська кирилиця була близька до ранньої абетки церковнослов'янської мови богослужіння.

Літера Числове
значення
Відповідник
у румунській
латинці
Перехідний
алфавіт
Відповідник
у молдовській
кирилиці
Фонема Румунська
назва[5]
Староцерковнослов'янський
відповідник
name
А а 1 a A a а /a/ az азъ (azŭ)
Б б b Б б б /b/ buche бꙋкꙑ (buky)
В в 2 v В в в /v/ vede вѣдѣ (vĕdĕ)
Г г 3 g, gh G g г /ɡ/ glagol глаголи (glagoli)
Д д 4 d D d д /d/ dobru добро (dobro)
Є є, Е е[6] 5 e E e е /e/ est єстъ (estŭ)
Ж ж j Ж ж ж /ʒ/ juvete живѣтє (živěte)
Ѕ ѕ 6 dz Ḑ ḑ дз /d͡z/ zalu ꙃѣло (dzělo)
З з 7 z Z z з /z/ zemle зємл҄ꙗ (zemlja)
И и 8 i I i и /i/ ije ижє (iže)
Й й[7] i Ĭ ĭ й /j/, /ʲ/
І і[8] 10 i I i и /i/ i и (i)
К к 20 c, ch К к
or
K k
к /k/ kaku како (kako)
Л л 30 l Л л л /l/ liude людиѥ (ljudije)
М м 40 m M m м /m/ mislete мꙑслитє (myslite)
Н н 50 n N n н /n/ naș нашь (našĭ)
Ѻ ѻ, О o[6] 70 o O o о /o̯/ on онъ (onŭ)
П п 80 p П п п /p/ pocoi покои (pokoi)
Р р 100 r Р р р /r/ râță рьци (rĭci)
С с 200 s S s с /s/ slovă слово (slovo)
Т т 300 t T t т /t/ tferdu тврьдо (tvrĭdo)
Ѹ ѹ, ОУ оу[6] 400 u Ꙋ ꙋ[9] (Ȣ, ȣ, ɣ) у /u/ upsilon ꙋкъ (ukŭ)
Ѹ Ȣ, У Ȣ[6] ucu
Ф ф 500 f F f ф /f/ fârta фрьтъ (frĭtŭ)
Х х 600 h Х х х /h/ heru хѣръ (xěrŭ)
Ѡ ѡ[10] 800 o O o о /o/ omega отъ (otŭ)
Щ щ șt Щ щ шт /ʃt/ ștea ща (šta)
Ц ц 900 ț Ц ц ц /t͡s/ ți ци
Ч ч 90 c (перед e, i) Ч ч ч /t͡ʃ/ cervu чрьвь (črĭvĭ)
Ш ш ș Ш ш ш /ʃ/ șa ша (ša)
Ъ ъ ă, ŭ[11] Ъ ъ э /ə/ ier ѥръ (jerŭ)
Ы ы, Ꙑ ꙑ â, î, ĭ, ŭ[11] Î î ы /ɨ/ ieri ѥрꙑ (jery)
Ь ь ă, ŭ, ĭ[11] Ꙋ̆ ꙋ̆ ь ѥрь (jerĭ)
Ѣ ѣ ea Ea ea я /e̯a/ eati(u) ѣть (ětĭ)
Ю ю iu Ĭꙋ ĭꙋ ю /ju/ Io / iu ю (ju)
Ꙗ ꙗ, IA[6] ia Ĭa ĭa иа /ja/ ia (ja)
Ѥ ѥ, IE[6] ie Ĭe ĭe ие /je/ ѥ (je)
Ѧ ѧ ĭa, ea[11] Ĭa ĭa, Ea ea я /ja/ ia ѧсъ (ęsŭ)
Ѫ ѫ î Î î ы /ɨ/ ѫсъ (ǫsŭ)
Ѯ ѯ[12] 60 x Ks ks кс /ks/ csi ѯи (ksi)
Ѱ ѱ[12] 700 ps Пs пs пс /ps/ psi ѱи (psi)
Ѳ ѳ[12] 9 th, ft T t, Ft ft т, фт /t/ and approx. /θ/ or /f/ thita фита (fita)
Ѵ ѵ[12] 400 i, u I i; Ꙋ ꙋ и, у /i/, /y/, /v/ ижица (ižica)
Ꙟ ꙟ, ↑ în îm În în Îm îm ын, ым /ɨn/, /ɨm/ în
Џ џ g (перед e, i) Џ џ ӂ /d͡ʒ/ gea

Див. також

Примітки

  1. Гром О. А. «Молдавский вопрос» в Бессарабии в конце XIX – начале XX века: сравнительный аспект // Россия XXI. 2014. № 4. — С. 58
  2. Гром О. Алфавит, язык и идентичность в Бессарабии второй половины XIX – начала XX вв. // Plural: journal of the History and Geography Department, "Ion Creanga" State Pedagogical University, Kishinev. Vol. 2 no. 3, 2014. PP. 5–24. — С. 15
  3. Молдавский язык // Велика радянська енциклопедія — Том 28 — 1954 — С. 105
  4. Шустек З. Румынские надписи на бумажных деньгах и их орфография // Крыніцазнаўства і спецыяльныя гістарычныя дысцыпліны: навук. зб. Вып. 4 — Мінск: БДУ. 2008 — С. 231
  5. Згідно зі статтею Costache Negruzzi, "Cum am învățat românește", вперше надрукованою в Curier de Ambe Sexe, I, nr. 22, p.337–343
  6. а б в г д е Великі літери проти малих: Є/Е, Ѻ/О, Ѹ/У, IA/Ѧ.
  7. Й не зовсім окрема літера; літери Ю, Ȣ and Ѡ також уживалися з бревісом.
  8. У словах грецького походження (чи запозичених через грецьку), літери И and І позначають ету та йоту, відповдно. У словах румунського й слов'янськог походження, згідно російских правил до 1918, тобто, І пред голосними, И у решті випадків.
  9. Книга написана із застосуванням багатьох форм літери Ук
  10. Як Ѡ, так і О присутні не лише в запозичених, а й в румунських словах (подібно до цековнослов'янської та староукраїнської).
  11. а б в г Літери ĭ та ŭ позначають короткі, ледь чутні i or u.
  12. а б в г Лтери Ѯ, Ѱ, Ѳ та Ѵ вживаються в грецьких запозиченнях (особливо іменах і топонімах).

Посилання