Рутули: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(уточнення)
Немає опису редагування
 
Рядок 1: Рядок 1:
{{distinguish|Рутульці}}
'''Руту́ли''' ({{lang-la|Rutuli}}&nbsp;— від ранішого ''Rudhuli''&nbsp;— «руді» або «біляві»)<ref>[[Джакомо Девото|Giacomo Devoto]], ''Gli antichi Italici'', Firenze, Vallecchi, 1931, p. 85.</ref>&nbsp;— плем'я, що населяло територію сучасного [[Лаціо]] зі столицею у м.&nbsp;[[Ардеа]] (35&nbsp;км на південний схід від [[Рим]]а) до створення [[Римська держава|Римської держави]]. За [[Енеїда|Енеїдою]] рутули зі своїм царем [[Турн (міфологія)|Турном]] вороже поставились до прибульця [[Еней|Енея]] і його супутників. Згодом асимільовані [[римляни|римлянами]].
'''Руту́ли''' ({{lang-la|Rutuli}}&nbsp;— від ранішого ''Rudhuli''&nbsp;— «руді» або «біляві»)<ref>[[Джакомо Девото|Giacomo Devoto]], ''Gli antichi Italici'', Firenze, Vallecchi, 1931, p. 85.</ref>&nbsp;— плем'я, що населяло територію сучасного [[Лаціо]] зі столицею у м.&nbsp;[[Ардеа]] (35&nbsp;км на південний схід від [[Рим]]а) до створення [[Римська держава|Римської держави]]. За [[Енеїда|Енеїдою]] рутули зі своїм царем [[Турн (міфологія)|Турном]] вороже поставились до прибульця [[Еней|Енея]] і його супутників. Згодом асимільовані [[римляни|римлянами]].



Поточна версія на 08:58, 25 червня 2022

Руту́ли (лат. Rutuli — від ранішого Rudhuli — «руді» або «біляві»)[1] — плем'я, що населяло територію сучасного Лаціо зі столицею у м. Ардеа (35 км на південний схід від Рима) до створення Римської держави. За Енеїдою рутули зі своїм царем Турном вороже поставились до прибульця Енея і його супутників. Згодом асимільовані римлянами.

У 6 столітті до нашої ери, на початку напівлегендарної історії Риму, сьомий і останній цар Луцій Тарквіній Гордий вів війну з рутулами. Тарквіній безуспішно намагався здобути штурмом Ардеа, а потім почав облогу міста. Війну перервала революція, яка повалила Римську монархію. Римська армія стала табором за межами Ардеа та вітала Луція Юнія Брута як нового лідера, що вигнав синів царя. Неясно, який був результат облоги чи війни[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Giacomo Devoto, Gli antichi Italici, Firenze, Vallecchi, 1931, p. 85.
  2. Тит Лівій, Ab urbe condita, 1.57-60