Рябокрис Олександр Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:19, 20 червня 2020, створена 93.74.142.56 (обговорення) (Доповнення інтернетадреси фільму)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Рябокрис Олександр Михайлович
Народився 1 червня 1952(1952-06-01) (68 років)
м. Покровськ УРСР УРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Місце проживання м. Київ
Діяльність тележурналістика
Відомий завдяки режисер-документаліст
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет кіно і телебачення
Діти двоє синів
Нагороди Премія імені Василя Стуса

Олекса́ндр Миха́йлович Рябокри́с (нар. 1 червня 1952(19520601), м. Покровськ колишньої Сталінської, нині Донецької області) — український режисер-документаліст, лауреат премії імені Василя Стуса.[1]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1952 року в шахтарському місті Покровськ (раніш Красноармійськ) на Донбасі в сім'ї службовців - маркшейдера (гірничого інженера — Рябокрис Михайло Гаврилович) та бухгалтера (Макогон Лідія Петрівна). Навчався в Новодонецькій та Красноармійських школах № 12 та №3. Закінчив факультет АСУ Донецької політехніки, фах — інженер-електрик та Санкт-Петербурзький державний університет кіно і телебачення за фахом телережисер.

Творчий шлях[ред. | ред. код]

Незважаючи на мрію працювати в кіно, за порадою батька вступив до політехніки. Закінчив ВНЗ у 1974-му й був розподілений до одного з київських обчислювальних центрів. За три роки спробував здати вступні іспити до Київського театрального інституту, але не був допущений з мотивацією - вже є вища освіта, ось і працюй. Після цього паралельно з роботою інженера з обслуговування ЕОМ знімав аматорські фільми переважно про туристичні походи, бо був водним туристом. Пропрацювавши 10 років інженером, зважується кардинально змінити життя та влаштовується до «Київнаукфільму» на посаду асистента оператора, єдину, яку йому запропонували за відсутності профосвіти.

З 1987 по 1992 рік навчався в Ленінградському інституті театру, музики та кінематографії в майстерні професора Давида Карасика. Паралельно з навчанням пройшов з «низів» кіносправи до роботи режисера. Але з початком 1990-х у кіно, як і в інші галузі виробництва, прийшов занепад. Знявши декілька кінофільмів («Гайдамаки», «Дивосвіт», «Авось»), мусив змінити роботу.

З середини 1990-х працює в Національній телекомпанії України, згодом в об'єднанні документальних фільмів, знімає док. фільми переважно історичної тематики. Серед них фільми: «Соловки» (2005), «Сандармох» (2007), фільми, присвячені перебуванню наших земляків в Соловецькому концтаборі і таємних розстрілах в урочищі Сандармох, цикл «Українці на Колимі»[2][3] (4 частини) (фільм "Магадан" - https://www.youtube.com/watch?v=KpPWgJOE8TE фільм "Траса" -https://www.youtube.com/watch?v=P6htaZ36Xps, фільм "Пам'ять"- https://www.youtube.com/watch?v=H864vqdN1fQ?, "Діти Колими" (поки не розміщено у вільному доступі), «Голгофа академіка Кравчука», «Ужма» (про політув'язнену, доктора математики Ніну Вірченко) (2006)[4], «Людина волі» (про багатолітнього політв'язня Михайла Сороку)[5], «УПА. Невідомі сторінки», «Війна Мирослава Симчича»[6] (сотенний УПА), «Вільне козацтво» (про визвольні змагання 1918—1922 рр. в Холодному Яру), «Сергій Корольов. Початок» (2009 р.)[7] , «Архип Люлька» (про винахідника турбореактивних авіадвигунів), «Відкриття неба» (про розвиток авіації в Україні)[8] фільм 1 - https://www.youtube.com/watch?v=x6NkJFC8pmk, «Чесно жити, чесно померти. Ігуменя Йосифа» (2014) - https://www.youtube.com/watch?v=51mUl4K8X_I (про страдницький життєвий шлях Олени Вітер), «Велика гра» (присвячений скаутському руху «Пласт»)[9], «Григір Тютюнник. Доля»(2 частини), «Кенгір. 40 днів свободи» (3 частини) 2013-2016, (про легендарне Кенгірське повстання в'язнів радянського концтабору в Казахстані)[10], частина 1 - https://www.youtube.com/watch?v=y7zlNvpj6gA, частина 2 - https://www.youtube.com/watch?v=jSU9s8gyT0k, частина 3 - https://www.youtube.com/watch?v=FpgPIvT0k9M, «Смолоскип. Василь Макух» (2015) (про життя і смерть українського патріота, який протестуючи, пішов на самоспалення) (https://www.youtu be.com/watch?v=OgAkQRpluqI), "Мій Майдан" 2016-2017 (3частини), частина 1 - https://www.youtube.com/watch?v=pQLsusqQ8kY&feature=youtu.be, частина 2 - https://youtu.be/cS_FMMBzKe8, частина 3 - https://youtu.be/kTz0VjpxjQE , "Борис Мозолевський. Знак скіфії" (2016), "Скіфська Україна" (2017).

Сім'я[ред. | ред. код]

Одружений. Має двох дорослих синів.

Нагороди, відзнаки[ред. | ред. код]

  • Премія імені Василя Стуса (2010),
  • диплом за найкращий фільм з історії України 4-го міжнародного фестивалю «Кінолітопис» за фільм «Сандармох» (2007).
  • Медаль "100-річчя Сергія Корольова" федерації космонавтики за фільм "Сергій Корольов. Початок" (2009).

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]