Відмінності між версіями «Рятувальна капсула»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
Рядок 16: Рядок 16:
   
 
Небезпечним середовищем може бути не тільки повітря або космос, але й вода, пожежа, дим які роблять необхідною евакуацію після аварій чи воєнних дій.
 
Небезпечним середовищем може бути не тільки повітря або космос, але й вода, пожежа, дим які роблять необхідною евакуацію після аварій чи воєнних дій.
  +
  +
== Історія ==
  +
На початку 1950-х років у [[Військова авіація|військовій авіації]] стали з'являтися нові літаки, які могли літати на дуже великій висоті з надзвуковою швидкістю. Перший американський серійний літак [[Палубна авіація|корабельної авіації]] [[Douglas F4D Skyray|Дуглас F4D Скайрей]] злетів у липні 1954-го року. Його максимальна швидкість становила 1 200 км/год і він міг досягти висоти 17 000 м. На такій висоті і на такій швидкості звичайний [[парашут]], ні навіть [[крісло-катапульта]], уже не могли зберегти життя пілота у випадку аварії. Тому виникла потреба механічно ізолювати людину від руйнівної дії зовнішнього середовища.
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==

Версія за 22:58, 13 лютого 2020

Рятувальна капсула надзвукового бомбардувальника «Гастлер»
(зліва — розкрита; справа — закрита)

Рятувальна капсула (англ. Capsule éjectable) — пристрій для викидання одного або групи пілотів (або космонавтів) з корпусу літака або ракети під час надзвичайних екстремальних умов, який встановлюють на певних літальних апаратах з великою швидкістю або висотою польоту. Екіпаж залишається захищеним корпусом капсули до того моменту, поки зовнішні умови середовища не стануть безпечними для людини або пристрій торкнеться землі.

Небезпечним середовищем може бути не тільки повітря або космос, але й вода, пожежа, дим які роблять необхідною евакуацію після аварій чи воєнних дій.

Історія

На початку 1950-х років у військовій авіації стали з'являтися нові літаки, які могли літати на дуже великій висоті з надзвуковою швидкістю. Перший американський серійний літак корабельної авіації Дуглас F4D Скайрей злетів у липні 1954-го року. Його максимальна швидкість становила 1 200 км/год і він міг досягти висоти 17 000 м. На такій висоті і на такій швидкості звичайний парашут, ні навіть крісло-катапульта, уже не могли зберегти життя пілота у випадку аварії. Тому виникла потреба механічно ізолювати людину від руйнівної дії зовнішнього середовища.

Див. також