Відмінності між версіями «Ріхард Ярий»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(Література)
(Діяч ОУН)
 
(Не показані 7 проміжних версій 6 користувачів)
Рядок 30: Рядок 30:
   
 
=== Походження ===
 
=== Походження ===
Згідно із дослідженням історика Олександра Кучерука:{{text|Його батько — Франц Йосиф Іван Яри, мати — Марія Поллак. Батько народився у Моравії в місті Уніков, за іншими даними, народився в місті Куїново. Про батька відомо, що він служив у 17-му піхотному полку австрійської армії, який на час народження Ріхарда був розквартирований у Жешуві (Ряшеві), де і народився його син.<ref>''Кучерук О.'' «Рико Ярий&nbsp;— загадка ОУН». — Львів&nbsp;: ЛА «ПІРАМІДА», 2005. - С. .</ref>}}
+
Згідно із дослідженням історика Олександра Кучерука:{{text|Його батько — Франц Йосиф Іван Яри, мати — Марія Поллак. Батько народився у Моравії в місті Уніков, за іншими даними, народився в місті Куїново. Про батька відомо, що він служив у 17-му піхотному полку австрійської армії, який на час народження Ріхарда був розквартирований у Ряшеві, де й народився його син.<ref>''Кучерук О.'' «Рико Ярий&nbsp;— загадка ОУН». — Львів&nbsp;: ЛА «ПІРАМІДА», 2005. - С. .</ref>}}
   
 
ПУН (А.Мельника) у виданні під назвою «Чорна книга бунту» вважав його «чесько-жидівським мішанцем».<ref>''Косик В.'' Розкол ОУН в світлі документів…&nbsp;— С. 29.</ref>
 
ПУН (А.Мельника) у виданні під назвою «Чорна книга бунту» вважав його «чесько-жидівським мішанцем».<ref>''Косик В.'' Розкол ОУН в світлі документів…&nbsp;— С. 29.</ref>
Рядок 42: Рядок 42:
   
 
=== Діяч ОУН ===
 
=== Діяч ОУН ===
Після визвольної війни став активним членом [[УВО]], а згодом й [[ОУН]], учасник її Віденського конгресу [[1929]]&nbsp;р. З середини 20-х років Ярий був агентом абверу під псевдонімом «Консул».{{Джерело}} Був посередником між німецькою розвідкою і ОУН. Від 1937 зв'язковий полковника [[Коновалець Євген|Євгена Коновальця]] до адмірала В. Канаріса, шефа Абверу Німеччини. [[1941]] організатор групи [[Роланд (легіон)|«Роланд»]] в Дружині Українських Націоналістів (ДУН). У розламі ОУН став по стороні С. Бандери.
+
Після визвольної війни став активним членом [[УВО]], а згодом й [[ОУН]], учасник її Віденського конгресу [[1929]]&nbsp;р. З середини 20-х років Ярий був агентом абверу під псевдонімом «Консул».{{Джерело}} Був посередником між німецькою розвідкою і ОУН. Від 1937 зв'язковий полковника [[Коновалець Євген|Євгена Коновальця]] до адмірала В. Канаріса, шефа Абверу Німеччини. [[1941]] організатор групи [[Роланд (легіон)|«Роланд»]] в Дружині Українських Націоналістів (ДУН). У розламі ОУН, в організації якого прийняв активну участь<ref>Вєдєнєєв Д.&nbsp;В.&nbsp;Меч і тризуб. Нотатки до історії Служби безпеки Організації Українських Націоналістів «[[З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ]]» №&nbsp;1/2(6/7) 1998, 2-4 (13-15) 2000</ref>, став по стороні С. Бандери.
   
Мав відмінні від Євгена Коновальця погляди щодо ролі молоді в ОУН.<ref>''Чех М.'' [http://zbruc.eu/node/8654 Провокатор, донощик і агент // Щоб пам’ятати разом].</ref>
+
Мав відмінні від Євгена Коновальця погляди щодо ролі молоді в ОУН.<ref>''Чех М.'' [http://zbruc.eu/node/8654 Провокатор, донощик і агент // Щоб пам'ятати разом].</ref>
   
30 листопада 1940&nbsp;р. шеф ґестапо Г.Мюллер хотів арештувати Р.Ярого як співробітника вбитого Е.Коновальця; цьому перешкодив адмірал В.Канаріс (з причин зовнішньої політики). В 1941&nbsp;р. мав перемовини з керівниками вермахту ([[адмірал]]ом [[Вільгельм Канаріс|Канарісом]] і [[генерал]]ом [[Вальтер фон Браухіч|Браухічем]]) від імени ОУН (Б) в справі військової підготовки певної кількості членів ОУН, наслідком чого було створення [[Дружини українських націоналістів|Дружин українських націоналістів]] (батальйонів [[Роланд (легіон)|«Ролянд»]] та [[Нахтігаль (легіон)|«Нахтіґаль»]])<ref name="ПАТ">[http://militera.lib.ru/science/tkachenko_sn/index.html Ткаченко С. Повстанческая армия: тактика борьбы Глава 5. Борьба противника с украинским движением сопротивления.]</ref>. Провід Українських Націоналістів (Мельника А.) вважав його головним винуватцем розколу ОУН.<ref>''Косик В.'' Розкол ОУН в світлі документів…&nbsp;— С. 30.</ref>
+
30 листопада 1940&nbsp;р. шеф ґестапо Г.Мюллер хотів арештувати Р.Ярого як співробітника вбитого Є.Коновальця; цьому перешкодив адмірал В.Канаріс (з причин зовнішньої політики). В 1941&nbsp;р. мав перемовини з керівниками вермахту ([[адмірал]]ом [[Вільгельм Канаріс|Канарісом]] і [[генерал]]ом [[Вальтер фон Браухіч|Браухічем]]) від імени ОУН (Б) в справі військової підготовки певної кількості членів ОУН, наслідком чого було створення [[Дружини українських націоналістів|Дружин українських націоналістів]] (батальйонів [[Роланд (легіон)|«Ролянд»]] та [[Нахтігаль (легіон)|«Нахтіґаль»]])<ref name="ПАТ">[http://militera.lib.ru/science/tkachenko_sn/index.html Ткаченко С. Повстанческая армия: тактика борьбы Глава 5. Борьба противника с украинским движением сопротивления.]</ref>. Провід Українських Націоналістів ([[Мельник Андрій Атанасович|Мельника А.]]) вважав його головним винуватцем розколу ОУН.<ref>''Косик В.'' Розкол ОУН в світлі документів…&nbsp;— С. 30.</ref>
   
В червні 1941&nbsp;р. разом із німцями вступив до Львова. Після проголошення Акту проголошення Української держави 30 червня 1941&nbsp;р. отримав звання полковника та призначений представником України в Японію. Туди не добрався, так як незалежна Україна не входила до планів німців. 16 вересня був заарештований ґестапо за «український сепаратизм»; був звільнений через кілька тижнів, взятий під домашній арешт. Від поліційного нагляду був звільнений 15 лютого 1943 року, отримав право жити у власній посілості (маєтку) Ґастайль в районі Земмерінґу (північніше Ґрацу). Після війни жив у Західній Австрії, до Ґастайлю повернувся 1951&nbsp;р. після відходу Радянської армії. Після арешту 16 вересня 1941&nbsp;р. ніколи не брав участи в українському політичному, громадському житті.<ref>''Косик В.'' Розкол ОУН в світлі документів…&nbsp;— С. 31.</ref>
+
В червні 1941&nbsp;р. разом із німцями вступив до Львова. Після проголошення Акту проголошення Української держави 30 червня 1941&nbsp;р. отримав звання полковника та призначений представником України в Японію. Туди не добрався, позаяк незалежна Україна не входила до планів німців. 16 вересня був заарештований ґестапо за «український сепаратизм»; був звільнений через кілька тижнів, взятий під домашній арешт. Від поліційного нагляду був звільнений 15 лютого 1943 року, отримав право жити у власній посілості (маєтку) Ґастайль в районі Земмерінґу (північніше Ґрацу). Після війни жив спочатку в Західній Австрії, а з 1951&nbsp;року&nbsp;— у радянській окупаційній зоні. Після арешту 16 вересня 1941&nbsp;р. ніколи не брав участи в українському політичному, громадському житті.<ref>''Косик В.'' Розкол ОУН в світлі документів…&nbsp;— С. 31.</ref>
   
По другій світовій війні жив і помер у власному маєтку під Віднем. Роль Ярого в націоналістичному русі викликає різні інтерпретації, так як достеменно невідомо, на кого він працював.
+
По Другій світовій війні жив і помер у власному маєтку під Віднем. Роль Ярого в націоналістичному русі викликає різні інтерпретації, оскільки достеменно невідомо, на кого він працював.
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==

Поточна версія на 20:05, 24 серпня 2018

Ріхард Франциск Маріан Ярий
Richard Jary.JPG
Прізвисько Ріко, Карпат, Ярий
Народження 14 квітня 1898(1898-04-14)
Ряшів, нині Польща
Смерть 20 травня 1969(1969-05-20) (71 рік)
Австрія Австрія
Приналежність Flag of Ukraine.svg УГА
Рід військ кіннота
Партія Організація українських націоналістів
Звання 09 УГА Сотник.svg Сотник УГА,
УПА погон 12 - Полковник.svg Полковник
Командування 2-й кінний полк Кінної бригади УГА

Ріхард (Ріко) Ярий (нім. Richard Jary, 14 квітня 1898, м. Ряшів, нині Польща — 20 травня 1969, Австрія) — австрійський та український військовий і політичний діяч, один із провідних діячів ОУН.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 14 квітня 1898 у Ряшеві (тепер на території Польщі), охрещений 1 травня цього ж року.

Походження[ред. | ред. код]

Згідно із дослідженням історика Олександра Кучерука:

Його батько — Франц Йосиф Іван Яри, мати — Марія Поллак. Батько народився у Моравії в місті Уніков, за іншими даними, народився в місті Куїново. Про батька відомо, що він служив у 17-му піхотному полку австрійської армії, який на час народження Ріхарда був розквартирований у Ряшеві, де й народився його син.[1]

ПУН (А.Мельника) у виданні під назвою «Чорна книга бунту» вважав його «чесько-жидівським мішанцем».[2]

Дружина Р.Ярого — Ольга (Рейзель) Шпільфогель — народилася в єврейській родині 29 жовтня 1896 року в Перемишлянах. У 1922 вона прийняла християнство у Стрию під іменем Ельза (Ольга).

Військова служба[ред. | ред. код]

У 1916 р. закінчив Військову Академію у Вінер-Нойштадті та у ранзі поручника був приділений до 9 полку драгунів у Коломиї.

1918 року в ранзі сотника в УГА — командант 2/III саперної сотні в Стрию, а згодом командант 2-го кінного полку Кінної бригади. В Армії УНР у 5 Херсонському кінному полку, з яким 1920 р. перейшов до ЧСР, був комендантом станиці інтернованих кіннотників в Ужгороді.

Діяч ОУН[ред. | ред. код]

Після визвольної війни став активним членом УВО, а згодом й ОУН, учасник її Віденського конгресу 1929 р. З середини 20-х років Ярий був агентом абверу під псевдонімом «Консул».[джерело?] Був посередником між німецькою розвідкою і ОУН. Від 1937 зв'язковий полковника Євгена Коновальця до адмірала В. Канаріса, шефа Абверу Німеччини. 1941 організатор групи «Роланд» в Дружині Українських Націоналістів (ДУН). У розламі ОУН, в організації якого прийняв активну участь[3], став по стороні С. Бандери.

Мав відмінні від Євгена Коновальця погляди щодо ролі молоді в ОУН.[4]

30 листопада 1940 р. шеф ґестапо Г.Мюллер хотів арештувати Р.Ярого як співробітника вбитого Є.Коновальця; цьому перешкодив адмірал В.Канаріс (з причин зовнішньої політики). В 1941 р. мав перемовини з керівниками вермахту (адміралом Канарісом і генералом Браухічем) від імени ОУН (Б) в справі військової підготовки певної кількості членів ОУН, наслідком чого було створення Дружин українських націоналістів (батальйонів «Ролянд» та «Нахтіґаль»)[5]. Провід Українських Націоналістів (Мельника А.) вважав його головним винуватцем розколу ОУН.[6]

В червні 1941 р. разом із німцями вступив до Львова. Після проголошення Акту проголошення Української держави 30 червня 1941 р. отримав звання полковника та призначений представником України в Японію. Туди не добрався, позаяк незалежна Україна не входила до планів німців. 16 вересня був заарештований ґестапо за «український сепаратизм»; був звільнений через кілька тижнів, взятий під домашній арешт. Від поліційного нагляду був звільнений 15 лютого 1943 року, отримав право жити у власній посілості (маєтку) Ґастайль в районі Земмерінґу (північніше Ґрацу). Після війни жив спочатку в Західній Австрії, а з 1951 року — у радянській окупаційній зоні. Після арешту 16 вересня 1941 р. ніколи не брав участи в українському політичному, громадському житті.[7]

По Другій світовій війні жив і помер у власному маєтку під Віднем. Роль Ярого в націоналістичному русі викликає різні інтерпретації, оскільки достеменно невідомо, на кого він працював.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кучерук О. «Рико Ярий — загадка ОУН». — Львів : ЛА «ПІРАМІДА», 2005. - С. .
  2. Косик В. Розкол ОУН в світлі документів… — С. 29.
  3. Вєдєнєєв Д. В. Меч і тризуб. Нотатки до історії Служби безпеки Організації Українських Націоналістів «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ» № 1/2(6/7) 1998, 2-4 (13-15) 2000
  4. Чех М. Провокатор, донощик і агент // Щоб пам'ятати разом.
  5. Ткаченко С. Повстанческая армия: тактика борьбы Глава 5. Борьба противника с украинским движением сопротивления.
  6. Косик В. Розкол ОУН в світлі документів… — С. 30.
  7. Косик В. Розкол ОУН в світлі документів… — С. 31.

Література[ред. | ред. код]