Відмінності між версіями «Рішар Гальяно»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 113: Рядок 113:
 
[[Категорія:Французи італійського походження]]
 
[[Категорія:Французи італійського походження]]
 
[[Категорія:Акордеоністи]]
 
[[Категорія:Акордеоністи]]
[[Категорія:Джазмени]]
+
[[Категорія:Французькі джазмени]]
 
[[Категорія:Командори Ордена мистецтв та літератури]]
 
[[Категорія:Командори Ордена мистецтв та літератури]]

Версія за 09:23, 21 грудня 2017

Рішар Гальяно
Richard Galliano
Зображення
Рішар Гальяно. 2009
Основна інформація
Дата народження 12 грудня 1950(1950-12-12) (69 років)
Місце народження Ле-Канне, Приморські Альпи, Франція
Роки активності 1964 -
Громадянство Франція Франція
Професія музикант
Освіта Conservatory of Niced
Інструменти акордеон, тромбон, фортепіано, бандонеон, акордина
Жанр джаз, танго
Нагороди
Орден літератури і мистецтв, офіцерський ступінь (2009) Орден літератури і мистецтв, командорський ступінь (2011)
richardgalliano.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Рішар Гальяно (фр. Richard Galliano, 12 грудня 1950, Ле-Канне, Приморські Альпи, Франція) — французький акордеоніст італійського походження.

Життєпис

На акордеоні Гальяно почав грати у віці 4 років під впливом свого батька Лучано (фр. Lucien), родом з П'ємонту, також акордеоніста[1]. Музичну освіту здобував в консерваторії Ніцци[fr], де вивчав гармонію, контрапункт та тромбон і отримав першу премію в 1969 році. У 14-річному віці почав слухати джаз і був захоплений грою трубача Кліфорда Брауна (Clifford Brown), у якого почерпнув багато ідей.

Спочатку працював джазовим акордеоністом. У 1973 році переїхав до Парижу, де отримав посаду диригента, аранжувальника і композитора у оркестрі Клода Нугаро (Claude Nougaro). Тут працював з такими зірками як Чет Бейкер, Ян Ґарбарек, Джо Завінул, Рон Картер (Ron Carter), Мишель Петруччіані (Michel Petrucciani) та Тутс Тілеманс (Toots Thielemans). В оркестрі Клода Нугаро Рішар Гальяно пропрацював до 1983 року і написав такі пісні як "Алея туманів" (Allée des brouillards), "Вітрильники" (Des Voiliers), "Жорстокість життя" (Vie violence).

У 1991 році за порадою Астора П'яццоли, який зробив дуже багато для розвитку танго, Гальяно вирішив реалізувати свою велику ідею — розвинути французький музичний стиль «Новий мюзет[fr]» (New Musette), який вперше став популярним у Парижі в 1880 році. Але цю музику потрібно грати не так, як її грали в 1930-х роках, а з врахуванням впливів Астора П'яццоли, Джона Колтрейна, Білла Еванса та Клода Дебюссі[2].

У 2003 році він випустив альбом «П'яццола назавжди» (Piazzolla Forever) присвячений десятиріччю пам'яті Астора П'яцолли і з цією програмою зробив світове турне.

Сьогодні Гальяно є одним з найбільших джазових акордеоністів. Він грає також на акордині (подібна до мелодики), бандонеоні, тромбоні, фортепіано, синтезаторі. Рішар Гальяно виступав на найпрестижніших сценах світу, таких як Лінкольн-центр в Нью-Йорку, Ла Скала в Мілані, Консертгебау в Амстердамі, Театр Єлисейських полів в Парижі.

Рішар Гальяно в Україні

  • Перший виступ Рішара Гальяно в Києві відбувся в 2004-му році, другий — 5 грудня 2004 року в Національній філармонії[3], а третій — 3 грудня 2011 у київській книжковій кав'ярні «Бабуїн»[4].
  • В Україні Рішар Гальяно і квартет «Tangaria quartet» виступав 19 вересня 2008 року на джазовому фестивалі в Коктебелі у Криму [5].
  • 17 квітня 2011 року в рамках фестивалю «Французька весна» Рішар Гальяно у супроводі Рафаеля Мейаса (Rafael Mejias, ударні), Себастьяна Сюреля (Sebastien Surel, скрипка) і Філіпа Аерта (Pilip Aerts, контрабас), виступили у Київському будинку офіцерів[6][7].
  • 8 грудня в Одеській філармонії[8] та 9 грудня 2011 року в Київському будинку офіцерів[9] виступив Рішар Гальяно та його квартет «Tangaria Quartet».
  • 27 червня 2017 року Рішар Гальяно (акордеон) разом з Паоло Фрезу (труба, саксгорн), виступив у Львові на «Альфа Джаз Фест 2017» — сьомому міжнародному джазововому фестивалі, що тривав з 23 до 27 червня.[10]. Музиканти повинні були виступати у складі тріо, але піаніст Ян Лундгрен захворів і змушений був летіти з Копенгагена не до Львова, а додому до Осло.

Дискографія

Рішар Гальяно, як композитор написав або гармонізував понад чотириста композицій. Він у співпраці з багатьма видатними музикантами записав більше ніж 50 альбомів, на яких записана музика від фольку до творів Моцарта, Баха, Вівальді, П'яццоли.

  • 1985: Spleen (CY)
  • 1990: Panamanhattan
  • 1991: Flyin' the Coop (52e Rue Est)
  • 1991: New Musette (Label Bleu)
  • 1992: Astor Piazzolla: Ballet Tango
  • 1992: Blues Sur Seine (La Lichère)
  • 1992: Coloriage (Egea)
  • 1993: Viaggio (Disques Dreyfus)
  • 1993: Voce a mano
  • 1995: Laurita ((Dreyfus Jazz))
  • 1996: New York Tango (Dreyfus)
  • 1996: Vignola Réunion Trio
  • 1997: Blow Up (Dreyfus)
  • 1997: El sueño de una noche de verano
  • 1998: French Touch (Dreyfus)
  • 1999: Passatori (Dreyfus)
  • 2002: Face to Face
  • 2003: Piazzolla Forever (2003)
  • 2005: Ruby, My Dear (Dreyfus)
  • 2006: Luz Negra (Milan)
  • 2006: Solo (Milan)
  • 2007: If You Love Me (L'Hymne a l'amour) (CAM Jazz)
  • 2007: Mare Nostrum (з піаністом Яном Лундгреном і трубачем Паоло Фрезу)
  • 2008: L'hymne à l'amour
  • 2008: Love Day – Los Angeles Sessions (Milan)
  • 2008: Ten Years Ago (Milan)
  • 2010: Bach (Deutsche Grammophon)
  • 2011: Nino Rota (Deutsche Grammophon)
  • 2012: Tango Live Forever
  • 2013: Vivaldi (Deutsche Grammophon)
  • 2014: Au Brésil
  • 2014: Sentimentale
  • 2015: La vie en rose (Rencontres avec Edith Piaf et Gus Viseur)
  • 2016: Mare Nostrum II
  • 2016: Mozart (Deutsche Grammophon)

Нагороди

Примітки

Посилання