Відмінності між версіями «Санкт-Петербург»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(покращена українська мова)
Мітки: Візуальний редактор, УВАГА! Можливий вандалізм!
(Скасування редагування № 23986090 користувача 94.76.81.221 (обговорення))
Мітка: Скасування
Рядок 50: Рядок 50:
 
}}
 
}}
 
[[Файл:Isaak square3.jpg|thumb|right|300px|Маріїнський палац, центр міста]]
 
[[Файл:Isaak square3.jpg|thumb|right|300px|Маріїнський палац, центр міста]]
'''Петербу́рг''' (українскою мовою офіційно '''Петербу́рг;''' '''Пі́тер'''<ref>[http://old.33kanal.com/2007/m07-17-22.php Анна Май. Пітер&nbsp;— місто, побудоване на козацьких кістках // Молодіжна газета Вінничини&nbsp;— Середа, 8 серпня 2007 p.]</ref>; {{lang-ru|Санкт-Петербург}}; [[18 серпня]] [[1914]]&nbsp;— [[26 січня]] [[1924]]&nbsp;— '''Петрогра́д''', [[26 січня]] [[1924]]&nbsp;— [[6 вересня]] [[1991]]&nbsp;— '''Ленінгра́д''', {{lang-ru|Ленинград}})&nbsp;— [[місто]] федерального значення у [[Росія|Московській Федерації]], [[Адміністративний поділ Росії|суб'єкт РФ]], адміністративний центр [[Північно-Західний федеральний округ|Північно-Західного федерального округу]] та [[Ленінградська область|Ленінградської області]].<ref>{{cite web|author=|date=|url=http://www.lenobl.ru/gov/law/regulations/ustav_LO|title=Закон Ленинградской области от 27 октября 1994 г. N 6-ОЗ|publisher=lenobl.ru|accessdate=2010-09-17|lang=|archiveurl=http://www.webcitation.org/616CsGBO4|archivedate=2011-08-21}}</ref> Петербург&nbsp;— найважливіший після [[Москва|Москви]] господарчий, промисловий, науковий та культурний центр, великий транспортний вузол північного заходу Московщини.
+
'''Санкт-Петербу́рг''' (також неофіційно '''Петербу́рг''' і '''Пі́тер'''<ref>[http://old.33kanal.com/2007/m07-17-22.php Анна Май. Пітер&nbsp;— місто, побудоване на козацьких кістках // Молодіжна газета Вінничини&nbsp;— Середа, 8 серпня 2007 p.]</ref>; {{lang-ru|Санкт-Петербург}}; [[18 серпня]] [[1914]]&nbsp;— [[26 січня]] [[1924]]&nbsp;— '''Петрогра́д''', [[26 січня]] [[1924]]&nbsp;— [[6 вересня]] [[1991]]&nbsp;— '''Ленінгра́д''', {{lang-ru|Ленинград}})&nbsp;— [[місто]] федерального значення у [[Росія|Російській Федерації]], [[Адміністративний поділ Росії|суб'єкт РФ]], адміністративний центр [[Північно-Західний федеральний округ|Північно-Західного федерального округу]] та [[Ленінградська область|Ленінградської області]].<ref>{{cite web|author=|date=|url=http://www.lenobl.ru/gov/law/regulations/ustav_LO|title=Закон Ленинградской области от 27 октября 1994 г. N 6-ОЗ|publisher=lenobl.ru|accessdate=2010-09-17|lang=|archiveurl=http://www.webcitation.org/616CsGBO4|archivedate=2011-08-21}}</ref> Санкт-Петербург&nbsp;— найважливіший після [[Москва|Москви]] економічний, промисловий, науковий та культурний центр, великий транспортний вузол північного заходу Росії.
   
Заснований у [[1703]] році, Петербург з [[1712]] по [[1918]] рік був [[столиця|столицею]] [[Російська імперія|Московської імперії]] (за винятком часу правління [[Петро II Олексійович|Петра II]], коли статус столиці ненадовго повернули до Москви) і резиденцією Московських [[імператор]]ів. За час свого імперського статусу місто стало одним з найкрасивіших у світі.
+
Заснований у [[1703]] році, Санкт-Петербург з [[1712]] по [[1918]] рік був [[столиця|столицею]] [[Російська імперія|Російської імперії]] (за винятком часу правління [[Петро II Олексійович|Петра II]], коли статус столиці ненадовго повернувся до Москви) і резиденцією Російських [[імператор]]ів. За час свого імперського статусу місто стало одним з найкрасивіших у світі.
   
Петербург&nbsp;— [[Список міст Росії з населенням понад 100 тисяч мешканців|друге після Москви]] за величиною місто Московської Федерації. Місто з адміністративно підлеглими територіями займає площу 1439 км². Петербург&nbsp;— [[Міста Європи з населенням понад 500 тисяч осіб|четверте місто в Європі]] за чисельністю населення після [[Стамбул]]а, [[Москва|Москви]] та [[Лондон]]а&nbsp;— його населення становить 5 191 690 осіб ([[2015]]<ref name="Росстат2012">{{cite web| publication-date=2011-03-23|url=http://www.gks.ru/free_doc/new_site/population/demo/Popul2011-2012.xls|title=Росстат. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2011 года, на 1 января 2012 года и в среднем за 2011 год|accessdate=2011-03-28|archiveurl=http://www.webcitation.org/67m6DtxTf|archivedate=2012-05-19}}</ref>). Петербург є найпівнічнішим містом у світі із населенням понад 1&nbsp;млн осіб. Сторінка citypopulation.de оцінює населення Петербурзької агломерації у 5,4&nbsp;млн осіб (75 місце у світі).
+
Санкт-Петербург&nbsp;— [[Список міст Росії з населенням понад 100 тисяч мешканців|друге після Москви]] за величиною місто Російської Федерації. Місто з адміністративно підлеглими територіями займає площу 1439 км². Санкт-Петербург&nbsp;— [[Міста Європи з населенням понад 500 тисяч осіб|четверте місто в Європі]] за чисельністю населення після [[Стамбул]]а, [[Москва|Москви]] та [[Лондон]]а&nbsp;— його населення становить 5 191 690 осіб ([[2015]]<ref name="Росстат2012">{{cite web| publication-date=2011-03-23|url=http://www.gks.ru/free_doc/new_site/population/demo/Popul2011-2012.xls|title=Росстат. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2011 года, на 1 января 2012 года и в среднем за 2011 год|accessdate=2011-03-28|archiveurl=http://www.webcitation.org/67m6DtxTf|archivedate=2012-05-19}}</ref>). Санкт-Петербург є найпівнічнішим містом у світі із населенням понад 1&nbsp;млн осіб. Сайт citypopulation.de оцінює населення Петербурзької агломерації у 5,4&nbsp;млн осіб (75 місце у світі).
 
[http://www.citypopulation.de/world/Agglomerations.html]
 
[http://www.citypopulation.de/world/Agglomerations.html]
   
З 2008 року в Петербурзі розташованй [[Конституційний суд Російської Федерації|Конституційний суд Московської Федерації]]. Петербург&nbsp;— важливий економічний, науковий і культурний центр Московщини, великий транспортний вузол. Історичний центр Петербурга та пов'язані з ним комплекси пам'яток входять до [[Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Росії|списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО]]<ref>{{cite web|url=http://whc.unesco.org/en/list/540|title=Historic Centre of Saint Petersburg and Related Groups of Monuments|language=en|publisher=[[ЮНЕСКО]] |accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAJYhsP|archivedate=2012-01-24}}</ref>; це один з найважливіших у країні центрів туризму. Серед найбільш значущих культурно-туристичних об'єктів&nbsp;— [[Державний Ермітаж|Ермітаж]], [[Маріїнський театр]], [[Російська національна бібліотека|Москвинська національна бібліотека]], [[Російський музей|Москвинський музей]], [[Петропавлівська фортеця]], [[Ісаакіївський собор]] тощо<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />.
+
З 2008 року в Санкт-Петербурзі міститься [[Конституційний суд Російської Федерації]]. Санкт-Петербург&nbsp;— важливий економічний, науковий і культурний центр Росії, великий транспортний вузол. Історичний центр Санкт-Петербурга та пов'язані з ним комплекси пам'яток входять до [[Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Росії|списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО]]<ref>{{cite web|url=http://whc.unesco.org/en/list/540|title=Historic Centre of Saint Petersburg and Related Groups of Monuments|language=en|publisher=[[ЮНЕСКО]] |accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAJYhsP|archivedate=2012-01-24}}</ref>; це один з найважливіших у країні центрів туризму. Серед найбільш значущих культурно-туристичних об'єктів&nbsp;— [[Державний Ермітаж|Ермітаж]], [[Маріїнський театр]], [[Російська національна бібліотека]], [[Російський музей]], [[Петропавлівська фортеця]], [[Ісаакіївський собор]] тощо<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />.
   
 
== Географія ==
 
== Географія ==
[[Файл:Saint Petersburg In Europe.svg|thumb|150px|left|Розташування Петербурга в Європі]]
+
[[Файл:Saint Petersburg In Europe.svg|thumb|150px|left|Розташування Санкт-Петербурга в Європі]]
Петербург є найпівнічнішим з міст світу з населенням понад мільйон чоловік. Він розташований на північному заході Московської Федерації, в межах [[Приневська низовина|Приневської низовини]], на прилеглому до гирла річки [[Нева|Неви]] узбережжі [[Невська губа|Невської губи]] [[Фінська затока|Фінської затоки]] і на численних островах Невської дельти. Висота міста над рівнем моря: для центральних районів&nbsp;— 1—5&nbsp;м, периферійних районів (північ)&nbsp;— 5—30&nbsp;м, периферійних районів (південь і південний захід)&nbsp;— 5—22&nbsp;м. Найвище місце в межах міста&nbsp;— район [[Красноє Сєло|Красного Села]] (70—110 м) з [[Горіхова гора (Санкт-Петербург)|Горіховою горою]] (176 м).
+
Санкт-Петербург є найпівнічнішим з міст світу з населенням понад мільйон чоловік. Він розташований на північному заході Російської Федерації, в межах [[Приневська низовина|Приневської низовини]], на прилеглому до гирла річки [[Нева|Неви]] узбережжі [[Невська губа|Невської губи]] [[Фінська затока|Фінської затоки]] і на численних островах Невської дельти. Висота міста над рівнем моря: для центральних районів&nbsp;— 1—5&nbsp;м, периферійних районів (північ)&nbsp;— 5—30&nbsp;м, периферійних районів (південь і південний захід)&nbsp;— 5—22&nbsp;м. Найвище місце в межах міста&nbsp;— район [[Красноє Сєло|Красного Села]] (70—110 м) з [[Горіхова гора (Санкт-Петербург)|Горіховою горою]] (176 м).
   
Площа міської території становить 605,8 км² (з районами, включеними в міську межу в 1998&nbsp;р.,&nbsp;— 1431 км²).
+
Площа власне міської території становить 605,8 км² (з районами, включеними в міську межу в 1998&nbsp;р.,&nbsp;— 1431 км²).
   
 
{{Відстані до великих міст
 
{{Відстані до великих міст
Рядок 80: Рядок 80:
 
=== Водойми ===
 
=== Водойми ===
   
Загальна протяжність всіх водойм на території Петербурга досягає 282&nbsp;км, а їх водна поверхня становить близько 7&nbsp;% усієї площі міста. За час існування Петербурга [[гідрологічна мережа]] міста зазнала істотних змін. Будівництво міста в низькому [[Болото|болотистому місці]] потребувало спорудження каналів і ставків для осушення. Викопана при цьому земля використовувалася для підвищення поверхні. Наприкінці XIX століття дельта Неви складалася з 48 річок і каналів, що утворювали 101 острів. З плином часу (в міру будівництва міста) багато водойм втрачали своє первісне значення, забруднювалися і засипалися. У XX столітті в результаті засипки каналів, проток і рукавів число островів скоротилася до 42.
+
Загальна протяжність всіх водойм на території Санкт-Петербурга досягає 282&nbsp;км, а їх водна поверхня становить близько 7&nbsp;% усієї площі міста. За час існування Санкт-Петербурга [[гідрологічна мережа]] міста зазнала істотних змін. Будівництво міста в низькому [[Болото|болотистому місці]] потребувало спорудження каналів і ставків для осушення. Викопана при цьому земля використовувалася для підвищення поверхні. Наприкінці XIX століття дельта Неви складалася з 48 річок і каналів, що утворювали 101 острів. З плином часу (в міру будівництва міста) багато водойм втрачали своє первісне значення, забруднювалися і засипалися. У XX столітті в результаті засипки каналів, проток і рукавів число островів скоротилася до 42.
   
Основна водна магістраль міста&nbsp;— річка Нева, яка впадає в [[Невська губа|Невську губу]] [[Фінська затока|Фінської затоки]], що належить до [[Балтійське море|Балтійського моря]]. Найбільші рукави дельти: [[Велика Нева|Велика]] і [[Мала Нева]], [[Велика Невка|Велика]], [[Середня Невка|Середня]] і [[Мала Невка|Мала]] Невки, [[Фонтанка]], [[Мойка (річка)|Мойка]], [[Єкатерінгофка]], [[Крестовка (притока Середньої Невки)|Крестовка]], [[Карпівка (річка)|Карпівка]], [[Жданівка (річка)|Жданівка]], [[Смоленка (річка)|Смоленка]], [[Пряжка (річка)|Пряжка]], [[Кронверкська протока]]; канали&nbsp;— [[Морський канал (Санкт-Петербург)|Морський канал]] , [[Обвідний канал (Санкт-Петербург)|Обвідний канал]], [[канал Грибоєдова]], [[Крюков канал]]. Основні притоки Неви в межах міста: зліва&nbsp;— [[Іжора (річка)|Іжора]], [[Славянка (притока Неви)|Славянка]], [[Мурзінка (приплив Неви)|Мурзінка]], праворуч&nbsp;— [[Охта (притока Неви)|Охта]], [[Чорна річка (притока Великої Невки)|Чорна річка]]. Найбільші острови в дельті Неви: [[Васильєвський острів|Васильєвський]], [[Петроградський острів|Петроградський]], [[Крестовський (острів, Санкт-Петербург)|Крестовський]], [[Острів Декабристів|Декабристів]]; найбільший острів у Фінській затоці&nbsp;— [[Котлін]]<ref name="Атлас Ленинграда, стр 59">{{книга|заголовок=Ленинград: Историко-географический атлас|місто=М.|видавництво=Главное управление геодезии и картографии при Совете министров СССР|рік=1981|сторінки=59}}</ref>. Через водні об'єкти міста перекинуто близько 800 мостів (не враховуючи мостів на територіях промислових підприємств), у тому числі 218 пішохідних та 22 [[Розвідний міст|розвідних]]. Серед них частина розташована у колишніх передмістях Петербурга: в [[Кронштадт]]і&nbsp;— 5, [[Пушкін (місто)|Пушкіні]]&nbsp;— 54, [[Петергоф]]і&nbsp;— 51, [[Павловськ (Санкт-Петербург)|Павловську]]&nbsp;— 16, [[Ломоносов (місто)|Ломоносові]]&nbsp;— 7 мостів. Найдовший міст&nbsp;— [[Великий Обухівський міст|Великий Обухівський (вантовий) міст]] через Неву (повна довжина мостового переходу&nbsp;— 2824 м), найширший міст&nbsp;— [[Синій міст (Санкт-Петербург)|Синій міст]] на річці [[Мойка (річка)|Мойці]] (99,5 м)<ref name="Петербург в цифрах" />.
+
Основна водна магістраль міста&nbsp;— річка Нева, яка впадає в [[Невська губа|Невську губу]] [[Фінська затока|Фінської затоки]], що належить до [[Балтійське море|Балтійського моря]]. Найбільші рукави дельти: [[Велика Нева|Велика]] і [[Мала Нева]], [[Велика Невка|Велика]], [[Середня Невка|Середня]] і [[Мала Невка|Мала]] Невки, [[Фонтанка]], [[Мойка (річка)|Мойка]], [[Єкатерінгофка]], [[Крестовка (притока Середньої Невки)|Крестовка]], [[Карпівка (річка)|Карпівка]], [[Жданівка (річка)|Жданівка]], [[Смоленка (річка)|Смоленка]], [[Пряжка (річка)|Пряжка]], [[Кронверкська протока]]; канали&nbsp;— [[Морський канал (Санкт-Петербург)|Морський канал]] , [[Обвідний канал (Санкт-Петербург)|Обвідний канал]], [[канал Грибоєдова]], [[Крюков канал]]. Основні притоки Неви в межах міста: зліва&nbsp;— [[Іжора (річка)|Іжора]], [[Славянка (притока Неви)|Славянка]], [[Мурзінка (приплив Неви)|Мурзінка]], праворуч&nbsp;— [[Охта (притока Неви)|Охта]], [[Чорна річка (притока Великої Невки)|Чорна річка]]. Найбільші острови в дельті Неви: [[Васильєвський острів|Васильєвський]], [[Петроградський острів|Петроградський]], [[Крестовський (острів, Санкт-Петербург)|Крестовський]], [[Острів Декабристів|Декабристів]]; найбільший острів у Фінській затоці&nbsp;— [[Котлін]]<ref name="Атлас Ленинграда, стр 59">{{книга|заголовок=Ленинград: Историко-географический атлас|місто=М.|видавництво=Главное управление геодезии и картографии при Совете министров СССР|рік=1981|сторінки=59}}</ref>. Через водні об'єкти міста перекинуто близько 800 мостів (не враховуючи мостів на територіях промислових підприємств), у тому числі 218 пішохідних та 22 [[Розвідний міст|розвідних]]. Серед них частина розташована у колишніх передмістях Санкт-Петербурга: в [[Кронштадт]]і&nbsp;— 5, [[Пушкін (місто)|Пушкіні]]&nbsp;— 54, [[Петергоф]]і&nbsp;— 51, [[Павловськ (Санкт-Петербург)|Павловську]]&nbsp;— 16, [[Ломоносов (місто)|Ломоносові]]&nbsp;— 7 мостів. Найдовший міст&nbsp;— [[Великий Обухівський міст|Великий Обухівський (вантовий) міст]] через Неву (повна довжина мостового переходу&nbsp;— 2824 м), найширший міст&nbsp;— [[Синій міст (Санкт-Петербург)|Синій міст]] на річці [[Мойка (річка)|Мойці]] (99,5 м)<ref name="Петербург в цифрах" />.
   
 
=== Клімат ===
 
=== Клімат ===
Рядок 88: Рядок 88:
 
Клімат Петербурга&nbsp;— помірний, перехідний від [[внутрішньоконтинентальний помірний клімат|помірно-континентального]] до [[Помірний морський клімат|помірно-морського]]. Такий тип клімату з теплим літом і незвично помірною для такої географічної широти зимою пояснюється впливом [[Гольфстрім]]у та [[Загальна циркуляція атмосфери|атмосферною циркуляцією]], характерною для [[Ленінградська область|Ленінградської області]]. Це обумовлено порівняно невеликою кількістю [[Сонце|сонячного]] тепла, що надходить на земну поверхню і в атмосферу<ref name="География Ленинграда2"/>.
 
Клімат Петербурга&nbsp;— помірний, перехідний від [[внутрішньоконтинентальний помірний клімат|помірно-континентального]] до [[Помірний морський клімат|помірно-морського]]. Такий тип клімату з теплим літом і незвично помірною для такої географічної широти зимою пояснюється впливом [[Гольфстрім]]у та [[Загальна циркуляція атмосфери|атмосферною циркуляцією]], характерною для [[Ленінградська область|Ленінградської області]]. Це обумовлено порівняно невеликою кількістю [[Сонце|сонячного]] тепла, що надходить на земну поверхню і в атмосферу<ref name="География Ленинграда2"/>.
   
Сумарний приплив [[Сонячна радіація|сонячної радіації]] тут в 1,5 рази менший, ніж в [[Південна Україна|Південній Україні]], і вдвічі менший, як у [[Середня Азія|Середній Азії]]. За рік в Петербурзі буває в середньому 62 сонячних дні. Тому протягом більшої частини року переважають дні з похмурою погодою та розсіяним освітленням<ref name="География Ленинграда2"/>. Тривалість дня в Петербурзі змінюється від 5 годин 51 хвилини [[22 грудня]] до 18 годин 50 хвилин [[22 червня]]. У місті спостерігаються так звані ''[[Білі ночі]]'' (починаються 25-26 травня і закінчуються 16-17 липня), коли сонце опускається за горизонт не більше ніж на 9° і вечірні сутінки практично зливаються з ранковими. Загалом, тривалість білих ночей&nbsp;— понад 50 днів<ref>{{cite web|author=|date=|url=http://www.petrohol.ru/climat.html|title=Климат, погода в Санкт-Петербурге|publisher=petrohol.ru|accessdate=2010-09-17|lang=|archiveurl=http://www.webcitation.org/616Cty3Hw|archivedate=2011-08-21}}</ref>.
+
Сумарний приплив [[Сонячна радіація|сонячної радіації]] тут в 1,5 рази менший, ніж в [[Південна Україна|Південній Україні]], і вдвічі менший, як у [[Середня Азія|Середній Азії]]. За рік в Санкт-Петербурзі буває в середньому 62 сонячних дні. Тому протягом більшої частини року переважають дні з похмурою погодою та розсіяним освітленням<ref name="География Ленинграда2"/>. Тривалість дня в Санкт-Петербурзі змінюється від 5 годин 51 хвилини [[22 грудня]] до 18 годин 50 хвилин [[22 червня]]. У місті спостерігаються так звані ''[[Білі ночі]]'' (починаються 25-26 травня і закінчуються 16-17 липня), коли сонце опускається за горизонт не більше ніж на 9° і вечірні сутінки практично зливаються з ранковими. Загалом, тривалість білих ночей&nbsp;— понад 50 днів<ref>{{cite web|author=|date=|url=http://www.petrohol.ru/climat.html|title=Климат, погода в Санкт-Петербурге|publisher=petrohol.ru|accessdate=2010-09-17|lang=|archiveurl=http://www.webcitation.org/616Cty3Hw|archivedate=2011-08-21}}</ref>.
   
 
Річна амплітуда сум прямої сонячної радіації на горизонтальну поверхню при ясному небі від 25 МДж/м ² в грудні до 686 МДж/м ² в червні. Хмарність зменшує в середньому за рік прихід сумарної сонячної радіації на 21&nbsp;%, а прямої сонячної радіації&nbsp;— на 60&nbsp;%. Середньорічна сумарна радіація становить 3156 МДж/м²<ref name="СПб Энциклопедия">{{книга|автор =|частина =|заголовок = Санкт-Петербург: Энциклопедия|посилання = |відповідальний =|видання =|місто = М.|видавництво = Российская политическая энциклопедия|рік = 2006|сторінки = 371—372}}</ref>.
 
Річна амплітуда сум прямої сонячної радіації на горизонтальну поверхню при ясному небі від 25 МДж/м ² в грудні до 686 МДж/м ² в червні. Хмарність зменшує в середньому за рік прихід сумарної сонячної радіації на 21&nbsp;%, а прямої сонячної радіації&nbsp;— на 60&nbsp;%. Середньорічна сумарна радіація становить 3156 МДж/м²<ref name="СПб Энциклопедия">{{книга|автор =|частина =|заголовок = Санкт-Петербург: Энциклопедия|посилання = |відповідальний =|видання =|місто = М.|видавництво = Российская политическая энциклопедия|рік = 2006|сторінки = 371—372}}</ref>.
   
Для міста характерна часта зміна [[Повітряна маса|повітряних мас]], зумовлена значною мірою циклонічною діяльністю. Влітку переважають західні і північно-західні вітри, взимку&nbsp;— західні і південно-західні<ref name="География Ленинграда2">{{книга|автор = Даринский А.&nbsp;В.|частина =|заголовок = География Ленинграда|посилання = |відповідальний = |видання = |місто = Л.|видавництво = Лениздат|рік = 1982|сторінки = 21—29}}</ref>. Петербурзькі метеостанції фіксують різноманітні відомості про погоду ще з [[1722]] року. Найвища температура, зафіксована в Петербурзі за весь період спостережень,&nbsp;— +37,1&nbsp;°C у [[2010]] році<ref>{{cite web|author=|date=|url=http://www.pogoda.ru.net/monitor.php?id=26063&month=8&year=2010|title=Погода в Санкт-Петербурге в августе 2010|publisher=pogoda.ru.net|accessdate=2010-09-17|lang=|archiveurl=http://www.webcitation.org/616CzuBsy|archivedate=2011-08-21}}</ref>, а найнижча −35,9&nbsp;°C у [[1883]] році<ref name="Книга рекордов Петербурга">Книга рекордов Петербурга. Всё самое-самое в истории и жизни города. Редактор-составитель Дмирий Шерих.&nbsp;— СПб.: Иванов и Лещинский, 1995. С.8—9.</ref>.
+
Для міста характерна часта зміна [[Повітряна маса|повітряних мас]], зумовлена значною мірою циклонічною діяльністю. Влітку переважають західні і північно-західні вітри, взимку&nbsp;— західні і південно-західні<ref name="География Ленинграда2">{{книга|автор = Даринский А.&nbsp;В.|частина =|заголовок = География Ленинграда|посилання = |відповідальний = |видання = |місто = Л.|видавництво = Лениздат|рік = 1982|сторінки = 21—29}}</ref>. Петербурзькі метеостанції фіксують різноманітні відомості про погоду ще з [[1722]] року. Найвища температура, зафіксована в Санкт-Петербурзі за весь період спостережень,&nbsp;— +37,1&nbsp;°C у [[2010]] році<ref>{{cite web|author=|date=|url=http://www.pogoda.ru.net/monitor.php?id=26063&month=8&year=2010|title=Погода в Санкт-Петербурге в августе 2010|publisher=pogoda.ru.net|accessdate=2010-09-17|lang=|archiveurl=http://www.webcitation.org/616CzuBsy|archivedate=2011-08-21}}</ref>, а найнижча −35,9&nbsp;°C у [[1883]] році<ref name="Книга рекордов Петербурга">Книга рекордов Петербурга. Всё самое-самое в истории и жизни города. Редактор-составитель Дмирий Шерих.&nbsp;— СПб.: Иванов и Лещинский, 1995. С.8—9.</ref>.
   
 
{{Клімат міста
 
{{Клімат міста
Рядок 171: Рядок 171:
 
=== Екологія ===
 
=== Екологія ===
   
Основними проблемами екології Петербурга є забруднення води, повітря і ґрунтів, а також великий шум, спричинений високою інтенсивністю міського транспорту.
+
Основними проблемами екології Санкт-Петербурга є забруднення води, повітря і ґрунтів, а також великий шум, спричинений високою інтенсивністю міського транспорту.
   
 
Високий рівень забруднення атмосферного повітря спостерігається передусім поблизу великих автомагістралей і промислових зон. В місті діє 21 автоматична станція моніторингу атмосферного повітря. У [[2009]] році викиди в атмосферу становили 625 300 тонн. Порівняно з попереднім роком, кількість викидів збільшилася&nbsp;— транспорту на 1&nbsp;%, від стаціонарних джерел&nbsp;— на 9,8&nbsp;%. Щільність викиду на душу населення становить 135,9&nbsp;кг на рік, на одиницю площі 434,5 т на км². 91,9&nbsp;% всіх викидів дає транспорт<ref name="Доклад об экологии в СПб">{{стаття|автор=Под редакцией Д. А. Голубева, Н. Д. Сорокина.|заголовок = Доклад об экологической ситуации в Санкт-Петербурге|видавництво=ООО «Сезам-принт»|рік=2011|посилання=http://www.gov.spb.ru/Document/1298881651.pdf|видання=Официальный портал администрации СПб |місто= СПб }}</ref>.
 
Високий рівень забруднення атмосферного повітря спостерігається передусім поблизу великих автомагістралей і промислових зон. В місті діє 21 автоматична станція моніторингу атмосферного повітря. У [[2009]] році викиди в атмосферу становили 625 300 тонн. Порівняно з попереднім роком, кількість викидів збільшилася&nbsp;— транспорту на 1&nbsp;%, від стаціонарних джерел&nbsp;— на 9,8&nbsp;%. Щільність викиду на душу населення становить 135,9&nbsp;кг на рік, на одиницю площі 434,5 т на км². 91,9&nbsp;% всіх викидів дає транспорт<ref name="Доклад об экологии в СПб">{{стаття|автор=Под редакцией Д. А. Голубева, Н. Д. Сорокина.|заголовок = Доклад об экологической ситуации в Санкт-Петербурге|видавництво=ООО «Сезам-принт»|рік=2011|посилання=http://www.gov.spb.ru/Document/1298881651.pdf|видання=Официальный портал администрации СПб |місто= СПб }}</ref>.
   
Петербург займає п'яте місце найшумніших мегаполісів світу, середній показник шуму в місті вищий за норму і становить 60 [[децибел]]ів. Зони, де рівень звуку перевищує норму на 10-15 децибел, розташовані поряд з головними міськими проспектами&nbsp;— Московським, Стачек, Ліговському, Невським, кільцевою автодорогою, залізницею, включають також мікрорайони поруч з промзонами і частина південного заходу, яка примикає до аеропорту [[Пулково (аеропорт)|Пулково]]<ref name="60db">{{cite web|author=Денис Аксёнов|date=12 декабря 2007|url=http://www.mr7.ru/story/top/2007/12/12/story_2884.html|title=Мы живём в 60 децибелах|publisher=mr7.ru|accessdate=2010-09-19|lang=|archiveurl=http://www.peeep.us/b5f11784|archivedate=2010-09-14}}</ref>.
+
Санкт-Петербург займає п'яте місце найшумніших мегаполісів світу, середній показник шуму в місті вищий за норму і становить 60 [[децибел]]ів. Зони, де рівень звуку перевищує норму на 10-15 децибел, розташовані поряд з головними міськими проспектами&nbsp;— Московським, Стачек, Ліговському, Невським, кільцевою автодорогою, залізницею, включають також мікрорайони поруч з промзонами і частина південного заходу, яка примикає до аеропорту [[Пулково (аеропорт)|Пулково]]<ref name="60db">{{cite web|author=Денис Аксёнов|date=12 декабря 2007|url=http://www.mr7.ru/story/top/2007/12/12/story_2884.html|title=Мы живём в 60 децибелах|publisher=mr7.ru|accessdate=2010-09-19|lang=|archiveurl=http://www.peeep.us/b5f11784|archivedate=2010-09-14}}</ref>.
   
Інша проблема міста&nbsp;— часті повені. Значна частина території Петербурга (острови дельти Неви, широка смуга між Фінською затокою і лінією Балтійської залізниці, лівобережжя до [[Фонтанка|Фонтанки]] та ін) розташована на висотах, що не перевищують 1,2-3&nbsp;м над рівнем моря. Ці райони міста схильні до небезпеки [[Повені в Санкт-Петербурзі|повеней]], пов'язаних головно з [[Штормовий приплив|вітровим нагоном вод]] в східній частині Фінської затоки. Катастрофічними повені були {{OldStyleDate|19|листопада|1824|7}} (підйом рівня вод вище [[ординар]]а на 4,21 м) і 23 вересня 1924 (3,69 м). У момент повені 1924 було затоплено близько 70 км² території міста. За трьохсотрічну історію Петербурга було зареєстровано, за різними джерелами, близько 300 повеней<ref name="Петербург в цифрах"/>. Остання небезпечна повінь (вода піднялася до 187&nbsp;см від [[Кронштадтський футшток|Кронштадтського футштока]]) була 16 листопада 2010 року, дуже небезпечна (220 см)&nbsp;— 10 січня 2007<ref>{{cite web|author=|date=|url=http://www.nevariver.ru/flood_list.php|title=Климат, погода в Санкт-Петербурге|publisher=Все о реке Неве: мосты, притоки, наводнения...|accessdate=2011-10-26|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vANNJv0|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
+
Інша проблема міста&nbsp;— часті повені. Значна частина території Санкт-Петербурга (острови дельти Неви, широка смуга між Фінською затокою і лінією Балтійської залізниці, лівобережжя до [[Фонтанка|Фонтанки]] та ін) розташована на висотах, що не перевищують 1,2-3&nbsp;м над рівнем моря. Ці райони міста схильні до небезпеки [[Повені в Санкт-Петербурзі|повеней]], пов'язаних головно з [[Штормовий приплив|вітровим нагоном вод]] в східній частині Фінської затоки. Катастрофічними повені були {{OldStyleDate|19|листопада|1824|7}} (підйом рівня вод вище [[ординар]]а на 4,21 м) і 23 вересня 1924 (3,69 м). У момент повені 1924 було затоплено близько 70 км² території міста. За трьохсотрічну історію Петербурга було зареєстровано, за різними джерелами, близько 300 повеней<ref name="Петербург в цифрах"/>. Остання небезпечна повінь (вода піднялася до 187&nbsp;см від [[Кронштадтський футшток|Кронштадтського футштока]]) була 16 листопада 2010 року, дуже небезпечна (220 см)&nbsp;— 10 січня 2007<ref>{{cite web|author=|date=|url=http://www.nevariver.ru/flood_list.php|title=Климат, погода в Санкт-Петербурге|publisher=Все о реке Неве: мосты, притоки, наводнения...|accessdate=2011-10-26|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vANNJv0|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
   
 
=== Рекреаційні зони та природоохоронні території ===
 
=== Рекреаційні зони та природоохоронні території ===
   
Зелені насадження Петербурга і передмість разом з водною поверхнею займають близько 40&nbsp;% міської території (за даними 2002 року). До 2000 року на 1 жителя міста припадало близько 65 м² насаджень. Загальна площа зелених насаджень перевищує 31 000 га, в тому числі 68 парків, 166 садів, 730 скверів, 232 бульвару, 750 озеленених вулиць<ref name="СПб Энциклопедия1">{{книга|автор =|частина =|заголовок = Санкт-Петербург: Энциклопедия|посилання = |відповідальний =|видання =|місто = М.|видавництво = Российская политическая энциклопедия|рік = 2006|сторінки = 296—297}}</ref>. Парки міста розташовані в різних [[ландшафт]]них умовах: на нижній і верхній [[Тераса морська|терасах]] узбережжя [[Фінська затока|Фінської затоки]] (парки [[Стрєльна|Стрєльни]], [[Петергоф]]а й [[Ломоносов (місто)|Ломоносова]]), [[Морена|моренній рівнині]] (парки [[Пушкін (місто)|міста Пушкіна]]), [[Ками|камових пагорбах]] ([[Шуваловський парк]], Осикова Роща). Основу ряду парків становлять природні ліси, котрі досі зберегли свій породний склад ([[Сосновка (парк)|Сосновка]], [[Удєльний парк]]). Багато парків, створені у [[Німецько-радянська війна|післявоєнні роки]], розбиті на території, де деревна рослинність фактично була відсутня ([[Московський парк Перемоги (Санкт-Петербург)|Московський парк Перемоги]], [[Приморський парк Перемоги (Санкт -Петербург)|Приморський парк Перемоги]])<ref name="СПб Энциклопедия2">{{книга|автор = |частина = |заголовок = Санкт-Петербург: Энциклопедия |посилання = |відповідальний = |видання = |місто = М. |видавництво = Российская политическая энциклопедия |рік = 2006 |сторінки = 643}}</ref>. На околицях міста збереглися лісові масиви, що залишилися від підзони південної [[тайга|тайги]]: Юнтоловська лісова дача, лісові острівці вздовж річок Великої Охти, Ржевки, Жерновки, Талліннського шосе, між річкою Невою і залізницею на [[Москва|Москву]]<ref name="География Ленинграда">{{книга|автор = Даринский А.&nbsp;В.|частина = |заголовок = География Ленинграда |посилання = |відповідальний = |видання = |місто = Л. |видавництво = Лениздат |рік = 1982 |сторінки = 46—47}}</ref>.
+
Зелені насадження Санкт-Петербурга і передмість разом з водною поверхнею займають близько 40&nbsp;% міської території (за даними 2002 року). До 2000 року на 1 жителя міста припадало близько 65 м² насаджень. Загальна площа зелених насаджень перевищує 31 000 га, в тому числі 68 парків, 166 садів, 730 скверів, 232 бульвару, 750 озеленених вулиць<ref name="СПб Энциклопедия1">{{книга|автор =|частина =|заголовок = Санкт-Петербург: Энциклопедия|посилання = |відповідальний =|видання =|місто = М.|видавництво = Российская политическая энциклопедия|рік = 2006|сторінки = 296—297}}</ref>. Парки міста розташовані в різних [[ландшафт]]них умовах: на нижній і верхній [[Тераса морська|терасах]] узбережжя [[Фінська затока|Фінської затоки]] (парки [[Стрєльна|Стрєльни]], [[Петергоф]]а й [[Ломоносов (місто)|Ломоносова]]), [[Морена|моренній рівнині]] (парки [[Пушкін (місто)|міста Пушкіна]]), [[Ками|камових пагорбах]] ([[Шуваловський парк]], Осикова Роща). Основу ряду парків становлять природні ліси, котрі досі зберегли свій породний склад ([[Сосновка (парк)|Сосновка]], [[Удєльний парк]]). Багато парків, створені у [[Німецько-радянська війна|післявоєнні роки]], розбиті на території, де деревна рослинність фактично була відсутня ([[Московський парк Перемоги (Санкт-Петербург)|Московський парк Перемоги]], [[Приморський парк Перемоги (Санкт -Петербург)|Приморський парк Перемоги]])<ref name="СПб Энциклопедия2">{{книга|автор = |частина = |заголовок = Санкт-Петербург: Энциклопедия |посилання = |відповідальний = |видання = |місто = М. |видавництво = Российская политическая энциклопедия |рік = 2006 |сторінки = 643}}</ref>. На околицях міста збереглися лісові масиви, що залишилися від підзони південної [[тайга|тайги]]: Юнтоловська лісова дача, лісові острівці вздовж річок Великої Охти, Ржевки, Жерновки, Талліннського шосе, між річкою Невою і залізницею на [[Москва|Москву]]<ref name="География Ленинграда">{{книга|автор = Даринский А.&nbsp;В.|частина = |заголовок = География Ленинграда |посилання = |відповідальний = |видання = |місто = Л. |видавництво = Лениздат |рік = 1982 |сторінки = 46—47}}</ref>.
 
{|class="graytable" style="text-align:center"
 
{|class="graytable" style="text-align:center"
 
|+
 
|+
Рядок 196: Рядок 196:
 
|}
 
|}
   
У Петербурзі є 7 територій з особливим природоохоронним статусом: 3 державних природних заказника («[[Юнтоловський заказник|Юнтоловський»]], «[[Гладишевського заказник|Гладишевського»]], «[[Північне узбережжя Невської губи]]») і чотири пам'ятки природи («[[Дудергофські висоти]]», «[[Комаровський берег]]», «[[Стрельнінський берег]]», «[[Сергіївка (палацово-парковий ансамбль)|Парк Сергіївка»]]). Згідно з генеральним планом розвитку Петербурга планується поява ще п'яти заказників і двох пам'яток природи<ref name="Доклад об экологии в СПб" />.
+
У Санкт-Петербурзі є 7 територій з особливим природоохоронним статусом: 3 державних природних заказника («[[Юнтоловський заказник|Юнтоловський»]], «[[Гладишевського заказник|Гладишевського»]], «[[Північне узбережжя Невської губи]]») і чотири пам'ятки природи («[[Дудергофські висоти]]», «[[Комаровський берег]]», «[[Стрельнінський берег]]», «[[Сергіївка (палацово-парковий ансамбль)|Парк Сергіївка»]]). Згідно з генеральним планом розвитку Санкт-Петербурга планується поява ще п'яти заказників і двох пам'яток природи<ref name="Доклад об экологии в СПб" />.
   
 
== Уряд ==
 
== Уряд ==
Рядок 204: Рядок 204:
 
{|
 
{|
 
|-
 
|-
|Colspan=2|Петербург ділиться на 18 районів:
+
|Colspan=2|Санкт-Петербург ділиться на 18 районів:
|rowspan=3|[[Файл:Spb all districts 2005 abc rus.svg|right|thumb|250px|Адміністративний поділ<br/>Петербурга]]
+
|rowspan=3|[[Файл:Spb all districts 2005 abc rus.svg|right|thumb|250px|Адміністративний поділ<br/>Санкт-Петербурга]]
 
|-
 
|-
 
| <br/>
 
| <br/>
Рядок 236: Рядок 236:
 
[[Файл:Mariinsky Palace Saint Petersburg.jpg|thumb|right|250px|[[Маріїнський палац (Санкт-Петербург)|Маріїнський палац&nbsp;— Законодавчі збори]]]]
 
[[Файл:Mariinsky Palace Saint Petersburg.jpg|thumb|right|250px|[[Маріїнський палац (Санкт-Петербург)|Маріїнський палац&nbsp;— Законодавчі збори]]]]
   
Державна влада в місті діє на підставі [[Статут Санкт-Петербурга|Статуту]] міста, який був ухвалений [[Законодавчі збори Санкт-Петербурга|Законодавчими зборами]] [[14 січня]] [[1998]] року.
+
Державна влада в місті здійснюється на підставі [[Статут Санкт-Петербурга|Статуту]] міста, який був прийнятий [[Законодавчі збори Санкт-Петербурга|Законодавчими зборами]] [[14 січня]] [[1998]] року.
Вищою посадовою особою міста є [[губернатор]], якого призначають Законодавчі збори за пропозицією [[Президент Російської Федерації|Президента Російської Федерації]] на термін 5 років. 3 жовтня [[2018]] року губернатор міста Олександр Бєглов (Тимчасово виконуючий обов'язки). [[Виконавча влада|Виконавчу владу]] в місті здійснює [[Уряд Санкт-Петербурга|Уряд]], який очолює губернатор, і інші виконавчі органи державної влади Петербурга, що разом утворюють систему виконавчих органів державної влади міста&nbsp;— [[Уряд Санкт-Петербурга|Адміністрацію Петербурга]]. Уряд міста розміщується в будівлі [[Будівля Смольного|Смольного інституту]].
+
Вищою посадовою особою міста є [[губернатор]], якого призначають Законодавчі збори за пропозицією [[Президент Російської Федерації|Президента Російської Федерації]] на термін 5 років. 3 жовтня [[2018]] року губернатор міста Олександр Бєглов (Тимчасово виконуючий обов'язки). [[Виконавча влада|Виконавчу владу]] в місті здійснює [[Уряд Санкт-Петербурга|Уряд]], який очолює губернатором, і інші виконавчі органи державної влади Санкт-Петербурга, що разом утворюють систему виконавчих органів державної влади міста&nbsp;— [[Уряд Санкт-Петербурга|Адміністрацію Санкт-Петербурга]]. Уряд міста розміщується в будівлі [[Будівля Смольного|Смольного інституту]].
   
[[Законодавча влада|Законодавчу владу]] в місті здійснюють Законодавчі збори, що складається з 50 депутатів, котрі обираються жителями міста [[Пропорційна виборча система|за пропорційною системою]] терміном на 5 років. У 2011 році сформовано Законодавчі збори п'ятого скликання, де присутні 5 фракцій: «[[Єдина Росія]]» (20 місць), «[[Справедлива Росія]]» (12), [[Комуністична партія Російської Федерації|КПРФ]] (7), [[Яблуко (партія)|«Яблуко»]] (6) і [[Ліберально-демократична партія Росії|ЛДПР]] (5). Головою Законодавчих зборів є [[Макаров В'ячеслав Серафимович|В'ячеслав Макаров]] (з грудня 2011 року). Законодавчі збори розташовані у [[Маріїнський палац (Санкт-Петербург)|Маріїнському палаці]]. Для організації та здійснення контролю за виконанням бюджету міста, витрачанням коштів позабюджетних фондів створюється [[Контрольно-рахункова палата Санкт-Петербурга|Контрольно-рахункова палата Петербурга]]. [[Судова влада|Судову владу]] здійснюють [[Статутний суд Санкт-Петербурга|статутний]] і мирові судді<ref name="Устав Санкт-Петербурга">{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/law?d&nd=8308279&prevDoc=8308279&spack=000listid%3D010000000100%26listpos%3D0%26lsz%3D1%26nd%3D9111570%26nh%3D0%26|title=Устав Санкт-Петербурга (с изменениями на 13 июля 2011 года)|publisher=Официальный портал администрации СПб|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vASHlqt|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
+
[[Законодавча влада|Законодавчу владу]] в місті здійснюють Законодавчі збори, що складається з 50 депутатів, котрі обираються жителями міста [[Пропорційна виборча система|за пропорційною системою]] терміном на 5 років. У 2011 році сформовано Законодавчі збори п'ятого скликання, де присутні 5 фракцій: «[[Єдина Росія]]» (20 місць), «[[Справедлива Росія]]» (12), [[Комуністична партія Російської Федерації|КПРФ]] (7), [[Яблуко (партія)|«Яблуко»]] (6) і [[Ліберально-демократична партія Росії|ЛДПР]] (5). Головою Законодавчих зборів є [[Макаров В'ячеслав Серафимович|В'ячеслав Макаров]] (з грудня 2011 року). Законодавчі збори розташовані у [[Маріїнський палац (Санкт-Петербург)|Маріїнському палаці]]. Для організації та здійснення контролю за виконанням бюджету міста, витрачанням коштів позабюджетних фондів створюється [[Контрольно-рахункова палата Санкт-Петербурга]]. [[Судова влада|Судову владу]] здійснюють [[Статутний суд Санкт-Петербурга|статутний]] і мирові судді<ref name="Устав Санкт-Петербурга">{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/law?d&nd=8308279&prevDoc=8308279&spack=000listid%3D010000000100%26listpos%3D0%26lsz%3D1%26nd%3D9111570%26nh%3D0%26|title=Устав Санкт-Петербурга (с изменениями на 13 июля 2011 года)|publisher=Официальный портал администрации СПб|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vASHlqt|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
   
 
=== Бюджет ===
 
=== Бюджет ===
   
В останні кілька років бюджетні доходи міста ростуть швидкими темпами; не в останню чергу це пов'язано з перереєстрацією в Петербурзі ряду найбільших платників податків&nbsp;— в основному державних компаній. Зокрема, тепер у місті зареєстровано такі великі державні та приватні компанії, як «[[Совкомфлот]]», «[[Газпром нафта]]», «[[Сибур|Сибур Холдинг»]], «[[Поліметал]]» та інші.
+
В останні кілька років бюджетні доходи міста ростуть швидкими темпами; не в останню чергу це пов'язано з перереєстрацією в Санкт-Петербурзі ряду найбільших платників податків&nbsp;— в основному державних компаній. Зокрема, тепер у місті зареєстровано такі великі державні та приватні компанії, як «[[Совкомфлот]]», «[[Газпром нафта]]», «[[Сибур|Сибур Холдинг»]], «[[Поліметал]]» та інші.
   
До числа основних дохідних джерел бюджету Петербурга належать: податок на прибуток організацій і податок на доходи фізичних осіб (66&nbsp;%), акцизи (3,5&nbsp;%), податок на майно організацій (5,6&nbsp;%), доходи від використання майна, яке перебуває у державній та муніципальній власності (6,0&nbsp;%). Основні статті витрат: розвиток дорожньо-транспортної інфраструктури (23&nbsp;%, в тому числі: будівництво, реконструкція та утримання доріг, дотації на роботу пасажирського транспорту, розвиток петербурзького метрополітену), охорона здоров'я (14&nbsp;%), освіта (12&nbsp;%), будівництво житла та утримання житлового фонду (9&nbsp;%), підтримка інвалідів та пенсіонерів (8&nbsp;%), підтримка сімей, які мають дітей (8&nbsp;%), розвиток комунально-інженерної інфраструктури (7&nbsp;%), благоустрій (3&nbsp;%), культура (3&nbsp;%). Державний борг Петербурга на 1 січня 2011 року становив 6,61&nbsp;млрд рублів<ref>{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/news7998.html|title=О бюджете Санкт-Петербурга на 2012 год и на плановый период 2013 и 2014 годов|publisher=Администрация Санкт-Петербурга|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vASp1YL|archivedate=2012-01-24}}</ref>. У зв'язку зі зміною федерального законодавства стосовно оподаткуванню в травні 2012 року бюджет був секвестрованим зі зменшенням доходів до обсягу 378,9 мільярда рублів, витрати&nbsp;— 430,4 мільярда рублів, дефіцит бюджету&nbsp;— 51,5 мільярда рублів<ref>{{cite web|url=http://nw.ria.ru/economy/20120516/82120804.html|title=Депутаты Петербурга утвердили во II чтении поправки в горбюджет на 2012 год|publisher=Информационное агентство РИА «Новости» — Северо-Запад|accessdate=2012-05-18|archiveurl=http://www.webcitation.org/67m6EO5ka|archivedate=2012-05-19}}</ref>.
+
До числа основних дохідних джерел бюджету Санкт-Петербурга належать: податок на прибуток організацій і податок на доходи фізичних осіб (66&nbsp;%), акцизи (3,5&nbsp;%), податок на майно організацій (5,6&nbsp;%), доходи від використання майна, яке перебуває у державній та муніципальній власності (6,0&nbsp;%). Основні статті витрат: розвиток дорожньо-транспортної інфраструктури (23&nbsp;%, в тому числі: будівництво, реконструкція та утримання доріг, дотації на роботу пасажирського транспорту, розвиток петербурзького метрополітену), охорона здоров'я (14&nbsp;%), освіта (12&nbsp;%), будівництво житла та утримання житлового фонду (9&nbsp;%), підтримка інвалідів та пенсіонерів (8&nbsp;%), підтримка сімей, які мають дітей (8&nbsp;%), розвиток комунально-інженерної інфраструктури (7&nbsp;%), благоустрій (3&nbsp;%), культура (3&nbsp;%). Державний борг Санкт-Петербурга на 1 січня 2011 року становив 6,61&nbsp;млрд рублів<ref>{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/news7998.html|title=О бюджете Санкт-Петербурга на 2012 год и на плановый период 2013 и 2014 годов|publisher=Администрация Санкт-Петербурга|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vASp1YL|archivedate=2012-01-24}}</ref>. У зв'язку зі зміною федерального законодавства стосовно оподаткуванню в травні 2012 року бюджет був секвестрованим зі зменшенням доходів до обсягу 378,9 мільярда рублів, витрати&nbsp;— 430,4 мільярда рублів, дефіцит бюджету&nbsp;— 51,5 мільярда рублів<ref>{{cite web|url=http://nw.ria.ru/economy/20120516/82120804.html|title=Депутаты Петербурга утвердили во II чтении поправки в горбюджет на 2012 год|publisher=Информационное агентство РИА «Новости» — Северо-Запад|accessdate=2012-05-18|archiveurl=http://www.webcitation.org/67m6EO5ka|archivedate=2012-05-19}}</ref>.
 
{| class='standard' style='text-align: center;'
 
{| class='standard' style='text-align: center;'
! colspan=13 | Виконання бюджету Петербурга, млн руб.<ref>{{cite web|url=http://www.fincom.spb.ru/comfin/budjet/laws.htm?id=10263416@SXFolderAttrSearch&fid=0&link=10263416@SXFolderAttrSearch$10263451@SXTuneAttrSearch$1537246&blk=10263430|title=Законы о бюджете Санкт-Петербурга|publisher=Комитет финансов Санкт-Петербурга (Россия)|accessdate=2012-09-18|archiveurl=http://www.webcitation.org/6BOkPLxl3|archivedate=2012-10-14}}</ref>
+
! colspan=13 | Виконання бюджету Санкт-Петербурга, млн руб.<ref>{{cite web|url=http://www.fincom.spb.ru/comfin/budjet/laws.htm?id=10263416@SXFolderAttrSearch&fid=0&link=10263416@SXFolderAttrSearch$10263451@SXTuneAttrSearch$1537246&blk=10263430|title=Законы о бюджете Санкт-Петербурга|publisher=Комитет финансов Санкт-Петербурга (Россия)|accessdate=2012-09-18|archiveurl=http://www.webcitation.org/6BOkPLxl3|archivedate=2012-10-14}}</ref>
   
 
|- class='bright'
 
|- class='bright'
Рядок 305: Рядок 305:
 
=== Зовнішні зв'язки ===
 
=== Зовнішні зв'язки ===
   
[[Файл:Тверская 5.jpg|thumb|250px|left|Консульство [[Чехія|Чехії]] в Петербурзі]]
+
[[Файл:Тверская 5.jpg|thumb|250px|left|Консульство [[Чехія|Чехії]] в Санкт-Петербурзі]]
   
Місто має великі зовнішні зв'язки. У місті періодично проводяться дні культури інших міст і країн. На 2011 рік у Петербурга було 79 [[Міста-побратими|міст-побратимів]].
+
Місто має великі зовнішні зв'язки. У місті періодично проводяться дні культури інших міст і країн. На 2011 рік у Санкт-Петербурга було 79 [[Міста-побратими|міст-побратимів]].
   
У Петербурзі розташовані: Генеральні консульства 34 країн світу (зокрема [[Генеральне консульство України в Санкт-Петербурзі|Генеральне консульство України]]<ref>[http://spb.mfa.gov.ua/ua Офіційний сайт Генерального консульства України в Санкт-Петербургі]</ref>), 3 почесних Генеральних консульства, 19 Почесних консульств; представництва міжнародних організацій: [[Міжпарламентська асамблея СНД|Міжпарламентська асамблея держав-учасниць СНД]], представництво [[Європейський банк реконструкції та розвитку|Європейського банку реконструкції та розвитку]], філія [[Євразійський банк розвитку|Євразійського банку розвитку]], Міжпарламентська асамблея [[Європейське економічне співтовариство|Євразійського економічного співтовариства]]; представництва 28 суб'єктів Російської Федерації; зареєстровано 17 національно-культурних автономій, 51 національно-культурне об'єднання, 20 земляцтв<ref>{{cite web|url=http://www.kvs.spb.ru/?p=konsul_skij_korpus_akkreditovannij_v_sankt-peterburge20|title=Консульские учреждения, аккредитованные в Санкт-Петербурге на 04.04.2011|publisher=Комитет по внешним связям Санкт-Петербурга|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAVOwi4|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
+
У Санкт-Петербурзі розташовані: Генеральні консульства 34 країн світу (зокрема [[Генеральне консульство України в Санкт-Петербурзі|Генеральне консульство України]]<ref>[http://spb.mfa.gov.ua/ua Офіційний сайт Генерального консульства України в Санкт-Петербургі]</ref>), 3 почесних Генеральних консульства, 19 Почесних консульств; представництва міжнародних організацій: [[Міжпарламентська асамблея СНД|Міжпарламентська асамблея держав-учасниць СНД]], представництво [[Європейський банк реконструкції та розвитку|Європейського банку реконструкції та розвитку]], філія [[Євразійський банк розвитку|Євразійського банку розвитку]], Міжпарламентська асамблея [[Європейське економічне співтовариство|Євразійського економічного співтовариства]]; представництва 28 суб'єктів Російської Федерації; зареєстровано 17 національно-культурних автономій, 51 національно-культурне об'єднання, 20 земляцтв<ref>{{cite web|url=http://www.kvs.spb.ru/?p=konsul_skij_korpus_akkreditovannij_v_sankt-peterburge20|title=Консульские учреждения, аккредитованные в Санкт-Петербурге на 04.04.2011|publisher=Комитет по внешним связям Санкт-Петербурга|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAVOwi4|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
   
 
== Міська символіка ==
 
== Міська символіка ==
Рядок 315: Рядок 315:
 
=== Офіційна символіка ===
 
=== Офіційна символіка ===
   
Історичний [[герб]] Петербурга, затверджений у 1730 році, підтверджений у 1780 році, доповнений в 1857 році, ніколи не відмінявся і знову введений у вживання у 1991 році, є найстарішим і основним офіційним символом Петербурга. Сучасний прапор міста прийнятий [[8 червня]] [[1992]]<ref name="О введении официальных символов">{{cite web|url=http://geraldika.ru/symbols/521|title=Решение Ленинградского городского совета народных депутатов от 06.09.1991 № 270 «О введении официальных символов Санкт-Петербурга и возвращении исторических названий»|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAX2KxC|archivedate=2012-01-24}}</ref> внесений до [[Державний геральдичний реєстр Російської Федерації|Державного геральдичного реєстру Російської Федерації]] з присвоєнням реєстраційного номера 49.
+
Історичний [[герб]] Санкт-Петербурга, затверджений у 1730 році, підтверджений у 1780 році, доповнений в 1857 році, ніколи не відмінявся і знову введений у вживання у 1991 році, є найстарішим і основним офіційним символом Санкт-Петербурга. Сучасний прапор міста прийнятий [[8 червня]] [[1992]]<ref name="О введении официальных символов">{{cite web|url=http://geraldika.ru/symbols/521|title=Решение Ленинградского городского совета народных депутатов от 06.09.1991 № 270 «О введении официальных символов Санкт-Петербурга и возвращении исторических названий»|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAX2KxC|archivedate=2012-01-24}}</ref> внесений до [[Державний геральдичний реєстр Російської Федерації|Державного геральдичного реєстру Російської Федерації]] з присвоєнням реєстраційного номера 49.
На гербі і прапорі Петербурга зображені: [[скіпетр]] як символ столиці та імператорської влади, морський [[якір]] як символ морського порту і річковий якір як символ річкового порту. Прообразом послужив [[герб Ватикану]], як міста [[Апостол Петро|Святого Петра]].
+
На гербі і прапорі Санкт-Петербурга зображені: [[скіпетр]] як символ столиці та імператорської влади, морський [[якір]] як символ морського порту і річковий якір як символ річкового порту. Прообразом послужив [[герб Ватикану]], як міста [[Апостол Петро|Святого Петра]].
Прапор Петербурга&nbsp;— офіційний символ суб'єкта [[Росія|Російської Федерації]], що позначає його конституційно-правовий статус, єдність жителів Петербурга, культурне надбання Петербурга. Прийнятий [[8 червня]] [[1992]] року, через дев'ять місяців після виходу відповідного рішення<ref name="О введении официальных символов" /><ref name="О детальном описании официальных символов">{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/law?d&nd=8376805|title=Закон Санкт Петербурга от 13.05.2003 № 165-23 «О детальном описании официальных символов Санкт-Петербурга и порядке их использования»|publisher=Официальный портал администрации СПб|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAYx5YI|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
+
Прапор Санкт-Петербурга&nbsp;— офіційний символ суб'єкта [[Росія|Російської Федерації]], що позначає його конституційно-правовий статус, єдність жителів Санкт-Петербурга, культурне надбання Санкт-Петербурга. Прийнятий [[8 червня]] [[1992]] року, через дев'ять місяців після виходу відповідного рішення<ref name="О введении официальных символов" /><ref name="О детальном описании официальных символов">{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/law?d&nd=8376805|title=Закон Санкт Петербурга от 13.05.2003 № 165-23 «О детальном описании официальных символов Санкт-Петербурга и порядке их использования»|publisher=Официальный портал администрации СПб|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAYx5YI|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
   
[[Гімн]] Петербурга є одним із символів міста (музика&nbsp;— «Гімн Великому місту» з балету «[[Мідний вершник (балет)|Мідний вершник»]] [[Глієр Рейнгольд Моріцевич|Рейнгольда Глієра]], в редакції [[Корчмар Григорій Овсієвич|Григорія Корчмара]], слова&nbsp;— [[Чупров Олег Якимович|Олега Чупрова]]). Повністю був затверджений [[13 травня]] [[2003]]<ref name="О детальном описании официальных символов" />.
+
[[Гімн]] Санкт-Петербурга є одним із символів міста (музика&nbsp;— «Гімн Великому місту» з балету «[[Мідний вершник (балет)|Мідний вершник»]] [[Глієр Рейнгольд Моріцевич|Рейнгольда Глієра]], в редакції [[Корчмар Григорій Овсієвич|Григорія Корчмара]], слова&nbsp;— [[Чупров Олег Якимович|Олега Чупрова]]). Повністю був затверджений [[13 травня]] [[2003]]<ref name="О детальном описании официальных символов" />.
   
Згідно зі статтею 7 Статуту Петербурга, історичними символами міста є кораблик на [[Шпиль|шпилі]] [[Головне адміралтейство|Адміралтейства]], [[Мідний вершник (пам'ятник)|Мідний вершник]], ангел на шпилі [[Петропавлівський собор|Петропавлівського собору]]. Згідно зі статтею 8 Статуту Петербурга, петербурзькою традицією є [[Полуденний постріл|полуденний гарматний постріл]] сигнальної зброї з бастіону Наришкіна [[Петропавлівська фортеця|Петропавлівської фортеці]]<ref name="Устав Санкт-Петербурга" />.
+
Згідно зі статтею 7 Статуту Санкт-Петербурга, історичними символами міста є кораблик на [[Шпиль|шпилі]] [[Головне адміралтейство|Адміралтейства]], [[Мідний вершник (пам'ятник)|Мідний вершник]], ангел на шпилі [[Петропавлівський собор|Петропавлівського собору]]. Згідно зі статтею 8 Статуту Санкт-Петербурга, петербурзькою традицією є [[Полуденний постріл|полуденний гарматний постріл]] сигнальної зброї з бастіону Наришкіна [[Петропавлівська фортеця|Петропавлівської фортеці]]<ref name="Устав Санкт-Петербурга" />.
   
 
=== Свята та пам'ятні дні ===
 
=== Свята та пам'ятні дні ===
   
Окрім [[Свята Росії|загальноросійських і міжнародних свят]], в Петербурзі відзначаються міські свята та пам'ятні дати<ref>{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/law?d&nd=8436367&prevDoc=8450980|title=Закон Санкт-Петербурга от 12.10.2005 N 555-78 «О праздниках и памятных датах в Санкт-Петербурге» (в редакции 2010 года)|accessdate=2012-09-04|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAZgVUL|archivedate=2012-01-24}}</ref>:
+
Окрім [[Свята Росії|загальноросійських і міжнародних свят]], в Санкт-Петербурзі відзначаються міські свята та пам'ятні дати<ref>{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/law?d&nd=8436367&prevDoc=8450980|title=Закон Санкт-Петербурга от 12.10.2005 N 555-78 «О праздниках и памятных датах в Санкт-Петербурге» (в редакции 2010 года)|accessdate=2012-09-04|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAZgVUL|archivedate=2012-01-24}}</ref>:
   
* [[14 січня]]&nbsp;— День [[Статут Санкт-Петербурга|Статуту Петербурга]] (прийнятий у 1998 році);
+
* [[14 січня]]&nbsp;— День [[Статут Санкт-Петербурга|Статуту Санкт-Петербурга]] (прийнятий у 1998 році);
 
* [[18 січня]]&nbsp;— День прориву [[Блокада Ленінграда|блокади Ленінграда]] (у 1943 році);
 
* [[18 січня]]&nbsp;— День прориву [[Блокада Ленінграда|блокади Ленінграда]] (у 1943 році);
 
* [[27 січня]]&nbsp;— День повного звільнення Ленінграда від ворожої блокади (в 1944 році);
 
* [[27 січня]]&nbsp;— День повного звільнення Ленінграда від ворожої блокади (в 1944 році);
 
* [[10 лютого]]&nbsp;— День пам'яті [[Пушкін Олександр Сергійович|Олександра Сергійовича Пушкіна]] (день смерті поета у 1837 році);
 
* [[10 лютого]]&nbsp;— День пам'яті [[Пушкін Олександр Сергійович|Олександра Сергійовича Пушкіна]] (день смерті поета у 1837 році);
* [[27 травня]]&nbsp;— День міста&nbsp;— День заснування Петербурга (у 1703 році);
+
* [[27 травня]]&nbsp;— День міста&nbsp;— День заснування Санкт-Петербурга (у 1703 році);
 
* [[5 червня]]&nbsp;— День прориву морської мінної блокади Ленінграда (в 1946 році; святкується з 2006 року);
 
* [[5 червня]]&nbsp;— День прориву морської мінної блокади Ленінграда (в 1946 році; святкується з 2006 року);
 
* [[9 червня]]&nbsp;— День народження [[Петро I|Петра Першого]] (у 1672 році);
 
* [[9 червня]]&nbsp;— День народження [[Петро I|Петра Першого]] (у 1672 році);
 
* 20-ті числа червня&nbsp;— Свято випускників петербурзьких шкіл «[[Червоні вітрила (свято випускників)|Червоні вітрила»]] (святкується з 1968 по 1979 рік і з 2005 року);
 
* 20-ті числа червня&nbsp;— Свято випускників петербурзьких шкіл «[[Червоні вітрила (свято випускників)|Червоні вітрила»]] (святкується з 1968 по 1979 рік і з 2005 року);
 
* [[1 липня]]&nbsp;— День реставратора (святкується з 2006 року)<ref>{{cite web|url=http://www.srspb.ru/article.php?id=75&mode=dr|title=День реставратора|date=2006-07-02|publisher=«[[Союз реставраторов Санкт-Петербурга]]»|accessdate=2012-10-02| language=російською|archiveurl=http://www.webcitation.org/6BOkR9tbz|archivedate=2012-10-14}}</ref>;
 
* [[1 липня]]&nbsp;— День реставратора (святкується з 2006 року)<ref>{{cite web|url=http://www.srspb.ru/article.php?id=75&mode=dr|title=День реставратора|date=2006-07-02|publisher=«[[Союз реставраторов Санкт-Петербурга]]»|accessdate=2012-10-02| language=російською|archiveurl=http://www.webcitation.org/6BOkR9tbz|archivedate=2012-10-14}}</ref>;
* [[15 серпня]]&nbsp;— День [[Стара Ладога|Ладоги]]&nbsp;— за російськими уявленнями, першої столиці Русі, попередниці Петербурга (заснована в 753 році);
+
* [[15 серпня]]&nbsp;— День [[Стара Ладога|Ладоги]]&nbsp;— за російськими уявленнями, першої столиці Русі, попередниці Санкт-Петербурга (заснована в 753 році);
 
* [[8 вересня]]&nbsp;— День пам'яті жертв блокади (початок блокади Ленінграда в 1941 році);
 
* [[8 вересня]]&nbsp;— День пам'яті жертв блокади (початок блокади Ленінграда в 1941 році);
 
* [[12 вересня]]&nbsp;— День перенесення мощей [[Олександр Ярославич Невський|святого благовірного князя Олександра Невського]] (1724 рік)&nbsp;— день [[Ніштадтський мирний договір|Ніштадського миру]] (1721 рік).
 
* [[12 вересня]]&nbsp;— День перенесення мощей [[Олександр Ярославич Невський|святого благовірного князя Олександра Невського]] (1724 рік)&nbsp;— день [[Ніштадтський мирний договір|Ніштадського миру]] (1721 рік).
Рядок 345: Рядок 345:
   
 
=== Заснування і розбудова міста у 18 столітті ===
 
=== Заснування і розбудова міста у 18 столітті ===
[[Файл:Saint Petersburg 1776 map LOC g7064s ct001468.jpg|thumb|left|Мапа міста, [[1776]] рік]] Петербург заснований [[1703]] року [[Петро I|Петром I]] поруч зі шведським містом Нієн (швед. Nyen); названий на честь небесного покровителя московського царя&nbsp;— святого Петра. Перша збудована будівля&nbsp;— [[Петропавлівська фортеця]] на Заячому острові&nbsp;— була збудована як фортеця під час [[Північна війна|Північної війни]]. Якщо шведи обрали для свого поселення та фортеці Нієншанц (швед. Nyenskans, фін. Nevanlinna) місце в дельті Неви, яке не затоплюється навіть під час катастрофічних повеней, то Петро I цю обставину, очевидно через незнання, до уваги не взяв.
+
[[Файл:Saint Petersburg 1776 map LOC g7064s ct001468.jpg|thumb|left|Мапа міста, [[1776]] рік]] Санкт-Петербург заснований [[1703]] року [[Петро I|Петром I]] поруч зі шведським містом Нієн (швед. Nyen); названий на честь небесного покровителя московського царя&nbsp;— святого Петра. Перша збудована будівля&nbsp;— [[Петропавлівська фортеця]] на Заячому острові&nbsp;— була збудована як фортеця під час [[Північна війна|Північної війни]]. Якщо шведи обрали для свого поселення та фортеці Нієншанц (швед. Nyenskans, фін. Nevanlinna) місце в дельті Неви, яке не затоплюється навіть під час катастрофічних повеней, то Петро I цю обставину, очевидно через незнання, до уваги не взяв.
   
 
У [[1712]]–[[1918]] роках Петербург&nbsp;— столиця [[Російська імперія|Російської імперії]] (за винятком часу правління [[Петро II Олексійович|Петра II]], коли статус столиці ненадовго повернувся до Москви) і резиденція Російських імператорів.
 
У [[1712]]–[[1918]] роках Петербург&nbsp;— столиця [[Російська імперія|Російської імперії]] (за винятком часу правління [[Петро II Олексійович|Петра II]], коли статус столиці ненадовго повернувся до Москви) і резиденція Російських імператорів.
   
У 1719 році в Петербурзі був відкритий перший в Росії публічний музей&nbsp;— [[Кунсткамера]], в 1724 заснована Петербурзька Академія наук, перша російська газета також почала випускатися тут.
+
У 1719 році в Санкт-Петербурзі був відкритий перший в Росії публічний музей&nbsp;— [[Кунсткамера]], в 1724 заснована Петербурзька Академія наук, перша російська газета також почала випускатися тут.
   
 
=== 19 століття ===
 
=== 19 століття ===
   
У Петербурзі відбулося грудневе повстання 1825 року. У 1837 була відкрита перша російська залізниця Петербург&nbsp;— Царське село (нині місто [[Пушкін (місто)|Пушкін]]).
+
У Санкт-Петербурзі відбулося грудневе повстання 1825 року. У 1837 була відкрита перша російська залізниця Санкт-Петербург&nbsp;— Царське село (нині місто [[Пушкін (місто)|Пушкін]]).
   
 
=== Місто трьох російських революцій ===
 
=== Місто трьох російських революцій ===
   
[[31 серпня|18 (31) серпня]] [[1914]] року прийняте друге в історії міста офіційне ім'я&nbsp;— [[Петроград (назва)|Петроград]] у зв'язку зі вступом Росії до [[Перша світова війна|Першої світової війни]] як «патріотичніше» замість «німецької» назви Петербург. Раніше воно зустрічалося як в поетичній мові ([[Баратинський Євген Абрамович|Є.&nbsp;А.&nbsp;Баратинський]], [[Пушкін Олександр Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкін]]), так і в найменуваннях деяких установ (Старообрядницька єпархія Петрограду).
+
[[31 серпня|18 (31) серпня]] [[1914]] року прийняте друге в історії міста офіційне ім'я&nbsp;— [[Петроград (назва)|Петроград]] у зв'язку зі вступом Росії до [[Перша світова війна|Першої світової війни]] як «патріотичніше» замість «німецької» назви Санкт-Петербург. Раніше воно зустрічалося як в поетичній мові ([[Баратинський Євген Абрамович|Є.&nbsp;А.&nbsp;Баратинський]], [[Пушкін Олександр Сергійович|О.&nbsp;С.&nbsp;Пушкін]]), так і в найменуваннях деяких установ (Старообрядницька єпархія Петрограду).
   
У Петербурзі почались [[Революція в Росії 1905-07|революція 1905&nbsp;— 07]], [[Лютнева революція 1917]], [[Жовтнева революція 1917]].
+
У Санкт-Петербурзі почались [[Революція в Росії 1905-07|революція 1905&nbsp;— 07]], [[Лютнева революція 1917]], [[Жовтнева революція 1917]].
   
 
=== Радянський період ===
 
=== Радянський період ===
Рядок 371: Рядок 371:
 
=== Пострадянський період ===
 
=== Пострадянський період ===
   
Постарадянський період ознаменувався певною дерадянізацією і відновленням історично-культурних традицій міста. У [[1991]] році, за результатами референдуму, 54&nbsp;% мешканців міста висловилися за повернення історичної назви міста'' Петербург''. 6 вересня 1991 указом [[Президія Верховної Ради Російської Федерації|Президії Верховної Ради РРФСР]] воно було повернуто<ref>{{cite web|url=http://bestpravo.com/fed1991/data01/tex11077.htm|title=Указ Президиума ВС РСФСР от 06.09.91 № 1643-I О возвращении городу Ленинграду его исторического названия Санкт-Петербург|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAb8sjl|archivedate=2012-01-24}}</ref>, 21 квітня 1992 внесено у [[Конституція РРФСР 1978 року|Конституцію РФ]]<ref>{{cite web|url=http://constitution.garant.ru/history/ussr-rsfsr/1978/zakony/183094/|title=Закон РФ от 21 апреля 1992 г. N 2708-I «Об изменениях и дополнениях Конституции (Основного Закона) Российской Советской Федеративной Социалистической Республики»|publisher=Сайт конституции Российской Федерации|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAds3gY|archivedate=2012-01-24}}</ref>. У [[1991]]–[[2007]] роках було встановлено багато пам'ятників, відреставровано і відновлено [[Костянтинівський палац]], [[Спас на Крові|храм Спаса на Крові]] та багато інших. Вперше [[25 травня]] [[1991]], після довгої перерви, церковна служба пройшла в [[Казанський собор (Санкт-Петербург)|Казанському соборі]]. На початку 1990-х років зі здобуттям незалежності України пожвавилось українське культурно-громадське життя в Петербурзі.
+
Постарадянський період ознаменувався певною дерадянізацією і відновленням історично-культурних традицій міста. У [[1991]] році, за результатами референдуму, 54&nbsp;% мешканців міста висловилися за повернення історичної назви міста'' Санкт-Петербург''. 6 вересня 1991 указом [[Президія Верховної Ради Російської Федерації|Президії Верховної Ради РРФСР]] воно було повернуто<ref>{{cite web|url=http://bestpravo.com/fed1991/data01/tex11077.htm|title=Указ Президиума ВС РСФСР от 06.09.91 № 1643-I О возвращении городу Ленинграду его исторического названия Санкт-Петербург|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAb8sjl|archivedate=2012-01-24}}</ref>, 21 квітня 1992 внесено у [[Конституція РРФСР 1978 року|Конституцію РФ]]<ref>{{cite web|url=http://constitution.garant.ru/history/ussr-rsfsr/1978/zakony/183094/|title=Закон РФ от 21 апреля 1992 г. N 2708-I «Об изменениях и дополнениях Конституции (Основного Закона) Российской Советской Федеративной Социалистической Республики»|publisher=Сайт конституции Российской Федерации|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAds3gY|archivedate=2012-01-24}}</ref>. У [[1991]]–[[2007]] роках було встановлено багато пам'ятників, відреставровано і відновлено [[Костянтинівський палац]], [[Спас на Крові|храм Спаса на Крові]] та багато інших. Вперше [[25 травня]] [[1991]], після довгої перерви, церковна служба пройшла в [[Казанський собор (Санкт-Петербург)|Казанському соборі]]. На початку 1990-х років зі здобуттям незалежності України пожвавилось українське культурно-громадське життя в Петербурзі.
   
[[26 червня]] [[1991]] [[Собчак Анатолій Олександрович|Анатолія Собчака]] обрали першим і останнім мером Петербурга, [[13 березня]] [[1996]] виконавчу владу передали [[Уряд Санкт-Петербурга|Адміністрації Петербурга]], яку формує [[Глави Санкт-Петербурга|губернатор Петербурга]], посаду ж мера була скасована. 31 серпня 2011 року губернатором Петербурга став [[Полтавченко Георгій Сергійович|Георгій Полтавченко]].
+
[[26 червня]] [[1991]] [[Собчак Анатолій Олександрович|Анатолія Собчака]] обрали першим і останнім мером Петербурга, [[13 березня]] [[1996]] виконавчу владу передали [[Уряд Санкт-Петербурга|Адміністрації Санкт-Петербурга]], яку формує [[Глави Санкт-Петербурга|губернатор Санкт-Петербурга]], посаду ж мера була скасована. 31 серпня 2011 року губернатором Санкт-Петербурга став [[Полтавченко Георгій Сергійович|Георгій Полтавченко]].
   
З [[1997]] року в Петербурзі проводиться щорічний економічний саміт Росії та країн [[Співдружність Незалежних Держав|СНД]]&nbsp;— [[Петербурзький міжнародний економічний форум]]&nbsp;— важливий міжнародний економічний і політичний захід, що отримало неофіційну назву «Російський [[Всесвітній економічний форум|Давос»]]. З [[2006]] року форум поміняв формат, ставши заходом за участю керівників найбільших російських і іноземних компаній, глав держав і політичних лідерів, голів уряду, віце-прем'єрів, міністрів, губернаторів (у 2012 році: понад 4 тисяч осіб з більш ніж 60 країн)<ref>{{cite web|url=http://www.forumspb.com/ru/|title=Петербургский международный экономический форум|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAjhOqA|archivedate=2012-01-24}}</ref>. З 15 по 17 липня 2006 року в [[Костянтинівський палац|Костянтинівському палаці]] в [[Стрєльна|Стрєльні]] відбувся саміт «[[Велика вісімка|Великої вісімки»]]<ref>{{cite web|url=http://telegrafua.com/archive/322/6076/|title=Большая «энергетическая игра»|publisher=[[Киевский ТелеграфЪ]]|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vArneFc|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
+
З [[1997]] року в Санкт-Петербурзі проводиться щорічний економічний саміт Росії та країн [[Співдружність Незалежних Держав|СНД]]&nbsp;— [[Петербурзький міжнародний економічний форум]]&nbsp;— важливий міжнародний економічний і політичний захід, що отримало неофіційну назву «Російський [[Всесвітній економічний форум|Давос»]]. З [[2006]] року форум поміняв формат, ставши заходом за участю керівників найбільших російських і іноземних компаній, глав держав і політичних лідерів, голів уряду, віце-прем'єрів, міністрів, губернаторів (у 2012 році: понад 4 тисяч осіб з більш ніж 60 країн)<ref>{{cite web|url=http://www.forumspb.com/ru/|title=Петербургский международный экономический форум|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vAjhOqA|archivedate=2012-01-24}}</ref>. З 15 по 17 липня 2006 року в [[Костянтинівський палац|Костянтинівському палаці]] в [[Стрєльна|Стрєльні]] відбувся саміт «[[Велика вісімка|Великої вісімки»]]<ref>{{cite web|url=http://telegrafua.com/archive/322/6076/|title=Большая «энергетическая игра»|publisher=[[Киевский ТелеграфЪ]]|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vArneFc|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
   
 
== Населення ==
 
== Населення ==
 
{| class="infobox" style="font-size: 90%; border: 1px solid #999; float: right; margin-left: 1em; width: 270px;"
 
{| class="infobox" style="font-size: 90%; border: 1px solid #999; float: right; margin-left: 1em; width: 270px;"
|+'''Населення Петербурга <br/> з 1725 до 2010&nbsp;р.'''
+
|+'''Населення Санкт-Петербурга <br/> з 1725 до 2010&nbsp;р.'''
 
| valign="top" width=50%|
 
| valign="top" width=50%|
 
{| align="right"
 
{| align="right"
Рядок 470: Рядок 470:
 
За даними Петростата, на 1 січня 2012 року населення міста становило 4 951 600 осіб, а 22 вересня знову перевищило 5 мільйонів. З початку [[1990-ті|1990-х]] по [[2007]] рік спостерігалася стійка депопуляція: у 1990 році населення міста становило понад 5&nbsp;млн осіб, в 2007&nbsp;— 4 571 184. З 2008 року знову спостерігається приріст населення (+0,3&nbsp;% у 2008 році і +0,4&nbsp;% у 2009 році), проте, головно завдяки перевазі міграційному приросту над природним спадом. У підсумку з 2002 року по 2010 рік приріст населення становив трохи більше 4&nbsp;% (з 4661,2 до 4879,6 тис.)<ref name="Петерстат2012"/>. За даними Росстату на 2010 рік показник народжуваності становив 12,0 проміле, показник смертності&nbsp;— 14,2 проміле<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга">{{cite web|url=http://www.kvs.spb.ru/userfiles/file/passport.pdf|title=Справочная информация. «Паспорт Санкт-Петербурга»|publisher=Комитет по внешним связям Санкт-Петербурга|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/6CI3gyfz8|archivedate=2012-11-19}}</ref>. За результатами [[Всеросійський перепис населення (2010)|Всеросійського перепису 2010 року]] чисельність населення становила 4879566 осіб, з них чоловіків&nbsp;— 45,6&nbsp;%, жінок&nbsp;— 54,4&nbsp;% (тобто на 1000 чоловіків припадає 1194 жінки). Перше місце серед районів міста за чисельністю населення займає [[Приморський район (Санкт-Петербург)|Приморський район]]: 507 200 мешканців<ref name="Петерстат2012">{{cite web|url=http://www.gks.ru/free_doc/new_site/perepis2010/perepis_itogi1612.htm|title=Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года|publisher=Федеральная служба государственной статистики|accessdate=2012-02-29|archiveurl=http://www.webcitation.org/65pfOlehN|archivedate=2012-03-01}}</ref>. [[Очікувана тривалість життя]] петербурзців в 2007 році становила 64 роки у чоловіків і 75 років у жінок (ці показники на один рік перевищують показники 2006 року).
 
За даними Петростата, на 1 січня 2012 року населення міста становило 4 951 600 осіб, а 22 вересня знову перевищило 5 мільйонів. З початку [[1990-ті|1990-х]] по [[2007]] рік спостерігалася стійка депопуляція: у 1990 році населення міста становило понад 5&nbsp;млн осіб, в 2007&nbsp;— 4 571 184. З 2008 року знову спостерігається приріст населення (+0,3&nbsp;% у 2008 році і +0,4&nbsp;% у 2009 році), проте, головно завдяки перевазі міграційному приросту над природним спадом. У підсумку з 2002 року по 2010 рік приріст населення становив трохи більше 4&nbsp;% (з 4661,2 до 4879,6 тис.)<ref name="Петерстат2012"/>. За даними Росстату на 2010 рік показник народжуваності становив 12,0 проміле, показник смертності&nbsp;— 14,2 проміле<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга">{{cite web|url=http://www.kvs.spb.ru/userfiles/file/passport.pdf|title=Справочная информация. «Паспорт Санкт-Петербурга»|publisher=Комитет по внешним связям Санкт-Петербурга|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/6CI3gyfz8|archivedate=2012-11-19}}</ref>. За результатами [[Всеросійський перепис населення (2010)|Всеросійського перепису 2010 року]] чисельність населення становила 4879566 осіб, з них чоловіків&nbsp;— 45,6&nbsp;%, жінок&nbsp;— 54,4&nbsp;% (тобто на 1000 чоловіків припадає 1194 жінки). Перше місце серед районів міста за чисельністю населення займає [[Приморський район (Санкт-Петербург)|Приморський район]]: 507 200 мешканців<ref name="Петерстат2012">{{cite web|url=http://www.gks.ru/free_doc/new_site/perepis2010/perepis_itogi1612.htm|title=Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года|publisher=Федеральная служба государственной статистики|accessdate=2012-02-29|archiveurl=http://www.webcitation.org/65pfOlehN|archivedate=2012-03-01}}</ref>. [[Очікувана тривалість життя]] петербурзців в 2007 році становила 64 роки у чоловіків і 75 років у жінок (ці показники на один рік перевищують показники 2006 року).
   
За [[Всеросійський перепис населення (2010)|Всеросійським переписом населення 2010 року]] в Петербурзі проживають представники понад 200 національностей і народностей: [[росіяни]]&nbsp;— 3 909 тис. (92,5&nbsp;% від усього населення, яке вказало свою національність), [[українці]]&nbsp;— 64 тисячі (1,52&nbsp;%), [[білоруси]]&nbsp;— 38 тисяч (0,9&nbsp;%), [[татари]]&nbsp;— 31 тисяча (0,73&nbsp;%), [[євреї]]&nbsp;— 24 тисячі (0,57&nbsp;%), [[узбеки]]&nbsp;— 20,3 тисячі (0,48&nbsp;%), [[вірмени]]&nbsp;— 20 тисяч (0,47&nbsp;%), [[азербайджанці]]&nbsp;— 17,7 тисячі (0,36&nbsp;%), [[таджики]]&nbsp;— 12,1 тисячі (0,29&nbsp;%), [[грузини]]&nbsp;— 8,3 тисячі (0,2&nbsp;%), [[молдовани]]&nbsp;— 7,2 тисячі (0,17&nbsp;%), [[казахи]]&nbsp;— 3,4 тисячі (0,08&nbsp;%), [[фіни]]&nbsp;— 2,6 тисячі (0,06&nbsp;%)<ref name="Нац. состав Петербурга">{{cite web|url=http://www.perepis-2010.ru/results_of_the_census/results-inform.php|title=Окончательные итоги Всероссийской переписи населения 2010 года. Национальный состав населения по субъектам Российской Федерации|publisher=Федеральная служба государственной статистики|accessdate=2012-07-23|archiveurl=http://www.webcitation.org/69eV18xxp|archivedate=2012-08-04}}</ref>. 31,7&nbsp;% від населення міста старшого за 15 років мають вищу або незакінчену вищу освіту, 26,7&nbsp;%&nbsp;— середню спеціальну освіту, 13,8&nbsp;%&nbsp;— середню загальну освіту, 2287 осіб (0,06&nbsp;%)&nbsp;— неписьменні<ref>{{cite web|url=http://www.perepis2002.ru/index.html?id=17|title=Том 4 — «Национальный состав и владение языками, гражданство»|publisher=Сайт «Всероссийская перепись населения 2002 года»|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vB3cy04|archivedate=2012-01-24}}</ref>. Рівень зареєстрованого безробіття на кінець грудня 2011 року становив 1,9&nbsp;% від економічно активного населення. Середня номінальна заробітна плата, нарахована за грудень 2011 року, становила 41 653 рублів (115,4&nbsp;% до рівня грудня 2010 року)<ref name="Соц-экон.развитие СПб 2011"/>. Розмір [[Прожитковий мінімум|прожиткового мінімуму]] в розрахунку на душу населення на IV квартал 2011 року, встановленого постановою Уряду Петербурга від 14.03.2012 року, становив 6220,6 рублів<ref>{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/gov/admin/otrasl/trud/pr_min/min_ch|title=Величина прожиточного минимума за IV квартал 2011 года|publisher=Официальный портал Администрации Санкт-Петербурга|accessdate=2012-04-17|archiveurl=http://www.webcitation.org/67FJAyviE|archivedate=2012-04-28}}</ref>.
+
За [[Всеросійський перепис населення (2010)|Всеросійським переписом населення 2010 року]] в Санкт-Петербурзі проживають представники понад 200 національностей і народностей: [[росіяни]]&nbsp;— 3 909 тис. (92,5&nbsp;% від усього населення, яке вказало свою національність), [[українці]]&nbsp;— 64 тисячі (1,52&nbsp;%), [[білоруси]]&nbsp;— 38 тисяч (0,9&nbsp;%), [[татари]]&nbsp;— 31 тисяча (0,73&nbsp;%), [[євреї]]&nbsp;— 24 тисячі (0,57&nbsp;%), [[узбеки]]&nbsp;— 20,3 тисячі (0,48&nbsp;%), [[вірмени]]&nbsp;— 20 тисяч (0,47&nbsp;%), [[азербайджанці]]&nbsp;— 17,7 тисячі (0,36&nbsp;%), [[таджики]]&nbsp;— 12,1 тисячі (0,29&nbsp;%), [[грузини]]&nbsp;— 8,3 тисячі (0,2&nbsp;%), [[молдовани]]&nbsp;— 7,2 тисячі (0,17&nbsp;%), [[казахи]]&nbsp;— 3,4 тисячі (0,08&nbsp;%), [[фіни]]&nbsp;— 2,6 тисячі (0,06&nbsp;%)<ref name="Нац. состав Петербурга">{{cite web|url=http://www.perepis-2010.ru/results_of_the_census/results-inform.php|title=Окончательные итоги Всероссийской переписи населения 2010 года. Национальный состав населения по субъектам Российской Федерации|publisher=Федеральная служба государственной статистики|accessdate=2012-07-23|archiveurl=http://www.webcitation.org/69eV18xxp|archivedate=2012-08-04}}</ref>. 31,7&nbsp;% від населення міста старшого за 15 років мають вищу або незакінчену вищу освіту, 26,7&nbsp;%&nbsp;— середню спеціальну освіту, 13,8&nbsp;%&nbsp;— середню загальну освіту, 2287 осіб (0,06&nbsp;%)&nbsp;— неписьменні<ref>{{cite web|url=http://www.perepis2002.ru/index.html?id=17|title=Том 4 — «Национальный состав и владение языками, гражданство»|publisher=Сайт «Всероссийская перепись населения 2002 года»|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vB3cy04|archivedate=2012-01-24}}</ref>. Рівень зареєстрованого безробіття на кінець грудня 2011 року становив 1,9&nbsp;% від економічно активного населення. Середня номінальна заробітна плата, нарахована за грудень 2011 року, становила 41 653 рублів (115,4&nbsp;% до рівня грудня 2010 року)<ref name="Соц-экон.развитие СПб 2011"/>. Розмір [[Прожитковий мінімум|прожиткового мінімуму]] в розрахунку на душу населення на IV квартал 2011 року, встановленого постановою Уряду Санкт-Петербурга від 14.03.2012 року, становив 6220,6 рублів<ref>{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/gov/admin/otrasl/trud/pr_min/min_ch|title=Величина прожиточного минимума за IV квартал 2011 года|publisher=Официальный портал Администрации Санкт-Петербурга|accessdate=2012-04-17|archiveurl=http://www.webcitation.org/67FJAyviE|archivedate=2012-04-28}}</ref>.
   
 
=== Злочинність ===
 
=== Злочинність ===
   
У 2011 році рівень [[Злочинність|злочинності]] в Петербурзі становив 1218 зареєстрованих злочинів на 100 тисяч жителів (122 місце серед міст Росії), зниження в порівнянні з 2010 роком на 13,6&nbsp;%. Розкриваність злочинів становила 53,2&nbsp;% і її частка в останні роки знижується. Спостерігалося зростання злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків (на 29,3&nbsp;%). Кількість тяжких та особливо тяжких злочинів знижується, їх частка в загальній кількості зареєстрованих злочинів становила 41,7&nbsp;%. Питома частка злочинів економічної спрямованості у загальній чисельності зареєстрованих злочинів становила 6,9&nbsp;%. Знижується рівень „вуличної“ злочинності, де переважають майнові злочини, [[Крадіжка|крадіжки]], [[Грабіж|грабежі]] (67,5&nbsp;%), при цьому зростає частка злочинів, пов'язаних з незаконним обігом [[наркотик]]ів (12,9&nbsp;%). Зменшується частка крадіжок з осель і об'єктів різних форм власності (37,9&nbsp;% від загальної кількості злочинів у місті). У 2011 році в Петербурзі відбулося 7451 [[Дорожньо-транспортна пригода|ДТП]], в яких були потерпілі (більше на 1&nbsp;% в порівнянні з 2010 роком), при цьому кількість загиблих зросла на 18,1&nbsp;%. У структурі адміністративних правопорушень: 71&nbsp;%&nbsp;— порушення у сфері благоустрою; 17&nbsp;%&nbsp;— порушення правил торгівлі; 12&nbsp;%&nbsp;— порушення закону про тишу. За результатами опитувань мешканців міста зберігається загальна незадовільна оцінка роботи правоохоронних органів<ref>{{cite web|url=http://news.mail.ru/society/1835098/|title=Рейтинг самых криминальных городов России|publisher=Mail.Ru|accessdate=2012-06-05|archiveurl=http://www.webcitation.org/68UMBRYf5|archivedate=2012-06-17}}</ref><ref>{{cite web|url=http://gov.spb.ru/Files/file/_ea-dinamika-urovnja-ek-soc-razvitija-sankt-peterburga-v-janvare-2012-goda.pdf|title=Динамика уровня экономического и социального развития Санкт-Петербургав январе 2012года|accessdate=2012-06-05|archiveurl=http://www.webcitation.org/68UMDzLEB|archivedate=2012-06-17}}</ref><ref>{{cite web|url=http://gov.spb.ru/Files/file/_as_pravoporyadok_v%20raionah%20spb_9%20mes_2011_itogov.pdf|title=Правопорядок и общественная безопасность в районах Санкт-Петербурга. Аналитическая справка по итогам 9-ти месяцев 2011 года|accessdate=2012-06-05|archiveurl=http://www.webcitation.org/68UMEYAAZ|archivedate=2012-06-17}}</ref>.
+
У 2011 році рівень [[Злочинність|злочинності]] в Санкт-Петербурзі становив 1218 зареєстрованих злочинів на 100 тисяч жителів (122 місце серед міст Росії), зниження в порівнянні з 2010 роком на 13,6&nbsp;%. Розкриваність злочинів становила 53,2&nbsp;% і її частка в останні роки знижується. Спостерігалося зростання злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків (на 29,3&nbsp;%). Кількість тяжких та особливо тяжких злочинів знижується, їх частка в загальній кількості зареєстрованих злочинів становила 41,7&nbsp;%. Питома частка злочинів економічної спрямованості у загальній чисельності зареєстрованих злочинів становила 6,9&nbsp;%. Знижується рівень „вуличної“ злочинності, де переважають майнові злочини, [[Крадіжка|крадіжки]], [[Грабіж|грабежі]] (67,5&nbsp;%), при цьому зростає частка злочинів, пов'язаних з незаконним обігом [[наркотик]]ів (12,9&nbsp;%). Зменшується частка крадіжок з осель і об'єктів різних форм власності (37,9&nbsp;% від загальної кількості злочинів у місті). У 2011 році в Санкт-Петербурзі відбулося 7451 [[Дорожньо-транспортна пригода|ДТП]], в яких були потерпілі (більше на 1&nbsp;% в порівнянні з 2010 роком), при цьому кількість загиблих зросла на 18,1&nbsp;%. У структурі адміністративних правопорушень: 71&nbsp;%&nbsp;— порушення у сфері благоустрою; 17&nbsp;%&nbsp;— порушення правил торгівлі; 12&nbsp;%&nbsp;— порушення закону про тишу. За результатами опитувань мешканців міста зберігається загальна незадовільна оцінка роботи правоохоронних органів<ref>{{cite web|url=http://news.mail.ru/society/1835098/|title=Рейтинг самых криминальных городов России|publisher=Mail.Ru|accessdate=2012-06-05|archiveurl=http://www.webcitation.org/68UMBRYf5|archivedate=2012-06-17}}</ref><ref>{{cite web|url=http://gov.spb.ru/Files/file/_ea-dinamika-urovnja-ek-soc-razvitija-sankt-peterburga-v-janvare-2012-goda.pdf|title=Динамика уровня экономического и социального развития Санкт-Петербургав январе 2012года|accessdate=2012-06-05|archiveurl=http://www.webcitation.org/68UMDzLEB|archivedate=2012-06-17}}</ref><ref>{{cite web|url=http://gov.spb.ru/Files/file/_as_pravoporyadok_v%20raionah%20spb_9%20mes_2011_itogov.pdf|title=Правопорядок и общественная безопасность в районах Санкт-Петербурга. Аналитическая справка по итогам 9-ти месяцев 2011 года|accessdate=2012-06-05|archiveurl=http://www.webcitation.org/68UMEYAAZ|archivedate=2012-06-17}}</ref>.
   
На території Петербурга 4 слідчих ізолятори (в тому числі знамениті „Хрести“), 4 виправні колонії і 1 виховна колонія (Колпіно)<ref>{{cite web|url=http://www.78.fsin.su/structure/index.php|title=Учреждения, подведомственные УФСИН России по г. Санкт-Петербургу и Ленинградской области|publisher=Федеральная служба исполнения наказаний России|accessdate=2012-11-14|archiveurl=http://www.webcitation.org/6CI3iNzRz|archivedate=2012-11-19}}</ref>.
+
На території Санкт-Петербурга 4 слідчих ізолятори (в тому числі знамениті „Хрести“), 4 виправні колонії і 1 виховна колонія (Колпіно)<ref>{{cite web|url=http://www.78.fsin.su/structure/index.php|title=Учреждения, подведомственные УФСИН России по г. Санкт-Петербургу и Ленинградской области|publisher=Федеральная служба исполнения наказаний России|accessdate=2012-11-14|archiveurl=http://www.webcitation.org/6CI3iNzRz|archivedate=2012-11-19}}</ref>.
   
 
=== Релігія ===
 
=== Релігія ===
   
У Петербурзі 268 конфесій і релігійних об'єднань: [[Російська православна церква|Російської православної церкви]]&nbsp;— 131 громада, [[Старообрядництво|Старообрядницької церкви]], [[Вірменська апостольська церква|Вірменської Апостольської церкви]]&nbsp;— 2 парафії, [[Римо-католицька церква|Римо-Католицької церкви]]&nbsp;— 7 парафій, [[Протестантизм в Росії|Євангелічно-Лютеранської церкви]]&nbsp;— 19 громад, [[Іслам|мусульманських]]&nbsp;— 3 громади, [[Буддизм|буддійських]]&nbsp;— 5 об'єднань, [[Юдаїзм в Росії|юдейських]]&nbsp;— 9 об'єднань, [[Баптизм|Євангельських християн-баптистів]]&nbsp;— 13 громад, [[Церква адвентистів сьомого дня|Церкви адвентистів сьомого дня]]&nbsp;— 6 парафій, [[П'ятидесятники|П'ятидесятників]]&nbsp;— 23 об'єднання та інші. 229 культових споруд перебувають у власності або відомстві релігійних об'єднань<ref>{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/day/religion|title=Петербург в цифрах. Религия|publisher=Официальный портал Администрации Санкт-Петербурга|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBgBxj2|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
+
У Санкт-Петербурзі 268 конфесій і релігійних об'єднань: [[Російська православна церква|Російської православної церкви]]&nbsp;— 131 громада, [[Старообрядництво|Старообрядницької церкви]], [[Вірменська апостольська церква|Вірменської Апостольської церкви]]&nbsp;— 2 парафії, [[Римо-католицька церква|Римо-Католицької церкви]]&nbsp;— 7 парафій, [[Протестантизм в Росії|Євангелічно-Лютеранської церкви]]&nbsp;— 19 громад, [[Іслам|мусульманських]]&nbsp;— 3 громади, [[Буддизм|буддійських]]&nbsp;— 5 об'єднань, [[Юдаїзм в Росії|юдейських]]&nbsp;— 9 об'єднань, [[Баптизм|Євангельських християн-баптистів]]&nbsp;— 13 громад, [[Церква адвентистів сьомого дня|Церкви адвентистів сьомого дня]]&nbsp;— 6 парафій, [[П'ятидесятники|П'ятидесятників]]&nbsp;— 23 об'єднання та інші. 229 культових споруд перебувають у власності або відомстві релігійних об'єднань<ref>{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/day/religion|title=Петербург в цифрах. Религия|publisher=Официальный портал Администрации Санкт-Петербурга|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBgBxj2|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
 
{|class="graytable" style="text-align:center"
 
{|class="graytable" style="text-align:center"
 
|+
 
|+
Рядок 496: Рядок 496:
 
== Господарство ==
 
== Господарство ==
   
Петербург&nbsp;— один з найважливіших економічних центрів Російської Федерації. [[Валовий регіональний продукт]] (ВРП) міста у 2011 році, за оцінкою Комітету економічного розвитку, промислової політики і торгівлі Петербурга, становив 1,927&nbsp;трлн рублів (у 2010 році&nbsp;— 1,662 руб.). Основними видами економічної діяльності є (у дужках&nbsp;— частка у ВРП за 2010 рік): виробнича промисловість (24,1&nbsp;%), оптова та роздрібна торгівля (18,7&nbsp;%), операції з нерухомим майном (18,2&nbsp;%), транспорт і зв'язок (9,9&nbsp;%), будівництво (7,8&nbsp;%), інші види діяльності (21,3&nbsp;%)<ref name="Соц-экон.развитие СПб 2011">{{cite web|url=http://www.cedipt.spb.ru/upload/files/economics/macro/ot4et%202011%20-%203.pdf|title=Итоги социально-экономического развития санкт-петербурга за 2011 год|accessdate=2012-11-14|archiveurl=http://www.webcitation.org/6CI3hiPGS|archivedate=2012-11-19}}</ref>. Фінансовий ринок міста є другим за величиною регіональним фінансовим ринком Росії. У місті діють Петербурзька валютна біржа, Товарна біржа „Петербург“, [[Фондова біржа Санкт-Петербурга|Фондова біржа „Петербург“]], Петербурзька Ф'ючерсна біржа, Нафтова біржа „Петербург“<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />. У місті зареєстровано 42 комерційних банки (найбільші з них: [[Банк ВТБ|ВТБ]], [[Санкт-Петербург (банк)|банк „Петербург“]], [[Росія (банк)|„Росія“]], [[КІТ Фінанс]], Балтінвестбанк, Міжнародний банк Петербурга) і близько 100 філій банків інших регіонів, понад 400 фінансових і брокерських компаній<ref>{{cite web|url=http://www.banki.ru/banks/regions/?show=region&city=Sankt-Peterburg|publisher=Банки.ру|title=Банки: Все города: все банки региона Санкт-Петербург|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vB7eqfx|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
+
Санкт-Петербург&nbsp;— один з найважливіших економічних центрів Російської Федерації. [[Валовий регіональний продукт]] (ВРП) міста у 2011 році, за оцінкою Комітету економічного розвитку, промислової політики і торгівлі Санкт-Петербурга, становив 1,927&nbsp;трлн рублів (у 2010 році&nbsp;— 1,662 руб.). Основними видами економічної діяльності є (у дужках&nbsp;— частка у ВРП за 2010 рік): виробнича промисловість (24,1&nbsp;%), оптова та роздрібна торгівля (18,7&nbsp;%), операції з нерухомим майном (18,2&nbsp;%), транспорт і зв'язок (9,9&nbsp;%), будівництво (7,8&nbsp;%), інші види діяльності (21,3&nbsp;%)<ref name="Соц-экон.развитие СПб 2011">{{cite web|url=http://www.cedipt.spb.ru/upload/files/economics/macro/ot4et%202011%20-%203.pdf|title=Итоги социально-экономического развития санкт-петербурга за 2011 год|accessdate=2012-11-14|archiveurl=http://www.webcitation.org/6CI3hiPGS|archivedate=2012-11-19}}</ref>. Фінансовий ринок міста є другим за величиною регіональним фінансовим ринком Росії. У місті діють Санкт-Петербурзька валютна біржа, Товарна біржа „Санкт-Петербург“, [[Фондова біржа Санкт-Петербурга|Фондова біржа „Санкт-Петербург“]], Санкт-Петербурзька Ф'ючерсна біржа, Нафтова біржа „Санкт-Петербург“<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />. У місті зареєстровано 42 комерційних банки (найбільші з них: [[Банк ВТБ|ВТБ]], [[Санкт-Петербург (банк)|банк „Санкт-Петербург“]], [[Росія (банк)|„Росія“]], [[КІТ Фінанс]], Балтінвестбанк, Міжнародний банк Санкт-Петербурга) і близько 100 філій банків інших регіонів, понад 400 фінансових і брокерських компаній<ref>{{cite web|url=http://www.banki.ru/banks/regions/?show=region&city=Sankt-Peterburg|publisher=Банки.ру|title=Банки: Все города: все банки региона Санкт-Петербург|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vB7eqfx|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
   
 
=== Промисловість ===
 
=== Промисловість ===
Рядок 502: Рядок 502:
 
Основу промисловості становлять понад 700 великих і середніх підприємств, також понад 20 тисяч малих підприємств. У 2011 році обсяг відвантаженої продукції промисловістю міста сягнув 1 965,9 мільярда рублів, що на 34,5&nbsp;% перевищило показники попереднього року. У структурі відвантаженої продукції 48&nbsp;% займає виробництво [[кокс]]у та [[Нафтопродукти|нафтопродуктів]], 22&nbsp;%&nbsp;— продукція [[машинобудування]] (транспортні засоби, машини, різні види устаткування), 13&nbsp;%&nbsp;— харчові продукти, напої та тютюн, 6&nbsp;%&nbsp;— продукція металургії та готові металеві вироби<ref name="Соц-экон.развитие СПб 2011"/>.
 
Основу промисловості становлять понад 700 великих і середніх підприємств, також понад 20 тисяч малих підприємств. У 2011 році обсяг відвантаженої продукції промисловістю міста сягнув 1 965,9 мільярда рублів, що на 34,5&nbsp;% перевищило показники попереднього року. У структурі відвантаженої продукції 48&nbsp;% займає виробництво [[кокс]]у та [[Нафтопродукти|нафтопродуктів]], 22&nbsp;%&nbsp;— продукція [[машинобудування]] (транспортні засоби, машини, різні види устаткування), 13&nbsp;%&nbsp;— харчові продукти, напої та тютюн, 6&nbsp;%&nbsp;— продукція металургії та готові металеві вироби<ref name="Соц-экон.развитие СПб 2011"/>.
   
Основа промисловості Петербурга&nbsp;— [[важка індустрія]]. У місті працюють такі суднобудівні підприємства, як „[[Адміралтейські верфі]]“ (кораблі для [[Військово-Морський Флот Російської Федерації|ВМФ]], [[танкер]]и, [[Підводний човен|підводні човни]]), „[[Балтійський завод]]“ (судна для Морфлоту, [[криголам]]и), „[[Північна верф]]“ (судна для ВМФ і Морфлоту), [[машинобудування]]&nbsp;— „[[Ленінградський металічний завод]]“ (парові, газові і гідравлічні турбіни), „[[Електросила (завод)|Електросила“]] ([[електромашини]], генератори), завод „Електропульт“ (електрична апаратура), „[[Севкабель]]“ (силові кабелі, мідний прокат), „[[Кіровський завод]]“ ([[трактор]]и, [[металопродукція]], [[сільськогосподарська техніка]]), „[[Арсенал (завод, Санкт-Петербург)|Арсенал“]] ([[космічні супутники]], артилерійські установки, компресорні станції), „[[Іжорський завод|Іжорські заводи“]] (прокатне обладнання, спеціальне обладнання, [[Атомний реактор|атомні реактори]]), „Ленінець“ (обладнання для авіації та озброєння, радіоелектронне устаткування), „[[Світлана (компанія)|Світлана“]] (рентгенівські трубки, радіоелектронна апаратура, комплектуючі), [[ЛОМО]] (оптичні прилади) і інші. Розвинене транспортне машинобудування: „[[Вагонмаш]]“ (пасажирські вагони для залізниць і електровагони для метрополітену), [[Петербурзький трамвайно-механічний завод]], автомобільні заводи компаній [[Форд Мотор Компані|Ford]], [[Toyota]], [[General Motors]], [[Scania]], [[Nissan]] і [[Hyundai Motor]]. Значний обсяг промислового виробництва формується підприємствами галузі виробництва озброєнь<ref name="Перечень крупнейших промышленных предприятий Санкт-Петербурга">{{cite web|url=http://www.kvs.spb.ru/?p=perechen__krupnejshih_promishlennih_predpriyatij_sankt-peterburga_priveden_v_prilozhenii_3278|title=Перечень крупнейших промышленных предприятий Санкт-Петербурга|publisher=Комитет по внешним связям Санкт-Петербурга|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBA2W9I|archivedate=2012-01-24}}</ref>. У місті розвинена [[Чорна металургія|чорна]] ([[Іжорський трубний завод]] компанії „[[Северсталь]]“) і [[кольорова металургія]] („[[Червоний Виборжец]]“), [[Хімічна промисловість|хімічна]], [[Легка промисловість|легка]], [[поліграфічна промисловість]].
+
Основа промисловості Санкт-Петербурга&nbsp;— [[важка індустрія]]. У місті працюють такі суднобудівні підприємства, як „[[Адміралтейські верфі]]“ (кораблі для [[Військово-Морський Флот Російської Федерації|ВМФ]], [[танкер]]и, [[Підводний човен|підводні човни]]), „[[Балтійський завод]]“ (судна для Морфлоту, [[криголам]]и), „[[Північна верф]]“ (судна для ВМФ і Морфлоту), [[машинобудування]]&nbsp;— „[[Ленінградський металічний завод]]“ (парові, газові і гідравлічні турбіни), „[[Електросила (завод)|Електросила“]] ([[електромашини]], генератори), завод „Електропульт“ (електрична апаратура), „[[Севкабель]]“ (силові кабелі, мідний прокат), „[[Кіровський завод]]“ ([[трактор]]и, [[металопродукція]], [[сільськогосподарська техніка]]), „[[Арсенал (завод, Санкт-Петербург)|Арсенал“]] ([[космічні супутники]], артилерійські установки, компресорні станції), „[[Іжорський завод|Іжорські заводи“]] (прокатне обладнання, спеціальне обладнання, [[Атомний реактор|атомні реактори]]), „Ленінець“ (обладнання для авіації та озброєння, радіоелектронне устаткування), „[[Світлана (компанія)|Світлана“]] (рентгенівські трубки, радіоелектронна апаратура, комплектуючі), [[ЛОМО]] (оптичні прилади) і інші. Розвинене транспортне машинобудування: „[[Вагонмаш]]“ (пасажирські вагони для залізниць і електровагони для метрополітену), [[Петербурзький трамвайно-механічний завод]], автомобільні заводи компаній [[Форд Мотор Компані|Ford]], [[Toyota]], [[General Motors]], [[Scania]], [[Nissan]] і [[Hyundai Motor]]. Значний обсяг промислового виробництва формується підприємствами галузі виробництва озброєнь<ref name="Перечень крупнейших промышленных предприятий Санкт-Петербурга">{{cite web|url=http://www.kvs.spb.ru/?p=perechen__krupnejshih_promishlennih_predpriyatij_sankt-peterburga_priveden_v_prilozhenii_3278|title=Перечень крупнейших промышленных предприятий Санкт-Петербурга|publisher=Комитет по внешним связям Санкт-Петербурга|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBA2W9I|archivedate=2012-01-24}}</ref>. У місті розвинена [[Чорна металургія|чорна]] ([[Іжорський трубний завод]] компанії „[[Северсталь]]“) і [[кольорова металургія]] („[[Червоний Виборжец]]“), [[Хімічна промисловість|хімічна]], [[Легка промисловість|легка]], [[поліграфічна промисловість]].
   
 
Серед найбільших підприємств [[Харчова промисловість|харчової промисловості]]: „[[Балтика (пивоварна компанія)|Балтика“]] (пиво, [[безалкогольні напої]], [[мінеральні води]]), „Пивоварня Хейнекен“ (пиво), „[[Пивоварний завод імені Степана Разіна]]“, „[[Хлібний дім (бренд)|Хлібний дім“]] (хлібобулочні, борошняні та кондитерські вироби), „[[Фабрика ім. Н. К. Крупської|Кондитерська фабрика імені Н.&nbsp;К.&nbsp;Крупської“]] (цукерки і шоколад), Парнас-М (ковбасні вироби, м'ясні консерви і напівфабрикати), Ленінградський комбінат хлібопродуктів ім. С.&nbsp;М.&nbsp;Кірова (крупа, борошно, хлібобулочні та кондитерські вироби), „[[Петмол]]“ (молочні продукти), „[[Полюстрово (завод)|Полюстрово“]] (мінеральна вода), „Бритіш Американ Тобакко-СПб“, [[Japan Tobacco|„Петро“]] ([[тютюнові вироби]]), [[м'ясокомбінат]]и, підприємства з виробництва кондитерських виробів, рибної продукції та багато інших<ref name="Перечень крупнейших промышленных предприятий Санкт-Петербурга" />.
 
Серед найбільших підприємств [[Харчова промисловість|харчової промисловості]]: „[[Балтика (пивоварна компанія)|Балтика“]] (пиво, [[безалкогольні напої]], [[мінеральні води]]), „Пивоварня Хейнекен“ (пиво), „[[Пивоварний завод імені Степана Разіна]]“, „[[Хлібний дім (бренд)|Хлібний дім“]] (хлібобулочні, борошняні та кондитерські вироби), „[[Фабрика ім. Н. К. Крупської|Кондитерська фабрика імені Н.&nbsp;К.&nbsp;Крупської“]] (цукерки і шоколад), Парнас-М (ковбасні вироби, м'ясні консерви і напівфабрикати), Ленінградський комбінат хлібопродуктів ім. С.&nbsp;М.&nbsp;Кірова (крупа, борошно, хлібобулочні та кондитерські вироби), „[[Петмол]]“ (молочні продукти), „[[Полюстрово (завод)|Полюстрово“]] (мінеральна вода), „Бритіш Американ Тобакко-СПб“, [[Japan Tobacco|„Петро“]] ([[тютюнові вироби]]), [[м'ясокомбінат]]и, підприємства з виробництва кондитерських виробів, рибної продукції та багато інших<ref name="Перечень крупнейших промышленных предприятий Санкт-Петербурга" />.
Рядок 520: Рядок 520:
 
=== Споживчий ринок ===
 
=== Споживчий ринок ===
   
Оборот роздрібної торгівлі у 2011 році становив 765,4&nbsp;млрд рублів, що на 3,6&nbsp;% більше, ніж у попередньому році. У структурі обороту харчові продукти (включаючи напої та тютюнові вироби) у 2011 році склали 38&nbsp;%, непродовольчі товари&nbsp;— 62&nbsp;%. У 2011 році населенню було надано платних послуг на 295,1 мільярда рублів<ref name="Соц-экон.развитие СПб 2011"/>. Споживчий ринок Петербурга забезпечує роботою п'яту частину зайнятого в міському господарстві населення і становить п'яту частину валового внутрішнього регіонального продукту. Він включає в себе близько 15 900 підприємств роздрібної торгівлі (у тому числі продовольчі товари повсякденного попиту населенню реалізують понад 6,5 тисяч підприємств торгівлі), 6800&nbsp;— громадського харчування, понад 8,5 тисяч&nbsp;— побутового обслуговування. У місті діють 171 комплекс дрібнороздрібної торгівлі, 22 ринки (з них 16 спеціалізованих на реалізації сільгосппродукції). У Петербурзі представлені торгові мережі: міжнародні ([[Metro AG|METRO]], [[Auchan|Ашан]], [[Real]], Prisma, Супер Сіва), федеральні ([[X5 Retail Group]], [[Okay|О'Кей]], [[Лента (мережа магазинів)|Лента]], [[Діксі (мережа магазинів)|Діксі]]-V-mart, Вікторія-Квартал, [[Патерсон]], [[Сьомий континент|Сьомий Континент]], [[Магніт (мережа магазинів)|Магніт]]), міжрегіональні ([[7Я сім'я]], Норма, Норман), місцеві ([[Полушка (мережа магазинів)|Полушка]], Находка, Питерское, MaxMix, Сезон, Нетто, Смарт, Лэнд, Риомаг, Диета 18, Пловдив, Центральные булочные, Гастроном 811) та інші<ref>{{cite web|url=http://www.imapress.spb.ru/city/city_2087.html|title=Потребительский рынок Санкт-Петербурга продолжил свой рост|publisher=ИМА-ПРЕСС - Информационное агентство|accessdate=2012-02-09|archiveurl=http://www.webcitation.org/65LKScO5q|archivedate=2012-02-10}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.remchel.ru/marketnew/index.php?h=remchel.ru&id=3956&parent=rubricator&child=getresearch|title=Исследование "Сети магазинов Санкт-Петербурга. Потребительский рынок и торговля FMCG|publisher=RemChel.ru|accessdate=2012-02-09|archiveurl=http://www.webcitation.org/65LKTMXmv|archivedate=2012-02-10}}</ref>.
+
Оборот роздрібної торгівлі у 2011 році становив 765,4&nbsp;млрд рублів, що на 3,6&nbsp;% більше, ніж у попередньому році. У структурі обороту харчові продукти (включаючи напої та тютюнові вироби) у 2011 році склали 38&nbsp;%, непродовольчі товари&nbsp;— 62&nbsp;%. У 2011 році населенню було надано платних послуг на 295,1 мільярда рублів<ref name="Соц-экон.развитие СПб 2011"/>. Споживчий ринок Санкт-Петербурга забезпечує роботою п'яту частину зайнятого в міському господарстві населення і становить п'яту частину валового внутрішнього регіонального продукту. Він включає в себе близько 15 900 підприємств роздрібної торгівлі (у тому числі продовольчі товари повсякденного попиту населенню реалізують понад 6,5 тисяч підприємств торгівлі), 6800&nbsp;— громадського харчування, понад 8,5 тисяч&nbsp;— побутового обслуговування. У місті діють 171 комплекс дрібнороздрібної торгівлі, 22 ринки (з них 16 спеціалізованих на реалізації сільгосппродукції). У Санкт-Петербурзі представлені торгові мережі: міжнародні ([[Metro AG|METRO]], [[Auchan|Ашан]], [[Real]], Prisma, Супер Сіва), федеральні ([[X5 Retail Group]], [[Okay|О'Кей]], [[Лента (мережа магазинів)|Лента]], [[Діксі (мережа магазинів)|Діксі]]-V-mart, Вікторія-Квартал, [[Патерсон]], [[Сьомий континент|Сьомий Континент]], [[Магніт (мережа магазинів)|Магніт]]), міжрегіональні ([[7Я сім'я]], Норма, Норман), місцеві ([[Полушка (мережа магазинів)|Полушка]], Находка, Питерское, MaxMix, Сезон, Нетто, Смарт, Лэнд, Риомаг, Диета 18, Пловдив, Центральные булочные, Гастроном 811) та інші<ref>{{cite web|url=http://www.imapress.spb.ru/city/city_2087.html|title=Потребительский рынок Санкт-Петербурга продолжил свой рост|publisher=ИМА-ПРЕСС - Информационное агентство|accessdate=2012-02-09|archiveurl=http://www.webcitation.org/65LKScO5q|archivedate=2012-02-10}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.remchel.ru/marketnew/index.php?h=remchel.ru&id=3956&parent=rubricator&child=getresearch|title=Исследование "Сети магазинов Санкт-Петербурга. Потребительский рынок и торговля FMCG|publisher=RemChel.ru|accessdate=2012-02-09|archiveurl=http://www.webcitation.org/65LKTMXmv|archivedate=2012-02-10}}</ref>.
   
Петербург є одним з міст, що визначають розвиток медіапростору країни, для друкованого ринку Північної столиці характерні високі кількісні та якісні показники. У Петербурзі випускається понад 100 [[Газета|газет]] (разовий тираж близько 10 мільйонів екземплярів) і 150-ти [[журнал]]ів (понад 7 мільйонів екземплярів). Приблизний річний обсяг реалізації періодичної друкованої продукції в місті&nbsp;— 185 мільйонів екземплярів: 132 мільйони екземплярів&nbsp;— реалізація в роздріб і 53 мільйонів екземплярів&nbsp;— за передплатою<ref>{{cite web|url=http://www.lenizdat.ru/a0/ru/pm1/c-1045152-0.html|title=Печатные СМИ Санкт-Петербурга|publisher=[[Лениздат.ру]]|accessdate=2011-10-15|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBBgUXj|archivedate=2012-01-24}}</ref>. У Петербурзі розташований головний офіс федерального телевізійного „[[П'ятий канал (Росія)|П'ятого каналу“]]. Крім того, в місті працюють регіональні телеканали „[[100ТВ]]“, „[[Санкт-Петербург (телеканал)|Петербург“]]<ref>{{cite web|url=http://www.dp.ru/a/2010/10/15/Skolko_zhiteli_Peterburga|title=Сколько жители Петербурга переплатили за телеканал Смольного|author=Павел Горошков|publisher=[[Деловой Петербург]]|accessdate=2011-10-15|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBDUQyJ|archivedate=2012-01-24}}</ref>. Є також ряд регіональних телестудій: [[Ленінградська обласна телекомпанія]], [[НТВ-Петербург]], [[СТС-Петербург]], ТНТ-Петербург.
+
Санкт-Петербург є одним з міст, що визначають розвиток медіапростору країни, для друкованого ринку Північної столиці характерні високі кількісні та якісні показники. У Санкт-Петербурзі випускається понад 100 [[Газета|газет]] (разовий тираж близько 10 мільйонів екземплярів) і 150-ти [[журнал]]ів (понад 7 мільйонів екземплярів). Приблизний річний обсяг реалізації періодичної друкованої продукції в місті&nbsp;— 185 мільйонів екземплярів: 132 мільйони екземплярів&nbsp;— реалізація в роздріб і 53 мільйонів екземплярів&nbsp;— за передплатою<ref>{{cite web|url=http://www.lenizdat.ru/a0/ru/pm1/c-1045152-0.html|title=Печатные СМИ Санкт-Петербурга|publisher=[[Лениздат.ру]]|accessdate=2011-10-15|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBBgUXj|archivedate=2012-01-24}}</ref>. У Санкт-Петербурзі розташований головний офіс федерального телевізійного „[[П'ятий канал (Росія)|П'ятого каналу“]]. Крім того, в місті працюють регіональні телеканали „[[100ТВ]]“, „[[Санкт-Петербург (телеканал)|Санкт-Петербург“]]<ref>{{cite web|url=http://www.dp.ru/a/2010/10/15/Skolko_zhiteli_Peterburga|title=Сколько жители Петербурга переплатили за телеканал Смольного|author=Павел Горошков|publisher=[[Деловой Петербург]]|accessdate=2011-10-15|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBDUQyJ|archivedate=2012-01-24}}</ref>. Є також ряд регіональних телестудій: [[Ленінградська обласна телекомпанія]], [[НТВ-Петербург]], [[СТС-Петербург]], ТНТ-Петербург.
   
 
=== Будівельна галузь ===
 
=== Будівельна галузь ===
   
Петербург один з лідерів Росії у будівництві. У 2011 році в місті було виконано будівельних робіт на суму 335,7&nbsp;млрд рублів, введено в експлуатацію 2705,7 м² житла<ref name="Соц-экон.развитие СПб 2011"/>. У 2011 році обсяг інвестицій в основний капітал склав 293,6 мільярда рублів, у тому числі іноземних 6,121 мільярда $ (71,5&nbsp;% обсягу прийшло в виробництво), основні інвестиції прийшли з Великої Британії (17&nbsp;% загального обсягу), Південної Кореї (9 , 5&nbsp;%), Кіпру (9,3&nbsp;%), Китаю (8,8&nbsp;%) Німеччини (6,8&nbsp;%), Австрії (5,1&nbsp;%) і Казахстану (4,9&nbsp;%)<ref name="Соц-экон.развитие СПб 2011"/>. Інвестиційні рейтинги Петербурга: у [[Moody's|Moody's Investors Service]]&nbsp;— BBB стабільний (з 2011 року), [[Standard & Poor's]]&nbsp;— BBB стабільний (з 2009 року), [[Fitch Ratings]]&nbsp;— BBB стабільний (з січня 2012 року). Найбільшими країнами-контрагентами в Петербурзі є Китай, Нідерланди, Німеччина, Італія, Фінляндія, США. Найбільшими інвестиційними проектами міста до 2015 року є: будівництво [[Західний швидкісний діаметр|Західного швидкісного діаметра]], розвиток аеропорту Пулково, будівництво [[Морський фасад|морського пасажирського терміналу та освоєння територій в західній частині Васильєвського острова]], будівництво комплексу „[[Балтійська перлина]]“, реконструкція територій [[Апраксин двір|Апраксиного двору]] і [[Нова Голландія|Нової Голландії]], будівництво комплексу „Невська ратуша“, розвиток [[Ново-Адміралтейський острів|Ново-Адміралтейського острова]], будівництво [[Друга сцена Маріїнського театру|другої сцени Маріїнського театру]] і [[Зеніт-арена (Санкт-Петербург)|футбольного стадіону на Крестовському острові]], будівництво Південно-Західної ТЕЦ, будівництво об'єктів в промислових зонах „Іжорські заводи“ і „Металлострой“<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />.
+
Санкт-Петербург один з лідерів Росії у будівництві. У 2011 році в місті було виконано будівельних робіт на суму 335,7&nbsp;млрд рублів, введено в експлуатацію 2705,7 м² житла<ref name="Соц-экон.развитие СПб 2011"/>. У 2011 році обсяг інвестицій в основний капітал склав 293,6 мільярда рублів, у тому числі іноземних 6,121 мільярда $ (71,5&nbsp;% обсягу прийшло в виробництво), основні інвестиції прийшли з Великої Британії (17&nbsp;% загального обсягу), Південної Кореї (9 , 5&nbsp;%), Кіпру (9,3&nbsp;%), Китаю (8,8&nbsp;%) Німеччини (6,8&nbsp;%), Австрії (5,1&nbsp;%) і Казахстану (4,9&nbsp;%)<ref name="Соц-экон.развитие СПб 2011"/>. Інвестиційні рейтинги Санкт-Петербурга: у [[Moody's|Moody's Investors Service]]&nbsp;— BBB стабільний (з 2011 року), [[Standard & Poor's]]&nbsp;— BBB стабільний (з 2009 року), [[Fitch Ratings]]&nbsp;— BBB стабільний (з січня 2012 року). Найбільшими країнами-контрагентами в Санкт-Петербурзі є Китай, Нідерланди, Німеччина, Італія, Фінляндія, США. Найбільшими інвестиційними проектами міста до 2015 року є: будівництво [[Західний швидкісний діаметр|Західного швидкісного діаметра]], розвиток аеропорту Пулково, будівництво [[Морський фасад|морського пасажирського терміналу та освоєння територій в західній частині Васильєвського острова]], будівництво комплексу „[[Балтійська перлина]]“, реконструкція територій [[Апраксин двір|Апраксиного двору]] і [[Нова Голландія|Нової Голландії]], будівництво комплексу „Невська ратуша“, розвиток [[Ново-Адміралтейський острів|Ново-Адміралтейського острова]], будівництво [[Друга сцена Маріїнського театру|другої сцени Маріїнського театру]] і [[Зеніт-арена (Санкт-Петербург)|футбольного стадіону на Крестовському острові]], будівництво Південно-Західної ТЕЦ, будівництво об'єктів в промислових зонах „Іжорські заводи“ і „Металлострой“<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />.
   
 
=== Туризм ===
 
=== Туризм ===
 
[[Файл:Hotel Astoria in SPB 02.jpg|thumb|250px|Готель „Асторія“]]
 
[[Файл:Hotel Astoria in SPB 02.jpg|thumb|250px|Готель „Асторія“]]
Істотну роль в економіці міста грає туристичний бізнес, пов'язаний з прийомом гостей з Росії та зарубіжних країн, а також пов'язана з цим економічна активність у сфері обслуговування. У 2005 році Петербург відвідали близько 2,18&nbsp;млн іноземних туристів. Всього, з урахуванням російських туристів, місто в 2005 році відвідало близько 4,5&nbsp;млн осіб<ref>Маркетинг подкачал. Ведомости, №&nbsp;55 (1829), 29 марта 2007</ref>. У місті працює багато великих та малих готелів (у тому числі готелі „[[Гранд Готель Європа]]“, „Гранд Готель Емеральд“, „[[Асторія]]“, „[[Корінтія Невський Палас Готель]]“, „Прибалтійська“, „Пулковська“, „Петербург“, „Москва“, „Росія“, „Октябрська“, „АЗИМУТ Готель Петербург“ тощо), пансіонів. Здача квартир і кімнат приїжджим і туристам є важливим джерелом доходу для багатьох петербуржців. Адміністрація Петербурга підтримує і розвиває туристичний бізнес в Петербурзі. Міська влада збирається витратити на рекламу Петербурга 150 мільйонів рублів. Крім того, близько 45 мільйонів рублів Петербург витратить на розміщення зовнішньої реклами в європейських столицях і [[Токіо]]. Ще 45 мільйонів заплановано виділити на участь у міжнародних виставках та організацію презентацій<ref>[http://web.archive.org/web/20090116102217/http://www.echomsk.spb.ru/content/store/default.asp?shmode=2&ids=438&ida=56263&idt=news „О существовании Петербурга знают 15—20&nbsp;% населения земного шара (вице-президент РСТ С. Корнеев)“] интервью вице-президента [http://www.echomsk.spb.ru/ „Эхо Москвы в Петербурге“] 1 августа 2007 года</ref>.
+
Істотну роль в економіці міста грає туристичний бізнес, пов'язаний з прийомом гостей з Росії та зарубіжних країн, а також пов'язана з цим економічна активність у сфері обслуговування. У 2005 році Санкт-Петербург відвідали близько 2,18&nbsp;млн іноземних туристів. Всього, з урахуванням російських туристів, місто в 2005 році відвідало близько 4,5&nbsp;млн осіб<ref>Маркетинг подкачал. Ведомости, №&nbsp;55 (1829), 29 марта 2007</ref>. У місті працює багато великих та малих готелів (у тому числі готелі „[[Гранд Готель Європа]]“, „Гранд Готель Емеральд“, „[[Асторія]]“, „[[Корінтія Невський Палас Готель]]“, „Прибалтійська“, „Пулковська“, „Санкт-Петербург“, „Москва“, „Росія“, „Октябрська“, „АЗИМУТ Готель Санкт-Петербург“ тощо), пансіонів. Здача квартир і кімнат приїжджим і туристам є важливим джерелом доходу для багатьох петербуржців. Адміністрація Петербурга підтримує і розвиває туристичний бізнес в Санкт-Петербурзі. Міська влада збирається витратити на рекламу Петербурга 150 мільйонів рублів. Крім того, близько 45 мільйонів рублів Петербург витратить на розміщення зовнішньої реклами в європейських столицях і [[Токіо]]. Ще 45 мільйонів заплановано виділити на участь у міжнародних виставках та організацію презентацій<ref>[http://web.archive.org/web/20090116102217/http://www.echomsk.spb.ru/content/store/default.asp?shmode=2&ids=438&ida=56263&idt=news „О существовании Петербурга знают 15—20&nbsp;% населения земного шара (вице-президент РСТ С. Корнеев)“] интервью вице-президента [http://www.echomsk.spb.ru/ „Эхо Москвы в Петербурге“] 1 августа 2007 года</ref>.
   
 
=== Комунальне господарство ===
 
=== Комунальне господарство ===
   
Водопостачанням та аерацією міста займається підприємство ГУП „[[Водоканал Санкт-Петербурга|Водоканал Петербурга]]“. Основним джерелом водопостачання Петербурга і передмість є річка Нева. З неї забирається понад 96&nbsp;% води, яка проходить обробку на 5 найбільших водопровідних станціях: Головна водопровідна станція, Північна водопровідна станція, Південна водопровідна станція, Волковська водопровідна станція, Водопровідні очисні споруди міста [[Колпіно]]. З [[26 червня]] [[2009]] Петербург став першим [[Мегалополіс|мегаполісом]], в якому вся питна вода проходить обробку [[Ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолетом]] і який повністю відмовився від використання рідкого [[хлор]]у для [[Знезараження|знезараження води]]. У місті 21 каналізаційна очисна споруда, найбільші з них: [[Центральна станція аерації (Санкт-Петербург)|Центральна станція аерації]], Північна станція аерації і [[Південно-Західні очисні споруди]], працюють три заводи спалювання осаду стічних вод. [[Стічні води|Стічна вода]] в Петербурзі [[Очищення стічних вод|очищають]] з 1979 року. До кінця 2008 року Петербург очищає 91,7&nbsp;% стічних вод. До 2015 року 98&nbsp;% стічних вод міста буде проходити очищення (у 2010 році&nbsp;— 93&nbsp;%)<ref name="«Водоканал Санкт-Петербурга»">{{cite web|url=http://www.vodokanal.spb.ru/content/about/projects/|title=ГУП «Водоканал Санкт-Петербурга»|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBGopXa|archivedate=2012-01-24}}</ref><ref name="РИА «Новости»">{{cite web|url=http://eco.rian.ru/shortage/20091020/189781554.html|title=В ближайшие два года Петербург будет очищать почти 100 % сточных вод|publisher=РИА «Новости»|archiveurl=http://www.webcitation.org/616JuCRtQ|archivedate=2011-08-21}}</ref>. Забір води з природних водних об'єктів у 2009 році становив 1267,7&nbsp;млн м³ (96&nbsp;% від попереднього року), скинуто стічних вод 1233,3&nbsp;млн м³ (в тому числі без очищення 178,6&nbsp;млн м³), дощових вод 219,6&nbsp;млн м³ (в тому числі без очищення 92,4&nbsp;млн м³). Скидання в 2009 році зменшилося на 80,1 мільйонів м³ порівняно з попереднім роком завдяки переключення випусків у колектори, з наступною передачею стоків на очисні споруди<ref name="Гринпис 2">{{cite web|url=http://www.greenpeace.org/russia/ru/campaigns/water-pollution/saveneva/condition/|title=Состояние Невы|publisher=[[Гринпис]]|accessdate=2012-08-23|archiveurl=http://www.webcitation.org/6BOkNntRW|archivedate=2012-10-14}}</ref>.
+
Водопостачанням та аерацією міста займається підприємство ГУП „[[Водоканал Санкт-Петербурга]]“. Основним джерелом водопостачання Санкт-Петербурга і передмість є річка Нева. З неї забирається понад 96&nbsp;% води, яка проходить обробку на 5 найбільших водопровідних станціях: Головна водопровідна станція, Північна водопровідна станція, Південна водопровідна станція, Волковська водопровідна станція, Водопровідні очисні споруди міста [[Колпіно]]. З [[26 червня]] [[2009]] Санкт-Петербург став першим [[Мегалополіс|мегаполісом]], в якому вся питна вода проходить обробку [[Ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолетом]] і який повністю відмовився від використання рідкого [[хлор]]у для [[Знезараження|знезараження води]]. У місті 21 каналізаційна очисна споруда, найбільші з них: [[Центральна станція аерації (Санкт-Петербург)|Центральна станція аерації]], Північна станція аерації і [[Південно-Західні очисні споруди]], працюють три заводи спалювання осаду стічних вод. [[Стічні води|Стічна вода]] в Петербурзі [[Очищення стічних вод|очищають]] з 1979 року. До кінця 2008 року Петербург очищає 91,7&nbsp;% стічних вод. До 2015 року 98&nbsp;% стічних вод міста буде проходити очищення (у 2010 році&nbsp;— 93&nbsp;%)<ref name="«Водоканал Санкт-Петербурга»">{{cite web|url=http://www.vodokanal.spb.ru/content/about/projects/|title=ГУП «Водоканал Санкт-Петербурга»|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBGopXa|archivedate=2012-01-24}}</ref><ref name="РИА «Новости»">{{cite web|url=http://eco.rian.ru/shortage/20091020/189781554.html|title=В ближайшие два года Петербург будет очищать почти 100 % сточных вод|publisher=РИА «Новости»|archiveurl=http://www.webcitation.org/616JuCRtQ|archivedate=2011-08-21}}</ref>. Забір води з природних водних об'єктів у 2009 році становив 1267,7&nbsp;млн м³ (96&nbsp;% від попереднього року), скинуто стічних вод 1233,3&nbsp;млн м³ (в тому числі без очищення 178,6&nbsp;млн м³), дощових вод 219,6&nbsp;млн м³ (в тому числі без очищення 92,4&nbsp;млн м³). Скидання в 2009 році зменшилося на 80,1 мільйонів м³ порівняно з попереднім роком завдяки переключення випусків у колектори, з наступною передачею стоків на очисні споруди<ref name="Гринпис 2">{{cite web|url=http://www.greenpeace.org/russia/ru/campaigns/water-pollution/saveneva/condition/|title=Состояние Невы|publisher=[[Гринпис]]|accessdate=2012-08-23|archiveurl=http://www.webcitation.org/6BOkNntRW|archivedate=2012-10-14}}</ref>.
   
У системі теплопостачання Петербурга працюють 8 ТЕЦ „[[Територіальна генеруюча компанія № 1|ТГК-1“]], 3 відомчих ТЕЦ, 377 котелень „[[ПЕК СПб]]“, 48 котелень „[[Лентеплоснаб]]“, 140 котелень „[[Петербургтеплоенерго]]“, 28 котелень „[[Петербургенергосбит]]“, 179 відомчих котелень. Протяжність теплових мереж становить понад 6000&nbsp;км. На території міста розташовуються 118 високовольтних підстанцій сумарною потужністю понад 15 тисяч мегават. Основним видом котельно-пічного палива в міському господарстві є [[природний газ]] (частка якого становить 94&nbsp;%), решту становлять [[мазут]] і [[Викопне вугілля|вугілля]]. Найбільш великі тепло- і енергогенеруючі підприємства міста належать „ТГК-1“: [[Центральна ТЕЦ]], [[Правобережна ТЕЦ|Правобережна ТЕЦ №&nbsp;5]], [[Виборзька ТЕЦ|Виборзька ТЕЦ №&nbsp;17]], [[Північна ТЕЦ (Санкт-Петербург)|Північна ТЕЦ №&nbsp;21]], [[Першотравнева ТЕЦ (Санкт-Петербург)|Першотравнева ТЕЦ №&nbsp;14]], [[Південна ТЕЦ|Південна ТЕЦ №&nbsp;22]], [[Автовська ТЕЦ|Автовська ТЕЦ №&nbsp;15]]<ref>{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/gov/admin/otrasl/ingen/numerical|title=Комитет по энергетике и инженерному обеспечению. Количественные показатели|publisher=Официальный портал Администрации Санкт-Петербурга|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBHnXsQ|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
+
У системі теплопостачання Санкт-Петербурга працюють 8 ТЕЦ „[[Територіальна генеруюча компанія № 1|ТГК-1“]], 3 відомчих ТЕЦ, 377 котелень „[[ПЕК СПб]]“, 48 котелень „[[Лентеплоснаб]]“, 140 котелень „[[Петербургтеплоенерго]]“, 28 котелень „[[Петербургенергосбит]]“, 179 відомчих котелень. Протяжність теплових мереж становить понад 6000&nbsp;км. На території міста розташовуються 118 високовольтних підстанцій сумарною потужністю понад 15 тисяч мегават. Основним видом котельно-пічного палива в міському господарстві є [[природний газ]] (частка якого становить 94&nbsp;%), решту становлять [[мазут]] і [[Викопне вугілля|вугілля]]. Найбільш великі тепло- і енергогенеруючі підприємства міста належать „ТГК-1“: [[Центральна ТЕЦ]], [[Правобережна ТЕЦ|Правобережна ТЕЦ №&nbsp;5]], [[Виборзька ТЕЦ|Виборзька ТЕЦ №&nbsp;17]], [[Північна ТЕЦ (Санкт-Петербург)|Північна ТЕЦ №&nbsp;21]], [[Першотравнева ТЕЦ (Санкт-Петербург)|Першотравнева ТЕЦ №&nbsp;14]], [[Південна ТЕЦ|Південна ТЕЦ №&nbsp;22]], [[Автовська ТЕЦ|Автовська ТЕЦ №&nbsp;15]]<ref>{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/gov/admin/otrasl/ingen/numerical|title=Комитет по энергетике и инженерному обеспечению. Количественные показатели|publisher=Официальный портал Администрации Санкт-Петербурга|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBHnXsQ|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
   
 
== Транспорт ==
 
== Транспорт ==
Петербург&nbsp;— великий транспортний вузол північного заходу [[Росія|Росії]] і другий в країні після [[Москва|Москви]]. В місті сходяться ряд важливих залізничних і автомобільних магістралей, є великі морські та річкові порти; аеропорт [[Пулково (аеропорт)|Пулково]].
+
Санкт-Петербург&nbsp;— великий транспортний вузол північного заходу [[Росія|Росії]] і другий в країні після [[Москва|Москви]]. В місті сходяться ряд важливих залізничних і автомобільних магістралей, є великі морські та річкові порти; аеропорт [[Пулково (аеропорт)|Пулково]].
   
 
{{main|Петербурзький метрополітен}}
 
{{main|Петербурзький метрополітен}}
 
У Санкт-Петербурзі функціонує [[метро]] з [[1955]] року. Воно є найглибшим у світі за середньою глибиною залягання станцій. Також це метро є 12-им за завантаженістю в світі.
 
У Петербурзі функціонує [[метро]] з [[1955]] року. Воно є найглибшим у світі за середньою глибиною залягання станцій. Також це метро є 12-им за завантаженістю в світі.
 
   
 
=== Автомобільний транспорт ===
 
=== Автомобільний транспорт ===
 
[[Файл:КАД (Петербург).JPG|thumb|250px|[[Петербурзька кільцева автомобільна дорога]]]]
 
[[Файл:КАД (Петербург).JPG|thumb|250px|[[Петербурзька кільцева автомобільна дорога]]]]
   
Петербург&nbsp;— важливий осередок автомобільних перевезень, розташований на перетині транспортних шляхів, що з'єднують Скандинавію і Європу, центральні райони Росії і країни Балтії. Автомобільні магістралі зв'язують Петербург з [[Москва|Москвою]] і фінським кордоном ([[Автомагістраль М10 (Росія)|траса М10 „Скандинавія“]]), з естонським кордоном ([[Нарва (автомагістраль)|траса М11 „Нарва“]]), з [[Мурманськ]]ом ([[Автомагістраль М18 (Росія)|траса М18 „Кола“]]), з [[Псков]]ом і білоруським кордоном ([[Псков (автомагістраль)|траса М20]]) та іншими.
+
Санкт-Петербург&nbsp;— важливий осередок автомобільних перевезень, розташований на перетині транспортних шляхів, що з'єднують Скандинавію і Європу, центральні райони Росії і країни Балтії. Автомобільні магістралі зв'язують Петербург з [[Москва|Москвою]] і фінським кордоном ([[Автомагістраль М10 (Росія)|траса М10 „Скандинавія“]]), з естонським кордоном ([[Нарва (автомагістраль)|траса М11 „Нарва“]]), з [[Мурманськ]]ом ([[Автомагістраль М18 (Росія)|траса М18 „Кола“]]), з [[Псков]]ом і білоруським кордоном ([[Псков (автомагістраль)|траса М20]]) та іншими.
   
 
Серйозну проблему для міських жителів являють автомобільні затори.
 
Серйозну проблему для міських жителів являють автомобільні затори.
Рядок 556: Рядок 555:
 
=== Водний транспорт ===
 
=== Водний транспорт ===
 
[[Файл:Sea Terminal SPB.jpg|thumb|250px|[[Морський вокзал (Санкт-Петербург)|Морський вокзал]]]]
 
[[Файл:Sea Terminal SPB.jpg|thumb|250px|[[Морський вокзал (Санкт-Петербург)|Морський вокзал]]]]
Державне підприємства „Адміністрація морського порту Петербург“ займається організацією судноплавства на території цілої низки портів, розташованих на території Петербургу в східній частині Фінської затоки Балтійського моря:
+
Державне підприємства „Адміністрація морського порту Санкт-Петербург“ займається організацією судноплавства на території цілої низки портів, розташованих на території Санкт-Петербургу в східній частині Фінської затоки Балтійського моря:
* Великий порт Петербург (включає 5 басейнів: Східний, Барочний, Пасажирський, рейд Лісового молу і Вугільну Гавань; Василеострівний вантажний порт)
+
* Великий порт Санкт-Петербург (включає 5 басейнів: Східний, Барочний, Пасажирський, рейд Лісового молу і Вугільну Гавань; Василеострівний вантажний порт)
 
* Кронштадтський порт
 
* Кронштадтський порт
 
* Ломоносовський порт
 
* Ломоносовський порт
   
Порт Петербург сполучений з морем Морським каналом протяжністю 27 миль і відкритий для заходження суден цілий рік. На західному краю Васильївського острова розташований пасажирський Морський вокзал.
+
Порт Санкт-Петербург сполучений з морем Морським каналом протяжністю 27 миль і відкритий для заходження суден цілий рік. На західному краю Васильївського острова розташований пасажирський Морський вокзал.
   
 
Істотна доля перевезень водним транспортом припадає на річкові перевезення Невою, що зв'язує місто з Ладозьким озером і є кінцевим відрізком Волго-балтійського водного шляху. Розвинене мале судноплавство річками і каналами.
 
Істотна доля перевезень водним транспортом припадає на річкові перевезення Невою, що зв'язує місто з Ладозьким озером і є кінцевим відрізком Волго-балтійського водного шляху. Розвинене мале судноплавство річками і каналами.
Рядок 571: Рядок 570:
   
 
[[Файл:Памятник универсантам.JPG|міні|праворуч|200пкс|Монумент універсантам (монумент на честь студентства Петербурзького університету), Ск. Белов М. В. та ін.]]
 
[[Файл:Памятник универсантам.JPG|міні|праворуч|200пкс|Монумент універсантам (монумент на честь студентства Петербурзького університету), Ск. Белов М. В. та ін.]]
[[Файл:Spb 06-2012 University Embankment 06.jpg|міні|ліворуч|200px| [[Будівля Дванадцяти колегій]]. <br/>[[Санкт-Петербурзький державний університет|Петербурзький державний університет]]]]
+
[[Файл:Spb 06-2012 University Embankment 06.jpg|міні|ліворуч|200px| [[Будівля Дванадцяти колегій]]. <br/>[[Санкт-Петербурзький державний університет]]]]
   
На січень 2012 року у системі дошкільної освіти було 1054 дитячих садків і ясел. Практично всі вони, за винятком одиничних приватних закладів, перебувають на балансі муніципалітету. У місті 690 загальноосвітніх установ (з них 609 шкіл, у тому числі 135 з поглибленим вивченням певних предметів, 72 гімназії, 45 ліцеїв, 21 вечірня школа; 40 корекційних шкіл; 8 шкіл-інтернатів; 19 спецшкіл), 58 закладів додаткової освіти дітей, 48 установ початкової та середньої професійної освіти. Серед них відзначимо [[Академія російського балету імені А. Я. Ваганової|Академію російського балету ім. А.&nbsp;Я.&nbsp;Ваганової]], [[Санкт-Петербурзький музичний коледж імені М. П. Мусоргського|Петербурзький музичний коледж імені М. П. Мусоргського]], з військових закладів&nbsp;— відомі [[Санкт-Петербурзьке суворовське військове училище|Петербурзьке суворовське військове училище]], [[Нахімовське училище|Нахімовське військово-морське училище]] , [[Військово-космічний Петра Великого кадетський корпус]], [[Морський кадетський корпус]] та інші<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />.
+
На січень 2012 року у системі дошкільної освіти було 1054 дитячих садків і ясел. Практично всі вони, за винятком одиничних приватних закладів, перебувають на балансі муніципалітету. У місті 690 загальноосвітніх установ (з них 609 шкіл, у тому числі 135 з поглибленим вивченням певних предметів, 72 гімназії, 45 ліцеїв, 21 вечірня школа; 40 корекційних шкіл; 8 шкіл-інтернатів; 19 спецшкіл), 58 закладів додаткової освіти дітей, 48 установ початкової та середньої професійної освіти. Серед них відзначимо [[Академія російського балету імені А. Я. Ваганової|Академію російського балету ім. А.&nbsp;Я.&nbsp;Ваганової]], [[Санкт-Петербурзький музичний коледж імені М. П. Мусоргського]], з військових закладів&nbsp;— відомі [[Санкт-Петербурзьке суворовське військове училище]], [[Нахімовське училище|Нахімовське військово-морське училище]] , [[Військово-космічний Петра Великого кадетський корпус]], [[Морський кадетський корпус]] та інші<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />.
   
У місті 56 державних і 45 приватних вищих навчальних заклади<ref name="Соц-экон.развитие СПб 2011"/>, серед яких найвідоміші: [[Санкт-Петербурзький державний університет|Петербурзький державний університет]], [[Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет|Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет]], [[Санкт-Петербурзький державний інженерно-економічний університет|Петербурзький державний інженерно-економічний університет]], [[Санкт-Петербурзький державний медичний університет імені академіка І. П. Павлова|Петербурзький державний медичний університет імені академіка І. П. Павлова]], [[Санкт-Петербурзький державний морський технічний університет|Петербурзький державний морський технічний університет]] , [[Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет|Петербурзький державний політехнічний університет]], [[Санкт-Петербурзький державний електротехнічний університет|Петербурзький державний електротехнічний університет]], [[Санкт-Петербурзький державний університет сервісу та економіки|Петербурзький державний університет сервісу та економіки]], [[Санкт-Петербурзький державний університет телекомунікацій імені проф. М. А. Бонч-Бруєвича|Петербурзький державний університет телекомунікацій імені проф. М. А. Бонч-Бруєвича]], [[Санкт-Петербурзький державний університет економіки і фінансів|Петербурзький державний університет економіки і фінансів]], [[Санкт-Петербурзький державний гірничий інститут|Петербурзький державний гірничий інститут]], [[Санкт-Петербурзький національний дослідницький університет інформаційних технологій, механіки та оптики|Петербурзький національний дослідницький університет інформаційних технологій, механіки та оптики]] та інші. У місті функціонує також цілий ряд військових вищих навчальних закладів: [[Військово-космічна академія імені А. Ф. Можайського]], [[Військово-медична академія імені С. М. Кірова]], [[Михайлівська військова артилерійська академія]], [[Санкт-Петербурзький військово-морський інститут|Петербурзький військово-морський інститут]], [[Військовий інженерно-технічний університет]], [[Санкт-Петербурзьке вище військове училище радіоелектроніки|Петербурзьке вище військове училище радіоелектроніки]] та інші<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />.
+
У місті 56 державних і 45 приватних вищих навчальних заклади<ref name="Соц-экон.развитие СПб 2011"/>, серед яких найвідоміші: [[Санкт-Петербурзький державний університет]], [[Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет]], [[Санкт-Петербурзький державний інженерно-економічний університет]], [[Санкт-Петербурзький державний медичний університет імені академіка І. П. Павлова]], [[Санкт-Петербурзький державний морський технічний університет]] , [[Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет]], [[Санкт-Петербурзький державний електротехнічний університет]], [[Санкт-Петербурзький державний університет сервісу та економіки]], [[Санкт-Петербурзький державний університет телекомунікацій імені проф. М. А. Бонч-Бруєвича]], [[Санкт-Петербурзький державний університет економіки і фінансів]], [[Санкт-Петербурзький державний гірничий інститут]], [[Санкт-Петербурзький національний дослідницький університет інформаційних технологій, механіки та оптики]] та інші. У місті функціонує також цілий ряд військових вищих навчальних закладів: [[Військово-космічна академія імені А. Ф. Можайського]], [[Військово-медична академія імені С. М. Кірова]], [[Михайлівська військова артилерійська академія]], [[Санкт-Петербурзький військово-морський інститут]], [[Військовий інженерно-технічний університет]], [[Санкт-Петербурзьке вище військове училище радіоелектроніки]] та інші<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />.
   
 
=== Наука ===
 
=== Наука ===
   
Петербург&nbsp;— один з найбільших науково-освітніх центрів [[Росія|Росії]], в якому розташовані понад 10&nbsp;% наукового потенціалу країни: це понад 350 наукових організацій (у тому числі 70 організацій [[Російська академія наук|Академії наук РФ]] та інших державних академій), в яких працюють 170 тисяч наукових співробітників, у тому числі 9 тисяч докторів наук і 26 тисяч кандидатів наук. За кількістю зайнятих у науково-освітній сфері у складі загальної чисельності населення міста, Петербург займає друге місце в Російській Федерації. У місті розташовані [[Санкт-Петербурзький науковий центр РАН|Петербурзький науковий центр Російської академії наук]], який об'єднує понад 60 академічних інститутів та інших науково-дослідних установ; численні [[Науково-дослідний інститут|науково-дослідні інститути]]<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />. На південній околиці міста розташовується „[[Пулковська обсерваторія|Головна (Пулковська) астрономічна обсерваторія Російської академії наук“]].
+
Санкт-Петербург&nbsp;— один з найбільших науково-освітніх центрів [[Росія|Росії]], в якому розташовані понад 10&nbsp;% наукового потенціалу країни: це понад 350 наукових організацій (у тому числі 70 організацій [[Російська академія наук|Академії наук РФ]] та інших державних академій), в яких працюють 170 тисяч наукових співробітників, у тому числі 9 тисяч докторів наук і 26 тисяч кандидатів наук. За кількістю зайнятих у науково-освітній сфері у складі загальної чисельності населення міста, Санкт-Петербург займає друге місце в Російській Федерації. У місті розташовані [[Санкт-Петербурзький науковий центр РАН|Санкт-Петербурзький науковий центр Російської академії наук]], який об'єднує понад 60 академічних інститутів та інших науково-дослідних установ; численні [[Науково-дослідний інститут|науково-дослідні інститути]]<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />. На південній околиці міста розташовується „[[Пулковська обсерваторія|Головна (Пулковська) астрономічна обсерваторія Російської академії наук“]].
   
 
=== Культура ===
 
=== Культура ===
   
Петербург є культурним центром світового значення, часто його називають „Культурною столицею“. У місті 8464 об'єкти культурної спадщини (пам'ятки історії та культури), в тому числі 4213 об'єктів культурної спадщини федерального значення, що становить майже 10&nbsp;% всіх пам'яток, що охороняються державою на території Російської Федерації. У Петербурзі працюють: [[Музеї Санкт-Петербурга|понад 200 музеїв]] та їх філій (у тому числі [[Державний Ермітаж|Ермітаж]] (близько трьох мільйонів творів мистецтва і пам'яток світової культури), [[Державний Російський музей|Російський музей]] (найбільший музей російського мистецтва), [[Центральний військово-морський музей]], музей Академії мистецтв Росії, [[Державний музей міської скульптури|музей міської скульптури]], [[Державний музей історії Санкт-Петербурга|музей історії Петербурга]], [[Кунсткамера|музей антропології і етнографії імені Петра Великого]] (Кунсткамера), палацово-паркові музеї-заповідники [[Петергоф (палацово-парковий ансамбль)|Петергофа]], [[Оранієнбаум (палацово -парковий ансамбль)|Оранієнбаума]], [[Царське Село (музей-заповідник)|Царського Села]], [[Павловськ (музей-заповідник)|Павловська]], [[Пушкінська, 10 (арт-центр)|Арт-центр „Пушкінська, 10“]], [[Ерарта|музей сучасного мистецтва Ерарта]], [[Всеросійський музей О. С. Пушкіна]], [[Державний меморіальний музей оборони і блокади Ленінграда|музей оборони і блокади Ленінграда]] і інші); виставковий комплекс [[Ленекспо]]; [[Театри Санкт-Петербурга|понад 70 театрів]] (в тому числі [[Маріїнський театр]], [[Олександринський театр]], [[Михайлівський театр]], [[Великий драматичний театр імені Г. А. Товстоногова]], [[Санкт-Петербурзький академічний театр комедії імені М. П. Акімова|Петербурзький академічний театр комедії імені М. П. Акімова]], [[Малий драматичний театр (Санкт-Петербург)|Малий драматичний (Театр Європи)]], [[Санкт-Петербурзький академічний театр імені Лєнсовета|Петербурзький академічний театр імені Лєнсовета]], „[[Балтійський дім]]“, [[Академічний драматичний театр імені В. Ф. Коміссаржевської]], театр клоунади „[[Лицедії]]“, [[Великий Санкт-Петербурзький державний цирк|Великий Петербурзький державний цирк]] та багато інших); 1100 бібліотек (найбільші серед них [[Російська національна бібліотека]] (Публічна), [[Бібліотека Російської академії наук]], [[Президентська бібліотека імені Б. М. Єльцина]]); більш 50 культурно-дозвіллєвих закладів; понад 50 кінотеатрів<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />. У Петербурзі кілька творчих вишів: [[Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені М. А. Римського-Корсакова|Петербурзька консерваторія імені Римського-Корсакова]], [[Санкт-Петербурзька державна академія театрального мистецтва|Петербурзька академія театрального мистецтва]], [[Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна|Петербурзький інститут живопису, скульптури та архітектури імені Рєпіна]], [[Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені А . Л. Штігліца|Петербурзька художньо-промислова академія імені Штігліца]], [[Ленінградське художнє училище імені В. А. Сєрова|Петербурзьке художнє училище імені Реріха]]. У місті діють близько 10 кіностудій, серед них найстаріші: „[[Ленфільм]]“, „[[Леннаукфільм]]“<ref>{{cite web|url=http://bestspb.ru/ru/print_firms.ru.php?id_subcateg=1596|title=Шоу-бизнес. Киностудии, кинокомпании|publisher=Телинфо-СПб||accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBU6DB0|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
+
Санкт-Петербург є культурним центром світового значення, часто його називають „Культурною столицею“. У місті 8464 об'єкти культурної спадщини (пам'ятки історії та культури), в тому числі 4213 об'єктів культурної спадщини федерального значення, що становить майже 10&nbsp;% всіх пам'яток, що охороняються державою на території Російської Федерації. У Санкт-Петербурзі працюють: [[Музеї Санкт-Петербурга|понад 200 музеїв]] та їх філій (у тому числі [[Державний Ермітаж|Ермітаж]] (близько трьох мільйонів творів мистецтва і пам'яток світової культури), [[Державний Російський музей|Російський музей]] (найбільший музей російського мистецтва), [[Центральний військово-морський музей]], музей Академії мистецтв Росії, [[Державний музей міської скульптури|музей міської скульптури]], [[Державний музей історії Санкт-Петербурга|музей історії Санкт-Петербурга]], [[Кунсткамера|музей антропології і етнографії імені Петра Великого]] (Кунсткамера), палацово-паркові музеї-заповідники [[Петергоф (палацово-парковий ансамбль)|Петергофа]], [[Оранієнбаум (палацово -парковий ансамбль)|Оранієнбаума]], [[Царське Село (музей-заповідник)|Царського Села]], [[Павловськ (музей-заповідник)|Павловська]], [[Пушкінська, 10 (арт-центр)|Арт-центр „Пушкінська, 10“]], [[Ерарта|музей сучасного мистецтва Ерарта]], [[Всеросійський музей О. С. Пушкіна]], [[Державний меморіальний музей оборони і блокади Ленінграда|музей оборони і блокади Ленінграда]] і інші); виставковий комплекс [[Ленекспо]]; [[Театри Санкт-Петербурга|понад 70 театрів]] (в тому числі [[Маріїнський театр]], [[Олександринський театр]], [[Михайлівський театр]], [[Великий драматичний театр імені Г. А. Товстоногова]], [[Санкт-Петербурзький академічний театр комедії імені М. П. Акімова]], [[Малий драматичний театр (Санкт-Петербург)|Малий драматичний (Театр Європи)]], [[Санкт-Петербурзький академічний театр імені Лєнсовета]], „[[Балтійський дім]]“, [[Академічний драматичний театр імені В. Ф. Коміссаржевської]], театр клоунади „[[Лицедії]]“, [[Великий Санкт-Петербурзький державний цирк]] та багато інших); 1100 бібліотек (найбільші серед них [[Російська національна бібліотека]] (Публічна), [[Бібліотека Російської академії наук]], [[Президентська бібліотека імені Б. М. Єльцина]]); більш 50 культурно-дозвіллєвих закладів; понад 50 кінотеатрів<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />. У Санкт-Петербурзі кілька творчих вишів: [[Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені М. А. Римського-Корсакова|Санкт-Петербурзька консерваторія імені Римського-Корсакова]], [[Санкт-Петербурзька державна академія театрального мистецтва|Санкт-Петербурзька академія театрального мистецтва]], [[Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна|Санкт-Петербурзький інститут живопису, скульптури та архітектури імені Рєпіна]], [[Санкт-Петербурзька державна художньо-промислова академія імені А . Л. Штігліца|Санкт-Петербурзька художньо-промислова академія імені Штігліца]], [[Ленінградське художнє училище імені В. А. Сєрова|Санкт-Петербурзьке художнє училище імені Реріха]]. У місті діють близько 10 кіностудій, серед них найстаріші: „[[Ленфільм]]“, „[[Леннаукфільм]]“<ref>{{cite web|url=http://bestspb.ru/ru/print_firms.ru.php?id_subcateg=1596|title=Шоу-бизнес. Киностудии, кинокомпании|publisher=Телинфо-СПб||accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBU6DB0|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
   
У 2011 році в Петербурзі проходило майже 1000 виставок, понад 120 прем'єр, майже 300 фестивалів<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />, серед них: міжнародний фестиваль балету „Маріїнський“, міжнародний фестиваль мистецтв „Зірки білих ночей“, міжнародний зимовий фестиваль „Площа мистецтв“, [[Dance Open|міжнародний фестиваль балету „Dance Open“]], міжнародний музичний фестиваль „Палаци Петербурга“, міжнародний фестиваль джазу „Свінг білої ночі“, міжнародний фестиваль мистецтв „Від авангарду до наших днів“, [[фестиваль Фестивалів|міжнародний кінофестиваль „фестиваль Фестивалів“]], міжнародний фестиваль байкерів в [[Ольгине (історичний район)|Ольгине]], міжнародний театральний фестиваль» Балтійський будинок"<ref>{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/culture/2006|title=Программа культурных мероприятий на 2011 год|publisher=Администрация Санкт-Петербурга|date=21.10.2011|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBVGuKm|archivedate=2012-01-24}}</ref>. З 1981 до початку 1990-х років у Ленінграді діяв [[Ленінградський рок-клуб]], що поклав початок легалізації рок-колективів міста. В організації клубу брали участь групи «[[Пікнік (група)|Пікнік»]], «[[Акваріум (група)|Акваріум»]], «[[Зоопарк (група)|Зоопарк»]], [[Міфи (група)|«Міфи»]], а пізніше брали участь у його роботі групи «[[АукцЫон]]», «[[Кіно (група)|Кіно»]], «[[Аліса (група)|Аліса»]], «[[Поп-механіка]]», [[ДДТ (гурт)|«ДДТ»]], [[Нуль (гурт)|«Нуль»]] та багато інших<ref>{{cite web|url=http://sovr.narod.ru/books/rock_muz_enc/00133.html|title=История Советской рок-музыки. Ленинградский рок-клуб||accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBX0aYc|archivedate=2012-01-24}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.svobodanews.ru/content/article/2330868.html|title=30 лет Ленинградскому рок-клубу: история закончилась?|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBXcwvS|archivedate=2012-01-24}}</ref>. Нині у місті діє клуб-музей [[Цой Віктор Робертович|Віктора Цоя]] [[Камчатка (котельня)|«Камчатка»]], могила співака на [[Богословське кладовище (Санкт-Петербург)|Богословському кладовищі]] є місцем паломництва його шанувальників<ref>{{cite web|url=http://funeral-spb.narod.ru/necropols/bogoslovskoe/tombs/coy/coy.html|title=ЦОЙ Виктор Робертович (1962-1990)||accessdate=2011-10-26|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBaujot|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
+
У 2011 році в Санкт-Петербурзі проходило майже 1000 виставок, понад 120 прем'єр, майже 300 фестивалів<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />, серед них: міжнародний фестиваль балету „Маріїнський“, міжнародний фестиваль мистецтв „Зірки білих ночей“, міжнародний зимовий фестиваль „Площа мистецтв“, [[Dance Open|міжнародний фестиваль балету „Dance Open“]], міжнародний музичний фестиваль „Палаци Санкт-Петербурга“, міжнародний фестиваль джазу „Свінг білої ночі“, міжнародний фестиваль мистецтв „Від авангарду до наших днів“, [[фестиваль Фестивалів|міжнародний кінофестиваль „фестиваль Фестивалів“]], міжнародний фестиваль байкерів в [[Ольгине (історичний район)|Ольгине]], міжнародний театральний фестиваль» Балтійський будинок"<ref>{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/culture/2006|title=Программа культурных мероприятий на 2011 год|publisher=Администрация Санкт-Петербурга|date=21.10.2011|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBVGuKm|archivedate=2012-01-24}}</ref>. З 1981 до початку 1990-х років у Ленінграді діяв [[Ленінградський рок-клуб]], що поклав початок легалізації рок-колективів міста. В організації клубу брали участь групи «[[Пікнік (група)|Пікнік»]], «[[Акваріум (група)|Акваріум»]], «[[Зоопарк (група)|Зоопарк»]], [[Міфи (група)|«Міфи»]], а пізніше брали участь у його роботі групи «[[АукцЫон]]», «[[Кіно (група)|Кіно»]], «[[Аліса (група)|Аліса»]], «[[Поп-механіка]]», [[ДДТ (гурт)|«ДДТ»]], [[Нуль (гурт)|«Нуль»]] та багато інших<ref>{{cite web|url=http://sovr.narod.ru/books/rock_muz_enc/00133.html|title=История Советской рок-музыки. Ленинградский рок-клуб||accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBX0aYc|archivedate=2012-01-24}}</ref><ref>{{cite web|url=http://www.svobodanews.ru/content/article/2330868.html|title=30 лет Ленинградскому рок-клубу: история закончилась?|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBXcwvS|archivedate=2012-01-24}}</ref>. Нині у місті діє клуб-музей [[Цой Віктор Робертович|Віктора Цоя]] [[Камчатка (котельня)|«Камчатка»]], могила співака на [[Богословське кладовище (Санкт-Петербург)|Богословському кладовищі]] є місцем паломництва його шанувальників<ref>{{cite web|url=http://funeral-spb.narod.ru/necropols/bogoslovskoe/tombs/coy/coy.html|title=ЦОЙ Виктор Робертович (1962-1990)||accessdate=2011-10-26|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBaujot|archivedate=2012-01-24}}</ref>.
   
 
[[Файл:Shevchenko's gravestone in Saint Petersburg.jpg|thumb|Могила Тараса Шевченка на Смоленському цвинтарі.<br/> {{координати|59.966933|30.306387|format=dms}}]]
 
[[Файл:Shevchenko's gravestone in Saint Petersburg.jpg|thumb|Могила Тараса Шевченка на Смоленському цвинтарі.<br/> {{координати|59.966933|30.306387|format=dms}}]]
Рядок 595: Рядок 594:
 
[[Файл:Palace Square, Saint Petersburg, Russia.JPG|thumb|left|Дворцова площа із Зимовим палацом]]
 
[[Файл:Palace Square, Saint Petersburg, Russia.JPG|thumb|left|Дворцова площа із Зимовим палацом]]
   
У 1990 році історичний центр Петербурга і палацово-паркові ансамблі передмість були включені в [[Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Росії|списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО]]. Під охороною держави в Петербурзі близько 8 тисяч пам'яток архітектури<ref>{{cite web|url=http://www.newizv.ru/print/21332|title=Был город золотой… В музейном центре Санкт-Петербурга могут появиться серые небоскрёбы.|publisher=[[Новые Известия]]|date=16 марта 2005 года|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBc1JgJ|archivedate=2012-01-24}}</ref><ref>{{cite web|url=http://kulturnoe-nasledie.ru/globsearch.php?text=&category=-1&findType=1&fo=szfo&to=78&city=11400000000&send=%CE%F2%EF%F0%E0%E2%E8%F2%FC|title=Результаты поиска памятников архитектуры для СПб|publisher=Памятники истории и культуры (объекты культурного наследия) народов Российской Федерации|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBcenRv|archivedate=2012-01-24}}</ref>. У 2005 році прийнята Петербурзька стратегія збереження культурної спадщини<ref>{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/gov/admin/otrasl/c_govcontrol/proekt|title=Постановление от 1 ноября 2005 года N 1681. О Петербургской стратегии сохранения культурного наследия|publisher=Официальный портал администрации СПб|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBdbPs4|archivedate=2012-01-24}}</ref>. Величний вигляд Петербурга визначають [[Архітектурний ансамбль|архітектурні ансамблі]], строгі прямі вулиці, просторі площі, сади і парки, річки і численні канали, набережні, мости, візерунчасті огорожі, монументальні і декоративні скульптури. Архітектурні ансамблі [[XVIII століття|XVIII]]&nbsp;— [[XX століття]], зокрема: [[Петропавлівська фортеця]], [[Олександро-Невська лавра]], [[Будівля Смольного|Смольний інститут]], [[Палацова площа]] з [[Зимовий палац|Зимовим палацом]], [[Головне адміралтейство|Адміралтейство]], [[Невський проспект]], [[Стрілка Василівського острова]] з будівлею Біржі, [[Сенатська площа]] з [[Мідний вершник|пам'ятником Петру I]], [[вулиця зодчого Россі]] і [[площа Островського (Санкт-Петербург)|площа Островського]], [[площа Мистецтв (Санкт-Петербург)|площа Мистецтв]], [[Ісакіївська площа]] і, сформована у другій половині XX століття, [[площа Повстання (Санкт-Петербург)|площа Повстання]].
+
У 1990 році історичний центр Санкт-Петербурга і палацово-паркові ансамблі передмість були включені в [[Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Росії|списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО]]. Під охороною держави в Санкт-Петербурзі близько 8 тисяч пам'яток архітектури<ref>{{cite web|url=http://www.newizv.ru/print/21332|title=Был город золотой… В музейном центре Санкт-Петербурга могут появиться серые небоскрёбы.|publisher=[[Новые Известия]]|date=16 марта 2005 года|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBc1JgJ|archivedate=2012-01-24}}</ref><ref>{{cite web|url=http://kulturnoe-nasledie.ru/globsearch.php?text=&category=-1&findType=1&fo=szfo&to=78&city=11400000000&send=%CE%F2%EF%F0%E0%E2%E8%F2%FC|title=Результаты поиска памятников архитектуры для СПб|publisher=Памятники истории и культуры (объекты культурного наследия) народов Российской Федерации|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBcenRv|archivedate=2012-01-24}}</ref>. У 2005 році прийнята Петербурзька стратегія збереження культурної спадщини<ref>{{cite web|url=http://www.gov.spb.ru/gov/admin/otrasl/c_govcontrol/proekt|title=Постановление от 1 ноября 2005 года N 1681. О Петербургской стратегии сохранения культурного наследия|publisher=Официальный портал администрации СПб|accessdate=2011-10-21|archiveurl=http://www.webcitation.org/64vBdbPs4|archivedate=2012-01-24}}</ref>. Величний вигляд Санкт-Петербурга визначають [[Архітектурний ансамбль|архітектурні ансамблі]], строгі прямі вулиці, просторі площі, сади і парки, річки і численні канали, набережні, мости, візерунчасті огорожі, монументальні і декоративні скульптури. Архітектурні ансамблі [[XVIII століття|XVIII]]&nbsp;— [[XX століття]], зокрема: [[Петропавлівська фортеця]], [[Олександро-Невська лавра]], [[Будівля Смольного|Смольний інститут]], [[Палацова площа]] з [[Зимовий палац|Зимовим палацом]], [[Головне адміралтейство|Адміралтейство]], [[Невський проспект]], [[Стрілка Василівського острова]] з будівлею Біржі, [[Сенатська площа]] з [[Мідний вершник|пам'ятником Петру I]], [[вулиця зодчого Россі]] і [[площа Островського (Санкт-Петербург)|площа Островського]], [[площа Мистецтв (Санкт-Петербург)|площа Мистецтв]], [[Ісакіївська площа]] і, сформована у другій половині XX століття, [[площа Повстання (Санкт-Петербург)|площа Повстання]].
   
З перших днів свого існування місто стало викликом традиційному уявленню про місто з багатовіковою історією, що росте і розвивається повільно<ref name="Мир архитектуры">{{книга-ру|автор=А. Гутнов, В. Глазычев.|заглавие=Мир архитектуры|место=Москва|издательство=Молодая гвардия|год=1990|тираж=200000|страниц=351|isbn=5-235-00487-6}}</ref>. Петро I задумував місто за зразком [[Венеція|Венеції]] і [[Амстердам]]а: замість вулиць, мощених каменем, Петербург повинна була покрити мережа каналів, по яких жителі перебиралися б на легких судах. Хоча мрії Петра не судилося збутися цілком, саме зарубіжний досвід ліг в основу подальшої забудови. Автором першого Генерального плану міста 1716 року був італійський архітектор [[Доменіко Трезіні]]: прямі перпендикулярні вулиці, широкі «прошпекти» стали характерною рисою нової столиці. Таке планування чітко прослідковується на прикладі Василівського острова і «тризуба»: [[Головне адміралтейство|Адміралтейство]]&nbsp;— [[Невський проспект]], [[Горохова вулиця]], [[Вознесенський проспект]]. Майже вся забудова центральної частини міста з'явилася пізніше, але геометрично задані площі та вулиці визначили вигляд міста до наших днів. Вирішальну роль у цьому відіграв Петро I, адже він особисто вибрав місце Невського проспекту, Адміралтейства, Петропавлівської фортеці, ввів жорстку містобудівну дисципліну<ref name="Мир архитектуры"/>. Всі будівлі в Петербурзі за указом Петра мали будуватися з каменю (одночасно з цим у всіх інших містах Росії було заборонено використовувати камінь як основний будівельний матеріал). У ті часи набув поширення стиль [[Петровське бароко|петровського бароко]], представниками якого є італійці Д. Трезіні, [[Джованні Марія Фонтана]], [[Ніколо Мікетті]], француз [[Олександр Леблон|Жан-Батист Леблон]], німці [[Андреас Шлютер]], [[Георг Йоганн Маттарнові]], російський [[Земцов Михайло Григорович|Михайло Земцов]]. У місті збереглося кілька будівель, побудованих в цьому стилі: [[Петропавлівська фортеця]] з [[Петропавлівський собор|Петропавловським собором]], [[Літній палац Петра I|Літній палац]], [[Кунсткамера]], [[Будівля Дванадцяти колегій]], [[Меншиковський палац]]. У середині XVIII століття став переважати стиль [[Єлизаветинське бароко|єлизаветинського бароко]], представленого архітекторами [[Франческо Бартоломео Растреллі]] ([[Зимовий палац]], [[Смольний монастир]], [[Великий Петергофський палац]] у [[Петергоф]]і, [[Великий Катерининський палац]] в [[Царське Село (музей-заповідник)|Царському Селі]]) та [[Чевакинський Сава Іванович|Сава Чевакинським]] ([[Нікольський морський собор]])<ref name="Ленинград и окрестности">''Алешина Л. С.'' Ленинград и окрестности. Справочник-путеводитель.&nbsp;— М.: Искусство, 1986.&nbsp;— С.V—XVI</ref>.
+
З перших днів свого існування місто стало викликом традиційному уявленню про місто з багатовіковою історією, що росте і розвивається повільно<ref name="Мир архитектуры">{{книга-ру|автор=А. Гутнов, В. Глазычев.|заглавие=Мир архитектуры|место=Москва|издательство=Молодая гвардия|год=1990|тираж=200000|страниц=351|isbn=5-235-00487-6}}</ref>. Петро I задумував місто за зразком [[Венеція|Венеції]] і [[Амстердам]]а: замість вулиць, мощених каменем, Санкт-Петербург повинна була покрити мережа каналів, по яких жителі перебиралися б на легких судах. Хоча мрії Петра не судилося збутися цілком, саме зарубіжний досвід ліг в основу подальшої забудови. Автором першого Генерального плану міста 1716 року був італійський архітектор [[Доменіко Трезіні]]: прямі перпендикулярні вулиці, широкі «прошпекти» стали характерною рисою нової столиці. Таке планування чітко прослідковується на прикладі Василівського острова і «тризуба»: [[Головне адміралтейство|Адміралтейство]]&nbsp;— [[Невський проспект]], [[Горохова вулиця]], [[Вознесенський проспект]]. Майже вся забудова центральної частини міста з'явилася пізніше, але геометрично задані площі та вулиці визначили вигляд міста до наших днів. Вирішальну роль у цьому відіграв Петро I, адже він особисто вибрав місце Невського проспекту, Адміралтейства, Петропавлівської фортеці, ввів жорстку містобудівну дисципліну<ref name="Мир архитектуры"/>. Всі будівлі в Санкт-Петербурзі за указом Петра мали будуватися з каменю (одночасно з цим у всіх інших містах Росії було заборонено використовувати камінь як основний будівельний матеріал). У ті часи набув поширення стиль [[Петровське бароко|петровського бароко]], представниками якого є італійці Д. Трезіні, [[Джованні Марія Фонтана]], [[Ніколо Мікетті]], француз [[Олександр Леблон|Жан-Батист Леблон]], німці [[Андреас Шлютер]], [[Георг Йоганн Маттарнові]], російський [[Земцов Михайло Григорович|Михайло Земцов]]. У місті збереглося кілька будівель, побудованих в цьому стилі: [[Петропавлівська фортеця]] з [[Петропавлівський собор|Петропавловським собором]], [[Літній палац Петра I|Літній палац]], [[Кунсткамера]], [[Будівля Дванадцяти колегій]], [[Меншиковський палац]]. У середині XVIII століття став переважати стиль [[Єлизаветинське бароко|єлизаветинського бароко]], представленого архітекторами [[Франческо Бартоломео Растреллі]] ([[Зимовий палац]], [[Смольний монастир]], [[Великий Петергофський палац]] у [[Петергоф]]і, [[Великий Катерининський палац]] в [[Царське Село (музей-заповідник)|Царському Селі]]) та [[Чевакинський Сава Іванович|Сава Чевакинським]] ([[Нікольський морський собор]])<ref name="Ленинград и окрестности">''Алешина Л. С.'' Ленинград и окрестности. Справочник-путеводитель.&nbsp;— М.: Искусство, 1986.&nbsp;— С.V—XVI</ref>.
   
 
У 1844 році імператор [[Микола I (російський імператор)|Микола I]] видав указ про заборону будувати цивільні будівлі в місті вище карниза Зимового палацу<ref>{{cite web|url=http://walkspb.ru/zd/zimniy.html|title=Зимний дворец|publisher=Прогулки по Санкт-Петербургу|accessdate=2011-11-14}}</ref>. З другої половини XVIII століття в архітектурі міста став переважати [[класицизм]]. Основні архітектори цього стилю: [[Баженов Василь Іванович|Василь Баженов]] ([[Михайлівський замок]]), [[Валлєн Деламот|Жан-Батист Валлєн-Деламот]] (будівля [[Імператорська Академія мистецтв|Академії мистецтв]], [[Гостинний двір (Санкт-Петербург)|Великий гостинний двір]]), [[Антоніо Рінальді]] ([[Мармуровий палац (Санкт-Петербург)|Мармуровий палац]]), [[Старов Іван Єгорович|Іван Старов]] ([[Таврійський палац]], [[Троїцький собор Олександро-Невської лаври]]), [[Джакомо Кваренгі]] ([[Будівля Смольного|Будівля Смольного інституту]], [[Олександрівський палац]] в Царському Селі), [[Чарлз Камерон]] ([[Павловськ (музей-заповідник)|Павловський палац]]); та більш пізнього (з початку XIX століття) його різновиду, стилю [[Ампір|російського ампіру]]: [[Вороніхін Андрій Никифорович|Андрій Вороніхін]] ([[Казанський собор (Санкт-Петербург)|Казанський собор]]), [[Захаров Андріян Дмитрович|Андріян Захаров]] ([[Головне адміралтейство]]), [[Тома де Томон|Жан Тома де Томон]] ([[Стрілка Василівського острова]]), [[Россі Карл Іванович|Карл Россі]] ([[Михайлівський палац]], [[Будинок Головного штабу (Санкт-Петербург)|будівля Головного штабу]], [[Александрінський театр]], [[будівля Сенату і Синоду]]), [[Стасов Василь Петрович|Василь Стасов]] ([[Спасо-Преображенський собор (Санкт-Петербург)|Спасо-Преображенський собор]], [[Троїце-Ізмайлівський собор]]), [[Огюст Рікар Монферран|Огюст Монферран]] ([[Ісаакіївський собор]]). У середині XIX століття в архітектурі стала переважати [[Еклектика (архітектура)|еклектика]]: [[Штакеншнейдер Андрій Іванович|Андрій Штакеншнейдер]] ([[Маріїнський палац (Санкт-Петербург)|Маріїнський палац]], [[палац Білосольських-Білозерських]]), [[Брюллов Олександр Павлович|Олександр Брюллов]] ([[Лютеранська церква Святих Петра і Павла (Санкт-Петербург)|Лютеранська церква Святих Петра і Павла]]), [[Тон Костянтин Андрійович|Костянтин Тон]] ([[Московський вокзал (Санкт-Петербург)|будівля Московського вокзалу]]), [[Парланд Альфред Олександрович|Альфред Парланд]] ([[Спас на Крові|храм Спаса на Крові]]). З середини століття починається спорудження нових набережних і мостів, йде велике будівництво прибуткових будинків. Саме в цей період формуються [[Ливарний проспект|Ливарний]], [[Володимирський проспект (Санкт-Петербург)|Володимирський]] і [[Заміський проспект]]и<ref name="Ленинград и окрестности" />.
 
У 1844 році імператор [[Микола I (російський імператор)|Микола I]] видав указ про заборону будувати цивільні будівлі в місті вище карниза Зимового палацу<ref>{{cite web|url=http://walkspb.ru/zd/zimniy.html|title=Зимний дворец|publisher=Прогулки по Санкт-Петербургу|accessdate=2011-11-14}}</ref>. З другої половини XVIII століття в архітектурі міста став переважати [[класицизм]]. Основні архітектори цього стилю: [[Баженов Василь Іванович|Василь Баженов]] ([[Михайлівський замок]]), [[Валлєн Деламот|Жан-Батист Валлєн-Деламот]] (будівля [[Імператорська Академія мистецтв|Академії мистецтв]], [[Гостинний двір (Санкт-Петербург)|Великий гостинний двір]]), [[Антоніо Рінальді]] ([[Мармуровий палац (Санкт-Петербург)|Мармуровий палац]]), [[Старов Іван Єгорович|Іван Старов]] ([[Таврійський палац]], [[Троїцький собор Олександро-Невської лаври]]), [[Джакомо Кваренгі]] ([[Будівля Смольного|Будівля Смольного інституту]], [[Олександрівський палац]] в Царському Селі), [[Чарлз Камерон]] ([[Павловськ (музей-заповідник)|Павловський палац]]); та більш пізнього (з початку XIX століття) його різновиду, стилю [[Ампір|російського ампіру]]: [[Вороніхін Андрій Никифорович|Андрій Вороніхін]] ([[Казанський собор (Санкт-Петербург)|Казанський собор]]), [[Захаров Андріян Дмитрович|Андріян Захаров]] ([[Головне адміралтейство]]), [[Тома де Томон|Жан Тома де Томон]] ([[Стрілка Василівського острова]]), [[Россі Карл Іванович|Карл Россі]] ([[Михайлівський палац]], [[Будинок Головного штабу (Санкт-Петербург)|будівля Головного штабу]], [[Александрінський театр]], [[будівля Сенату і Синоду]]), [[Стасов Василь Петрович|Василь Стасов]] ([[Спасо-Преображенський собор (Санкт-Петербург)|Спасо-Преображенський собор]], [[Троїце-Ізмайлівський собор]]), [[Огюст Рікар Монферран|Огюст Монферран]] ([[Ісаакіївський собор]]). У середині XIX століття в архітектурі стала переважати [[Еклектика (архітектура)|еклектика]]: [[Штакеншнейдер Андрій Іванович|Андрій Штакеншнейдер]] ([[Маріїнський палац (Санкт-Петербург)|Маріїнський палац]], [[палац Білосольських-Білозерських]]), [[Брюллов Олександр Павлович|Олександр Брюллов]] ([[Лютеранська церква Святих Петра і Павла (Санкт-Петербург)|Лютеранська церква Святих Петра і Павла]]), [[Тон Костянтин Андрійович|Костянтин Тон]] ([[Московський вокзал (Санкт-Петербург)|будівля Московського вокзалу]]), [[Парланд Альфред Олександрович|Альфред Парланд]] ([[Спас на Крові|храм Спаса на Крові]]). З середини століття починається спорудження нових набережних і мостів, йде велике будівництво прибуткових будинків. Саме в цей період формуються [[Ливарний проспект|Ливарний]], [[Володимирський проспект (Санкт-Петербург)|Володимирський]] і [[Заміський проспект]]и<ref name="Ленинград и окрестности" />.
Рядок 615: Рядок 614:
 
[[Файл:Botkin Infectious Diseases Hospital.jpg|thumb|260px|left|Клінічна інфекційна лікарня ім. С.&nbsp;П.&nbsp;Боткіна]]
 
[[Файл:Botkin Infectious Diseases Hospital.jpg|thumb|260px|left|Клінічна інфекційна лікарня ім. С.&nbsp;П.&nbsp;Боткіна]]
   
Більшість закладів охорони здоров'я Петербурга входять в систему [[Міністерство охорони здоров'я Російської Федерації|Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації]] і діляться на три групи: ті, що підпорядковуються [[Комітет з охорони здоров'я Уряду Санкт-Петербурга|Комітету з охорони здоров'я Петербурга]], федеральні установи МОЗ РФ і установи Ленінградської області в межах міста. Комітет з охорони здоров'я Уряду Петербурга є виконавчим органом державної влади з проведення міської політики в сфері охорони здоров'я. Крім установ, які входять в систему МОЗ РФ, в Петербурзі розташовані установи охорони здоров'я інших відомств, а також недержавні установи<ref>{{cite web|url=http://www.medline.ru/public/histm/medmono/100/4.phtml|title=Медицинский Петербург|publisher=medline.ru|accessdate=2012-09-25|archiveurl=http://www.webcitation.org/6BOkUVO3f|archivedate=2012-10-14}}</ref>.
+
Більшість закладів охорони здоров'я Санкт-Петербурга входять в систему [[Міністерство охорони здоров'я Російської Федерації|Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації]] і діляться на три групи: ті, що підпорядковуються [[Комітет з охорони здоров'я Уряду Санкт-Петербурга|Комітету з охорони здоров'я Санкт-Петербурга]], федеральні установи МОЗ РФ і установи Ленінградської області в межах міста. Комітет з охорони здоров'я Уряду Санкт-Петербурга є виконавчим органом державної влади з проведення міської політики в сфері охорони здоров'я. Крім установ, які входять в систему МОЗ РФ, в Санкт-Петербурзі розташовані установи охорони здоров'я інших відомств, а також недержавні установи<ref>{{cite web|url=http://www.medline.ru/public/histm/medmono/100/4.phtml|title=Медицинский Петербург|publisher=medline.ru|accessdate=2012-09-25|archiveurl=http://www.webcitation.org/6BOkUVO3f|archivedate=2012-10-14}}</ref>.
   
У Петербурзі 106 амбулаторно-поліклінічних закладів, 33 стоматологічних поліклініки, 44 диспансери різного профілю, 83 стаціонарних лікувальних установи, 24 лікарні, 57 станцій швидкої допомоги. Серед них: [[Військово-медична академія імені С. М. Кірова]], [[Олександрівська лікарня (Санкт-Петербург)|Олександрівська лікарня]], госпіталь ветеранів війн, міські психіатричні лікарні [[Міська психіатрична лікарня № 1 ім. П. П. Кащенко|імені Кащенка]], [[Міська психіатрична лікарня св. Миколи Чудотворця|імені Святого Миколи Чудотворця]], [[Клінічна інфекційна лікарня імені С. П. Боткіна|клінічна інфекційна лікарня імені Боткіна]], [[НДІ грипу]], [[Російський НДІ акушерства і гінекології ім. Д. О. Отта|НДІ акушерства і гінекології імені Отта]], [[Лікарня Раухфуса|дитяча лікарня імені Раухфуса]], [[дитяча клінічна лікарня № 5 ім. Н. Ф. Філатова|дитяча клінічна лікарня імені Філатова]] та інші. З [[2005]] року в місті реалізується Національний пріоритетний проект «Здоров'я», що передбачає модернізацію системи міської охорони здоров'я<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />.
+
У Санкт-Петербурзі 106 амбулаторно-поліклінічних закладів, 33 стоматологічних поліклініки, 44 диспансери різного профілю, 83 стаціонарних лікувальних установи, 24 лікарні, 57 станцій швидкої допомоги. Серед них: [[Військово-медична академія імені С. М. Кірова]], [[Олександрівська лікарня (Санкт-Петербург)|Олександрівська лікарня]], госпіталь ветеранів війн, міські психіатричні лікарні [[Міська психіатрична лікарня № 1 ім. П. П. Кащенко|імені Кащенка]], [[Міська психіатрична лікарня св. Миколи Чудотворця|імені Святого Миколи Чудотворця]], [[Клінічна інфекційна лікарня імені С. П. Боткіна|клінічна інфекційна лікарня імені Боткіна]], [[НДІ грипу]], [[Російський НДІ акушерства і гінекології ім. Д. О. Отта|НДІ акушерства і гінекології імені Отта]], [[Лікарня Раухфуса|дитяча лікарня імені Раухфуса]], [[дитяча клінічна лікарня № 5 ім. Н. Ф. Філатова|дитяча клінічна лікарня імені Філатова]] та інші. З [[2005]] року в місті реалізується Національний пріоритетний проект «Здоров'я», що передбачає модернізацію системи міської охорони здоров'я<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />.
   
 
== Спорт ==
 
== Спорт ==
 
[[Файл:Spb 06-2017 img40 Krestovsky Stadium (cropped).jpg|280px|right|thumb|Стадіон «[[Крестовський (стадіон)|Крестовський]]»]]
 
[[Файл:Spb 06-2017 img40 Krestovsky Stadium (cropped).jpg|280px|right|thumb|Стадіон «[[Крестовський (стадіон)|Крестовський]]»]]
У Петербурзі розвинений як аматорський, так і професійний спорт. У місті 13 стадіонів з трибунами понад 1500 місць, 1649 спортивних зали, 10 палаців спорту, 17 критих об'єктів зі штучним льодом, 118 басейнів, велотрек, 18 лижних баз, 11 веслувальних баз і каналів. Серед них [[Петровський (стадіон)|стадіон «Петровський»]], [[Ювілейний (спортивний комплекс, Санкт-Петербург)|палац спорту «Ювілейний»]], [[Льодовий палац (Санкт-Петербург)|Льодовий палац]], [[Зимовий стадіон]], [[Спортивно-концертний комплекс «Петербурзький»]], плавальний басейн СКА<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />. В 2017 році на заході [[Крестовський (острів, Санкт-Петербург)|Крестовського острова]] побудовано [[Зеніт-арена (Санкт-Петербург)|футбольний стадіон]] місткістю 69 тисяч глядачів. Важливим центром спортивної культури є [[Національний державний університет фізичної культури, спорту і здоров'я імені П. Ф. Лесгафта]].
+
У Санкт-Петербурзі розвинений як аматорський, так і професійний спорт. У місті 13 стадіонів з трибунами понад 1500 місць, 1649 спортивних зали, 10 палаців спорту, 17 критих об'єктів зі штучним льодом, 118 басейнів, велотрек, 18 лижних баз, 11 веслувальних баз і каналів. Серед них [[Петровський (стадіон)|стадіон «Петровський»]], [[Ювілейний (спортивний комплекс, Санкт-Петербург)|палац спорту «Ювілейний»]], [[Льодовий палац (Санкт-Петербург)|Льодовий палац]], [[Зимовий стадіон]], [[Спортивно-концертний комплекс «Петербурзький»]], плавальний басейн СКА<ref name="Паспорт Санкт-Петербурга" />. В 2017 році на заході [[Крестовський (острів, Санкт-Петербург)|Крестовського острова]] побудовано [[Зеніт-арена (Санкт-Петербург)|футбольний стадіон]] місткістю 69 тисяч глядачів. Важливим центром спортивної культури є [[Національний державний університет фізичної культури, спорту і здоров'я імені П. Ф. Лесгафта]].
   
 
У місті базуються професійні клуби:
 
У місті базуються професійні клуби:
   
 
* [[Футбол]]: «[[Зеніт (футбольний клуб, Санкт-Петербург)|Зеніт»]]&nbsp;— один із найсильніших клубів [[Російська футбольна Прем'єр-ліга|прем'єр-ліги]] [[Чемпіонат Росії з футболу|чемпіонату Росії]]; «[[Динамо (футбольний клуб, Санкт-Петербург)|Динамо]]» і «Зеніт–2» — виступають у [[Першість Футбольної Національної Ліги|ФНЛ]]; «Динамо–2–Спб»— виступає у [[Другий дивізіон Росії з футболу|другому дивізіоні]].
 
* [[Футбол]]: «[[Зеніт (футбольний клуб, Санкт-Петербург)|Зеніт»]]&nbsp;— один із найсильніших клубів [[Російська футбольна Прем'єр-ліга|прем'єр-ліги]] [[Чемпіонат Росії з футболу|чемпіонату Росії]]; «[[Динамо (футбольний клуб, Санкт-Петербург)|Динамо]]» і «Зеніт–2» — виступають у [[Першість Футбольної Національної Ліги|ФНЛ]]; «Динамо–2–Спб»— виступає у [[Другий дивізіон Росії з футболу|другому дивізіоні]].
* [[Хокей]]: [[СКА (хокейний клуб)|СКА]]&nbsp;— один з найсильніших клубів [[Континентальна хокейна ліга|КХЛ]]; [[Динамо (хокейний клуб, Санкт-Петербург)|ХК «Динамо Спб»]] та «СКА-Нева» виступають в [[Вища хокейна ліга|Вищій хокейній лізі]]; «СКА-1946», «СКА-Срібні Леви» и МХК «Динамо Петербург» в чемпіонаті [[Молодіжна хокейна ліга|МХЛ]].
+
* [[Хокей]]: [[СКА (хокейний клуб)|СКА]]&nbsp;— один з найсильніших клубів [[Континентальна хокейна ліга|КХЛ]]; [[Динамо (хокейний клуб, Санкт-Петербург)|ХК «Динамо Спб»]] та «СКА-Нева» виступають в [[Вища хокейна ліга|Вищій хокейній лізі]]; «СКА-1946», «СКА-Срібні Леви» и МХК «Динамо Санкт-Петербург» в чемпіонаті [[Молодіжна хокейна ліга|МХЛ]].
 
* [[Баскетбол]]: «Зеніт» — виступає в Єдиній лізі ВТБ; «[[Спартак (баскетбольний клуб, Санкт-Петербург)|Спартак»]]; «[[Динамо (баскетбольний клуб, Санкт-Петербург)|Динамо»]] (існував у 2004—2006 роках); ЖБК «Ладога».
 
* [[Баскетбол]]: «Зеніт» — виступає в Єдиній лізі ВТБ; «[[Спартак (баскетбольний клуб, Санкт-Петербург)|Спартак»]]; «[[Динамо (баскетбольний клуб, Санкт-Петербург)|Динамо»]] (існував у 2004—2006 роках); ЖБК «Ладога».
 
* [[Волейбол]]: «[[Автомобіліст (волейбольний клуб, Санкт-Петербург)|Автомобіліст»]]&nbsp;— виступає у Вищій лізі Б [[Чемпіонат Росії з волейболу серед чоловіків|Чемпіонату Росії]]; «Зеніт» — виступає в суперлізі; «[[Ленінградка (волейбольний клуб)|Ленінградка»]]&nbsp;— виступає в Суперлізі [[Чемпіонат Росії з волейболу серед жінок|Чемпіонату Росії]].
 
* [[Волейбол]]: «[[Автомобіліст (волейбольний клуб, Санкт-Петербург)|Автомобіліст»]]&nbsp;— виступає у Вищій лізі Б [[Чемпіонат Росії з волейболу серед чоловіків|Чемпіонату Росії]]; «Зеніт» — виступає в суперлізі; «[[Ленінградка (волейбольний клуб)|Ленінградка»]]&nbsp;— виступає в Суперлізі [[Чемпіонат Росії з волейболу серед жінок|Чемпіонату Росії]].
Рядок 635: Рядок 634:
 
На Літніх Олімпійських іграх 1980 року в Ленінграді на стадіоні імені Кірова пройшло декілька матчів футболу.
 
На Літніх Олімпійських іграх 1980 року в Ленінграді на стадіоні імені Кірова пройшло декілька матчів футболу.
   
== Видатні особи, пов'язані з Петербургом ==
+
== Видатні особи, пов'язані з Санкт-Петербургом ==
   
 
{{main|Персоналії, пов'язані з Санкт-Петербургом}}
 
{{main|Персоналії, пов'язані з Санкт-Петербургом}}
Рядок 641: Рядок 640:
 
[[Файл:St. Petersburg. Peter and Paul Fortress. Commandant's House (front facade). 1743-46gg..JPG|міні|праворуч|200пкс|Петропавлівська фортеця, двір, Будинок коменданта фортеці.]]
 
[[Файл:St. Petersburg. Peter and Paul Fortress. Commandant's House (front facade). 1743-46gg..JPG|міні|праворуч|200пкс|Петропавлівська фортеця, двір, Будинок коменданта фортеці.]]
   
=== Почесні громадяни Петербурга ===
+
=== Почесні громадяни Санкт-Петербурга ===
Вищим почесним званням Петербурга є звання «[[Почесний громадянин Санкт-Петербурга|Почесний громадянин Петербурга]]», яке присвоюється громадянам Російської Федерації та інших держав, а також особам без громадянства, які зробили видатний внесок у розвиток міста, підвищення його ролі і авторитету в Росії і на міжнародній арені, зміцнення демократії та захисту прав людини, науку, мистецтво, духовний та моральний розвиток суспільства.<ref>[http://gov.spb.ru/gov/pochetnie_grajdane/ Почетные граждане Санкт-Петербурга // Офіційний сайт Адміністрації Санкт-Петербурга {{ref-ru}}]</ref>
+
Вищим почесним званням Санкт-Петербурга є звання «[[Почесний громадянин Санкт-Петербурга]]», яке присвоюється громадянам Російської Федерації та інших держав, а також особам без громадянства, які зробили видатний внесок у розвиток міста, підвищення його ролі і авторитету в Росії і на міжнародній арені, зміцнення демократії та захисту прав людини, науку, мистецтво, духовний та моральний розвиток суспільства.<ref>[http://gov.spb.ru/gov/pochetnie_grajdane/ Почетные граждане Санкт-Петербурга // Офіційний сайт Адміністрації Санкт-Петербурга {{ref-ru}}]</ref>
   
 
=== Народились у місті ===
 
=== Народились у місті ===
Рядок 705: Рядок 704:
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
* [[Персоналії, пов'язані з Санкт-Петербургом|Персоналії, пов'язані з Петербургом]]
+
* [[Персоналії, пов'язані з Санкт-Петербургом]]
 
* [[Найбільші міста Європи]]
 
* [[Найбільші міста Європи]]
 
* [[2046 Ленінград]]&nbsp;— астероїд, названий на честь міста (одна з колишніх назв).
 
* [[2046 Ленінград]]&nbsp;— астероїд, названий на честь міста (одна з колишніх назв).
   
 
== Джерела та література ==
 
== Джерела та література ==
* ''Котляр М. Ф.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1290-5/978-966-00-1290-5.pdf Петербург] // {{ЕІУ|9|443}}
+
* ''Котляр М. Ф.'' [http://history.org.ua/LiberUA/978-966-00-1290-5/978-966-00-1290-5.pdf Санкт-Петербург] // {{ЕІУ|9|443}}
   
 
=== Література ===
 
=== Література ===
 
* {{ref-ru}} Ленинград: Энциклопедический справочник.&nbsp;— Москва; Ленинград: Большая советская энциклопедия, 1957.&nbsp;— 808&nbsp;с.
 
* {{ref-ru}} Ленинград: Энциклопедический справочник.&nbsp;— Москва; Ленинград: Большая советская энциклопедия, 1957.&nbsp;— 808&nbsp;с.
 
* {{ref-ru}} Ленинград. Историко-географический атлас.&nbsp;— М.: Главное управление геодезии и картографии при Совете министров СССР, 1981.
 
* {{ref-ru}} Ленинград. Историко-географический атлас.&nbsp;— М.: Главное управление геодезии и картографии при Совете министров СССР, 1981.
* {{ref-ru}} Петербург: Энциклопедия.&nbsp;— М.: Российская политическая энциклопедия, 2006.
+
* {{ref-ru}} Санкт-Петербург: Энциклопедия.&nbsp;— М.: Российская политическая энциклопедия, 2006.
* {{ref-ru}} Топонимическая энциклопедия Петербурга.&nbsp;— СПб.: Информационно-издательское агентство ЛИК, 2002.
+
* {{ref-ru}} Топонимическая энциклопедия Санкт-Петербурга.&nbsp;— СПб.: Информационно-издательское агентство ЛИК, 2002.
 
* {{ref-ru}} Музыкальный Петербург: Энциклопедический словарь / Российский ин-т истории искусств / А.&nbsp;Л.&nbsp;Порфирьева (отв.ред.), Ж.&nbsp;В.&nbsp;Князева (сост.).&nbsp;— СПб. : Композитор, 1996.
 
* {{ref-ru}} Музыкальный Петербург: Энциклопедический словарь / Российский ин-т истории искусств / А.&nbsp;Л.&nbsp;Порфирьева (отв.ред.), Ж.&nbsp;В.&nbsp;Князева (сост.).&nbsp;— СПб. : Композитор, 1996.
* {{ref-ru}} ''Крюковских А. П.'' Петербург. Памятники искусства: худож.-ист. очерк&nbsp;— СПб. : Паритет, 2004.&nbsp;— 461с.
+
* {{ref-ru}} ''Крюковских А. П.'' Санкт-Петербург. Памятники искусства: худож.-ист. очерк&nbsp;— СПб. : Паритет, 2004.&nbsp;— 461с.
* {{ref-ru}} ''Анисимов Е. В., Балашов Е. М., Ваксер А. З., Ганелин Р. Ш., Дзенискевич А. Р.'' Петербург: 300 лет истории / РАН; Петербургский ин-т истории / В.&nbsp;М.&nbsp;Ковальчук (отв.ред.).&nbsp;— СПб: Наука, 2003.&nbsp;— 759с.
+
* {{ref-ru}} ''Анисимов Е. В., Балашов Е. М., Ваксер А. З., Ганелин Р. Ш., Дзенискевич А. Р.'' Санкт-Петербург: 300 лет истории / РАН; Санкт-Петербургский ин-т истории / В.&nbsp;М.&nbsp;Ковальчук (отв.ред.).&nbsp;— СПб: Наука, 2003.&nbsp;— 759с.
 
* {{ref-ru}} ''Столпянский П. Н.''. Петербург: Как возник, основался и рос Санкт-Питербурх / Независимая гуманитарная академия.&nbsp;— СПб. : НеГа, 1995.&nbsp;— 382с.
 
* {{ref-ru}} ''Столпянский П. Н.''. Петербург: Как возник, основался и рос Санкт-Питербурх / Независимая гуманитарная академия.&nbsp;— СПб. : НеГа, 1995.&nbsp;— 382с.
* {{ref-ru}} Петербург в зеркале социологии / Владимир Вячеславович Козловский (гл.ред.ред.кол.).&nbsp;— СПб. : Социологическое общество им. М.&nbsp;М.&nbsp;Ковалевского, 2003.&nbsp;— 482с.
+
* {{ref-ru}} Санкт-Петербург в зеркале социологии / Владимир Вячеславович Козловский (гл.ред.ред.кол.).&nbsp;— СПб. : Социологическое общество им. М.&nbsp;М.&nbsp;Ковалевского, 2003.&nbsp;— 482с.
 
* {{ref-ru}} Энциклопедия для детей / Т. Доп. : Российские столицы. Москва и Санкт- Петербург.&nbsp;— М. : Аванта+, 2002.&nbsp;— 445&nbsp;с.
 
* {{ref-ru}} Энциклопедия для детей / Т. Доп. : Российские столицы. Москва и Санкт- Петербург.&nbsp;— М. : Аванта+, 2002.&nbsp;— 445&nbsp;с.
* Український Некрополь Петербурга / Т.&nbsp;М.&nbsp;Лебединська, П.&nbsp;М.&nbsp;Тарасенко.&nbsp;— К. : Стилос, 2007.&nbsp;— 136 с.
+
* Український Некрополь Санкт-Петербурга / Т.&nbsp;М.&nbsp;Лебединська, П.&nbsp;М.&nbsp;Тарасенко.&nbsp;— К. : Стилос, 2007.&nbsp;— 136 с.
 
* Українці та Петербург: журнал / ред. В. Косенко
 
* Українці та Петербург: журнал / ред. В. Косенко
 
* ''Шелест Володимир''. Ідеологічна боротьба між Москвою та Петербургом-Ленінградом і її відображення у літературі / перед. Н. Полонська-Василенко.&nbsp;— Мюнхен, 1974.&nbsp;— 66 с.
 
* ''Шелест Володимир''. Ідеологічна боротьба між Москвою та Петербургом-Ленінградом і її відображення у літературі / перед. Н. Полонська-Василенко.&nbsp;— Мюнхен, 1974.&nbsp;— 66 с.
* ''Кантор В. К.'' Петербург: Российская империя против российского хаоса: к проблеме имперского сознания в России.&nbsp;— М. : РОССПЭН, 2008.&nbsp;— 543с.
+
* ''Кантор В. К.'' Санкт-Петербург: Российская империя против российского хаоса: к проблеме имперского сознания в России.&nbsp;— М. : РОССПЭН, 2008.&nbsp;— 543с.
 
* {{ref-ru}} Москва&nbsp;— Петербург: Pro et contra. Диалог культур в истории национального самосознания: Антология / Северо- Западное отделение Российской академии образования; Русский Христианский гуманитарный ин-т / Д.&nbsp;К.&nbsp;Бурлака (отв.ред.), К.&nbsp;Г.&nbsp;Исупов (сост.,вступ.ст.,коммент.,библиогр.).&nbsp;— СПб. : Изд-во Русского Христианского гуманитарного ин-та, 2000.&nbsp;— 712с.
 
* {{ref-ru}} Москва&nbsp;— Петербург: Pro et contra. Диалог культур в истории национального самосознания: Антология / Северо- Западное отделение Российской академии образования; Русский Христианский гуманитарный ин-т / Д.&nbsp;К.&nbsp;Бурлака (отв.ред.), К.&nbsp;Г.&nbsp;Исупов (сост.,вступ.ст.,коммент.,библиогр.).&nbsp;— СПб. : Изд-во Русского Христианского гуманитарного ин-та, 2000.&nbsp;— 712с.
   
Рядок 753: Рядок 752:
 
|Проект =
 
|Проект =
 
}}
 
}}
* [http://gov.spb.ru/ Офіційний портал Адміністрації Петербурга]
+
* [http://gov.spb.ru/ Офіційний портал Адміністрації Санкт-Петербурга]
* [http://www.mr-spb.ru/info/map/ Мапа Петербурга]
+
* [http://www.mr-spb.ru/info/map/ Мапа Санкт-Петербурга]
 
* [http://www.aroundspb.ru/maps/ Велика колекція карт міста]
 
* [http://www.aroundspb.ru/maps/ Велика колекція карт міста]
* [http://www.mr-spb.ru/info/metro/ Метро Петербурга]
+
* [http://www.mr-spb.ru/info/metro/ Метро Санкт-Петербурга]
 
* [http://lazarev.org/ru/interesting/full_news/tajnam_net._bolshoj_obman_petra_velikogo_aleksandr_grinin_2012_dokumen/ Таємниць немає. Великий обман «Петра Великого» (Олександр Гринін) 2012]{{ref-ru}}
 
* [http://lazarev.org/ru/interesting/full_news/tajnam_net._bolshoj_obman_petra_velikogo_aleksandr_grinin_2012_dokumen/ Таємниць немає. Великий обман «Петра Великого» (Олександр Гринін) 2012]{{ref-ru}}
   

Версія за 12:34, 22 грудня 2018

місто Санкт-Петербург
Coat of Arms of Saint Petersburg (2003).svg Flag of Saint Petersburg Russia.svg
Герб Санкт-Петербурга Прапор Санкт-Петербурга
SPB Collage 2014-3.png
Головне Адміралтейство, Петропавлівська фортеця, Ісаакіївський собор, річка Фонтака, Мідний вершник, Двірцева площа та Зимовий палац
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Санкт-Петербург
Код ЗКАТУ: 40000000000
Код ЗКТМО: 40000000
Основні дані
Час заснування: 1703
Населення 5 191 690 (2015)
Площа 1439 км²[1]
Густота населення 3383 осіб/км²
Поштові індекси 190000-199406
Телефонний код +7 812
Географічні координати: 59°57′ пн. ш. 30°19′ сх. д. / 59.950° пн. ш. 30.317° сх. д. / 59.950; 30.317Координати: 59°57′ пн. ш. 30°19′ сх. д. / 59.950° пн. ш. 30.317° сх. д. / 59.950; 30.317
Часовий пояс UTC+3
Водойма Нева
Міста-побратими 90 міст, серед яких Севастополь, Київ, Одеса, Миколаїв, Харків і Львів.
Докладніше: #Міста-побратими
Схема місташе
Схема місташе
Влада
Адреса РФ, Санкт-Петербург 191124, Смольний, вул. Смольного, 3
Веб-сторінка gov.spb.ru
Губернатор Олександр Бєглов (Тимчасово виконуючий обов'язки)
Карта
Санкт-Петербург (Росія)
Санкт-Петербург
Санкт-Петербург

Санкт-Петербург (Санкт-Петербург)
Санкт-Петербург
Санкт-Петербург

Авт. номер: 78, 98, 178, 198

Санкт-Петербург у Вікісховищі?

Маріїнський палац, центр міста

Санкт-Петербу́рг (також неофіційно Петербу́рг і Пі́тер[2]; рос. Санкт-Петербург; 18 серпня 1914 — 26 січня 1924 — Петрогра́д, 26 січня 1924 — 6 вересня 1991 — Ленінгра́д, рос. Ленинград) — місто федерального значення у Російській Федерації, суб'єкт РФ, адміністративний центр Північно-Західного федерального округу та Ленінградської області.[3] Санкт-Петербург — найважливіший після Москви економічний, промисловий, науковий та культурний центр, великий транспортний вузол північного заходу Росії.

Заснований у 1703 році, Санкт-Петербург з 1712 по 1918 рік був столицею Російської імперії (за винятком часу правління Петра II, коли статус столиці ненадовго повернувся до Москви) і резиденцією Російських імператорів. За час свого імперського статусу місто стало одним з найкрасивіших у світі.

Санкт-Петербург — друге після Москви за величиною місто Російської Федерації. Місто з адміністративно підлеглими територіями займає площу 1439 км². Санкт-Петербург — четверте місто в Європі за чисельністю населення після Стамбула, Москви та Лондона — його населення становить 5 191 690 осіб (2015[4]). Санкт-Петербург є найпівнічнішим містом у світі із населенням понад 1 млн осіб. Сайт citypopulation.de оцінює населення Петербурзької агломерації у 5,4 млн осіб (75 місце у світі). [1]

З 2008 року в Санкт-Петербурзі міститься Конституційний суд Російської Федерації. Санкт-Петербург — важливий економічний, науковий і культурний центр Росії, великий транспортний вузол. Історичний центр Санкт-Петербурга та пов'язані з ним комплекси пам'яток входять до списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО[5]; це один з найважливіших у країні центрів туризму. Серед найбільш значущих культурно-туристичних об'єктів — Ермітаж, Маріїнський театр, Російська національна бібліотека, Російський музей, Петропавлівська фортеця, Ісаакіївський собор тощо[6].

Зміст

Географія

Розташування Санкт-Петербурга в Європі

Санкт-Петербург є найпівнічнішим з міст світу з населенням понад мільйон чоловік. Він розташований на північному заході Російської Федерації, в межах Приневської низовини, на прилеглому до гирла річки Неви узбережжі Невської губи Фінської затоки і на численних островах Невської дельти. Висота міста над рівнем моря: для центральних районів — 1—5 м, периферійних районів (північ) — 5—30 м, периферійних районів (південь і південний захід) — 5—22 м. Найвище місце в межах міста — район Красного Села (70—110 м) з Горіховою горою (176 м).

Площа власне міської території становить 605,8 км² (з районами, включеними в міську межу в 1998 р., — 1431 км²).

Водойми

Загальна протяжність всіх водойм на території Санкт-Петербурга досягає 282 км, а їх водна поверхня становить близько 7 % усієї площі міста. За час існування Санкт-Петербурга гідрологічна мережа міста зазнала істотних змін. Будівництво міста в низькому болотистому місці потребувало спорудження каналів і ставків для осушення. Викопана при цьому земля використовувалася для підвищення поверхні. Наприкінці XIX століття дельта Неви складалася з 48 річок і каналів, що утворювали 101 острів. З плином часу (в міру будівництва міста) багато водойм втрачали своє первісне значення, забруднювалися і засипалися. У XX столітті в результаті засипки каналів, проток і рукавів число островів скоротилася до 42.

Основна водна магістраль міста — річка Нева, яка впадає в Невську губу Фінської затоки, що належить до Балтійського моря. Найбільші рукави дельти: Велика і Мала Нева, Велика, Середня і Мала Невки, Фонтанка, Мойка, Єкатерінгофка, Крестовка, Карпівка, Жданівка, Смоленка, Пряжка, Кронверкська протока; канали — Морський канал , Обвідний канал, канал Грибоєдова, Крюков канал. Основні притоки Неви в межах міста: зліва — Іжора, Славянка, Мурзінка, праворуч — Охта, Чорна річка. Найбільші острови в дельті Неви: Васильєвський, Петроградський, Крестовський, Декабристів; найбільший острів у Фінській затоці — Котлін[7]. Через водні об'єкти міста перекинуто близько 800 мостів (не враховуючи мостів на територіях промислових підприємств), у тому числі 218 пішохідних та 22 розвідних. Серед них частина розташована у колишніх передмістях Санкт-Петербурга: в Кронштадті — 5, Пушкіні — 54, Петергофі — 51, Павловську — 16, Ломоносові — 7 мостів. Найдовший міст — Великий Обухівський (вантовий) міст через Неву (повна довжина мостового переходу — 2824 м), найширший міст — Синій міст на річці Мойці (99,5 м)[1].

Клімат

Клімат Петербурга — помірний, перехідний від помірно-континентального до помірно-морського. Такий тип клімату з теплим літом і незвично помірною для такої географічної широти зимою пояснюється впливом Гольфстріму та атмосферною циркуляцією, характерною для Ленінградської області. Це обумовлено порівняно невеликою кількістю сонячного тепла, що надходить на земну поверхню і в атмосферу[8].

Сумарний приплив сонячної радіації тут в 1,5 рази менший, ніж в Південній Україні, і вдвічі менший, як у Середній Азії. За рік в Санкт-Петербурзі буває в середньому 62 сонячних дні. Тому протягом більшої частини року переважають дні з похмурою погодою та розсіяним освітленням[8]. Тривалість дня в Санкт-Петербурзі змінюється від 5 годин 51 хвилини 22 грудня до 18 годин 50 хвилин 22 червня. У місті спостерігаються так звані Білі ночі (починаються 25-26 травня і закінчуються 16-17 липня), коли сонце опускається за горизонт не більше ніж на 9° і вечірні сутінки практично зливаються з ранковими. Загалом, тривалість білих ночей — понад 50 днів[9].

Річна амплітуда сум прямої сонячної радіації на горизонтальну поверхню при ясному небі від 25 МДж/м ² в грудні до 686 МДж/м ² в червні. Хмарність зменшує в середньому за рік прихід сумарної сонячної радіації на 21 %, а прямої сонячної радіації — на 60 %. Середньорічна сумарна радіація становить 3156 МДж/м²[10].

Для міста характерна часта зміна повітряних мас, зумовлена значною мірою циклонічною діяльністю. Влітку переважають західні і північно-західні вітри, взимку — західні і південно-західні[8]. Петербурзькі метеостанції фіксують різноманітні відомості про погоду ще з 1722 року. Найвища температура, зафіксована в Санкт-Петербурзі за весь період спостережень, — +37,1 °C у 2010 році[11], а найнижча −35,9 °C у 1883 році[12].

Клімат Санкт-Петербурга (норма 1981–2010, рекорди за весь період спостережень — з 1881 року)
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 8,6 10,2 14,9 25,3 30,9 34,6 35,3 37,1 30,4 21,0 12,3 10,9 37,1
Середній максимум, °C −3,1 −3 2,0 9,3 16,0 20,0 23,0 20,8 15,0 8,6 2,0 −1,5 9,1
Середня температура, °C −5,5 −5,8 −1,3 5,1 11,3 15,7 18,8 16,9 11,6 6,2 0,1 −3,7 5,8
Середній мінімум, °C −8 −8,5 −4,2 1,5 7,0 11,7 15,0 13,5 8,8 4,0 −1,8 −6,1 2,7
Абсолютний мінімум, °C −35,9 −35,2 −29,9 −21,8 −6,6 0,1 4,9 1,3 −3,1 −12,9 −22,2 −34,4 −35,9
Норма опадів, мм 44 33 37 31 46 71 79 83 64 67 56 51 662
Температура води, °C 0 0 0 0 0 1 1 7 7 9 14 5 18 0 17 4 12 9 7 4 2 1 0 3 6 9
Кількість дощових днів 9 7 10 13 15 17 17 17 20 20 16 10 171
Джерело: Климат Санкт-Петербурга. Погода и климат. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-12-21. 

Екологія

Основними проблемами екології Санкт-Петербурга є забруднення води, повітря і ґрунтів, а також великий шум, спричинений високою інтенсивністю міського транспорту.

Високий рівень забруднення атмосферного повітря спостерігається передусім поблизу великих автомагістралей і промислових зон. В місті діє 21 автоматична станція моніторингу атмосферного повітря. У 2009 році викиди в атмосферу становили 625 300 тонн. Порівняно з попереднім роком, кількість викидів збільшилася — транспорту на 1 %, від стаціонарних джерел — на 9,8 %. Щільність викиду на душу населення становить 135,9 кг на рік, на одиницю площі 434,5 т на км². 91,9 % всіх викидів дає транспорт[13].

Санкт-Петербург займає п'яте місце найшумніших мегаполісів світу, середній показник шуму в місті вищий за норму і становить 60 децибелів. Зони, де рівень звуку перевищує норму на 10-15 децибел, розташовані поряд з головними міськими проспектами — Московським, Стачек, Ліговському, Невським, кільцевою автодорогою, залізницею, включають також мікрорайони поруч з промзонами і частина південного заходу, яка примикає до аеропорту Пулково[14].

Інша проблема міста — часті повені. Значна частина території Санкт-Петербурга (острови дельти Неви, широка смуга між Фінською затокою і лінією Балтійської залізниці, лівобережжя до Фонтанки та ін) розташована на висотах, що не перевищують 1,2-3 м над рівнем моря. Ці райони міста схильні до небезпеки повеней, пов'язаних головно з вітровим нагоном вод в східній частині Фінської затоки. Катастрофічними повені були 7 (19) листопада 1824 (підйом рівня вод вище ординара на 4,21 м) і 23 вересня 1924 (3,69 м). У момент повені 1924 було затоплено близько 70 км² території міста. За трьохсотрічну історію Петербурга було зареєстровано, за різними джерелами, близько 300 повеней[1]. Остання небезпечна повінь (вода піднялася до 187 см від Кронштадтського футштока) була 16 листопада 2010 року, дуже небезпечна (220 см) — 10 січня 2007[15].

Рекреаційні зони та природоохоронні території

Зелені насадження Санкт-Петербурга і передмість разом з водною поверхнею займають близько 40 % міської території (за даними 2002 року). До 2000 року на 1 жителя міста припадало близько 65 м² насаджень. Загальна площа зелених насаджень перевищує 31 000 га, в тому числі 68 парків, 166 садів, 730 скверів, 232 бульвару, 750 озеленених вулиць[16]. Парки міста розташовані в різних ландшафтних умовах: на нижній і верхній терасах узбережжя Фінської затоки (парки Стрєльни, Петергофа й Ломоносова), моренній рівнині (парки міста Пушкіна), камових пагорбах (Шуваловський парк, Осикова Роща). Основу ряду парків становлять природні ліси, котрі досі зберегли свій породний склад (Сосновка, Удєльний парк). Багато парків, створені у післявоєнні роки, розбиті на території, де деревна рослинність фактично була відсутня (Московський парк Перемоги, Приморський парк Перемоги)[17]. На околицях міста збереглися лісові масиви, що залишилися від підзони південної тайги: Юнтоловська лісова дача, лісові острівці вздовж річок Великої Охти, Ржевки, Жерновки, Талліннського шосе, між річкою Невою і залізницею на Москву[18].

Catherine park in Tsarskoe Selo 01.jpg
View to Kazan Cathedral by Ivan Smelov.jpg
Большой Обуховский мост.JPG
Park Pobedy SPB 2.jpg
Єкатерининський парк в Царському Селі Казанський собор Великий Обухівський (вантовий) міст через Неву Московський парк Перемоги

У Санкт-Петербурзі є 7 територій з особливим природоохоронним статусом: 3 державних природних заказника («Юнтоловський», «Гладишевського», «Північне узбережжя Невської губи») і чотири пам'ятки природи («Дудергофські висоти», «Комаровський берег», «Стрельнінський берег», «Парк Сергіївка»). Згідно з генеральним планом розвитку Санкт-Петербурга планується поява ще п'яти заказників і двох пам'яток природи[13].

Уряд

Адміністративно-територіальний устрій

Санкт-Петербург ділиться на 18 районів:
Адміністративний поділ
Санкт-Петербурга

  1. Адміралтейський
  2. Василеостровський
  3. Виборзький
  4. Калінінський
  5. Кіровський
  6. Колпінський
  7. Червоногвардійський
  8. Красносєльський
  9. Кронштадтський

  1. Курортний
  2. Московський
  3. Невський
  4. Петроградський
  5. Петродворцовий
  6. Приморський
  7. Пушкінський
  8. Фрунзенський
  9. Центральний
В межах районів розташовані 111 внутрішньоміських муніципальних утворень: 81 муніципальний округ (деяким з них присвоєні назви, деякі називаються за номерами), 9 міст (Зеленогорськ, Колпіно, Красне Село, Кронштадт, Ломоносов, Павловськ, Петергоф, Пушкін, Сестрорецьк) і 21 селище[19].

Органи влади

Державна влада в місті здійснюється на підставі Статуту міста, який був прийнятий Законодавчими зборами 14 січня 1998 року. Вищою посадовою особою міста є губернатор, якого призначають Законодавчі збори за пропозицією Президента Російської Федерації на термін 5 років. 3 жовтня 2018 року губернатор міста Олександр Бєглов (Тимчасово виконуючий обов'язки). Виконавчу владу в місті здійснює Уряд, який очолює губернатором, і інші виконавчі органи державної влади Санкт-Петербурга, що разом утворюють систему виконавчих органів державної влади міста — Адміністрацію Санкт-Петербурга. Уряд міста розміщується в будівлі Смольного інституту.

Законодавчу владу в місті здійснюють Законодавчі збори, що складається з 50 депутатів, котрі обираються жителями міста за пропорційною системою терміном на 5 років. У 2011 році сформовано Законодавчі збори п'ятого скликання, де присутні 5 фракцій: «Єдина Росія» (20 місць), «Справедлива Росія» (12), КПРФ (7), «Яблуко» (6) і ЛДПР (5). Головою Законодавчих зборів є В'ячеслав Макаров (з грудня 2011 року). Законодавчі збори розташовані у Маріїнському палаці. Для організації та здійснення контролю за виконанням бюджету міста, витрачанням коштів позабюджетних фондів створюється Контрольно-рахункова палата Санкт-Петербурга. Судову владу здійснюють статутний і мирові судді[20].

Бюджет

В останні кілька років бюджетні доходи міста ростуть швидкими темпами; не в останню чергу це пов'язано з перереєстрацією в Санкт-Петербурзі ряду найбільших платників податків — в основному державних компаній. Зокрема, тепер у місті зареєстровано такі великі державні та приватні компанії, як «Совкомфлот», «Газпром нафта», «Сибур Холдинг», «Поліметал» та інші.

До числа основних дохідних джерел бюджету Санкт-Петербурга належать: податок на прибуток організацій і податок на доходи фізичних осіб (66 %), акцизи (3,5 %), податок на майно організацій (5,6 %), доходи від використання майна, яке перебуває у державній та муніципальній власності (6,0 %). Основні статті витрат: розвиток дорожньо-транспортної інфраструктури (23 %, в тому числі: будівництво, реконструкція та утримання доріг, дотації на роботу пасажирського транспорту, розвиток петербурзького метрополітену), охорона здоров'я (14 %), освіта (12 %), будівництво житла та утримання житлового фонду (9 %), підтримка інвалідів та пенсіонерів (8 %), підтримка сімей, які мають дітей (8 %), розвиток комунально-інженерної інфраструктури (7 %), благоустрій (3 %), культура (3 %). Державний борг Санкт-Петербурга на 1 січня 2011 року становив 6,61 млрд рублів[21]. У зв'язку зі зміною федерального законодавства стосовно оподаткуванню в травні 2012 року бюджет був секвестрованим зі зменшенням доходів до обсягу 378,9 мільярда рублів, витрати — 430,4 мільярда рублів, дефіцит бюджету — 51,5 мільярда рублів[22].

Виконання бюджету Санкт-Петербурга, млн руб.[23]
2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 план 2013 план
Дохід 75 734 87 337 116 125 215 220 278 055 339 059 315 597 347 443 399 502 386 980 380 828
Витрати 76 720 91 762 133 875 183 380 259 302 355 844 322 254 358 567 404 032 418 351 405 880
Дефіцит/профіцит — 986 — 4 425 — 17 750 + 31 840 + 18 753 — 16 786 — 6 658 — 11 125 — 4 530 — 31 371 — 25 052

Зовнішні зв'язки

Консульство Чехії в Санкт-Петербурзі

Місто має великі зовнішні зв'язки. У місті періодично проводяться дні культури інших міст і країн. На 2011 рік у Санкт-Петербурга було 79 міст-побратимів.

У Санкт-Петербурзі розташовані: Генеральні консульства 34 країн світу (зокрема Генеральне консульство України[24]), 3 почесних Генеральних консульства, 19 Почесних консульств; представництва міжнародних організацій: Міжпарламентська асамблея держав-учасниць СНД, представництво Європейського банку реконструкції та розвитку, філія Євразійського банку розвитку, Міжпарламентська асамблея Євразійського економічного співтовариства; представництва 28 суб'єктів Російської Федерації; зареєстровано 17 національно-культурних автономій, 51 національно-культурне об'єднання, 20 земляцтв[25].

Міська символіка

Офіційна символіка

Історичний герб Санкт-Петербурга, затверджений у 1730 році, підтверджений у 1780 році, доповнений в 1857 році, ніколи не відмінявся і знову введений у вживання у 1991 році, є найстарішим і основним офіційним символом Санкт-Петербурга. Сучасний прапор міста прийнятий 8 червня 1992[26] внесений до Державного геральдичного реєстру Російської Федерації з присвоєнням реєстраційного номера 49. На гербі і прапорі Санкт-Петербурга зображені: скіпетр як символ столиці та імператорської влади, морський якір як символ морського порту і річковий якір як символ річкового порту. Прообразом послужив герб Ватикану, як міста Святого Петра. Прапор Санкт-Петербурга — офіційний символ суб'єкта Російської Федерації, що позначає його конституційно-правовий статус, єдність жителів Санкт-Петербурга, культурне надбання Санкт-Петербурга. Прийнятий 8 червня 1992 року, через дев'ять місяців після виходу відповідного рішення[26][27].

Гімн Санкт-Петербурга є одним із символів міста (музика — «Гімн Великому місту» з балету «Мідний вершник» Рейнгольда Глієра, в редакції Григорія Корчмара, слова — Олега Чупрова). Повністю був затверджений 13 травня 2003[27].

Згідно зі статтею 7 Статуту Санкт-Петербурга, історичними символами міста є кораблик на шпилі Адміралтейства, Мідний вершник, ангел на шпилі Петропавлівського собору. Згідно зі статтею 8 Статуту Санкт-Петербурга, петербурзькою традицією є полуденний гарматний постріл сигнальної зброї з бастіону Наришкіна Петропавлівської фортеці[20].

Свята та пам'ятні дні

Окрім загальноросійських і міжнародних свят, в Санкт-Петербурзі відзначаються міські свята та пам'ятні дати[28]:

Історія назви міста

Історія

Заснування і розбудова міста у 18 столітті

Мапа міста, 1776 рік

Санкт-Петербург заснований 1703 року Петром I поруч зі шведським містом Нієн (швед. Nyen); названий на честь небесного покровителя московського царя — святого Петра. Перша збудована будівля — Петропавлівська фортеця на Заячому острові — була збудована як фортеця під час Північної війни. Якщо шведи обрали для свого поселення та фортеці Нієншанц (швед. Nyenskans, фін. Nevanlinna) місце в дельті Неви, яке не затоплюється навіть під час катастрофічних повеней, то Петро I цю обставину, очевидно через незнання, до уваги не взяв.

У 17121918 роках Петербург — столиця Російської імперії (за винятком часу правління Петра II, коли статус столиці ненадовго повернувся до Москви) і резиденція Російських імператорів.

У 1719 році в Санкт-Петербурзі був відкритий перший в Росії публічний музей — Кунсткамера, в 1724 заснована Петербурзька Академія наук, перша російська газета також почала випускатися тут.

19 століття

У Санкт-Петербурзі відбулося грудневе повстання 1825 року. У 1837 була відкрита перша російська залізниця Санкт-Петербург — Царське село (нині місто Пушкін).

Місто трьох російських революцій

18 (31) серпня 1914 року прийняте друге в історії міста офіційне ім'я — Петроград у зв'язку зі вступом Росії до Першої світової війни як «патріотичніше» замість «німецької» назви Санкт-Петербург. Раніше воно зустрічалося як в поетичній мові (Є. А. Баратинський, О. С. Пушкін), так і в найменуваннях деяких установ (Старообрядницька єпархія Петрограду).

У Санкт-Петербурзі почались революція 1905 — 07, Лютнева революція 1917, Жовтнева революція 1917.

Радянський період

26 січня 1924 року II Всесоюзний З'їзд Рад СРСР задовольнив прохання Петросовета і перейменував своєю ухвалою Петроград на Ленінград. Місто було назване в честь В. І. Леніна, російського революціонера, організатора і учасника Жовтневої революції 1917, що став засновником і першим керівником Радянської держави (Російська Республіка, РРФСР, СРСР).

1 серпня 1927 року місто увійшло до складу і стало центром знов створеної Ленінградської області. У грудні 1931 Ленінград був виведений зі складу області і перетворений в місто республіканського підпорядкування.

В роки Другої Світової війни місто витримало 29-місячну блокаду нацистських військ.

Пострадянський період

Постарадянський період ознаменувався певною дерадянізацією і відновленням історично-культурних традицій міста. У 1991 році, за результатами референдуму, 54 % мешканців міста висловилися за повернення історичної назви міста Санкт-Петербург. 6 вересня 1991 указом Президії Верховної Ради РРФСР воно було повернуто[30], 21 квітня 1992 внесено у Конституцію РФ[31]. У 19912007 роках було встановлено багато пам'ятників, відреставровано і відновлено Костянтинівський палац, храм Спаса на Крові та багато інших. Вперше 25 травня 1991, після довгої перерви, церковна служба пройшла в Казанському соборі. На початку 1990-х років зі здобуттям незалежності України пожвавилось українське культурно-громадське життя в Петербурзі.

26 червня 1991 Анатолія Собчака обрали першим і останнім мером Петербурга, 13 березня 1996 виконавчу владу передали Адміністрації Санкт-Петербурга, яку формує губернатор Санкт-Петербурга, посаду ж мера була скасована. 31 серпня 2011 року губернатором Санкт-Петербурга став Георгій Полтавченко.

З 1997 року в Санкт-Петербурзі проводиться щорічний економічний саміт Росії та країн СНД — Петербурзький міжнародний економічний форум — важливий міжнародний економічний і політичний захід, що отримало неофіційну назву «Російський Давос». З 2006 року форум поміняв формат, ставши заходом за участю керівників найбільших російських і іноземних компаній, глав держав і політичних лідерів, голів уряду, віце-прем'єрів, міністрів, губернаторів (у 2012 році: понад 4 тисяч осіб з більш ніж 60 країн)[32]. З 15 по 17 липня 2006 року в Костянтинівському палаці в Стрєльні відбувся саміт «Великої вісімки»[33].

Населення

Населення Санкт-Петербурга
з 1725 до 2010 р.
Рік Населення, ос.
1725 75 000
1750 150 000
1800 300 000
1846 336 000
1852 485 000
1858 520 100
1864 539 100
1867 667 000
1873 842 900
1881 876 600
1886 928 600
1891 1 035 400
1897 1 264 900
1901 1 439 400
1908 1 678 000
1910 1 962 000
1915 2 318 600
1920 2 000 000
1926 1 616 100
1936 2 739 800
Рік Населення, ос.
1939 3 191 300
1944 2 559 000
1959 2 888 000
1970 3 512 974
1979 4 072 528
1988*[34] 5 000 000
1989[35] ***4 990 749
1990[36] **5 002 000
2002[37][38] ***4 661 219
2005[36][39] **4 600 000
2007 **4 571 184
2008[40] **4 568 047
2009[41] **4 581 854
2010 **4 600 310
2011[42] **4 868 520

* Наявне населення. За переписом 1989 року чисельність постійного населення
складала 4990,7 тис., а наявного — 5023,5 тис.[43]
**На 1 січня ***Переписи — на 12 січня 1989 і 9 жовтня 2002

За даними Петростата, на 1 січня 2012 року населення міста становило 4 951 600 осіб, а 22 вересня знову перевищило 5 мільйонів. З початку 1990-х по 2007 рік спостерігалася стійка депопуляція: у 1990 році населення міста становило понад 5 млн осіб, в 2007 — 4 571 184. З 2008 року знову спостерігається приріст населення (+0,3 % у 2008 році і +0,4 % у 2009 році), проте, головно завдяки перевазі міграційному приросту над природним спадом. У підсумку з 2002 року по 2010 рік приріст населення становив трохи більше 4 % (з 4661,2 до 4879,6 тис.)[44]. За даними Росстату на 2010 рік показник народжуваності становив 12,0 проміле, показник смертності — 14,2 проміле[6]. За результатами Всеросійського перепису 2010 року чисельність населення становила 4879566 осіб, з них чоловіків — 45,6 %, жінок — 54,4 % (тобто на 1000 чоловіків припадає 1194 жінки). Перше місце серед районів міста за чисельністю населення займає Приморський район: 507 200 мешканців[44]. Очікувана тривалість життя петербурзців в 2007 році становила 64 роки у чоловіків і 75 років у жінок (ці показники на один рік перевищують показники 2006 року).

За Всеросійським переписом населення 2010 року в Санкт-Петербурзі проживають представники понад 200 національностей і народностей: росіяни — 3 909 тис. (92,5 % від усього населення, яке вказало свою національність), українці — 64 тисячі (1,52 %), білоруси — 38 тисяч (0,9 %), татари — 31 тисяча (0,73 %), євреї — 24 тисячі (0,57 %), узбеки — 20,3 тисячі (0,48 %), вірмени — 20 тисяч (0,47 %), азербайджанці — 17,7 тисячі (0,36 %), таджики — 12,1 тисячі (0,29 %), грузини — 8,3 тисячі (0,2 %), молдовани — 7,2 тисячі (0,17 %), казахи — 3,4 тисячі (0,08 %), фіни — 2,6 тисячі (0,06 %)[45]. 31,7 % від населення міста старшого за 15 років мають вищу або незакінчену вищу освіту, 26,7 % — середню спеціальну освіту, 13,8 % — середню загальну освіту, 2287 осіб (0,06 %) — неписьменні[46]. Рівень зареєстрованого безробіття на кінець грудня 2011 року становив 1,9 % від економічно активного населення. Середня номінальна заробітна плата, нарахована за грудень 2011 року, становила 41 653 рублів (115,4 % до рівня грудня 2010 року)[47]. Розмір прожиткового мінімуму в розрахунку на душу населення на IV квартал 2011 року, встановленого постановою Уряду Санкт-Петербурга від 14.03.2012 року, становив 6220,6 рублів[48].

Злочинність

У 2011 році рівень злочинності в Санкт-Петербурзі становив 1218 зареєстрованих злочинів на 100 тисяч жителів (122 місце серед міст Росії), зниження в порівнянні з 2010 роком на 13,6 %. Розкриваність злочинів становила 53,2 % і її частка в останні роки знижується. Спостерігалося зростання злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків (на 29,3 %). Кількість тяжких та особливо тяжких злочинів знижується, їх частка в загальній кількості зареєстрованих злочинів становила 41,7 %. Питома частка злочинів економічної спрямованості у загальній чисельності зареєстрованих злочинів становила 6,9 %. Знижується рівень „вуличної“ злочинності, де переважають майнові злочини, крадіжки, грабежі (67,5 %), при цьому зростає частка злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотиків (12,9 %). Зменшується частка крадіжок з осель і об'єктів різних форм власності (37,9 % від загальної кількості злочинів у місті). У 2011 році в Санкт-Петербурзі відбулося 7451 ДТП, в яких були потерпілі (більше на 1 % в порівнянні з 2010 роком), при цьому кількість загиблих зросла на 18,1 %. У структурі адміністративних правопорушень: 71 % — порушення у сфері благоустрою; 17 % — порушення правил торгівлі; 12 % — порушення закону про тишу. За результатами опитувань мешканців міста зберігається загальна незадовільна оцінка роботи правоохоронних органів[49][50][51].

На території Санкт-Петербурга 4 слідчих ізолятори (в тому числі знамениті „Хрести“), 4 виправні колонії і 1 виховна колонія (Колпіно)[52].

Релігія

У Санкт-Петербурзі 268 конфесій і релігійних об'єднань: Російської православної церкви — 131 громада, Старообрядницької церкви, Вірменської Апостольської церкви — 2 парафії, Римо-Католицької церкви — 7 парафій, Євангелічно-Лютеранської церкви — 19 громад, мусульманських — 3 громади, буддійських — 5 об'єднань, юдейських — 9 об'єднань, Євангельських християн-баптистів — 13 громад, Церкви адвентистів сьомого дня — 6 парафій, П'ятидесятників — 23 об'єднання та інші. 229 культових споруд перебувають у власності або відомстві релігійних об'єднань[53].

Holy Trinity Cathedral of Alexander Nevsky Lavra in SPB (01).jpg
Mešita v Sankt-Petěrburgu (3).jpg
PeterburgskayaSinagoga 29688.jpg
The Buddhistic Temple in St. Petersburg.jpg
Троїцький собор
Александро-Невської лаври
Соборна і кафедральна мечеть Велика Хоральна синагога Буддійський храм «Дацан Гунзечойней»

Господарство

Санкт-Петербург — один з найважливіших економічних центрів Російської Федерації. Валовий регіональний продукт (ВРП) міста у 2011 році, за оцінкою Комітету економічного розвитку, промислової політики і торгівлі Санкт-Петербурга, становив 1,927 трлн рублів (у 2010 році — 1,662 руб.). Основними видами економічної діяльності є (у дужках — частка у ВРП за 2010 рік): виробнича промисловість (24,1 %), оптова та роздрібна торгівля (18,7 %), операції з нерухомим майном (18,2 %), транспорт і зв'язок (9,9 %), будівництво (7,8 %), інші види діяльності (21,3 %)[47]. Фінансовий ринок міста є другим за величиною регіональним фінансовим ринком Росії. У місті діють Санкт-Петербурзька валютна біржа, Товарна біржа „Санкт-Петербург“, Фондова біржа „Санкт-Петербург“, Санкт-Петербурзька Ф'ючерсна біржа, Нафтова біржа „Санкт-Петербург“[6]. У місті зареєстровано 42 комерційних банки (найбільші з них: ВТБ, банк „Санкт-Петербург“, „Росія“, КІТ Фінанс, Балтінвестбанк, Міжнародний банк Санкт-Петербурга) і близько 100 філій банків інших регіонів, понад 400 фінансових і брокерських компаній[54].

Промисловість

Основу промисловості становлять понад 700 великих і середніх підприємств, також понад 20 тисяч малих підприємств. У 2011 році обсяг відвантаженої продукції промисловістю міста сягнув 1 965,9 мільярда рублів, що на 34,5 % перевищило показники попереднього року. У структурі відвантаженої продукції 48 % займає виробництво коксу та нафтопродуктів, 22 % — продукція машинобудування (транспортні засоби, машини, різні види устаткування), 13 % — харчові продукти, напої та тютюн, 6 % — продукція металургії та готові металеві вироби[47].

Основа промисловості Санкт-Петербурга — важка індустрія. У місті працюють такі суднобудівні підприємства, як „Адміралтейські верфі“ (кораблі для ВМФ, танкери, підводні човни), „Балтійський завод“ (судна для Морфлоту, криголами), „Північна верф“ (судна для ВМФ і Морфлоту), машинобудування — „Ленінградський металічний завод“ (парові, газові і гідравлічні турбіни), „Електросила“ (електромашини, генератори), завод „Електропульт“ (електрична апаратура), „Севкабель“ (силові кабелі, мідний прокат), „Кіровський завод“ (трактори, металопродукція, сільськогосподарська техніка), „Арсенал“ (космічні супутники, артилерійські установки, компресорні станції), „Іжорські заводи“ (прокатне обладнання, спеціальне обладнання, атомні реактори), „Ленінець“ (обладнання для авіації та озброєння, радіоелектронне устаткування), „Світлана“ (рентгенівські трубки, радіоелектронна апаратура, комплектуючі), ЛОМО (оптичні прилади) і інші. Розвинене транспортне машинобудування: „Вагонмаш“ (пасажирські вагони для залізниць і електровагони для метрополітену), Петербурзький трамвайно-механічний завод, автомобільні заводи компаній Ford, Toyota, General Motors, Scania, Nissan і Hyundai Motor. Значний обсяг промислового виробництва формується підприємствами галузі виробництва озброєнь[55]. У місті розвинена чорна (Іжорський трубний завод компанії „Северсталь“) і кольорова металургія („Червоний Виборжец“), хімічна, легка, поліграфічна промисловість.

Серед найбільших підприємств харчової промисловості: „Балтика“ (пиво, безалкогольні напої, мінеральні води), „Пивоварня Хейнекен“ (пиво), „Пивоварний завод імені Степана Разіна“, „Хлібний дім“ (хлібобулочні, борошняні та кондитерські вироби), „Кондитерська фабрика імені Н. К. Крупської“ (цукерки і шоколад), Парнас-М (ковбасні вироби, м'ясні консерви і напівфабрикати), Ленінградський комбінат хлібопродуктів ім. С. М. Кірова (крупа, борошно, хлібобулочні та кондитерські вироби), „Петмол“ (молочні продукти), „Полюстрово“ (мінеральна вода), „Бритіш Американ Тобакко-СПб“, „Петро“ (тютюнові вироби), м'ясокомбінати, підприємства з виробництва кондитерських виробів, рибної продукції та багато інших[55].

Spb 06-2017 img26 Kirov Plant.jpg
Streets Sankt-Peterburg sent2011 3934.jpg
Finlandsky Rail Terminal.jpg
Saint Petersburg 2009 tourist pictures 0268.JPG
Кіровський завод Північна прохідна
Адміралтейських верфей
Фінляндський вокзал.
Пам’ятник В.І.Леніну
Туристичний катер
на річці Мойці

Споживчий ринок

Оборот роздрібної торгівлі у 2011 році становив 765,4 млрд рублів, що на 3,6 % більше, ніж у попередньому році. У структурі обороту харчові продукти (включаючи напої та тютюнові вироби) у 2011 році склали 38 %, непродовольчі товари — 62 %. У 2011 році населенню було надано платних послуг на 295,1 мільярда рублів[47]. Споживчий ринок Санкт-Петербурга забезпечує роботою п'яту частину зайнятого в міському господарстві населення і становить п'яту частину валового внутрішнього регіонального продукту. Він включає в себе близько 15 900 підприємств роздрібної торгівлі (у тому числі продовольчі товари повсякденного попиту населенню реалізують понад 6,5 тисяч підприємств торгівлі), 6800 — громадського харчування, понад 8,5 тисяч — побутового обслуговування. У місті діють 171 комплекс дрібнороздрібної торгівлі, 22 ринки (з них 16 спеціалізованих на реалізації сільгосппродукції). У Санкт-Петербурзі представлені торгові мережі: міжнародні (METRO, Ашан, Real, Prisma, Супер Сіва), федеральні (X5 Retail Group, О'Кей, Лента, Діксі-V-mart, Вікторія-Квартал, Патерсон, Сьомий Континент, Магніт), міжрегіональні (7Я сім'я, Норма, Норман), місцеві (Полушка, Находка, Питерское, MaxMix, Сезон, Нетто, Смарт, Лэнд, Риомаг, Диета 18, Пловдив, Центральные булочные, Гастроном 811) та інші[56][57].

Санкт-Петербург є одним з міст, що визначають розвиток медіапростору країни, для друкованого ринку Північної столиці характерні високі кількісні та якісні показники. У Санкт-Петербурзі випускається понад 100 газет (разовий тираж близько 10 мільйонів екземплярів) і 150-ти журналів (понад 7 мільйонів екземплярів). Приблизний річний обсяг реалізації періодичної друкованої продукції в місті — 185 мільйонів екземплярів: 132 мільйони екземплярів — реалізація в роздріб і 53 мільйонів екземплярів — за передплатою[58]. У Санкт-Петербурзі розташований головний офіс федерального телевізійного „П'ятого каналу“. Крім того, в місті працюють регіональні телеканали „100ТВ“, „Санкт-Петербург“[59]. Є також ряд регіональних телестудій: Ленінградська обласна телекомпанія, НТВ-Петербург, СТС-Петербург, ТНТ-Петербург.

Будівельна галузь

Санкт-Петербург один з лідерів Росії у будівництві. У 2011 році в місті було виконано будівельних робіт на суму 335,7 млрд рублів, введено в експлуатацію 2705,7 м² житла[47]. У 2011 році обсяг інвестицій в основний капітал склав 293,6 мільярда рублів, у тому числі іноземних 6,121 мільярда $ (71,5 % обсягу прийшло в виробництво), основні інвестиції прийшли з Великої Британії (17 % загального обсягу), Південної Кореї (9 , 5 %), Кіпру (9,3 %), Китаю (8,8 %) Німеччини (6,8 %), Австрії (5,1 %) і Казахстану (4,9 %)[47]. Інвестиційні рейтинги Санкт-Петербурга: у Moody's Investors Service — BBB стабільний (з 2011 року), Standard & Poor's — BBB стабільний (з 2009 року), Fitch Ratings — BBB стабільний (з січня 2012 року). Найбільшими країнами-контрагентами в Санкт-Петербурзі є Китай, Нідерланди, Німеччина, Італія, Фінляндія, США. Найбільшими інвестиційними проектами міста до 2015 року є: будівництво Західного швидкісного діаметра, розвиток аеропорту Пулково, будівництво морського пасажирського терміналу та освоєння територій в західній частині Васильєвського острова, будівництво комплексу „Балтійська перлина“, реконструкція територій Апраксиного двору і Нової Голландії, будівництво комплексу „Невська ратуша“, розвиток Ново-Адміралтейського острова, будівництво другої сцени Маріїнського театру і футбольного стадіону на Крестовському острові, будівництво Південно-Західної ТЕЦ, будівництво об'єктів в промислових зонах „Іжорські заводи“ і „Металлострой“[6].

Туризм

Готель „Асторія“

Істотну роль в економіці міста грає туристичний бізнес, пов'язаний з прийомом гостей з Росії та зарубіжних країн, а також пов'язана з цим економічна активність у сфері обслуговування. У 2005 році Санкт-Петербург відвідали близько 2,18 млн іноземних туристів. Всього, з урахуванням російських туристів, місто в 2005 році відвідало близько 4,5 млн осіб[60]. У місті працює багато великих та малих готелів (у тому числі готелі „Гранд Готель Європа“, „Гранд Готель Емеральд“, „Асторія“, „Корінтія Невський Палас Готель“, „Прибалтійська“, „Пулковська“, „Санкт-Петербург“, „Москва“, „Росія“, „Октябрська“, „АЗИМУТ Готель Санкт-Петербург“ тощо), пансіонів. Здача квартир і кімнат приїжджим і туристам є важливим джерелом доходу для багатьох петербуржців. Адміністрація Петербурга підтримує і розвиває туристичний бізнес в Санкт-Петербурзі. Міська влада збирається витратити на рекламу Петербурга 150 мільйонів рублів. Крім того, близько 45 мільйонів рублів Петербург витратить на розміщення зовнішньої реклами в європейських столицях і Токіо. Ще 45 мільйонів заплановано виділити на участь у міжнародних виставках та організацію презентацій[61].

Комунальне господарство

Водопостачанням та аерацією міста займається підприємство ГУП „Водоканал Санкт-Петербурга“. Основним джерелом водопостачання Санкт-Петербурга і передмість є річка Нева. З неї забирається понад 96 % води, яка проходить обробку на 5 найбільших водопровідних станціях: Головна водопровідна станція, Північна водопровідна станція, Південна водопровідна станція, Волковська водопровідна станція, Водопровідні очисні споруди міста Колпіно. З 26 червня 2009 Санкт-Петербург став першим мегаполісом, в якому вся питна вода проходить обробку ультрафіолетом і який повністю відмовився від використання рідкого хлору для знезараження води. У місті 21 каналізаційна очисна споруда, найбільші з них: Центральна станція аерації, Північна станція аерації і Південно-Західні очисні споруди, працюють три заводи спалювання осаду стічних вод. Стічна вода в Петербурзі очищають з 1979 року. До кінця 2008 року Петербург очищає 91,7 % стічних вод. До 2015 року 98 % стічних вод міста буде проходити очищення (у 2010 році — 93 %)[62][63]. Забір води з природних водних об'єктів у 2009 році становив 1267,7 млн м³ (96 % від попереднього року), скинуто стічних вод 1233,3 млн м³ (в тому числі без очищення 178,6 млн м³), дощових вод 219,6 млн м³ (в тому числі без очищення 92,4 млн м³). Скидання в 2009 році зменшилося на 80,1 мільйонів м³ порівняно з попереднім роком завдяки переключення випусків у колектори, з наступною передачею стоків на очисні споруди[64].

У системі теплопостачання Санкт-Петербурга працюють 8 ТЕЦ „ТГК-1“, 3 відомчих ТЕЦ, 377 котелень „ПЕК СПб“, 48 котелень „Лентеплоснаб“, 140 котелень „Петербургтеплоенерго“, 28 котелень „Петербургенергосбит“, 179 відомчих котелень. Протяжність теплових мереж становить понад 6000 км. На території міста розташовуються 118 високовольтних підстанцій сумарною потужністю понад 15 тисяч мегават. Основним видом котельно-пічного палива в міському господарстві є природний газ (частка якого становить 94 %), решту становлять мазут і вугілля. Найбільш великі тепло- і енергогенеруючі підприємства міста належать „ТГК-1“: Центральна ТЕЦ, Правобережна ТЕЦ № 5, Виборзька ТЕЦ № 17, Північна ТЕЦ № 21, Першотравнева ТЕЦ № 14, Південна ТЕЦ № 22, Автовська ТЕЦ № 15[65].

Транспорт

Санкт-Петербург — великий транспортний вузол північного заходу Росії і другий в країні після Москви. В місті сходяться ряд важливих залізничних і автомобільних магістралей, є великі морські та річкові порти; аеропорт Пулково.

У Санкт-Петербурзі функціонує метро з 1955 року. Воно є найглибшим у світі за середньою глибиною залягання станцій. Також це метро є 12-им за завантаженістю в світі.

Автомобільний транспорт

Санкт-Петербург — важливий осередок автомобільних перевезень, розташований на перетині транспортних шляхів, що з'єднують Скандинавію і Європу, центральні райони Росії і країни Балтії. Автомобільні магістралі зв'язують Петербург з Москвою і фінським кордоном (траса М10 „Скандинавія“), з естонським кордоном (траса М11 „Нарва“), з Мурманськом (траса М18 „Кола“), з Псковом і білоруським кордоном (траса М20) та іншими.

Серйозну проблему для міських жителів являють автомобільні затори.

Для зниження завантаженості міських автомагістралей транзитним транспортом реалізується проект будівництва Петербурзької кільцевої автодороги (КАД). Почато будівництво Західного швидкісного діаметра, проектується нова переправа під Невою — Орловський тунель, плануються й інші внутрішні міські швидкісні дороги, тунелі та мости.

Водний транспорт

Державне підприємства „Адміністрація морського порту Санкт-Петербург“ займається організацією судноплавства на території цілої низки портів, розташованих на території Санкт-Петербургу в східній частині Фінської затоки Балтійського моря:

  • Великий порт Санкт-Петербург (включає 5 басейнів: Східний, Барочний, Пасажирський, рейд Лісового молу і Вугільну Гавань; Василеострівний вантажний порт)
  • Кронштадтський порт
  • Ломоносовський порт

Порт Санкт-Петербург сполучений з морем Морським каналом протяжністю 27 миль і відкритий для заходження суден цілий рік. На західному краю Васильївського острова розташований пасажирський Морський вокзал.

Істотна доля перевезень водним транспортом припадає на річкові перевезення Невою, що зв'язує місто з Ладозьким озером і є кінцевим відрізком Волго-балтійського водного шляху. Розвинене мале судноплавство річками і каналами.

Освіта, наука і культура

Освіта

Монумент універсантам (монумент на честь студентства Петербурзького університету), Ск. Белов М. В. та ін.

На січень 2012 року у системі дошкільної освіти було 1054 дитячих садків і ясел. Практично всі вони, за винятком одиничних приватних закладів, перебувають на балансі муніципалітету. У місті 690 загальноосвітніх установ (з них 609 шкіл, у тому числі 135 з поглибленим вивченням певних предметів, 72 гімназії, 45 ліцеїв, 21 вечірня школа; 40 корекційних шкіл; 8 шкіл-інтернатів; 19 спецшкіл), 58 закладів додаткової освіти дітей, 48 установ початкової та середньої професійної освіти. Серед них відзначимо Академію російського балету ім. А. Я. Ваганової, Санкт-Петербурзький музичний коледж імені М. П. Мусоргського, з військових закладів — відомі Санкт-Петербурзьке суворовське військове училище, Нахімовське військово-морське училище , Військово-космічний Петра Великого кадетський корпус, Морський кадетський корпус та інші[6].

У місті 56 державних і 45 приватних вищих навчальних заклади[47], серед яких найвідоміші: Санкт-Петербурзький державний університет, Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет, Санкт-Петербурзький державний інженерно-економічний університет, Санкт-Петербурзький державний медичний університет імені академіка І. П. Павлова, Санкт-Петербурзький державний морський технічний університет , Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет, Санкт-Петербурзький державний електротехнічний університет, Санкт-Петербурзький державний університет сервісу та економіки, Санкт-Петербурзький державний університет телекомунікацій імені проф. М. А. Бонч-Бруєвича, Санкт-Петербурзький державний університет економіки і фінансів, Санкт-Петербурзький державний гірничий інститут, Санкт-Петербурзький національний дослідницький університет інформаційних технологій, механіки та оптики та інші. У місті функціонує також цілий ряд військових вищих навчальних закладів: Військово-космічна академія імені А. Ф. Можайського, Військово-медична академія імені С. М. Кірова, Михайлівська військова артилерійська академія, Санкт-Петербурзький військово-морський інститут, Військовий інженерно-технічний університет, Санкт-Петербурзьке вище військове училище радіоелектроніки та інші[6].

Наука

Санкт-Петербург — один з найбільших науково-освітніх центрів Росії, в якому розташовані понад 10 % наукового потенціалу країни: це понад 350 наукових організацій (у тому числі 70 організацій Академії наук РФ та інших державних академій), в яких працюють 170 тисяч наукових співробітників, у тому числі 9 тисяч докторів наук і 26 тисяч кандидатів наук. За кількістю зайнятих у науково-освітній сфері у складі загальної чисельності населення міста, Санкт-Петербург займає друге місце в Російській Федерації. У місті розташовані Санкт-Петербурзький науковий центр Російської академії наук, який об'єднує понад 60 академічних інститутів та інших науково-дослідних установ; численні науково-дослідні інститути[6]. На південній околиці міста розташовується „Головна (Пулковська) астрономічна обсерваторія Російської академії наук“.

Культура

Санкт-Петербург є культурним центром світового значення, часто його називають „Культурною столицею“. У місті 8464 об'єкти культурної спадщини (пам'ятки історії та культури), в тому числі 4213 об'єктів культурної спадщини федерального значення, що становить майже 10 % всіх пам'яток, що охороняються державою на території Російської Федерації. У Санкт-Петербурзі працюють: понад 200 музеїв та їх філій (у тому числі Ермітаж (близько трьох мільйонів творів мистецтва і пам'яток світової культури), Російський музей (найбільший музей російського мистецтва), Центральний військово-морський музей, музей Академії мистецтв Росії, музей міської скульптури, музей історії Санкт-Петербурга, музей антропології і етнографії імені Петра Великого (Кунсткамера), палацово-паркові музеї-заповідники Петергофа, Оранієнбаума, Царського Села, Павловська, Арт-центр „Пушкінська, 10“, музей сучасного мистецтва Ерарта, Всеросійський музей О. С. Пушкіна, музей оборони і блокади Ленінграда і інші); виставковий комплекс Ленекспо; понад 70 театрів (в тому числі Маріїнський театр, Олександринський театр, Михайлівський театр, Великий драматичний театр імені Г. А. Товстоногова, Санкт-Петербурзький академічний театр комедії імені М. П. Акімова, Малий драматичний (Театр Європи), Санкт-Петербурзький академічний театр імені Лєнсовета, „Балтійський дім“, Академічний драматичний театр імені В. Ф. Коміссаржевської, театр клоунади „Лицедії“, Великий Санкт-Петербурзький державний цирк та багато інших); 1100 бібліотек (найбільші серед них Російська національна бібліотека (Публічна), Бібліотека Російської академії наук, Президентська бібліотека імені Б. М. Єльцина); більш 50 культурно-дозвіллєвих закладів; понад 50 кінотеатрів[6]. У Санкт-Петербурзі кілька творчих вишів: Санкт-Петербурзька консерваторія імені Римського-Корсакова, Санкт-Петербурзька академія театрального мистецтва, Санкт-Петербурзький інститут живопису, скульптури та архітектури імені Рєпіна, Санкт-Петербурзька художньо-промислова академія імені Штігліца, Санкт-Петербурзьке художнє училище імені Реріха. У місті діють близько 10 кіностудій, серед них найстаріші: „Ленфільм“, „Леннаукфільм“[66].

У 2011 році в Санкт-Петербурзі проходило майже 1000 виставок, понад 120 прем'єр, майже 300 фестивалів[6], серед них: міжнародний фестиваль балету „Маріїнський“, міжнародний фестиваль мистецтв „Зірки білих ночей“, міжнародний зимовий фестиваль „Площа мистецтв“, міжнародний фестиваль балету „Dance Open“, міжнародний музичний фестиваль „Палаци Санкт-Петербурга“, міжнародний фестиваль джазу „Свінг білої ночі“, міжнародний фестиваль мистецтв „Від авангарду до наших днів“, міжнародний кінофестиваль „фестиваль Фестивалів“, міжнародний фестиваль байкерів в Ольгине, міжнародний театральний фестиваль» Балтійський будинок"[67]. З 1981 до початку 1990-х років у Ленінграді діяв Ленінградський рок-клуб, що поклав початок легалізації рок-колективів міста. В організації клубу брали участь групи «Пікнік», «Акваріум», «Зоопарк», «Міфи», а пізніше брали участь у його роботі групи «АукцЫон», «Кіно», «Аліса», «Поп-механіка», «ДДТ», «Нуль» та багато інших[68][69]. Нині у місті діє клуб-музей Віктора Цоя «Камчатка», могила співака на Богословському кладовищі є місцем паломництва його шанувальників[70].

Могила Тараса Шевченка на Смоленському цвинтарі.
59°58′01″ пн. ш. 30°18′23″ сх. д. / 59.966933° пн. ш. 30.306387° сх. д. / 59.966933; 30.306387

У місті є музей-квартира Тараса Шевченка (Університетська наб., 17). В однойменному сквері йому споруджено пам'ятник. На Смоленському цвинтарі знаходиться могила першого поховання Тараса Шевченка.[71]

Архітектура

Дворцова площа із Зимовим палацом

У 1990 році історичний центр Санкт-Петербурга і палацово-паркові ансамблі передмість були включені в списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Під охороною держави в Санкт-Петербурзі близько 8 тисяч пам'яток архітектури[72][73]. У 2005 році прийнята Петербурзька стратегія збереження культурної спадщини[74]. Величний вигляд Санкт-Петербурга визначають архітектурні ансамблі, строгі прямі вулиці, просторі площі, сади і парки, річки і численні канали, набережні, мости, візерунчасті огорожі, монументальні і декоративні скульптури. Архітектурні ансамблі XVIII — XX століття, зокрема: Петропавлівська фортеця, Олександро-Невська лавра, Смольний інститут, Палацова площа з Зимовим палацом, Адміралтейство, Невський проспект, Стрілка Василівського острова з будівлею Біржі, Сенатська площа з пам'ятником Петру I, вулиця зодчого Россі і площа Островського, площа Мистецтв, Ісакіївська площа і, сформована у другій половині XX століття, площа Повстання.

З перших днів свого існування місто стало викликом традиційному уявленню про місто з багатовіковою історією, що росте і розвивається повільно[75]. Петро I задумував місто за зразком Венеції і Амстердама: замість вулиць, мощених каменем, Санкт-Петербург повинна була покрити мережа каналів, по яких жителі перебиралися б на легких судах. Хоча мрії Петра не судилося збутися цілком, саме зарубіжний досвід ліг в основу подальшої забудови. Автором першого Генерального плану міста 1716 року був італійський архітектор Доменіко Трезіні: прямі перпендикулярні вулиці, широкі «прошпекти» стали характерною рисою нової столиці. Таке планування чітко прослідковується на прикладі Василівського острова і «тризуба»: Адміралтейство — Невський проспект, Горохова вулиця, Вознесенський проспект. Майже вся забудова центральної частини міста з'явилася пізніше, але геометрично задані площі та вулиці визначили вигляд міста до наших днів. Вирішальну роль у цьому відіграв Петро I, адже він особисто вибрав місце Невського проспекту, Адміралтейства, Петропавлівської фортеці, ввів жорстку містобудівну дисципліну[75]. Всі будівлі в Санкт-Петербурзі за указом Петра мали будуватися з каменю (одночасно з цим у всіх інших містах Росії було заборонено використовувати камінь як основний будівельний матеріал). У ті часи набув поширення стиль петровського бароко, представниками якого є італійці Д. Трезіні, Джованні Марія Фонтана, Ніколо Мікетті, француз Жан-Батист Леблон, німці Андреас Шлютер, Георг Йоганн Маттарнові, російський Михайло Земцов. У місті збереглося кілька будівель, побудованих в цьому стилі: Петропавлівська фортеця з Петропавловським собором, Літній палац, Кунсткамера, Будівля Дванадцяти колегій, Меншиковський палац. У середині XVIII століття став переважати стиль єлизаветинського бароко, представленого архітекторами Франческо Бартоломео Растреллі (Зимовий палац, Смольний монастир, Великий Петергофський палац у Петергофі, Великий Катерининський палац в Царському Селі) та Сава Чевакинським (Нікольський морський собор)[76].

У 1844 році імператор Микола I видав указ про заборону будувати цивільні будівлі в місті вище карниза Зимового палацу[77]. З другої половини XVIII століття в архітектурі міста став переважати класицизм. Основні архітектори цього стилю: Василь Баженов (Михайлівський замок), Жан-Батист Валлєн-Деламот (будівля Академії мистецтв, Великий гостинний двір), Антоніо Рінальді (Мармуровий палац), Іван Старов (Таврійський палац, Троїцький собор Олександро-Невської лаври), Джакомо Кваренгі (Будівля Смольного інституту, Олександрівський палац в Царському Селі), Чарлз Камерон (Павловський палац); та більш пізнього (з початку XIX століття) його різновиду, стилю російського ампіру: Андрій Вороніхін (Казанський собор), Андріян Захаров (Головне адміралтейство), Жан Тома де Томон (Стрілка Василівського острова), Карл Россі (Михайлівський палац, будівля Головного штабу, Александрінський театр, будівля Сенату і Синоду), Василь Стасов (Спасо-Преображенський собор, Троїце-Ізмайлівський собор), Огюст Монферран (Ісаакіївський собор). У середині XIX століття в архітектурі стала переважати еклектика: Андрій Штакеншнейдер (Маріїнський палац, палац Білосольських-Білозерських), Олександр Брюллов (Лютеранська церква Святих Петра і Павла), Костянтин Тон (будівля Московського вокзалу), Альфред Парланд (храм Спаса на Крові). З середини століття починається спорудження нових набережних і мостів, йде велике будівництво прибуткових будинків. Саме в цей період формуються Ливарний, Володимирський і Заміський проспекти[76].

На початку XX століття в місті з'являються будівлі в стилі модерну, серед них Будинок компанії «Зінгер», Єлисеєвський магазин, готель «Асторія», Вітебський вокзал. Відтак прийшов стиль неокласицизму («Будинок з вежами» на площі Льва Толстого), що змінився з 1920-х років конструктивізмом (Палац культури імені О. М. Горького, Великий будинок на Ливарному проспекті) і сталінським ампіром (ансамблі Московської площі, Московського проспекту, проспекту Страйків, площі Калініна, станції першої черги Ленінградського метрополітену). З 1923 року починається житлове будівництво в нових районах за принципом комплексної забудови (житлові масиви). З початку 1960-х років почалося масове зведення «хрущовок», а з 1970-х років «будинків-кораблів». У той же час з'являються будівлі, побудовані за індивідуальними проектами: Палац спорту «Ювілейний», ансамбль площі Перемоги, готель «Прибалтійський», спортивно-концертний комплекс ім. В. І. Леніна, будівля аеропорту «Пулково»[76].

Ряд нових будівельних проектів, які активно підтримують міською адміністрацією та зацікавленими фірмами (наприклад, «Охта-центр», раніше носив назву «Газпром-сіті»), реконструкції існуючих архітектурних комплексів («Нова Голландія»), наростаючий обсяг зносу будівель фонової забудови центру (в тому числі і виявлених пам'яток історії та архітектури) і поява в центрі нових будівель, що розривають ансамблі і спотворюють вид, викликають заперечення у громадськості і професійних організацій. Все частіше звучать думки, що такі дії можуть зруйнувати унікальну міське середовище петербурзького центру. Ці явища викликають також заклопотаність Всесвітнього фонду охорони пам'яток і UNESCO.

Петербург в творах мистецтва

Охорона здоров'я

Клінічна інфекційна лікарня ім. С. П. Боткіна

Більшість закладів охорони здоров'я Санкт-Петербурга входять в систему Міністерства охорони здоров'я Російської Федерації і діляться на три групи: ті, що підпорядковуються Комітету з охорони здоров'я Санкт-Петербурга, федеральні установи МОЗ РФ і установи Ленінградської області в межах міста. Комітет з охорони здоров'я Уряду Санкт-Петербурга є виконавчим органом державної влади з проведення міської політики в сфері охорони здоров'я. Крім установ, які входять в систему МОЗ РФ, в Санкт-Петербурзі розташовані установи охорони здоров'я інших відомств, а також недержавні установи[78].

У Санкт-Петербурзі 106 амбулаторно-поліклінічних закладів, 33 стоматологічних поліклініки, 44 диспансери різного профілю, 83 стаціонарних лікувальних установи, 24 лікарні, 57 станцій швидкої допомоги. Серед них: Військово-медична академія імені С. М. Кірова, Олександрівська лікарня, госпіталь ветеранів війн, міські психіатричні лікарні імені Кащенка, імені Святого Миколи Чудотворця, клінічна інфекційна лікарня імені Боткіна, НДІ грипу, НДІ акушерства і гінекології імені Отта, дитяча лікарня імені Раухфуса, дитяча клінічна лікарня імені Філатова та інші. З 2005 року в місті реалізується Національний пріоритетний проект «Здоров'я», що передбачає модернізацію системи міської охорони здоров'я[6].

Спорт

У Санкт-Петербурзі розвинений як аматорський, так і професійний спорт. У місті 13 стадіонів з трибунами понад 1500 місць, 1649 спортивних зали, 10 палаців спорту, 17 критих об'єктів зі штучним льодом, 118 басейнів, велотрек, 18 лижних баз, 11 веслувальних баз і каналів. Серед них стадіон «Петровський», палац спорту «Ювілейний», Льодовий палац, Зимовий стадіон, Спортивно-концертний комплекс «Петербурзький», плавальний басейн СКА[6]. В 2017 році на заході Крестовського острова побудовано футбольний стадіон місткістю 69 тисяч глядачів. Важливим центром спортивної культури є Національний державний університет фізичної культури, спорту і здоров'я імені П. Ф. Лесгафта.

У місті базуються професійні клуби:

На Літніх Олімпійських іграх 1980 року в Ленінграді на стадіоні імені Кірова пройшло декілька матчів футболу.

Видатні особи, пов'язані з Санкт-Петербургом

Петропавлівська фортеця взимку
Петропавлівська фортеця, двір, Будинок коменданта фортеці.

Почесні громадяни Санкт-Петербурга

Вищим почесним званням Санкт-Петербурга є звання «Почесний громадянин Санкт-Петербурга», яке присвоюється громадянам Російської Федерації та інших держав, а також особам без громадянства, які зробили видатний внесок у розвиток міста, підвищення його ролі і авторитету в Росії і на міжнародній арені, зміцнення демократії та захисту прав людини, науку, мистецтво, духовний та моральний розвиток суспільства.[79]

Народились у місті

Проживали

З Петербургом пов'язані життя та діяльність українських гетьманів Павла Полуботка, Петра Дорошенка, Кирила Розумовського, Данила Апостола, письменників Григорія Скороводи, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, С. Гулака-Артемовського, Павла Гребінки, Миколи Костомарова, композиторів П. Ніщинського, М. Вербицького, А. Чужбинського, В. Боровиковського, художника Івана Сошенка та інших.

Галерея

Див. також

Джерела та література

Література

  • (рос.) Ленинград: Энциклопедический справочник. — Москва; Ленинград: Большая советская энциклопедия, 1957. — 808 с.
  • (рос.) Ленинград. Историко-географический атлас. — М.: Главное управление геодезии и картографии при Совете министров СССР, 1981.
  • (рос.) Санкт-Петербург: Энциклопедия. — М.: Российская политическая энциклопедия, 2006.
  • (рос.) Топонимическая энциклопедия Санкт-Петербурга. — СПб.: Информационно-издательское агентство ЛИК, 2002.
  • (рос.) Музыкальный Петербург: Энциклопедический словарь / Российский ин-т истории искусств / А. Л. Порфирьева (отв.ред.), Ж. В. Князева (сост.). — СПб. : Композитор, 1996.
  • (рос.) Крюковских А. П. Санкт-Петербург. Памятники искусства: худож.-ист. очерк — СПб. : Паритет, 2004. — 461с.
  • (рос.) Анисимов Е. В., Балашов Е. М., Ваксер А. З., Ганелин Р. Ш., Дзенискевич А. Р. Санкт-Петербург: 300 лет истории / РАН; Санкт-Петербургский ин-т истории / В. М. Ковальчук (отв.ред.). — СПб: Наука, 2003. — 759с.
  • (рос.) Столпянский П. Н.. Петербург: Как возник, основался и рос Санкт-Питербурх / Независимая гуманитарная академия. — СПб. : НеГа, 1995. — 382с.
  • (рос.) Санкт-Петербург в зеркале социологии / Владимир Вячеславович Козловский (гл.ред.ред.кол.). — СПб. : Социологическое общество им. М. М. Ковалевского, 2003. — 482с.
  • (рос.) Энциклопедия для детей / Т. Доп. : Российские столицы. Москва и Санкт- Петербург. — М. : Аванта+, 2002. — 445 с.
  • Український Некрополь Санкт-Петербурга / Т. М. Лебединська, П. М. Тарасенко. — К. : Стилос, 2007. — 136 с.
  • Українці та Петербург: журнал / ред. В. Косенко
  • Шелест Володимир. Ідеологічна боротьба між Москвою та Петербургом-Ленінградом і її відображення у літературі / перед. Н. Полонська-Василенко. — Мюнхен, 1974. — 66 с.
  • Кантор В. К. Санкт-Петербург: Российская империя против российского хаоса: к проблеме имперского сознания в России. — М. : РОССПЭН, 2008. — 543с.
  • (рос.) Москва — Петербург: Pro et contra. Диалог культур в истории национального самосознания: Антология / Северо- Западное отделение Российской академии образования; Русский Христианский гуманитарный ин-т / Д. К. Бурлака (отв.ред.), К. Г. Исупов (сост.,вступ.ст.,коммент.,библиогр.). — СПб. : Изд-во Русского Христианского гуманитарного ин-та, 2000. — 712с.

Примітки

  1. а б в Петербург в цифрах. Официальный портал администрации СПб. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  2. Анна Май. Пітер — місто, побудоване на козацьких кістках // Молодіжна газета Вінничини — Середа, 8 серпня 2007 p.
  3. Закон Ленинградской области от 27 октября 1994 г. N 6-ОЗ. lenobl.ru. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2010-09-17. 
  4. Росстат. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2011 года, на 1 января 2012 года и в среднем за 2011 год. 2011-03-23. Архів оригіналу за 2012-05-19. Процитовано 2011-03-28. 
  5. Historic Centre of Saint Petersburg and Related Groups of Monuments (en). ЮНЕСКО. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  6. а б в г д е ж и к л м Справочная информация. «Паспорт Санкт-Петербурга». Комитет по внешним связям Санкт-Петербурга. Архів оригіналу за 2012-11-19. Процитовано 2011-10-21. 
  7. Ленинград: Историко-географический атлас. — М. : Главное управление геодезии и картографии при Совете министров СССР, 1981. — С. 59.
  8. а б в Даринский А. В. География Ленинграда. — Л. : Лениздат, 1982. — С. 21—29.
  9. Климат, погода в Санкт-Петербурге. petrohol.ru. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2010-09-17. 
  10. Санкт-Петербург: Энциклопедия. — М. : Российская политическая энциклопедия, 2006. — С. 371—372.
  11. Погода в Санкт-Петербурге в августе 2010. pogoda.ru.net. Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2010-09-17. 
  12. Книга рекордов Петербурга. Всё самое-самое в истории и жизни города. Редактор-составитель Дмирий Шерих. — СПб.: Иванов и Лещинский, 1995. С.8—9.
  13. а б Под редакцией Д. А. Голубева, Н. Д. Сорокина. Доклад об экологической ситуации в Санкт-Петербурге // Официальный портал администрации СПб. — ООО «Сезам-принт», 2011.
  14. Денис Аксёнов (12 декабря 2007). Мы живём в 60 децибелах. mr7.ru. Архів оригіналу за 2010-09-14. Процитовано 2010-09-19. 
  15. Климат, погода в Санкт-Петербурге. Все о реке Неве: мосты, притоки, наводнения... Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-26. 
  16. Санкт-Петербург: Энциклопедия. — М. : Российская политическая энциклопедия, 2006. — С. 296—297.
  17. Санкт-Петербург: Энциклопедия. — М. : Российская политическая энциклопедия, 2006. — С. 643.
  18. Даринский А. В. География Ленинграда. — Л. : Лениздат, 1982. — С. 46—47.
  19. Санкт-Петербурга «О территориальном устройстве Санкт-Петербурга» (с изменениями на 13 июля 2011 года) О территориальном устройстве Санкт-Петербурга. gov.spb.ru. Процитовано 2011-08-12. 
  20. а б Устав Санкт-Петербурга (с изменениями на 13 июля 2011 года). Официальный портал администрации СПб. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  21. О бюджете Санкт-Петербурга на 2012 год и на плановый период 2013 и 2014 годов. Администрация Санкт-Петербурга. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  22. Депутаты Петербурга утвердили во II чтении поправки в горбюджет на 2012 год. Информационное агентство РИА «Новости» — Северо-Запад. Архів оригіналу за 2012-05-19. Процитовано 2012-05-18. 
  23. Законы о бюджете Санкт-Петербурга. Комитет финансов Санкт-Петербурга (Россия). Архів оригіналу за 2012-10-14. Процитовано 2012-09-18. 
  24. Офіційний сайт Генерального консульства України в Санкт-Петербургі
  25. Консульские учреждения, аккредитованные в Санкт-Петербурге на 04.04.2011. Комитет по внешним связям Санкт-Петербурга. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  26. а б Решение Ленинградского городского совета народных депутатов от 06.09.1991 № 270 «О введении официальных символов Санкт-Петербурга и возвращении исторических названий». Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  27. а б Закон Санкт Петербурга от 13.05.2003 № 165-23 «О детальном описании официальных символов Санкт-Петербурга и порядке их использования». Официальный портал администрации СПб. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  28. Закон Санкт-Петербурга от 12.10.2005 N 555-78 «О праздниках и памятных датах в Санкт-Петербурге» (в редакции 2010 года). Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2012-09-04. 
  29. День реставратора (російською). «Союз реставраторов Санкт-Петербурга». 2006-07-02. Архів оригіналу за 2012-10-14. Процитовано 2012-10-02. 
  30. Указ Президиума ВС РСФСР от 06.09.91 № 1643-I О возвращении городу Ленинграду его исторического названия Санкт-Петербург. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  31. Закон РФ от 21 апреля 1992 г. N 2708-I «Об изменениях и дополнениях Конституции (Основного Закона) Российской Советской Федеративной Социалистической Республики». Сайт конституции Российской Федерации. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  32. Петербургский международный экономический форум. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  33. Большая «энергетическая игра». Киевский ТелеграфЪ. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  34. День рождения пятимиллионного жителя Ленинграда
  35. Данные Всесоюзной переписи населения СССР 1989 года
  36. а б Росстат. население субъектов РФ на 1 января
  37. Всероссийская перепись населения 9.10.2002. Субъекты РФ (xls). Архів оригіналу за 2011-08-21. Процитовано 2010-03-11. 
  38. Или собственно город Санкт-Петербург — 4 159 635 человек
  39. Или собственно город Санкт-Петербург — 4 239 751
  40. Оценка численности постоянного населения субъектов федерации
  41. Оценка численности постоянного населения субъектов федерации
  42. Росстат — оцінка чисельності населення станом на 01.01.2011
  43. Население (обзорная статья) :: Энциклопедия Санкт-Петербурга
  44. а б Информационные материалы об окончательных итогах Всероссийской переписи населения 2010 года. Федеральная служба государственной статистики. Архів оригіналу за 2012-03-01. Процитовано 2012-02-29. 
  45. Окончательные итоги Всероссийской переписи населения 2010 года. Национальный состав населения по субъектам Российской Федерации. Федеральная служба государственной статистики. Архів оригіналу за 2012-08-04. Процитовано 2012-07-23. 
  46. Том 4 — «Национальный состав и владение языками, гражданство». Сайт «Всероссийская перепись населения 2002 года». Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  47. а б в г д е ж Итоги социально-экономического развития санкт-петербурга за 2011 год. Архів оригіналу за 2012-11-19. Процитовано 2012-11-14. 
  48. Величина прожиточного минимума за IV квартал 2011 года. Официальный портал Администрации Санкт-Петербурга. Архів оригіналу за 2012-04-28. Процитовано 2012-04-17. 
  49. Рейтинг самых криминальных городов России. Mail.Ru. Архів оригіналу за 2012-06-17. Процитовано 2012-06-05. 
  50. Динамика уровня экономического и социального развития Санкт-Петербургав январе 2012года. Архів оригіналу за 2012-06-17. Процитовано 2012-06-05. 
  51. Правопорядок и общественная безопасность в районах Санкт-Петербурга. Аналитическая справка по итогам 9-ти месяцев 2011 года. Архів оригіналу за 2012-06-17. Процитовано 2012-06-05. 
  52. Учреждения, подведомственные УФСИН России по г. Санкт-Петербургу и Ленинградской области. Федеральная служба исполнения наказаний России. Архів оригіналу за 2012-11-19. Процитовано 2012-11-14. 
  53. Петербург в цифрах. Религия. Официальный портал Администрации Санкт-Петербурга. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  54. Банки: Все города: все банки региона Санкт-Петербург. Банки.ру. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  55. а б Перечень крупнейших промышленных предприятий Санкт-Петербурга. Комитет по внешним связям Санкт-Петербурга. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  56. Потребительский рынок Санкт-Петербурга продолжил свой рост. ИМА-ПРЕСС - Информационное агентство. Архів оригіналу за 2012-02-10. Процитовано 2012-02-09. 
  57. Исследование "Сети магазинов Санкт-Петербурга. Потребительский рынок и торговля FMCG. RemChel.ru. Архів оригіналу за 2012-02-10. Процитовано 2012-02-09. 
  58. Печатные СМИ Санкт-Петербурга. Лениздат.ру. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-15. 
  59. Павел Горошков. Сколько жители Петербурга переплатили за телеканал Смольного. Деловой Петербург. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-15. 
  60. Маркетинг подкачал. Ведомости, № 55 (1829), 29 марта 2007
  61. „О существовании Петербурга знают 15—20 % населения земного шара (вице-президент РСТ С. Корнеев)“ интервью вице-президента „Эхо Москвы в Петербурге“ 1 августа 2007 года
  62. ГУП «Водоканал Санкт-Петербурга». Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  63. В ближайшие два года Петербург будет очищать почти 100 % сточных вод. РИА «Новости». Архів оригіналу за 2011-08-21. 
  64. Состояние Невы. Гринпис. Архів оригіналу за 2012-10-14. Процитовано 2012-08-23. 
  65. Комитет по энергетике и инженерному обеспечению. Количественные показатели. Официальный портал Администрации Санкт-Петербурга. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  66. Шоу-бизнес. Киностудии, кинокомпании. Телинфо-СПб. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  67. Программа культурных мероприятий на 2011 год. Администрация Санкт-Петербурга. 21.10.2011. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  68. История Советской рок-музыки. Ленинградский рок-клуб. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  69. 30 лет Ленинградскому рок-клубу: история закончилась?. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  70. ЦОЙ Виктор Робертович (1962-1990). Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-26. 
  71. http://ukrainianplaces.com/taxonomy/term/2037
  72. Был город золотой… В музейном центре Санкт-Петербурга могут появиться серые небоскрёбы. Новые Известия. 16 марта 2005 года. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  73. Результаты поиска памятников архитектуры для СПб. Памятники истории и культуры (объекты культурного наследия) народов Российской Федерации. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  74. Постановление от 1 ноября 2005 года N 1681. О Петербургской стратегии сохранения культурного наследия. Официальный портал администрации СПб. Архів оригіналу за 2012-01-24. Процитовано 2011-10-21. 
  75. а б А. Гутнов, В. Глазычев. Мир архитектуры. — Москва : Молодая гвардия, 1990. — 351 с. — 200 000 экз. — ISBN 5-235-00487-6.
  76. а б в Алешина Л. С. Ленинград и окрестности. Справочник-путеводитель. — М.: Искусство, 1986. — С.V—XVI
  77. Зимний дворец. Прогулки по Санкт-Петербургу. Процитовано 2011-11-14. 
  78. Медицинский Петербург. medline.ru. Архів оригіналу за 2012-10-14. Процитовано 2012-09-25. 
  79. Почетные граждане Санкт-Петербурга // Офіційний сайт Адміністрації Санкт-Петербурга (рос.)
  80. а б Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 281 с. ISBN 966-8201-26-4

Посилання