Свято-Георгіївський монастир (Балаклава)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Свято-Георгіївський чоловічий монастир
Sevastopol 04-14 img43 Cape Fiolent.jpg

загальний вид
44°29′59″ пн. ш. 33°29′20″ сх. д. / 44.49972° пн. ш. 33.48889° сх. д. / 44.49972; 33.48889Координати: 44°29′59″ пн. ш. 33°29′20″ сх. д. / 44.49972° пн. ш. 33.48889° сх. д. / 44.49972; 33.48889
Тип споруди монастир
Розташування Україна УкраїнаСевастополь
Початок будівництва 891 р.
Зруйновано 29 листопада 1929
Відбудовано поч. 90-их рр. ХХ ст.
Належність УПЦ МП
Адреса Севастополь, мис Фіолент
Свято-Георгіївський монастир (Балаклава). Карта розташування: Україна
Свято-Георгіївський монастир (Балаклава)
Свято-Георгіївський монастир (Балаклава) (Україна)
Свято-Георгіївський монастир у Вікісховищі?
Монастир в 1891 році

Свято-Георгіївський монастир — знаходиться в південно-західній частині Кримського півострова на мисі Фіолент, в Балаклавському районі Севастополя, біля західного початку Зовнішньої гряди Кримських гір.

Середньовіччя

Але не тільки в античні часи, але і в середньовічну епоху стояли храми на мисі Фіолент. Християни також захоплювалися надзвичайною красою і аурою цього місця, заснувавши тут Свято-Георгіївський монастир. За переказами, Георгіївський монастир був заснований в 891 р. грецькими моряками. Під час бурі на морі, корабель терпів аварію, і, бачачи свою неминучу загибель, моряки стали закликати на допомогу святого великомученика Георгія. Георгій, послухавши їхнє милостиве прохання, з'явився на великій скелі поблизу берега і миттєво втихомирив бурю. Коли врятовані моряки піднялися на скелю, то на її вершині вони знайшли ікону святого великомученика Георгія, винесли її на берег і в скельному обриві влаштували печерну церкву.

Історія

Перші документальні свідчення про Георгіївському монастирі на мисі Фіолент залишив в 1578 р. Мартін Броневський. У 1771 р. прибув на Кримську кафедру митрополит Ігнатій, свою першу службу провів в Георгіївському монастирі.

Георгіївський монастир був підпорядкований херсонеським єпископам, з 1304 р. — готським.

З 1475 р. і аж до 1794 р. обитель перебувала у віданні Константинопольського Патріарха.

Потім Георгіївський монастир перейшов у відання Святійшого Синоду Російської православної церкви. 23 березня 1806 р. був затверджений його штат. Георгіївському монастирю була доручена важлива місія — готувати капеланів (військових священиків) для створюваного Чорноморського флоту.

У 1814 р. в монастирі побудували церкву Св. Георгія замість знесеного старовинного храму (архітектор І. Дамошніков). З часом біля входу в храм з'явилися мармурові і мідні меморіальні дошки з перерахуванням царських осіб, що відвідали монастир. Георгіївський монастир відвідували практично всі російські царі.

А в 1820 р. тут побував А. С. Пушкін. У 1850 р. монастир звели в перший клас. У тому ж році побудували ще один храм — в ім'я Воздвиження Чесного Хреста Господнього за проектом архітектора В. А. Рульова. Будівля збереглася.

У 1846 р. на кошти купця з Карасу-Базару І. Гущина облаштували монастирське джерело Святого Георгія, що збереглося в тому вигляді донині.

У 1891 р. при настоятелю ігумену Никандру монастир без особливої пишноти відзначив свій тисячолітній ювілей. Готуючись до приїзду гостей, до моря провели нову дорогу і сходи, що стали визначною пам'яткою монастиря: найдовші у Криму — понад 800 сходинок. Вважають, що їх було 891. Романтичні сходинки збереглася до наших днів, правда, після своєрідної реконструкції число сходинок зменшилося.

Георгіївський монастир ліквідувала радянська влада і 29 листопада 1929 р. передала його курортного тресту. Ще в травні закрили всі церкви. Печерну віддали музейному об'єднанню, решта — санаторію. Унікальний храм Святого Георгія їм, мабуть, сильно заважав, і його просто знесли, а заодно і надгробні пам'ятники монастирського некрополя.

У 90-ті рр. ХХ ст. почалося відродження Георгіївського монастиря на Фіоленті. 22 липня 1993 року Рада у справах релігій при кабінеті Міністрів України зареєструвала статут нового чоловічого монастиря — Свято-Георгіївського. Поки йому повернена не вся його територія — тільки та, що спускається по урвищах до моря. Тут знаходиться древній і овіяний легендами печерний храм св. Георгія. Нині відновлюються келії і служби Георгіївського монастиря, ведеться підготовка до великого будівництва. У п'ятницю, суботу та неділю відкривається доступ мирян в монастир, і всі охочі можуть бути присутніми на богослужінні.

Джерела

  • Байцар Андрій Любомирович. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.