Відмінності між версіями «Священник»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м
м (правопис)
Мітка: редагування коду 2017
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Otheruses|Священик (фільм)}}
 
{{Otheruses|Священик (фільм)}}
 
[[Файл:Православний священик та диякон.jpg|міні|Православний священник (справа) та диякон (зліва)]]
 
[[Файл:Православний священик та диякон.jpg|міні|Православний священник (справа) та диякон (зліва)]]
'''Свяще́ник''' (''оте́ць, у протестантів — [[пресвітер]]'')&nbsp;— [[священнослужитель]] [[Православна церква|православних]] та [[Римо-католицька церква|католицьких]] церков другого ступеня [[Рукопокладення|священства]], що здійснює за даною йому благодаттю всі [[богослужіння]] і таїнства (за винятком [[Рукопокладення|хіротонії]] та [[Святе миро|освячення мира]] й [[Антимінс|антимінсу]]). У [[Християнство|Християнських конфесіях]] священик має другу ступінь священства вищою за яку має лише [[єпископ]]. [[Рукопокладення|Рукопокладати]] в священники може лише [[єпископ]]<ref>{{Cite web|url=https://azbyka.ru/svyashhennik|title=Священник|website=azbyka.ru|accessdate=2018-09-18}}</ref>. В [[Римо-католицька церква|римокатолицькій]] церкві священники [[Целібат|— целібати,]] а в православній — всі монахи та деякі священники, які дали обітницю [[Целібат|безшлюбності]].
+
'''Свяще́нник''' (''оте́ць, у протестантів — [[пресвітер]]'')&nbsp;— [[священнослужитель]] [[Православна церква|православних]] та [[Римо-католицька церква|католицьких]] церков другого ступеня [[Рукопокладення|священства]], що здійснює за даною йому благодаттю всі [[богослужіння]] і таїнства (за винятком [[Рукопокладення|хіротонії]] та [[Святе миро|освячення мира]] й [[Антимінс|антимінсу]]). У [[Християнство|Християнських конфесіях]] священик має другу ступінь священства вищою за яку має лише [[єпископ]]. [[Рукопокладення|Рукопокладати]] в священники може лише [[єпископ]]<ref>{{Cite web|url=https://azbyka.ru/svyashhennik|title=Священник|website=azbyka.ru|accessdate=2018-09-18}}</ref>. В [[Римо-католицька церква|римокатолицькій]] церкві священники [[Целібат|— целібати,]] а в православній — всі монахи та деякі священники, які дали обітницю [[Целібат|безшлюбності]].
   
 
Священник є особою, уповноваженою на виконання священних [[обряд]]ів релігії, уповноважений посередник між людьми і [[Бог]]ом (або божествами в язичницьких релігіях). Жерці і жриці були відомі з найдавніших часів і в найпростіших суспільствах. Вони існують у всіх або в деяких галузях [[юдаїзм]]у, [[християнство|християнства]], у [[синтоїзм]]і, [[індуїзм]]і і багатьох інших релігіях вони називаються [[жрець]]. Вони, як правило, розглядаються як позитивний контакт з [[божество]]м або божествами релігії, яку сповідують, часто інтерпретуючи сенс подій та виконання обрядів [[релігія|релігії]]. Священники є наставниками і лідерами [[Парафія|парафій]] до яких інші [[віруючі]] часто звертаються за консультацією з духовних питань.
 
Священник є особою, уповноваженою на виконання священних [[обряд]]ів релігії, уповноважений посередник між людьми і [[Бог]]ом (або божествами в язичницьких релігіях). Жерці і жриці були відомі з найдавніших часів і в найпростіших суспільствах. Вони існують у всіх або в деяких галузях [[юдаїзм]]у, [[християнство|християнства]], у [[синтоїзм]]і, [[індуїзм]]і і багатьох інших релігіях вони називаються [[жрець]]. Вони, як правило, розглядаються як позитивний контакт з [[божество]]м або божествами релігії, яку сповідують, часто інтерпретуючи сенс подій та виконання обрядів [[релігія|релігії]]. Священники є наставниками і лідерами [[Парафія|парафій]] до яких інші [[віруючі]] часто звертаються за консультацією з духовних питань.

Версія за 12:37, 20 липня 2019

Православний священник (справа) та диякон (зліва)

Свяще́нник (оте́ць, у протестантів — пресвітер) — священнослужитель православних та католицьких церков другого ступеня священства, що здійснює за даною йому благодаттю всі богослужіння і таїнства (за винятком хіротонії та освячення мира й антимінсу). У Християнських конфесіях священик має другу ступінь священства вищою за яку має лише єпископ. Рукопокладати в священники може лише єпископ[1]. В римокатолицькій церкві священники — целібати, а в православній — всі монахи та деякі священники, які дали обітницю безшлюбності.

Священник є особою, уповноваженою на виконання священних обрядів релігії, уповноважений посередник між людьми і Богом (або божествами в язичницьких релігіях). Жерці і жриці були відомі з найдавніших часів і в найпростіших суспільствах. Вони існують у всіх або в деяких галузях юдаїзму, християнства, у синтоїзмі, індуїзмі і багатьох інших релігіях вони називаються жрець. Вони, як правило, розглядаються як позитивний контакт з божеством або божествами релігії, яку сповідують, часто інтерпретуючи сенс подій та виконання обрядів релігії. Священники є наставниками і лідерами парафій до яких інші віруючі часто звертаються за консультацією з духовних питань.

Католицизм

У Католицькій церкві, як і в православ'ї священник-пресвітер має право здійснювати п'ять таїнств із семи, за винятком таїнства священства (хіротонії) і таїнства миропомазання (його священник-пресвітер має право здійснювати лише з дозволу священика-єпископа дієцезії, в якій він інкардинований).

У латинському обряді католицької церкви для всіх священиків обов'язковий целібат, в католицьких церквах східного обряду целібат обов'язковий тільки для чернецтва та єпископів. До священика-пресвітера прийнято звертатися «отче ( Ім'ярек )»; до священика-єпископа «владико», «екселенс» і т. д.

Традиційним одягом всіх священиків є сутана. Колір сутани залежить від ступеня клірика. Літургійне вбрання священика включає в себе альбу, Орнат (звана також казула) і столу.

Православ'я

Православні священики висвячуються єпископом та діляться на: ченців (чорне духовенство) і єпархіальних священиків (біле духовенство). Ця традиція присутня й у східних католицьких церквах (католиків візантійського обряду).

У православ'ї вважається, що у випадку посвячення чоловіка у священики, Бог дає цьому чоловіку особливий вид благодаті, тобто особливу духовну силу, яка проявляється під час здійснення ним богослужіння, святих таїнств і навіть у повсякденному житті. Лише священикам дано право здійснювати певні види богослужінь. На думку деяких богословів, на священиків, під час здійснення ними таїнств за всіма правилами, сходить Св. Дух, тобто Таїнства в певному сенсі здійснюються самим Богом.

Частіше використовується щодо служителя культу православної церкви пресвітера (ієрей) за саном середній між дияконом і єпископом, а також особа, що має цей сан, який відправляє церковну службу. Але відповідно богослов'я (догматика) — загальна назва всіх трьох ступенів святої Тайни Священства (диякон, пресвітер, єпископ).

Звичайно до священика звертаються словами-титулами «отець», «пан-отець» (західноукраїнське), «батюшка» (східно-українське), «ієрей» (урочисто — церковнослов'янське) і просторічне «піп», «владико» — щодо єпископів (народне — у нинішній день набрало зневажливого відтінку з-за комуністичного впливу й атеїстичної пропаганди). Священик-чернець зветься ієромонах.

Соціально-правне та матеріальне становище священика мінялося в окремі часи історії України: становище священика упосліджене в СРСР (священика в радянські часи звали «служителем культу»), де духовенство було фактично позбавлене громадянських прав і переслідуване. Див. «Духовенство».

Священнослужитель може брати участь у здійсненні богослужіння в іншій парафії за згодою єпархіального архієрея тієї єпархії, в якій дана парафія перебуває, або за згодою настоятеля за наявності посвідчення, яке підтверджує канонічну правоздатність цього священнослужителя.

Традиційним одягом всіх священиків є ряса. Колір ряси може залежати як правило від використання барви літургійного вбрання відповідно періоду церковного календаря, ступеня в ієрархії; але загальноприйнятим є чорний колір.

Титули священика у Православній церкві

Протестантизм

Протестантський пастор церкви п'ятидесятників у Москві.

У цілому протестантизм характеризується демократичнішим устроєм громад у порівнянні з православ'ям і католицизмом: церковну громаду очолюють старші (пресвітери), обрані зі світських членів громади, — і проповідники, обов'язки яких непов'язані зі священницькою діяльністю, а вважаються лише службою (від лат. ministerium — звідси їх назва: «міністранти»). З черги, пресвітери і міністранти є частиною консисторії. Консисторія ж є колегіальним органом управління в церкві, в обов'язки якого входить вирішення всіх нагальних питань і проблем парафіян, їх віри і життя самої церкви. У протестантизмі відсутній інститут чернецтва і монастирів.

У квакерів усі члени громади виконують роль священиків, а пастор лише виконує роль проповідника.

Євангелічно-лютеранська Церква

У теології Євангелічно-лютеранської церкви виходить з догмату «священства всіх віруючих» на підставі слів Біблії: «Але ви — рід вибраний, царське священство, народ святий, люди взяті в уділ, щоб сповіщати досконалості покликав вас із темряви до дивного світла» (1-е Петра 2:9). Відповідно до цього всі віруючі є священиками, які отримують всю необхідну благодать від Бога при хрещенні.

Однак, у зв'язку з вимогами зовнішнього порядку в лютеранських громадах існують люди покликані для публічної проповіді та здійснення таїнств — пастори (Аугсбурзька сповідь, XIV). Пастор призивається Церквою через обряд висвячення. Покликання має на увазі, що пастор має здібності і отримав достатні знання і вміння для проповіді Євангелія в чистоті і здійснення таїнств відповідно до Євангелія. Посвячення розглядається як обряд благословення майбутнього пасторського служіння, при цьому не йдеться ні про яку «додаткову» благодать, людина отримує всі духовні дари при хрещенні.

У випадках якщо з тієї чи іншої причини у громаді немає пастора, то його обов'язки виконує проповідник або лектор. Проповідник повинен мати певну теологічну освіту. Проповідник має право сам складати проповіді, які він читає, лектор такого права не має.

Юдаїзм

Одяг левіта, первосвященика та священика у стародавньому Ізраїлі
Єврей одягнений в історичний одяг юдейського священика

В юдаїзмі священство передається у спадок в сімейній лінії Аарона. Священика називають коген. Для допоміжних функцій богослужіння використовували левітів. Це євреї (юдеї) з роду Левія. Але після Вавилонського полону і пізнішого зруйнування юдейського храму, священство перервалось. В релігійних установах юдеїв, синагогах, є посада начальника синагоги, але він не має ніякої переваги над іншими прихожанами, тільки дивиться за порядком. Саме начальники синагог були взяті за взірець у першій апостольській Церкві. У зібраннях віруючих, стали призначати пресвітерів (тобто старійшин) або єпископів (тобто наглядачів), що дивились за порядком на зібраннях і наглядали за християнськім життям віруючих. Вони не вважались, як такі, що мають більшу благодать ніж інші віруючі.

В юдаїзмі існують також рабини (тобто вчителі), які займаються поясненням Тори. Вони не мають сакрального стану.

Див. також

Джерела

Примітки

  1. Священник. azbyka.ru. Процитовано 2018-09-18.