Відмінності між версіями «Селище»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (джерела, шаблон)
(→‎Визначення: вікіфікація)
 
(Не показані 8 проміжних версій 4 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Політичний устрій України}}
 
{{Політичний устрій України}}
 
{{Otheruses}}
 
{{Otheruses}}
  +
{{перенаправлено|Робітниче селище}}
 
'''Се́лище'''&nbsp;— [[населений пункт]] у сільській місцевості<ref name="СУМ">{{СУМ-11|Селище}}</ref>. Найчастіше селищами іменують невеликі населені пункти, що мали історичну назву [[хутір]], куток, рибальські та дачні селища тощо. Такі селища зазвичай адміністративно належать до [[сільська рада|сільської ради]], розташованої в більшому [[село|селі]]{{джерело?}}.
   
  +
Орган місцевого самоврядування&nbsp;— селищна рада, головна посадова особа&nbsp;— селищний голова<ref name="ЮЕ">[http://leksika.com.ua/18421014/legal/selische Селище] // {{Юридична енциклопедія|5}}</ref>.
'''Селище'''&nbsp;— [[населений пункт]] у сільській місцевості. На відміну від [[селище міського типу|селища міського типу]] в українському законодавстві нема чіткого визначення терміна селище і критерію для відрізнення селища від [[село|села]]. Найчастіше селищами іменують невеликі населені пункти, що мали історичну назву [[хутір]], куток, рибальські та дачні селища тощо. Такі селища зазвичай адміністративно належать до [[сільська рада|сільської ради]], розташованої в більшому [[село|селі]]. У проекті нового адміністративного законодавства запропоновано повернути таким невеликим поселенням назву [[хутір]]{{fact}}.
 
   
  +
== Визначення ==
Селищами в офіційних документах та в побуті також називають селища міського типу (смт), населені пункти, розташовані поблизу [[місто|міста]] або [[фабрика|фабрики]], [[завод]]у тощо.
 
  +
В Україні до категорії селищ відносять населені пункти, розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах з виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, а також інші населені пункти, що мають комунальну і соціальну інфраструктуру, переважна частина населення яких зайнята в промисловому виробництві чи соціально-культурній сфері. У [[Конституція України|Конституції України]], на відміну від законів радянського періоду, відсутній термін «селище міського типу», а статус існуючих смт залишається невизначеним. Згідно зі загальним правилом, селище&nbsp;— це населений пункт, чисельність населення якого становить понад 2 000 осіб, з них не менше 2/3&nbsp;— робітники і службовці та члени їхніх родин. В окремих випадках до категорії селищ можуть належати населені пункти з меншою кількістю населення (від 2000 до 500 осіб), якщо вони мають близьку перспективу економічного і соціального розвитку. Правовий статус селищ визначається Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997) та Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою (затверджено [[Президія Верховної ради УРСР|Президією ВР УРСР]] 12 березня 1981)<ref name="ЮЕ"/>.
  +
  +
Залежно від призначення, основного роду занять жителів розрізняються дачні, пристанційні, курортні, робітничі селища. У часи СРСР на території [[РРФСР]] робітничі, курортні і дачні селища вважалися окремими категоріями населених пунктів (у решті республік, у тому числі й [[УРСР]], існували тільки селища міського типу), але в цілях статистичної зіставності з іншими республіками робітничі і курортні (а з 1983 року і дачні) статистично враховувалися як селища міського типу<ref name=Adm1983>СССР. Административно-территориальное деление союзных республик на 1 января 1983 года.</ref>.
   
 
== Інші значення ==
 
== Інші значення ==
* Місце розташування кочівників, будівельних загонів, розвідувальних партій тощо.
+
* Місце розташування кочівників, будівельних загонів, розвідувальних партій тощо<ref name="СУМ"/>.
* В [[археологія|археології]] селищами називають залишки стародавнього неукріпленого поселення.
+
* В [[археологія|археології]] селищами називають залишки стародавнього неукріпленого поселення<ref name="СУМ"/>.
* [[Синонім]] до калькованого слова '''[[поселення]]'''.
+
* Застарілий [[Синонім]] до калькованого слова '''[[поселення]]'''<ref name="СУМ"/>.
* Місце, де колись було село (рідковживане).
+
* Місце, де колись було село (рідковживане)<ref name="СУМ"/>.
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==
Рядок 16: Рядок 21:
 
* [[Сільська рада]]
 
* [[Сільська рада]]
   
  +
== Примітки ==
  +
{{reflist}}
  +
  +
== Посилання ==
  +
* [http://leksika.com.ua/18421014/legal/selische Селище] // {{Юридична енциклопедія|5}}
 
{{geo-stub}}
 
{{geo-stub}}
 
{{Населені пункти2}}
 
{{Населені пункти2}}

Поточна версія на 10:05, 9 серпня 2019

Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg
Ця стаття є частиною серії статей про
державний лад і устрій
України
 
Категорія КатегоріяІнші країни

Се́лище — населений пункт у сільській місцевості[1]. Найчастіше селищами іменують невеликі населені пункти, що мали історичну назву хутір, куток, рибальські та дачні селища тощо. Такі селища зазвичай адміністративно належать до сільської ради, розташованої в більшому селі[джерело?].

Орган місцевого самоврядування — селищна рада, головна посадова особа — селищний голова[2].

Визначення[ред. | ред. код]

В Україні до категорії селищ відносять населені пункти, розташовані при промислових підприємствах, будовах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах з виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, а також інші населені пункти, що мають комунальну і соціальну інфраструктуру, переважна частина населення яких зайнята в промисловому виробництві чи соціально-культурній сфері. У Конституції України, на відміну від законів радянського періоду, відсутній термін «селище міського типу», а статус існуючих смт залишається невизначеним. Згідно зі загальним правилом, селище — це населений пункт, чисельність населення якого становить понад 2 000 осіб, з них не менше 2/3 — робітники і службовці та члени їхніх родин. В окремих випадках до категорії селищ можуть належати населені пункти з меншою кількістю населення (від 2000 до 500 осіб), якщо вони мають близьку перспективу економічного і соціального розвитку. Правовий статус селищ визначається Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» (1997) та Положенням про порядок вирішення питань адміністративно-територіального устрою (затверджено Президією ВР УРСР 12 березня 1981)[2].

Залежно від призначення, основного роду занять жителів розрізняються дачні, пристанційні, курортні, робітничі селища. У часи СРСР на території РРФСР робітничі, курортні і дачні селища вважалися окремими категоріями населених пунктів (у решті республік, у тому числі й УРСР, існували тільки селища міського типу), але в цілях статистичної зіставності з іншими республіками робітничі і курортні (а з 1983 року і дачні) статистично враховувалися як селища міського типу[3].

Інші значення[ред. | ред. код]

  • Місце розташування кочівників, будівельних загонів, розвідувальних партій тощо[1].
  • В археології селищами називають залишки стародавнього неукріпленого поселення[1].
  • Застарілий Синонім до калькованого слова поселення[1].
  • Місце, де колись було село (рідковживане)[1].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Селище // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б Селище // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
  3. СССР. Административно-территориальное деление союзных республик на 1 января 1983 года.

Посилання[ред. | ред. код]