Сербська кухня

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Їжа з центральної Сербії

Се́рбська ку́хня (серб. Српска кухиња) — традиційна кухня сербського народу, що увібрала в себе елементи середземноморської (Візантійська імперія/Греція), близькосхідної (Туреччина) та австро-угорської кухонь. Це пов'язано зі схожим географічним положенням країн та спільністю вихідних продуктів, тривалими історичними сусідськими зв'язками.

Опис[ред. | ред. код]

Сербська кухня поєднує в собі традиції різних країн: на прилавках кондитерських гармонійно поєднались коливо, пахлава, горіховий рол (горіховник) і торт Захер.

Вплив турецької кухні проявляється, наприклад, в тому, що практично в будь-якому ресторані пропонують кюфте, люля-кебаб, аша-кебаби, всілякі шашлики, «месо за скара» (балканський варіант барбекю), плов з баранини.

На півночі Сербії відчувається вплив угорської, румунської та болгарської кухні, тут широко поширені страви зі свинини, охочі можуть спробувати мамалигу та кукурудзяні коржі. В останні роки, завдяки численній сербській діаспорі, сербську кухню можна спробувати по всьому світу.

Більшість населення Сербії, як правило, трапезують тричі на день на сніданок, обід та вечерю, при цьому обід є основним і, отже, найтривалішим прийомом їжі. Проте, до середини XIX століття в Сербії традиційно існував лише обід та вечерю, а снідати люди не сідали[1].

Історія[ред. | ред. код]

Різдвяний стіл
Чесниця — страва на Новий рік

Першою опублікованою куховарською книгою в Сербії стала «Куховарська книга Паті» (Patin kuvar[2]), написана Spasenija Pata Marković в 1907 році. Ця книга досі користується успіхом у Сербії.

Традиційні сербські страви[ред. | ред. код]

Супи[ред. | ред. код]

У сербській кухні існує два типи супу: звичайний суп, званий супа (supa), і суп з ру борошно, підсмажене в олії), званий чорба (čorba). Найпоширенішими є прості в приготуванні густі супи з яловичини або домашньої птиці з додаванням локшини. Рибний суп (рібља чорба, riblja čorba) і суп з ягняти (jагњећа чорба, jagnjeća čorba) вважаються делікатесами.

М'ясо[ред. | ред. код]

М'ясні страви готують в основному зі свинини, баранини й козлятини, при цьому характерною рисою є повсюдне використання особливим чином поквашеного молока - «каймаку» (подається і як холодна закуска).

Різні види страв звані роштиља, запікають на вугіллі і вони особливо популярні в Сербії. Плескавиця, чевапчичі, ражнічи, вешалиця й різні види ковбасок пропонують практично в кожному ресторані як головну страву. Крім того, шашлик є популярним сербським варіантом фаст-фуду. Як гарнір зазвичай виступають овочі або рис. Широко відомий такий м'ясний делікатес, як сремський кулен - сирокопчена свиняча ковбаса, що є зареєстрованою в ЄС маркою, контрольованою за географічним походженням[3]

Салати[ред. | ред. код]

У Сербії салати зазвичай подають разом з основною стравою, а не як закуску.

Трави та спеції[ред. | ред. код]

Зелень та спеції в сербській кухні застосовують дуже помірно: в основному, лише чорний перець та паприка використовуються повсюдно, а петрушка — в супах. Також можна зустріти страви з додаванням білого перцю, гвоздики, коріандру, лаврового листа та часнику.

Борошняні вироби та десерти[ред. | ред. код]

Хліб традиційно є неодмінним атрибутом кожної трапези і навіть грає важливу роль в релігійних ритуалах. У містечку Печинці навіть відкрито музей хліба, задуманий як вулиця хліба - від ґрунту до неба, де представлені обрядові хлібці. Деякі серби вважають, що викидати хліб грішно, яким би черствим і старим він не був.

Шматок гибаниці

Серби називають пиріг будь-якого типу словом «піта», що не варто плутати з грецької пітою. Грецька піта - це прісний вид хліба, який в Сербії має іншу назву: «сомун». У Сербії популярні як солодкі, так і солоні пироги. Один і той же пиріг може бути приготований однаково, незалежно від того, солоною або солодкою буде начинка. Існують такі різновиди пирогів: «гибаниця» - пиріг із сирною начинкою, «бурек» - листковий пиріг з сиром або м'ясом, «кромпіруша» - картопляний бурек.

Також популярні пончики «приганиця», тістечка в сиропі «урмашиця», «палачинке» - великі млинці з різними начинками, «зеляниця» - пиріг із сиром та шпинатом, «штруклі» - запечені в сирі горіхи й сливи, «альва» - зварені в меду горіхи. На свята серби готують торт кох, який нагадує маннік, шоколадний торт Реформа. Серед інших десертів слід виділити тістечко «Російська шапка», що має форму папах російської армії часів російсько-турецької війни.

Напої[ред. | ред. код]

Безалкогольні напої[ред. | ред. код]

Велика кількість фруктів в поєднанні з достатком водних ресурсів в Сербії стимулює виробництво високоякісних фруктових соків та мінеральних вод, завдяки чому ці напої є однією з головних статей експорту Сербії[4]. Сербія також виробляє кілька газованих напоїв - наприклад, традиційний напій з кукурудзи боза (boza). Деякі пивоварні також варять квас.

Дуже міцну каву, іменовану в Сербії «турецькою кавою», можна по праву назвати найпопулярнішим напоєм сербського народу. Чай набагато менш популярний. З молочних продуктів, йогурт та кефір споживаються повсюдно.

Алкогольні напої[ред. | ред. код]

Більшість сербів полюбляє пиво, що підтверджує факт наявності 14 пивоварень в цій країні. Говорячи про лікеро-горілчані вироби, потрібно згадати, що незважаючи на те, що найпоширенішим напоєм є ракія, вино також має безліч шанувальників. Щодо велика кількість людей печуть ракію (В Сербії говорять не «гнати ракію», а «пекти ракію», пећі ракіју) [5] в домашніх умовах; така ракія високо цінується друзями й знайомими. Найпопулярніші види ракії:

  • Дуња - з айви;
  • Сливовиця (Шљівовіца) - національний напій;
  • Лозовач - з винограду;
  • Віљамовка/Крушковача - з груші;
  • Jабуковачa - з яблука;
  • Пелинковац - лікер з полину, м'якший ніж абсент.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Antonić, Dragomir (2006-07-23). «Царство за гибаницу» (in Serbian). Politika 33300 (Politika): p. 11.
  2. Istorija pisanja kuvara u Srbiji
  3. Сремски кулен и футошки купус међу 58 заштићених производа (sr). Радио-телевизија Војводине. 24.04.2012. Процитовано 2016-12-20. 
  4. Информация Торгпредства РФ в Республике Сербия за период 29 апреля — 13 мая 2008 г. Архів оригіналу за 2016-03-11. Процитовано 2017-06-16. 
  5. Ракія