Відмінності між версіями «Сергійчук Володимир Іванович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(вікіфікація, доповнення, категоризація)
Рядок 88: Рядок 88:
 
* «В обороні української правди» (2010)
 
* «В обороні української правди» (2010)
 
* [http://www.vox-populi.com.ua/rubriki/politika/utverdzuvatipravduanedogodzatisusidoviavtorsergijcukvolodimir «Утверджувати правду, а не догоджати сусідові»], [http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobici/utverdzhuvati-pravdu-ne-dogodzhati-susidovi ], [[День (газета)|Газета «День»]] № 118, 10 липня 2013 року
 
* [http://www.vox-populi.com.ua/rubriki/politika/utverdzuvatipravduanedogodzatisusidoviavtorsergijcukvolodimir «Утверджувати правду, а не догоджати сусідові»], [http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobici/utverdzhuvati-pravdu-ne-dogodzhati-susidovi ], [[День (газета)|Газета «День»]] № 118, 10 липня 2013 року
  +
* «Українські державники: Андрей Шептицький» (2015)
   
 
== Посилання ==
 
== Посилання ==

Версія за 18:37, 18 листопада 2015

Сергійчук Володимир Іванович
професор Володимир Сергійчук
професор Володимир Сергійчук
Народився 13 березня 1950(1950-03-13) (70 років)
Пустоха, Житомирська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність історик, політик
Alma mater Київський державний університет ім. Т.Г.Шевченка
Сфера інтересів історія
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь доктор історичних наук
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Хрест Івана Мазепи
Особ. сторінка serhijchuk.unicyb.kiev.ua

CMNS: Сергійчук Володимир Іванович на Вікісховищі

Володи́мир Іва́нович Сергійчу́к (* 13 березня, 1950; Пустоха, Житомирська область) — український історик, політик, письменник, професор, директор Центру українознавства Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка (20002007 рр.), академік АН ВШ України.

В 1982 захистив кандидатську дисертацію на тему «Народна армія на Україні в роки визвольної війни 1648 — 1654 (організація, озброєння, забезпечення)», а в 1992 — докторську «Українське козацьке військо в другій половині XVI — середині XVII ст.». Досліджує проблеми історії України, зокрема українського козацтва, розселення українців у світі, національних меншин в Україні, діяльності ОУН-УПА, внеску українців у розвиток світової науки і культури. Автор численних публікацій у періодиці.

Родина

Народився 13 березня 1950 року в селі Пустоха (зараз село Прибережне, Ружинського району, Житомирської області. Українець. Батько Іван Мусійович (1916—1989) — колгоспник, мати Явдоха Федорівна (1914—2007) — колгоспниця, дружина Тетяна Григорівна (1955) — фармацевт, син Богдан (1972) — дипломат, син Григорій (1980) — молодший науковий працівник Інституту соціальної і політичної психології, дочка Тетяна (1982) — кореспондент Українського радіо.

Життєпис

Вчився в Київському університеті імені Т. Шевченка, на факультеті журналістики (1967-1972), в Українській сільськогосподарській академії (19731977, заочне навчання).

1972-1987 — літпрацівник, завідувач відділу, редакції газети «Сільські вісті».

З 1987 — асистент, старший викладач, доцент, професор Київського університету ім. Т. Шевченка.

Академік АНВШУ (1996).

Нагороди

Лауреат премії СЖУ (1992), фонду імені Івана Мазепи (1995) та літературної премії ім. Івана Кошелівця (за 2008 рік). В січні 2007 отримав орден «За заслуги» III ступеня, 23 лютого 2010 року Президент України Віктор Ющенко підписав указ про нагородження Хрестом Івана Мазепи.

Твори

  • «Іменем Війська Запорозького» (1991)
  • «Національна символіка України» (1992)
  • «Німці в Україні» (1994)
  • «Етнічні межі і державний кордон України» (1996, 2000)
  • «ОУН-УПА в роки війни» (1996)
  • «Армія Богдана Хмельницького» (1996)
  • «Наша кров — на своїй землі» (1996)
  • «Уся правда про єврейські погроми» (1996)
  • «Як нас морили голодом» (1996)
  • «Богдан Хмельницький та його старшина» (1996)
  • «Трагедія українців Польщі» (1997)
  • «Погроми в Україні. 1914 — 1920» (1998)
  • «Десять буремних літ. Західноукраїнські землі в 1944 — 1953 роках» (1998)
  • «Українська соборність» (1999),
  • «Депортація поляків з України» (1999)
  • «Симон Петлюра і єврейство» (1999)
  • «Правда про „золотий вересень“ 1939-го» (1999)
  • «Українізація Росії» (2000)
  • «Радянські партизани проти ОУН-УПА» (2000)
  • «Новітня каторга» (2001)
  • «Український Крим» (2001)
  • «Нескорена церква. Подвижництво греко-католиків у боротьбі за віру і державу» (2001)
  • «У боротьбі за рідну віру римо-католики України завжди були несхитними» (2001)
  • «Неусвідомлення України» (2002)
  • «Трагедія Волині» (2003)
  • «Поляки на Волині в роки Другої світової війни» (2003)
  • «Самі себе звоювали» (2003)
  • «Дмитро Вишневецький» (2003)
  • «Переяславська рада — трагедія України і програш Європи» (2003)
  • «Симон Петлюра» (2004)
  • «Український здвиг: Закерзоння. 1939–1947» (2004)
  • «Український здвиг: Волинь. 1939–1955» (2005)
  • «Український здвиг: Прикарпаття. 1939–1955» (2005)
  • «Український здвиг: Поділля. 1939–1955» (2005)
  • «Український здвиг: Наддніпрянщина. 1941–1955» (2005)
  • «Тавруючи визвольний прапор. Діяльність агентури та спецбоївок НКВС-НКДБ під виглядом ОУН-УПА» (2006)
  • «Що дала Україна світові» (2008 — українською і турецькою мовами, 2009 — англійською)
  • «Трагедія Волині. Причини й перебіг польсько-українського конфлікту в роки Другої світової війни» (2009)
  • «В обороні української правди» (2010)
  • «Утверджувати правду, а не догоджати сусідові», [1], Газета «День» № 118, 10 липня 2013 року
  • «Українські державники: Андрей Шептицький» (2015)

Посилання