Відмінності між версіями «Сефевіди»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(→‎Історія: повернення віддаленого)
 
(Не показано 4 проміжні версії 3 користувачів)
Рядок 30: Рядок 30:
 
|девіз =
 
|девіз =
 
|столиця = [[Тебріз]] (1501-1555)<br />[[Казвін]] (1555-1598)<br />[[Ісфахан]] (1598-1722)
 
|столиця = [[Тебріз]] (1501-1555)<br />[[Казвін]] (1555-1598)<br />[[Ісфахан]] (1598-1722)
|мова = [[Перська мова|перська]], [[Азербайджанська мова|азербайджанська]]
+
|мова = [[Перська мова|перська]], [[Азербайджанська мова|азербайджанська тюркська]]
 
|площа = 2 850 000 км²
 
|площа = 2 850 000 км²
 
|населення =
 
|населення =
Рядок 97: Рядок 97:
 
{{Історія Афганістану}}
 
{{Історія Афганістану}}
   
'''Сефевіди''' ({{lang-fa|صفویان}}; {{lang-az|Səfəvilər dövləti,صفوی‌لر}}; [[Турецька мова|Османськ.]]: Devlet-i Safeviyye,دولت صفویه; {{lang-ka|სეფიანთა დინასტია}}; {{lang-ku|سەفەوییەکان,Sefewî}})&nbsp;— [[іран]]ська<ref>[http://www.britannica.com/EBchecked/topic/516019/Safavid-dynasty «Ṣafavid, (1502–1736), Iranian dynasty…»&nbsp;— "Сефевіди (1502–1736)&nbsp;— Іранська династія Енциклопедія Британіка «Сефевіди»]</ref> шахська династія, що правила з початку [[XIV століття]] районом [[Ардебіль|Ардебілю]] [[Іранський Азербайджан|Іранської провінції Азербайджан]], що входила до складу держави [[Ак-Коюнлу]], а з [[1502]] по [[1722]]&nbsp;роки всім Іраном<ref>[http://www.iranica.com/newsite/articles/v13f3/v13f3004a.html проф. Річард Фрей, цитата з Енциклопедії Іраніки]</ref><ref>[http://www.diclib.com/cgi-bin/d1.cgi?l=ru&base=bse&page=showid&id=64438 Сефевіди / династія правлячої держави на Близькому та Середньому Сході в 1 столітті]</ref><ref>[http://www.oval.ru/enc/65374.html Сефевіди (ВРЕ цитати)]</ref><ref>[http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000029/st022.shtml Глава XXII. Держава Сефевидів]</ref><ref>[http://militera.lib.ru/common/show/01_11.html Військова література -[ Загальна історія &#93;- Кратка компілятивна історія країн світу]</ref><ref>[http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Persien/XVIII/1700-1720/Sultan_Husejn/pred1.htm Про роль халіфе при Сефевідах]</ref>.
+
'''Сефевіди''' ({{lang-fa|صفویان}}; {{lang-az|Səfəvilər dövləti,صفوی‌لر}}; [[Турецька мова|Османськ.]]: Devlet-i Safeviyye,دولت صفویه; {{lang-ka|სეფიანთა დინასტია}}; {{lang-ku|سەفەوییەکان,Sefewî}})&nbsp;— [[Тюркські народи|тюркська]] шахська династія, що правила з початку [[XIV століття]] районом [[Ардебіль|Ардебілю]] (Південний Азербайджан), що входила до складу держави [[Ак-Коюнлу]], а з [[1502]] по [[1722]]&nbsp;роки всім Іраном<ref>{{Cite web |url=http://www.iranica.com/newsite/articles/v13f3/v13f3004a.html |title=проф. Річард Фрей, цитата з Енциклопедії Іраніки |accessdate=24 лютий 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20091215101510/http://www.iranica.com/newsite/articles/v13f3/v13f3004a.html |archivedate=15 грудень 2009 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://www.diclib.com/cgi-bin/d1.cgi?l=ru&base=bse&page=showid&id=64438 Сефевіди / династія правлячої держави на Близькому та Середньому Сході в 1 столітті]</ref><ref>[http://www.oval.ru/enc/65374.html Сефевіди (ВРЕ цитати)]</ref><ref>[http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000029/st022.shtml Глава XXII. Держава Сефевидів]</ref><ref>[http://militera.lib.ru/common/show/01_11.html Військова література -[ Загальна історія &#93;- Кратка компілятивна історія країн світу]</ref><ref>{{Cite web |url=http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Persien/XVIII/1700-1720/Sultan_Husejn/pred1.htm |title=Про роль халіфе при Сефевідах |accessdate=24 лютий 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131021201124/http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/Persien/XVIII/1700-1720/Sultan_Husejn/pred1.htm |archivedate=21 жовтень 2013 |deadurl=yes }}</ref>.
   
 
==Історія==
 
==Історія==
Засновником династії був [[Ісмаїл I]] ([[1501]]-[[1524]]), нащадок засновника [[суфізм|суфійського]] ордену Сефевіє, родом з Ардебілю в Іранському Азербайджані. Після перемоги над Алвендом, правителем тюркської держави [[Ак-Коюнлу]], під [[Шарур]]ом (в [[Нахіджеван]]і) Ісмаїл переможно вступив до [[Тебріз]]а, де в червні [[1501]] року проголосив себе шахом Азербайджану<ref>Richard Tapper. «Shahsevan in Safavid Persia», ''Bulletin of the School of Oriental and African Studies'', University of London, Vol. 37, No. 3, 1974, p. 324.</ref><ref>[http://www.britannica.com/EBchecked/topic/516019/Safavid-dynasty Ṣafavid Dynasty]</ref>. Ісмаїл далі підпорядкував собі весь Іран, а в травні [[1502]] року коронував себе шахом Ірану. Столицею сефевідської держави стало місто [[Тебріз]]. Згодом столиця була перенесена до [[Казвін]]а, а звідти&nbsp;— до [[Ісфахан]]а, на початку правління Сефевидів в Ірані вони опиралися на тюркські племена [[кизилбаші]]в і затвердили азербайджанську тюркську мову як мову двору та армії, тоді як перська мова була мовою цивільної адміністрації; перською ж писалися написи на монетах.
+
Засновником династії був [[Ісмаїл I]] ([[1501]]-[[1524]]), нащадок засновника [[суфізм|суфійського]] ордену Сефевіє, родом з Ардебілю в Південному Азербайджані. Після перемоги над Алвендом, правителем держави [[Ак-Коюнлу]] під [[Шарур]]ом (в [[Нахіджеван|Нахічеван]]і) Ісмаїл переможно вступив до [[Тебріз]]а, де в червні [[1501]] року проголосив себе шахом Азербайджану<ref>Richard Tapper. «Shahsevan in Safavid Persia», ''Bulletin of the School of Oriental and African Studies'', University of London, Vol. 37, No. 3, 1974, p. 324.</ref><ref>[http://www.britannica.com/EBchecked/topic/516019/Safavid-dynasty Ṣafavid Dynasty]</ref>. Ісмаїл далі підпорядкував собі весь Іран, а в травні [[1502]] року коронував себе шахом Ірану. Столицею сефевідської держави стало місто [[Тебріз]]. Згодом столиця була перенесена до [[Казвін]]а, а звідти&nbsp;— до [[Ісфахан]]а, на початку правління Сефевидів в Ірані вони опиралися на тюркські племена [[кизилбаші]]в і затвердили азербайджанську тюркську мову як мову двору та армії, тоді як перська мова була мовою цивільної адміністрації; перською ж писалися написи на монетах.
   
З початком XVII, з переносом столиці в Ісфахан, в державі Сефевидів виникає посилення іранського впливу, перська мова витісняє тюркську в офіційних сферах, однак при Сефевідському дворі продовжували розмовляти майже виключно тюркською.<ref name="Vladimir Minorsky 1942">Vladimir Minorsky. «The Poetry of Shah Ismail», ''Bulletin of the School of Oriental and African Studies'', University of London, Vol. 10. No. 4, 1942, p. 1006a.</ref><ref>У 16 столітті, тюркомовна сім'я Сефевидів з Ардебілю в Азербайджані, ймовірно, тюркизованого іранського (можливо, курдського), походження, завоювала Іран та затвердила тюркську як мову суду та армії, так він через свій високий статус та широкий контакт з місцевими мовами вплинув на розмовну перську; в той час як письмова перська, мова високої літератури та цивільної адміністрації, залишається практично в незмінному стані (In the 16th century, the Turcophone Safavid family of Ardabil in Azerbaijan, probably of Turkicized Iranian (perhaps Kurdish), origin, conquered Iran and established Turkic, the language of the court and the military, as a high-status vernacular and a widespread contact language, influencing spoken Persian, while written Persian, the language of high literature and civil administration, remained virtually unaffected in status and content. John R. Perry, «Turkic-Iranian contacts», [[Encyclopaedia Iranica]], January 24, 2006</ref><ref name="Базиленко">[http://persia.ru/and_russia/iran_and_russia/ Іран та Росія: І.&nbsp;В.&nbsp;Базиленко]</ref><ref name="ВІ">Всесвітня історія, М., 1958, т.4, стор. 560</ref> Так, за повідомленням Адама Олеарія, що відвідав [[Персія|Персію]] під час правління шаха [[Сефі I]], при дворі Сефевідів розмовляли тюркською мовою, а перську мову можна було почути вкрай рідко, тому більшість персів вчили на доповнення до своєї мови й тюркську.<ref>''Most of the Persians, with their own language, learn also the Turkish especially in those provinces which have been long under the jurisdiction of the Grand Seignor, as Shirvan, Adirbeitzan, Iraq, Baghdad, and Eruan, where children are taught the Turkish language and by this means it is so common at court that a man seldom hears anyone speak the Persian; as in the Grand Seignior's country, they ordinarily speak the Sclavonian, and in the Mogul's the Persian. But in the province of Fars (which is the ancient Persia) and at Shiraz, they speak only the Persian language''. [http://depts.washington.edu/silkroad/texts/olearius/travels.html The travels of Olearius in seventeenth-century Persia]</ref>
+
З початком XVII, з переносом столиці в Ісфахан, в державі Сефевидів виникає посилення іранського впливу, перська мова витісняє тюркську в офіційних сферах, однак при Сефевідському дворі продовжували розмовляти майже виключно тюркською.<ref name="Vladimir Minorsky 1942">Vladimir Minorsky. «The Poetry of Shah Ismail», ''Bulletin of the School of Oriental and African Studies'', University of London, Vol. 10. No. 4, 1942, p. 1006a.</ref><ref>У 16 столітті, тюркомовна сім'я Сефевидів з Ардебілю в Азербайджані, ймовірно, тюркизованого іранського (можливо, курдського), походження, завоювала Іран та затвердила тюркську як мову суду та армії, так він через свій високий статус та широкий контакт з місцевими мовами вплинув на розмовну перську; в той час як письмова перська, мова високої літератури та цивільної адміністрації, залишається практично в незмінному стані (In the 16th century, the Turcophone Safavid family of Ardabil in Azerbaijan, probably of Turkicized Iranian (perhaps Kurdish), origin, conquered Iran and established Turkic, the language of the court and the military, as a high-status vernacular and a widespread contact language, influencing spoken Persian, while written Persian, the language of high literature and civil administration, remained virtually unaffected in status and content. John R. Perry, «Turkic-Iranian contacts», [[Encyclopaedia Iranica]], January 24, 2006</ref><ref name="Базиленко">{{Cite web |url=http://persia.ru/and_russia/iran_and_russia/ |title=Іран та Росія: І. В. Базиленко |accessdate=24 лютий 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20080306232619/http://persia.ru/and_russia/iran_and_russia/ |archivedate=6 березень 2008 |deadurl=yes }}</ref><ref name="ВІ">Всесвітня історія, М., 1958, т.4, стор. 560</ref> Так, за повідомленням Адама Олеарія, що відвідав [[Персія|Персію]] під час правління шаха [[Сефі I]], при дворі Сефевідів розмовляли тюркською мовою, а перську мову можна було почути вкрай рідко, тому більшість персів вчили на доповнення до своєї мови й тюркську<ref>''Most of the Persians, with their own language, learn also the Turkish especially in those provinces which have been long under the jurisdiction of the Grand Seignor, as Shirvan, Adirbeitzan, Iraq, Baghdad, and Eruan, where children are taught the Turkish language and by this means it is so common at court that a man seldom hears anyone speak the Persian; as in the Grand Seignior's country, they ordinarily speak the Sclavonian, and in the Mogul's the Persian. But in the province of Fars (which is the ancient Persia) and at Shiraz, they speak only the Persian language''. [http://depts.washington.edu/silkroad/texts/olearius/travels.html The travels of Olearius in seventeenth-century Persia]</ref>. Сефевіди називали себе [[Держава Сасанідів|сасанідським]] титулом «шаханшах» (цар царів), яке лестило національному самолюбству. На перший план вони висунули, однак, не національний принцип, а [[шиїзм]], оголосивши його державною релігією.
Сефевіди називали себе [[Держава Сасанідів|сасанідським]] титулом «шаханшах» (цар царів), яке лестило національному самолюбству. На перший план вони висунули, однак, не національний принцип, а [[шиїзм]], оголосивши його державною релігією.
 
   
 
== Примітки ==
 
== Примітки ==

Поточна версія на 06:02, 17 серпня 2019

Сефевідська імперія
سلسلۀ صفویۀ ایران
Прапор Герб
Прапор Герб
Safavid Empire 1501 1722 AD.pngСефевідська імперія в 1510


Столиця Тебріз (1501-1555)
Казвін (1555-1598)
Ісфахан (1598-1722)
Мова(и) перська, азербайджанська тюркська
Релігія Іслам (шиїтського толку)
Площа 2 850 000 км²
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Сефевіди
 Історія Афганістану
Герб Афганістану
До нашої ери
Гандхара — XVII століття до н. е.
Ахеменіди — VI століття до н. е.
Селевкіди — IV століття до н. е.
Греко-Бактрійське царство — 250 до н. е. — 125 до н. е.
Наша ера
Кушанська імперія — I—V ст.
Ефталіти — V століття
Сасаніди — VI століття
Газневіди — XI століття
Саффариди — 861—1590 рр.
Гуріди — 1148—1206 рр.
Сефевіди — XIV століття
Афганські ханства
Гільзейське — 1709—1737 рр.
Гератське
Кабульське
Кандагарське
Пешаварське
Хаттаське
Абдалійське
Афганські держави
прапор Дурранійської держави Дурранійська
держава
— 1747—1823 рр.
Flag of Afghanistan (1880–1901).svg Емірат
Афганістан
— 1823—1929 рр.
Королівство
Афганістан
— 1929—1973 рр.
Республіка
Афганістан
— 1973—1978 рр.
Демократична
Республіка Афганістан
— 1978—1992 рр.
Північний
Альянс
— 1992—2001 рр.
Ісламський Емірат
Афганістан
— 1996—2001 рр.
Афганістан Республіка
Афганістан
 — з 2001 року

Портал «Афганістан»

Сефевіди (перс. صفویان‎; азерб. Səfəvilər dövləti,صفوی‌لر; Османськ.: Devlet-i Safeviyye,دولت صفویه; груз. სეფიანთა დინასტია; курд. سەفەوییەکان,Sefewî) — тюркська шахська династія, що правила з початку XIV століття районом Ардебілю (Південний Азербайджан), що входила до складу держави Ак-Коюнлу, а з 1502 по 1722 роки всім Іраном[1][2][3][4][5][6].

Історія[ред. | ред. код]

Засновником династії був Ісмаїл I (1501-1524), нащадок засновника суфійського ордену Сефевіє, родом з Ардебілю в Південному Азербайджані. Після перемоги над Алвендом, правителем держави Ак-Коюнлу під ШаруромНахічевані) Ісмаїл переможно вступив до Тебріза, де в червні 1501 року проголосив себе шахом Азербайджану[7][8]. Ісмаїл далі підпорядкував собі весь Іран, а в травні 1502 року коронував себе шахом Ірану. Столицею сефевідської держави стало місто Тебріз. Згодом столиця була перенесена до Казвіна, а звідти — до Ісфахана, на початку правління Сефевидів в Ірані вони опиралися на тюркські племена кизилбашів і затвердили азербайджанську тюркську мову як мову двору та армії, тоді як перська мова була мовою цивільної адміністрації; перською ж писалися написи на монетах.

З початком XVII, з переносом столиці в Ісфахан, в державі Сефевидів виникає посилення іранського впливу, перська мова витісняє тюркську в офіційних сферах, однак при Сефевідському дворі продовжували розмовляти майже виключно тюркською.[9][10][11][12] Так, за повідомленням Адама Олеарія, що відвідав Персію під час правління шаха Сефі I, при дворі Сефевідів розмовляли тюркською мовою, а перську мову можна було почути вкрай рідко, тому більшість персів вчили на доповнення до своєї мови й тюркську[13]. Сефевіди називали себе сасанідським титулом «шаханшах» (цар царів), яке лестило національному самолюбству. На перший план вони висунули, однак, не національний принцип, а шиїзм, оголосивши його державною релігією.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. проф. Річард Фрей, цитата з Енциклопедії Іраніки. Архів оригіналу за 15 грудень 2009. Процитовано 24 лютий 2011. 
  2. Сефевіди / династія правлячої держави на Близькому та Середньому Сході в 1 столітті
  3. Сефевіди (ВРЕ цитати)
  4. Глава XXII. Держава Сефевидів
  5. Військова література -[ Загальна історія ]- Кратка компілятивна історія країн світу
  6. Про роль халіфе при Сефевідах. Архів оригіналу за 21 жовтень 2013. Процитовано 24 лютий 2011. 
  7. Richard Tapper. «Shahsevan in Safavid Persia», Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London, Vol. 37, No. 3, 1974, p. 324.
  8. Ṣafavid Dynasty
  9. Vladimir Minorsky. «The Poetry of Shah Ismail», Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London, Vol. 10. No. 4, 1942, p. 1006a.
  10. У 16 столітті, тюркомовна сім'я Сефевидів з Ардебілю в Азербайджані, ймовірно, тюркизованого іранського (можливо, курдського), походження, завоювала Іран та затвердила тюркську як мову суду та армії, так він через свій високий статус та широкий контакт з місцевими мовами вплинув на розмовну перську; в той час як письмова перська, мова високої літератури та цивільної адміністрації, залишається практично в незмінному стані (In the 16th century, the Turcophone Safavid family of Ardabil in Azerbaijan, probably of Turkicized Iranian (perhaps Kurdish), origin, conquered Iran and established Turkic, the language of the court and the military, as a high-status vernacular and a widespread contact language, influencing spoken Persian, while written Persian, the language of high literature and civil administration, remained virtually unaffected in status and content. John R. Perry, «Turkic-Iranian contacts», Encyclopaedia Iranica, January 24, 2006
  11. Іран та Росія: І. В. Базиленко. Архів оригіналу за 6 березень 2008. Процитовано 24 лютий 2011. 
  12. Всесвітня історія, М., 1958, т.4, стор. 560
  13. Most of the Persians, with their own language, learn also the Turkish especially in those provinces which have been long under the jurisdiction of the Grand Seignor, as Shirvan, Adirbeitzan, Iraq, Baghdad, and Eruan, where children are taught the Turkish language and by this means it is so common at court that a man seldom hears anyone speak the Persian; as in the Grand Seignior's country, they ordinarily speak the Sclavonian, and in the Mogul's the Persian. But in the province of Fars (which is the ancient Persia) and at Shiraz, they speak only the Persian language. The travels of Olearius in seventeenth-century Persia