Сидор Дмитро Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:18, 10 серпня 2018, створена Alfashturm (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дмитро́ (Димитрій) Дми́трович Си́дор (у народі — «піп Сидір»[1]; *29 березня 1955, Лецовиця) — русинський громадський діяч, голова «Сойму Підкарпатських русинів», священик Української православної церкви (Московського патріархату), настоятель Хрестовоздвиженського собору (Мукачівська єпархія УПЦ (МП))[2]. У 2008 році проголосив незалежність віртуальної республіки «Подкарпатська Русь».

Біографія[ред. | ред. код]

Дмитро Сидор народився у Лецовиці у православній родині священика. У 19711976 навчався на фізичному факультеті Ужгородського державного університету. Згодом навчався у Московській духовній семінарії, яку закінчив в 1982 році. З 1982 по 1990 роки служив священиком у Перечині, з 1990 року — в Ужгороді. У 1990-1992 роках був благочинним Ужгородського і Перечинського районів.

Має дві доньки — Ганну і Марію.

У 1994 році став один з головних організаторів Ужгородської спілки Кирила і Мефодія. Був делегатом 4-го з'їзду русинів світу у Будапешті у 1999 році, і одним з організаторів 5-го з'їзду в Ужгороді у 2008 році. Дмитро Сидор є депутатом Закарпатської обласної ради, у 2002 (самовисуванець) та 2006 (у складі Блоку Наталії Вітренко) роках балотувався до Верховної Ради України. 1 грудня 2008 року, у Мінську, Сидор проголосив незалежність «республіки Подкарпатська Русь».[3] Відомий різкими і провокативними заявами, зокрема, щодо «геноциду русинів Україною».[4]

За інформацією ЗМІ Сойм підкарпатських русинів, який очолює Сидір, фінансувався російським урядовим фондом «Руський світ» (рос. Русский мир).[5] У 2008 році за фактом діяльності «Сойму підкарпатських русинів» Служба безпеки України порушила проти Дмитра Сидора кримінальну справу в зв'язку із «зазіханнями на територіальну цілісність України».[6] Згодом справа була передана до суду. 19 лютого 2012 року Ужгородський міськрайонний суд за частиною 1 статті 110 Кримінального кодексу України («посягання на територіальну цілісність і недоторканість України») присудив йому три роки позбавлення волі (умовно, з відтермінуванням на два роки) та сплату штрафу на сумі 1840 гривень.[7] Деякі ЗМІ припускають, що діяльність Дмитра Сидора фінансується Кремлем для дестабілізації ситуації в Закарпатті.[1]

Дмитро Сидор фігурує у листах Кирила Фролова, директора Інституту країн СНД, прес-секретаря Союзу православних громадян, до патріарха РПЦ Гундяєва[8].

Діяльність Дмитра Сидор не раз ставала предметом критики Української православної церкви (Московського патріархату), втім вона всіляко відхрещується від подібних закидів, наполягаючи на розмежуванні громадсько-політичної і церковної діяльності протоієрея:

« Церква не вітає участі священнослужителів в політичній боротьбі. Ми щиро молимось, щоб в протоієреї Димитрії пастирське перемогло над політичним.
Оригінальний текст(рос.)
Церковь не приветствует участия священнослужителей в политической борьбе. Мы искренне молимся, чтобы в протоиерее Димитрие пастырское возобладало над политическим.
»
Володимир (Сабодан), Митрополит Київський і всієї України, предстоятель УПЦ (МП), інтерв'ю виданню «Новая газета»[9]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]