Синдик: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (оформлення)
м (→‎Джерела: Вилучення джерела.)
Рядок 10: Рядок 10:
== Джерела ==
== Джерела ==
* {{ВТ-ЕСБЕ|Синдик}}
* {{ВТ-ЕСБЕ|Синдик}}
* Peter Hamacher: '' Der Syndikusanwalt.'' In: ''DAV Ratgeber für Junge Rechtsanwältinnen und Rechtsanwälte.'' 12. Aufl., Deutscher Anwaltverlag, 2009, ISBN 978-3-8240-0838-4, S. 105—111 ([http://www.syndikusanwaelte.de/images/texte/syndikus.pdf]) {{ref-de}}.
* Левус Н. Львівський синдик Павло Щербич // Acta studiosa historica: Збірник наукових праць. — Львів, 2015. — Ч. 6. — С. 43 — 56.
* Левус Н. Львівський синдик Павло Щербич // Acta studiosa historica: Збірник наукових праць. — Львів, 2015. — Ч. 6. — С. 43 — 56.

Версія за 19:19, 16 липня 2016

Синдик (дав.-гр. σύνδικος або συνήγορος) — у греків захисник у суді. Синдиками називалися також в Афінах після вигнання 30 тиранів чиновники, які складали особливу присутність для розгляду питань про передачу конфіскованого майна приватній особі або державі, що пред'являє своє право на отримання такого майна або частини його.

У новий час синдиком називали посадову особу, яка здійснює судові справи якоїсь установи; так, бували міські синдики, синдики установи, спілки, акціонерного товариства і т. д. У Пруссії коронні синдики — особи, які за пропозицією короля давали свої висновки з сумнівних державно-правових питань; вони призначалися королем з числа відомих юристів і за законом 1883 року були членами палати панів.

Наприклад до обов'язків львівського синдика входило дбати про права міста (тобто бути представником міста ззовні), піклуватися про сиріт і бідних міщан, вести кореспонденцію з різними особами щодо справ міста[1].

Примітки

  1. Капраль М. М. Функціонування органів влади Львова у ХІІІ-ХVIII ст. (нарис історії інститутів магдебурзького права) / М. М. Капраль // УІЖ. — Київ, 2006. — № 5. — С. 125.

Джерела