Синдром Аспергера

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 07:58, 4 травня 2019, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 4; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Синдром Аспергера
Класифікація та зовнішні ресурси
Asperger vs normal brain.jpg
МКХ-10 F84.5
OMIM 608638
DiseasesDB 31268
MedlinePlus 001549
eMedicine ped/147
MeSH F03.550.325.100

Синдро́м А́спергера — одне з п'яти загальних (первазивних) порушень розвитку, які характеризуються серйозними труднощами в соціальній взаємодії, а також обмеженим, стереотипним, повторюваним репертуаром поглядів і занять. Синдром іноді називають формою високофункціонального аутизму (тобто аутизму, за якого здатність функціювати відносно збережена).

Особи із синдромом Аспергера зустрічаються рідко, й вони не схожі на розумово відсталих, вони володіють, як мінімум, нормальним, або ж високим інтелектом, але нестандартними чи слаборозвиненими соціальними здібностями; часто через це їх емоційний розвиток та соціальний розвиток, а також інтеграція відбуваються зазвичай пізніше. Синдром часто характеризується також вираженою незграбністю.[1]

Історичні відомості

Синдром одержав назву на честь австрійського психіатра і педіатра Ганса Аспергера (нім. Hans Asperger), який у 1943 році описав спостереження за близько 400 дітьми, що відрізнялися від однолітків відсутністю здібностей до невербальної комунікації, обмеженою емпатією по відношенню до однолітків і фізичною незграбністю. Сам Аспергер використав термін «аутистична психопатія».[2]

Термін «Синдром Аспергера» запропонувала до медичного вжитку англійський психіатр Лорна Уінг (англ. Lorna Wing) у публікації 1981 року[3]. Сучасна концепція синдрому з'явилася у 1981 році[4] і, після періоду популяризації, на початку 1990-х були вироблені діагностичні стандарти.[5] З приводу різних аспектів синдрому все ще залишається багато невирішених питань. Так, невідомо, чи відрізняється цей синдром від високофункціонального аутизму;[6] частково з цієї причини, не встановлена його поширеність.[7] Запропонували взагалі відмовитися від діагнозу «синдром Аспергера», замінивши його на діагноз «хвороба аутистичного спектру» із зазначенням ступеня тяжкості.[8]

Причини виникнення

Точна причина синдрому невідома. Хоча дослідження припускають можливість генетичної бази,[7]але не існує відомої генетичної етіології.[9][10] Нейровізуалізація також не ідентифікує ясної загальної патології.[7] Немає і єдиного лікування, а дані на користь ефективності існуючих методів підтримки обмежені.[7] Підтримка має на меті покращення симптомів і функціювання, та спирається на поведінкову терапію, зосереджуючись на специфічних дефіцитах, спрямована на коригування низьких комунікаційних здібностей, нав'язливих або повторюваних рутинних дій і фізичної незграбності.[11] Стан більшості дітей поліпшується у міру дорослішання, але соціальні та комунікаційні проблеми можуть залишитися. Деякі дослідники та особи із синдромом Аспергера вважають правильним розглядати синдром Аспергера як відмінність, а не інвалідність, яку треба лікувати.[12][13]

У масовій культурі

У кіно

  • У 2007 році вийшла кінострічка «Бен Ікс» про молодого хлопця із синдромом Аспергера, замкнутого у фентезійному світі MMORPG ArchLord.
  • У 2009 році вийшов повнометражний мультфільм «Мері та Макс» про 8-річну дівчинку з Австралії та 44-річного чоловіка з Нью-Йорка, який страждає на синдромом Аспергера. Вони листуються впродовж 18 років.
  • У фільмі «Дорогий Джон» є герої з подібними формами аутизму, які описують словом англ. autistic.
  • У фільмі «Мене звати Хан» герой із синдромом Аспергера хоче зустрітися з президентом, щоб сказати йому про те, що він не терорист.
  • У фільмі «Моцарт і кит[en]» (2005) з Джошем Гартнеттом і Радою Мітчелл, актори грають двох закоханих, що страждають на синдром Аспергера.
  • У фільмі «У космосі почуттів не буває» (швед. «I rymden finns inga känslor») (2010) 18-річний Симон, що страждає на синдром Аспергера, шукає нову подругу для свого старшого брата.
  • У венесуельській теленовелі «Ідеальна жінка» (Venevision, 2010) у головної героїні Мікаели Гомес діагностовано синдром Аспергера.
  • У британській короткометражці «Мовчазні речі» («Silent Things») головний герой Джек — хворий на синдром Аспергера, а його подруга — аутист.
  • У фільмі «Надзвичайно гучно і неймовірно близько» головний герой — хлопчик 11 років Оскар Шелл страждає на синдром Аспергера.
  • Стрічка «Адам» («Adam») розповідає про взаємини між молодим чоловіком, що страждає на синдром Аспергера, та його сусідкою.
  • У фільмі «Джейн хоче хлопця» («Jane Wants a Boyfriend») Режисер: Уілльям Салліван; Дата виходу: 11 листопада 2015 року. Сумна історія про життя дівчини, яка страждає на синдром Аспергера. Вона пробує знайти собі хлопця за допомогою своєї старшої сестри.
  • У 2015 році вийшла кінострічка «Відпадний препод 2» (Fack ju Göhte 2), у якій один із учнів пана Мюллера мав синдром Аспергера.
  • У фільмі «Смак чудес»[14] герой із синдромом Аспергера закохується.
  • У фільмі «Тіло і душа» (угор. Testről és lélekről) — 2017 року, поставленому режисеркою Ільдіко Еньєді, головна героїня має синдром Аспергера.

У серіалах

  • У серіалі «Доктор Хаус» Марта Мастерз, за словами акторки що грає її роль, страждає на синдром Аспергера.
  • Один з героїв серіалу «Юристи Бостона» Джеррі Есперсон (Крістіан Клеменсон) страждає на синдром Аспергера. Джеррі часто тримає руки на стегнах, підстрибує і гарчить. Незважаючи на дивну поведінку, він є талановитим юристом і справжнім професіоналом у сфері фінансового права.
  • У серіалі «Батьківство» (Parenthood, 2010) один із головних героїв дізнається, що у його сина синдром Аспергера.
  • В американському серіалі «Анатомія пристрасті» (інша назва «Анатомія Грей») на синдром Аспергера страждає кардіохірург Вірджинія Діксон.
  • У канадському серіалі «Регенезіс» один з головних героїв біохімік Боб Мельников (Дмитро Чеповецький) страждає на синдром Аспергера.
  • В американському телесеріалі «Вплив» одна з героїнь — злодійка Паркер має деякі ознаки, притаманні синдрому Аспергера.[15]
  • Синдрому Аспергера присвячена восьма серія п'ятнадцятого сезону анімаційного серіалу «Південний Парк»South Park»), яка називається «Ass Burgers».
  • У телеситкомі «Спільнота»Community»), один з головних героїв, Ебед, регулярно демонструє ознаки синдрому Аспергера, іноді навіть переходячи в стан, близький за симптомами до аутизму.
  • В аніме-серіалі «Sakurasou no Pet na Kanojo» (укр. «Кішечка із Сакурасо») у головної героїні, Масіро Сііни, всі ознаки синдрому Аспергера. Вона не тільки не вміє налагоджувати стосунки з оточуючими, але й не в змозі навіть повноцінно доглядати за собою. При цьому вона є геніальним художником.
  • У датсько-шведському серіалі «Міст» синдром Аспергера у головної героїні, офіцера шведської поліції Саги Нурен.
  • У серіалі «Теорія великого вибуху» один з головних героїв Шелдон Купер має всі ознаки синдрому Аспергера.

У літературі

  • 2003 року вийшла книжка «Дивний випадок із собакою вночі» Марка Геддона, написана від імені підлітка-аутиста.
  • У 2011 році було упубліковано книгу Дж. Піколт «Домашні правила» про хлопця, який страждав синдромом Аспергера.
  • У книзі «Хлопчик, який впав на землю»The boy who fell to earth») хлопчик страждає на синдром Аспергера[16]
  • У новелі американської письменниці Кетрін Ерскін «Пересмішник» (2010) головна героїня, маленька дівчинка Кейтлін, має синдром Аспергера.
  • У головної героїні трилогії «Міленіум» Стіга Ларссона Лісбет Саландер підозрюється подібне захворювання. Однак остаточний діагноз їй так і не поставили. Вона не змогла закінчити школу. У 12-річному віці вона потрапила до лікарні для душевнохворих. Коли вона виписалася звідти, її визнали недієздатною. Але незважаючи на це, вона володіє фотографічною пам'яттю і є одним з найкращих хакерів у Швеції.
  • У романі «Vremena Goda» автора Анни Борисової (один з псевдонімів Григорія Чхартишвілі) синром Аспергера є у персонажа на ім'я Емен.
  • У романі-трилері «Дружина мого чоловіка» письменниці Джейн Коррі синдром Аспергера спостерігається у трьох персонажів – Деніела, Тома та Джо.
  • 2017 року у видавництві «Віват» вийшла книга Марка Лівіна «Ріки та дороги», де головний герой Матвій має синдром Аспергера, окрім того описаний внутрішній шлях «подолання» хлопцем своїх страхів.

Див. також

Примітки

  1. F84.5
  2. Whonamedit? — A dictionary of medical eponyms. Hans Asperger [1]
  3. Wing L (1981). Asperger's syndrome: a clinical account. Psychol Med 11 (1): 115–29. PMID 7208735. doi:10.1017/S0033291700053332. Процитовано 2015-02-07. 
  4. Klin A, Pauls D, Schultz R, Volkmar F (2005). Three diagnostic approaches to Asperger syndrome: Implications for research. J of Autism and Dev Dis 35 (2): 221–34. PMID 15909408. doi:10.1007/s10803-004-2001-y. 
  5. Woodbury-Smith MR, Volkmar FR (January 2009). Asperger syndrome. Eur Child Adolesc Psychiatry 18 (1): 2–11. PMID 18563474. doi:10.1007/s00787-008-0701-0. 
  6. Klin A (2006). Autism and Asperger syndrome: an overview. Rev Bras Psiquiatr 28 (suppl 1): S3–S11. PMID 16791390. doi:10.1590/S1516-44462006000500002. 
  7. а б в г McPartland J, Klin A (2006). Asperger's syndrome. Adolesc Med Clin 17 (3): 771–88. PMID 17030291. doi:10.1016/j.admecli.2006.06.010. 
  8. 299.80 Asperger's Disorder. DSM-5 Development. American Psychiatric Association. Архів оригіналу за 2010-12-25. Процитовано 2010-12-21. 
  9. Matson JL, Minshawi NF (2006). Etiology and prevalence. Early intervention for autism spectrum disorders: a critical <a href="http://cityadspix.com/tsclick-BQCE4WRF-SLZKVXTQ?&sa=mh&sa1=&sa2=&sa3=&sa4=&sa5=&bt=20&pt=9&lt=2&tl=1&im=MTc1NS0wLTE0MjAyMzc2ODAtMTg5NjE1ODI%3D&fid=NDQ1NzU2Nzc1&kw=<a href="http://cityadspix.com/tsclick-BQCE4WRF-SLZKVXTQ?&sa=mh&sa1=&sa2=&sa3=&sa4=&sa5=&bt=20&pt=9&lt=2&tl=1&im=MTc1NS0wLTE0MjAyMzc3MTgtMTcxNjQ5NjA%3D&fid=NDQ1NzU2Nzc1&kw=<a href="http://cityadspix.com/tsclick-BQCE4WRF-SLZKVXTQ?&sa=mh&sa1=&sa2=&sa3=&sa4=&sa5=&bt=20&pt=9&lt=2&tl=1&im=MTc1NS0wLTE0MjAyMzc3ODItMTk0NjMzNTg%3D&fid=NDQ1NzU2Nzc1&kw=analysis" target="_blank" alt="<a href="http://cityadspix.com/tsclick-BQCE4WRF-SLZKVXTQ?&sa=mh&sa1=&sa2=&sa3=&sa4=&sa5=&bt=20&pt=9&lt=2&tl=1&im=MTc1NS0wLTE0MjAyMzc3ODItMTI0ODQxNTI%3D&fid=NDQ1NzU2Nzc1&kw=mba" target="_blank" alt="mba.ru" title="mba.ru" style="">mba</a>.ru" title="mba.ru" style="">analysis</a>" target="_blank" alt="<a href="http://cityadspix.com/tsclick-BQCE4WRF-SLZKVXTQ?&sa=mh&sa1=&sa2=&sa3=&sa4=&sa5=&bt=20&pt=9&lt=2&tl=1&im=MTc1NS0wLTE0MjAyMzc3MTgtMTM2OTQ4MzM%3D&fid=NDQ1NzU2Nzc1&kw=mba" target="_blank" alt="mba.ru" title="mba.ru" style="">mba</a>.ru" title="mba.ru" style="">analysis</a>" target="_blank" alt="mba.ru" title="mba.ru" style="">analysis</a>. Amsterdam: Elsevier Science. с. 33. ISBN 0-08-044675-2. 
  10. Klauck SM (2006). Genetics of autism spectrum disorder (PDF). Eur J of Hum Genet 14 (6): 714–720. doi:10.1038/sj.ejhg.5201610. 
  11. National Institute of Neurological Disorders and Stroke (NINDS) (2007-07-31). Asperger syndrome fact sheet. Архів оригіналу за 2007-08-21. Процитовано 2007-08-24.  NIH Publication No. 05-5624.
  12. Clarke J, van Amerom G (2007). 'Surplus suffering': differences between organizational understandings of Asperger's syndrome and those people who claim the 'disorder'. Disabil Soc 22 (7): 761–76. doi:10.1080/09687590701659618. 
  13. Baron-Cohen S (2002). Is Asperger syndrome necessarily viewed as a disability?. Focus Autism Other Dev Disabl 17 (3): 186–91. doi:10.1177/10883576020170030801.  A preliminary, freely readable draft, with slightly different wording in the quoted text, is in: Baron-Cohen S (2002). Is Asperger's syndrome necessarily a disability? (PDF). Cambridge: Autism Research Centre. Архів оригіналу за 2008-12-17. Процитовано 2008-12-02. 
  14. [2]
  15. Dean Devlin, creator of Leverage - CliqueClack Interview | CliqueClack. Архів оригіналу за 2013-02-01. Процитовано 2013-01-26. 
  16. Review: Kathy Lette's The Boy Who Fell to Earth (англ.)