Синдром самозванця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 16:25, 28 лютого 2021, створена Galkinletter (обговорення | внесок) (Скасовано останнє редагування (93.75.176.148) і відновлено версію 30888454 Galkinletter: Немаэ стосунку до психологічне явище, при якому людина не здатна приписати свої досягнення власним якостям, здібностям і зусиллям.)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Синдром самозванця (англ. Impostor syndrome) — психологічне явище, при якому людина не здатна приписати свої досягнення власним якостям, здібностям і зусиллям. Незважаючи на зовнішні докази їх спроможності, люди, схильні до синдрому, продовжують бути впевненими в тому, що вони — обманщики і не заслуговують успіху, якого досягли. Успіхи вони, як правило, пояснюють удачею, потраплянням у потрібне місце і час або введенням інших в оману, що ті розумніші і компетентніші, ніж є насправді.

Дослідженнями студентів коледжів (Harvey, 1981; Bussotti, 1990; Langford, 1990), викладачів коледжів (Topping, 1983) та успішних професіоналів (Dingman, 1987) не вдалося виявити будь-яких статевих відмінностей у почуттях самозванства, що говорить про те, що чоловіки в проявах синдрому самозванця настільки ж ймовірні, як і жінки, які мають низькі сподівання на успіх і віднесені до факторів, що не пов'язані зі здібностями.[1]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]