Відмінності між версіями «Синильна кислота»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (clean up, Блювота->Блювання, replaced: блювота → блювання за допомогою AWB)
 
(Не показано 4 проміжні версії 3 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Refimprove|date=серпень 2014}}
 
{{Refimprove|date=серпень 2014}}
 
[[Файл:Hydrogen-cyanide-2D.svg|thumb|right|200px|Синильна кислота]]
 
[[Файл:Hydrogen-cyanide-2D.svg|thumb|right|200px|Синильна кислота]]
'''Сини́льна кислота́, ціані́дна кислота́''' — кислота із хімічною формулою HCN. Безбарвна, прозора, дуже летка [[рідина]]. Пара її в звичайному стані безбарвна, має своєрідний п'янкий запах (гіркого мигдалю). Добре змішується з водою. Дуже токсична.
+
'''Сини́льна кислота́, ціані́дна кислота́''' — кислота із хімічною формулою HCN. Безбарвна, прозора, дуже летка [[рідина]]. Пара її в звичайному стані безбарвна, має своєрідний п'янкий запах (гіркого мигдалю). Добре змішується з водою. Дуже токсична!
   
 
== Фізико-хімічні властивості та токсичність ==
 
== Фізико-хімічні властивості та токсичність ==
Рядок 30: Рядок 30:
   
 
Детоксикаційні властивості цих сполук закладені в основу виготовлення [[антидот]]ів. Ціаніди легко вступають у реакції комплексоутворення із солями важких металів, наприклад із сульфатами [[залізо|заліза]] і [[Мідь|міді]], що використовується при виготовленні хімічного поглинача в сучасних фільтрувальних [[протигаз]]ах.
 
Детоксикаційні властивості цих сполук закладені в основу виготовлення [[антидот]]ів. Ціаніди легко вступають у реакції комплексоутворення із солями важких металів, наприклад із сульфатами [[залізо|заліза]] і [[Мідь|міді]], що використовується при виготовленні хімічного поглинача в сучасних фільтрувальних [[протигаз]]ах.
  +
== Вільна синильна кислота ==
  +
Вільна синильна кислота може бути просто виділена з її солей або комплексних сполук.
  +
Вільна синильна кислота (HCN) в природі не зустрічається; вона утворюється в розведеному вигляді при дестілляціі гіркого мигдалю, насіння персиків, абрикосів і слив, а також листя лавровишневими дерева; концентровану синильну кислоту отримують при дестілляціі кров'яної солі з сірчаною кислотою.
  +
Змішується з водою в будь-яких співвідношеннях і дуже отруйна.
  +
Отримання а-гідроксікарбонітрілов (ціангідрінов з альдегідів і кетонів).
  +
При реакції утворюється вільна синильна кислота. При реакції утворюється вільна синильна кислота. Ціангідріни також сильно отруйні (чому. Багато ціангідріни термічно нестійкі. Тому перед перегонкою їх необхідно стабілізувати, додаючи 1 - 2% концентрованих фосфорної, сірчаної або хлоруксусной кислот, В іншому випадку може статися вибухо-воподобное розкладання. При зберіганні ціангідріни також потрібно стабілізувати. При отриманні нітрилів утворюється вільна синильна кислота.
  +
Реакція Зандмейера.
  +
При отриманні нітрилів утворюється вільна синильна кислота. Працювати під дуже хорошою тягою і в спеціальному, протигазі (дихальний фільтр G) (див. Розд. Ціаніди металів дуже отруйні. При отриманні нітрилів утворюється вільна синильна кислота. Ацетонціангідрін аналізують на вміст вільної синильної кислоти і визначають його концентрацію. При роботі з ацетонціангідрін необхідно дотримуватися правил техніки безпеки, встановлені для роботи з сильнодіючими отруйними речовинами.
  +
Метод заснований на взаємодії вільної синильної кислоти з розчином азотнокислої ртуті. Як індикатор титрування використовують діфенілкарбазон або нітропрусид натрію.
   
 
== Отруєння ==
 
== Отруєння ==
Рядок 41: Рядок 50:
 
'''Симптоми:''' судоми, різкий [[ціаноз]] шкіри та слизових оболонок. Через декілька хвилин настає [[смерть]] від зупинки дихання. При дії менших доз з'являються різкий головний біль, [[нудота]], [[блювання]], біль у животі. Зростає загальна слабкість, задишка, серцебиття, [[судоми]]; втрата свідомості. Смерть настає через декілька годин при явищах гострої серцево-судинної недостатності та зупинки дихання.
 
'''Симптоми:''' судоми, різкий [[ціаноз]] шкіри та слизових оболонок. Через декілька хвилин настає [[смерть]] від зупинки дихання. При дії менших доз з'являються різкий головний біль, [[нудота]], [[блювання]], біль у животі. Зростає загальна слабкість, задишка, серцебиття, [[судоми]]; втрата свідомості. Смерть настає через декілька годин при явищах гострої серцево-судинної недостатності та зупинки дихання.
   
'''Невідкладна допомога:''' інгаляція ізоамілнітриту (2–3 ампули)(часто називають амілнітритом , при передозуванні пошкоджує більше гемоглобіну ніж потрібно для реактивації виведених з ладу ферментів клітинного дихання ), промивання шлунку через зонд розчином перманганату калію (1:1000) або {{nobr|2,5 %}} розчином тіосульфату натрію. В/в повільно натрію нітрит ({{nobr|10 мл}} {{nobr|1 %}} розчину); під шкіру ефедрин, кордіамін; в/в тіосульфат натрію ({{nobr|50 мл}} {{nobr|30 %}} розчину), метиленовий синій ({{nobr|50 мл}} {{nobr|1 %}} розчину), глюкоза ({{nobr|40 мл}} {{nobr|40 %}} розчину). [[Оксигенотерапія]].
+
'''Невідкладна допомога:''' інгаляція ізоамілнітриту (2–3 ампули)(часто називають амілнітритом), при передозуванні пошкоджує більше гемоглобіну ніж потрібно для реактивації виведених з ладу ферментів клітинного дихання), промивання шлунку через зонд розчином перманганату калію (1:1000) або {{nobr|2,5 %}} розчином тіосульфату натрію. В/в повільно натрію нітрит ({{nobr|10 мл}} {{nobr|1 %}} розчину); під шкіру ефедрин, кордіамін; в/в тіосульфат натрію ({{nobr|50 мл}} {{nobr|30 %}} розчину), метиленовий синій ({{nobr|50 мл}} {{nobr|1 %}} розчину), глюкоза ({{nobr|40 мл}} {{nobr|40 %}} розчину). [[Оксигенотерапія]].
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==

Поточна версія на 08:58, 12 березня 2019

Синильна кислота

Сини́льна кислота́, ціані́дна кислота́ — кислота із хімічною формулою HCN. Безбарвна, прозора, дуже летка рідина. Пара її в звичайному стані безбарвна, має своєрідний п'янкий запах (гіркого мигдалю). Добре змішується з водою. Дуже токсична!

Фізико-хімічні властивості та токсичність[ред. | ред. код]

Температура кипіння +26,0 °С, замерзання –10,50 °С, питома вага — 0,7, густина пари в повітрі — 0,94, леткість при 20,50 °С — 873 г/м³, з водою змішується в довільних співвідношеннях, добре сорбується пористими речовинами, добре розчинюється в жирах.

При взаємодії з лугами синильна кислота дає ціаніди, які є більш токсичними і стійкими сполуками.

HCN + KOH(NaOH) → KCN(NaCN) + H2O

Взаємодія з хлором призводить до утворення хлорціану, який теж має високу токсичність:

HCN + Cl2 → CNCl + HCl

З цього випливає, що проведення дегазації синильної кислоти недоцільно. Із солями дво- і тривалентного заліза утворює берлінську лазур — ціанисту сіль заліза синього кольору, яка малорозчинна у воді: KFe(3)[Fe(2)(CN)6].

Реакція може використовуватись для індикації отруйної речовини. Окислювачі синильну кислоту переводять у малотоксичну ціанову кислоту. Цю властивість можна використовувати для хімічної обробки ран.

Із сірковмісними речовинами (тіосульфат натрію), альдегідами і кетонами (глюкоза) утворює малотоксичні сполуки (ціангідрини).

KCN + S → KCNS (роданід калію)
 Н Н
 / /
R-C = О + HCN R-C-ON (ціангідрин)
 \
 CN

Детоксикаційні властивості цих сполук закладені в основу виготовлення антидотів. Ціаніди легко вступають у реакції комплексоутворення із солями важких металів, наприклад із сульфатами заліза і міді, що використовується при виготовленні хімічного поглинача в сучасних фільтрувальних протигазах.

Вільна синильна кислота[ред. | ред. код]

Вільна синильна кислота може бути просто виділена з її солей або комплексних сполук. Вільна синильна кислота (HCN) в природі не зустрічається; вона утворюється в розведеному вигляді при дестілляціі гіркого мигдалю, насіння персиків, абрикосів і слив, а також листя лавровишневими дерева; концентровану синильну кислоту отримують при дестілляціі кров'яної солі з сірчаною кислотою. Змішується з водою в будь-яких співвідношеннях і дуже отруйна. Отримання а-гідроксікарбонітрілов (ціангідрінов з альдегідів і кетонів). При реакції утворюється вільна синильна кислота. При реакції утворюється вільна синильна кислота. Ціангідріни також сильно отруйні (чому. Багато ціангідріни термічно нестійкі. Тому перед перегонкою їх необхідно стабілізувати, додаючи 1 - 2% концентрованих фосфорної, сірчаної або хлоруксусной кислот, В іншому випадку може статися вибухо-воподобное розкладання. При зберіганні ціангідріни також потрібно стабілізувати. При отриманні нітрилів утворюється вільна синильна кислота. Реакція Зандмейера. При отриманні нітрилів утворюється вільна синильна кислота. Працювати під дуже хорошою тягою і в спеціальному, протигазі (дихальний фільтр G) (див. Розд. Ціаніди металів дуже отруйні. При отриманні нітрилів утворюється вільна синильна кислота. Ацетонціангідрін аналізують на вміст вільної синильної кислоти і визначають його концентрацію. При роботі з ацетонціангідрін необхідно дотримуватися правил техніки безпеки, встановлені для роботи з сильнодіючими отруйними речовинами. Метод заснований на взаємодії вільної синильної кислоти з розчином азотнокислої ртуті. Як індикатор титрування використовують діфенілкарбазон або нітропрусид натрію.

Отруєння[ред. | ред. код]

Фізичні властивості синильної кислоти зумовлюють шляхи проникнення отрути до організму. Головний шлях є інгаляційний, тобто у разі застосування синильної кислоти можливі ураження, якщо не застосовувати протигазу. Небезпечними для людини є пара синильної кислоти в концентрації 0,1–0,12 г/м³, яка при експозиції 15–20 хв. спричиняє важке ураження. Смертельними вважаються концентрації:

  • 0,2–0,3 г/м³ при експозиції 5–10 хв.;
  • 0,4–0,8 г/м³ при експозиції 2–5 хв.

Вони призводять до швидкої смерті.

При отруєнні через рот смертельними дозами для синильної кислоти є 1 мг/кг, ціаніду калію — 2,5 мг/кг, ціаніду натрію — 1,8 мг/кг.

Симптоми: судоми, різкий ціаноз шкіри та слизових оболонок. Через декілька хвилин настає смерть від зупинки дихання. При дії менших доз з'являються різкий головний біль, нудота, блювання, біль у животі. Зростає загальна слабкість, задишка, серцебиття, судоми; втрата свідомості. Смерть настає через декілька годин при явищах гострої серцево-судинної недостатності та зупинки дихання.

Невідкладна допомога: інгаляція ізоамілнітриту (2–3 ампули)(часто називають амілнітритом), при передозуванні пошкоджує більше гемоглобіну ніж потрібно для реактивації виведених з ладу ферментів клітинного дихання), промивання шлунку через зонд розчином перманганату калію (1:1000) або 2,5 % розчином тіосульфату натрію. В/в повільно натрію нітрит (10 мл 1 % розчину); під шкіру ефедрин, кордіамін; в/в тіосульфат натрію (50 мл 30 % розчину), метиленовий синій (50 мл 1 % розчину), глюкоза (40 мл 40 % розчину). Оксигенотерапія.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]