Скрипторій: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
мНемає опису редагування
 
Рядок 1: Рядок 1:
[[Файл:Escribano.jpg|thumb|250px|Мініатюра 15 століття Жана М'єло (1472)<ref>Christopher De Hamel, ''Scribes and Illuminators'', (Toronto: U Toronto Press, 1992), 36.</ref> зображує автора за роботою, а саме як він пише працю ''Miracles de Nostre Dame'', де й з'являється ця мініатюра.]]
[[Файл:Escribano.jpg|thumb|250px|Мініатюра 15 століття Жана М'єло (1472)<ref>Christopher De Hamel, ''Scribes and Illuminators'', (Toronto: U Toronto Press, 1992), 36.</ref> зображує автора за роботою, а саме як він пише працю ''Miracles de Nostre Dame'', де й з'являється ця мініатюра.]]


'''Скрипто́рій''' (лат. ''писальний,'' або ''писальне місце'') майстерня рукописних книжок у західноєвропейських монастирях 6&nbsp;12 століть.
'''Скрипто́рій''' (лат. ''писальний,'' або ''писальне місце'') майстерня рукописних книжок у західноєвропейських монастирях [[VI століття|VI]] [[XII століття|XII]] століть.


Зазвичай скрипторії були при бібліотеках. Скрипторії&nbsp;— окреме приміщення чи кімната, ймовірно існували лише певний проміжок часу, коли якась установа чи особа потребувала нагромадження значної кількості книжок для заснування бібліотеки; тож коли бібліотека була зібрана, вже не було потреби в такому приміщенні. На початку [[XIII століття]] утворились світські майстерні рукописів, фахові [[писар]]і й переписувачі могли мати окремі приміщення для переписування, але здебільшого вони ймовірно мали писемне бюрко (стіл) біля вікна у власному домі.
Зазвичай скрипторії були при бібліотеках. Скрипторії&nbsp;— окреме приміщення чи кімната, ймовірно існували лише певний проміжок часу, коли якась установа чи особа потребувала нагромадження значної кількості книжок для заснування бібліотеки; тож коли бібліотека була зібрана, уже не було потреби в такому приміщенні. На початку [[XIII століття]] утворились світські майстерні рукописів, фахові [[писар]]і й переписувачі могли мати окремі приміщення для переписування, але здебільшого вони ймовірно мали писемне бюрко (стіл) біля вікна у власному домі.


Очевидно, що спочатку книжку писали з голосу (як і за часів [[Пізня Античність|пізньої античності]]), тримаючи знадіб для письма на колінах. Бюрків (або столів) не було. Потім, ймовірно в [[V століття|V столітті]], в майстернях з'явились бюрка. Саме в цей час з'являються зображення переписувачів, що сидять за бюрками. З VII—XIX століть такі зображення стають звичайними.
Очевидно, що спочатку книжку писали з голосу (як і за часів [[Пізня Античність|пізньої античності]]), тримаючи знадіб для письма на колінах. Бюрків (або столів) не було. Потім, ймовірно в [[V століття|V столітті]], у майстернях з'явились бюрка. Саме в цей час з'являються зображення переписувачів, що сидять за бюрками. З VII—XIX століть такі зображення стають звичайними.


== Примітки ==
== Примітки ==

Поточна версія на 14:26, 25 серпня 2021

Мініатюра 15 століття Жана М'єло (1472)[1] зображує автора за роботою, а саме як він пише працю Miracles de Nostre Dame, де й з'являється ця мініатюра.

Скрипто́рій (лат. писальний, або писальне місце) — майстерня рукописних книжок у західноєвропейських монастирях VIXII століть.

Зазвичай скрипторії були при бібліотеках. Скрипторії — окреме приміщення чи кімната, ймовірно існували лише певний проміжок часу, коли якась установа чи особа потребувала нагромадження значної кількості книжок для заснування бібліотеки; тож коли бібліотека була зібрана, уже не було потреби в такому приміщенні. На початку XIII століття утворились світські майстерні рукописів, фахові писарі й переписувачі могли мати окремі приміщення для переписування, але здебільшого вони ймовірно мали писемне бюрко (стіл) біля вікна у власному домі.

Очевидно, що спочатку книжку писали з голосу (як і за часів пізньої античності), тримаючи знадіб для письма на колінах. Бюрків (або столів) не було. Потім, ймовірно в V столітті, у майстернях з'явились бюрка. Саме в цей час з'являються зображення переписувачів, що сидять за бюрками. З VII—XIX століть такі зображення стають звичайними.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Christopher De Hamel, Scribes and Illuminators, (Toronto: U Toronto Press, 1992), 36.

Посилання[ред. | ред. код]