Слатине

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Слатине
Slatyne gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Харківська область
Район/міськрада Дергачівський район
Рада Слатинська селищна рада
Код КОАТУУ: 6322057300
Основні дані
Засноване 1913
Статус з 1957 року
Площа 7,53 км²
Населення 6443 (01.01.2017)[1]
Густота 906,270 осіб/км²
Поштовий індекс 62321
Телефонний код +380 5763
Географічні координати 50°12′33″ пн. ш. 36°09′32″ сх. д. / 50.20917° пн. ш. 36.15889° сх. д. / 50.20917; 36.15889Координати: 50°12′33″ пн. ш. 36°09′32″ сх. д. / 50.20917° пн. ш. 36.15889° сх. д. / 50.20917; 36.15889
Висота над рівнем моря 129 м
Водойма річка Лопань
Відстань
Найближча залізнична станція: Слатине
До райцентру:
 - залізницею: 26 км
 - автошляхами: 32 км
Селищна влада
Адреса 62321, Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Слатине, вул. Радянська, 10
Карта
Слатине. Карта розташування: Україна
Слатине
Слатине
Слатине. Карта розташування: Харківська область
Слатине
Слатине
Слатине. Карта розташування: Дергачівський район
Слатине
Слатине

Commons-logo.svg Слатине у Вікісховищі

Слатине — селище міського типу Дергачівського району Харківської області, положене над річкою Лопанню. 6826 мешканців (8 000 мешканців 1966). Засноване на початку XX століття. Найдавніші поселення вважаються хутори - Кулики, Клочки, Довгополи, Коробки. З 1912 р. почали заселятися с. Руська Лозова, у 1924 р. хутори Камишуваха та Липці [2]

Географічне розташування

Селище міського типу Слатине знаходиться на березі річки Лопань (в основному на лівому березі), вище за течією примикає до смт Прудянка, нижче за течією примикає до села Солоний Яр, на відстані 1 км — село Безруки, через селище проходить залізниця, станція Слатине, через селище протікає струмок Гремучий Ключ, вище за течією якого знаходиться Слатинське водосховище.

Історія

Село Слатине засноване 1913 року. В 1957 — змінено статус на селище міського типу.

Назва селища походить від відомого прізвища піаніста і диригента Іллі Ілліча Слатіна (1845-1931).

На території селища знаходяться братські могили воїнів-визволителів. Бої за Слатине (1943 р.), загинули 386 бійців. На вшанування пам'яті встановлено монумент "Скорботна мати" - (скульптор М. Юрченко)[3].

У 2010 та 2011 рр. були відкриті пам'ятні знаки воїнам-інтернаціоналістам та ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС. За підтримки селищного голови О.В. Гури, голови ветеранської організації В. Г. Кононенка, та за підтримки райдержадміністрації. [4].

Слатинський навчально виховний комплекс побудований у 1930 році. На території селища Слатине працюють клуб (завідуюча А. О. Мигаль) та бібліотека (завідувюча Т. О. Козел). Фонди бібліотеки складають 14166 примірників. На території клубу працює 10 гуртків та клуби за інтересами, беруть активну участь у районних та обласних конкурсах і фестивалях.

У 1926 р. утворена селищна рада [4]. Депутатський корпус налічує 25 депутатів селищної ради. У 1982 р. головою обраний О. Є. Туренко [5].

Економіка

  • Молочно-товарна ферма.
  • Теплиці.
  • «Агротехніка-2007», ТОВ.
  • «Слобожанщина», ТОВ.
  • ТОВ СП «Вікторія ВТ».

Об'єкти соціальної сфери

  • Дитячий садочок.
  • Школа.
  • Клуб.
  • Бібліотека.
  • Спортивний майданчик.
  • Амбулаторія.
  • Заняття гімнастики в спорт залі
  • Поштове відділення
  • Слатинське відділення ЦЕЗ №10
  • Аптека
  • Інвентаризатор

Пам'ятки

  • Ботанічний заказник місцевого значення «Слатинський». Площа 18,9 га. У заплаві річки Лопань виростають рослинні угруповання справжніх лук з популяціями цінних лікарських рослин.
  • Храм Казанської ікони Божої Матері.

Особистості

Галерея

Примітки

Джерела

  • Слатинська селищна рада // Дергачівському району 85 років. Сторінки історії, здобуткм сьогодення / О. В. Алексєєнко (голова). — Харків : Золоті сторінки, 2008. — С. 98-99. — ISBN 978-966-400-120-2.
  • Слатинська селищна рада // Дергачівщина - край мій рідний: 80 років Дергачівському району / М. І. Бушев. — Харків : Золоті сторінки, 2003. — С. 42. — ISBN 966-8032-98-5.
  • Моє рідне Слатине // Мій Дергачівський край чудовий / О. В. Алєксєєнко. — Харків : Золоті сторінки, 2016. — С. 44. — ISBN 978-966-400-386-2.

Посилання