Слобода (Народицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Слобода
Слобода Вислоцька - урочище Слобода Вислоцька 3 - 2007р.JPG
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Народицький район Народицький район
Рада Калинівська сільська рада
Основні дані
Зняте з обліку 21 червня 1991 року
Географічні дані
Географічні координати 51°01′21″ пн. ш. 29°09′28″ сх. д. / 51.02250° пн. ш. 29.15778° сх. д. / 51.02250; 29.15778Координати: 51°01′21″ пн. ш. 29°09′28″ сх. д. / 51.02250° пн. ш. 29.15778° сх. д. / 51.02250; 29.15778
Карта
Слобода. Карта розташування: Україна
Слобода
Слобода
Слобода. Карта розташування: Житомирська область
Слобода
Слобода

CMNS: Слобода у Вікісховищі

Слобода (до 1946 року — Слобода Вислоцька) — колишнє село в Українському Поліссі, у Калинівській сільській раді Народицького району Житомирської області. До 1954 року — адміністративний центр Слобідської сільської ради Базарського району.

Відселене внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Розташовувалось за 21 км південніше смт Народичі, за 10 км на південний захід від села Базар.

Назва та статус

Вперше згадується в атласі «Землі Руські» Речі Посполитої періоду XVI—XVII століть (виданий Краківською академією наук в 1899—1904 роках), де воно позначене, як невеличке поселення, хутір, фільварок з назвою Вислоцького (пол. Wyslockiego)[1].

Атлас «Землі Руські» Речі Посполитої періоду XVI—XVII століть.

Пізніше, вже за Російської імперії, на «Спеціальній мапі західної частини Росії Г. Л. Шуберта», що була складена в 21—39 роках XIX століття, це поселення позначене як сільце (рос. деревня), що мала від 5 до 20 дворів з назвою Вислоцького (рос. Выслоцкаго)[2].

«Дєрєвня», до Жовтневого перевороту 1917 року, відрізнялася від села тим, що у селі обов'язково була церква. Село таким чином було центром сільського приходу, що об'єднував декілька довколишніх «дєрєвєнь»[3].

Точніші дані про це поселення вказані у «Списку населених місцевостей І стану Овруцького повіту Волинської губернії», складеному у 1859 році. З цього документу відомо, що в ті часи на місті сучасного села Слобода існувало не одне, а два невеличкі поселення, що мали різні статуси та назви, це слобода Вислоцька та Вислоцьке Будище (рос. Вислоцкое Будище). Обидва поселення належали до панського відомства[4]. На «Військово-топографічній мапі західної частини Російської імперії», що була складена в 46—63 роках ХІХ століття, можна побачити, що ці поселення знаходились поруч і не мали явного межування[5].

На початку 60-х років XIX століття, в церковних статистичних документах, спостерігаючий священник Калинівської Покровської церкви Іаков Дусиневич (Душневич), на місті цих поселень згадує вже тільки одне поселення, що відносилось до Калинівської Покровської церкви. Його він називав слобода Калинівська (рос. Калиновская) зі згадкою, що в народі її називають слобода «Вислоцького»[6]. Наявність одного поселення підтверджують також і державні статистичні документи: в «Списку населених місцевостей І стану Овруцького повіту Волинської губернії», складеному у 1866 році, на цьому місті зазначене поселення, що має статус слободи, та офіційну назву Вислоцького (рос. Вислоцкаго). В дужках додано, що в народі її називають слобода Калинівська (рос. Калиновская)[7].

На початку XX століття, в статистичних документах царської Росії, це поселення згадується, як слобода Вислоцька (рос. Выслоцкая)[8], або рос. слобода Вислоцкая[9].

У 1923 та у 1925 роках, в офіційних документах Української СРР, це поселення значилося як слобода Віслоцького[10].

Мапа автомобільних доріг України (надр. поч. 90-х рр.)

На початку 30-х років XX століття поселення змінює свій статус та назву: в постанові бюро районного партійного комітету від 4 листопада 1931 року «Про організацію жовтневого буксиру», це поселення згадується як село Слобода Вислоцька[11].

Останню свою назву це поселення отримало 7 березня 1946 року: Указом Президії ВР УРСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Житомирської області», село Слобода Вислоцька Базарського району було перейменоване на село Слобода, Слободо-Вислоцька сільська рада — на Слобідську[12].

Адміністративно-територіальний устрій (історичний огляд)

Адміністративний поділ Речі Посполитої в 1619 році
  • 1569 року, за Люблінською унією, була утворена Річ Посполита. Адміністративно вона поділялася на три провінції — Великопольську, Малопольську та Литовську. До складу Малопольської провінції (власне Малопольщі) увійшла більша частина українських земель.[13] За новим адміністративно-територіальному поділом територія поселення Вислоцького (сучасного села Слобода) увійшла до Базарської волості[1]. Овруцького повіту Київського воєводства провінції Мала Польща Речі Посполитої.
Волинське намісництво. (Атлас Російської імперії, надр. 1796 року)
  • 13 (24) квітня 1793 року, після другого розподілу Польщі, указом імператриці Катерини ІІ, було створено Заславське намісництво[14]. Воно займало територію східної Волині і було назване за іменем міста Заслав. До намісництва увійшли землі ліквідованих Волинського воєводства і північні частини Київського воєводства. Резиденція генерал-губернатора розташовувалася в містечку Лабунь Заславського повіту. По новому адміністративно-територіальному розподілу поселення Вислоцького увійшло до складу Базарської волості Овруцького повіту Заславського намісництва Російської імперії.
  • 5 (16) липня 1795 року, указом імператриці Катерини ІІ, Заславське намісництво перейменували на Волинське[15]. Адміністративний центр перенесли до міста Звягель, яке з цієї нагоди було перейменоване на Новоград-Волинський (тимчасово його адміністративні установи були розташовані у м. Житомирі).
  • 12 (23) грудня 1796 року, указом імператора Павла I, Волинське намісництво було ліквідовано[16]. Територію Радомисльського повіту включено до Київської губернії, решту повітів — до новоствореної Волинської губернії. Поселення Вислоцького увійшло до складу Базарської волості Овруцького округу (повіту) Волинської губернії Російської імперії.
Волинська губернія. 1800 рік. (Російський атлас, надр. 1800 року)
  • 1804 року губернський центр Волинської губернії перенесений в місто Житомир.[17]
  • 18 березня 1921 року, за Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею, Волинська губернія була поділена: Новоград-Волинський, Житомирський, Овруцький, Ізяславський, Старокостянтинівський та частина Острозького повітів увійшли до складу УСРР, решта західних повітів відійшла до Польщі. Остання утворила з них Волинське воєводство[18]. На той період слобода Вислоцького входила до складу Базарської волості Овруцького повіту Волинської губернії Української Соціалістичної Радянської Республіки (УСРР).
  • 1923 року у складі населених пунктів: села Калинівка, слободи Віслоцького, хутору Меленівці, с. Рудня Калинівська Базарської волості Овруцького повіту утворена Калинівська сільська рада.[19]
Волинська губернія після адміністративного поділу 1923 року (Адміністраційна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки, надр. 1923 року)
  • 07.03.1923 року Постановою ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ Волині» встановлено окружні (повітові) центри і округи (повіти) на території Волині. Цією постановою були скасовані повіти та волості й затверджений поділ Волинської губернії на округи та райони.[20] По новому адміністративно-територіальному розподілу слобода Віслоцька у складі Калинівської сільської ради увійшла до складу Базарського району Коростенського округу Волинської губернії Української СРР.
Колишня Волинська губернія після адміністративного поділу 1925 року (Адміністраційна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки, надр. 1926 року)
  • 03.06.1925 року Постановою ВУЦВК і РНК УСРР «Про ліквідацію губерень й перехід на трьох ступеневу систему управління» адміністративно-територіальний поділ УСРР на губернії скасований з 01.08.25.[21] Після переходу на трьох ступеневу систему управління (район — округа — центр) слобода Віслоцька у складі Калинівської сільської ради входить до Базарського району Коростенського округу Української СРР.
  • 05.08.1925 року[22] чи 21.10.1925 року[23] в слободі Віслоцького Базарського р-ну утворена самостійна Віслоцька сільська рада.
  • 13.07.1927 року Віслоцькій сільській раді підпорядковані с. Малінка Недашківської сільської ради[24] та х. Меленівці[19] чи х. Маленівці Калинівської сільської ради.[25]
  • 13.06.1930 року Постановою ВУЦВК і РНК УСРР «Про реорганізацію округ» розформовано Коростенську округу територію якої приєднано до Волинської округи.[26] Після реорганізації Віслоцька сільська рада входить до Базарського району Волинського округу Української СРР.
  • 02.09.1930 року Постановою ВУЦВК і РНК УСРР «Про ліквідацію округ та перехід на двоступеневу систему управління» скасовано адміністративно-територіальний поділ УСРР на округи. З 15.09.30 р. встановлено 503 окремі адміністративні одиниці.[27] Після переходу на двоступеневу систему управління (центр — район) Віслоцька сільська рада входить до Базарського району Української СРР.
  • 09.02.1932 року Постановою ІV позачергової сесії ВУЦВК ХІ скликання «Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УСРР» утворено 5 областей, в тому числі Київська у складі 100 адміністративних одиниць, в тому числі м. Житомир обласного підпорядкування та районів: … Базарського …[28] Після переходу на трьох ступеневу систему управління (район — область — центр) Віслоцька сільська рада входить до Базарського району Київської області Української СРР.
  • 22.09.1937 року Постановою ЦВК СРСР «Про поділ Харківської області на Харківську і Полтавську, Київської — на Київську і Житомирську, …» до новоутвореної Житомирської обл. виділено з Київської обл.: … Базарський, Малинський, Народицький, Овруцький та інші райони.[29] Після поділу Київської області Віслоцька сільська рада входить до Базарського району Житомирської області Української РСР.
Адміністративна карта Рейхскомісаріату Україна
  • 22.08.1941 р.— 13.11.1943 р. (період окупації) в селі Слобода Вислоцька була створена Слободо-Вислоцька сільська управа, що увійшла до складу Базарського району, гебітскомісаріату «Овруч», генеральної округи «Житомир», Райхскомісаріату «Україна».[30]
  • 07.03.1946 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільрад і населених пунктів Житомирської області» перейменовано та уточнено назви 136-ти населених пунктів. Базарський р-н: … село Слобода Вислоцька перейменовано на село Слобода, Слободо-Вислоцьку сільську раду на Слобідську.[12] Слобідська сільська рада входила до Базарського району Житомирської області Української РСР.
  • 11.08.1954 року Слобідська сільська рада (сільрада сіл Слобода і Малінка) була об'єднана з Калинівською сільською радою з підпорядкуванням сіл Слобода та Малінка Калинівській сільській раді.[10]
  • 21.01.1959 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення деяких районів Житомирської області» Базарський район був ліквідований, а його території передані до Народицького і Малинського районів. Калинівську сільську раду зі складу ліквідованого району було передано до складу Народицького району.[31] Село Слобода у складі Калинівської сільської ради увійшло до Народицького району.
  • 30.12.1962 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів до розмірів територій виробничих колгоспно-радгоспних управлінь» в Житомирській області було утворено 11 районів. Народицький район був ліквідований. Калинівську сільську раду було передано до складу Овруцького району.[32] Село Слобода у складі Калинівської сільської ради увійшло до Овруцького району.
  • 07.01.1963 року Рішенням ЖОВК № 2 «Про зміну адміністративної підпорядкованості окремих сільських рад і населених пунктів» Калинівську сільську раду було передано до складу Малинського району.[33] Село Слобода у складі Калинівської сільської ради увійшло до Малинського району.
  • 08.12.1966 року Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про утворення нових районів Української РСР» в Житомирській області було утворено 6 нових районів. В тому числі і Народицький район до якого була віднесена Калинівська сільська рада.[34] Село Слобода у складі Калинівської сільської ради увійшло до Народицького району.
  • 21 червня 1991 року Житомирською обласною радою село Слобода було зняте з обліку.[35] Виселено через радіоактивне забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС.

Історико-демографічний розвиток поселення

Період Історичні дані
1821—1839 роки дєрєвня Вислоцького мала від 5 до 20 дворів.[2]
1833 рік в поселенні проживали сімейства, що до шляхетського сану належать.[36]
на 1 січня 1859 року в поселенні числилося 20 осілих господарів чи 20 хат в яких проживала шляхта чиншовики.[37]
на 9 квітня 1859 року поселення слобода Віслоцька і Віслоцке Будище мали 16 дворів в яких проживав 121 мешканець чоловічої і жіночої статі. А саме чоловіків — 65 і жінок — 56.

Зокрема:

  • слобода Віслоцька мала 4 двори в яких проживало 18 чоловіків і 17 жінок.
  • Віслоцке Будище мало 12 дворів в яких проживало 47 чоловіків і 39 жінок.

Обидва поселення відносились до панського відомства.[4]

поч. 60-х років ХІХ ст. в слободі Віслоцького проживало 148 мешканців чоловічої і жіночої статі. А саме чоловіків — 72 і жінок — 76.

З них:

  • дворяни: чоловічої статі — 62, жіночої статі — 66.
  • селяни казенного відомства: чоловічої статі — 10, жіночої статі — 10.[6]
1867 рік слобода Віслоцького мала 23 двори в яких проживало 127 мешканців чоловічої і жіночої статі. А саме чоловіків — 98 і жінок — 29.

З них:

  • православних — 120 чоловік;
  • євреїв — 7 чоловік.[7]
1906 рік слобода Вислоцька мала 47 дворів в яких проживало 286 мешканців чоловічої і жіночої статі.[8]
1910 рік слобода Віслоцька мала 52 двори в яких проживало 305 мешканців чоловічої і жіночої статі.[9]
на 1 жовтня 1941 року село Слобода Вислоцька мало 92 двори в яких проживало 300 мешканців чоловічої і жіночої статі. А саме чоловіків — 128 і жінок — 172.[38]

Щодо кількості дворів, зазначених в цій інформації, виникають деякі сумніви???

1981 рік в селі Слобода проживало 70 осіб.[39]

Заснування та заселення поселення Вислоцького

Спеціальна мапа західної частини Росії Г. Л. Шуберта (10 верст в дюймі, надр.1849 р.)

В історичних довідниках не має згадок про історію та дату заснування поселення Вислоцького. Вперше воно згадується в атласі «Землі Руські» Речі Посполитої періоду ХVІ-ХVІІ століть (виданий Краківською академією наук в 1899—1904 роках), як невеличке поселення, хутір, фільварок з назвою — «Wysłockugo» (польськ.). За кількістю мешканців це поселення позначене в атласі на рівні з такими навколишніми поселеннями як Lubarka (Любарка), M:Kleszcze (Малі Кліщі), W:Kleszcze (Великі Кліщі), Sucharzowka (Сухарівка), Mariacin (Мар'ятін), Niedalki (Недашки), Medynowо (Мединовка), та іншими.[1] За назвою цього поселення можна зробити висновок, що вже в ті часи воно належало сім'ї Вислоцьких.

Відповідно до розповідей старожилів села Слобода, що передавались з покоління у покоління відомо, що коли в ці місця приїхали пращури сучасних жителів Слободи, тут вже був хутір чи фільварок, що стояв серед вікових лісів і належав пані Вислоцькій.

Деякі з прибулих родів придбали у Вислоцької землю у власність, а інша, більша частина, взяла землю в оренду з правом передачі її у спадщину.[40] Тобто на правах чиншового користування.

Професор В. Незабитовський у 1883 році писав: «Чиншове користування землею завжди поєднувалося з правом: вічного спадкового володіння й розпорядження, із правом отримувати з чиншової Землі всі вигоди, поступатися нею й передавати в спадщину, а відносини чиншового власника до власника маєтку обмежувалися звичайним обов'язком платити за користування землею на вічні часи встановлену плату (чинш).»[41]

Орних земель навколо хутора (фільварку) пана Вислоцького було мало, тому по суті люди купували та брали в оренду у Вислоцького не орну землю, а в основному ділянки з віковим лісом[42], який потім розчищало та корчувало ще не одне покоління слобожан. На неочищених ще ділянках лісу вирубували дерева, кущі та корчували пні. Після підсихання ділянки, на ній спалювали деревину, а отриманим попелом удобрювали землю. Очищену ділянку (так звану пасіку), розпушивши мотиками чи заступами, засівали: перший рік — просом або льоном, наступні — житом, вівсом тощо; волочили засіяне просо гілляками.[43]

Чиншовики за корчування лісів на своїх ділянках звільнялися від сплати чиншу, традиційно, протягом перших 15—25 років.[44]

Впорядкувавши своє господарство, вже слобожани, побудували біля слободи Вислоцького буду — підприємство, на якому з деревини виробляли поташ, дьоготь, деревне вугілля.[45] Вона знаходилась в урочищі Буда, трохи південніше сучасних слобідських могилок.

До спогадів слобожан необхідно додати тільки те, що біля хутора (фільварку) Вислоцького, переселенці заселили не в одне, а два поселення, це слобода Вислоцька та Вислоцьке Будище.[4] Яке з цих поселень було заселене перше на даний час не відомо.

З архівних документів відомо, що на 1859 рік слобода Вислоцького належала Казиміру Згурському, який володів ще сусіднім селом Калинівка. Це все підтверджує контракт Казиміра Згурського з шляхтичами, щодо оренди землі на правах чиншового користування:

 "1859 января 1 Дня. Заключено добровольное условіе слѣдующаго содержанія: Шляхта чиншовики особымъ спискомъ семействъ и по разряду оныхъ какъ удостовѣряютъ контракты 1833 и 1851 годовъ, чрезъ всѣ тѣ годы находились прилично, совѣстно и додержывались слова, какъ на шляхецкій санъ принадлежитъ, что такого условились и приняли на себя исполняли аккуратно и означенный чиншъ по срокамъ уплатили акуратно … посему симъ и никакой притензій…, ни мои наслѣдники въ вѣчно прописанныя минувшія лѣта имѣть не будутъ; только взаимно и шляхта притензій не имѣетъ… – слѣдовательно принимая въ уваженіе ихъ отличное поведеніе и совѣсть въ исполненіе обязаній отъ … контрактовъ.
 1-е. Уплата чинша годично двѣсти рублей серебромъ… 
 2-е. Такъ какъ черезъ … минувшихъ лѣтъ шляхта поселившаяся на усадьбахъ своихъ ожидали большія перемѣны ихъ одни умерли, а другіе ушли изъ занимаемыхъ участковъ Земли…, чрезъ того много новыхъ лицъ шляхта на участки приняла, какъ нынѣ уже числится 20 осѣдлыхъ хазяевъ или 20 хатъ, если бы шляхта пожелала принять на усадебныя надѣлы другихъ лицъ, такъ какъ съ хаты обязаны будутъ платить по 10 рублей серебромъ. 
 3-е. Когда черезъ только лѣтъ, т. е. оказалось разработанной Земли полевой и сенокосной съ поселившимися хозяевами …, а новъ прибывшія лица … которыя въ пріймы … небольшія Земли въ своихъ надѣлахъ, надлежитъ первыя семейства поселившіеся … и мѣсто удобное занять … никакіе препятствія имъ не дѣлали…
 4-е. Когда шляхта въ своихъ спорахъ и недоразумѣніяхъ … отличныхъ и совѣтныхъ лицъ вмѣсто себя прошу за судей Василія Забродского и Венедикта Гринцевича, которыя обязаны тѣмъ заняться чтобы между жителями хранилось спокойствіе и приличіе, а какіе возникнутъ между ними недоразумѣнія обязаны обращаться къ судьямъ избраннымъ. Тѣ же саме судьи обязаны заняться взысканіемъ чинша для предоставленія въ срокъ и расписываться на томъ же контрактѣ … обязаны уплату чинша акуратно и собственноручно подписать а такъ же шляхта своимъ подписомъ утверждаетъ.
      Апрѣля 3 Дня 1859-го. Домъ въ Калиновке (на подлинномъ подписано) 
 также Казимиръ Загурскій
 и слѣдующія шляхтичи: Василій Забродскій, Венедиктъ Гринцевичъ, Ѳома Забродскій, Михаилъ Забродскій, Тодоръ Забродскій, Григорій Зиневичъ, Шимонъ Зиневичъ, Гаврило Дидковській, Іосифъ Ринкевичъ, Матвѣй Гринцевичъ, Яковъ Корбутъ, Андрей Зиневичъ, Иванъ Кулаковскій, Михаилъ Забродскій, Антонъ Янковскій, Игнатъ Гринцевичъ, Вдова Ивашкевичка[46] 

Наголошую, що згідно з контрактом, на 1859 рік, в слободі Вислоцькій числилося 20 осілих господарів чи 20 хат, а контракт підписали тільки 17 шляхтичів — 17 господарів. Чому не підписали ще 3 осілих господаря? Можливо вони купили свої ділянки землі у Згурського. При цьому в контракті відсутні роди Васьковських, Вербицьких, Голубів, Недашківських, Пількевичів, Чижевських, які проживали в другій половині ХІХ століття в Слободі Вислоцькій.

З переказів, старожилів Слободи, відомо, що до слободи Вислоцького, пізніше інших, перебралися місцеві вільні роди, уродженці Овруцького повіту (уѣзда), а саме: Васьковські, Голуби, Дідківські, Недашківські. Тобто в контракті відсутні підписи представників родів Вербицьких, Пількевичів та Чижевських.

На початку 60-х років ХІХ століття в церковних статистичних документах спостерігаючий священник Калинівської Покровської церкви Іаков Дусиневич (Душневич) вказує, що в слободі Калинівській (Вислоцького) проживають дворяни — 128 чоловік та селяни казенного відомства — 20 чоловік.[6] Щодо навколишніх поселень, то в церковних документах також згадуються дворяни, які проживали в селі Недашки — 914 чоловік та в дєрєвне Любарка — 3 чоловіки.[47] Насправді, офіційно, російськими дворянами рахувались тільки кілька родів з Недашок, які пройшли легітимацію, тобто отримали рішення дворянських депутатських зібрань про визнання своєї дворянської гідності та імена яких були внесені до дворянської родовідної книги губернії. Інша переважна більшість місцевої шляхти впродовж 1832—1868 років, владою Російської Імперії, була декласована, тобто юридично позбавлена шляхетського і дворянського статусів (привілеїв) та записана до громадян, міщан і одновірців. А щодо записів приходських священників, то вірогідніше за все, в документах православної церкви Московського патріархату, вони записували сім'ї шляхтичів (суспільний привілейований соціальний стан) Речі Посполитої на російський манір — дворяни.

З вищенаведеної інформації можна зробити висновок, що мешканці, поселень Вислоцького були вільними людьми (шляхтичами), які брали у пана Вислоцького, а пізніше у пана Згурського великі ділянки землі на правах чиншового користування, тобто належали до чиншової шляхти.

«Въ Литовськихъ і Польськихъ законахъ слово шляхта, шляхетство не имѣло опредѣлительного значенія. Принадлежащими къ нему считались и назывались: князь, паны, духовные и свѣтскіе, паны хоругвенные, земляне, рыцарская шляхта, и т. п. Всѣ эти званія, большею частью почетныя, входили в составъ шляхты. Она раздѣлялась вообще на осѣдлую и неосѣдлую; къ первой принадлежали всѣ владѣльцы имѣній вотчинныхъ и коронныхъ; къ послѣдней — всѣ прочіе: чиновники частные, должностные, чиншевники и т. п.» [48]

Природа в часи заснування та заселення поселення Вислоцького

Згідно офіційних описів, ще в 1850 році північна частина Волинської губернії (Волинське Полісся), в яку входив Овруцький повіт, являла собою:

«Сѣверная половина губерніи, представляя обширную равнину, имѣет поверхность плоскую, низменную, покрытую болотами и дремучими лѣсами. Открытыя болота, пахотныя поля и песчаныя пространства, встрѣчаются здѣсь, какъ исключенія; главный характеръ мѣстности составляютъ непроходимыя болота, поросшія дремучими лѣсами. Болота эти сохраняются вѣками, единственно по причинѣ горизонтальности мѣстоположенія, противупоставляющей непреодолимыя препятствія, всякому искусственному осушенію этихъ обширныхъ пространствъ.
Неизбѣжнымъ слѣдствіемъ того есть невозможность разпространенія земледѣлія; а этимъ самымъ, сохраняются лѣса неподверженныя истребленію, даже и отъ пожаровъ; ибо они растутъ здѣсь, или на самыхъ болотахъ, или на весьма мокрой почвѣ.- Къ этому, присоединяется еще бѣдность населенія (около 15 душъ на квадратную версту).
Вообще, возвышеннѣйшіе мѣста этой части губерніи находятся въ пространствахъ расчищенныхъ отъ лѣсовъ подъ селенія и пахотныя поля; но они, будучи разобщены болотами, представляются взору въ видѣ острововъ, различной величины и очертаний.
Весь Овручскій уѣздъ, съ весьма малым изключеніемъ, покрытъ болотами, … Лѣсъ также, почти сплошной, во всемъ уѣздѣ, и преймущественно сосновый.
Вообще, всѣ болота описываемой части губерніи, по мѣрѣ приближенія къ сѣверной границѣ, а вособенности тамъ, где они не поросши лѣсомъ, имѣютъ много камышу, возвышающагося надъ болотами, выше роста человѣка, или покрыты мхомъ.
Почва чрезвычайно благопріятствуетъ здѣсь произрастанію лѣсовъ: нива, невспаханная одинъ годъ, зарастаетъ въ теченіи 5 лѣтъ, и скоро даетъ дровяной лѣсъ, который, часто сжигаютъ на нивахъ, для удобрѣнія полей пепломъ. Изъ различныхъ родовъ деревьевъ, преимуществено растутъ: сосна, дубъ и береза. Сосновый лѣсъ встрѣчается болѣе другихъ родовъ и въ нѣкоторыхъ мѣстахъ растетъ обширными полосами. Есть также много мѣшаного, а лиственный находится только мѣстами и въ весьма маломъ количествѣ.»
«Вообще, почва земли Волынской губерніи глинистая или песчаная, а въ иныхъ мѣстахъ каменистая.
Всѣ маленькіе рѣчки и ручьи, составлящіе ихъ притоки, заросли камышомъ и лапухою (большая трава съ большими листьями), текутъ въ неопредѣленныхъ берегахъ и часто теряются въ болотахъ.
Таковой характеръ рѣкъ, усугубляетъ непроходимость страны, лишенной, и безъ того, удобныхъ сообщеній.»[49]
«Въ сѣверной половинѣ, только однѣ почтовыя и весьма немногія изъ проселочныхъ дорогъ, могутъ считаться постоянно въ хорошемъ состояніи; прочія же проселочныя дороги дурны и весьма затруднительны, даже для обыкновеннаго сообщенія жителей смѣжныхъ деревень. Большая часть ихъ проложена через болота настилкою бревенъ; вообще всѣ изрыты частыми канавами; имѣютъ много мостовъ и мостиковъ, а еще болѣе бродовъ. Въ направленіяхъ менѣе болотистыхъ, дороги пролегаютъ глубокими песками, и потому, тоже весьма затруднительны. Во время разливовъ рѣкъ, въ сѣверной половинѣ губерніи, сообщеніе прекращается на недѣли иногда на двѣ и болѣе, … Тогда, большая часть дорогъ заливается водами, выступившими из береговъ рѣкъ и соединившимися съ болотами.»[50]
Військово-топографічна мапа західної частини Російської імперії (3 версти в дюймі, надр.1867 р.)

Весь цей опис повною мірою характеризує і навколишню місцевість села Слобода за давніх часів. Це підтверджує «Військово-топографічна мапа західної частини Російської імперії», що була складена в 46—63-х роках ХІХ століття. На мапі видно, що слобода «Вислоцкаго» (назва того часу) стоїть на сухому місці — острові, серед боліт та заболочених вікових лісів.

Через слободу Вислоцьку протікала річечка названа слобожанами Околиця і в болоті у дубняку, на північному заході від села, зливалася з другою річечкою … . Ця, друга, річечка брала свій початок десь в болотах сучасного лісу Мохи, та протікала з півночі від села. Ці дві річечки і є початком невеличкої річки Лозниця (на мапі І. А. Стрельбицького 1868 року — Лозвица), що далі протікала біля хутора Долгоборка (знаходився в лісі за 3—4 кілометри від слободи в сторону с. Любарка), через села Любарка, Лозниця, Гутка-Ганновська і впадала в річку Кам'янку.

Вивчаючи Спеціальну мапу Європейської Росії та Військово-топографічну мапу західної частини Російської імперії можливо зробити висновок, що в 60-х роках ХІХ століття вікові ліси навколо слободи Вислоцького та інших сусідніх поселень ще стояли.

В ті далекі часи, коли в ці місця приїхали пращури сучасних жителів Слободи, у навколишніх пралісах водилася сила-силенна диких тварин. Так ще у 1868 році в лісах Овруцького повіту (уѣзда), в великій кількості, водилися: дикі кози, дикі свині, куниці, борсуки, тхори, зайці, білки. Рідко зустрічалися і тільки в Овруцькому повіті (уѣзде) росомахи. Вздовж численних струмків будували свої греблі бобри, в болотах та озерах жили видри. З великих хижаків досить багато було рисей, вовків, лисиць. В лісах Овруцького повіту жили ведмеді.[51] Цей, останній, факт підтверджує розповідь, старожилів Слободи, що передавалась з покоління у покоління, в якій говорилося, що у старі часи (при наших пра-прадідах) навколо слободи Вислоцької зустрічалися ведмеді. Про це свідчить і назва лісу біля слободи, який пращури слобожан назвали Медвіденець.

Птахів в Овруцькому повіті (уѣзде) нараховувалося 64 роди, це: орли, соколи, кречети, дрохви, коршаки, яструби, тетерева чорні, тетерева глухі, філіни-пугачі, сови, рябчики, куріпки, перепілки, голуби, чайки, деркачі, дупелі, бекаси, кулики, журавлі, чаплі, курочки, водяні качки різних видів та багато інших порід.[52]

«Изъ всего видно, что Овручскій уѣздъ болѣе всѣхъ отличается разнообразіем и изобиліемъ дикихъ звѣрей и птицъ, а потому его приходится признать мѣстомъ самымъ благопріятнымъ для развитія охотничьяго дѣла на правильныхъ основаніяхъ.»[53]

Життя та традиції мешканців слободи Вислоцької на початку ХІХ століття

Адміністративний устрій

Спеціальна мапа Європейської Росії І. А. Стрельбицького (10 верст в дюймі, надр.1915 р.)

В ході селянської реформи 1861 року в Російській імперії був введений поділ губерній на волості, тому з 1866 року в Волинській губернії існувала чотириступенева система адміністративно-територіального управління (центр — губернія — повіт — волость).

На 1897 рік Волинська губернія займала територію у 71,7 тис. км². Вона була поділена на 12 повітів (уѣздов): Житомирський, Володимир-Волинський, Дубенський, Заславський, Ковельський, Кременецький, Луцький, Новоград-Волинський, Овруцький, Острозький, Рівненський і Старокостянтинівський.[54]

Овруцький повіт (уѣзд), в свою чергу, був поділений на 16 волостей, це: Базарська (волосне правління — мѣстечко Базаръ), Білокуровичська (село Бѣлокоровичи), Велико-Фосенська (село Великая Фосня), Гладковичська (село Гладкивичи), Іскоростенська (мѣстечко Іскорость), Кисаричська (село Кисаричи), Лугинська (село Лугины), Народичська (мѣстечко Народичи), Ново-Вороб'ївська (село Новые-Воробьи), Норинська (мѣстечко Норинскъ), Олевська (мѣстечко Олевскъ), Покалівська (село Покалевъ), Словечанська (містечко Словечна), Татарновичська (село Татарновичи), Христинівська (село Христиновка), Юровська (село Юрова).[55]

Слобода «Выслоцкая» входила до Базарської волості, Овруцького повіту (уѣзда), Волинської губернії, та мала:

  • в 1906 році — 47 дворів у яких проживало 286 мешканців чоловічої і жіночої статі.[8]
  • на 1 січня 1910 року — 52 двори, у яких проживало 305 жителів чоловічої та жіночої статі.[9]

Слобода Вислоцька мала поштову адресу — «город Овручъ» та знаходилась[8]:

  • від повітового (уѣздного) міста, на відстані 44 версти,
  • від волосного управління — 9 верст.

Слобода Вислоцька належала до дільниць[9]:

  • станового пристава 5 стану (поліцейської дільниці) Овруцького повіту, що знаходився в містечку Ксаверів,
  • мирового посередника 2 дільниці Овруцького повіту, що знаходився в містечку Веледники,
  • мирового судді 2-ї судової дільниці Овруцького повіту, що знаходився в містечку Народичі,
  • судового слідчого 3-ї дільниці Овруцького повіту, що знаходився в містечку Іскорость.

Найближчі станції знаходились від слободи Вислоцької на відстані[9]:

  • залізнична станція «Малин» — 28 верст,
  • поштова станція в містечку Базар — 10 верст,
  • телеграфна станція в містечку Малин — 30 верст.

Кілька десятків громад (тобто сіл) становили одну волость, в адміністративному центрі якої діяла волосна управа. Волосне управління складали волосний схід, волосний старшина з волосним правлінням і волосний селянський суд. Сільський схід і сільський староста складали сільське самоуправління. Посади селянського самоуправління переобиралися в результаті виборів кожні три роки. Окрім виборів посадових осіб, сільський схід вирішував питання про користування громадською землею, питання суспільних потреб, благоустрою, піклування, вчення грамоти членів сільського суспільства, здійснював розкладку казенних податей, грошових зборів і таке інше. Сільський староста наділявся широкими повноваженнями у суспільних справах в межах компетенції сільської самоврядності, а також в адміністративно-поліцейських справах: охорона громадського порядку, безпека осіб і майна, паспортний контроль. У відсутність сільського старости вирішення сільського сходу не мали законної сили.[56]

Фотографії Слободи періоду 1961—1990 років

Відомі уродженці

Галерея

Примітки

  1. а б в Атлас «Землі Руські» Речі Посполитої періоду XVI—XVII століть з історичного атласу Речі Посполитої / Під ред. О. Яблонського. — Варшава-Відень: Краківська академія наук, 1899—1904. — С. 8.
  2. а б Специальная карта Зап.части России Г. Л. Шуберта / Под ред. Ф. Ф. Шуберта. — С.-Петербург: Военно-топографический департамент , 1849. — С. ХL.
  3. Значение слова «село» // Большой Энциклопедический словарь. 2000.
  4. а б в Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. — 1859. — 808 л. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.305/242.
  5. Военно-топографическая карта западной части Российской империи / Под ред. Ф. Ф. Шуберта. — С.-Петербург: Военно-топографическое депо, 1867. — С. 21-7.
  6. а б в Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С. 425/264.
  7. а б Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С. 345/283.
  8. а б в г Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип., 1906. — С. 162.
  9. а б в г д Список населенных мест Волынской губернии / Волынский губ. стат. комитет. — Житомир: Волынская губ. тип., 1911. — С. 58-59.
  10. а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 140. С. 151.
  11. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Житомирська область / Гол.редколегії М. А. Черненко. — Житомир: Полiсся, 2008. — С. 885—886.
  12. а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 140. С. 543.
  13. История Украины. Всемирная история ХХ века: Пособие для поступающих в вузы Украины / А. И. Рогожин, В. А. Румянцев, Н. Н. Страхов; Под ред. д-ра юрид. наук В. А. Румянцева. — Харьков : Право, 2000. — С. .
  14. Указ № 17.112 імений, даний Сенату // ПСЗРИ, І, 1830, Т. 23, С. 417—419
  15. Указ № 17.352 імений, даний Сенату // ПСЗРИ, І, 1830. Том 23, С. 727—728.
  16. Указ № 17.634 імений, даний Сенату // ПСЗРИ, І, 1830, Т. 24, С. 229—230
  17. Кшивіцький Ю. Житомир / Юзеф Кшивіцький ; пер. І. Ярмошика // Волинські історичні записки. Том 3. — Луцьк, 2009. — С. 103—115.
  18. Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 г. Ж., 1923; Костриця М. Ю., Кондратюк Р. Ю. Основні етапи формування територіального устрою Житомирщини // Велика Волинь. Ж., 1997. Т. 16.
  19. а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 151.
  20. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 514—515.
  21. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 523.
  22. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 151. С. 176.
  23. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 140.
  24. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 95. С. 140.
  25. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 176.
  26. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 532.
  27. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 532—533.
  28. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 533.
  29. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 540.
  30. Стельникович С. В. Адміністративно-територіальний устрій генерального округу Житомир (друга половина 1941 — початок 1944 рр.) // Сумський історико-архівний журнал. — 2014. — № ХХІІ. — С. 73-75.
  31. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 560.
  32. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 576.
  33. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 577.
  34. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006 роки / Гол.редколегії І. О. Рафальський. — Житомир: Волинь, 2007. — С. 584.
  35. Рішення Житомирської обласної ради 21.06.1991 // Відомості Верховної Ради України. — 23.07.1991 р. — № 30 — С. 843.
  36. ДАЖО. Фонд 127, опис 1, справа 16
  37. ДАЖО. Фонд 127, опис 1, справа 16
  38. М.Лутай. Базар, Базарський район, Малі Міньки в історії Другого Зимового походу УНР // Шляхами творення української державності: за матеріалами регіон. наук.-практ. конф. «Боротьба українського народу за державну незалежність в 1917—1921 роках (до 85-річчя Другого Зимового походу)» / Житомирська обласна державна адміністрація. — Житомир: [б. в.], 2006. — С. 156—163.
  39. Офіційний веб сайт Верховної Ради України. Облікова картка с. Слобода.
  40. ДАЖО. Фонд 127, опис 1, справа 16
  41. Незабитовский В. А. Замечания по вопросу о чиншевом владении в западных губерниях — Университетская типография. — Киев. Университетская типография, 1883 — С. 3-4.
  42. Волынская губернія // Военно-статистическое обозрѣніе Россійской имперіи: в 17 т. / Издаваемое по Высочайшему повелѣнію при 1-м отдѣленіи Департамента Генеральнаго Штаба. — Санктпетербургъ: Типографія Департамента Генерального Штаба, 1850. — Т. 10. — Ч. 3. — С. 27-31.
  43. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. — 2 -е вид./А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. К.: Либідь, 1994. — с.34
  44. Слобода // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 630. — 944 с
  45. Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. — 1859. — 808 л. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С.305/242.
  46. ДАЖО. Фонд 127, опис 1, справа 16
  47. Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II [Дело] : 1859 г. — 1859. — 808 л.. — (Фонд Центрального статистического комитета МВД. Опись № 4). Место хранения оригинала: РГИА. Ф.1290. Оп.4. Д.89. С. 425/264. 443/382.
  48. Фундуклей И. Статистическое описаніе Кіевской губерніи. — Санктъ-Петербургъ: Типографія Внутреннихъ Дѣлъ, 1852. — С. 186.
  49. Волынская губернія // Военно-статистическое обозрѣніе Россійской имперіи: в 17 т. / Издаваемое по Высочайшему повелѣнію при 1-м отдѣленіи Департамента Генеральнаго Штаба. — Санктпетербургъ: Типографія Департамента Генерального Штаба, 1850. — Т. 10. — Ч. 3. — С. 27-31.
  50. Волынская губернія // Военно-статистическое обозрѣніе Россійской имперіи: в 17 т. / Издаваемое по Высочайшему повелѣнію при 1-м отдѣленіи Департамента Генеральнаго Штаба. — Санктпетербургъ: Типографія Департамента Генерального Штаба, 1850. — Т. 10. — Ч. 3. — С. 50.
  51. Фавна волынскихъ лѣсовъ. // Матеріалы для изслѣдованія Волынской губерніи / Под ред. А.Братчикова. — Житомиръ: Типографія губернскаго управленія, 1868г. — Розд. ІІ. — Статья ІІІ. — С. 22-25.
  52. Фавна волынскихъ лѣсовъ. // Матеріалы для изслѣдованія Волынской губерніи / Под ред. А.Братчикова. — Житомиръ: Типографія губернскаго управленія, 1868г. — Розд. ІІ. — Статья ІІІ. — С. 25-26.
  53. Фавна волынскихъ лѣсовъ. // Матеріалы для изслѣдованія Волынской губерніи / Под ред. А.Братчикова. — Житомиръ: Типографія губернскаго управленія, 1868г. — Розд. ІІ. — Статья ІІІ. — С. 26.
  54. Кордуба М. Територія і населення України. — Відень: Вісник політики, літератури й життя, 1918. — С.
  55. Волостные, станичные, сельские, гминные правления и управления, а также полицейские станы всей России с обозначением места их нахождения. — Киев: Изд-во т-ва Л. М. Фиш, 1913. — С. 117.
  56. Э. А. Уткин, А. Ф. Денисов. Государственное и муниципальное управление. — М.: Ассоциация авторов и издателей «Тандем». Издательство «ЭКМОС», 2001 г. — Гл.6.
  57. Український щоденник «Свобода». Джерзі Сіті і Ню Йорк. 14.02.1968 р.

Посилання

  • Слобода-нежил
  • Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.