Відмінності між версіями «Словінці»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
(Створена сторінка: міні|ліворуч|200пкс|Словінський музей в селі Клюки '''Словінці''' - [[Західні с...)
 
Рядок 14: Рядок 14:
 
Переселенці оселились в [[Гамбург]]у та навколо нього.
 
Переселенці оселились в [[Гамбург]]у та навколо нього.
   
В селі Клюки поблизу [[Гданськ]]а нині існує [[скансен]] [[Словінське село (скансен)|Словінське село]]. Там зібрано зразки народних промислів, будівлі з внутрішнім устроєм. Все це знаходиться на території [[Словінський народний парк|Словінського народного парку]]
+
В селі Клюки поблизу [[Гданськ]]а нині існує [[скансен]] [[Словінське село (скансен)|Словінське село]]. Там зібрано зразки народних промислів, будівлі з внутрішнім устроєм. Все це знаходиться на території [[Словінський національний парк|Словінського національного парку]]
   
 
== Див. також ==
 
== Див. також ==

Версія за 08:14, 6 травня 2010

Словінський музей в селі Клюки

Словінці - західнослов’янське плем'я, що мешкало на землях між озерами Гардно i Лебсько та містами Слупськ і Леба (землі нинішнього Західнопоморського воєводства) і відносилось до поморян.

Про поморянських словінців писав К. фон Антон в 1783 році з посиланням на документи 1767 року, потім в 1826 за них згадав Шафарик. В 1856 у краю словінців з експедицією побував російський етнограф Олександр Хільфердінг, потім в 1862 він видав свої подорожні записки як книгу. Він зазначав. Що словінцями себе ніхто не називає, а звуться кашубськими лютеранами чи надлебськими кашубами і говорять кашубською.

Проте встановлено, що вони розмовляли словінською, яка, згідно польської класифікації, була одним із діалектів кашубської, або ж подібною до тих діалектів, що ними нині говорять в пуцькому, лемборському та вейхеровському повітах..

Проте істотної відмінністю між кашубами і словінцями буларелігія. Кашуби в переважній більшості католики, а словінці - протестанти (варто відзначити, що тоді служіння в протестантських церквах велося німецькою).

Після об’єднання німецьких земель в 1871 році, Помор’я як частина Пруссії стало також частиною Німецької держави. Саме ці два фактори (релігія і адміністративна відокремленість) сприяли онімеченню словінців. Тому після повернення їхніх земель Польщі у 20-х роках ХХ століття, вони були ніби чужерідним тілом не зважаючи на спільну історію. Можливо тому, в роки Другої світової словінці виступили на стороні Вермахту.

Після 1945 року нащадки словінців, що сприймались як німці (оскільки розмовляли здебільшого німецькою, співпрацювали з німцями, молились німецькою) були примусово виселені із ново надбаних Польщею земель. Останні носії словінської мови зникли в 1950, з тих пір ця мова вважається мертвою.

Переселенці оселились в Гамбургу та навколо нього.

В селі Клюки поблизу Гданська нині існує скансен Словінське село. Там зібрано зразки народних промислів, будівлі з внутрішнім устроєм. Все це знаходиться на території Словінського національного парку

Див. також

Операція Вісла

Література

  • Tadeusz Bolduan, Losy społeczne i polityczne Słowińców w Klukach w latach 1945-1975. Próba oceny., w: Studia kaszubsko-słowińskie, Łeba 1992
  • Friedrich Lorentz Slovinzisches Wörterbuch, I-II, St.Petersburg 1908-1912
  • Dr. Nadmorski (Józef Łęgowski), Słowniczek gwary słowińskiej; w: Połabianie i Słowińcy, Wisła, XVI, z.II, marzec-kwiecień 1902
  • Friedhelm Hinze, Slovinzische Fischzugnamen von Garder See in Hinterpommern. Nachleben und Ethymologie slovinzische Namen., w: Zeitschrift für Slavistik XV 1970, Heft 3.
  • Hanna Popowska-Taborska, Przysięgi słowińskie z Wierzchocina, Wrocław-Warszawa-Kraków 1961, w: Słowińcy, ich język i folklor
  • Hanna Popowska-Taborska, Uwagi o języku Perykop smołdzińskich, Kraków 1968, w: Język Polski, Kraków, XLVIII 1968, Nr 1
  • Leon Roppel, Nazwy terenowe słowińskiej wsi Kluki na podstawie mapy F. Pallasa z 1926 r., RG XXI 1962
  • Słownik gwarowy tzw. Słowińców kaszubskich, pod. red. Zenona Sobierajskiego, Warszawa 1997, Slawistyczny Ośrodek Wydawniczy, ISBN 83-86619-17-1
  • Franz Tetzner, Die Slovinzen und Lebakaschuben. Land und Leute, Haus und Hof, Sitten und Gebräche, Sprache und Literatur im östlichen Hinterpommern, Berlin 1899
  • Aleksander Hilferding, Остатки славян на южном берегу Балтийского Моря, Sankt-Petersburg 1862 (wyd. polskie Resztki Słowian na południowym wybrzeżu Morza Bałtyckiego, tłum. Nina Perczyńska, oprac. Jerzy Treder, Gdańsk 1989, ISBN 83-85011-57-9)

Мережеві посилання