Сокаль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сокаль
Sokal coats of arms.png Flag of Sokal.png
Герб Сокаля Прапор Сокаля
2015 Sokal, Klasztor Bernardynów 03.JPG
костел монастиря Бернардинців, 2015
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район Сокальський район
Код КОАТУУ 4624810100
Перша згадка 1377 року
Магдебурзьке право 1424
Статус міста з 1462 року
Населення 20 986 (01.01.2019)[1]
 - повне 20 986 (01.01.2019)[1]
Площа 8.47 км²[1]
Густота населення 2519 осіб/км²
Поштові індекси 80000
Телефонний код +380-3257
Координати 50°29′ пн. ш. 24°17′ сх. д.H G O
День міста четверта неділя травня
Відстань
Найближча залізнична станція Сокаль
До обл./респ. центру
 - залізницею 95 км
 - автошляхами 78 км
Міська влада
Адреса 80000, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Шептицького, 44
Веб-сторінка miskrada.sokal.lviv.ua
Міський голова Кондратюк Вадим Іванович

CMNS: Сокаль на Вікісховищі

Карта
Сокаль. Карта розташування: Україна
Сокаль
Сокаль
Сокаль. Карта розташування: Львівська область
Сокаль
Сокаль

Сока́ль — місто в Україні, має статус районного значення Сокальського району Львівської області, районний центр.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване в північній Галичині, на правому березі Західного Бугу.

Західний Буг у Сокалі

Клімат[ред. | ред. код]

У місті вологий континентальний клімат, з м'якою зимою та теплим літом. Середньорічна температура становить +7.5 °C.

Найпрохолодніший місяць січень, зі середньою температурою -4,4 °С, найтепліший місць липень, з середньою температурою +18 °C.

Опадів більше випадає у липні, в середньому 84 мм, найменше у січні — 31 мм опадів. У рік випадає близько 608 мм опадів.

Кліматограма Сокаля
СЛБКТЧЛСВЖЛГ
 
 
31
 
-1.6
-7.1
 
 
31
 
-0.2
-5.7
 
 
34
 
4.7
-2
 
 
43
 
12.8
3.6
 
 
66
 
18.9
8.3
 
 
79
 
22.1
11.5
 
 
84
 
23.4
12.7
 
 
65
 
22.8
11.9
 
 
56
 
18.3
8.5
 
 
40
 
12.5
4
 
 
39
 
5.4
0
 
 
40
 
0.4
-4.2
Температура в °CСума опадів у мм
Джерело: [2]

Назва[ред. | ред. код]

Перша згадка відноситься до 1411 року. За переказом, назва походить від слова сокіл (нібито колись тут було багато соколів). Про те вірогідніше, що назва походить від ще дохристиянського імені половецького князя Сокала, якого згадує автор «Слова о полку Ігоревім». Ще одна версія – від слова «сокаль», яке вживалося у староукраїнській мові в значенні «кухня» («їдальня»), яка могла стояти на місці переправи через річку Західний Буг.

Назва не виявляє очевидних етимологічних зв’язків у слов’янській ойконімії.

Історія[ред. | ред. код]

Костел Марії та місто, 1847

На території Сокаля виявлено археологічні знахідки з доби мезоліту, неоліту й бронзи, ранньої і княжої, грецькі, кельтські. Сокаль вперше згадується у документах 1377 року як місто Белзького князівства. У 1424 році дістав магдебурзьке право — надане Земовитом Белзьким; з 1462 року Сокаль — повітове місто Белзького воєводства Польщі, у 17721918 роках належав до Австрії; до 1939 повітове місто Львівського воєводства. У лютому 1919 року бої І корпусу Української Галицької Армії з поляками, влітку 1919 року Сокаль зайняло польське військо.

У 1930-х роках існував етнографічний музей «Сокальщина», експонати якого в більшості придбав адвокат д-р Богдан Чайковський в роках 1936—1939 (у 1941 році закатований більшовиками у Бригідках). Музей «Людина. Земля. Всесвіт» створено в 1985 зусиллям подружжя Анатолія та Наталії Покотюків[3].

В Сокалі до 1951 року перебувала чудотворна ікона Сокальської Богоматері, тобто, богині Молитви (латинь Ceres. Оранта).

Майбутній президент ЗУНР Евген Петрушевич після отримання ступеня доктора права відкрив адвокатську канцелярію у Сокалі (1908 року переніс свою адвокатську канцелярію з Сокаля до м. Сколе, де невдовзі став посадником міста).

2 серпня 1519 року надалеко від міста відбулась Би́тва під Со́калем — перемога війська татарської орди над польсько-литовсько-руським військом під проводом князя Костянтина Острозького, великого гетьмана Литовського.

Населення[ред. | ред. код]

Населення Сокаля, станом на 1 січня 2019 року, налічувало — 20,986 осіб.

Динаміка населення Сокаля[4]

Економіка[ред. | ред. код]

Економічний характер Сокаля — торговельно—адміністративно-промислове місто. Історично тут серед іншого було поширене гончарство. Нині в Сокалі є заводи залізобетонних виробів, 2 цегельні, панчішно-шкарпеткова фабрика. Є професійний ліцей. Завод хімічного волокна демонтовано.

Освіта[ред. | ред. код]

Сокальська гімназія імені О.Романіва

Колишні навчальні заклади:

Сучасні навчальні заклади:

Засоби масової інформації[ред. | ред. код]

  • Голос з-над Бугу — щотижневе видання. Газета заснована 12 грудня 1918 року.
  • «Сокальщина — щомісячна громадсько-політична газета „Сокальщина“ — видання Сокальської районної організації Народного Руху України — виходить з серпня 1996 року».
  • «Храм серця — заснований Благодійною Духовно-мистецькою Фундацією Анатолія Покотюка, і видається з травня 2001 року».
  • ТРК «Сокаль» ФМ станція заснована у 2002 році.

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Особи, пов'язані з Сокалем[ред. | ред. код]

Сокальські старости[ред. | ред. код]

Відомі уродженці[ред. | ред. код]

Відомі мешканці[ред. | ред. код]

Світлини[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. Ukraine. Lviv Oblast. Sokal(англ.)
  3. Художній Музей «Людина. Земля. Всесвіт» у м. Сокалі
  4. Україна / Ukrajina
  5. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. — T. 4. — S. 706. (пол.)
  6. Mniszechowie (01) Архівовано 21 September 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  7. Potoccy (02) Архівовано 5 March 2016 у Wayback Machine. (пол.)
  8. Вraniccy (01) Архівовано 13 November 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  9. Denhoffowie (01) Архівовано 13 April 2011 у Wayback Machine. (пол.)
  10. Оssolińscy (03) Архівовано 27 September 2013 у Wayback Machine. (пол.)
  11. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr… — Lwów, 1740. — T. 3. — S. 498. (пол.)
  12. І. Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. с.114-115
  13. «Сокальське педагогічне училище». Пам'ятна книга, видана Братством студентів Сокальського педагогічного училища. Сокаль 2006, почесний редактор — Зиновій Стоницький, відповідальний редактор — Єлизавета Цар. Наклад — 500, 280 сторінок.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]