Відмінності між версіями «Соловйов Сергій Михайлович»
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м (Перенесено 14 інтервікі-посилань до Вікіданих (d:Q505031)) |
|||
| Рядок 30: | Рядок 30: | ||
[[Категорія:Померли 1879]] |
[[Категорія:Померли 1879]] |
||
[[Категорія:Викладачі Олександрівського військового училища]] |
[[Категорія:Викладачі Олександрівського військового училища]] |
||
| − | |||
| − | [[ar:سيرجي سولوفيوف]] |
||
| − | [[be:Сяргей Міхайлавіч Салаўёў]] |
||
| − | [[bg:Сергей Соловьов]] |
||
| − | [[ca:Serguei Soloviov]] |
||
| − | [[de:Sergei Michailowitsch Solowjow]] |
||
| − | [[en:Sergey Solovyov]] |
||
| − | [[es:Serguéi Soloviov]] |
||
| − | [[fr:Sergueï Soloviov (historien)]] |
||
| − | [[it:Sergej Michajlovič Solov'ëv]] |
||
| − | [[la:Sergius Solov'ëv]] |
||
| − | [[pl:Siergiej Sołowjow (historyk)]] |
||
| − | [[ru:Соловьёв, Сергей Михайлович]] |
||
| − | [[sr:Сергеј Соловјов]] |
||
| − | [[sv:Sergej Solovjov]] |
||
Версія за 03:25, 22 березня 2013
Сергі́й Миха́йлович Соловйо́в (5(17) травня 1820, Москва — 4(16) жовтня 1879), російський історик, з 1847 професор Московського університету, з 1872 академік Російської АН.
Батько видатного російського філософа Володимира Соловйова
Народився у Москві в сім'ї священика. У 1833-38 навчався у гімназії. У 1838 вступив на історико-філологічне відділення філософського ф-ту Московського університету. Після закінчення університету (1842) протягом 1842-44 перебував за кордоном як домашній учитель дітей О. Строганова. Відвідував лекції Франсуа Гізо, Жуля Мішле у Парижі, Карла Ріттера, Леопольда фон Ранке у Берліні, познайомився з відомими славістами Вацлавом Ганкою, Франтішеком Палацьким, Павелом Шафариком. У 1845 захистив магістерську, а в 1847 — докторську дисертацію. З 1847 — професор Московського університету. У 1864-70 — декан історико-філологічного ф-ту, у 1871-77 — ректор Московського університету. В останні роки життя був головою Московського товариства історії і старожитностей російських, директором Оружейної палати. У студентські роки Соловйов симпатизував російським слов'янофілам, згодом поділяв погляди західників, займаючи помірковану ліберальну позицію. Був придворним учителем російських імператорів. Відстоював автономні права університетів, за що змушений піти у відставку з посади ректора.
Автор капітальної «Истории России с древнейших времен» до 1770-их pp. (29 тт., 1851 — 79; нове видання в 15 тт., 1959 — 66) і низки монографічних праць. У питаннях історії України Соловйов продовжував традиційну великодержавницьку лінію російської історіографії. Його праці, присвячені історії України, торкаються тільки козацької доби: «Очерк истории Малороссии до подчинения ее царю Алексею Михайловичу» (1848 — 49), «Малороссийское казачество до Богдана Хмельницкого» (1859). Чимало документального матеріалу до історії України 17 — 18 ст. подано в його «Истории России», при чому іноді об'єктивізм дослідника бере верх над традиційними концепціями російського історика.
Родина
Був у шлюбі з Поліксеною Романовою, яка мала українське коріння. Серед своїх предків вона називала філософа Григорія Сковороду. У Володимира Павловича Романова в Лебединському повіті на Харківщині був свій маєток, пов'язані вони і з Херсонською губернією, с. Березівка, Александрійського повіту, де проживав В. Романов до свого арешту за підозрою у контактах з декабристами. Там Соловйов міг ознайомитися з працями одеського історика А. О. Скальковського, який займався історією запорозького козацтва та колонізації півдня України.
Література
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1955.
- Людмила Новікова. Походження, сутність і історія козацтва в працях російського історика С. М. Соловйова.
|
Це незавершена стаття з історії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |