Сонант

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:05, 13 лютого 2005, створена Maksym Ye. (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сонант, приголосний звук з групи сонорних (м,н,р,л), що сам або в сполученні з вокальним елементом утворював осередок складу в індоевр. і праслов. мові. В староукр. мові С. р і л заступлені сполученнями півкоротких голосних ь, ъ, з сонорними р, л (староукр. вълкъ ,вовк', пълкъ ,полк', вьрхъ ,верх', търгъ ,торг'). Окремі слов. мови (напр., словацька) зберігають С. р, л в різній мірі й досі. Про тенденцію укр. мови усувати нові С., виниклі у висліді заникання півкоротких голосних ъ, ь (староукр. огнь ,вогонь', вЂтръ ,вітер'), див. Склад.


Література