Відмінності між версіями «Сороцьке»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
Рядок 133: Рядок 133:
 
! 1900
 
! 1900
 
! 1910
 
! 1910
! {{не перекладено|Польський перепис 1921|1921|pl|Pierwszy Powszechny Spis Ludności}}
+
! [[Польський перепис 1921|1921]]
 
! {{не перекладено|Польський перепис 1931|1931|pl|Drugi Powszechny Spis Ludności}}
 
! {{не перекладено|Польський перепис 1931|1931|pl|Drugi Powszechny Spis Ludności}}
 
! 1938
 
! 1938

Версія за 20:30, 4 серпня 2017

село Сороцьке
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Теребовлянський район
Рада/громада Сороцька сільська рада
Код КОАТУУ 6125087800
Основні дані
Засноване 1474
Населення 870
Територія 5,81 км²
Площа 3,860 км²
Густота населення 149.74 осіб/км²
Поштовий індекс 47620
Телефонний код +380 3551
Географічні дані
Географічні координати 49°22′42″ пн. ш. 25°50′44″ сх. д. / 49.37833° пн. ш. 25.84556° сх. д. / 49.37833; 25.84556Координати: 49°22′42″ пн. ш. 25°50′44″ сх. д. / 49.37833° пн. ш. 25.84556° сх. д. / 49.37833; 25.84556
Водойми р. Сороцька
Найближча залізнична станція Скалат
Місцева влада
Адреса ради с. Сороцьке, Теребовлянький р-н, Тернопільська обл., 47620
Карта
Сороцьке. Карта розташування: Україна
Сороцьке
Сороцьке
Сороцьке. Карта розташування: Тернопільська область
Сороцьке
Сороцьке

CMNS: Сороцьке на Вікісховищі

Соро́цьке — село Теребовлянського району Тернопільської області. Центр сільської ради.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Іванівської сільської громади.

Розташоване на півночі району, на берегах р. Сорочанка (Сороцька), за 17 км від районного центру та 11 км від найближчої залізничної станції Скалат.

Історія

Перша письмова згадка датована 1474 роком. Назва Сороцьке походить від гідроніма Сорочанка (Сороцька). За іншою версією, назву виводять від прізвища першого поселенця Сорока.

1474 поселення, що належало польському королеві було розташоване між територіями, де нині розміщені села Сороцьке і Митниця; там пролягав Чумацький шлях.

Під час одного з турецько-татарських набігів поселення було знищене майже вщент. Уцілілі мешканці перебралися подалі від шляху і заснували сучасне Сороцьке.

1519 польський король Сиґізмунд дозволив викупити село у Яна Сороцького Вацлавові Баворовському.

Тривалий час населений пункт належав польському ґрафу Потоцькому, у середині XVIII ст. — Дульським, першій половині XIX ст. — Забільським, близько 1870 — Баворовським.

В 1772 році після першого поділу Речі Посполитої село Сороцьке опиняється під владою Австрійської імперії.

Під час Першої світової війни в Леґіоні УСС воювали сільські добровольці Северин Борачок (1898–1975) та інші. У церкві святої Покрови була дубова табличка, на якій висічені прізвища усусусів, які загинули в 1917. Жителі села не знають, куди вона щезла, лише пам'ятають окремі імена та прізвища — Каракуць, Микола Мартинюк,Погорілець, Свистун, Лука Свистун, Денис Слюз, Хедан,Іван Юзва та інші.

В УГА боролися Василь Гнида, Ілля Заблоцький, Петро Крупа, Теодор Погорілець; два останні були діяльними утовариствах «Просвіта», «Луг», «Рідна школа».

Після Першої світової війни в селі створили філію товариства «Просвіта» (голова Микола Воробець); її активними учасниками були: Іван Філь, Марія Філь, Михайло Цимбалюк, Іван Чуйка та інші; хату-читальню (голова Леон Ярошевський); драматичний та інші гуртки; «Луг» (керівник Микола Воробець).

15 червня 1934 р. село Сороцьке передане зі Скалатського повіту до Теребовлянського[1].

Відомо, що 1939 в Сороцьку діяв осередок ОУН, провідну роль у ній відігравав її керівник Іван Калиняк, якийстав першою жертвою НКВС.

Від вересня 1939 Сороцьке — під радянською владою. Почалися масові арешти і розстріли «неблагонадійних», зокрема 1941 були закатовані в Тернопільській тюрмі Іван Бачинський, Йосип Гавдьо, Леонід Каракуць, Іван та Леонід Лошньовські, Йосип Рій, Володимир Шупа, Михайло Юрків.

Від 7 липня 1941 до 22 березня 1944 село – під німецькою окупацією. Нацисти вивезли понад 50 юнаків та дівчат на примусові роботи до Німеччини. Із мобілізованих на фронти німецько-радянської війни чоловіків загинуло 38, пропали безвісти 52, подальша доля 11 чоловіків невідома.

Після другого приходу радянської влади за зв’язок із ОУН та УПА у Сибір вислані: Йосип Гарматій, Леонід Каракуць, Павло та Олександр Коренківські, Григорій Мудрий,Іван Сагайдак, Федір і Ярослава Свистуни, Марія Філь та інші. Арешти й переслідування тривали до 1950 р.

1991 в Сороцькому відновлено філію товариства «Просвіта».

Релігія

Старожили згадують, що в селі була династія священиків із родини Лужницьких, їх замінила династія Купчинських, коли о. Євген Купчинський (1867–1938) одружився з дочкою священика Лужницького. Отець Євген організував у селі хор (100 осіб), писав музику, грав на цитрі. Його син теж став священиком.

29 червня — 6 липня 2008 в селі проведено святу місію під проводом о. М. Шевчишина з благословення архієрея Тернопільсько-Зборівської єпархії Василія Семенюка, який 6 липня освятив місійний хрест.

Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Мурована греко-католицька церква Покрови Пресвятої Богородиці збудована 1863 року.

Церква Покрови УГКЦ

Костел

Костел Матері Божої Неустанної Помочі збудований 1907 року (арх. Міхал Ковальчук). Нині не діє.

Костел

Капличка, фігура

  • капличка Божої Матері із джерелом (1991),
  • «фігура» святій Теклі (XIX ст.; за народним віруванням вважають, що вона захищає село від стихійного лиха).

Пам'ятки

Пам'ятники

  • споруджено воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1971),
  • насипано символічну могилу Борцям за волю України (1991),
  • встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (друга половина XIX ст., відновлений 1991).

Пам'ятка природи

  • гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення Сороцьке джерело. Його історія пов'язана з розповідями про об'явлення Матері Божої та чудодійними властивостями води. 1991 тут побудована капличка Божої Матері; добудована у 2011.
    Капличка над джерелом

Шкільництво

1838 в селі була заснована однокласна школа з українською мовою навчання, 1918 сформовано чотирикласну школу з обов'язковим вивченнями релігії, яку викладав священик Євген Купчинський. Велику просвітницьку роботу здійснювали Леонід Лужицький і Тома Юркевич.

Нині працюють дитячий садочок, Сороцька загальноосвітня школа I-II ступеня.

Соціальна сфера

Працюють Будинок культури, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт, відділення зв'язку, ЗАТ Комплекс «Мрія», три торгових заклади.

У 1953 було примусово організовано колгосп. Нині селянські земельні паї орендують ТОВ ТЕР «Агро», ФГ «Сорочанське-Агро», «Урожай», «Надія».

Населення

У 2014 році в селі налічувалося 410 дворів.

Чисельність населення, чол.
1900 1910 1921 1931 1938 1959 1970 1979 1989 2001 2007 2011 2013 2014 2015 2016
885[2] 870[3]

Відомі люди

Народилися

Проживали

  • священик, хоровий і музичний діяч Євген Купчинський (1867–1938) (проживав від 1905, тут і похований).

Примітки

  1. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów skałackiego i trembowelskiego w województwie tarnopolskiem. (пол.)
  2. Б. Хаварівський. Сороцьке // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 317. — ISBN 978-966-528-279-2.
  3. Г. Івахів, Й. Подоляк, В. Уніят. Сороцьке // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 324–325. — ISBN 978-966-457-246-7.

Джерела

Посилання