Соціальне підприємництво

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Соціальне підприємництво — підприємницька діяльність спрямована на інновативну, суттєву та позитивну зміну у суспільстві. В той час коли бізнесмени концентровані на створенні фінансового прибутку, соціальні підприємці займаються збільшенням соціального капіталу. Вони задіяні у таких галузях, як освіта, охорона довкілля, боротьба з бідністю та права людини. Один з найвідоміших соціальних підприємців це Нобелівський лауреат 2006 року Мохаммад Юнус, засновник Грамін Банку.

Соціальне підприємництво — підприємницька діяльність, націлена на пом'якшення або вирішення соціальних проблем. Характеристики і ознаки такої діяльності:

  • соціальні дії — цільова спрямованість на вирішення/пом'якшення існуючих соціальних проблем, стійкі позитивні вимірні соціальні результати;
  • інноваційність — втілення у життя нових унікальних підходів, що дозволяють збільшити/якісно покращити соціальну дію;
  • самоокуповування і фінансова стійкість — здатність соціального підприємства вирішувати соціальні проблеми до тих пір, поки це необхідно, та за рахунок доходів, що отримуються від власної діяльності;
  • масштабність і тиражність — збільшення масштабу діяльності соціального підприємства (на національному і міжнародному рівні) і поширення досвіду (моделі) з метою збільшення соціальної дії;
  • підхід — здатність соціального підприємця бачити недоліки ринку, знаходити можливості, акумулювати ресурси, розробляти нові рішення, що будуть мати довгостроковий позитивний вплив на суспільство в цілому.

Соціально-орієнтовані підприємства

  1. Сприяють розвитку економіки і суспільства, пропонуючи можливості для створення робочих місць і нових форм підприємництва та зайнятості.
  2. Допомагають подолати соціальну ізольованість (завдяки їх діяльності можливе працевлаштування людей з обмеженими фізичними і психічними можливостями; тих, хто був безробітним тривалий час; представників груп ризику).
  3. Активізують участь і добровільну роботу громадян, зміцнюючи, таким чином, єдність громади.
  4. Сприяють розвитку широкого спектру соціальних послуг, необхідних суспільству, але якими не прагне займатися звичайний бізнес (малоприбуткові, непрестижні, ті, що потребують спеціальної професійної підготовки).
  5. Знижують навантаження на місцеві бюджети у вирішенні соціальних проблем (актуально в умовах хронічного дефіциту бюджетних коштів).
  6. Розширюють структуру фінансування соціальних програм регіону.

В ХХІ ст. в Україні соціальне підприємництво набуває все більшої популярності серед громадських організацій як ефективний механізм вирішення локальних соціальних і економічних проблем територіальних громад.

Так, з жовтня 2010 року на базі Асоціації аналітичних громадських організацій «Соціально-економічні стратегії і партнерства» почав роботу Центр підтримки соціального підприємництва. Соціальним підприємством вважають асоціацію «Світ. Краса. Культура», яка створює робочі місця по всій Україні для малозабезпечених жінок, що перебувають у особливих кризових життєвих обставинах. До цієї категорії підприємництва відносять і Одеську громадську організацію «Дорога до дому», яка видає газету для малозабезпечених, а також забезпечує безробітних роботою у своїх швейних цехах. У Житомирі при громадській організації «Місія Самарян в Україні» теж працює цех по виготовленню виробів з металу. На сьогодні в Україні нараховується близько 700 підприємств, які за тими чи іншими ознаками можна віднести до категорії «соціальне підприємництво». У Вінниці відкрили пекарню, де працюють люди з аутизмом та синдромом Дауна.[1]



Джерела[ред. | ред. код]

  • David Bornstein, How to Change the World: Social Entrepreneurs and the Power of New Ideas, Oxford University Press (and others) ISBN 0-19-513805-8

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]