Відмінності між версіями «Монаднок»

Перейти до навігації Перейти до пошуку
368 байтів додано ,  3 місяці тому
Інсельберги поширені на ерозованих та вивітрених [[Кристалічний щит|щитах]].<ref name=Nenonenetal2018>{{cite journal |last1=Nenonen |first1=Keijo |last2=Johansson |first2=Peter |last3=Sallasmaa |first3=Olli|last4=Sarala |first4=Pertti |last5=Palmu |first5=Jukka-Pekka |date=2018 |title=The inselberg landscape in Finnish Lapland: a morphological study based on the LiDAR data interpretation |journal=[[Bulletin of the Geological Society of Finland]] |volume=90 |issue=2 |pages=239–256 |doi=10.17741/bgsf/90.2.008|doi-access=free }}</ref> Присутність інзельберга, як правило, вказує на існування сусіднього плато чи нагір’я, або їх залишків. Особливо це стосується островів, що складаються з осадових порід, які матимуть ті самі стратиграфічні одиниці, що і сусіднє плато. Однак, зазнавши ерозії, інсельберги руйнуються внаслідок [[Вторинна тріщинуватість|незначного обвалення блоків та відшарувань]]. Після ерозії залишаються {{нп|тори (гірська порода)|тори||Tor (rock formation)}}, що розташовані на їх вершинах, і з часом з’являються [[осип]]и<ref>{{cite web |url=http://www.tec.army.mil/research/products/desert_guide/lsmsheet/lsinsel.htm |title=Summary: Inselbergs/Hills/Knobs |department=Desert Processes Working Group |publisher=Knowledge Sciences, Inc. |access-date=January 6, 2008 |df=dmy-all}}</ref><ref>{{cite book |last=Easterbrook |first=Don J. |chapter=Chapter Three: Weathering |title=Surface Processes and Landforms |edition=2nd |location=Upper Saddle River, NJ |publisher=Prentice Hall |year=1999 <!--45. Print-->}}</ref>. Інсельберзькі поля в Африці та Південній Америці вважають пережитками еродованих рівнинних рівнин<ref name=Guillocheauetal2017/><ref name=GarciaHermelin>{{cite book |last1=García |first1=Carolina |last2=Hermelin |first2=Michel |date=2016 |chapter=Inselbergs Near Medellín |title=Landscapes and Landforms of Colombia |editor-last=Hermelin|editor-first=Michel |publisher=Springer |page=219 |isbn=978-3-319-11800-0}}</ref>
 
Скупчення інсельбергів, що називають інсельберзькими полями та інсельберзькими рівнинами, що зустрічаються у: [[Танзанія|Танзанії]],<ref>{{cite book |author1=Sundborg, Å. |author1-link=Åke Sundborg |author2-link=Anders Rapp |author2=Rapp, A. |year=1986 |title=Erosion and Sedimentation by Water: Problems and prospects |publisher=[[AMBIO|Ambio]] |pages=215–225}}</ref> [[Антиатлас]] [[Марокко]],<ref name=Guillocheauetal2017>{{cite journal |last1=Guillocheau |first1=François |last2=Simon |first2=Brendan|last3=Baby |first3=Guillaume|last4=Bessin |first4=Paul|last5=Robin |first5=Cécile|last6=Dauteuil |first6=Olivier |date=2017 |title=Planation surfaces as a record of mantle dynamics: The case example of Africa |journal=[11[Gondwana Research]]}}</ref> Північно-Східну Бразилію, [14] Намібію, [15] внутрішні райони Анголи, [16] та північні частини Фінляндії [17] [18] та Швеція. [19] [A]
 
Класифікація Ентоні Янга (1969) виділяє шість типів інсельбергів; Buttes, конічні пагорби, опуклі-увігнуті пагорби, гребінь скелі над покритим реголітом схилом, гірський купол (цукровий хліб) і коп'є або тор. [21]
236 920

редагувань

Навігаційне меню