Спиридон (митрополит Київський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:34, 19 квітня 2019, створена Sydor (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Спиридон
Митрополит Спиридон
1475 — 1481-й Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі
1475 — 1481
Церква: Константинопольська православна церква
Попередник: Митрополит Мисаїл
Наступник: Митрополит Симеон
 
Народження: 1410
Твер, Тверське князівство
Смерть: між 1483–1503
Москва

Спиридо́н Сатана (1410-ті — 1503) — невизнаний митрополит Київський, Галицький та всієї Руси.

1477 року, коли вибраний собором руських єпископів, князів і шляхти 1473 р. Мисаїл управляв Київською митрополією, Константинопольський патріарх Рафаїл висвятив у сан митрополита Київського та всієї Руси ченця Спиридона. Історики, ґрунтуючись на літописах, називають його «тверитянином», тобто уродженцем Твері.

Коли Спиридон після свого висвячення на митрополита з'явився у Великому Князівстві Литовському, король Казимир не тільки не визнав за ним права на митрополію, але й посадив у в'язницю, в якій той перебував до 1482 року. Зі свого ув'язнення Спиридон відправив посланця у Москву з листом до великого князя Івана Васильовича, просячи заступництва. Проте з ув'язнення його випущено щойно після смерти Мисаїла і обрання на митрополита київського Симеона

Вийшовши на свободу, Спиридон написав послання до пастви, в якому свідчив, що був поставлений і висвячений на Київську митрополію у Царгороді від патріарха Рафаїла та Собору святих митрополитів і боголюбивих єпископів, згадував про свої страждання за правду під час ув'язнення. Він титулував себе: «Спиридон, архієпископ Київський і всієї Русі». Випущений з ув'язнення, він із Великого Князівства Литовського він прибув до Москви, де його ув'язнили у Ферапонтовому монастирі. Там він і помер.

Історики ще не знайшли відповіді на питання, хто ж послав Спиридона до Константинополя і забезпечив його грошима для того, щоб одержати сан митрополита. Є підстави вважати, що це з певних міркувань зробила Москва. Коли ж Спиридону не поталанило у Великому Князівстві Литовському і він звідти втік, Москва побоялася залишити його на свободі, щоб він не пред'явив домагань на московську частину Київської митрополії, адже Спиридон був поставлений митрополитом київським іще до визнання поділу митрополії на Київську та Московську, яке відбулося 1480 р. й цілком міг претендувати на престол митрополита київського з осідком у Москві. Схоже, що Москва, запроторивши Спиридона до монастиря, таким чином захищалася від цього ставленика Константинополя, який з канонічного погляду мав набагато більше прав на митрополичий престол Москови, ніж тодішній митрополит Геронтій. Тому в Московщині від архиєреїв під присягою вимагали зректися правосильного митрополита Спиридона.

Існувала також версія, що в митрополити Спиридона було хіротонісано на соборі в Єрусалимі, в якому взяли участь патріархи Єрусалимський, Олександрійський та Антіохійський, і які за наказом султана Амурата не просто відкинули флорентійську унію Костянтинополя з Римом, але й піддали її анафемі, але цю гіпотезу було спростовано[1]. У в'язниці митр. Спиридон написав кілька творів, зокрема свою знамениту працю «Об Істинной Православной Вере».


Попередник: Митрополит Київський, Галицький та всієї Руси
14751481
Наступник:
Григорій ІІ (Болгарин) Симеон
  1. Ульяновський В. Митрополит Київський Спиридон. Образ крізь епоху, епоха крізь образ. – Київ, 2004.