Відмінності між версіями «Станіслав Іраклій Любомирський»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14))
(#1Lib1Ref)
 
(Не показано 2 проміжні версії 2 користувачів)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Особа
 
{{Особа
| ім'я = Станіслав Іраклій Любомирський
+
| ім'я = Станіслав Іраклій Любомирський <br/>Станіслав Геракліуш Любомирський
 
| місце_проживання =
 
| місце_проживання =
 
| інші_імена =
 
| інші_імена =
Рядок 31: Рядок 31:
 
| герб = Herb Lubomirski.PNG
 
| герб = Herb Lubomirski.PNG
 
}}
 
}}
'''Станіслав Іраклій Любомирський''' ({{lang-pl|Stanisław Herakliusz Lubomirski}}, [[1642]]&nbsp;— [[17 січня]] [[1702]])&nbsp;— державний та військовий діяч, [[поет]], драматург часів [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Представгик [[магнат]]ського роду [[Любомирські|Любомирських]] гербу [[Дружина (герб)|Дружина]].
+
'''Станіслав Іраклій Любомирський'''<ref>{{Cite web|title=ФЭБ: Польская литература // Литературная энциклопедия. Т. 9. — 1935|url=http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/le9/le9-0711.htm?cmd=p|website=feb-web.ru|accessdate=2021-05-26}}</ref><ref>{{Cite web|title=ДО ІСТОРІЇ ПРИДВОРНИХ МУЗИЧНИХ КАПЕЛ У ЗАМКУ СИНЯВСЬКИХ У БЕРЕЖАНАХ|url=http://www.diaz.org.ua/index.php/ua/naukova-robota/publikatsii-pratsivnykiv/269-do-istoriyi-prydvornykh-muzychnykh-kapel-u-zamku-synyavskykh-u-berezhanakh|website=www.diaz.org.ua|accessdate=2021-05-26}}</ref>, '''Станіслав Геракліуш Любомирський''' ({{lang-pl|Stanisław Herakliusz Lubomirski}}, [[1642]]&nbsp;— [[17 січня]] [[1702]])&nbsp;— державний та військовий діяч, [[поет]], драматург часів [[Річ Посполита|Речі Посполитої]]. Представгик [[магнат]]ського роду [[Любомирські|Любомирських]] гербу [[Дружина (герб)|Дружина]].
   
 
== Життєпис ==
 
== Життєпис ==
Рядок 38: Рядок 38:
 
Здобув домашню освіту. Завдяки родинним зв'язкам зробив гарну кар'єру. У 1655—1660 роках брав участь у війні проти Швеції. Він брав участь разом з батьком в облозі [[Торунь|Торуні]] в 1658 році. Відмовився взяти участь у рокоші батька 1665 року. З 1667 року є постійним послом сейму. У 1668 році марно намагався переконати короля Яна II Казимира не зрікатися трону.
 
Здобув домашню освіту. Завдяки родинним зв'язкам зробив гарну кар'єру. У 1655—1660 роках брав участь у війні проти Швеції. Він брав участь разом з батьком в облозі [[Торунь|Торуні]] в 1658 році. Відмовився взяти участь у рокоші батька 1665 року. З 1667 року є постійним послом сейму. У 1668 році марно намагався переконати короля Яна II Казимира не зрікатися трону.
   
У 1669 році став підстольником великим коронним, був обраний маршалком елекційного Варшавського сейму. У 1670 році стає маршалком Варшавського сейму. У 1673 році підтримав Яна Собеського у боротьбі за королівську владу. У 1673 році отримує посаду надвірного маршалка коронного. У 1676 році призначається маршалком великим коронним та старостою [[спиш|спиським]]. У роки 1676—1679 роках звів власну резиденцію у Пулаві. У 1691 році заснував у передмісті Варшави монастир і церкву бернардинів (Чернякі), які стали родинною усипальницею.
+
У 1669 році став підстольником великим коронним, був обраний [[Маршалок Сейму Речі Посполитої|маршалком]] елекційного Варшавського сейму. У 1670 році стає [[Маршалок Сейму Речі Посполитої|маршалком]] Варшавського сейму. У 1673 році підтримав Яна Собеського у боротьбі за королівську владу. У 1673 році отримує посаду [[Маршалок надвірний коронний|надвірного маршалка коронного]]. У 1676 році призначається [[Великий маршалок коронний|маршалком великим коронним]] та старостою [[спиш|спиським]]. У роки 1676—1679 роках звів власну резиденцію у Пулаві. У 1691 році заснував у передмісті Варшави монастир і церкву бернардинів (Чернякі), які стали родинною усипальницею.
   
 
Помер в Уяздуві (тоді передмістя Варшави) 17 січня 1702 року. Був похований в черняківському костелі, у заповіті вказав, що церемонія має бути скромною.
 
Помер в Уяздуві (тоді передмістя Варшави) 17 січня 1702 року. Був похований в черняківському костелі, у заповіті вказав, що церемонія має бути скромною.

Поточна версія на 10:13, 26 травня 2021

Станіслав Іраклій Любомирський
Станіслав Геракліуш Любомирський
Stanisław Herakliusz Lubomirski 111.PNG
Псевдо Stanislaus Lysimachus Eques Polonus[1] і Mirobulius Tassalinus[1]
Народився 1642(1642)
Ряшів, Польща
Помер 17 січня 1702(1702-01-17)
Варшава
Поховання Варшава
Країна Royal banner of the Grand Duchy of Lithuania.svg Велике князівство Литовське
Національність поляк
Діяльність політик, військовий очільник
Знання мов польська[2]
Посада Маршалок надвірний коронний, Великий маршалок коронний, Podstola the Great Crown, Маршалок Сейму Речі Посполитої і Q66200820?
Конфесія католицтво
Рід Любомирські
Батько Єжи-Себастьян Любомирський
Мати Констанція Ліґенза
Брати, сестри Анна Кристина Любомирськаd, Кристина Любомирськаd, Ієронім Августин Любомирський, Єжи Домінік Любомирський, Aleksander Michał Lubomirskid і Франциск Себастьян Любомирський
У шлюбі з Зофія Опалінська
Ельжбета Денгофф
Діти Ельжбета Гелена, Ян Теодор, Францішек, Юзеф
Герб

Станіслав Іраклій Любомирський[3][4], Станіслав Геракліуш Любомирський (пол. Stanisław Herakliusz Lubomirski, 1642 — 17 січня 1702) — державний та військовий діяч, поет, драматург часів Речі Посполитої. Представгик магнатського роду Любомирських гербу Дружина.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Єжи-Себастьяна Любомирського, гетьмана коронного польного, та його першої дружини Констанції Ліґензи.

Здобув домашню освіту. Завдяки родинним зв'язкам зробив гарну кар'єру. У 1655—1660 роках брав участь у війні проти Швеції. Він брав участь разом з батьком в облозі Торуні в 1658 році. Відмовився взяти участь у рокоші батька 1665 року. З 1667 року є постійним послом сейму. У 1668 році марно намагався переконати короля Яна II Казимира не зрікатися трону.

У 1669 році став підстольником великим коронним, був обраний маршалком елекційного Варшавського сейму. У 1670 році стає маршалком Варшавського сейму. У 1673 році підтримав Яна Собеського у боротьбі за королівську владу. У 1673 році отримує посаду надвірного маршалка коронного. У 1676 році призначається маршалком великим коронним та старостою спиським. У роки 1676—1679 роках звів власну резиденцію у Пулаві. У 1691 році заснував у передмісті Варшави монастир і церкву бернардинів (Чернякі), які стали родинною усипальницею.

Помер в Уяздуві (тоді передмістя Варшави) 17 січня 1702 року. Був похований в черняківському костелі, у заповіті вказав, що церемонія має бути скромною.

Творчість[ред. | ред. код]

С. І. Любомирський є автором трактату «Про стилі, або способі говорити і писати» (який є частиною циклу «Бесід Артаксеркса і Евандра», 1683 рік).

У доробку Любомирського також є пасторальні комедії «Ерміда, або Королева пастушок» (1664 рік) — у віршах, «Комедія про Дон-Альварес» — в прозі. У них поряд з мотивами, почерпнутими в популярних на той час західноєвропейських новелах, іноді вводяться польські побутові елементи.

Cім'я[ред. | ред. код]

Перша дружина — Зофія Опалінська діти:

Друга дружина — Ельжбета Денгофф (†1702, похована у парафіяльному костелі Ланьцута), діти:

  • Теодор — краківський воєвода, австрійський фельдмаршалок, списький староста
  • Францішек — генерал, вчинив самогубство
  • Юзеф — чернігівський воєвода.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 2 Piśmiennictwo Staropolskie. — Warszawa : Państwowy Instytut Wydawniczy, 1964. — S. 471—476. (пол.)
  • Matwijowski K. i Roszkowska W. Lubomirski Stanisław Herakliusz h. Szreniawa (ok.1642—1702) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1973. — T. ХVIII/1, zeszyt 76. — S. 45—50. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]