Стефанович Олександр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 12:10, 10 вересня 2019, створена Shynkar (обговорення | внесок) (→‎Посилання)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Стефанович
Олександр Стефанович.png
Народився 17 липня 1847(1847-07-17)
с. Озеряни, нині Тлумацький район, Івано-Франківська область
Помер 23 травня 1933(1933-05-23) (85 років)
м. Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Національність українець
Діяльність священик
Відомий завдяки громадсько-політичний, церковний і педагогічний діяч
Alma mater Станиславівська державна гімназія
Партія УНДП

Олекса́ндр Стефано́вич (17 липня 1847, с. Озеряни, Тлумацький район, Івано-Франківська область — 23 травня 1933, Львів) — український громадсько-політичний, церковний і педагогічний діяч, священик УГКЦ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в Озерянах поблизу Товмача (Тлумача) у родині священика о. Семена Стефановича й Емілії з дому Потелицької. Початкову освіту здобув у школі оо. василіян у Бучачі[1], яка на той час була німецькомовною, від 1860 року продовжив навчання у Станіславівській гімназії. Після закінчення гімназії 1867 року вступив на богословське відділення Львівського університету, де навчався упродовж двох років, а ще два наступні студіював богослов'я у Віденському університеті. Перед священичим рукоположенням одружився з Емілією Матіїв (згодом подружжя виховувало трьох дітей: Романа, Ярослава та Марту).

Висвячений на священика в 1873 році. Катехит дівочої учительської семінарії у Львові, співзасновник і член управ багатьох українських установ: один із засновників газети «Діло» (1880; її постійний співробітник), Українського Педагогічного Товариства («Рідна Школа»), політичної організації «Народна Рада», Української Національно-Демократичної Партії (постійний член її екзекутиви) та інших.

Входив до складу делегації (також Кость Левицький, Іван Кивелюк, Сидір Голубович, Лонгин Цегельський, Степан Баран) для перемовин 31 жовтня 1918 року з австрійським намісником Галичини генералом К. Гуйном щодо вимоги передату владу ЗУНР.[2]

Голова Української трудової партії (1922—1923), почесний член товариства «Просвіта» і Українського педагогічного товариства.

Автор української бібліографії за 1877—1879, підручника для середніх шкіл «Історія християнсько-католицької Церкви» (1878), першого молитовника українською мовою та численних статей у часописах.

Помер 23 травня 1933 року. Похований на Личаківському цвинтарі, поле № 5.[3]

Публікації О. Стефановича[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Старожил і ветеран галицького відродження | Збруч. zbruc.eu (uk). Процитовано 2018-08-18. 
  2. М.Гуцуляк. Перший листопад 1918 на Західних землях України.— Київ, «Либідь», 1993.— 408 с.: іл. ISBN 5-325-00302-X С. 49
  3. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 157, 168. — ISBN 966-8955-00-5.

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]