Відмінності між версіями «Страйк»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
 
Рядок 4: Рядок 4:
 
'''Стра́йк''' — організоване масове або часткове припинення роботи чи інша протидія нормальному (традиційному) перебігу [[виробничий процес|виробничого процесу]] з метою домогтися виконання певних вимог.
 
'''Стра́йк''' — організоване масове або часткове припинення роботи чи інша протидія нормальному (традиційному) перебігу [[виробничий процес|виробничого процесу]] з метою домогтися виконання певних вимог.
   
'''Страйк''' — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення [[Колективні трудові спори|колективного трудового спору (конфлікту)]].<ref>[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/137/98-вр Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.1998 № 137/98-ВР (Редакція від 07.11.2012)]</ref>
+
'''Страйк'''&nbsp;— це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення [[Колективні трудові спори|колективного трудового спору (конфлікту)]].<ref>[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/137/98-вр Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» від 03.03.1998 №&nbsp;137/98-ВР (Редакція від 07.11.2012)]</ref>
   
Право на страйк офіційно визнано [[Європейська соціальна хартія|Європейською соціальною хартією]], що була прийнята [[Рада Європи|Радою Європи]] 18 жовтня 1961 р. Європейська соціальна хартія прямо визнала право на страйк: статтею 6 Хартії, зокрема, встановлено, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на укладання колективних договорів Сторони визнають право працівників і роботодавців на колективні дії у випадках конфліктів інтересів, включаючи право на страйк, з урахуванням зобов'язань, які можуть випливати з раніше укладених колективних договорів.<ref>[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_300 Європейська соціальна хартія від 18.10.1961 № ETS N 35]</ref>
+
Право на страйк офіційно визнано [[Європейська соціальна хартія|Європейською соціальною хартією]], що була прийнята [[Рада Європи|Радою Європи]] 18 жовтня 1961&nbsp;р. Європейська соціальна хартія прямо визнала право на страйк: статтею 6 Хартії, зокрема, встановлено, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на укладання колективних договорів Сторони визнають право працівників і роботодавців на колективні дії у випадках конфліктів інтересів, включаючи право на страйк, з урахуванням зобов'язань, які можуть випливати з раніше укладених колективних договорів.<ref>[http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_300 Європейська соціальна хартія від 18.10.1961 № ETS N 35]</ref>
   
 
== Трактування терміну ==
 
== Трактування терміну ==
Рядок 12: Рядок 12:
 
Страйк, одна з форм розв'язання конфлікту між працівниками і працедавцями, яка полягає в тимчасовому колективному припиненні праці з метою домогтися поліпшення умов праці або протесту проти їх зміни (на гірше), проти запровадження механізації й автоматизації праці (це призводить до масового звільнення працівників), солідарності з іншими страйкарями тощо. Форми страйку різноманітні: повне або часткове припинення праці, праця за правилами (формальне виконання обов'язків), уповільнення праці, сидячий та [[італійський страйк]] (різке зниження темпу праці, а то й цілковите її припинення при залишенні на робочих місцях). Розрізняють локальні страйки (на одному підприємстві чи в одному районі), галузеві, що охоплюють якусь галузь господарства і заг. (генеральні), що охоплюють всю країну.
 
Страйк, одна з форм розв'язання конфлікту між працівниками і працедавцями, яка полягає в тимчасовому колективному припиненні праці з метою домогтися поліпшення умов праці або протесту проти їх зміни (на гірше), проти запровадження механізації й автоматизації праці (це призводить до масового звільнення працівників), солідарності з іншими страйкарями тощо. Форми страйку різноманітні: повне або часткове припинення праці, праця за правилами (формальне виконання обов'язків), уповільнення праці, сидячий та [[італійський страйк]] (різке зниження темпу праці, а то й цілковите її припинення при залишенні на робочих місцях). Розрізняють локальні страйки (на одному підприємстві чи в одному районі), галузеві, що охоплюють якусь галузь господарства і заг. (генеральні), що охоплюють всю країну.
   
Страйки часто супроводжуються демонстраціями, пікетуванням (охороною) підприємств від [[Штрейкбрехерство|штрейкбрехер]]ів, захопленням підприємств працівниками. Все це призводить до сутичок з поліцією і може обернутися на бунт, а то й на збройне повстання, особливо в умовах тоталітарного режиму.
+
Страйки часто супроводжуються демонстраціями, пікетуванням (охороною) підприємств від [[Штрейкбрехерство|штрейкбрехерів]], захопленням підприємств працівниками. Все це призводить до сутичок з поліцією і може обернутися на бунт, а то й на збройне повстання, особливо в умовах тоталітарного режиму.
   
 
Нинішні страйки не є класовими конфліктами і в промислово розвинених країнах переважно не зумовлені крайніми життєвими потребами, якими вони були на початку 20 ст. і в 19 ст. Тепер страйкують не тільки робітники й службовці заводів, а й державні службовці, адвокати, лікарі і навіть поліціянти, домагаючись підвищення зарплати для зрівняння з працівниками ін. галузей господарства, а то й тому, що підприємці якоїсь галузі за даної кон'юнктури мають великі зиски.
 
Нинішні страйки не є класовими конфліктами і в промислово розвинених країнах переважно не зумовлені крайніми життєвими потребами, якими вони були на початку 20 ст. і в 19 ст. Тепер страйкують не тільки робітники й службовці заводів, а й державні службовці, адвокати, лікарі і навіть поліціянти, домагаючись підвищення зарплати для зрівняння з працівниками ін. галузей господарства, а то й тому, що підприємці якоїсь галузі за даної кон'юнктури мають великі зиски.
Рядок 19: Рядок 19:
   
 
== Різновиди ==
 
== Різновиди ==
* '''Наступальна страйк''' - страйк, при якому страйкарі вимагають поліпшення умов свого життя і роботи.
+
* '''Наступальна страйк'''&nbsp;— страйк, при якому страйкарі вимагають поліпшення умов свого життя і роботи.
* '''Оборонна страйк''' - страйк, при якому страйкарі опираються погіршенню умов життя і роботи.
+
* '''Оборонна страйк'''&nbsp;— страйк, при якому страйкарі опираються погіршенню умов життя і роботи.
* '''Політична страйк''' - страйк, при якому працівники висувають вимоги політичного характеру (зміна уряду, зміна законодавства тощо). В силу свого характеру зазвичай досягає загальнонаціональних масштабів і стає важливим фактором в переломні моменти політичного життя суспільства й історії (приклад - Всеросійський жовтневий політичний страйк 1905 року).
+
* '''Політична страйк'''&nbsp;— страйк, при якому працівники висувають вимоги політичного характеру (зміна уряду, зміна законодавства тощо). В силу свого характеру зазвичай досягає загальнонаціональних масштабів і стає важливим фактором в переломні моменти політичного життя суспільства й історії (приклад&nbsp;— Всеросійський жовтневий політичний страйк 1905 року).
* '''Польський страйк''' (званий також ''окупаційний'') - захоплення підприємства самими робітниками. Назву отримав через те, що вперше увійшов у практику в Польщі.
+
* '''Польський страйк''' (званий також ''окупаційний'')&nbsp;— захоплення підприємства самими робітниками. Назву отримав через те, що вперше увійшов у практику в Польщі.
* '''[[Італійський страйк]]''' - протест, що полягає в пунктуальному виконанні працівниками своїх посадових інструкцій, аж до безглуздих параграфів. Зазвичай такий протест викликає істотне падіння продуктивності праці.
+
* '''[[Італійський страйк]]'''&nbsp;— протест, що полягає в пунктуальному виконанні працівниками своїх посадових інструкцій, аж до безглуздих параграфів. Зазвичай такий протест викликає істотне падіння продуктивності праці.
* '''Підземний страйк''' (невихід з шахти) - страйк, застосовуваний шахтарями. Страйкарі спускаються в шахту і не виходять.
+
* '''Підземний страйк''' (невихід з шахти)&nbsp;— страйк, застосовуваний шахтарями. Страйкарі спускаються в шахту і не виходять.
   
 
== Україна в Російській Імперії ==
 
== Україна в Російській Імперії ==
Рядок 40: Рядок 40:
 
Перші страйки міських робітників на Зах. Укр. Землях датуються 1870-ми роками (страйки львівських друкарів, пекарів тощо); за п'ятиріччя 1895—1899 в Галичині відбулося 35 страйків з участю 3 350 осіб (числа для Центр. і Сх. земель: 212 і 121 000). Ін. більші страйки&nbsp;— Бориславський (1904), будівельників на Буковині (1904).
 
Перші страйки міських робітників на Зах. Укр. Землях датуються 1870-ми роками (страйки львівських друкарів, пекарів тощо); за п'ятиріччя 1895—1899 в Галичині відбулося 35 страйків з участю 3 350 осіб (числа для Центр. і Сх. земель: 212 і 121 000). Ін. більші страйки&nbsp;— Бориславський (1904), будівельників на Буковині (1904).
   
У 1920—1930-х pp. кількість страйків на західноукраїнських землях (у кордонах Польщі, Румунії й Чехо-Словаччини) була незначна і мала місцеве значення. Слаба індустріалізація й аграрне перенаселення, загальне зубожіння, економічні кризи (1921&nbsp;— 23 і 1929&nbsp;— 33) і безробіття не давали шансів на успіхи страйків. Деякі з них: страйк залізничників у Галичині 1921 (ними були переважно поляки і страйк був частиною заг.-поль.), страйки на кількох заводах у Львові (1929, 1936), с.-г. страйки в кількох пов. (1937), страйки ліс. робітників на Закарпатті.
+
У 1920—1930-х pp. кількість страйків на західноукраїнських&nbsp;землях (у кордонах Польщі, Румунії й Чехо-Словаччини) була незначна і мала місцеве значення. Слаба індустріалізація й аграрне перенаселення, загальне зубожіння, економічні кризи (1921&nbsp;— 23 і 1929&nbsp;— 33) і безробіття не давали шансів на успіхи страйків. Деякі з них: страйк залізничників у Галичині 1921 (ними були переважно поляки і страйк був частиною заг.-поль.), страйки на кількох заводах у Львові (1929, 1936), с.-г. страйки в кількох пов. (1937), страйки ліс. робітників на Закарпатті.
   
 
== СРСР ==
 
== СРСР ==
Рядок 47: Рядок 47:
 
Все ж страйки у СРСР відбуваються, тільки не як розрахована організована акція тиску працівників на працедавця, а як крайня спонтанна акція протесту проти особливо дошкульних надуживань влади. Випадки страйків у СРСР влада ретельно приховує з міркувань престижу. Методи ліквідації страйків бувають мирні і військ. Мирні&nbsp;— працедавець-держава погоджується задовольнити всі вимоги страйкарів. Але згодом ці поступки зводяться нанівець іншими заходами держави, а організаторів страйку пізніше репресують під різними претекстами. Коли ж вимоги страйкарів через будь-які причини не задовольняються і С. перекидаються на ін. підприємства та починаються демонстрації протестів, тоді С. придушують силою.
 
Все ж страйки у СРСР відбуваються, тільки не як розрахована організована акція тиску працівників на працедавця, а як крайня спонтанна акція протесту проти особливо дошкульних надуживань влади. Випадки страйків у СРСР влада ретельно приховує з міркувань престижу. Методи ліквідації страйків бувають мирні і військ. Мирні&nbsp;— працедавець-держава погоджується задовольнити всі вимоги страйкарів. Але згодом ці поступки зводяться нанівець іншими заходами держави, а організаторів страйку пізніше репресують під різними претекстами. Коли ж вимоги страйкарів через будь-які причини не задовольняються і С. перекидаються на ін. підприємства та починаються демонстрації протестів, тоді С. придушують силою.
   
Після смерті Сталіна хвиля страйків прокотилася у концтаборах: у Норильську (7 травня&nbsp;— 2 серпня 1953), на Воркуті (липень-серпень 1953), у Темір-Тау та інших місцях; у них брало участь багато українців. Основні вимоги страйкарів: зменшення робочого дня з 12 до 9 годин, припинення морення голодом в'язнів, видалення з таборів стукачів і сексотів, скасування лімітів на листування і побачення з рідними, гарантії від пострілів охорони на в'язнів та ін. Всі ці страйки і заворушення придушено військовою силою з великою кількістю жертв.
+
Після смерті Сталіна хвиля страйків прокотилася у концтаборах: у Норильську (7 травня&nbsp;— 2 серпня 1953), на Воркуті (липень-серпень 1953), у Темір-Тау та інших місцях; у них брало участь багато українців. Основні вимоги страйкарів: зменшення робочого дня з 12 до 9 годин, припинення морення голодом в'язнів, видалення з таборів стукачів і сексотів, скасування лімітів на листування і побачення з рідними, гарантії від пострілів охорони на в'язнів та ін. Всі ці страйки і заворушення придушено військовою силою з великою кількістю жертв.
   
[[Новочеркаський розстріл|Новочеркаський страйк]] (1962) почався на електровозобудівному заводі й поширився на інші підприємства з тієї причини, що декретоване в усьому СРСР підвищення цін на м'ясо і масло збіглося з місцевим зниженням відрядних розцінок на 30%. Страйк [[Новочеркаський розстріл|придушено військовою силою]]. У результаті 70&nbsp;— 80 осіб убито і багато поранено. Родини убитих і поранених, а також багатьох інших демонстрантів вивезено без суду на Сибір; 9 осіб засуджено до розстрілу, багато інших на ув'язнення.
+
[[Новочеркаський розстріл|Новочеркаський страйк]] (1962) почався на електровозобудівному заводі й поширився на інші підприємства з тієї причини, що декретоване в усьому СРСР підвищення цін на м'ясо і масло збіглося з місцевим зниженням відрядних розцінок на 30&nbsp;%. Страйк [[Новочеркаський розстріл|придушено військовою силою]]. У результаті 70&nbsp;— 80 осіб убито і багато поранено. Родини убитих і поранених, а також багатьох інших демонстрантів вивезено без суду на Сибір; 9 осіб засуджено до розстрілу, багато інших на ув'язнення.
   
 
Робітничий бунт у [[Прилуки|Прилук]][[Прилуки|ах]] [[Чернігівської області]] (1967) був викликаний тим що 8 жовтня натовп із 500 чоловік напав на міський відділ міліції. Причина: провокаційні чутки про те, що міліціонери вбили громадянина, який фактично вмер від менінгіту що прогресує. Зброя не застосовувалась, жертв не було, 10 чоловік притягнуті до кримінальної відповідальності.
 
Робітничий бунт у [[Прилуки|Прилук]][[Прилуки|ах]] [[Чернігівської області]] (1967) був викликаний тим що 8 жовтня натовп із 500 чоловік напав на міський відділ міліції. Причина: провокаційні чутки про те, що міліціонери вбили громадянина, який фактично вмер від менінгіту що прогресує. Зброя не застосовувалась, жертв не було, 10 чоловік притягнуті до кримінальної відповідальності.
   
Тому що страйки в СРСР суворо караються, вони виникають лише у випадках крайнього розпачу. Але працівники на свій захист мають інший засіб, який за своєю ефективністю не поступається страйкам,&nbsp;— це плинність робочої сили. Вона полягає в тому, що кожен, не задоволений чимось, на праці (низька зарплата, брак житла, дитячих ясел, погане ставлення адміністрації), може її залишити і шукати собі іншу. Цей засіб працівники в СРСР використовують дуже широко, особливо в тих районах СРСР, де немає безробіття. У промисловості СРСР протягом року міняють працю 10&nbsp;— 12 % робітників спискового складу. На підшукання нової праці витрачається в середньому близько 30 днів. За даними сов. екон. літератури, різні втрати СРСР в результаті плинності робочої сили в промисловості становлять річно 100&nbsp;млн чол.-днів. А за тими ж даними 6 пром.-розвинутих країн (США, Англія, Франція, Федеративна Респ. Німеччина, Італія і Японія) разом мали втрат від страйків у 1960&nbsp;— 50&nbsp;млн, а в 1962&nbsp;— 55&nbsp;млн чол.-днів.
+
Тому що страйки в СРСР суворо караються, вони виникають лише у випадках крайнього розпачу. Але працівники на свій захист мають інший засіб, який за своєю ефективністю не поступається страйкам,&nbsp;— це плинність робочої сили. Вона полягає в тому, що кожен, не задоволений чимось, на праці (низька зарплата, брак житла, дитячих ясел, погане ставлення адміністрації), може її залишити і шукати собі іншу. Цей засіб працівники в СРСР використовують дуже широко, особливо в тих районах СРСР, де немає безробіття. У промисловості СРСР протягом року міняють працю 10&nbsp;— 12&nbsp;% робітників спискового складу. На підшукання нової праці витрачається в середньому близько 30 днів. За даними сов. екон. літератури, різні втрати СРСР в результаті плинності робочої сили в промисловості становлять річно 100&nbsp;млн чол.-днів. А за тими ж даними 6 пром.-розвинутих країн (США, Англія, Франція, Федеративна Респ. Німеччина, Італія і Японія) разом мали втрат від страйків у 1960&nbsp;— 50&nbsp;млн, а в 1962&nbsp;— 55&nbsp;млн чол.-днів.
   
 
<small>Література: Туган-Барановский М. Основи политической экономии. П. 1915; Стадник А., Прохоренко М. Профсоюзы Украины до великой октябрьской социалистической революции. М. 1959; З історії зах.-укр. земель, 1&nbsp;— 2 тт. К. 1960; Hayenko F. The Fluctuation of Manpower in the USSR. Bulltin, ч. 9. Мюнхен 1964; Hayenko F. Trade Unions and Labor in the Soviet Union. Мюнхен 1965; Історія робітничого класу Укр. РСР, тт. 1&nbsp;— 2. К. 1967.</small>
 
<small>Література: Туган-Барановский М. Основи политической экономии. П. 1915; Стадник А., Прохоренко М. Профсоюзы Украины до великой октябрьской социалистической революции. М. 1959; З історії зах.-укр. земель, 1&nbsp;— 2 тт. К. 1960; Hayenko F. The Fluctuation of Manpower in the USSR. Bulltin, ч. 9. Мюнхен 1964; Hayenko F. Trade Unions and Labor in the Soviet Union. Мюнхен 1965; Історія робітничого класу Укр. РСР, тт. 1&nbsp;— 2. К. 1967.</small>
Рядок 63: Рядок 63:
   
 
== Страйки в Україні ==
 
== Страйки в Україні ==
Державне статистичне спостереження "Обстеження підприємств із питань статистики праці", по юридичних особах і відокремлених підрозділах юридичних осіб із кількістю найманих працівників 50 і більше осіб надає інформацію про страйки в Україні у 2014-2017 рр.<ref>[http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2018/zb/07/zb_pu2017_pdf.pdf Праця України у 2017 році. Статистичний збірник. Державна служба статистики України. К.:, ТОВ Видавництво “Август Трейд”, 2018. с. 256]</ref>
+
Державне статистичне спостереження «Обстеження підприємств із питань статистики праці», по юридичних особах і відокремлених підрозділах юридичних осіб із кількістю найманих працівників 50 і більше осіб надає інформацію про страйки в Україні у 2014—2017&nbsp;рр.<ref>[http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2018/zb/07/zb_pu2017_pdf.pdf Праця України у 2017 році. Статистичний збірник. Державна служба статистики України.&nbsp;— К.:, ТОВ Видавництво «Август Трейд», 2018.&nbsp;— с. 256]</ref>
   
 
{| class="wikitable" width=100%
 
{| class="wikitable" width=100%

Поточна версія на 17:26, 14 листопада 2018

Страйк
La grève des mineurs du Pas-de-Calais, 1906.jpg
Класифікація та зовнішні ресурси
CMNS: Страйк на Вікісховищі

Стра́йк — організоване масове або часткове припинення роботи чи інша протидія нормальному (традиційному) перебігу виробничого процесу з метою домогтися виконання певних вимог.

Страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємства, установи, організації (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту).[1]

Право на страйк офіційно визнано Європейською соціальною хартією, що була прийнята Радою Європи 18 жовтня 1961 р. Європейська соціальна хартія прямо визнала право на страйк: статтею 6 Хартії, зокрема, встановлено, що з метою забезпечення ефективного здійснення права на укладання колективних договорів Сторони визнають право працівників і роботодавців на колективні дії у випадках конфліктів інтересів, включаючи право на страйк, з урахуванням зобов'язань, які можуть випливати з раніше укладених колективних договорів.[2]

Трактування терміну[ред. | ред. код]

Страйк, одна з форм розв'язання конфлікту між працівниками і працедавцями, яка полягає в тимчасовому колективному припиненні праці з метою домогтися поліпшення умов праці або протесту проти їх зміни (на гірше), проти запровадження механізації й автоматизації праці (це призводить до масового звільнення працівників), солідарності з іншими страйкарями тощо. Форми страйку різноманітні: повне або часткове припинення праці, праця за правилами (формальне виконання обов'язків), уповільнення праці, сидячий та італійський страйк (різке зниження темпу праці, а то й цілковите її припинення при залишенні на робочих місцях). Розрізняють локальні страйки (на одному підприємстві чи в одному районі), галузеві, що охоплюють якусь галузь господарства і заг. (генеральні), що охоплюють всю країну.

Страйки часто супроводжуються демонстраціями, пікетуванням (охороною) підприємств від штрейкбрехерів, захопленням підприємств працівниками. Все це призводить до сутичок з поліцією і може обернутися на бунт, а то й на збройне повстання, особливо в умовах тоталітарного режиму.

Нинішні страйки не є класовими конфліктами і в промислово розвинених країнах переважно не зумовлені крайніми життєвими потребами, якими вони були на початку 20 ст. і в 19 ст. Тепер страйкують не тільки робітники й службовці заводів, а й державні службовці, адвокати, лікарі і навіть поліціянти, домагаючись підвищення зарплати для зрівняння з працівниками ін. галузей господарства, а то й тому, що підприємці якоїсь галузі за даної кон'юнктури мають великі зиски.

Хоч економічні моменти відігравали і відіграють панівну роль, в історії страйків, були і є страйки, які поєднують економічну і політичну мету, або й такі, де політ. мета переважає, оскільки політ. партії завжди намагаються мати на страйки свій вплив. Але не зважаючи на свою початкову стихійність, страйки були колискою організованості тих хто є найманими працівниками і, зокрема, спричинили виникнення професійних спілок, що потім перебрали на себе роль посередників поміж працедавцями і працівниками та, зокрема, й саму організацію і керування страйками. Нині страйки, що виникають без санкції відповідної профспілки, вважаються дикими страйками (вони бувають малоуспішними).

Різновиди[ред. | ред. код]

  • Наступальна страйк — страйк, при якому страйкарі вимагають поліпшення умов свого життя і роботи.
  • Оборонна страйк — страйк, при якому страйкарі опираються погіршенню умов життя і роботи.
  • Політична страйк — страйк, при якому працівники висувають вимоги політичного характеру (зміна уряду, зміна законодавства тощо). В силу свого характеру зазвичай досягає загальнонаціональних масштабів і стає важливим фактором в переломні моменти політичного життя суспільства й історії (приклад — Всеросійський жовтневий політичний страйк 1905 року).
  • Польський страйк (званий також окупаційний) — захоплення підприємства самими робітниками. Назву отримав через те, що вперше увійшов у практику в Польщі.
  • Італійський страйк — протест, що полягає в пунктуальному виконанні працівниками своїх посадових інструкцій, аж до безглуздих параграфів. Зазвичай такий протест викликає істотне падіння продуктивності праці.
  • Підземний страйк (невихід з шахти) — страйк, застосовуваний шахтарями. Страйкарі спускаються в шахту і не виходять.

Україна в Російській Імперії[ред. | ред. код]

В Україні (як і в усій тодішній Російській Імперії) перші стихійні страйки мали характер бунтів. До скасування кріпаччини (1861) селяни-кріпаки, які працювали на дьогтьових, поташних, селітрових, горілчаних, соляних, суконних та інших поміщицьких і казенних підприємствах, на оборону своїх прав застосовували різноманітні форми боротьби: подання скарг, відмова виконувати роботу, втеча з підприємства, руйнування чи підпал промислового підприємства, побиття фабричної адміністрації. Особливо помітним на той час було повстання у 1798 робітників і посесійних селян Глушківської мануфактури, в якому взяло участь близько 9 000 осіб, що вимагали підвищення винагороди і полегшення фабричної панщини. Повстання було придушене військом, а його керівники заслані на каторжні роботи. Відомі виступи вільнонайманих друкарів Києво-Печерської Лаври (1805; їм підвищено платню) та робітників-селян Писарівської (1817) та Машівської (1823) суконних мануфактур.

Першим значним організованим виступом робітників по селянській реформі 1861 був страйк на Грудецькому цукровому зав. (Кам'янець Подільський пов.) у 1868. За того ж часу страйки відбувалися переважно на інтенсивній тоді будові залізниць. Усього протягом 1860—1894 відбулося 149 страйків і заворушень, у яких взяло участь 44 000 осіб, тоді як протягом лише одного наступного п'ятиріччя (1895—1899) відбулося 212 страйків з участю 120 100 працівників. Страйки, спершу часто місцеві й спонтанні, набирали з часом, не зважаючи на терор поліції, дедалі масовішого характеру. Загальний страйк на півдні Російської Імперії (вимоги підвищення платні і введення 8-годинного робочого дня) у липні-серпні 1903 охопив майже всю Україну; одночасно страйкувало близько 150000 робітників; внаслідок придушення страйку було близько 100 убитих, 500 поранених і понад 2 000 заарештованих. За революції 1905—1907 страйками були охоплені майже всі міста України.

Піднесення страйкового руху ставалося за роки першої світової війни. За УНР відбувся загально-український страйк залізничників, інспірований і керований комуністами.

На окрему увагу заслуговують селянські страйки і заворушення. Найвизначнішим з них було селянське заворушення у Полтавській і Харківській губерніях 1902 року. Причиною їх були обтяжливі викупні платежі, численні податки і масове безземелля. Вони були придушені військом, 836 селян засуджено на різні строки ув'язнення, з селян стягнено на користь поміщиків 800 000 карбованців контрибуції. Це заворушення викликало ряд інших селянських заворушень у Київській, Чернігівській, Катеринославській та інших губерніях.

Західна Україна[ред. | ред. код]

На Західній Україні (в Галичині, на Буковині й Закарпатті) до страйків дійшло щойно з 1870-х pp. Через недостатню індустріалізацію і нечисленність міського робітництва це були насамперед селянські страйки. Спершу спорадичні і неорганізовані акції с.-г. робітників і сільської бідноти за покращення винагороди за працю на панських маєтках, 1902 набрали форму масового страйку, організованого укр. політ. партіями (страйкувало близько 200 000 осіб — перший масовий сел. страйк в Європі) і змусили поміщиків до поступок. Менші сел. страйки виникли 1901—1902 на Закарпатті і Буковині та новий страйк у Галичині 1906 (докладніше див. Селянські страйки в Галичині на поч. 20 ст.). Пізніші страйки не набирали вже такої сили. З сел. С. споріднені місц. С. ліс. робітників (ними були селяни) за підвищення платні.

Перші страйки міських робітників на Зах. Укр. Землях датуються 1870-ми роками (страйки львівських друкарів, пекарів тощо); за п'ятиріччя 1895—1899 в Галичині відбулося 35 страйків з участю 3 350 осіб (числа для Центр. і Сх. земель: 212 і 121 000). Ін. більші страйки — Бориславський (1904), будівельників на Буковині (1904).

У 1920—1930-х pp. кількість страйків на західноукраїнських землях (у кордонах Польщі, Румунії й Чехо-Словаччини) була незначна і мала місцеве значення. Слаба індустріалізація й аграрне перенаселення, загальне зубожіння, економічні кризи (1921 — 23 і 1929 — 33) і безробіття не давали шансів на успіхи страйків. Деякі з них: страйк залізничників у Галичині 1921 (ними були переважно поляки і страйк був частиною заг.-поль.), страйки на кількох заводах у Львові (1929, 1936), с.-г. страйки в кількох пов. (1937), страйки ліс. робітників на Закарпатті.

СРСР[ред. | ред. код]

У СРСР страйки офіційно не визнавалися як форма розв'язання конфлікту між працівником й працедавцем і кваліфікувалися як ворожі антирадянські виступи. У трудовому законодавстві про них немає згадки; т. ч. вони офіц. не заборонені. Згідно з радянською пропагандою, у СРСР відсутня соц. база для виникнення страйкового руху, бо ніби «сама держава захищає права трудящих, висловлюючи у своїх законах інтереси народу» (Статут профспілок СРСР). Т. ч. сов. профспілки офіц. відмовилися від страйків.

Все ж страйки у СРСР відбуваються, тільки не як розрахована організована акція тиску працівників на працедавця, а як крайня спонтанна акція протесту проти особливо дошкульних надуживань влади. Випадки страйків у СРСР влада ретельно приховує з міркувань престижу. Методи ліквідації страйків бувають мирні і військ. Мирні — працедавець-держава погоджується задовольнити всі вимоги страйкарів. Але згодом ці поступки зводяться нанівець іншими заходами держави, а організаторів страйку пізніше репресують під різними претекстами. Коли ж вимоги страйкарів через будь-які причини не задовольняються і С. перекидаються на ін. підприємства та починаються демонстрації протестів, тоді С. придушують силою.

Після смерті Сталіна хвиля страйків прокотилася у концтаборах: у Норильську (7 травня — 2 серпня 1953), на Воркуті (липень-серпень 1953), у Темір-Тау та інших місцях; у них брало участь багато українців. Основні вимоги страйкарів: зменшення робочого дня з 12 до 9 годин, припинення морення голодом в'язнів, видалення з таборів стукачів і сексотів, скасування лімітів на листування і побачення з рідними, гарантії від пострілів охорони на в'язнів та ін. Всі ці страйки і заворушення придушено військовою силою з великою кількістю жертв.

Новочеркаський страйк (1962) почався на електровозобудівному заводі й поширився на інші підприємства з тієї причини, що декретоване в усьому СРСР підвищення цін на м'ясо і масло збіглося з місцевим зниженням відрядних розцінок на 30 %. Страйк придушено військовою силою. У результаті 70 — 80 осіб убито і багато поранено. Родини убитих і поранених, а також багатьох інших демонстрантів вивезено без суду на Сибір; 9 осіб засуджено до розстрілу, багато інших на ув'язнення.

Робітничий бунт у Прилуках Чернігівської області (1967) був викликаний тим що 8 жовтня натовп із 500 чоловік напав на міський відділ міліції. Причина: провокаційні чутки про те, що міліціонери вбили громадянина, який фактично вмер від менінгіту що прогресує. Зброя не застосовувалась, жертв не було, 10 чоловік притягнуті до кримінальної відповідальності.

Тому що страйки в СРСР суворо караються, вони виникають лише у випадках крайнього розпачу. Але працівники на свій захист мають інший засіб, який за своєю ефективністю не поступається страйкам, — це плинність робочої сили. Вона полягає в тому, що кожен, не задоволений чимось, на праці (низька зарплата, брак житла, дитячих ясел, погане ставлення адміністрації), може її залишити і шукати собі іншу. Цей засіб працівники в СРСР використовують дуже широко, особливо в тих районах СРСР, де немає безробіття. У промисловості СРСР протягом року міняють працю 10 — 12 % робітників спискового складу. На підшукання нової праці витрачається в середньому близько 30 днів. За даними сов. екон. літератури, різні втрати СРСР в результаті плинності робочої сили в промисловості становлять річно 100 млн чол.-днів. А за тими ж даними 6 пром.-розвинутих країн (США, Англія, Франція, Федеративна Респ. Німеччина, Італія і Японія) разом мали втрат від страйків у 1960 — 50 млн, а в 1962 — 55 млн чол.-днів.

Література: Туган-Барановский М. Основи политической экономии. П. 1915; Стадник А., Прохоренко М. Профсоюзы Украины до великой октябрьской социалистической революции. М. 1959; З історії зах.-укр. земель, 1 — 2 тт. К. 1960; Hayenko F. The Fluctuation of Manpower in the USSR. Bulltin, ч. 9. Мюнхен 1964; Hayenko F. Trade Unions and Labor in the Soviet Union. Мюнхен 1965; Історія робітничого класу Укр. РСР, тт. 1 — 2. К. 1967.

Україна[ред. | ред. код]

Право на страйк як форму вільного волевиявлення громадян гарантоване Конституцією України. У той же час, існують певні обмеження щодо участі в страйку (так, страйкувати не можуть, зокрема, працівники правоохоронних органів).

З іншого боку, примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій в Україні передбачає кримінальну відповідальність.

Страйки в Україні[ред. | ред. код]

Державне статистичне спостереження «Обстеження підприємств із питань статистики праці», по юридичних особах і відокремлених підрозділах юридичних осіб із кількістю найманих працівників 50 і більше осіб надає інформацію про страйки в Україні у 2014—2017 рр.[3]

Рік Кількість підприємств та організацій, на яких відбулися страйки Кількість працівників, які брали участь у страйках, тис. осіб Кількість невідпрацьованих годин у середньому на одного працівника, який брав участь у страйку
2017 23 2,1 66
2016 0 0 0
2015 5 0,9 133
2014 5 1,6 194

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]