Суб'єкти зовнішньої політики

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:23, 10 січня 2020, створена Mcoffsky (обговорення | внесок) (додано Категорія:Зовнішня політика; вилучено шаблон {{без категорій}} за допомогою HotCat)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Зовнішня політика[ред. | ред. код]

Зовнішня політика — це важливий компонент міжнародних відносин. У науковій літературі зовнішня політика, як правило, визначається — як діяльність держав на міжнародній арені. Проте, це визначення зовнішньої політики далеко не в повній мірі відображають реалії сучасного світу. Оскільки, в сучасному світі політичною діяльністю на міжнародній арені займаються держави. Однак, ця діяльність на міжнародній арені не вичерпується тільки діяльністю самих держав. Разом з державами на міжнародній арені політичною діяльністю займаються соціальні рухи, партії, громадські організації. Всі вони, займаються обміном інформацією, готують і укладають двосторонні і багатосторонні договори і угоди, сприяють розвитку одних процесів і блокування інших і т. д. Отже, зовнішня політика ̶ це діяльність суб'єктів політики на міжнародній арені.

Зовнішня політика «як і будь-яка інша, ̶ на думку американського вченого Г. Моргентау, ̶ це боротьба» за владу, оскільки, державні діячі і народи в кінцевому рахунку прагнуть свободи, безпеки, процвітання або власне сили. Вони визначають свої цілі у вигляді релігійних, соціальних або філософських економічних ідеалів . Але кожен раз, вони прагнуть до досягнення своїх цілей методами міжнародної політики, і роблять вони це, борючись за владу. Боротьба за владу універсальна в часі і просторі, і це незаперечний факт історичного досвіду".[1]

Суб'єктами зовнішньої політики є[ред. | ред. код]

держави, нації, народи, соціальні, класи, соціальні верстви, групи та інші спільності людей, а також політичні партії, рухи та громадські організації.

Головними суб'єктами міжнародних відносин є національні держави, які об'єднуються у регіональні і міжнародні організації (ООН, НАТО, МВФ, та ін.)

Типи таких організаційних структур мають різну мету, різні правила гри та різні межі компетенції .

Вони поділяються на :

  • всесвітні (ООН, МВФ) ;
  • регіональні (Європейський Союз, Рада Європи);

За рівнем суспільного розвитку :

  • високорозвинуті (наприклад, Канада, США та ін.);
  • середньорозвинуті (наприклад, Латинської Америки і країни Східної Європи);
  • слаборозвинуті, або бідні (наприклад, країни Африки та ін.);

Зовнішня політика ̶ явище багатогранне. Вона складається із сукупності цілого спектра різних зв'язків і взаємовідносин суб'єктів, суб'єктів та об'єктів політики ̶ економічних, культурних, науково-технічних, ідеологічних, дипломатичних, військових та інших.[2]

Зовнішня політика формується під впливом багатьох факторів, таких як :

  • час;
  • конкретний стан обстановки в світі, в певних регіонах;
  • розстановка класових сил;
  • ступінь інтеграції класових сил;
  • економічний, науково-технічний потенціали суб'єктів політики;
  • міра розвитку зв'язку між ними;
  • ступінь інтеграції.

У зовнішній політиці важливу роль відіграє зовнішньополітична діяльність держав. Зовнішня політика держав спирається на демографічний, військовий, економічний, науково-технічний потенціали країн.

Форми здійснення зовнішньої політики[ред. | ред. код]

  • встановлення дипломатичних відносин;
  • регулярного обміну інформацією з іншими партіями, державами, громадськими організаціями та рухами;
  • підготовка та укладення двосторонніх і багатосторонніх договорів з іншими партіями, державами, громадськими організаціями;
  • візити державних діячів різного рівня, політичних лідерів різного масштабу;
  • відкриття представництв при всесвітніх і регіональних міжнародних організаціях;
  • членство у всесвітніх і регіональних міжнародних організаціях;
  • співробітництво з дружніми закордонними громадськими організаціями та рухами політичними партіями;
  • блокування діяльності на міжнародній арені держав, громадських організацій, політичних партій, громадських організацій;
  • підготовка до війни;
  • забезпечення сприятливого зовнішньополітичного обстановки для ведення війни частково;
  • боротьба за запобігання війни.[3]

Висновки[ред. | ред. код]

Отже, в сучасних умовах в здійсненні зовнішньої політики важливу роль відіграють всесвітні, регіональні міжнародні організації та об'єднання, які мають спеціальні органи політичної діяльності на міжнародній арені. Такі організації та об'єднання створюють як держави, так і політичні партії, рухи.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Основні суб'єкти сучасних міжнародних відносин. www.ebk.net.ua. Процитовано 2016-03-10. 
  2. Політологія для вчителя. posibnyky.vntu.edu.ua. Процитовано 2016-03-10. 
  3. Бабкіна О.В., Горбатенко В.П. (2006). Політологія. с. 568 c.