Відмінності між версіями «Судова система Великої Британії»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][очікує на перевірку]
м (Додавання дати до шаблону)
 
Рядок 32: Рядок 32:
   
 
== Джерела ==
 
== Джерела ==
  +
Графський В. Г. Загальна історія права і держави: Підручник для вишів. - 2-е видання., Перероб. і доп. - М .: Норма, 2007. - 752 с. ISBN 5-89123-941-8{{Велика Британія в темах}}
 
{{Велика Британія в темах}}
 
   
 
{{Доробити}}
 
{{Доробити}}

Поточна версія на 23:29, 6 листопада 2019

Судова система Великої Британії на сучасному етапі, незважаючи на численні реформи, залишається складною та децентралізованою. У зв'язку з тим, що прецедентне право є суттєвою складовою частиною конституції, система вищих судових інстанцій дуже розгалужена. Вищою судовою інстанцією в Об'єднаному Королівстві є Палата лордів, яка розглядає апеляції апеляційних інстанцій Англії та Уельсу, а також Шотландії (тільки з цивільних справ). Висновок Палати лордів передається до відповідної апеляційної інстанції, яка формулює постанову відповідно до цього висновку.

Верховний суд[ред. | ред. код]

Верховний суд Англії та Уельсу очолюється лордом-канцлером та складається з трьох самостійних судових установ — Апеляційного суду, Високого суду та Суду Корони. Судді Верховного суду призначаються Королевою довічно за рекомендацією лорда-канцлера з числа баристерів (юристів, що мають виступати виключно у вищих судових інстанціях).

Апеляційний суд складається з цивільного та кримінального відділення та колегіально розглядає апеляції на постанови інших суддів.

Високий суд має три відділення — королівська лава, канцлерське та сімейне відділення. Відділення королівської лави у першій інстанції розглядає найскладніші цивільні справи та апеляції на вироки магістратських судів. Канцлерське відділення у першій інстанції заслуховує цивільні справи, які пов'язані з власністю, банкрутством тощо. Сімейне відділення розглядає скарги на рішення магістратських судів з усіх сімейних відносин.

У зв'язку із судовою реформою 1971 року був утворений Суд Корони, який у першій інстанції за участю присяжних (в інших британських кримінальних судах присяжних немає) розглядає найсерйозніші кримінальні злочини, а також апеляції на вироки та рішення магістратських судів.

Суди нижчої категорії[ред. | ред. код]

До категорії нижчих судів британської судової системи належать суди графств і магістратські суди.

Суди графств (їх нараховується близько 350) є основними органами цивільного правосуддя, які у першій інстанції розглядають 90 % усіх цивільних справ.

Магістратські суди вирішують близько 98 % кримінальних справ, але, якщо злочин особливо серйозний, то справа передається до Суду Корони.

Поряд зі судами загальної юрисдикції в Англії та Уельсі функціонують спеціалізовані суди (трибунали), які утворюються за галузевим принципом. Наприклад, Суд з розгляду скарг на обмеження свободи підприємців, промислові трибунали тощо.

Судова система Північної Ірландії[ред. | ред. код]

Судова система Північної Ірландії в основному аналогічна англійській. До вищих судів належать: Верховний суд, який включає Високий суд, Апеляційний суд і Суд Корони. До нижчих судів належать суди графств і магістратські суди.

Судова система Шотландії[ред. | ред. код]

Що стосується судової системи Шотландії, то порівняно з англійською судовою системою вона має значну самостійність. З кримінальних справ вищою судовою інстанцією є Високий суд юстиціаріїв, який розташований в Единбурзі. Сесійний суд, розташований також в Единбурзі, є вищою судовою інстанцією з цивільних справ. Важливу ланку у судовій системі Шотландії займають шерифські суди. Шерифи — це професійні судді, які очолюють кожне з шерифств і розглядають кримінальні та цивільні справи. Нижчою інстанцією з кримінальних справ є окружні суди, в яких магістрати або мирові розглядають малозначні правопорушення.

Судді шотландських судів призначаються на посади британським Монархом за рекомендацією державного секретаря зі справ Шотландії.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Графський В. Г. Загальна історія права і держави: Підручник для вишів. - 2-е видання., Перероб. і доп. - М .: Норма, 2007. - 752 с. ISBN 5-89123-941-8