Відмінності між версіями «Сулейман ібн Кутулмиш»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
(правопис)
(правопис)
Рядок 41: Рядок 41:
Незважаючи на офіційний статус султана, Сулейман cпочатку мав невеличке володіння. Втім він використав постійну боротьбу за владу у Візантійській імперії. завдяки цьому поступово став розширювати свою державу у Малій Азії. У 1077 році отримав гроші від Михайла VII, імператора Візантії, для придушення повстання норманського найманця Русселя де Байоля в Анатолії. Останній розбив у битві при Арморіумі (поблизу сучасного м. Сивріхісара) візантійців на чолі із Іоанном Дукою. Втім у 1078 році Сулейман переміг Русселя, якого захопив у полон та відправив до Константинополя.
Незважаючи на офіційний статус султана, Сулейман cпочатку мав невеличке володіння. Втім він використав постійну боротьбу за владу у Візантійській імперії. завдяки цьому поступово став розширювати свою державу у Малій Азії. У 1077 році отримав гроші від Михайла VII, імператора Візантії, для придушення повстання норманського найманця Русселя де Байоля в Анатолії. Останній розбив у битві при Арморіумі (поблизу сучасного м. Сивріхісара) візантійців на чолі із Іоанном Дукою. Втім у 1078 році Сулейман переміг Русселя, якого захопив у полон та відправив до Константинополя.


У 1078 році візантійський імператор [[Михайло VII]] звернувся до Сулеймана, намагаючись того найняти для боротьби проти заколотника [[Никифор III Вотаніат|Никифора Вотаніата]]. Втім останній перетягнув Сулеймана на свій бік, обіцяючи тому землі у Малій Азії. після повалення Михайла VII і сходження Вотаніата як імператора Никифора III, Сулейман ібн Кутулмиш отримав землі на узбережжі Босфорської протоки. У 1080 році підтримав заколот Никифора Меліссена проти Никифора III. Меліссена відкрив ворота важливого міста Нікеї (було переймовано на Ізнік), яка була до того ж потужною фортецею. Вона на певний період став столицею султанату.
У 1078 році візантійський імператор [[Михайло VII]] звернувся до Сулеймана, намагаючись того найняти для боротьби проти заколотника [[Никифор III Вотаніат|Никифора Вотаніата]]. Втім останній перетягнув Сулеймана на свій бік, обіцяючи тому землі у Малій Азії. після повалення Михайла VII і сходження Вотаніата як імператора Никифора III, Сулейман ібн Кутулмиш отримав землі на узбережжі Босфорської протоки. У 1080 році підтримав заколот Никифора Меліссена проти Никифора III. Меліссена відкрив ворота важливого міста Нікеї (було перейменовано на Ізнік), яка була до того ж потужною фортецею. Вона на певний період став столицею султанату.


Звідси Сулейман I розпочав походи на навколишні землі. Доволі швидко він захопив віфінію, а слідом за цим Лідію та Іонію. Тим самим відрізав візантійські землі в центральній Анатолії від балканський володінь імперії. Важливими кроками стало захоплення Смірни. була здійснена спроба захопити Трапезунд, втім марно.
Звідси Сулейман I розпочав походи на навколишні землі. Доволі швидко він захопив Віфінію, а слідом за цим Лідію та Іонію. Тим самим відрізав візантійські землі в центральній Анатолії від балканський володінь імперії. Важливими кроками стало захоплення Смірни. була здійснена спроба захопити Трапезунд, втім марно.


Водночас він проводив лагідну політику щодо сільського грецького населення, оскільки під час поході вона стало масового переселятися до прибережних міст, які ще контролювала Візантія. Розглядаючи сільське господарство як основу еконмоіки своєї держави Сулейман не бажав знелюднення земель, оскільки тюрки, що з ним прийшли були ще переважно кочівниками. Сулейман впровадив аграрну політику, одержавши довіру візантійського сільського населення, через зменшення податків і поліпшення соціального стану, а також релігійну терпимість.
Водночас він проводив лагідну політику щодо сільського грецького населення, оскільки під час поході вона стало масового переселятися до прибережних міст, які ще контролювала Візантія. Розглядаючи сільське господарство як основу еконмоіки своєї держави Сулейман не бажав знелюднення земель, оскільки тюрки, що з ним прийшли були ще переважно кочівниками. Сулейман впровадив аграрну політику, одержавши довіру візантійського сільського населення, через зменшення податків і поліпшення соціального стану, а також релігійну терпимість.

Версія за 09:49, 22 грудня 2017

Сулейман ібн Кутулмиш
MonumentOfKutalmişoğluSüleymanŞahTarsus.JPG
Пам'ятник сулейману. м.Тарс
Ім'я при народженні سُلَیمان بن قُتَلمِش
Народився невідомо
Помер 1086
біля Антіохії
·загиблий у бою
Національність тюрок
Учасник Battle of Aleppo (1086)d
Титул султан Рума
Посада Sultan of Rumd
Термін 1077—1086 роки
Попередник засновано
Наступник Абу'л-Касім
Килич-Арслан I
Конфесія суннізм
Рід Сельджуки
Батько Кутулмиш
Діти Килич-Арслан I

Сулейман ібн Кутулмиш (*д/н — 1086) — 1-й султан Конійського султанату (Рума) у 10771086 роках.

Життэпис

Молоді роки

Походив з династыъ Сельджукидів. Син Кутулмиша, сина Арслаана Ябгу і онука Сельджук-бека. Про дату народження нічого невідомо. Протягом 1060—1064 років разом з батьком боровся проти султана Алп-Арслана, проте зазнав поразки. Після загибелі батька Сулейман з 3 братами втік до таврійських гір (Кілікія), звідки здійснював набіги на Сельджуцьку імперію. В свою чергу Алп-Арслан відправив декілька військових походів проти синів Кутулмиша. В цій боротьбі усі брати Сулеймана загинули. Втім у 1071 році зумів створити невеличке володіння у Малій Азії, визнавши зверхність Алп Арслана, який у 1077 році визнав Сулеймана володарем Руму.

Султан

Незважаючи на офіційний статус султана, Сулейман cпочатку мав невеличке володіння. Втім він використав постійну боротьбу за владу у Візантійській імперії. завдяки цьому поступово став розширювати свою державу у Малій Азії. У 1077 році отримав гроші від Михайла VII, імператора Візантії, для придушення повстання норманського найманця Русселя де Байоля в Анатолії. Останній розбив у битві при Арморіумі (поблизу сучасного м. Сивріхісара) візантійців на чолі із Іоанном Дукою. Втім у 1078 році Сулейман переміг Русселя, якого захопив у полон та відправив до Константинополя.

У 1078 році візантійський імператор Михайло VII звернувся до Сулеймана, намагаючись того найняти для боротьби проти заколотника Никифора Вотаніата. Втім останній перетягнув Сулеймана на свій бік, обіцяючи тому землі у Малій Азії. після повалення Михайла VII і сходження Вотаніата як імператора Никифора III, Сулейман ібн Кутулмиш отримав землі на узбережжі Босфорської протоки. У 1080 році підтримав заколот Никифора Меліссена проти Никифора III. Меліссена відкрив ворота важливого міста Нікеї (було перейменовано на Ізнік), яка була до того ж потужною фортецею. Вона на певний період став столицею султанату.

Звідси Сулейман I розпочав походи на навколишні землі. Доволі швидко він захопив Віфінію, а слідом за цим Лідію та Іонію. Тим самим відрізав візантійські землі в центральній Анатолії від балканський володінь імперії. Важливими кроками стало захоплення Смірни. була здійснена спроба захопити Трапезунд, втім марно.

Водночас він проводив лагідну політику щодо сільського грецького населення, оскільки під час поході вона стало масового переселятися до прибережних міст, які ще контролювала Візантія. Розглядаючи сільське господарство як основу еконмоіки своєї держави Сулейман не бажав знелюднення земель, оскільки тюрки, що з ним прийшли були ще переважно кочівниками. Сулейман впровадив аграрну політику, одержавши довіру візантійського сільського населення, через зменшення податків і поліпшення соціального стану, а також релігійну терпимість.

У 1083 році розпочалася війна з Візантійською імперією. На той час новим її правителем став Олексій I. В ній Сулейман зазнав невдачі й вимушен був віддати імперії місто нікомедію. Разом встановив мирні стосунки з Олексієм I, якого визнав своїм сюзереном. Як васала Візантії сулейман захопив Каппадокію, потім місто Іконій з областю, вдерся до Вірменської Кілікії.

У 1084 році виступив у похід на схід, залишивши намісником Абу'л-Касіма. Спочатку вдалося захопити північну Сирією з Алеппо та Едессою, у 1085 році захоплено і пограбовано Антіохію. Втім Сулейман стикнувся з амбіціями іншого представника династії Сельджукидів — Тутуша ібн Алп Арслана, який у вирішальній битві 1086 року поблизу Антоіхії завдав ніщивної поразки війську Сулеймана, який загинув у бою. після цього Конійський (Румський) султанат поринув у протистояння за владу до 1092 року, коли одноосібним султаном став Килич-Арслан I.

Джерела

  • Speros Vryonis, The Decline of Medieval Hellenism in Asia Minor and the Process of Islamization from the Eleventh through the Fifteenth Century (University of California Press, 1971), pp. 112-3.
  • Andrew Peacock, The Seljuks of Anatolia: Court and Society in the Medieval Middle East, (I.B. Tauris, 2013), 71-72.