Відмінності між версіями «Сурб-Хач»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[неперевірена версія][неперевірена версія]
м (Виправлення посилання на багатозначність за допомогою бота: Кіровський район змінено на Кіровський район (Крим))
Рядок 1: Рядок 1:
  +
{{Картка:Культова споруда
{{coord|45|00|06|N|35|03|40|E|type:landmark|display=title}}
 
  +
|зображення = Сурб Хач.jpg
[[Файл:Східний мур церкви Сурб-Ншан монастир Сурб-Хач Крим Україна.jpg|міні|250пкс|''Східний мур церкви Сурб-Ншан'']]
 
  +
|підпис = Сурб-Хач
[[Файл:Хачкар біля входу в церкву Сурб-Ншан монастиря Сурб-Хач.jpg|міні|175пкс|''Хачкар біля входу в церкву Сурб-Ншан монастиря Сурб-Хач'']]
 
  +
|назва = Вірменський чоловічий монастир Сурб-Хач в Криму
'''Сурб–Хач''' — [[монастир]]ський комплекс [[Вірменська апостольська церква|Вірменської апостольської церкви]] в [[Крим]]у ([[АРК]], [[Україна]])
 
  +
|розташування_місто = біля м.[[Старий Крим (Крим)|Старий Крим]]
  +
|розташування_країна = {{UKR}}
  +
|координати = {{Coord|45|00|06|N|35|03|40|E|scale:50000|display=inline,title}}
  +
|архітектор =
  +
|інженер =
  +
|скульптор =
  +
|художник =
  +
|замовник =
  +
|дата_початку_спорудження = XIV, XVI, XVIII, XIX століття
  +
|дата_закінчення_спорудження= 1358
  +
|дата_зруйнування =
  +
|дата_відбудови =
  +
|вартість =
  +
|будівнича_система =
  +
|стиль =
  +
|адреса =
  +
|релігійна конфесія = [[Вірменська апостольська церква]]
  +
}}{{coord|45|00|06|N|35|03|40|E|type:landmark|display=title}}
  +
{{Commonscat|Surb Khach of Solkhat}}
   
== Розташування і структура ==
 
   
Комплекс розташований за три з половиною кілометри на південний захід від м.[[Старий Крим (Крим)|Старий Крим]] ([[Кіровський район (Крим)|Кіровський район]] [[АРК|АР Крим]], [[Україна]]), на висоті п’ятсот метрів над [[Рівень моря|рівнем моря]], на схилі ''гори Гриця''.
+
'''Сурб–Хач''' — [[монастир]]ський комплекс [[Вірменська апостольська церква|Вірменської апостольської церкви]] в [[Крим]]у ([[АРК]], [[Україна]]). Комплекс розташований за три з половиною кілометри на південний захід від м.[[Старий Крим (Крим)|Старий Крим]] ([[Кіровський район (Крим)|Кіровський район]] [[АРК|АР Крим]], [[Україна]]), на висоті п’ятсот метрів над [[Рівень моря|рівнем моря]], на схилі ''гори Гриця''.
 
До складу комплексу монастиря входять:
 
 
# церква ''Сурб-Ншан'' («Святе Знамення»), [[1358]]р., з притвором, внутрішнім подвір'ям та дзвіницею;
 
# «Г»-подібні у плані двоповерхові келії ([[1719]]) з [[Бутовий камінь|бутового каменю]];
 
# трапезна [[16 століття|XVI]]—[[18 століття|XVIII]] ст.ст. в західній частині монастирського подвір'я;
 
# [[фонтан]]и [[18 століття|XVIII]]—[[19 століття|ХІХ]] ст.ст., що розташовані на двох терасах поблизу комплексу.
 
 
== Історія ==
 
   
  +
=== Заснування і розбудова ===
 
Комплекс датують [[14 століття|XIV]]—[[18 століття|XVIII]] ст.ст.. Перша згадка — [[1358]] рік, коли, як стверджують дослідники, інок Ованес почав зводити в лісових хащах на гірському схилі церкву Сурб-Ншан на місці привезеного ще в [[13 століття|ХІІІ ст.]] ''хачкара'' (каменя–хреста) із древньої вірменської столиці [[Ані]]. Саме він, хачкар (кам'яний хрест) ''Пиргчакар'' («Спаський камінь») дав назву як церкві, так і всьому комплексу.
 
Комплекс датують [[14 століття|XIV]]—[[18 століття|XVIII]] ст.ст.. Перша згадка — [[1358]] рік, коли, як стверджують дослідники, інок Ованес почав зводити в лісових хащах на гірському схилі церкву Сурб-Ншан на місці привезеного ще в [[13 століття|ХІІІ ст.]] ''хачкара'' (каменя–хреста) із древньої вірменської столиці [[Ані]]. Саме він, хачкар (кам'яний хрест) ''Пиргчакар'' («Спаський камінь») дав назву як церкві, так і всьому комплексу.
  +
[[Файл:Східний мур церкви Сурб-Ншан монастир Сурб-Хач Крим Україна.jpg||thumb|200px|left|''Східний мур церкви Сурб-Ншан'']]
 
 
Сама́ поява храму та облаштування в ньому єпархіального престолу [[Вірменська апостольська церква|Вірменської апостольської церкви]] обумовлена історично: це своєрідний духовний протест проти насильницького окатоличення вірменів тодішньої ''[[Кафа|Кафи]]'' (нинішньої [[Феодосія|Феодосії]]) генуезцями–[[Колонія|колоністами]]. Ріс і розбудовувався комплекс протягом п'яти століть.
 
Сама́ поява храму та облаштування в ньому єпархіального престолу [[Вірменська апостольська церква|Вірменської апостольської церкви]] обумовлена історично: це своєрідний духовний протест проти насильницького окатоличення вірменів тодішньої ''[[Кафа|Кафи]]'' (нинішньої [[Феодосія|Феодосії]]) генуезцями–[[Колонія|колоністами]]. Ріс і розбудовувався комплекс протягом п'яти століть.
   
 
Церква мала нагадувати відірваним від вітчизни вірменам про батьківщину — і тому вона зведена за зразками вірменських [[Середньовіччя|середньовічних]] храмів. Це тринавна споруда з [[Бутовий камінь|бутового каменю]], в якій середня частина перекрита напівсферичним куполом з барабаном, який підтримується арками. По верхній частині барабану є різьблений напис з датою будівництва. В інтер'єрі храму збереглися різьблені хачкари, фонтан, а також рештки [[Фреска|фресок]] [[18 століття|XVIII ст.]].
 
Церква мала нагадувати відірваним від вітчизни вірменам про батьківщину — і тому вона зведена за зразками вірменських [[Середньовіччя|середньовічних]] храмів. Це тринавна споруда з [[Бутовий камінь|бутового каменю]], в якій середня частина перекрита напівсферичним куполом з барабаном, який підтримується арками. По верхній частині барабану є різьблений напис з датою будівництва. В інтер'єрі храму збереглися різьблені хачкари, фонтан, а також рештки [[Фреска|фресок]] [[18 століття|XVIII ст.]].
   
  +
В XIV – XV століттях при монастирі розміщувалась школа та духовна семінарія де викладали визначні вірменські духівники та вчені, митці та філософи. Тут була велика бібліотека, збірка літописів та книг з мініатюрами.
З західного боку храму в [[16 століття|XVI ст.]] добудовують притвор. Дзвіниця споруджена на південно-західному куті будівлі. При монастирі були не лише келії — був і дім відпочинку (щось на кшталт готелю) для тих, хто довго добирався сюди звіддаля.
 
  +
  +
В [[16 століття|XVI ст.]] З західного боку храму добудовують притвор. Дзвіниця споруджена на південно-західному куті будівлі. При монастирі були не лише келії — був і дім відпочинку (щось на кшталт готелю) для тих, хто довго добирався сюди звіддаля.
   
 
В [[1694]] році ''Акоп Кафаеці'' так писав про це місце:
 
В [[1694]] році ''Акоп Кафаеці'' так писав про це місце:
 
{{Цитата|Тисячі людей, дорослих і юних,<br />Приносять несчисленні діяння,<br />Йдучи до підніжжя твого на поклоніння,<br />І дух, і тіло їхнє радіє...}}
 
{{Цитата|Тисячі людей, дорослих і юних,<br />Приносять несчисленні діяння,<br />Йдучи до підніжжя твого на поклоніння,<br />І дух, і тіло їхнє радіє...}}
   
  +
Коли в [[1778]] році Крим потрапляє в залежність від Російської імперії, разом з греками, грузинами та волохами було вивезено майже 12 598 вірмен. Значна їх частина оселилась біля гирла Дону й заснувала місто Новий Нахічевань. Багато вірмен не прижилися на нових землях й поступово стали повертатись в Крим. Занедбаний Сурб-Хач оживає в [[1789]] році, коли вірменська община [[Старий Крим (місто)|Старого Криму]] отримує дозвіл на відродження своїх храмів.
Сурб–Хач, що час від часу переживав періоди занепаду і відновлення, залишається головною святинею нинішньої вірменської громади [[Україна|України]].
 
   
  +
В XVIII–XIX ст. на південний захід від цитаделі Сурб-Хача, на території саду, на схилах гори побудовані два фонтани з невеликими басейнами. Фасад верхнього фонтану з аркою складений з добре оброблених блоків каменю-вапняку. Верх фасаду обрамлений профільним карнизом. Колись у нього була вставлена мармурова плита із зображенням латинського хреста, клобука і ангелів над хмарами. Зараз вона викрадена. Оформлення фонтану і його архітектура типова для вірменського мистецтва подібних споруд чимало і в самій Вірменії.
За [[СРСР|радянської влади]] Сурб-Хач закрили як культову споруду остаточно в [[1925]] році, у довоєнні роки його використовували як піонерський табір. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] монастир постраждав найбільше від бойових дій і розграбувань.
 
  +
Інший - нижній фонтан облаштований на третій нижній терасі біля основи кам'яних сходів. Фасад цього фонтану більш насичений декоративними деталями. Це і налічник з напівкруглою аркою, карниз цоколя і резервуара, «сталактитова» плита, хачкар.
  +
[[Файл:Верхній фонтан.jpg|thumb|175пкс|left|''Верхній фонтан з цілющою водою'']] [[Файл:Нижній фонтан.JPG|thumb|175пкс|''Нижній фонтан'']]
  +
В [[1894]] році юний [[Волошин Максиміліан Олександрович|Макс Кирієнко-Волошин]], після прогулянки по лісу та монастирському саду написав наступний вірш:
  +
{{Цитата|Ліс високий і тінистий,<br />Усюди гори і пустир.<br />Що це? Стіни споруди!<br />А! Так ось він, монастир!<br />Що ж у тім? Де є люди?<br />Всюди тиш. Поблизу дзюркочить,<br />В арці білого фонтану<br />Світлий струмінь лиш...}}
   
  +
=== Радянські часи ===
У [[1994]] році у храмі поновлено богослужіння, а у [[2002]] році постановою Ради міністрів Криму його повертають Вірменській апостольській церкві. Сурб–Хач внесено до головних [[Туризм|туристичних]] об’єктів півострова [[Крим]].
 
  +
Трагічні події після 1917 року послужили поштовхом до тотального винищування православного духівництва. В 1924 році на дорозі недалеко від монастиря комуністи вбили останнього ченця. На цьому місці росте дерево, яке наші сучасники прикрашають кольоровими стрічками на згадку про ту трагічну подію. За [[СРСР|радянської влади]] Сурб-Хач закрили як культову споруду остаточно вже в [[1926]] році, у довоєнні роки його використовували як піонерський табір. Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] монастир постраждав найбільше від бойових дій і розграбувань. В 1963 році були початі реставраційні роботи по збереженню монастирського комплексу, в 1970-х роках проводились археологічні розкопки.
   
  +
=== Відродження ===
  +
У [[1994]] році у храмі поновлено богослужіння, а у [[2002]] році постановою Ради міністрів Криму його повертають Вірменській апостольській церкві. Сурб–Хач внесено до головних [[Туризм|туристичних]] об’єктів півострова [[Крим]].
  +
[[Файл:Хачкар біля входу в церкву Сурб-Ншан монастиря Сурб-Хач.jpg|міні|175пкс|''Хачкар біля входу в церкву Сурб-Ншан монастиря Сурб-Хач'']]
 
У липні [[2008]] року з нагоди 650-річчя комплексу відбулися урочисті заходи з відзначення пам'ятки, в т.ч. і за участі представницької делегації з [[Вірменія|Вірменії]], до складу якої увійшли духовний глава всіх [[Вірмени|вірмен]] Католикос Гарегин і президент Вірменії [[Серж Саркисян]]. Крім офіційної частини урочистостей, за участю вищого духовенства Вірменії відбулось також освячення всіх восьми хачкарів на території монастирського комплексу та урочиста літургія у церкві Сурб–Ншан.
 
У липні [[2008]] року з нагоди 650-річчя комплексу відбулися урочисті заходи з відзначення пам'ятки, в т.ч. і за участі представницької делегації з [[Вірменія|Вірменії]], до складу якої увійшли духовний глава всіх [[Вірмени|вірмен]] Католикос Гарегин і президент Вірменії [[Серж Саркисян]]. Крім офіційної частини урочистостей, за участю вищого духовенства Вірменії відбулось також освячення всіх восьми хачкарів на території монастирського комплексу та урочиста літургія у церкві Сурб–Ншан.
  +
  +
Сурб–Хач, що час від часу переживав періоди занепаду і відновлення, залишається головною святинею нинішньої вірменської громади [[Україна|України]].
   
 
Існує проект звернення до [[ЮНЕСКО]] для включення комплексу Сурб-Хач до [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Світової спадщини]].
 
Існує проект звернення до [[ЮНЕСКО]] для включення комплексу Сурб-Хач до [[Світова спадщина ЮНЕСКО|Світової спадщини]].
  +
  +
== Основні пам'ятки і споруди ==
  +
  +
До складу комплексу монастиря входять:
  +
  +
* церква ''Сурб-Ншан'' («Святе Знамення»), [[1358]]р., з притвором, внутрішнім подвір'ям та дзвіницею;
  +
{{main|Сурб-Ншан}}
  +
* «Г»-подібні у плані двоповерхові келії ([[1719]]) з [[Бутовий камінь|бутового каменю]];
  +
* трапезна [[16 століття|XVI]]—[[18 століття|XVIII]] ст.ст. в західній частині монастирського подвір'я;
  +
* [[фонтан]]и [[18 століття|XVIII]]—[[19 століття|ХІХ]] ст.ст., що розташовані на двох терасах поблизу комплексу.
   
 
== Джерела і посилання ==
 
== Джерела і посилання ==
   
 
* [http://www.castles.com.ua/surbhach.html Сурб-Хач на сайті «Замки та храми України»] {{ref-uk}}
 
* [http://www.castles.com.ua/surbhach.html Сурб-Хач на сайті «Замки та храми України»] {{ref-uk}}
  +
* ''Ткаченко С.'' [http://subscribe.ru/archive/media.world.news.crimeanews/200708/31014555.html Сурб-Хач: з позавчора в сьогодні], ст. «Боспор Крым», номер 35 за [[30 серпня]] [[2007]] року {{ref-ru}}
 
* ''Садовський В.'' [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1215/219/43104/ ''Свято на горі Гриця''. У Криму відзначили 650–річчя Сурб–Хача — вірменського монастиря Святого Хреста], ст. «[[Україна Молода]]», номер 140 за [[31 липня]] [[2008]] року {{ref-uk}}
 
* ''Садовський В.'' [http://www.umoloda.kiev.ua/number/1215/219/43104/ ''Свято на горі Гриця''. У Криму відзначили 650–річчя Сурб–Хача — вірменського монастиря Святого Хреста], ст. «[[Україна Молода]]», номер 140 за [[31 липня]] [[2008]] року {{ref-uk}}
 
* [http://serg-klymenko.narod.ru/Other_World/Ukraine.Crimea.StaryCrimea.htm#SurbKhach Старий Крим та вірменський монастир Сурб-Хач, 1338 р.]
 
* [http://serg-klymenko.narod.ru/Other_World/Ukraine.Crimea.StaryCrimea.htm#SurbKhach Старий Крим та вірменський монастир Сурб-Хач, 1338 р.]
  +
* [http://prostir.museum/tourists/ua/mustseesdetails?id=134 Вірменський монастир Сурб-Хач]
  +
* [http://mskifa.narod.ru/surbhach.html Вірменський монастир Сурб-Хач]
   
 
[[Категорія:Храми Криму]]
 
[[Категорія:Храми Криму]]
  +
[[Категорія:Монастирі Криму‎]]
 
[[Категорія:Визначні пам'ятки Криму]]
 
[[Категорія:Визначні пам'ятки Криму]]
 
[[Категорія:Вірменські церкви в Україні]]
 
[[Категорія:Вірменські церкви в Україні]]

Версія за 20:11, 10 липня 2012

Вірменський чоловічий монастир Сурб-Хач в Криму
Сурб Хач.jpg
Сурб-Хач
45°00′06″ пн. ш. 35°03′40″ сх. д. / 45.00167° пн. ш. 35.06111° сх. д. / 45.00167; 35.06111Координати: 45°00′06″ пн. ш. 35°03′40″ сх. д. / 45.00167° пн. ш. 35.06111° сх. д. / 45.00167; 35.06111
Тип споруди монастир і Об'єкт культурної спадщини Росії[d]
Розташування Україна Україна, біля м.Старий Крим
Поч. будівництва XIV, XVI, XVIII, XIX століття
Кін. будівництва 1358
Стиль вірменська архітектура
Належність Вірменська апостольська церква
Стан Пам'ятка культурної спадщини України і Об'єкт культурної спадщини Росії[d]
Оригінальна назва вірм. Սուրբ Խաչ վանք
Єпархія Q4470483? і Українська єпархія ВАЦ
Сурб-Хач. Карта розташування: Росія
Сурб-Хач
Сурб-Хач (Росія)
CMNS: Сурб-Хач на Вікісховищі

Координати: 45°00′06″ пн. ш. 35°03′40″ сх. д. / 45.00167° пн. ш. 35.06111° сх. д. / 45.00167; 35.06111{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний теґ на сторінку


Сурб–Хач — монастирський комплекс Вірменської апостольської церкви в Криму (АРК, Україна). Комплекс розташований за три з половиною кілометри на південний захід від м.Старий Крим (Кіровський район АР Крим, Україна), на висоті п’ятсот метрів над рівнем моря, на схилі гори Гриця.

Заснування і розбудова

Комплекс датують XIVXVIII ст.ст.. Перша згадка — 1358 рік, коли, як стверджують дослідники, інок Ованес почав зводити в лісових хащах на гірському схилі церкву Сурб-Ншан на місці привезеного ще в ХІІІ ст. хачкара (каменя–хреста) із древньої вірменської столиці Ані. Саме він, хачкар (кам'яний хрест) Пиргчакар («Спаський камінь») дав назву як церкві, так і всьому комплексу.

Сама́ поява храму та облаштування в ньому єпархіального престолу Вірменської апостольської церкви обумовлена історично: це своєрідний духовний протест проти насильницького окатоличення вірменів тодішньої Кафи (нинішньої Феодосії) генуезцями–колоністами. Ріс і розбудовувався комплекс протягом п'яти століть.

Церква мала нагадувати відірваним від вітчизни вірменам про батьківщину — і тому вона зведена за зразками вірменських середньовічних храмів. Це тринавна споруда з бутового каменю, в якій середня частина перекрита напівсферичним куполом з барабаном, який підтримується арками. По верхній частині барабану є різьблений напис з датою будівництва. В інтер'єрі храму збереглися різьблені хачкари, фонтан, а також рештки фресок XVIII ст..

В XIV – XV століттях при монастирі розміщувалась школа та духовна семінарія де викладали визначні вірменські духівники та вчені, митці та філософи. Тут була велика бібліотека, збірка літописів та книг з мініатюрами.

В XVI ст. З західного боку храму добудовують притвор. Дзвіниця споруджена на південно-західному куті будівлі. При монастирі були не лише келії — був і дім відпочинку (щось на кшталт готелю) для тих, хто довго добирався сюди звіддаля.

В 1694 році Акоп Кафаеці так писав про це місце:

« Тисячі людей, дорослих і юних,
Приносять несчисленні діяння,
Йдучи до підніжжя твого на поклоніння,
І дух, і тіло їхнє радіє...
»

Коли в 1778 році Крим потрапляє в залежність від Російської імперії, разом з греками, грузинами та волохами було вивезено майже 12 598 вірмен. Значна їх частина оселилась біля гирла Дону й заснувала місто Новий Нахічевань. Багато вірмен не прижилися на нових землях й поступово стали повертатись в Крим. Занедбаний Сурб-Хач оживає в 1789 році, коли вірменська община Старого Криму отримує дозвіл на відродження своїх храмів.

В XVIII–XIX ст. на південний захід від цитаделі Сурб-Хача, на території саду, на схилах гори побудовані два фонтани з невеликими басейнами. Фасад верхнього фонтану з аркою складений з добре оброблених блоків каменю-вапняку. Верх фасаду обрамлений профільним карнизом. Колись у нього була вставлена мармурова плита із зображенням латинського хреста, клобука і ангелів над хмарами. Зараз вона викрадена. Оформлення фонтану і його архітектура типова для вірменського мистецтва подібних споруд чимало і в самій Вірменії. Інший - нижній фонтан облаштований на третій нижній терасі біля основи кам'яних сходів. Фасад цього фонтану більш насичений декоративними деталями. Це і налічник з напівкруглою аркою, карниз цоколя і резервуара, «сталактитова» плита, хачкар.

Файл:Верхній фонтан.jpg
Верхній фонтан з цілющою водою
Нижній фонтан

В 1894 році юний Макс Кирієнко-Волошин, після прогулянки по лісу та монастирському саду написав наступний вірш:

« Ліс високий і тінистий,
Усюди гори і пустир.
Що це? Стіни споруди!
А! Так ось він, монастир!
Що ж у тім? Де є люди?
Всюди тиш. Поблизу дзюркочить,
В арці білого фонтану
Світлий струмінь лиш...
»

Радянські часи

Трагічні події після 1917 року послужили поштовхом до тотального винищування православного духівництва. В 1924 році на дорозі недалеко від монастиря комуністи вбили останнього ченця. На цьому місці росте дерево, яке наші сучасники прикрашають кольоровими стрічками на згадку про ту трагічну подію. За радянської влади Сурб-Хач закрили як культову споруду остаточно вже в 1926 році, у довоєнні роки його використовували як піонерський табір. Під час Другої світової війни монастир постраждав найбільше від бойових дій і розграбувань. В 1963 році були початі реставраційні роботи по збереженню монастирського комплексу, в 1970-х роках проводились археологічні розкопки.

Відродження

У 1994 році у храмі поновлено богослужіння, а у 2002 році постановою Ради міністрів Криму його повертають Вірменській апостольській церкві. Сурб–Хач внесено до головних туристичних об’єктів півострова Крим.

Файл:Хачкар біля входу в церкву Сурб-Ншан монастиря Сурб-Хач.jpg
Хачкар біля входу в церкву Сурб-Ншан монастиря Сурб-Хач

У липні 2008 року з нагоди 650-річчя комплексу відбулися урочисті заходи з відзначення пам'ятки, в т.ч. і за участі представницької делегації з Вірменії, до складу якої увійшли духовний глава всіх вірмен Католикос Гарегин і президент Вірменії Серж Саркисян. Крім офіційної частини урочистостей, за участю вищого духовенства Вірменії відбулось також освячення всіх восьми хачкарів на території монастирського комплексу та урочиста літургія у церкві Сурб–Ншан.

Сурб–Хач, що час від часу переживав періоди занепаду і відновлення, залишається головною святинею нинішньої вірменської громади України.

Існує проект звернення до ЮНЕСКО для включення комплексу Сурб-Хач до Світової спадщини.

Основні пам'ятки і споруди

До складу комплексу монастиря входять:

  • церква Сурб-Ншан («Святе Знамення»), 1358р., з притвором, внутрішнім подвір'ям та дзвіницею;
Докладніше: Сурб-Ншан
  • «Г»-подібні у плані двоповерхові келії (1719) з бутового каменю;
  • трапезна XVIXVIII ст.ст. в західній частині монастирського подвір'я;
  • фонтани XVIIIХІХ ст.ст., що розташовані на двох терасах поблизу комплексу.

Джерела і посилання