Перегляд вихідного коду сторінки Суфікс

'''Су́фікс''', або '''на́росток'''<ref>{{Cite web|title=НАРОСТОК – Академічний тлумачний словник української мови|url=http://sum.in.ua/s/narostok|website=sum.in.ua|accessdate=2022-02-11}}</ref>&nbsp;— [[слово]]твірна, рідше формотворча (словозмінна) [[морфема]], що стоїть після [[Корінь (мовознавство)|кореня]] (разом з яким творять основу слова) перед флексійним [[закінчення]]м (риб-к-о, риб'-яч-ий, риб-ал-и-ти, рибал-к-а; ход-и-в, ход-и-л-а, -л-и).

Суфікси поділяються на продуктивні, за допомогою яких утворюються нові слова (-ник: молод-ник, -ува-ти: телефон-ува-ти) й непродуктивні, здебільшого наявні лише в небагатьох словах (зна-к, да-р, ра-л-о). Нові суфікси утворюються складанням (перерозподілом) елементів двох і більше інших суфіксів (-н-ик: кривав-ник, хоч є лиш: крив-авий) чи виокремленням з іншомовних запозичень (-ущий: знач-ущ-ий; -унок: поціл-унок; -ізація: яров-ізація). В українській мові розвинені суфікси емоційного забарвлення (див. [[Пестливі форми]]).

Суфікси досліджували [[Смаль-Стоцький Роман Степанович|Роман Смаль-Стоцький]], А. Вовк, [[Возний Теодозій Михайлович|Т. Возний]], [[Горецький Петро Йосипович|П. Горецький]], [[Ізюмов Овсій Прокопович|О. Ізюмов]], [[Ленець Катерина Василівна|К. Ленець]], [[Лук'янюк Корній Михайлович|К. Лук'янюк]], [[Плющ Марія Яківна|М. Плющ]], [[Редько Юліан Костянтинович|Ю. Редько]], [[Русанівський Віталій Макарович|Віталій Русанівський]], [[Франчук Віра Юріївна|В. Франчук]], В. Токар, О. Шевчук, [[Юрчук Лідія Андронівна|Лідія Юрчук]] та ін.

В українській мовознавчій літературі до 1937 року суфікс звичайно позначався словом ''наросток''<ref> Російсько-український академічний словник 1924–33рр. ''(А. Кримський, С. Єфремов)''</ref><ref>Російсько-український словник правничої мови 1926&nbsp;р. ''(В.&nbsp;І.&nbsp;Войткевич-Павлович, Г.&nbsp;Д.&nbsp;Вовкушівський та інші)'' </ref><ref>''Синявський Олекса'', Норми української літературної мови, Харків, 1931</ref><ref>''Курило Олена'', Уваги до сучасної української літературної мови, К., 1924</ref><ref>{{Cite news|url=https://r2u.org.ua/s?w=наросток&scope=all&dicts=2&highlight=on|title=''О. Ізюмов. Російсько-український словник. 1930''|}}</ref>. У ХХІ ст. слова суфікс (частіше) та наросток (рідше) використовуються як синоніми у художній, науковій літературі тощо<!-- якщо потрібно приклади сучасного використання слова «наросток» на позначення суфікс, то надам декілька наукових праць 2010-2020-х років, що є опубліковані у фахових виданнях України категорії Б (напишіть на моїй сторінці). Вирішив не додавати одразу «докази використання українцями очевидно українського слова», бо це не стосується власне цієї статті!!! До того ж не розумію навіщо аж 5 приміток біля синонімічного слова… -->.

== Суфікси іменникові ==

1. (-а)&nbsp;— без суфіксів із самих основ слова, надто дієслівних префіксальних, часто утворюються нові слова на означення передусім абстрактних іменників (власне нематеріальних): ''пі́дпал, по́слух, за́гад, на́дмір, пере́страх, спо́мин, по́гляд, до́каз, пере́клад, ви́гляд, за́хід, по́клад, у́стрій, на́мул, пере́сип, недо́ук''. Наголос майже заводи на префіксі.
Також і без префіксів: ''пал, ляк, спів, блуд, мах, лік, каламут, стріл, кус, клик'' тощо.

Але від дієслівних коренів із префіксами й без них творяться ще іменники на '''-а''':
а) на означення особи носія чинності, надто при дієсловах, що визначають якусь огудну чи осудну чинність: ''зачепа, роззява, задрипа, підлиза, баламута, проява, стрига, верховода, недвига'' («недвига серцем» у Шевченка).
б) на означення абстрактних понять (порівн. вгорі): ''ява, тяма, рада, жура, ваба, зневага, шкода''.

2. '''-ава'''&nbsp;— див. '''-ота'''.

3. '''-ага'''&nbsp;— див. '''-яга'''.

4. '''-ай''' ('''-яй''')&nbsp;— мало поширений наросток головним чином при дієслівних коренях, рідше при іменникових з відтінком зневаги особи на означення носія чинності або властивості: ''горлай, гультай, гультяй, стрижай, бородай, носай, ходжай, рубай, німчай''. Значінням близький до '''-ань, -аль, -ій, -ач'''. Наголос на '''-ай, -яй'''.

5. '''-ак''' ('''-як''')&nbsp;— дуже поширений суфікс при різних коренях: а) на означення особи носія певної чинності або прикметності: ''співак, ходак, письмак, бідак, бідняк, дивак, мертвяк, голяк, силак, верстак, біляк, мудрак, худак, худяк, лівак, мовчак, піяк;''

б) на означення приладів, струментів: ''стояк, топчак, ступак, дзюбак, біяк, різак, клювак, держак, клепак, личак, коряк, ходак, літак;''

в) на означення людини за її станом, місцем перебування, народністю: ''вояк, бережак, поляк, прусак, подоляк, волиняк;''

г) на означення чоловічої статі і живих істот: ''гусак, лошак, дітвак, тетервак, їжак;''

ґ) на означення садів і гаїв за породою дерева ('''-як'''): ''вишняк'' (і ''вишни́к''), ''сливняк'' (і ''сливни́к''), ''сосняк'' (і ''сосни́к''), липняк (і ''липни́к''), дубняк (і ''дубни́к''), бересняк (і ''бересни́к'');

д) на означення деяких недуг, наростів на тілі: ''боляк, чиряк, гнояк, пістряк, сліпак, вовчак, жиляк;'';

е) у таких словах, як: ''дубчак, парубчак, бильчак, будяк, житняк, жовтняк, лущак, мокряк'' (і ''мокляк''), ''кістяк, гопак.'' Наголос завжди на суфіксі.

Переважна більшість слів із цим суфіксом позначає або назви живих істот, або точно оформлені предмети, тому й такі, як ''вишняк, дубняк'' в родовому відмінку однини приймають закінчення '''-а''' (а не '''-у''').

6. '''-ака''' ('''-яка''')&nbsp;— на позначення згрубілості речі, особи, часто з відтінком зневажливості: ''рубака, писака, позивака, кусака, вояка, вужака, хвостяка, коняка, одчаяка, бариляка, губ'яка, брехуняка, дебеляка, тверезяка.'' Наголос на '''-а́ка, -я́ка'''. Див. іще '''-ага, -яга'''.

7. '''-алка'''&nbsp;— див. '''-ка'''.

8. '''-ално'''— див. '''-илно'''.

9. '''-ало'''&nbsp;— див. '''-ло'''.

10. '''-аля, -аль, -аня, -ань'''&nbsp;— на позначення особи (рідко предмета) за найхарактернішою прикметою; буває при різних коренях, найчастіше при іменникових: ''шваля, праля, коваль, скрипаль, носаль'' (з довгим носом), ''довгаль, довгань, вусань, бровань, бородань, головань, горбань, горлань, губань, гривань, дзюбань, здоровань, зубань, кострубань, крисаня'' (капелюх), ''лисаня, біланя'' (корова), ''гірканя'' (гриб). Наголос завжди на '''-а́нь, -а́ня, -а́ль, -а́ля'''.

Але ненаголошений суфікс '''-ань''' зовсім інше значення має в деяких дієсловах на -ати: ''ка́зань, в'я́зань, ла́мань, ко́пань,'' де він визначає чинність або наслідок її.

11. '''-альник'''&nbsp;— див. '''-ик'''.

12. '''-ан, -ян'''&nbsp;— на позначення носія прикмети, також на позначення наслідків чинності; дещо збігається з '''-ань, -ун, -ак''': ''мовчан, буян, побивай'' (хто всіх побиває), ''стоян, грубіян, стусан, штовхан, прочухан, молодан, білан, лисан, пузан, братан, дідуган, орлан.'' Іноді замість '''-янин''': ''росіян, християн.'' Наголос завжди на '''-ан'''.

13. '''-анин'''&nbsp;— див. '''-ин'''.

14. '''-анина'''&nbsp;— див. '''-ика'''.

15. '''-анка'''&nbsp;— див. '''-ка'''.

16. '''-аня, -ань'''&nbsp;— див. '''-аля, аль'''.

17. '''-ар, -яр'''&nbsp;— дуже поширений суфікс на означення особи певної професії; найчастіше при іменникових основах: ''байкар, бляхар, біляр, вівчар, віспар, кобзар, штукар, дзвонар, злидар, книгар, скотар, пачкар, чоботар, дояр, плугар (плуга́тар), тесляр, коминяр, вапняр, голяр, повістяр, газетяр, скляр, лі́кар, то́кар, пи́сар, бо́ндар''. Наголос дуже часто на '''-а́р, -я́р'''.

18. '''-ас'''&nbsp;— рідко вживаний суфікс при різних коренях: ''люба́с'' (коханець), ''риба́с'' (той, що торгує рибою), ''ду́рнас'' (і ''ду́рбас''), ''ля́пас'', ''ло́бас''.

19. '''-ася, -ась, -уся, -усь, -ся, -сь, -уня, -нь, -уньо''' тощо&nbsp;— дуже поширені закінчення особливо в власних іменнях людей на означення пестливості: ''Настася, Юрась, Івась, Катруся, матуся, Марися, Петрусь, Антось, дідусь, братусь, братуньо, котусь, мамуня, татунь, татуньо''. Зрідка і з іншим значенням: ''красуня'' (гарна).

20. '''-аха, -яха'''&nbsp;— не часто вживаний суфікс: ''сіромаха, бідаха, розумаха, діваха'' з особливо ясно згрубним значінням в '''-омаха''': ''грудомаха, костомаха, ґульомаха, корчомаха''. З дієслівними коренями позначає осіб як носіїв певного роду занять: ''пряха, шваха, дбаха, даха''. Наголос на '''-а́ха'''.

21. '''-ач (-яч)'''&nbsp;— досить поширений суфікс, надто при дієслівних коренях: а) на означення особи носія чинності при дієслівних коренях: ''ткач, копач, шукач, глядач, слухач, втікач, нагля́дач, пома́гач, споживач, перекладач, відвідувач, підспі́вач, викла́дач, допи́сувач,'' іноді й на означення не людей: ''деркач'' (порівн.: '''-ак, -ар''').

б) на означення знаряддя чинності: ''сікач, колода́ч, рогач, брязкач, нали́гач, виби́вач, попи́хач, вити́рач, пови́вач, натя́гач, вими́кач, попи́хач, також кип'яч''.

в) близький значенням до '''-ань''': ''вирлач'' (= вирлоокий), ''бородач, гривач, горлач, волохач, носач''.

Наголос на корені, коли в слові є суфікс з голосним, в інших випадках на '''-ач''': ''наглядач&nbsp;— гляда́ч''.

22. '''-аш'''&nbsp;— рідко вживаний суфікс при іменникових і прикметникових коренях: ''синаш'' (син), ''гармаш'' (хто при гарматі), ''чисташ'' (прочищене від лісу місце), ''Лукаш, Андріяш, Матіяш''.

23. '''-ба (-оба)'''&nbsp;— на творення віддієслівних іменників (близькозначних до '''-ння, -ття'''): ''боротьба, лічба, молотьба, міньба, журба, ганьба, волочба, сійба'' (сівба), ''стрільба, гульба, хвороба, шаноба''. Наголос на '''-ба́, -о́ба'''.

24. '''-ва'''&nbsp;— а) на означення зневажливо-збірних іменників при іменникових коренях: ''мишва, жінва, дітва, кінва, мужва, лихва, дідова, навіть грошва, моква''. Наголос на '''-ва́'''.

б) при дієслівних коренях в іменниках близьких своїм значенням до віддієслівних ('''-ння, -ття'''): ''битва, гонитва, молитва, жертва''.

25. '''-во'''&nbsp;— в деяких іменниках як і '''-ва''' б) при дієйменникових коренях: ''шитво́, питво́, їство́, житво́''.

26. '''-енко'''&nbsp;— на означування сина за професією або назвою батька: ''бондаре́нко, шевче́нко, вівчаре́нко, простаче́нко'' (= син простака), ''токаре́нко''&nbsp;— див. іще '''-івна'''.

27. '''-еня(т)'''&nbsp;— на означення нащадків живих істот і взагалі малих, дрібних речей (в останніх випадках із відтінком пестливости): ''козеня'' (козеняти), ''кошеня, левеня, жовтеня, рученята, ноженята, оченята, грошенята''&nbsp;— див. іще '''-я(т)'''.

28. '''-ень''' (з випаднем ''е'')&nbsp;— досить поширений суфікс на означення іменників з різних коренів і з різноманітним значенням: а) особи: ''красень, дурень, лежень, учень, в'язень, верхівень, ви́торопень'' (хто очі виторопив), ''бе́’злюдень'' (безлюдько), ''велетень, блазень';'

б) тварини: ''півень, скре́котень, голове́нь;''

в) речі (збірні й предмети): ''бе́зматень'' (рій без матки), ''за́зубень, визубень'' (щербинка), ''ви́крутень'' (закривина, викрутас), ''січень, жовтень, водень, кисень, первень.'' Наголос майже завсіди не на наростку.

29. '''-еньк-, -ечк-, -оньк-, -очк-'''&nbsp;— надзвичайно поширені зменшувально-пестливі суфікси в іменниках, прикметниках і навіть у займенниках, числівниках, дієсловах, прислівниках: ''ру́ченька, кониче́нько, я́воронько, го́ренько, ли́шенько, рі́чечка, ба́течко, яє́чко, го́речко, со́колонько, пуче́чок, чорне́нький, отаке́нький, одне́нький, повнови́денький, біляве́нький, недале́чко, саме́нький, все́нький, мале́нечкий, спа́тоньки, ї́стоньки, ї́сточки, та́мечки, ту́течки, тро́шечки, зно́воньку, та́меньки, ту́теньки, п'яті́речко, вку́почці.''

30. '''-ець, -єць''' (е випадне)&nbsp;— дуже поширений суфікс з різним значенням і при різних коренях: а) при дієслівних коренях на означення носія чинності або об'єкта її [порівн. '''-ак''' а), '''-ач''' а)]; ''жнець, куре́ць, краве́ць, швець, злочи́нець, видаве́ць, промо́вець, повста́нець, бува́лець, ме́шканець, бра́нець, коха́нець, годо́ванець;'' іноді й чергується з '''-ак, -ач''' а то й із '''-ок''' тощо: ''співець&nbsp;— співак&nbsp;— підспі́вач, коханець&nbsp;— коханок, промовець&nbsp;— промовник;'' особливо часто вживається в '''-о́вець''': ''службо́вець, урядо́вець, народо́вець;''

б) на означення носія прикметності: ''ста́рець, черне́ць, удіве́ць, бездо́лець, піхоти́нець, чорнобри́вець, мудре́ць, саме́ць;''

в) на означення принадлежності (порівн. '''-ак''' в): ''чужи́нець, ні́мець, украї́нець, полта́вець, кри́мець, австрі́єць, італі́єць;''

г) на означення здрібнілості: ''баране́ць, каміне́ць, реміне́ць, вітре́ць, хло́пець'' (порівн. '''-ик''');

ґ) на означення різних речей (порівн. -ень, -ок): ''горобе́ць, холоде́ць, сире́ць, сине́ць, оселе́дець, ви́ступець; вугле́ць;''

д) на означення недуг: ''гостець, грець, волосець, кострець, багровець.''

31. '''-еча'''&nbsp;— див. '''-ота'''.

32. '''-ечк'''&nbsp;— див. '''-еньк-'''.

== Див. також ==
* [[-абад]]

== Примітки ==
{{reflist}}

== Література ==
* {{ЕУ}}

{{Ling-stub}}

{{Морфеми}}