Відмінності між версіями «Сухенко Василь Іванович»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
[перевірена версія][перевірена версія]
м (виправлення включення вилученого файлу: Файл:Av pov 1.jpg (by DelinkerBot))
Рядок 13: Рядок 13:
 
| приналежність = {{fАрміяУНР}}
 
| приналежність = {{fАрміяУНР}}
 
| країна = {{UNR}}
 
| країна = {{UNR}}
| рід військ = [[Повітряний флот УНР]] [[Файл:Av pov 1.jpg|border|50пкс|]]
+
| рід військ = [[Повітряний флот УНР]]
 
| роки служби =
 
| роки служби =
 
| звання = {{Ранг|країна=УНР|звання=Сотник}}
 
| звання = {{Ранг|країна=УНР|звання=Сотник}}

Версія за 22:01, 2 грудня 2019

Василь Іванович Сухенко
Народження 7 серпня 1893(1893-08-07)
Київ
Смерть ? після 1962
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Рід військ Повітряний флот УНР
Звання 09 УНР 30-03-1920 Сотник.svg Сотник
Війни / битви Перша світова війна
Радянсько-українська війна
Нагороди
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

Сухенко Василь Іванович (7 серпня 1893, м. Київ — після 1962) — сотник, льотчик-дозорець Повітряного флоту УНР.

Служба в РІА

Навчався у Переяславській гімназії та Київському політехнічному інституті. Після початку Першої світової війни пішов на військову службу та закінчив школу прапорщиків (1 травня 1915 р.). З 1 червня 1915 р. навчався у Гатчинській авіаційній школі, випущений з неї 1 жовтня 1915 р. зі званням льотчика-дозорця. Служив у 10-му авіаційному загоні, остання посада- ад'ютант загону, останнє звання у російській армії — штабс-капітан. Нагороджений орденами Святої Анни 4-го ступеня, Святого Станіслава 3-го ступеня з мечами та биндою, Святої Анни 3-го ступеня з мечами та биндою.

Служба в Армії УНР

З 15 березня 1918 р. перебував на військовій службі в Армії УНР, обіймав різні посади у штабі авіації. З 10 січня 1919 р. — військовий льотчик евакуайованого до Проскурова Полтавського авіаційного дивізіону Повітряного флоту УНР (до 30 березня 1919 р.). З 1 травня 1919 р. — член української військово-технічної місії УНР у Відні, Берліні та Празі, яка займалася закупівлею озброєння, зокрема літаків, для Дієвої армії УНР. 20 червня 1920 р. повернувся з закордону до Армії УНР і був зарахований льотчиком-дозорцем у 1-шу Запорізьку авіаційну ескадрилью.

Еміграція

З 10 жовтня 1920 р. обіймав посаду коменданта групи 1-ї летунської франко-польської школи у Бидгощі. 1 червня 1922 р. був демобілізований з Армії УНР. По тому працював інженером-електриком на різних польських підприємствах, згодом здобув освіту у Вищій Політехніці у Відні, обіймав керівні посади на різних промислових підприємствах Франції. Зокрема тривалий час керував промисловим відділом фабрики «Siemens Kolike» та фабрикою «Philips-Metalix». Протягом 1930-1950-их років мешкав у Парижі. Помер після 1962 р.

Вшанування пам'яті

Пам'ятник старшинам Армії УНР уродженцям м. Києва на якому викарбувано ім'я Василя Сухенка

28 травня 2011 року у мікрорайоні Оболонь було відкрито пам'ятник «Старшинам Армії УНР — уродженцям Києва». Пам'ятник являє собою збільшену копію ордена «Хрест Симона Петлюри». Більш ніж двометровий «Хрест Симона Петлюри» встановлений на постаменті, на якому з чотирьох сторін світу закріплені меморіальні дошки з іменами 34 старшин Армії УНР та Української Держави, які були уродженцями Києва (імена яких вдалося встановити історикам). Серед іншого вигравіруване й ім'я Василя Сухенка.

Також у Києві один з провулків названо його ім'ям.

Джерела

  • Я. Тинченко. Герої Українського неба: науково-популярне видання. — К.: Темпора, 2010. — 200 с.: іл. ISBN 978-966-8201-94-3