Сушко Костянтин Іванович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 35: | Рядок 35: | ||
== Література == |
== Література == |
||
Автор книжок |
Автор книжок |
||
| ⚫ | |||
| ⚫ | «Міраж» (1978), «Заповедное Запорожье» (1981), «Все могло быть иначе" (1984), "Наедине с Хортицей" (1986), «В степи заповедной» (1988), «По Хортице» (1989), «Поздняя тропа» (1989), «Час сподівань» (1992), «Вітер — на крила» (1994), «Хортица открывает тайны» (1999), «Острів Хортиця» (2001), «Двоє серед тиші» (2002), «Тени забытых городов» (2003), «Стежка на Хортиці» (2004), «Я вибираю Хортицю» (2004), «Віщий Степ» (2004), «Дев'ять молитов у серпні» (2006), «Наодинці з Хортицею» (2007), «Зелений Мій Дім» (2008), «Бентежна Хортиця» (2008), «Князь Дмитро Вишневецький та інше…» (2009), «Інспектор Хорс» (2010), «Ойкумена» (2011), «Хортиця — Острів Святилищ» (2013), «У згонах» (2014), «Закодований час» (2014), "трансМІСІЯ СЛОВА" (2016), "Заворожений острів" (2016), "Лови на Слові" (2017), "Terra grata -- земля бажана" (2017-18), "Людина й Острів" (2018), "Звідкіль на Хортиці дуби?" (2020), "Якби ж! / Отож..." (2021) |
||
== Нагороди == |
== Нагороди == |
||
Нагороди: звання «Золоте перо» за 1976 і 1979 роки (Спілка журналістів), медалі «За розвиток Запорізького краю», «Мистецький Олімп України», «Почесна відзнака» Національної спілки письменників України, Почесна Грамота й медаль Верховної Ради України, лауреат [[Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності|Премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності]] (2003). |
Нагороди: звання «Золоте перо» за 1976 і 1979 роки (Спілка журналістів), медалі «За розвиток Запорізького краю», «Мистецький Олімп України», «Почесна відзнака» Національної спілки письменників України, Почесна Грамота й медаль Верховної Ради України, лауреат [[Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності|Премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності]] (2003). |
||
Версія за 18:11, 23 вересня 2021
| Костянтин Сушко | ||||
|---|---|---|---|---|
| Костянтин Іванович Сушко | ||||
| Ім'я при народженні | Костянтин Іванович Сушко | |||
| Народився |
5 жовтня 1946 (75 років) Бабине, Херсонська область, Україна | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | прозаїк, журналіст | |||
| Мова творів | українська, російська | |||
| Напрямок | природа[1], історія | |||
| Жанр | оповідання, роман, повість, публіцистика | |||
| Magnum opus | «Інспектор Хорс» | |||
| Премії |
«За розвиток Запорізького краю» Премія імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності | |||
|
| ||||
Костянти́н Іва́нович Сушко (нар. 5 жовтня 1946 року в селі Бабина, Верхньорогачицького району, Херсонської області) —український письменник-прозаїк, публіцист і журналіст, член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України, лауреат премії імені І.Франка.
Біографія
Костянтин Сушко народився 5 жовтня 1946 року в селі Бабина, Верхньорогачицького району, Херсонської області, у сім'ї колгоспників. 1962 року виїхав до Запоріжжя. Там закінчив середню школу. Працював теслею, токарем, формувальником. З 1965-го по 1968 роки служив у радянському війську. Звільнившись у запас, працював слюсарем-складальником, згодом закінчив філологічний факультет Запорізького державного педагогічного інституту зі спеціальності «Російська мова та література».
Із 1972-го — на журналістській роботі. Працював кореспондентом, старшим кореспондентом, завідувачем відділу газети «Комсомолець Запоріжжя», редактором багатотиражної газети «Днепростроевец». 1989 року започаткував першу в області профспілкову газету «Выбор». 1992—1999 — головний редактор газети «Запорозька Січ». 1999—2005 — на творчих хлібах. З березня 2005 року по жовтень 2007-го — генеральний директор[2] Національного заповідника «Хортиця»[3].
Друкувався в газетах «Червоний промінь», «Ленинское знамя», «Комсомолець Запоріжжя», «Индустриальное Запорожье», «Запорізька правда», «Молодь України», «Комсомольское знамя», «Комсомольская правда», «Радянська Україна», «Правда Украины», «Сільські вісті», «Известия», «Україна молода», «Слово Просвіти», «Літературна Україна»; в журналах «Вітчизна», «Україна», «Ранок», «Наука і суспільство», «Рідна природа», «Хортиця», «Свята справа», «Журналіст України», «Журналист», «Вокруг света»…
Література
Автор книжок
«Міраж» (1978), «Заповедное Запорожье» (1981), «Все могло быть иначе" (1984), "Наедине с Хортицей" (1986), «В степи заповедной» (1988), «По Хортице» (1989), «Поздняя тропа» (1989), «Час сподівань» (1992), «Вітер — на крила» (1994), «Хортица открывает тайны» (1999), «Острів Хортиця» (2001), «Двоє серед тиші» (2002), «Тени забытых городов» (2003), «Стежка на Хортиці» (2004), «Я вибираю Хортицю» (2004), «Віщий Степ» (2004), «Дев'ять молитов у серпні» (2006), «Наодинці з Хортицею» (2007), «Зелений Мій Дім» (2008), «Бентежна Хортиця» (2008), «Князь Дмитро Вишневецький та інше…» (2009), «Інспектор Хорс» (2010), «Ойкумена» (2011), «Хортиця — Острів Святилищ» (2013), «У згонах» (2014), «Закодований час» (2014), "трансМІСІЯ СЛОВА" (2016), "Заворожений острів" (2016), "Лови на Слові" (2017), "Terra grata -- земля бажана" (2017-18), "Людина й Острів" (2018), "Звідкіль на Хортиці дуби?" (2020), "Якби ж! / Отож..." (2021)
Нагороди
Нагороди: звання «Золоте перо» за 1976 і 1979 роки (Спілка журналістів), медалі «За розвиток Запорізького краю», «Мистецький Олімп України», «Почесна відзнака» Національної спілки письменників України, Почесна Грамота й медаль Верховної Ради України, лауреат Премії імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності (2003).
Примітки
Посилання
- Інтерв'ю