Сібата Дзесін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сібата Дзесін
яп. 柴田是真
Shibata Zeshin. 1888. Plaque with decoration of the vegetable nehan. MFA Boston.jpg
Народився 15 березня 1807(18070315)
Едо
Помер 13 липня 1891
Токіо
Громадянство
(підданство)
Flag of Japan (1870–1999).svg Японія
Національність японець
Діяльність малярство
Вчителі Katsukawa Shuntei[d], Кацукава Сюнсо, Okamoto Toyohiko[d], Каґава Каґекі і Рай Санйо
Відомі учні Q17988709?
Посада Imperial Household Artist[d]
Рід Ідзумі-Сібата
Батько Ідзумі Ітіґоро
Діти Сібата Рейсай

Сібата Дзесін (*柴田 是真, 15 березня 1807 — 13 липня 1891) — японський художник, гравер, лаковий майстер кінця періоду Едо і періоду Мейдзі. Мав творчі псевдоніми Дзиндзо і Рейсай. Представник школи Сідзьо.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з родини храмових теслярів (міядайку) і різьбярів по дереву Ідзімі. Син Ідзумі Ітіґоро, міядайку і художника укійо-е, та представниці роду Сібата. Зрештою Ітіґоро взяв прізвище своєї дружини. Народився 1807 року в Едо (тодішній столиці сьогунату Токугава), отримавши ім'я Каметаро. Перші знання з малювання отримав від батька, що колись навчався у майстра Кацукава Сюнсо.

У 1818 році став учнем лакувальника Комо Кансая II. У 1821 році змінив ім'я на Дзиндзо і став навчатися малювання в Судзукі Нанрея, представника школи Сідзьо. Водночас активно вивчав історію, філософію, літературу, поезію хайку і вака, японську чайну церемонію.

З 1830 року навчався у художників Маруяма Окьо, Окамото Тойохіко, Ґосіна, мешкаючи деякий час в Кіото. Також вивчав малюнки в храмах Нара і Камакура. 1833 року отримав ім'я Дзесін («Справжній»). 1835 року успадкував майстерню Комо Кансая II. 1849 року оженився, але незабаром втратив матір і дружину.

З 1869 року став виконувати численні замовлення для імператорського двору. Найвідомішим є гарнітур зі стільців з прикрашенням золотом і лаком з мотивом цвітіння сакури. Брав участь у міжнародних виставках: 1873 року — у Відні (Австро-Угорщина), 1874 року — Філадельфії (США), 1878 року — у Парижі (Франція). 1879 року заснував Товариство дракона (Рюйтікай), спрямоване на збереження японських культурних цінностей.

1880 року став членом Імператорської художньої академії. У 1891 році став членом Імператорського комітету мистецтв. Помер того ж року в Токіо. Одним з найвідоміших його учнів став Ікеда Тайсін.

Творчість[ред. | ред. код]

У перший період переважно малював жартівливі, сатиричні та гумористичні малюнки. Згодом спеціалізувався на суйбокуґа. Розписував ширми і фусума. При цьому чітко дотримувався стилю школі Сідзьо, уславившись як консерватор. Художник спеціалізувався на зображені водоспадів, квітів, птахів, метеликів, бабок, драконів і тигрів. Його віртуозну майстерність швидко оцінили на Заході, особливо в США, де він став і досі є одним з найпопулярніших японських художників, його роботи незмінно викликають величезний інтерес на найбільших аукціонах (рекорд за його роботу — $ 440 000 в 1991 році на аукціоні Christie's). Практично всі його кращі живописні роботи зберігаються в американських приватних і музейних колекціях. Найвідомішою його роботою є ширма «Осінні трави у місячному сяйві».

У доробку Дзесіна є більше ніж 100 лакових робіт. У 1830-х і 1840-х роках Японія пережила економічну кризу, і художники були суворо обмежені, за законом, у використанні срібла і золота для їх застосування для традиційного стилю лакової прикраси. Дзесін компенсував це використанням бронзи для імітації зовнішнього вигляду, а також додав різні речовини (для досягнення різних кольорів і текстур), щоб зберегти свою роботу красивою, традиційною і доконаною відповідно до концепції вабі («красу і елегантність»).

Втім більшість робіт, створених до 1868 року, було втрачено. За тими, що залишилися, дослідники дійшли висновку, що Дзесін використовував дуже простий і майже безбарвний стиль прикраси, продовжуючи використовувати традиційні конструкції — квіти й очерети. Він винайшов метод фарбування лаковим соком безпосередньо на папері з розміром дьоса. Також відродив складну техніку лаку під назвою сейка-ха (не використовувався майже 100 років) для створення хвильових форм шляхом витягування гребінця через швидко застигаючий лак.

Гравюрою займався менше, але залишив чимало ескізів для віял і сурімоно. Відомим є альбом з чотирьох аркушів «Сезони року», який Дзесін робив з двома учнями — Тайсіном і Суйсіном.

Джерела[ред. | ред. код]

  • O'Brien, Mary Louise, Martin Foulds, and Howard A. Link, The art of Shibata Zeshin, The Mr. and Mrs. James E. O'Brien Collection at the Honolulu Academy of Arts, Honolulu Academy of Arts, 1979, ISBN 090369705X
  • Tokushima Modern Art Museum (Hrsg.): Kindai Nihon eno dōtei. Ausstellungskatalog, 1997.