Відмінності між версіями «Сікст IV»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
[перевірена версія][перевірена версія]
м (стиль)
 
Рядок 40: Рядок 40:
   
 
=== Зв'язки з Україною ===
 
=== Зв'язки з Україною ===
Українське духовенство в той час підтримувало добрі стосунки з папою Сикстом IV. До нашого часу дійшов лист із 1476 року «<nowiki/>[[Посольство до папи Римського Сикста IV]] від духовенства, і від князів, і від панів руських» це послання, складене Якубом, писарем [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]], та підскарбієм найвищим земським Іоаном. Його також підписали вибраний на київського митрополита [[Мисаїл (Пструч)|Мисаїл]], архімандрит Києво-Печерської лаври Іоанн та ряд інших духовних та світських діячів України, Литви та Білорусі. У листі озвучена ідея рівності церков та їх воз'єднання<ref>Історія Української культури, Т.2, р. 3.9, Київ 2001.</ref>.
+
Українське духовенство в той час підтримувало добрі стосунки з папою Сикстом IV. До нашого часу дійшов лист із 1476 року «<nowiki/>[[Посольство до папи Римського Сикста IV]] від духовенства, і від князів, і від панів руських» це послання, складене Якубом, писарем [[Велике князівство Литовське|Великого князівства Литовського]], та підскарбієм найвищим земським Іоаном. Його також підписали вибраний на київського митрополита [[Мисаїл (Пструч)|Мисаїл]], архімандрит Києво-Печерської лаври Іоанн та ряд інших духовних та світських діячів України, Литви та Білорусі. У листі озвучена ідея рівності церков та їх возз'єднання<ref>Історія Української культури, Т.2, р. 3.9, Київ 2001.</ref>.
   
 
Польський освітянин українського походження [[Юрій Дрогобич]] присвятив папі Сиксту IV свою працю: «[[Прогностична оцінка поточного 1483 року]]» (Iudicium prenosticon Anni MCCCCLXXX III currentis)<ref>Дрогобич Юрій. Роки і пророцтва / Уклад. і наук. ред. В.&nbsp;М.&nbsp;Вандишев.&nbsp;— X.: Факт, 2002. [http://litopys.org.ua/human/hum48.htm]</ref>.
 
Польський освітянин українського походження [[Юрій Дрогобич]] присвятив папі Сиксту IV свою працю: «[[Прогностична оцінка поточного 1483 року]]» (Iudicium prenosticon Anni MCCCCLXXX III currentis)<ref>Дрогобич Юрій. Роки і пророцтва / Уклад. і наук. ред. В.&nbsp;М.&nbsp;Вандишев.&nbsp;— X.: Факт, 2002. [http://litopys.org.ua/human/hum48.htm]</ref>.

Поточна версія на 12:14, 12 листопада 2017

Сикст IV
(Sixtus PP. IV)
Sisto 4.gif
CoA della Rovere popes.svg
Папа Римський
9 серпня 1471 — 12 серпня 1484
Попередник: Павло II
Наступник: Інокентій VIII
Народження: 21 липня 1414
Челле-Лігуре
Челле-Лігуре, Генуезька республіка
Смерть: 12 серпня 1484 (70 років)
Рим, Папська держава
Поховано:
Віросповідання: християнство
Інтронізація 25 серпня 1471


У миру Francesco della Rovere
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Сикст IV (лат. Sixtus PP. IV, Франческо делла Ровере, італ. Francesco della Rovere; 21 липня 1414, Челле-Лігуре біля Савона — †12 серпня 1484, Рим) — 212-ий папа римський, понтифікат якого тривав з 9 серпня 1471 по 12 серпня 1484.

Життя[ред.ред. код]

Франческо походить з бідної сім'ї з Лігурії. Прізвище делла Ровере взяв пізніше від однієї сім'ї з Турину, з якою однак не мав родинних зв'язків. Ровере — значить дуб, якого разом з жолудями і зображено на його гербі а також і на гербі його племінника Юлія II. В юному віці відданий під духовну опіку, пізніше вступає до францисканців. Потім вивчає філософію і теологію в Болоньї, К'єрі, Падуї та Савоні. 14 квітня 1444 отримує титул доктора теології в університеті Падуї. Далі займається викладанням та читає лекції в Болоньї, Флоренції, Падуї, Сієні.

19 травня 1464 за свої заслуги на ниві викладацької роботи вибраний генеральним міністром ордену францисканців. 18 вересня 1467 висвячений папою Павлом II кардиналом і покликаний до Риму в Курію. 19 травня 1469 року іде у відставку з усіх постів в ордені аби зосередитися на роботі в Курії. У цей час пише теологічні трактати : De potentia Dei та De sanguine Christi.

Понтифікат[ред.ред. код]

Папа Сикст IV призначає Платіна в грецькому залі Ватикану керівником бібліотеки. (Фреска Мелоццо да Форлі, бл. 1477

9 серпня 1471 несподівано вибраний на триденному конклаві новим папою. Обрав собі ім'я, яке відноситься до мученика Сикста II, в день якого почався конклав. Під час його понтифікату швидко виявилося що цей папа був непотистом. За свій 13-річний понтифікат висвятив 34 кардинали, 6 з них були членами його родини. Інших кардиналів призначав винятково керуючись господарською та політичною необхідністю. Так були висвячені кардиналами як представники дворів Франції, Кастилії, Португалії, Неаполя, Мілана так і аристократичних родин Ґенуї та Венеції. Наслідком такої політики стали локальні військові конфлікти папської сім'ї, що простягнулися аж до Луї XI.

У 1475 році почав підготовку до реформи календаря, запросивши відомого астронома та математика Йогана Мюлера (1436—1476). У 1476 Сикст IV увів свято непорочного зачаття.

Культурні і теологічні діяння[ред.ред. код]

У 1475—1483 роках за ініціативою Сикста IV у Ватикані побудована і 15 серпня 1483 року освячена капела, яка носить його ім'я — Сикстинська капела. За його ініціативою в Римі відкрився перший у світі публічний музей — капітолійський.

У 1478 році Сикст IV визначив недійсним декрет Констанцького собору, який визначав перевагу рішень соборів перед папськими декретами. У 1478 році опублікував у своїй буллі норми, які визначали межі діяльності інквізиції, підпорядковуючи її управлінню великого інквізитора — першим з яких був домініканець Томас Торквемада. Там же підтвердив легальність Іспанської інквізиції, заснованої іспанською королівською парою Фердинандом Арагонським та Ізабелою Кастильською.

1482  року канонізував середньовічного теолога Бонавентуру.

Зв'язки з Україною[ред.ред. код]

Українське духовенство в той час підтримувало добрі стосунки з папою Сикстом IV. До нашого часу дійшов лист із 1476 року «Посольство до папи Римського Сикста IV від духовенства, і від князів, і від панів руських» це послання, складене Якубом, писарем Великого князівства Литовського, та підскарбієм найвищим земським Іоаном. Його також підписали вибраний на київського митрополита Мисаїл, архімандрит Києво-Печерської лаври Іоанн та ряд інших духовних та світських діячів України, Литви та Білорусі. У листі озвучена ідея рівності церков та їх возз'єднання[1].

Польський освітянин українського походження Юрій Дрогобич присвятив папі Сиксту IV свою працю: «Прогностична оцінка поточного 1483 року» (Iudicium prenosticon Anni MCCCCLXXX III currentis)[2].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Історія Української культури, Т.2, р. 3.9, Київ 2001.
  2. Дрогобич Юрій. Роки і пророцтва / Уклад. і наук. ред. В. М. Вандишев. — X.: Факт, 2002. [1]

Джерела[ред.ред. код]


Ключі св. Петра Це незавершена стаття про Папу Римського.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.