Сірожупанники

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перша козацько-стрілецька (Сірожупанна) дивізія Армії УНР
Сіра дивізія
Корпус сірожупанників
Четверта Сіра Стрілецька дивізія
Четверта Сіра Стрілецька бригада
Sirojupannyky starshyny.jpg
Старшини-організатори 1-ї козацько-стрілецької (Сірожупанної) дивізії Армії УНР з австрійськими офіцерами
На службі березень 19181921
Країни Flag of the Ukrainian State.svg УНР, Українська Держава
Вид Flag of Ukraine.svg Армія УНР
Тип піхота
Чисельність 140 старшин і 6 000 козаків (1 липня 1918)
250 старшин і 950 козаків (жовтень 1918)
2 500 козаків і старшин (січень (1919)
Війни Радянсько-українська війна
Командування
Визначні
командувачі
Перлик Іван
Петро Васильєв-Чечель
Володимир Абаза
Антін Пузицький
Олександр Осецький
Ілля Мартинюк
Віктор Абаза

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

Сірожупа́нники — загальноприйнята назва (від сірого кольору однострою) військової формації, утвореної (зусиллями Союзу Визволення України) після укладення Берестейського миру з українських полонених російської армії в Австро-Угоській імперії, головним чином в таборах у Фрайштадті (козаки) і Йозефштадті (Відень) (старшини).

Опис[ред. | ред. код]

Формуванням і вишколом сірожупанників, що відбувався з березня 1918 у м. Володимирі-Волинському, керувала австрійська військова місія на чолі з капітаном ген. штабу Кватерніком (його адьютант, сотник УСС Іван Коссак). Сформована дивізія дістала назву: Перша стрілецько-козацька дивізія; вона складалася з 4 піших полків (разом у полку 13 сотень), 1 гарматного дивізіону, 1 кінної й 1 інженерної сотні та з допоміжних формацій. Бойовий стан на 1 липня 1918 — 140 старшин і 6 000 козаків; командувач — підполковник І. Перлик (начальник штабу — сотник О. Пилипенко).

20 серпня (за іншими даними 28 серпня) 1918 була передана австрійським Головним командуванням Українській Державі, маючи у своєму складі 230 старшин, 7 050 козаків, 48 австро-угорських старшин, 176 австро-угорських підстаршин та стрільців, 659 коней. Усього за дев'ять днів — до 29 серпня, чисельність дивізії скоротилася до 3 500 козаків. Решта була демобілізована з наказу гетьмана. Після параду у Києві 1 вересня 1918 (перед гетьманом Павлом Скоропадським) дивізія була відправлена на північну Чернігівщину у район Конотоп-Кролевець — для охорони східних кордонів від нападів більшовицьких загонів[1]. У жовтні демобілізована до величини близько 1 200 осіб, у тому числі 250 старшин; 17 листопада 1918 під час повстання проти гетьмана дивізія перейшла на бік Директорії і тимчасово збільшилася до 6 000 вояків (командир отаман Палій, пізніше підполковник Володимир Абаза): 26 листопада 1918 в Конотопі залізничники разом з охороною під керівництвом полковника Палія розпочали повстання, захопивши зі складу 5 тисяч гвинтівок і п'ять кулеметів, повстання перекинулося на місто, яке опинилося під владою сірожупанників; штаб 95-ї німецької дивізії відмовився придушити виступ і, оголосивши нейтралітет, офіційно заявив, «що переворот гетьманського ладу вже відбувся».

З грудня 1918 у боях з більшовиками на Чернігівщині проти т. зв. Першої радянської української дивізії та, оскільки мобілізовані сірожупанники проти неї не хотіли битися, було проведено часткову демобілізацію, після якої Сіра дивізія (нова назва формації сірожупанників; командир генерал Антін Пузицький) нараховувала 2 500 козаків і старшин. З середини січня до середини березня 1919 на протибольшовицькому фронті на північному Правобережжі (бої у районі Коростеня, Овруча, Житомира й Бердичева, в яких сірожупанники зазнали важких втрат).

З квітня 1919 на протипольському фронті (ним командував генерал Олександр Осецький) розвинулася в корпус у складі двох дивізій (командир генерал Ілля Мартинюк). У середині травня розбита поляками, попала в більшості до них у полон. Рештки сірожупанників пробилися в околиці Ланівців, утворивши нову 4 Сіру Стрілецьку дивізію (до 700 багнетів, командир полковник П. Ганжа) у складі Волинської групи; її залишки (4 Сіра бригада) воювали до листопада 1920 (у складі 2 Волинської дивізії).

Капелани Дивізії[ред. | ред. код]

Військовики[ред. | ред. код]

Гетьман Скоропадський оглядає Сірожупанну дивізію. 1918 рік.
Пам'ятник полеглим козакам і старшинам 10-го Сірожупанного полку Армії УНР с. Холодець

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

З метою розширення міських заходів щодо патріотичного виховання молоді, у березні 2018 року у Володимирі-Волинському хочуть відзначити сторіччя створення у місті першої регулярної формації Армії УНР — Першої стрілецько-козацької дивізії. З такою пропозицією до міської влади, керівників певних управлінь та відділів звернулась депутат міської ради з відповідним зверненням. Тим більше, на місці дислокації Першої стрілецько-козацької дивізії УНР тепер стоїть 14-та механізована бригада. Окрім того, в одній із міських книгарень планують протягом березня 2018 року організувати тематичну виставку-продаж літератури з історії українського війська, утвердження державності для старшокласників, місцевої студентської та військової молоді.[2]


Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тинченко Я. Війська ясновельможного Пана Гетьмана. Армія Української Держави, травень-грудень 1918 р.: науково-популярне видання. — К.: Темпора, 2014. Стор. 42. 
  2. У княжому місті хочуть відзначити сторіччя з дня створення Сірожупанної дивізії. http://volodymyr.rayon.in.ua/. Район. 2018-02-22. Процитовано 23 лютого 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]