Таблетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Таблетки

Табле́тка (лат. tabuletta, зменшувальна форма від tabula) — тверда дозована лікарська форма для внутрішнього застосування (деколи парентерального) або для виготовлення інших лікарських форм, отримувана шляхом пресування лікарських речовин у вигляді пласких або двоякоопуклих кружечків. Таблетки бувають покриті оболонкою із цукру, декстрину, крохмалю, какао і ін. Вони повинні розпадатись в 50 мл води (дистильованої) при повільному помішуванні в колбі при 37 °C протягом 15 хвилин (не покриті оболонкою) або протягом 30 хвилин (покриті оболонкою).

Останнім часом поряд з «таблетка» вживається і запозичене з польської слово «пігулка»[1][2], але оригінальне пол. pigułka (походить від лат. pilula) означає не «таблетка» (tabletka), а «пілюля»[3].

Види[ред.ред. код]

Деякі лікарські речовини таблеток можуть руйнуватися у кислому середовищі шлунка. В такому випадку лікарську речовину вводять в кишківник, вдаючись до використання таблеток, вкритих оболонкою, стійкою до дії шлункового соку, але розчинною у лужному середовищі кишок.[4]. Також існують таблетки з багатошаровим покриттям, які забезпечують поступове всмоктування дієвої речовини, що дозволяє пролонгувати терапевтичну дію препарату (ретардні форми препаратів)[4].

Таблетки є офіцінальними лікарськими формами і виписують їх із вказуванням назви лікарської речовини, її разової дози і кількості таблеток.

Слід пам'ятати[ред.ред. код]

У хворих, які довго перебувають у горизонтальному положенні, хворих (особливо похилого віку) з порушеною перистальтикою стравоходу, таблетки можуть затримуватися в стравоході, утворюючи в ньому виразки.[4] Для профілактики цього ускладнення таблетки потрібно запивати значною кількістю води (не менше 200 мл)[4]. Зменшення подразнювальної дії лікарських засобів на слизову оболонку шлунка можна досягти виготовленням їх у вигляді мікстур з додаванням слизу. В разі значного подразнювального (або ульцерогенного) ефекту, препарати, особливо ті, що потребують тривалого курсового застосування (наприклад, диклофенак натрію) доцільно приймати після їжі[4].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Довідник по ветеринарній рецептурі та технології виготовлення лікарських форм. — К.: Урожай, 1989. —224с.— ISBN 5-337-00314-3

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]